ДІАСПОРНУТЬСЯ ЧИ ПОВЕРНУТЬСЯ? АЛЕ НЕ ЦЕ - ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ | Жовті Кеди
HTML-код
- Опубликовано: 5 мар 2024
- 🔸 Маргарита Ситник, журналістка, «біженка навпаки»: про повернення в Україну після семи років в ЄС, заради чого і чи не шкодує.
🔸 Надія Школьна-Волошинова, ексголова відділу Маріупольської райради: про жахи Маріуполя, втрату чоловіка, евакуацію дітей, «маску нормальної людини» за кордоном, перехід на українську - «22-го фєвраля ми уснулі, а прокинулись 24-го лютого».
🔸 Валентина Бутенко, директорка Центру реабілітації людей з інвалідністю: про вивезення сотень людей з Харкова і гуманітарний штаб.
🔸 Оксана Іванців, документалістка, правозахисниця: про місце кожного у визвольній боротьбі і відмову від майданчиків з «харошимі рускімі».
🤝 Проєкт створено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Погляди автора, висловлені в цій програмі, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку чи уряду Сполучених Штатів.
🔥 Для тих, хто вірить, що ми можемо більше (а це правда):
👉 / zhovtikedy
👉 www.paypal.com/donate/?hosted...
👉 buymeacoffee.com/zhovtikedy
🔗 Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/75SS4tNRwy
💳 Номер картки банки
5375 4112 0982 5939
Наш Facebook 🔗 zhovtikedy
Наш Flickr 🔗 www.flickr.com/photos/zhovtikedy
Слухайте #ЖовтіКеди як подкаст👇
🎧 Spotify: cutt.ly/4weZZpSH
🎧 Google Podcasts: cutt.ly/Z52oQlY
🎧 Apple Podcasts: cutt.ly/K5KUTsQ
🎧 SoundCloud: / zhovtikedy
#ЖовтіКеди #Бориско
Починаю це речення вже 20 раз і не можу дописати. Дорогі люди, дякую вам за вашу силу. Бережіть себе, тримаймося що є сили.
Слухаю жінку з Маріуполя і думаю, як вона тримається, як вона не зʼїхала з глузду. Якщо вона тримається, вижила, то зможемо. І треба один одного підтримувати, бути добрішими, тому що стільки болі навколо. Ніколи не знаєш, що пережила людина, яка поруч.
Цінність цього випуску надважлива.
Пишу - і витираю, пишу - і витираю. Хочеться лаконічно, а почуття переповнюють так, що лаконічно не вийде. Різні жінки, різні історії, а кожна - як найдорожча намистина. І коментарі фахівців, і розповіді кожної з жінок, і підняті питання - все так нанизано у надважливі месиджі. Мало хто робить стільки для об‘єднання суспільства - дуже багато на хайпі зривають рейтинги. Дякую вам і команді за вашу кропітку і таку потрібну працю. І обіймаю кожну з жінок. Плакала разом з вами, захоплююсь кожною. І мова у вас - чудова.
Дякую. Теж пишу - стираю) Дорога мені ця серія, довго героїнь шукали/вибирали. Всі подобаються.
Мені дуже кепсько було перший рік повномасштабки від того, скільки знайомих виїхало, особливо зі Львова. Такий контраст з історіями з Маріуполя, Харкова, з історіми руйнувань і втрат. Я робила психологічні серії про це.
З часом набридло носити камінь своїх думок з приводу чужих пріоритетів. Врівноважившись, більше думаєш про те, що краще для країни. Осуд і образа не краще, чвари не краще , розкол, "Руїна" взагалі ніколи не краще) Зараз просто хочеться, щоб люди повернулись реалізовувати себе тут, це в інтересах України.
