Ми всі помремо невідомими! - ця фраза зробила мій день))) Відео чудові, кожен випуск дивлюся із задоволенням. Більше подобаються позитивні приклади, але і негативні теж дуже корисні.
Я сотню разів починав писати й одразу видаляв все, тому що після прочитання мною написаного, навіть мені було нудно. Після перегляду цього відео, у мене з'явилася нова ідея початку. А почну я із зустрічі детективів які зустрічаються на місці злочину, а не із головного героя. Один детектив місцевий, а інший приїхав із Києва допомагати розслідувати справу. І тут одразу два конфлікти: по-перше, детективи не люблять коли втручаються у їхні справи, а по-друге, приїжджий детектив буде жінкою. Не знаю що із цього вийде, спробую ще раз, а там видно буде. Дякую за цікаві та доступні пояснення!
Найкорисніші інструкції для новачка! Весь час підсвідомо відчувала, щось не так з моїми історіями, починають читати добре, а потім читачі десь зникають. Тепер все стало на свої місця - не виконала обіцянки! Можливо навіть зможу дописати те, що давно збиралась відправити на смітник)
Владе, прийшла на ваш канал з "Підпільної гуманітарки". Подивившись перше відео, наступним стала ставити лайки ще перед переглядом. Подача - бімба! Дивлюся запоєм. Підписалась і дзвіночка натиснула.
"Ми всі помремо невідомими..." 😂 Мої оповідання зазвичай починаються з того, що хтось кудись прибуває і починає розбиратися з чимось/кимось (або з ним намагаються розібратися) чи стартує діалог. Зогляду на те, що це відео відсилається до попереднього, сподіваюся локальна інтрига з комаром розкриється у якомусь із наступних )))
Відео, як завжди, клас) Про акценти - взагалі супер, дуже влучно підмічено, цікавий і потрібний нюанс: як подається історія і як вона починається в залежності від того, що у ній є ключовим. Мене особисто в початках зазвичай дуже дратує дуже шаблонний вже прийом коли автор починаючи з персонажа у комфортному/звичному середовищі вописі цього звичайного дня/ранку/події вставляє щось на кшталт "він ще не знав що це останній такий день / що ця подія переверне його життя / що він бачить свою домівку востаннє" тощо. Теоретично глянути: класичний початок "кола історії" та вставка "таємниці" щоб читач зацікавився, що там таке трапиться, але практично - відвертає.
Дякую за відео! До речі, було б цікаво зробити більш докладний огляд основних типів сюжетів. Щоправда, існує кілька класифікацій. За однією з них, сюжетів 7, за іншою - 36.
Я думав про це, але знаєте, такі речі трохи демотивують: типу все вже вигадано, мені нема чого робити... Наступного разу чекайте на деструктив. Фантастичний. Деструктив. ;)
Дякую за чудове відео! Розкажи будь-ласка за прийоми прологів та епілогів, чи варто початківцю до них вдаватись, які є поширені помилки та як вони взагалі мають будуватися. Дякую ще раз!
@@vladstoryteller можливо ))) Я от якраз читаю зараз трилогію. Першу книгу проковтнула, але потім зрозуміла, що там точно Мері Сью, і там точно багато кліше і запозичень (просто книги з яких запозичили я не читала))) Але все одно читаю зараз другу книгу з цікавістю. Магія якась - коли розумієш що інші книги з тими ж багами просто рознесла б на клапті, а ця історія дуже захоплює Х)
О, скільки разів я казала знайомим авторам, що їхні абзаци занадто великі. Не вірять... або кажуть, якщо читач занадто лінивий, щоб прочитати їхні цеглини тексту, то не їхній читач. От що з ними робити... Дякую за цікаве відео! Марина Гайдар (автор на Букнет)
Починаю свій перший роман, для збереження натхнення шифруюся, тільки я і гугл-пошук. Аж раптом, чоловік приносить чергового Кінга і у присвяті читаю: "ніхто не пише довгих романів самотужки"...
Саме так! Я дуже не хочу, щоби мої поради сприймалися як щось обов'язкове, мовляв, інакше ніяк. Я просто ділюся власними спостереженнями і сподіваюся, що вони наштовхнуть інших на власні рішення. Не більше й не менше :)
@@vladstoryteller я думаю, що більшість так і сприймає. Просто для початківців краще вже мати хоч такий дієвий кістяк, ніж залишатись сліпим. А насправді це дуже важливо. Бо треба захопити увагу читача/глядача. Яка різниця, чи ти створив геніальний письменницький трюк всередині, якщо твою книгу уже відклали. Дякую за україномовний контент!
