У-пс, як воно буває з тими двома зайцями! Цей твір напрошується на екранізацію, на мій погляд! Дякую, пані Наталіє, так впевнено Ви вже читаєте, професійно! Дякую за такий чудовий різнобарвний контент!
Пані Олена, о, дякую за такий позитивний відгук щодо читання! Гарна думка щодо екранізації. Справді, шукаємо цікаві сюжети, а вони вже написані, при тому у такій короткій формі. А історія, і справді, може обрости сценарними прийомами на повноцінне легке авантюрне кіно.
Писав у 42-му, я так розумію, це події десь перед війною. Так, виглядає, як стале щасливе життя. Приємно було знайти такий легкий текст серед достатньо непростої нашої літератури.
Прекрасний текст! Але ж яку несподівану тему висвітлив автор, і ми тепер бачимо, що наші предки жили у ті часи не тільки "досягненнями комуністичної праці")). Дякую!
Так, і я чим більше занурююсь у нашу літературу періоду модерну, бачу, що легких життєвих текстів там не так вже і багато, та й час такий був. Як, напевно, і зараз, митці в більшості рефлексують на події. Для мене Домонтович - автор в для відпочинку, у нього тема стосунків присутня в переважній більшості, не зважаючи на ті буремні часи, вмів він абстрагуватися від соціального.
@@samnasamaudiobooks Так, я читала "Дівчину з ведмедиком" Домонтовича, і її ніяк не назвеш літературою соціалісттчної України)). Я навіть не уявляла, що у літ.процесі 20-30 р.р. 20 ст. могли виникати і друкуватися подібні твори. Доречі В.Домонтовичу присвячений цілий розділ( у формі ессе ) у сучасному романі С.Андрухович "Амадока", з яким раджу ознайомитись.
Насмілюсь оприлюднити свою версію появи русизмів чітні-нечітні. Домонтович, як і багато хто з митців його покоління, навчався, радше за все, в гімназії, а в них за царату викладали росмовою. У інших письменників тогочасних теж трапляються русизми. Власне, як і у Тараса Шевченка. таке життя...
Пані Олено, так, схоже на те. Треба шукати його дослідників і у них цим цікавитися. По Хвильвому я в свій час багато джерел перечитала, переслухала, то він навмисте робив мову текстів приближеною до людей, за що його сильно критикували, особливо неокласики того періоду. Можливо, є подібні знахідки і про Домонтовича. Аля я поки в нього так глибоко не занурювалася.
Пані Ларисо, так, багато хто вже звернув увагу на ці "чітні-нечітні". Але русизми дуже часто зустрічаються в нашій літературі. Перевірила на Чтиво всі видання цього тексту, це не помилка, хоча, як вже десь у коментарях писала, що Домонтович був філологом, тож ця омовка могла бути і навмисною. Треба шукати пояснень у дослідників.
Життєво. Тому чоловіки і не давали жінкам гарної і дорогої одяганки у санаторій:). Бігали на процедури у куфайках і валянках. А деякі чоловіки пропивалися в санаторіях до трусів, тож до потягу їх везла швидка. 😢
Так, неочікувано було мені, що вона заміжня, бо сіла у потяг сама, купа валіз з одягом. Чимось її Ефрат був зайнятий, напевно, в той час. )) Я в дитинстві з мамою постійно їздила в санаторії, мені дитячими очима той курортний двіж здавася дуже дивним і викривленим. Це були вісімдесяті.
@samnasamaudiobooks Вона ніби як на лікування їздила :) На відпочинок мусила б чоловіка брати. Курорт - це, здається, від слова "лікувати". А в СРСРі лікувалася меншість дійсно хворих, більшість їхала за адюльтером, на який треба було ще мати здоров'я ))
А на слово жадна ніхто не звернув уваги? Це полонізм (жодна). Треба знайомитися з іншими творами автора, щоб зрозуміти його лексику, стиль і т.д. Дякую за чудове прочитання
В оповіданні "Емальована миска" зустрічався декілька разів, теж багато хто тоді звернув увагу, а це полонізм, дякую за підказку, бо я тоді в словнику перевіряла, і знайшла, що в українській мові "жадний" в значені "жоден" теж існує, єдине, не поцікавилась його походженням. Багата мова у автора, тим ще цікавіше читати. Дякую Вам.
Якось дивно: автор пише це у 1942 році, а там панночка в фільдеперсових панчохах, їде у Кисловодськ, з купою багажу (мабуть же, сукні)... Я спочатку була подумала, що то він пише про якихось людей поза Совєтами, аж тут - хоп! - мова пішла про "стахановця" (ну, це ж точний маркер). Мабуть, писати почав десь у 40-му а то й раніше (або у першій половині 41-го), а у 42-му закінчував (ну, щось, може, підправляв). Цікаво, де він тоді перебував?