@@yuliaborysko5387 так, я бачила інші серії про тих, хто виїхав. І на мій погляд, ви робите саме те, про що говорила пані Марія Фабричева: гоїте трансгенераційну травму і переписуєте культуральний сценарій в конструктивном ключі. Це чи не найцінніша, принаймні, одна з найважливіших місій, які зараз може нести журналістика, психологія, культура, наука для нашого майбутнього. Дякую.
Ми з сином 17.04.22р виїхали до Мюнхена.Відвідували курси,я волонтерила,син-вчився у німецькі школі і дистанційно в Україні.
Отримали сертифікати на рівень німецької мови,син склав НМТ і вступив до КНУ ім Шевченка та пройшов конкурсний відбір до колегіуму в Мюнхені.
Вибір залишатися,чи повертатися не стояв-ми повернулися і ми щасливі, що ми дома❤
Вітаю. Дуже приємно таке прочитати. Коли ви повернулися? Чому обрали українську освіту, а не європейську? У Мюнхені ви жили в орендованому житлі?
@@VivatGreatUkraine В Мюнхені мали арендовану квартиру.Коли прийшов час обирати де здобувати освіту,відвідали консультативні центри ЛМУ,ТУМ та Вищу школу прикладних наук.
Сину ніби все сподобалось,але він сказав,що хоче вступити до КНУ їм.Шевченка і зареєструвався та склав НМТ.
Потім ми поїхали на випускний вечір до нашої школи у Київ.Коли перетнули кордон і зупинились у Львові ми плакали,ті відчуття не можна передати словами- це наша рідна земля,наша рідна мова...
Назад ми поверталися лише для того,щоб закрити всі справи з арендою та Джобцентом.
Син відвідує лекції,з захопленням розповідає про викладачів та однокурсників,відвідує тренажерний зал.Він впевнений ,що базову освіту здобуватиме дома в Україні.
Я дуже вдячна уряду і народу Німеччини за допомогу, це чудова країна ,але щоб там впевнено і комфортно почуватися ,там потрібно народитися(це моя суб'єктивна думка)
Дякую пані Юлія за етер, боляче слухати, ком у горлі. Ми батьків похилого віку забрали з Маріуполя в Дніпро.
Я десь почула фразу, яка стала для мене дороговказом: почни створювати мир у собі, потім у своєму домі, а потім, якщо вийде, навколо. Мир у собі - це коли йде війна у країні, але я не створюю пекла всередині себе. Я не звинувачую себе і не пред'являю собі нескінченні претензії, я мирна стосовно себе. Я вчуся розуміти себе, допомагати собі та вчусь довіряти.
Ми всією родиною залишаємося в Україні і віримо в Перемогу.
глибокі думки. дякую, що поділилися
Яка ви мудра жінка❤. Все просто пояснили і доступно. Дякую вам. Я з Олешок Херсонської області, окупованого лівого берега. Все втрачено окрім життя. У нас було родине гніздо, звите з любов'ю. Я називала його земним раєм.
Зараз в Запоріжжі. Живемо зі слоганом: Мій дім там, де я. А земний рай знаходиться всередині. Хоча інколи в душі пекло: гіркі сльози відчаю, жалю за колишнім життям, ненависть до рашистів і їх посібників. А ну їх до бісів! Нам своє робити!
@@user-tx3se1wk5f я вас дуже розумію і головне що ви живі.
Шпарини в душі будемо відновлювати і на це потрібен час, життя того варте.
Мої батьки не втрачають надію повернутися в Маріуполь, а їм вже 85 років і буде скоро 86. Не знаю 🤷♀️ чи побачать вони Маріуполь украінським.
Ох які історії жінок. Особливо жінки з Маріуполя. Яка ви сильна!
Дай Боже вам здоров'я, пані Надія з Маріуполя ❤
І всім дякуємо за українську мову!
Дякую, Юле за цей етер!
Моє захоплення сильними жінками !
Сподобалося висловлювання " ми ложились спать 23 февраля а просунулися 24 лютого"- дуже сильно! Впевнена, що кожен адекватний українець мав би думати так само!