Спробую комбінувати: Я приходжу до тями і згадую лиш одне: мене звати Орест. Все навколо дрижить, реве і, здається, що зараз звалиться в пекло. Невидима могутня рука втискає мене в сидіння, видавлюючи повітря з легень, і схоплює серце лещатами. Так проходить, напевно, вічність, аж поки вся важкість зникає. - Запуск пройшов успішно, - лунає звідкись металічний голос, - Приємної подорожі на Марс. - Який ще Марс? - вичавлюю з себе. Мої сухі губи тріскаються і біль від цього приводить мене до тями. Хто я такий? Де я? Як я тут опинився? І навіщо я взагалі лечу на Марс? Треба негайно розібратися в цьому. На рахунок початку історії. От реально немає єдиного рецепту, як зацікавити читача. Дуже багато цікавих книг мають такий початок, який викликає лиш одне запитання: що це за фігня? Але фігня настільки незрозуміла і подана так таємничо, що хочеться розібратися у ній і продовжуєш читати. Але не всі автори вміють знайти ту золоту середину, коли читач не зрозумів нічого і захотів розібратися, а не кинути всю ту незрозумілу фігню. Якось я читав одну книгу, де сторінок тридцять ГГ (головний герой) прокидався. І, чорт забирай, це було написано настільки класною мовою, що читалося з цікавістю і об'єм тексту не помічався, але... Але виявилося, що автор всі події описував майже так, тому я прочитав ще десь сторінок двадцять і кинув, незважаючи на крутезність мови. Ще, наприклад, книги Пітера Уоттса мають дуже незрозумілі початки (і не лиш початки, якщо чесно), але він використовує прийом, який я називаю "кинути читача в котел подій", це дуже часто спрацьовує. Ну і якщо хочется реально зацікавити читача, то можна використати класичний прийом (можна навіть сказати штамп), який майже у всіх голлівудських блокбастерах використовують: треба показати якусь "фішку", щось дуже незвичне. Це буде наче гачок, який захопить увагу читача і примусить його витримати "справжній початок", де вже Орест буде нудно сапати картоплю і мріяти про Марс.
А, бачите, колего, ви якраз говорите про те, що я назвав таємницею. Я не кажу, що так правильно - можна і гачок. Я просто свідомо відійшов від цього слова, бо для мене воно асоціюється з мильними програмами на телебаченні: там же всі ці тизери "у це неможливо повірити, але... після реклами!" сценаристи називають якраз гачками. Щодо вашої замальовки - звісно, теж непоганий варіант! Але якщо ця амнезія героя на початку лише прийом, який не має нічого спільного з самою історією, то, боюся, це вже кліше-перекліше. Тобто його можна використати, але знову ж таки - компроміс! ;)
@@vladstoryteller знаєте, я лиш любитель у цій справі, тому термін "гачок" просто собі вигадав :) Але зараз це використовується усюди де лиш тільки можна: книги, серіали, фільми, ігри і т.д. І, на відміну від "таємниці", "гачок" не дає читачеві/глядачеві приводу подумати про наявність якоїсь таємниці, він просто привертає увагу. Та навіть гляньте популярні ролики в ютьюбі: на превьюшці завжди буде щось таке, що зачепить увагу потенційно глядача, а про клікбейтні назви я взагалі мовчу. У літературі/кіно такими гачками є якісь побічні, але яскраві сцени, що закарбовуються у пам'яті, наприклад, таке було у кожній серії Цілком таємно. І там це виглядало повністю гармонічно, хоча так, то більше "таємниця", ніж "гачок", було було частиною сюжету. У замальовці я просто хотів спробувати скомбінувати персонажа, подорож, подію і запитання на початку твору: персонаж розповів про себе, про подію (запуск космічного корабля), потім дізнався про подорож (летить же ж на Марс) і зрозумів, що нічого про це не знає :)
@@vladstoryteller ну що Ви, я б і не подумав би називати Вас занудою :) Просто цікаво поспілкуватися з приємними людьми і обмінятися думками :) Ну, ще коментарів Вам накрутити, щоб ютьюб зразу бачив, що тут порожняк не гонять ;)
"Коли починається як ромком а потім вони летять на Марс" 🌚🌝 (Посилено робить вигляд, що це не нагадує їх початок власної історії який вона не збирається міняти.) Я буквально почала свою історію як романтичну драму, але потім герої ідуть розбиратися із замахом на вбивство, торгівлею людьми, поринають у війну однієї таємної організації проти іншої... Але романтика там все таки буде. Напевно.😅
Ого, так в мене вже є початок історії, усе на мазі 🙌 Дякую, Владе, гарні пояснення, приклади, все зрозуміло 👍 Дуже рада, що знайшла твій канал, тут кожна тема розібрана та розставлена по поличках, і цікаво, і корисно!
Ну, звичайно ж, універсального підходу немає. Хтось любить коли сюжет розвертається поволі, наче рулон туалетного паперу, а комусь довподоби кидатись відразу у вир подій, неначе головний герой - Швидка Настя, а в постапокаліптичному світі залишився єдиний представник лопуха павутинистого. До того ж, на сприйняття тексту може впливати будь що - від настрою читача, до пори року за вікном. Звичайно, нехтувати здоровим глуздом не треба і цеглу приберегти для особливих випадків, та можна спробувати різні підходи й дивитись, як реагує авдиторія, та який підхід вдається краще.Тільки емпірично, тільки гардкор :) Дякую за чергове цікаве відео, з нетерпінням чекаю наступного!
Фух, дякую, бо дуже боявся, що надто мало встиг розповісти за ці 20 хвилин. Щодо сприйняття читача - повністю згодний. Я не сказав про важливе виключення: якщо в автора така мова, що читав би нею що завгодно - звісно, можна з будь-чого починати. Але це дійсно виключення: частіше за все екзерсиси зі стилем призводять до того, що очі самі сповзають нижче по сторінці у пошуках того, за що б можна було зачіпитися. Тобто проблема в абсолютній більшості випадків все ж таки саме в неправильному використанні інструментів сторітелером, а не в тому, що читачі "не готові до його творчості", бгг. Тому я і вирішив дати ці пункти у вигляді запитань: я не стверджую, що треба так і так, але пропоную замислитися та якщо порушувати правила, то зі знанням справи.
