О, это здорово. Я начала рассказывать своему внуку эту притчу 3 года назад, она превратилась в чудесную историю, сейчас моему внуку 10 и каждый раз перед сном я рассказываю ему о блудном сыне ( в современной интересной форме, о трудностях, о лишениях, о гордыни,искушения.) И расказываю ему о любви Отца .и он просит вместе молится за родителей. Моё сердце радуется, как он знакомится с Богом
Скажу таку правду що можна блудити й не відлучаючись від дому.Спочатку блудиш в думках а потім блудиш ногами.Та який ми маємо дороговказ.Ісус сказав Я дорога! Аиінь.
Мабуть, той син хотів щось доказати… Я пригадати притчу вам повинна, Щорозворушує серця байдужі: Були у батька два прекрасні сина, Й напевне він пишався ними дуже. Старався, працював, щоби достаток По власній смерті дітям передати… Та менший син не почекав на спадок, Сказав слова, що засмутили тата: «У принципі, з тобою непогано, Та знаєш, батьку, я давно дорослий, І думаю, що краще мені стане Коли візьму свою частину коштів. І буду ними сам розпоряджатись І витрачати так, як я захочу». І що мав батько на таке сказати? Лиш сльози навернулися на очі. У серці тата - сотні заперечень, Та син - не раб… осиливши тривогу, Зібрав для нього всі потрібні речі, Провів синочка блудногов дорогу. Куди ти сину? Нащо йдеш від мене, Чому потрапив в сатанинські сіті? Ти маєш біля мене все, що треба… Пішов… стояла курява в повітрі… Не оцінивши власну приналежність Додрева благородної родини, У пошуках себе, своєї стежки Пішла амбітна молода людина. Шукав нові оазиси в пустелі, Забув про дім, закони і про тата. І те, що виніс з рідної оселі, Немилосердно і безбожно тратив. І він сп`янів від слави та овацій, А гроші мають певну особливість: Вони почали сипатись крізь пальці І дуже несподівано скінчились. І розчинилась раптом за горами Вся зона дивовижного комфорту. Збудована роками і руками, Здобута Батьком у сльозах і поті. І син уперше зголоднів. Найнявся, До пана, щоби годувати свині. І, наче раб, тим кормом харчувався, Який у жолоб сипали скотині. А в голові туман густий, як вата… Та він крізь нього раз таки прорвався, Згадав дитинство і обійми тата, І спазм до горла відчаєм підкрався: «А я отут принижений, голодний, А Батько гарно ставиться до слугів… Я сплюндрував свій статус благородний Тож і несу заслужено наругу. Та в моїх жилах є десь кров смілива, Я маю якось силами зібратись Прийти, сказати: Батьку милостивий, Дозвольхоча б рабом для тебе стати. Я знищив право називатись сином. Розвіяв спадок і пустив світами. Встромив ножа в твою вітцівську спину, Амбітними і гордими словами». Він довго йшов шляхом давно забутим, Пісок засипав напрямок додому. Чи батько ще живий? Що скажуть люди, Сім`я, сусіди... але буде сором! Розвиднілось… домівочкарідненька, Он двір,стара криниця біля хати, Каракулі, що він колись маленьким, На стінах шкрябав потайки від тата… Плив горизонт, підкошувались ноги, А серце просто розбивало груди. Та все ж дійшов до рідного порогу… Ех, що є, то є. Вже гіршого не буде. …А в серці батька повна аритмія, І байдуже, як зреагують інші. Обняв, ридав, казав, що дуже мріяв, Бо син його вернувся найрідніший. Простити все, у шати одягнути, Приготувати страви для обіду! А те, що було - з пам`яті зітерти, Щоб від гріха не залишилось сліду! Та старший син знайшов слова образи, Промовив: «Батьку, я завжди з тобою, Не покидав, виконував, що скажеш Але не бачив радості такої. А цей пройдисвіт раптом повернувся, Розбійником з великої дороги, Профітькав все, бере фальшиві ноти, Співає пісню, падаючи в ноги… Що важить його слово? Піде знову… Та не вагався Тато ні хвилини, Бо логіки немає в тій любові, До блудного, покаяного сина. Доречно докорити і прогнати Людину, що синівство загубила. І в тому дар і чудо благодаті, Нас люблять. Ми на те заслужили. Чому подався блудний син від