Сум і злість одночасно бере за людей, які втратили усе,що будувалися ціле життя! Свої рідних та близьких, а держава їм толком не допомагає,це ж стосується військових ветеранів, які виживають в основному за рахунок коштів небайдужих!
Слава Україні та ЗСУ!
Слава нації та смерть ворогам!
Що до 'мама українською, дитина російською', то дівчина дуже спрощує.
Підтримую щодо іспанського сорому за багатьох співвітчизників перед приймаючими країнами. Їх громадяни в центрах підтримки, ті що в себе приймають, навіть трохи повивчали фрази українською, щоб нас підтримати. А наші "та давайтє па рускі". І між собою багато хто навіть не намагається українізуватись. І це біда. Бо місцевим незрозуміло і вони напряму питають. Сором та й годі.
Неймовірно Юліє, це вражає який ви гарний, справжній професіонал своєї справи! Як ви вмієте слухати і розкрити людей❤
І як ви відчуваєте, що на часі, і робите фантастичні інтерв'ю! Щиро дякуємо вам та всій команді! Бажаємо не зупинятися на досягнутому! Юліє, ви мега крута і ваш канал!
Цих жінок з Маріуполя, Харкова без сліз слухати не можна. Дорогенькі мої, тримайтеся. Обіймаю вас. Як надзвичайно шкода що вам прийшлось ці жахи пережити.
Біль за людей, що змушені жити за кордоном. Люди зі зламаними долями та знищеними помешканнями. Та хочу знайти виправдання сім'ям, що виїхали зі Львова та сіл і міст заходу України. Кошти , які виділяють на біженців зі знищених і розбитих територій дістаються і тим, що залишили свої помешкання та отримують кошти від оренди. Я нікого не звинувачую та серця до них не маю.
А скільки я бачу тут в США сімей з умовно Тернопільської області, що стали біженцями разом з татусями призовного віку! Так що не треба порівнювати справжніх біженців з боягузами та пристосуванцями. Жіночка Оксана явно виїхала не від війни, а у пошуках перспектив кар’єри закордоном.
Так це правда, серед людей котрим потрібна допомога на
Я впевнений , що Зеленський це колаборант і здрадник і хоче здати Україну ,.а як Ви думаєте ??
Передача вкрай важлива як для переселенців так і для українців, які живуть на своїй землі. Люди, які втікали від бомбардувань і смертей , повинні самі вирішувати де їм жити. Дякую за цей стрім, він на часі.
Дякую за контент.
Тут просто треба вирішити - хто такі українці? Це нація вільних людей, чи народ який живе на території України?
Перші або не поїдуть, або поїдуть і повернуться, або приїдуть і залишаться. Другі не те щоб дуже варті уваги.
Треба думати не про повернення паспортовласників, а запрошення вільних і сильних. Україна - це земля гідних, де живе свобода. І у світі метрвих цінностей, інфантилізму, дурощів і злоби вона є надією на гідне життя - не легке, але сповнене цілей та цінностей.
Тому простіть тим, хто пережив пекло і поїхав від нього подалі, та забудьте за тих, хто не вартий уваги.
Я вам дуже вдячна за ваш коментар, я також так вважаю
Дякую,пані Юля! Ви дали нам можливість відчути людей,які вимушено виїхали з України, зрозуміти їх тривоги, важкий досвід, глибину переживань, але й отримати надію на продовження життя невмирущої української нації, навіть, за кордоном, яка мріє й прагне повернутися в Україну.
Важливі питання і відповіді
дякую
перед нами великий шлях, але разом ми його подолаємо
Дуже чекала на це відео. Я теж з дитиною за кордоном. І я теж "ми".
Торкає до глибини душі. Дякую за цікаві розмови. Це може бути боляче, але потрібно.
Дуже дякую за цей ефір.Точно озвучені відчуття,думки,пояснення повернення.
Дякую,пані Юлія вам і вашій команді ❤ Завжди в»тему»,вчасно і цікаво. А погляди з різних сторін найцінніше!
