Найяскравіший приклад “життя в запереченні” | Реддіт українською
HTML-код
- Опубликовано: 3 фев 2024
- Тред з Реддіт: Який найяскравіший випадок "життя в запереченні" ви бачили?
Друзі, дякуємо, що дивитесь, лайкаєте та коментуєте український Ютуб, нехай він процвітає, як наша нація. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!
#реддітукраїнською #історії #україномовний #чаюваннябагіри
В підлітковому віці в мене була подруга, яка почала дивно себе поводити. Вона перестала митись, могла сидіти і дивитись в одну точку, потім веда бесіди сама з собою. Вона відалилась від нас, але її мама ігнорувала проблему. Навіть коли їй про це почали говорити дорослі, моя тітка з нею дружила і неодноразово намагалась умовити її відправити дочку до психіатра. Нажаль мати все заперечувала, поки одного разу її дочка не взяла ніж і не пішла вбивати свою знайому в сусідній будинок. Її зупинили, відвбрали ніж і викликали психіатрів. В результаті в неї шизофренія, яка ніколи так і не відступила. В 18 років вона втікла з під опіки матері і втопилась в озері через дорогу. Нажаль вона вже ніколи не була такою, як раніше.
Дуже сумна історія
Так дуже сумна, тим паче, як би зразу повела лікувати то і можливо все було б не так погано з її станом. Люди виходять в ремісію і нормально живут з шизофренією. Але маємо те що маємо
Це прямо хороший випуск, дякую. Щоразу як я думатиму, що я поводжу себе по-дитячому - буду його передивлятися, схоже я зовсім непогано справляюся з дорослістю в свої 30)
Ти диви: яке мале, а вже відповідальне! От я у Вашому віці ще світу боялася! Втім, п'ять років потому я його все одно побоююся. Тож Ви маєте добрі шанси влаштувати собі все, як самі хочете.;) Я он теж так роблю, хоча це дуже складно!
знаю одного такого: йому жити на волі залишилось 3 місяці, а він досі вважає себе найвеличнішим лідором сучасності...
Так, теж вважаю, що йому до осені максимум залишається
20 травня - осінь, чи ви про те, що бубочка "готовиться к земле"?@@infuzo1
Дівчина лесбійка з батьками які досі нічого не розуміють це якійсь американський мультик
Це так забавно що я вже побачила в цьому сюжет для якихось Грифінів чи Симсонів
Посміялась дякую, особливо з ситуації з лесбіянкою і батьками.
Історія про Лесбійку . ну це просто маст хев як би я так ще за Шпигунану в тімфортрес грав , ціни не було б
Дякую за цікавий канал😊
Таке враження, що перші дві історії про росіян 👀
Все-таки алкоголь на заході дорожчий, ніж у наших краях.
Пишу з Німеччини. Пиво дешевше соку. Люди з інших європейських країн кажуть, що пиво в них дешевше води
@@nataliastepenko2422 в цих історіях про важчий алкоголь. Скільки у вас коштує горілка, чи віскі?
Дякую за вашу працю ❤
Що ж, настав мій зоряний час. Історія довга, проте вона того варта.
Трохи контексту: зараз мені 17, в мене є молодший брат якому 14, і сестра, їй 12. В нас психічно хвора мама, в неї почалися проблеми з психікою після народження брата.
Тож, сама історія: Весь це час вона живе з нами. В дитинстві під час загострень її возили в лікарню обласного центру нашої області. Останні 9 років її стан був відносно "стабільним". В дитинстві починаючи орієнтовано з 6 річного мого віку її перестали класти в лікарню. Десь до 10-12 моїх років в мами був період, коли вона майже весь час спала. Ми троє були залишені самі на себе. Звичайно, найбільше вигрібала я, як старша. В нас дуже часто не було що їсти, бо мама не готувала, а тато не готував, бо «не мав часу» через роботу. Зрідка приходила бабуся і готувала щось їсти. Та зазвичай, ми або залишалися голодні, або я семирічна мала готувати їсти щось, щоб ми не залишилися голодними. Я часто допомагала їм з уроками, гуляла з ними, читала їм і т д. Окрім того тато в нас не набагато кращий, в дитинстві він нас бив, в трохи старшому віці це тонни психологічного насилля і приниженнь з його боку. Якось раз десь в 12-13 років мама в пориві злості побила мене по голові вилкою дуже сильно. Пам'ятаю в мене тоді дуже розпухла і боліла та частина голови. Інший раз десь в той ж період вона зробила теж саме, тільки ключима. Вона майже ніколи не цікавилась моїм життям. З дитинства я знала, що ніколи не матиму мами. Трохи пізніше, десь після років 12 їй трохи стало краще, і вона зрідка готувала суху гречку чи макарони. Щоб ви краще розуміли форму її хвороби трохи опишу: вона дуже часто ходячи просто так безперервно сміється, постійно собі щось мугичить або навіть говорить під ніс. Буває просто так плаче. А ще дуже часто придумує якісь неіснуючі правила, і факти, які не мають жодного підвердження, проте вона завжди щиро переконує в їх правдивості. Наприклад якось вона доказувала, що якщо не контролювати як готує мультиварка, то вона вибухне коли час приготування страви сплине, чи що їй не продавали щось в певному магазині, чи що їй не можна споживати певні продукти. Якось вона стверджувала, що в неї нема однієї нирки, а інший раз, що в неї рак. І такої маячні вона придумує по 2-4 на день. На мені весь цей стан мами дуже погано відобразився з дитинства, не булу описувати все, проте скажу лише, що все було настільки зле через маму і батька, що з 12 років я