батька? Мав статус, гроші, добре йому було. Мабуть, собі хотів щось доказати, І впав на дно, наївшися намулу. І я свій розум думкою гамселю - Незрозуміла знов мені властивість: Я час від часу йду в свої пустелі, А Бог чекає. Де ж тут справедливість? А повертаюсь з них… стаю тим братом, Що жив із батьком, щоби заслужити Прихильність Божу. А натомість треба Її прийняти і по вірі жити. І я казала: Господи, заслужу Твої дари і завтра буду краща. І не могла, і руки опускала Моя душа зневірена пропаща. А потім розбігалась і стрибала, Чи падала у крайність протилежну. І думала, що майже досконала, Бо вже не переходжу певні межі. Буває й добре діло святотатством, Якщо робити для самооцінки… І цим Господнє тринькати багатство, Приперши в серці благодать до стінки. Бо Він цінує тільки твердість віри, У те, що гріх наш прощений, розп`ятий. І ми спаслися не ділами плоті, А тим, що стоїмо на благодаті. …І коли ми народжувались голі, Без добрих діл… то нас батьки любили. Тим більше Бог… омив святою кров`ю Нас вже тоді. Коли ми ще й не жили. І щоб не їсти з свинями з корита, Перебувати треба в Божім Слові. І просто серцем Господа хвалити, Постійно залишатись в Його домі. Бо все, що має Він - то нам належить, А ми беремо просто і по вірі. І серце якось радісно бентежить, Його любов, котра немає міри. Бо він придбав мене ціною крові… Я вже не намагаюсь зрозуміти А просто вдячно славлю дар любові, По відкриттях Нового Заповіту. Неля Романовська
О, это здорово. Я начала рассказывать своему внуку эту притчу 3 года назад, она превратилась в чудесную историю, сейчас моему внуку 10 и каждый раз перед сном я рассказываю ему о блудном сыне ( в современной интересной форме, о трудностях, о лишениях, о гордыни,искушения.) И расказываю ему о любви Отца .и он просит вместе молится за родителей. Моё сердце радуется, как он знакомится с Богом
Дякуем. Дуже гарний вірш.
Дуже гарний вірш Спасибі с. Неля. Хай Бог і надалі надихає на нову творчість.
Мене надихають такі вірші , на мою думку це дуже великий талант !!!
Дякую
Дуже красиво👍👍👍
Спасибі
Які вірші! Нелічка, дякую!
Слава Богу за такий талант!
Вдячна!
глубокий і прекрасний вірш! так сильно і натхненно!
дякую!
Чудово!
дуже хороший вирш!!!!!!!!!!!
Красиво.
молодці!!!
дякую!!!!
Скажу таку правду що можна блудити й не відлучаючись від дому.Спочатку блудиш в думках а потім блудиш ногами.Та який ми маємо дороговказ.Ісус сказав Я дорога! Аиінь.
Дайте слова будь ласочка 🙏🏻
Можна слова??
через рояль деякі моменти погано чути
(
Підкажіть, будь ласка, назву фільму що на відео
Музика зайва.
Музика така голосна що вірша не чути Все добре але але будь ласка окремо
Напишіть ,будь ласка , слова вірша "Йосип"
Хороший вірш, а можна отримати текст? svitlana.oshurko@gmail.com
Мабуть, той син хотів щось доказати…
Я пригадати притчу вам повинна,
Щорозворушує серця байдужі:
Були у батька два прекрасні сина,
Й напевне він пишався ними дуже.
Старався, працював, щоби достаток
По власній смерті дітям передати…
Та менший син не почекав на спадок,
Сказав слова, що засмутили тата:
«У принципі, з тобою непогано,
Та знаєш, батьку, я давно дорослий,
І думаю, що краще мені стане
Коли візьму свою частину коштів.
І буду ними сам розпоряджатись
І витрачати так, як я захочу».
І що мав батько на таке сказати?
Лиш сльози навернулися на очі.
У серці тата - сотні заперечень,
Та син - не раб… осиливши тривогу,
Зібрав для нього всі потрібні речі,
Провів синочка блудногов дорогу.
Куди ти сину? Нащо йдеш від мене,
Чому потрапив в сатанинські сіті?
Ти маєш біля мене все, що треба…
Пішов… стояла курява в повітрі…
Не оцінивши власну приналежність
Додрева благородної родини,
У пошуках себе, своєї стежки
Пішла амбітна молода людина.
Шукав нові оазиси в пустелі,
Забув про дім, закони і про тата.
І те, що виніс з рідної оселі,
Немилосердно і безбожно тратив.