Я щиро надіюсь що люди повернуться і змінять все...
Дякую за роботу❤💙💛
Дякую вам за контент, Юліє! Ви робите дуже життєствердні інтервʼю ❤ Дякую кожній жінці, яка поділилася своєю історією. І дякую всім, хто повернеться ❤
Повертайся будьласка до дому. Ви потрібні Українцям❤
Величезне дякую за контент. Окреме дякую для героїнь, які бережуть і плекають українське. Дуже хотілося їх обійняти, бо наше горе і радість спільні.
Дякую за вашу працю для українців
Друзі, чекамо вас вдома! До зустрічі, дорогі
🤍
Надія, обіймаю вас , так близько кожне ваше слово. Завжди крутилась ця фраза фраза в голові : « Важко робити вигляд , що ви нормальна людина»….. я думала , що я лиш одна так думаю , роблю …дякую, що ви є🤍Зрозуміла , що не пройшовши такого пекла як ви , але теж відчуваю ваші емоції і стрес , ніби я те все проходила ….
Дякую за вашу усвідомлену українську мову у вас дуже гарно вдається ) ті, хто переходять з рос на українську ще гарніше і чіткіше розмовляють , ніж ті, котрі раніше говорили на суржику …Дякую вам , що не здались, не здавайтесь 🙏🏿сил вам і вашій родині 🤍нехай Господь проведе …
Дякую Оксані за «тверезість», за чіткість, за боротьбу , знаю , що це дуже важко залишатись людиною в цих дискусіях… обіймаю 🤍
Дякую також Маргариті за боротьбу, свідомість, щирість, «мужність», ви надихаєте🥹 🤍обіймаю
Також дякую Валентині за її служінння 🙏🏿🤍сил вам🤍нехай Господь благословляє вас і вашу родину також…обіймаю 🤍
Пишаюсь такими українцями , дякую, що даєте вдихнути повітря🤍надихаєте !
дякую, за вашу невипадковість 🙏🏿
Так яскраво помітна різниця між учасницями, які переживають війну "теоретично" і бадьоро виголошують правильні речі і тією, яка переживає війну і її наслідки "практично" і кожне слово правди дається із болем.
Дуже важлива і потрібна розмова,дякую!
Хочеться всіх обняти і виплакатися на рідному плечі, підставивши своє плече ❤️
Як мені потрібен був цей випуск! Дякую вам🙏🏻
Хочу підтримати жінку з Маріуполя. Я її дуже розумію, хоч і не пережила такого кошмару, але кожне її слово мене торкає і відгукується.
Це буде цікаво❤ Дякую за актуальність!
Дякую велике за цей випуск.💜Жіночі голоси також мають вагу, багатоі речей, які проговорили мені дуже близькі💔
Хочу підтримати авторку цього каналу. Мої погляди не співпадають з Вашими, пані Юлю, в багатьох випадках. Але я підписана і дивлюся Ваш канал з задоволенням, бо Ви вмієте вибрати цікавих гостей, це і є професіоналізм. Дуже дякую.
Дякую за вибір жінок-героїнь та чудову структуру відео! Робота на обʼєднання, а не розʼєднання українців.
Воістину людська історія - шлях до правди.
А ці історії потужні. До сліз. Схиляюся в пошані перед досвідом Надії і Валентини, боротьба Маргарити і Оксани викликає захоплення! І кожна чітко артикулює: я українка, хочу жити на батьківщині. Гірко усвідомлювати, що для гідного життя, а не виживання, для повернення українок із дітьми додому існуючих умов недостатньо... деінде їх немає узагалі ((
Чудові справжні жінки! Дякую за випуск!🇺🇦
Юлю безмежне щире дякую за Ваші інтерв'ю. Останні тижні навколо стільки багна на державу, на один одного. Єднаймося, очищаємо голови від зайвого та наближаємо Перемогу 🇺🇦
Ваші зустрічі надихають, додають сили, віри, в нас неймовірні справжні жінки.
