Думка, що нас віддали роzzії не покидає мене з початку війни. Цей настрій у владних кабінетах західних політиків коштував нам життями тисяч достойних людей. Цей випуск став для мене найсумнішим зі всіх які публікувались досі на каналі. Демотивуюча реальнісь, що нам доводиться воювати, вчитись, жити, розвиватись в тяжких економічних умовах ще й боротись з ментально і культурно відокремленою владною стратою. Мрію і живу тим щоб представники Українського етносу все глибше проникали у державну систему. Можливо ця війна зрушить цю гору
@@postcultura1012 Випуск то оптемістичний, але це ніяк не приховає того факту, що на початку повномаштабного вторгнення наші теперішні партнери очікували нашої швидкої поразки. а наша бородьба коштує нам тисячі хороших людей
Дещо кріпово від того, що алгоритми ютубу порадили цей канал. Або алгоритми настільки краще знають про мене ніж я сам, або метафізка існує не метафізично) Енівей вдячність автору за масний калораж контенту. 🦵😎🤙
Колись рефлексував на тему постачання зброї з боку заходу, а зараз знайшов відображення власних думок в словах автора про те, що Німеччина в принципі нам нічого не повинна давати, бо меморандум вона не підписувала. Але тоді питання до США й Британії стають гострішими, бо де та допомога, яку Ви нам обіцяли?
Судження про діячів на політичній арені оцінюється лише в режимі пост-фактум. Чи не тому головний герой Платонівської Апології не намагався довгий час там перебувати? Чи мудрість мислителя закінчується там, де починаються доленосні для держави вчинки? Отже, філософ ставши державним діячем, перестає бути філософом (відповідальність за вчинки та осуд нівелює рівень "всеосяжної" мудрості, як одна з основних рис філософа)
Не зовсім зрозумів запитання, але на мій погляд, все якраз навпаки, тільки тоді коли мислитель "приземляється" в становлення, реальне життя, стає державним діячем чи хоча б публічним філософом, стикається з реальністю, повертається в печеру, саме тоді і починається справжня філософія. Власне це і є одна з основних проблем філософії, змальована Арістофаном в образі літаючого Сократа в Хмарах. З іншої сторони необхідна і професійна, академічна філософія для систематизації і впорядкування накопиченого досвіду, але вона не має ставати філософією в вакуумі - вузькоспеціалізованою дисципліною замкнутою на самій собі.
Гадаю принципи академічної доброчесності не будуть проти, якщо автор почне займається самоцитуванням на опубліковані видання та ті, що мають ризик бути опублікованими. Відсутність авторських творів мислителів компенсувалося творчістю їх прихильників, як порятунок від забуття, однак чи ця традиція має місце зараз?
Окрім як елементу епатажу така традиція, вважаю, не актуальна, відсутність авторських творів якого-небудь Сократа, скоріше пояснювалася тим що для Сократа як представника старої школи - писемність і папір був в новинку. Це як зараз представники старої школи зверхньо відносяться до інтернету) Першу частину коментаря я зовсім не зрозумів, можете, будь-ласка, переформулювати)
@@postcultura1012 З радістю) Якщо маєте окремий список власних публікацій релевантних до тематики Ваших відео, було б чудово їх згадати та зазначити по-можливості посилання.
@@bohdanandriichuk8042 Ахах, звідки в скромного хуторянина публікації?) Мені курсових в універі вистачило - посилання на них дати не можу - бо вже й не згадаю як вони називалися) На всякий випадок скажу що хоча й часто критикую академію з повагою ставлюся до академічної діяльності, але це зовсім не мій жанр) Весь контент концентрую на цьому каналі щоб не розпорошувати і так нечисленну аудиторію.
Ого нове відео, супер . Дякую
Як завжди приємно слухати витончені думки автора.
Думка, що нас віддали роzzії не покидає мене з початку війни. Цей настрій у владних кабінетах західних політиків коштував нам життями тисяч достойних людей. Цей випуск став для мене найсумнішим зі всіх які публікувались досі на каналі. Демотивуюча реальнісь, що нам доводиться воювати, вчитись, жити, розвиватись в тяжких економічних умовах ще й боротись з ментально і культурно відокремленою владною стратою. Мрію і живу тим щоб представники Українського етносу все глибше проникали у державну систему. Можливо ця війна зрушить цю гору
Віддали як поляків німцям в 39. Але не все так погано, навіть танки постачатимуть (колись...)