І він сп`янів від слави та овацій,
А гроші мають певну особливість:
Вони почали сипатись крізь пальці
І дуже несподівано скінчились.
І розчинилась раптом за горами
Вся зона дивовижного комфорту.
Збудована роками і руками,
Здобута Батьком у сльозах і поті.
І син уперше зголоднів. Найнявся,
До пана, щоби годувати свині.
І, наче раб, тим кормом харчувався,
Який у жолоб сипали скотині.
А в голові туман густий, як вата…
Та він крізь нього раз таки прорвався,
Згадав дитинство і обійми тата,
І спазм до горла відчаєм підкрався:
«А я отут принижений, голодний,
А Батько гарно ставиться до слугів…
Я сплюндрував свій статус благородний
Тож і несу заслужено наругу.
Та в моїх жилах є десь кров смілива,
Я маю якось силами зібратись
Прийти, сказати: Батьку милостивий,
Дозвольхоча б рабом для тебе стати.
Я знищив право називатись сином.
Розвіяв спадок і пустив світами.
Встромив ножа в твою вітцівську спину,
Амбітними і гордими словами».
Він довго йшов шляхом давно забутим,
Пісок засипав напрямок додому.
Чи батько ще живий? Що скажуть люди,
Сім`я, сусіди... але буде сором!
Розвиднілось… домівочкарідненька,
Он двір,стара криниця біля хати,
Каракулі, що він колись маленьким,
На стінах шкрябав потайки від тата…
Плив горизонт, підкошувались ноги,
А серце просто розбивало груди.
Та все ж дійшов до рідного порогу…
Ех, що є, то є. Вже гіршого не буде.
…А в серці батька повна аритмія,
І байдуже, як зреагують інші.
Обняв, ридав, казав, що дуже мріяв,
Бо син його вернувся найрідніший.
Простити все, у шати одягнути,
Приготувати страви для обіду!
А те, що було - з пам`яті зітерти,
Щоб від гріха не залишилось сліду!
Та старший син знайшов слова образи,
Промовив: «Батьку, я завжди з тобою,
Не покидав, виконував, що скажеш
Але не бачив радості такої.
А цей пройдисвіт раптом повернувся,
Розбійником з великої дороги,
Профітькав все, бере фальшиві ноти,
Співає пісню, падаючи в ноги…
Що важить його слово? Піде знову…
Та не вагався Тато ні хвилини,
Бо логіки немає в тій любові,
До блудного, покаяного сина.
Доречно докорити і прогнати
Людину, що синівство загубила.
І в тому дар і чудо благодаті,
Нас люблять. Ми на те заслужили.
Чому подався блудний син від батька?
Мав статус, гроші, добре йому було.
Мабуть, собі хотів щось доказати,
І впав на дно, наївшися намулу.
І я свій розум думкою гамселю -
Незрозуміла знов мені властивість:
Я час від часу йду в свої пустелі,
А Бог чекає. Де ж тут справедливість?
А повертаюсь з них… стаю тим братом,
Що жив із батьком, щоби заслужити
Прихильність Божу. А натомість треба
Її прийняти і по вірі жити.
І я казала: Господи, заслужу
Твої дари і завтра буду краща.
І не могла, і руки опускала
Моя душа зневірена пропаща.
А потім розбігалась і стрибала,
Чи падала у крайність протилежну.
І думала, що майже досконала,
Бо вже не переходжу певні межі.
Буває й добре діло святотатством,
Якщо робити для самооцінки…
І цим Господнє тринькати багатство,
Приперши в серці благодать до стінки.
Бо Він цінує тільки твердість віри,
У те, що гріх наш прощений, розп`ятий.
І ми спаслися не ділами плоті,
А тим, що стоїмо на благодаті.
…І коли ми народжувались голі,
Без добрих діл… то нас батьки любили.
Тим більше Бог… омив святою кров`ю
Нас вже тоді. Коли ми ще й не жили.
І щоб не їсти з свинями з корита,
Перебувати треба в Божім Слові.
І просто серцем Господа хвалити,
Постійно залишатись в Його домі.
Бо все, що має Він - то нам належить,
А ми беремо просто і по вірі.
І серце якось радісно бентежить,
Його любов, котра немає міри.
Бо він придбав мене ціною крові…
Я вже не намагаюсь зрозуміти
А просто вдячно славлю дар любові,
По відкриттях Нового Заповіту.
Неля Романовська