Філософії Просвітництва - Іващенко Іван

У дослідницькій літературі XVIII століття зазвичай називають «довгим», щоби підкреслити далекосяжний вплив ідей, які виплекали європейські інтелектуали у той час. І то «довге» XVIII століття охоплює не лише історичне століття (1700-1799), а й останню чверть XVII століття. Ба більше, XVIII століття найпереконливіше показує, як ідеї можуть вести до інституційних змін і трансформацій в європейських суспільствах. Власне, провідною ниткою цього століття, яке також називають добою Просвітництва, є подолання трансценденції (як в епістемології - не Бог ґарантує об’єктивну реальність нашого світостосунку, так і в політичній філософії - спростування божественного походження як влади монарха, так і влади загалом, тому саме Просвітництво стає добою великих революцій на континенті - від «Славної революції» в Англії, 1688-89, до Французької революції, 1789). У курсі буде спростовано, зокрема, совєтський міф про Просвітництво, згідно з яким просвітники були антиклерикалами, матеріалістами та атеїстами. Під час курсу буде розглянуто італійський (Віко, Беккарія), німецький (Кант, Мендельсзон, Гердер), французький (Енциклопедія, Русо, Монтескйо) та британський проєкти Просвітництва (Лок, Барклі, Г’юм); критику Просвітництва як його сучасниками (Гаман, Геґель), так і в ХХ столітті (Адорно/Горкгаймер, Аґамбен, Ґумбрехт). Одне із головних завдань курсу - довести, що українське суспільство на шляху до своєї інтеґрації до об'єднаної Європи має засвоїти чільні уроки Просвітництва як доби та просвітництва як призначення людини.