Дякую Юлія за таку розмову - потрібну і актуальну....🌷🌷🌷
Дуже класний випуск… багато думок щодо яких варто прислухатись … дякую 🙏
Дякую за це відео. Такі різні жінки, але меседж один. Мало віри в ЗСУ, треба кожному дійсно знайти місце в боротьбі. Дякую всім героїням ❤
Дивилась і плакала, дивилась і плакала. Наразі мій дім окуповано, а ми за кордом. Постійні думки про те, що я не зі своїм народ поглинають, але і повернутися не знаю куди. Дякую за випуск, наші люди неймовірні!
Цікава і потрібна розмова. Я в Швейцарії. З 3 дня тут волонтерю. Я бачу різних українців і українок. На мою субʼєктивну думку, повернеться не більше 30%.
Юліє, дякую Вам щиро за цей випуск. Обіймаю кожну з героїнь❤❤❤.Ці жінки неймовірні.
Які наші жінки розумні і сильні!
Дякую, за ще одну цікаву і важливу розмову з неймовірними людьми. Дякую за Вашу роботу, за той контент та атмосферу, яку Ви створюєте. Іноді, на перший погляд, ті теми які у заголовку мені здаються не надто цікавими, але коли є час, я обовʼязково перегляну/переслухаю відео, і те як розкрита тема, те які вітериті та цікаві співбесідувачі, захоплює. Дякую за Вашу працю, натхнення, наснаги та Перемоги нам усім.
Я Ваша прихильниця ще з плюсів,але це інтерв’ю викликало у мене почуття,що глядача дурять.Ніхто з панянок,не повернеться . Я теж в Німеччині,і я взагалі не чую української мови,але я чую про що вони мріють 😢 ,напевно це нормально жити повним життям і не думати про те,що там.. я бачу цю гуманітарку від українців,,,власне всі чекають,що хтось переможе,хтось щось дасть,хтось..,але не Я .
Як завжди 👍👍👍💙💛🇺🇦
Неймовірні дівчатка) як же це актуально й про тебе...Дівчатка, ви в ціле зліпили мене із моїм досвідом. Щира подяка всім учасникам. Це вкрай потрібно озвучувати...це болючі теми , які потрібно піднімати.
Дякуємо ❤
Пані з Харкова дарма каже, що її походження або те, що «пізно» перейшла на українську то є помилки. Це не помилки, бо ми ж не ділимося на «правильних» українців та «неправильних». Ми всі є українці, хто бажає нашої перемоги над ворогом і хоча б щось для того робить. Навіть якщо просто допомагає ближньому та не втрачає надію та віру в краще. Хотілося б, аби всі це до кінця зрозуміли та не мірялися, в кого оця «українськість довша».
Дякую за цікавий етер.
Дякую!
Хай всі повернуться та ще й не самі, а з іноземними чоловіками та дітьми
Чудовий ефір 🎉
Щиро дякую за такий позитивний випуск .🙏
Прекрасна актуальна робота, дякую за неї!
Дякую за це відео. Воно дуже важливе, адже відновлює емпатію до людей.
Щодо поляків : мене постійно питають, чому українці-біженці розмовляють російською. А таких "рятує" те, що більшість поляків не відрізняють рос. мови від української. І ще існує доведений факт : україномовні украхнці за кордоном не признаються до російськомовних, бо часто напоротись можна було на хамство від них (і це не про мову) або ж на москалів.
Як завжди актуально і пізнавально)
Дякую велике за круту роботу❤
Дякую за відео.
Дякую за випуск! І біль, і сила, і віра для мене в ньому. І такі тверезі думки, які і мене ставлять на місце і дали змогу замислитись над собою. Такі чудові жінки в яких Ви брали інтерв'ю! Дякую!
Дякую Вам, Юлю, та всій Вашій команді! Вітаю з фінансуванням (розумію, що отримали грант).