Ми всі помремо! Копіюйте відео на флешку, бо... Випуск класний. Поради слушні. Одне засмучує: цей підхід веде до того, що автор постійно підлаштовується під публіку, опускаючи планку. Тож не дивно, що публіка сама цю планку збиває ще нижче. Врешті що матимемо? Пищ-пищ, цицька, дупа, ги-ги, всі померли. І смайлик - бемц.
@@vladstoryteller, ахахахахахахаха!!! Це принципова позиція. Я їх ніколи не подивлюся. Більше того, я у стрічці новин ніколи не лайкаю дописи про ЗВ. Теж із принципу. Отак. Ахахахах!
Здебільшого так, але все ж таки є специфіка. Бо в коміксі у вас є візуальні засоби, і експозицію зовнішності героя, наприклад, не треба робити словами.
Але ж Владе, як що до відео про те як саме треба починати історію, анонсоване у фіналі відео? Чи не чудова тема для нового відео, якого, доречі, давно не було на каналі.
Блін, сценарист, що робить власні відео це вогінь. Окремо мушу відзначити монтаж, супертоп) Підкажіть, будь ласка, на якому сайті можна знайти ці класичні звуки та ефекти? Хочу зробити власний ютуб канал, а цього елементу дуже бракує(
@@vladstoryteller дякую) Оцей вибух на хлопку це не скачаний ефект? Це окремий футаж із відео накладений маскою? Звуки теж? Хотілося б такі штуки мати в адобі, щоб їх кожен раз не шукати по відосах на ютубі, бо монтаж і так займає дуже багато часу
Ну от я тепер іще раз переконався, що мій початок із пейзажем - це повна лажа. Дуже слушна ідея про конкуренцію. Я це завжди кажу молодим музикантам, які пишуть у аранжуваннях усіляку лабуду й називають це "своїм авторським баченням", ахахахахахахаха! Є закони психоакустики, які диктують правила музичного ринку, і нічого з тим не зробиш. Так і тут. Є закони, за якими текст із коротких ємних фрагментів сприймати людині (як виду живих істот) легше, ніж оті ваші пейзажі на цілу сторінку, ахахх! Тож логічно, якщо я хочу, аби серед купи книжок вибрали саме мою, слід її почати максимально доступно, легко й цікаво. Я думаю, що я почну з короткої сцени, в якій отой впливовий бізнесмен, у якого зник син, сперечається з начальником своєї охорони (який є старим і дуже близьким другом протагоніста) про те, кого найняти: протагоніста чи головного конкурента протагоніста, який тепер, коли протагоніст через хворобу відійшов від справ, став номером один. Конфлікт сцени полягатиме в тому, що бізнесмен дивиться на ситуацію прагматично й тому хоче найняти того, хто справді МОЖЕ знайти його сина (або, принаймні, відповідальну за його зникнення чи смерть людину), а начальник охорони дивиться на ситуацію очима того, хто вірить у свого давнього друга й не раз бачив, на що він здатен у критичний момент. Інтрига буде в тому, що незрозуміло, чому бізнесмен не хоче наймати протагоніста (я діалог побудую так, щоби не було зрозуміло, що протагоніст смертельно хворий), і в тому, що незрозуміло взагалі, що сталося, чому треба наймати приватного детектива, чому не звернутися до копів абощо (зрозуміло лише, що сталося щось погане та щось дуже серйозне). В наступній сцені вже з'явиться протагоніст, де читач дізнається, що з ним не так. А у третій - протагоніст зустрінеться з бізнесменом, другом і своїм одвічним конкурентом, де стане зрозуміло, чому у принципі між бізнесменом і начальником служби його безпеки була суперечка щодо того, кого найняти для пошуків сина. Кртш, щось мені підказує, що такий початок явно цікавіший, ніж пейзаж, ахахахах! А історія моя, звичайно, - про пошук відповідей. Це містичний детектив, трохи нуарний (мабуть).
До речі, оце ще раз переглянув це відео і помітив, що на часовій шкалі переплутані мітки: Фактично у відео спочатку іде "На які компроміси ви йдете, починаючи саме так?", а вже потім "Яку таємницю ви презентуєте?".
Моя історія: 1.Починається меланхолічно та сумно з вкрапленнями милих моментів. 2.Далі трохи скла. 3.Потім мімімі на декілька частин. 4.Знову скло. 5.Мімімі з присмаком скла. 6.А потім трагічний хеппі енд. І в усьому цьому магічна війна, перегляд своїх переконань, моральний перехід на світлу сторону, та кохання. 😂
@@vladstoryteller , скло - це у молодіжному сленгу щось максимально сумне.😅 Дякую за ваші відео тепер я можу хоч якось структурувати усю ту кашу яку написала) Ви дуже крутий, очікую нових відео.
@@vladstoryteller ,доообре... Тоді порадьте мені як описати мою фантастично-містично-фентезійну(хоча то й фентезі не можна назвати) бойову драматично-комедійну історію про супергероїку з елементами постапокаліптики у недалекому майбутньому (2054-2063 роки), романтики та психоделіки з глибинними пошуками власного Я, прийняттям себе, інших та дійсності, а також розкриття Всесвітнього порядку та особливостей наших життя та смерті. Сама історія буде максимально наближена до реалізму.