В жодному разі не ставив собі за мету когось засмутити) Навпаки мені здається випуск вийшов дуже оптимістичним)
@@postcultura1012 Випуск то оптемістичний, але це ніяк не приховає того факту, що на початку повномаштабного вторгнення наші теперішні партнери очікували нашої швидкої поразки. а наша бородьба коштує нам тисячі хороших людей
Це ми як завжди слухаємо
Вже класичний коментар)
з 8мим березня 🏵️🪷❤️🙈
Ахах - дякую за привітання. І вас також з восьмим березням)
Дещо кріпово від того, що алгоритми ютубу порадили цей канал. Або алгоритми настільки краще знають про мене ніж я сам, або метафізка існує не метафізично) Енівей вдячність автору за масний калораж контенту. 🦵😎🤙
Дякую, одне (алгоритми) іншому (метафізика) не суперечить)
Колись рефлексував на тему постачання зброї з боку заходу, а зараз знайшов відображення власних думок в словах автора про те, що Німеччина в принципі нам нічого не повинна давати, бо меморандум вона не підписувала. Але тоді питання до США й Британії стають гострішими, бо де та допомога, яку Ви нам обіцяли?
Загалом питання таки дійсно стають гострішими, але не візьмуся судити. На мій погляд на сьогодні ситуація залишається в межах прийнятності.
Судження про діячів на політичній арені оцінюється лише в режимі пост-фактум. Чи не тому головний герой Платонівської Апології не намагався довгий час там перебувати? Чи мудрість мислителя закінчується там, де починаються доленосні для держави вчинки? Отже, філософ ставши державним діячем, перестає бути філософом (відповідальність за вчинки та осуд нівелює рівень "всеосяжної" мудрості, як одна з основних рис філософа)
Іншими словами, хто пояснить відсутність власного бажання довести свою спроможність стати кращим наступником і мати менше осуду?
Не зовсім зрозумів запитання, але на мій погляд, все якраз навпаки, тільки тоді коли мислитель "приземляється" в становлення, реальне життя, стає державним діячем чи хоча б публічним філософом, стикається з реальністю, повертається в печеру, саме тоді і починається справжня філософія.
Власне це і є одна з основних проблем філософії, змальована Арістофаном в образі літаючого Сократа в Хмарах. З іншої сторони необхідна і професійна, академічна філософія для систематизації і впорядкування накопиченого досвіду, але вона не має ставати філософією в вакуумі - вузькоспеціалізованою дисципліною замкнутою на самій собі.
ПАНЕЕ, СКІЛЬКИ РАЗІВ ЩЕ КАЗАТИ ЩО Я ОБОЖНЮЮ ВАССС 😔🤌🌷
Цікавий контент. Вітаю з тисячею підписників!
Джягер де ти..
Гадаю принципи академічної доброчесності не будуть проти, якщо автор почне займається самоцитуванням на опубліковані видання та ті, що мають ризик бути опублікованими.
Відсутність авторських творів мислителів компенсувалося творчістю їх прихильників, як порятунок від забуття, однак чи ця традиція має місце зараз?
Окрім як елементу епатажу така традиція, вважаю, не актуальна, відсутність авторських творів якого-небудь Сократа, скоріше пояснювалася тим що для Сократа як представника старої школи - писемність і папір був в новинку. Це як зараз представники старої школи зверхньо відносяться до інтернету)
Першу частину коментаря я зовсім не зрозумів, можете, будь-ласка, переформулювати)
@@postcultura1012
З радістю) Якщо маєте окремий список власних публікацій релевантних до тематики Ваших відео, було б чудово їх згадати та зазначити по-можливості посилання.
@@bohdanandriichuk8042 Ахах, звідки в скромного хуторянина публікації?) Мені курсових в універі вистачило - посилання на них дати не можу - бо вже й не згадаю як вони називалися) На всякий випадок скажу що хоча й часто критикую академію з повагою ставлюся до академічної діяльності, але це зовсім не мій жанр) Весь контент концентрую на цьому каналі щоб не розпорошувати і так нечисленну аудиторію.