Наводьмо лад! Важко, але потрібно!
Подяка за високоякісний контент! Повага та побажання плідної роботи.💝🇺🇦
Так, погоджуюсь і підтримую сві сказані слова! Дякую пані Юлія за працю!
Головне для повернення - це безпека. Ми живемо під Києвом і не можемо досі повернутись в Харків на Північну Салтівку, бо Ха наразі дуже небезпечне місто, особливо, коли провів тиждень під постійними обстрілами в 16 ти поверхівці без будь-якого бомбосховища.
Який гарний сюжет! Дякую авторам! Зробіть ще один на тему: "Куди повертатись тим, хто втратив все у Маріуполі".
Модульні містечка. В Київській обл. для тих хто не виїхав але залишився без хати вже давно побудували житло.
Ми живемо посеред історії. Немає сенсу засуджувати. Головне вирішити для себе особисто: я вважаю це правильним, - і зробити те, що вважаєте правильним. Немає тотожних обставин
Мае сенс! ТИСК СУСПІЛЬСТВА - і е та виховальна сила, яка НЕ ДОЗВОЛЯЕ ДЕРЖАВІ ПИРНУТИ У ТЕМРЯВУ БЕЗЛАДУ ТА ДЕЩОРІЕНТАЦІІ!
Це точно такій самий напрямок впливу, якій роблять і література, і культура загалом!
-----
ПЕРЕМОГА НЕОДМІННО БУДЕ НА БОЦІ УКРАЇНИ !
ВІРТЕ та НАПРЯМУ ДОПОМОГАЙТЕ ЗСУ, ТерОбороні, Волонтерам та родинам наших Украінськіх Захісників та Захісниць! 52:48
@@OnenessVoicesя Вам відповім - бо чим більше коментарів, то вище рейтинг відео. Ваші многабуков не переконують. Бо Ви ще не визначились кого Ви судите і чого хочете. Та ба, навіть Ї ставити де треба Вам ще не вдається. То ж пишіть ще, тренуйтеся 😂
Я впевнений , що Зеленський це колаборант і здрадник і хоче здати Україну ,.а як Ви думаєте ??
Маргарита дуже крута!!! Сумчанка!!!
Дякую!💛💙
Дякую за відео! Вітання з Харкова💛💙
Коментар підтримки. Чудове відео. Актуальні питання. Ніби з мого язика бере ведуча. Дякую за роботу.
"Україна в середині" на бандані- це прямо в яблучко.
Чоловік дуже наполягав, щоб ми повернулися, начебто стало набагато спокійніше, всі повертаються. Ми приїхали до нього у відпустку, але не додому в Харків (зруйнована квартира), а в Одесу, де він знімає житло. Ймовірно, дуже поганий час припав на цей тиждень, бомбили страшенно, жодну ніч не провели вдома, тільки на паркінгу. Коли проводжав нас , біля автобусу чоловік сказав, що вже й забув, як це страшно і нестерпно проживати не самому, а з малою дитиною. Більше він жодного разу не підняв питання повернення.
Які умови повернення нас до України? Вони відомі.
За останнім дослідженням 50 випускників після закінчення школи бажаю ть виіхати за кордон. Чому вони так вирішили?
Юлія хто б це все записав. Щоб видати спогади живих очевидців. Це буде цінно....
Жовті кеди - завжди клас!🙌
Валентино Антонівно❤
Дякую💛💙💛💙💛💙
Дякую!❤❤❤
❤❤❤
Дякую, Юліє!
Дякую.
Дякую)
Кожна людина робить для себе вибір де жити, у зв’язку зі склавшимися обставинами. Усі несуть відповідальність за свій вибір. І ніхто, ніхто не в праві їх засуджувати. З особистого досвіду, багато людей за кордоном роблять для України більше ніж ті хто залишився (про «какая разніца» тил, та ще цілу купу людей «я внє політикі», мовчу уже про мародерів гуманітарки). Уже не перший випуск про поїхавших та тих хто залишився … Коли ми уже нарешті обєнаємося по-справжньому та будемо працювати на перемогу та просування усього укроїнського…
Ніколи не об'єднаємося. В цьому завжди і була проблема і вона сама собою не вирішиться.