@@vladstoryteller ,знаю, вам це здається божевільною мішаниною. Але сама розповідь буде змінювати свій стиль; сам сюжет буде розвиватись по такій схемі: Людина - група людей - суспільство - організації з різними мотивами - все людство - єднання з Абсолютом
@@melkor1128 Звучить класно та цікаво, проте щоби щось радити, треба читати - це раз. Знайти час на власну творчість, не те що на чиюсь проблематично - це два. Тож даруйте, спробуйте спершу пройти цей шлях самостійно, бо головний вчитель тут - досвід. Я лише спрямовую та підказую якісь штуки, до яких дійшов самостійно та спостерігаючи за іншими.
Цей канал - справжня знахідка. Щиро вдячний автору. Ще й українською.
Нещодавно знайшла ваш канал і тепер дивлюся усі відео запоєм)
Жарти про картоплю потрібно класифікувати як окремий вид мистецтва.
Дякую, дуже радий!
Ну, звісно ж, все це придумувати - це вам не картоплю копати!
Я сьогодні теж, декілька відео підряд.
Офігенна подача інформації.
@@vladstoryteller😊😊
Ми всі помремо невідомими! - ця фраза зробила мій день))) Відео чудові, кожен випуск дивлюся із задоволенням. Більше подобаються позитивні приклади, але і негативні теж дуже корисні.
Дякую за такі компліменти! :) а жарти про картоплю ще не набридлі?
@@vladstoryteller поки що все добре, але для наступного відео хотілося б чогось нового)))
@@Gorgulitta значить буде! ;)
Так переживаю за Ореста та Сьюзі, коли ж вони матимуть щастя...
коли обміняють картоплю на кавуни 😌
@@user-zt9kb1ed2z А й справді)) 👍
Я сотню разів починав писати й одразу видаляв все, тому що після прочитання мною написаного, навіть мені було нудно. Після перегляду цього відео, у мене з'явилася нова ідея початку. А почну я із зустрічі детективів які зустрічаються на місці злочину, а не із головного героя. Один детектив місцевий, а інший приїхав із Києва допомагати розслідувати справу. І тут одразу два конфлікти: по-перше, детективи не люблять коли втручаються у їхні справи, а по-друге, приїжджий детектив буде жінкою. Не знаю що із цього вийде, спробую ще раз, а там видно буде. Дякую за цікаві та доступні пояснення!
Оу, ну круто, що прояснилося! Наснаги!
Найкорисніші інструкції для новачка! Весь час підсвідомо відчувала, щось не так з моїми історіями, починають читати добре, а потім читачі десь зникають. Тепер все стало на свої місця - не виконала обіцянки! Можливо навіть зможу дописати те, що давно збиралась відправити на смітник)
Оу, невже хтось і зараз дивиться ті старі відео) дуже радий
ТАК!!! @@vladstoryteller
Владе, прийшла на ваш канал з "Підпільної гуманітарки". Подивившись перше відео, наступним стала ставити лайки ще перед переглядом. Подача - бімба! Дивлюся запоєм. Підписалась і дзвіночка натиснула.
Воу, красно дякую! Скоро чекайте на новий випуск ;)
чому бiмба?
@@user-nb4ez9xw8z так кажуть після Миколи Янича Азарова ;)
😂
Бачу я не один такий )
Прийшла з Підпільної гуманітарки. Підсіла на Ваш канал, надіслала друзям, які трохи писали. Ви робите динамічний контент.
Дякую! І так теж можна сказати))
Ох, це було цікаво, дякую. Кінцівка надихає :)
...і тут зі стелі злітає дракон з Гри Престолів і прихлопує мене. Зе енд!
Не знаю, сьогодні я дивлюсь на "Зоряні війни" якось скептично, шарм твору якось вже погас, проте сама атмосфера всесвіту сповнена легкою ностальгією.
Як історії в своєму жанрі вони майже бездоганні - оригінальна трилогія. А подобається чи ні - вже суб'єктивне сприйняття.
"Ми всі помремо невідомими..." 😂
Мої оповідання зазвичай починаються з того, що хтось кудись прибуває і починає розбиратися з чимось/кимось (або з ним намагаються розібратися) чи стартує діалог.
Зогляду на те, що це відео відсилається до попереднього, сподіваюся локальна інтрига з комаром розкриється у якомусь із наступних )))
Бгг
(пошепки) я вже проспойлив, що це дракон з Гри Престолів...
Відео, як завжди, клас) Про акценти - взагалі супер, дуже влучно підмічено, цікавий і потрібний нюанс: як подається історія і як вона починається в залежності від того, що у ній є ключовим.
Мене особисто в початках зазвичай дуже дратує дуже шаблонний вже прийом коли автор починаючи з персонажа у комфортному/звичному середовищі вописі цього звичайного дня/ранку/події вставляє щось на кшталт "він ще не знав що це останній такий день / що ця подія переверне його життя / що він бачить свою домівку востаннє" тощо. Теоретично глянути: класичний початок "кола історії" та вставка "таємниці" щоб читач зацікавився, що там таке трапиться, але практично - відвертає.
Дякую за відео!
До речі, було б цікаво зробити більш докладний огляд основних типів сюжетів. Щоправда, існує кілька класифікацій. За однією з них, сюжетів 7, за іншою - 36.
Я думав про це, але знаєте, такі речі трохи демотивують: типу все вже вигадано, мені нема чого робити...
Наступного разу чекайте на деструктив.
Фантастичний.
Деструктив.
;)
Дякую за цікаву розповідь та корисну інфу!