борюся із суїцидальними думками, був період, коли я взагалі планувала, що напишу на прощальній записці. Молодшим теж не солодко, я вже це бачу. Та намагаюсь бути поруч, щов принаймні вони не залишалися із цим одні, як була я. Натомість, не дивлячись на це все моя бабуся та батько поводяться так, ніби на нас не вплинуло, і взагалі майже не могло вплинути таке єбєйше дитинство. За всі 17 років жоден з них не поцікавився, як нам взагалі з такою мамою (вже мовчу про віношення батька). Недавно вперше за 9-10 років в мами знову сталося загострення, і старші тягнули до останнього, щоб її не везти в лікарню. Аж коли вона через місяць, взагалі перестала говорити із будь ким, і відмовлятися приймати таблетки, вони її повезли до лікарні. Я вже не раз говорила бабі, і татові натякала, що нам тільки гірше коли вона поруч з нами. Вона небезпечна для себе і для оточуючих. (Якось в мої 5 років вона стрибнула із балкону 2 поверху, бо захотіла в церкву піти, а тато її чи не пускав, чи сказав "давай пізніше". І її старші весь день по місту шукали, поки не знайшли її зі зламаною ногою). Що батько що бабуся абсолютно відхиляють варіант відправити її жити в якийсь спеліазований заклад. Бабуся якось кричала мені що я бездушна, і як я таке можу пропонувати про власну маму. Вони обоє досі тримаються за ту людину, яку вони знали до хвороби. І досі не можуть змиритися, що вона вже не повернеться, а та, кого вони знають зараз, це дріб'язкові залишки тоієї особистості, що була раніше. Я вже досить давно не відчуваю ніякої любові, чи взагалі нічого позитивного до мами. Я і мамою її називаю, бо мене привчили і змусили до цього старші, хоча мамою я її не вважаю, бо мама це щось більше ніж просто жінка, яка народила. Із часом я бачу, що і брат з сестрою все менше і менше хоча б якось прив'язані до цієї жінки. Найцікавіше, що захворіла мама, бо сама з батьком сворила для себе дуже тяжкі умови для організму, які спровокували величезний стрес, що стало рушійним поштовхом для реалізації спадкової схильності. Так от, висновок: моя мама хвора вже більше 14 років, а моя баба і батько досі не можуть її відпустити, і змиритися із фактом, що це вже не вона. Вони весь цей час тримають її біля себе, і що найголовніше біля дітей, що дуже явно шкодить як нам так і їй. І скільки я не намагалася їх переконати - марно. Тож, шановне панство, раджу думати головою, а не безглуздими почуттями, щоб не стати такими, як моя баба і батько.
Співчуваю вам і сподіваюсь, що у вас усе буде добре)
В мене теж розлад аутистичного спектру, але я не уявити як це не їсти овочі:( можливо треба додавати барвників в їжу? Чи хоча б моркву їсти
На то він і спектр, що настільки різні прояви можуть бути( так я також не уявляю життя без овочів. Дійсно хоч би барвники додавали
Овочі це смачно
Лоол
Буває всяке. Он працювала у школі (у Вроцлаві), де до одного першого класу втрапили хлопчик-аутист і дико переляканий (його вдома б'ють, а малий іще й дуже ніжний і лагідний). То аутист постійно діставав і лякав бідолаху, а сам утікав через вікна й до жовтня про нього вже вся школа знала. Колегу поставили до нього особистою асистенткою - то вона ледь не сказилася. Казала, що працювати з юними наркоманами в Миколаєві було набагато легше, ніж із тим персонажем. Так от, обидва хлопці носили спеціальні навушники, а ще аутист часом вигадував, чого вони сьогодні не їстимуть. Переважно йому не подобалося м'ясо. Втім, для дітей це нормально, зате для дорослих - уже не дуже, бо доросла людина - це відповідальна людина...
Вибірковість у їжі - одна з багатьох можливих властивостей для спектру. Це не особливо залежить від бажання. Mac&cheese і нагетси, здається, найпоширеніша «комфортна» їжа серед нейродивергентнтх людей, бо ці продукти щоразу мають однакову передбачувану текстуру і смак. «Неправильна» текстура може відчуватись і як просто дискомфортна, але й часом так, наче вас змушують істи щебінь. Іноді люди здатні перебороти це лише в дорослому віці, пробуючи потроху іншу їжу і навчаючись готуватт самотужки саме те, що вони можуть переносити.
Саме тому мати дівчини видається такою дивною. Якщо мала їсть тільки коричневе - це не так вже й складно, ті ж томати мають купу сортів, які не червоні, а дійсно коричневі. Так само є салати. Пюре з картоплі/ціітноі капусти можна підфарбовувати натуральними барвниками. Вона мала б знати це як кухар 😐
З нетерпінням чекаємо відосіків❤
не знаю, чи підходить, але у мого брата дружина з сім'ї затятих алкоголиків, у її матері та у неї діабет 1го типу, але вона все одно продовжувала пити з моїм братом, який теж любитель пригубити. і за двадцять років шлюбу у них народилося три дитини, кожна наступна все з більшою важкістю та з більшою вадою. два роки тому у дружини стався інсульт, а півроку тому вона потрапила в лікарню з гострої інфекцією дихальних шляхів, пробула в реанімації два місяці і померла, але брат впевнений, що це вина лікарів - і ніщо інше.
❤❤❤
будемо спростовувати, наразі, ніхто не може вирахувати від чого виникає цироз печінки, чи ні
алкоголь, наразі, вважають причиню, але не 1005, йдемо далі....
Давно вже всіх порізали і все з'ясували.