🔥🔥🔥🔥🔥🇺🇦
Юлія чи можливо зняти етер про підлітків війни🙏🏻🇺🇦
Наведу приклад,
Моїй донечці 14, ми виїздили 4 березня 2022 в Варшаву потім до Англії..
і нещодавно буквально 4 дні тому моя дитина зізналася що останні 8 років до початку повномасштабної війни можна загадувала бажання на новий рік «Чтоби не било війни» війна почалась..
і тепер вона бунтує проти української мови але лише зі мною, з подругами та в українській суботній школі вона говорить українською..
Іноді мені здається що вона мене ненавидить за моє українство..
ще моя дитина атеїстка з народження і не вірить в будь які прояви бога …
І цим протестом вона щодня намагається мені довести що це не марж сенсу , продовжувати говорити українською, але війна не закінчується.. вірити в Бога абсурдно за її словами адже війна продовжується і гинуть діти маленькі янголи.. тому в її матриці це не можливо тому бога немає тому немає сенсу.. адже війна стала ще страшнішою…
Якщо у вас є плани зняти етер про підлітків, я буду дуже вдячна та щаслива 🙏🏻🇺🇦🇺🇦🙏🏻🇺🇦❤️❤️❤️❤️
Дякую за етер, п. Юлія. Я думаю, що всім нам треба спочатку покаятися, бо ми всі причетні до цієї війни, набратися мужності та чесно собі в цьому признатися: були " кака разніца", вибирали не тих, молилися не тим, були байдужі 8 років війни. Ми всі долучилися до цього жаху, а потім щось робити для країни, а не вимагати. І дуже боляче чути слова пані про толерантність до мови окупанта. Жаль, що і ракети нам не допомагають.💛💙
Я перепрошую. Але не для всіх війна почалася 24.02.22.
1:08:38
Пані мае рацію, але ВОЧЕВІДЬ НЕМАЕ ПЛАТФОРМИ ОБЬЕДНАННЯ МАРОДЕРІВ при владі та АКТИВНИХ ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА ВЛАСНУ ДЕРЖАВУ (а не «это моя украинская корова и я её дою!»)!
-----
ПЕРЕМОГА НЕОДМІННО БУДЕ НА БОЦІ УКРАЇНИ !
ВІРТЕ та НАПРЯМУ ДОПОМОГАЙТЕ ЗСУ, ТерОбороні, Волонтерам та родинам наших Украінськіх Захісників та Захісниць!
Саме так!!!
❤❤❤❤🙋♀️🇺🇦
❤
Паспорт - це дуже сентиментально. І тільки. А оте: 'ви нам створіть належні умови, щоб ми повернулися' хоч кого вкурвить
На питання що ми маємо зробити щоб люди повернулись?
Ви знаєте, я б відповіла запитанням.
Що ці люди зробили для себе щоб повернутись?
Я взагалі не розумію навіщо когось повертати? Їм добре там, нам добре тут - і все.
Я думаю, що повернуться ті, яким важлива Україна. А ті, кому не важлива - нехай дійсно краще залишаються деінде. Звичайно, є і такі українці, які в силу життєвих обставин вже досить давно живуть десь за кордоном - як, наприклад, я. Але не про нас мова - ми "залишаємося українцями", де б ми не були.
Саме так! Держава має більше уваги приділяти діаспорі, бо саме ми українські голоси закордоном, які намагаються боротися з рос пропагандою хоча б локально!
😂😂😂 одначе, як ви себе виелімінували.
Я впевнений , що Зеленський це колаборант і здрадник і хоче здати Україну ,.а як Ви думаєте ??