Дякую за чудове відео! Розкажи будь-ласка за прийоми прологів та епілогів, чи варто початківцю до них вдаватись, які є поширені помилки та як вони взагалі мають будуватися. Дякую ще раз!
Чекаю книгу про Ореста Х) Не знаю навіщо це мені, але дуже цікаво ))) Просто залипаю на відео про написання історій )))
Хтозна, може, наслухаєтеся, і яаак напишете!
У будь-якому разі, сподіваюся, почнете дещо по-іншому сприймати чужі історії. Бачити механіку, так би мовити.
@@vladstoryteller можливо ))) Я от якраз читаю зараз трилогію. Першу книгу проковтнула, але потім зрозуміла, що там точно Мері Сью, і там точно багато кліше і запозичень (просто книги з яких запозичили я не читала))) Але все одно читаю зараз другу книгу з цікавістю. Магія якась - коли розумієш що інші книги з тими ж багами просто рознесла б на клапті, а ця історія дуже захоплює Х)
О, скільки разів я казала знайомим авторам, що їхні абзаци занадто великі. Не вірять... або кажуть, якщо читач занадто лінивий, щоб прочитати їхні цеглини тексту, то не їхній читач. От що з ними робити...
Дякую за цікаве відео!
Марина Гайдар (автор на Букнет)
Ну тепер кидайтеся в них цим посиланням ))
Починаю свій перший роман, для збереження натхнення шифруюся, тільки я і гугл-пошук. Аж раптом, чоловік приносить чергового Кінга і у присвяті читаю: "ніхто не пише довгих романів самотужки"...
Просто і зрозуміло. Спасибі)
...на відміну від того, як справді почати історію, коли за неї сідаєш :)
Дякую, грунтовні основи для руху вперед.
Саме так! Я дуже не хочу, щоби мої поради сприймалися як щось обов'язкове, мовляв, інакше ніяк. Я просто ділюся власними спостереженнями і сподіваюся, що вони наштовхнуть інших на власні рішення. Не більше й не менше :)
@@vladstoryteller я думаю, що більшість так і сприймає. Просто для початківців краще вже мати хоч такий дієвий кістяк, ніж залишатись сліпим. А насправді це дуже важливо. Бо треба захопити увагу читача/глядача. Яка різниця, чи ти створив геніальний письменницький трюк всередині, якщо твою книгу уже відклали. Дякую за україномовний контент!
Одне з найкорисніших / найцікавіших твоїх відео
Гарне відео, давай ще )))
За сьогодні подивився всі відео цього каналу, які ще не бачив раніше.
Дякую.
Дякую за корисний контент❤
Так приємно, що люди дивляться старі відоси)
Звиайний хлопчик Люк, який копає картоплю на богом забутому Татуїні.
Чорт забирай, чому я так волаю з цього?!
Дякую за корисну роботу)
Спробую комбінувати:
Я приходжу до тями і згадую лиш одне: мене звати Орест. Все навколо дрижить, реве і, здається, що зараз звалиться в пекло. Невидима могутня рука втискає мене в сидіння, видавлюючи повітря з легень, і схоплює серце лещатами. Так проходить, напевно, вічність, аж поки вся важкість зникає.
- Запуск пройшов успішно, - лунає звідкись металічний голос, - Приємної подорожі на Марс.
- Який ще Марс? - вичавлюю з себе.
Мої сухі губи тріскаються і біль від цього приводить мене до тями. Хто я такий? Де я? Як я тут опинився? І навіщо я взагалі лечу на Марс? Треба негайно розібратися в цьому.
На рахунок початку історії. От реально немає єдиного рецепту, як зацікавити читача. Дуже багато цікавих книг мають такий початок, який викликає лиш одне запитання: що це за фігня? Але фігня настільки незрозуміла і подана так таємничо, що хочеться розібратися у ній і продовжуєш читати. Але не всі автори вміють знайти ту золоту середину, коли читач не зрозумів нічого і захотів розібратися, а не кинути всю ту незрозумілу фігню. Якось я читав одну книгу, де сторінок тридцять ГГ (головний герой) прокидався. І, чорт забирай, це було написано настільки класною мовою, що читалося з цікавістю і об'єм тексту не помічався, але... Але виявилося, що автор всі події описував майже так, тому я прочитав ще десь сторінок двадцять і кинув, незважаючи на крутезність мови. Ще, наприклад, книги Пітера Уоттса мають дуже незрозумілі початки (і не лиш початки, якщо чесно), але він використовує прийом, який я називаю "кинути читача в котел подій", це дуже часто спрацьовує. Ну і якщо хочется реально зацікавити читача, то можна використати класичний прийом (можна навіть сказати штамп), який майже у всіх голлівудських блокбастерах використовують: треба показати якусь "фішку", щось дуже незвичне. Це буде наче гачок, який захопить увагу читача і примусить його витримати "справжній початок", де вже Орест буде нудно сапати картоплю і мріяти про Марс.
А, бачите, колего, ви якраз говорите про те, що я назвав таємницею. Я не кажу, що так правильно - можна і гачок. Я просто свідомо відійшов від цього слова, бо для мене воно асоціюється з мильними програмами на телебаченні: там же всі ці тизери "у це неможливо повірити, але... після реклами!" сценаристи називають якраз гачками.
Щодо вашої замальовки - звісно, теж непоганий варіант! Але якщо ця амнезія героя на початку лише прийом, який не має нічого спільного з самою історією, то, боюся, це вже кліше-перекліше. Тобто його можна використати, але знову ж таки - компроміс! ;)
@@vladstoryteller знаєте, я лиш любитель у цій справі, тому термін "гачок" просто собі вигадав :) Але зараз це використовується усюди де лиш тільки можна: книги, серіали, фільми, ігри і т.д. І, на відміну від "таємниці", "гачок" не дає читачеві/глядачеві приводу подумати про наявність якоїсь таємниці, він просто привертає увагу. Та навіть гляньте популярні ролики в ютьюбі: на превьюшці завжди буде щось таке, що зачепить увагу потенційно глядача, а про клікбейтні назви я взагалі мовчу. У літературі/кіно такими гачками є якісь побічні, але яскраві сцени, що закарбовуються у пам'яті, наприклад, таке було у кожній серії Цілком таємно. І там це виглядало повністю гармонічно, хоча так, то більше "таємниця", ніж "гачок", було було частиною сюжету.
У замальовці я просто хотів спробувати скомбінувати персонажа, подорож, подію і запитання на початку твору: персонаж розповів про себе, про подію (запуск космічного корабля), потім дізнався про подорож (летить же ж на Марс) і зрозумів, що нічого про це не знає :)
@@Yuriy_Markush Оу, вибачте, що я такий зануда. Я експозицію зацінив! Бо вона особливо й не відчувається, тобто не вантажить.
@@vladstoryteller ну що Ви, я б і не подумав би називати Вас занудою :) Просто цікаво поспілкуватися з приємними людьми і обмінятися думками :) Ну, ще коментарів Вам накрутити, щоб ютьюб зразу бачив, що тут порожняк не гонять ;)
@@Yuriy_Markush Та Ютуб взагалі офигіває: переглядів майже нема, а каментів як під тисячниками)
Вставки з картоплею шикарні! Я би вже, до речі, прочитала історію з Орестом)))
Дякую за коментар, що нагадав про мирне життя
Дуже цікаво! Аналогії Орестом топ)
Жарт про Зеленського - топ! Ахахахахахахаха!!! До сліз, бро!!! 😂😂😂😂😂
"Дякую, дуже дякую" (с)
@@vladstoryteller
Коментар зі звуком )
прийшла до вас за рекомендацыэю з підаільної гуманітарки
Заходьте, присажуйтесь. Чай?
3:56 Ну як тепер жити без фанфіку про Ореста і С'юзі ....
...та їх україноафромарсіянчиків((
Така щаслива, що знайшла вас) Практики у мене просто навалом, але гарної теорії не вистачало! Успіхів вам та сил на творчість)
А я щасливий, якщо хоч комусь допоможу з творчістю 😍
Але ж Владе! Що б ми без тебе робили?!
червоною ниткою крізь це відео і попередні проходять поневіряння Ореста з видобутком картоплі і приборканням космосу. регочу)))))))))))))))))
"Коли починається як ромком а потім вони летять на Марс"
🌚🌝
(Посилено робить вигляд, що це не нагадує їх початок власної історії який вона не збирається міняти.)
Я буквально почала свою історію як романтичну драму, але потім герої ідуть розбиратися із замахом на вбивство, торгівлею людьми, поринають у війну однієї таємної організації проти іншої...
Але романтика там все таки буде.
Напевно.😅
Ого, так в мене вже є початок історії, усе на мазі 🙌 Дякую, Владе, гарні пояснення, приклади, все зрозуміло 👍 Дуже рада, що знайшла твій канал, тут кожна тема розібрана та розставлена по поличках, і цікаво, і корисно!
Йой, дякую за таку оцінку)
Ви такий харизматичний, що напевно, почну щось писати, хоч і не планувала 😄 за гумор окремий респект)
Дякую за ці відео) Дуже якісні розбори виходять. Давно хотів пройти курс по сторітелінгу і це досить непоганий формат:)
Дякую за такі слова) я, в принципі, і намагаюся щось курсоподібне зробити
Дуже корисне відео, дякую. Випишу на листочок і наклею на монітор)
І взагалі класний канал)
успіхів
Читав історію, що розповідає про розвиток головного героя, але на фоні назріває війна й гг часто бере участь в різних подіях з цим пов'язаних.
мало. передивилась всі відео на каналі. мало. хочу ще.
Тс-с! Домонтовую наступне!
Ну, звичайно ж, універсального підходу немає. Хтось любить коли сюжет розвертається поволі, наче рулон туалетного паперу, а комусь довподоби кидатись відразу у вир подій, неначе головний герой - Швидка Настя, а в постапокаліптичному світі залишився єдиний представник лопуха павутинистого.
До того ж, на сприйняття тексту може впливати будь що - від настрою читача, до пори року за вікном. Звичайно, нехтувати здоровим глуздом не треба і цеглу приберегти для особливих випадків, та можна спробувати різні підходи й дивитись, як реагує авдиторія, та який підхід вдається краще.Тільки емпірично, тільки гардкор :)
Дякую за чергове цікаве відео, з нетерпінням чекаю наступного!
Фух, дякую, бо дуже боявся, що надто мало встиг розповісти за ці 20 хвилин.
Щодо сприйняття читача - повністю згодний. Я не сказав про важливе виключення: якщо в автора така мова, що читав би нею що завгодно - звісно, можна з будь-чого починати. Але це дійсно виключення: частіше за все екзерсиси зі стилем призводять до того, що очі самі сповзають нижче по сторінці у пошуках того, за що б можна було зачіпитися. Тобто проблема в абсолютній більшості випадків все ж таки саме в неправильному використанні інструментів сторітелером, а не в тому, що читачі "не готові до його творчості", бгг.