О, я знаю цю силу життєвих обставин - за кордоном жити краще, бо громадянське суспільство вже сформоване, капітали накопичені, закони працюють. Дивовижні сили життєвих обставин.
Про росіян які хочуть закосити під українців.. то правда я особисто знаю ситуацію в Лондоні, коли росіянка видавала себе за українку і їй реально допомогали тут🤦🏼♀️🤦🏼♀️
Живу в Німеччині 5 років і багато біженців розмовляють російською. Нажаль.
До тих пір поки влада буде саджати квіти та класти плитку під час війни.В той час коли на фронті відсутні інженерні споруди
Ви хоч самі зрозуміли що написали? Військові самі себе забезпечують інженерними спорудами. Беруть лопати і копають окопи, будують бліндажі, зводять понтонні переправи за необхідності. Чи ви хочете сказати що якісь військові не спромоглися бліндаж побудувати і досі живі? А в тилових містах тому інфраструктура не має підтримуватись в належному стані? В Києві і Львові швидкі мають возити вагітних у пологові по бездоріжжю? Це якось пришвидшить перемогу?
А цікаво, та молода жіночка у білому светрику розуміє різницю між ракетами хамасу і ракетами лаптестану? Вона говорить про кімнати- бомбосховища. Зовсім не розуміє. Проекти робить? А чі є достатньо мислення для їх створення? .
Цікаві думки жінки з Маріуполя про те, що в першу чергу для її повернення держава повинна допомогти з житлом...що оренда помешкання, зокрема в Києві, дуже дорога і 2к грн мало. У жінки при цьому немає маленьких дітей, мову вона знає, очевидно, має якусь професію (чоловік загинув - це, безперечно, травма). Без висновків, просто звернула увагу
Розумію тих,хто втратив все і живе за кордоном.Але ті,хто має
житло у тилових містах памʼятайте-підтримку в країнах ЄС ви отримуєте завдяки УКРАЇНСЬКОМУ паспорту і тому,що не всі жінки і діти виїхали.Бо якби поїхали усі,то підтримка була б зовсім іншою.
П.С.А тепер починайте,еуропейки,закиди про заздрість і т.д.
Смішно чути про біженців із Закарпаття чи Рівного. Вони виїхали користуючись можливістю емігрувати через війну. Це для всіх очевидно
Собрала чемодан. Положила вину, войну.
Жемчуг, паспорт, внутренний вой, страну.
Скорбь, крик с открытым молчащим ртом.
Собрала чемодан. Положила в него дом.
Взяла зиму с собой, в себе, не могу весну.
Взяла память, но вряд ли к ней прикоснусь.
Взяла прапор, ярость, бессилие, боль.
Взяла гордость за то, что этот флаг - мой.
Omnia mea mecum porto и Дом там, где мы.
За эти две мантры держусь уже две войны.
Как я вообще держусь? Натянула струну.
Ветер заденет - пойду с песней ко дну.
И вот там,
на дне океана,
под толщей льда,
Где нет русских танков
(хоть тут)
И спит волна,
Кину якорь,
Открою чемодан.
Чтоб оттуда достать дом,
И хотя бы там
Найти мир,
Покой,
В третий раз посадить цветы,
И у дома поставить знак:
«ТУТ НЕТ ВОЙНЫ».
Только вот в чемодане и в каждой клетке меня,
Рядом с жемчугом и паспортами лежит война.
Стоит выдохнуть, открыть чемодан, тут как тут
Доброй русской ракетой в дверь: тук-тук
Добрый русский товарищ пришёл меня спасать
Долго шёл, но его доброте и до дна достать,
Добрый русский товарищ на военном корабле
Изнасилует по любви и по простоте.
Собрала чемодан. Положила вину, войну.
Жемчуг со дна на память, свою страну.
Скорбь, крик с открытым молчащим ртом.
Собрала чемодан. Положила в него дом.
Станислава Орловская
26.03.2022