Тому я і вирішив дати ці пункти у вигляді запитань: я не стверджую, що треба так і так, але пропоную замислитися та якщо порушувати правила, то зі знанням справи.
Початок "Тінь вітру" Сафона - the best of the best of the best)
Ми всі помремо! Копіюйте відео на флешку, бо...
Випуск класний. Поради слушні. Одне засмучує: цей підхід веде до того, що автор постійно підлаштовується під публіку, опускаючи планку. Тож не дивно, що публіка сама цю планку збиває ще нижче. Врешті що матимемо? Пищ-пищ, цицька, дупа, ги-ги, всі померли. І смайлик - бемц.
Дякую!
Ідіократія, так? :) Сподіваюся, людство не деградує в культурному плані аж настільки.
А хіба "підлаштовуватися під публіку" тотожне "опускати планку"?
@@juliavasylieva5090 якщо автор погано знає свою справу - так :)
@@vladstoryteller Отож бо й воно ;)
Толкове відео
16:37 причому, хибну довідку про тілобудову китів.
Чуваче, я не бачив зоряних воєн. Давай приклади про Термінатора. Або хоча б Хрещеного батька. Або - о! Про Таксиста!!!
Ми знайшли його!!!
Того, хто не дивився ЗВ!
Пророцтво збувається. Скоро кінець...
@@vladstoryteller, ахахахахахахаха!!! Це принципова позиція. Я їх ніколи не подивлюся. Більше того, я у стрічці новин ніколи не лайкаю дописи про ЗВ. Теж із принципу. Отак. Ахахахах!
@@StanislavMusicMaker поважаю, не нав'язую 😉
Любовний трикутник, Орест розривається між коханням до Сьюзі і до картоплі
Ого, а підписників після відео Клятого Раціоналіста різко додалось, здається мені
Звучить раціонально!
Додав у закладки як шпаргалку це відео, прям зрозумів суть)
Йой, дуже радий)
А ваші поради підходять для написання коміксу?))
Здебільшого так, але все ж таки є специфіка. Бо в коміксі у вас є візуальні засоби, і експозицію зовнішності героя, наприклад, не треба робити словами.
@@vladstoryteller ,о! Це добре)) 🙂
Дякую)
Після цього відео, мені чомусь закортіло підкорювати наукову фантастику... І писати про Марс ¯\_(ツ)_/¯
Та он Кідрук уже розписався))
які корисні відоси, я не можуууу
Але ж Владе, як що до окремого відео про те як використовувати ПППВ. Чи не час його створити?
П'ять слів достатньо щоб підтримати канал.
Але ж Владе, як що до відео про те як саме треба починати історію, анонсоване у фіналі відео? Чи не чудова тема для нового відео, якого, доречі, давно не було на каналі.
-Люк в якомусь ангарі копає картоплю
Звучить як шедевр, напиши таке
4:18 - 4:40 а як вам тоді досвід "Мертвих душ"?
Блін, сценарист, що робить власні відео це вогінь. Окремо мушу відзначити монтаж, супертоп)
Підкажіть, будь ласка, на якому сайті можна знайти ці класичні звуки та ефекти? Хочу зробити власний ютуб канал, а цього елементу дуже бракує(
Дякую)) ви про які звуки-ефекти? Всі мемчики в кадрі - з Ютуба. Титри - зі збірки для Адоб Прем'єр.
До речі, назва "Орден Лимонів" - топ!
@@vladstoryteller дякую)
Оцей вибух на хлопку це не скачаний ефект? Це окремий футаж із відео накладений маскою? Звуки теж? Хотілося б такі штуки мати в адобі, щоб їх кожен раз не шукати по відосах на ютубі, бо монтаж і так займає дуже багато часу
@@tomat.target просто шукайте "explosion green screen" і все таке. Звуки - "шототам sound effect". На Ютубі є майже все)
@@vladstoryteller дякую) блін, всьому приходиться вчитися з нуля) сторітейлінгу в тому числі) такшо - чекайте на стрімі) і дякую за вашу роботу❤️
Ну от я тепер іще раз переконався, що мій початок із пейзажем - це повна лажа. Дуже слушна ідея про конкуренцію. Я це завжди кажу молодим музикантам, які пишуть у аранжуваннях усіляку лабуду й називають це "своїм авторським баченням", ахахахахахахаха! Є закони психоакустики, які диктують правила музичного ринку, і нічого з тим не зробиш. Так і тут. Є закони, за якими текст із коротких ємних фрагментів сприймати людині (як виду живих істот) легше, ніж оті ваші пейзажі на цілу сторінку, ахахх! Тож логічно, якщо я хочу, аби серед купи книжок вибрали саме мою, слід її почати максимально доступно, легко й цікаво.
Я думаю, що я почну з короткої сцени, в якій отой впливовий бізнесмен, у якого зник син, сперечається з начальником своєї охорони (який є старим і дуже близьким другом протагоніста) про те, кого найняти: протагоніста чи головного конкурента протагоніста, який тепер, коли протагоніст через хворобу відійшов від справ, став номером один. Конфлікт сцени полягатиме в тому, що бізнесмен дивиться на ситуацію прагматично й тому хоче найняти того, хто справді МОЖЕ знайти його сина (або, принаймні, відповідальну за його зникнення чи смерть людину), а начальник охорони дивиться на ситуацію очима того, хто вірить у свого давнього друга й не раз бачив, на що він здатен у критичний момент. Інтрига буде в тому, що незрозуміло, чому бізнесмен не хоче наймати протагоніста (я діалог побудую так, щоби не було зрозуміло, що протагоніст смертельно хворий), і в тому, що незрозуміло взагалі, що сталося, чому треба наймати приватного детектива, чому не звернутися до копів абощо (зрозуміло лише, що сталося щось погане та щось дуже серйозне). В наступній сцені вже з'явиться протагоніст, де читач дізнається, що з ним не так. А у третій - протагоніст зустрінеться з бізнесменом, другом і своїм одвічним конкурентом, де стане зрозуміло, чому у принципі між бізнесменом і начальником служби його безпеки була суперечка щодо того, кого найняти для пошуків сина. Кртш, щось мені підказує, що такий початок явно цікавіший, ніж пейзаж, ахахахах!
А історія моя, звичайно, - про пошук відповідей. Це містичний детектив, трохи нуарний (мабуть).
До речі, оце ще раз переглянув це відео і помітив, що на часовій шкалі переплутані мітки:
Фактично у відео спочатку іде "На які компроміси ви йдете, починаючи саме так?",
а вже потім "Яку таємницю ви презентуєте?".
Дяка, перевірю
Перевірив. Ваша правда. Виправив
@@vladstoryteller все, можу спати спокійно: сьогодні зробив хоча б щось корисне!
@@taraskravchuk9139 )))) це прокрастинація, нумо писати!
@@vladstoryteller тааак. Зараз. Тільки прочитаю "Агенцію Незалежності" і тоді. Чи це теж прокрастинація? :-)
Цікаво про вирощування картоплі ))
Моя історія:
1.Починається меланхолічно та сумно з вкрапленнями милих моментів.
2.Далі трохи скла.
3.Потім мімімі на декілька частин.
4.Знову скло.
5.Мімімі з присмаком скла.
6.А потім трагічний хеппі енд.
І в усьому цьому магічна війна, перегляд своїх переконань, моральний перехід на світлу сторону, та кохання. 😂
Ви тут описали по настрою, а я ж про структуру)
А шо означає скло в даному контексті?
@@vladstoryteller , скло - це у молодіжному сленгу щось максимально сумне.😅
Дякую за ваші відео тепер я можу хоч якось структурувати усю ту кашу яку написала)
Ви дуже крутий, очікую нових відео.
@@vereti5212 Ви водночас дуже приємні речі кажете та розстраюєте, бо тепер я почуваюся старим(((
@@vladstoryteller , все нормально я теж деякі молодіжні слова не розумію) Старі люди класні)
@@vereti5212 ruclips.net/video/98k05_bM2e4/видео.html
От а що з Толкіним робити за Володар Перснів?
Чувак винайшов цілий жанр та світ, що досі цікавий людям різних культур. Любити, шанувати. Та розуміти контекст часу, коли це писалося.
ukr-mova.in.ua/library/sunonimu/kupol-chu-banya якби ви хоч іноді спробували синонім тому слову на букву К використати )))
Дякую за посилання. Відмічу себе.
Цікаво було б почитати ваші твори. Де їх можна знайти?
Дещо є тут: starfort.in.ua/writer/%D0%9B%D1%94%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%B2%20%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2
@@vladstoryteller дуже дякую
Читач ніколи не дізнається, скільки автор страждав над початком історії, якщо вся історія йому зайшла)
У грі престолів з першої серії до кривавого весілля головним персонажем був не Джон Сноу.
А що за крігжові жарти про фемінізм?😅
...звичайного хлопчика Люка, який копає картоплю на Татуїні...
Скільки нас - тих, що виписали собі ці п'ять питань і тепер лупають сю скалу?
У мене виходить у сценарії є всі чотири "П"(хоча подорож з'являється під кінець)...
Це ж нереально 😐😐😐
Чому? Вони всі можуть бути, просто якесь основне. Це класифікація.
@@vladstoryteller ,доообре...
Тоді порадьте мені як описати мою фантастично-містично-фентезійну(хоча то й фентезі не можна назвати) бойову драматично-комедійну історію про супергероїку з елементами постапокаліптики у недалекому майбутньому (2054-2063 роки), романтики та психоделіки з глибинними пошуками власного Я, прийняттям себе, інших та дійсності, а також розкриття Всесвітнього порядку та особливостей наших життя та смерті.
Сама історія буде максимально наближена до реалізму.
@@vladstoryteller ,знаю, вам це здається божевільною мішаниною.
Але сама розповідь буде змінювати свій стиль; сам сюжет буде розвиватись по такій схемі:
Людина - група людей - суспільство - організації з різними мотивами - все людство - єднання з Абсолютом
@@vladstoryteller , напевно я все таки пояснив дуже незрозуміло... 😅
@@melkor1128 Звучить класно та цікаво, проте щоби щось радити, треба читати - це раз. Знайти час на власну творчість, не те що на чиюсь проблематично - це два. Тож даруйте, спробуйте спершу пройти цей шлях самостійно, бо головний вчитель тут - досвід. Я лише спрямовую та підказую якісь штуки, до яких дійшов самостійно та спостерігаючи за іншими.
4:47 Флешбек у фільмах, а у літературі цей прийом називається ремінісценція
Цікава фіксація на картоплі )))
Так вийшло, я не винний...
це щось не цікаве відео