Так, згодна з Вами, мене цей рік написання такого мирного сюжету теж трохи здивував. Хоча, чом ні, зараз ми теж потребуємо більш життестверджувальних художніх форм, не тільки рефлексії травм війни. Я ще активно біографію Домонтовича не вивчала, тільки поверхнево. Як пише Вікі - у цей час працює в окупаваному німцями Харкові, видає часопис, я так зрозуміла, журнал, що виходив кожного місяця. У нього дуже багато наукових робіт, якщо погортаєте ресурс Чтиво, переважна більшість - саме наукові. Він і археолог, і історік, антрополог, філософ, культуролог, доктор історичних та філологічних робіт. Цікавий автор, хоча якісь розмови, що він співпрацював тоді з органами в мережі теж ходять. Якщо правда, то пояснює, чому залишився живим.
Пані Оксано, Домонтович - філолог і наукових робіт у нього більше, ніж художніх текстів. Не знаю, чому саме так він написав, можливо, зазначав діалект, бо це слова з прямої мови. У Хвильового взагалі навмисне використання подібних слів, ними пронизані майже всі тексти "женщіна", "клубника" і подібні. Тож реакція ваша зрозуміла, але треба звертатися з цим питанням до літературознавців.
Дякую за відгук. Мені важко задовольнити всі очікування. Насправді так не потрапила у настрій я? Шкода мені це чути, бо зазвичай настрій завжди шукаю перед читанням, інколи декілька годин налаштовую його, працюючи з початком. Можливо, мій власний стан теж впливає. Дуже цікавий коментар для мене, дякую за нього.
У-пс, як воно буває з тими двома зайцями! Цей твір напрошується на екранізацію, на мій погляд! Дякую, пані Наталіє, так впевнено Ви вже читаєте, професійно! Дякую за такий чудовий різнобарвний контент!
Пані Олена, о, дякую за такий позитивний відгук щодо читання!
Гарна думка щодо екранізації. Справді, шукаємо цікаві сюжети, а вони вже написані, при тому у такій короткій формі. А історія, і справді, може обрости сценарними прийомами на повноцінне легке авантюрне кіно.
Ой клас, сподобалось)). Виявляється, наші предки культурно жили😁.
Домонтович чудово жонглує словами, прекрасна мова.
Дякую за читання ❤
Писав у 42-му, я так розумію, це події десь перед війною. Так, виглядає, як стале щасливе життя. Приємно було знайти такий легкий текст серед достатньо непростої нашої літератури.
Дуже цікава історія, дякую! Написано у 42-му, наче і війни немає.
Прекрасний текст! Але ж яку несподівану тему висвітлив автор, і ми тепер бачимо, що наші предки жили у ті часи не тільки "досягненнями комуністичної праці")). Дякую!
Так, і я чим більше занурююсь у нашу літературу періоду модерну, бачу, що легких життєвих текстів там не так вже і багато, та й час такий був. Як, напевно, і зараз, митці в більшості рефлексують на події. Для мене Домонтович - автор в для відпочинку, у нього тема стосунків присутня в переважній більшості, не зважаючи на ті буремні часи, вмів він абстрагуватися від соціального.
@@samnasamaudiobooks Так, я читала "Дівчину з ведмедиком" Домонтовича, і її ніяк не назвеш літературою соціалісттчної України)). Я навіть не уявляла, що у літ.процесі 20-30 р.р. 20 ст. могли виникати і друкуватися подібні твори. Доречі В.Домонтовичу присвячений цілий розділ( у формі ессе ) у сучасному романі С.Андрухович "Амадока", з яким раджу ознайомитись.
О, дякую! Не знала про це. Гляну обов'язково, бо сучасників постійно відкладаю, наче встигну ще. ))
Чудове виконання і гарний приємний голос. Дякую.
Класика, прєлєстно!😂 Дякую за чудове прочитання повчальної історії!
Актуальність цієї історії теж мене здивувала. Навіть здалося, цей Борис ще з касиром залізничних квитків був у зговорі.
чудово!
аж не віриться, що в ті роки, люди спроможні були такі оповідання писати!
Дуже повчальне оповідання, дякую за гарне прочитання твору
Дякую вам за таке майстерне прочитання) уже звикла до вашого голосу) так приємно з ним розкривати для себе прекрасні твори класиків)
Кажете, звикаєте? Це чудово, інакше мені було б і не цікаво, аби не було таких зворотніх відчуттів. Щиро дякую за них!
Щиро дякую! Прочитали артистично!
Хороше виконннаня
Дякую, цікаве оповідання
Насмілюсь оприлюднити свою версію появи русизмів чітні-нечітні. Домонтович, як і багато хто з митців його покоління, навчався, радше за все, в гімназії, а в них за царату викладали росмовою. У інших письменників тогочасних теж трапляються русизми. Власне, як і у Тараса Шевченка. таке життя...
Пані Олено, так, схоже на те. Треба шукати його дослідників і у них цим цікавитися. По Хвильвому я в свій час багато джерел перечитала, переслухала, то він навмисте робив мову текстів приближеною до людей, за що його сильно критикували, особливо неокласики того періоду. Можливо, є подібні знахідки і про Домонтовича. Аля я поки в нього так глибоко не занурювалася.
Дякую вам❤
Дякую ❤
Зацікавило з перших же слів.Вперше чую слова "чітні" та "нечітні" номери в українській мові.Завжди думала,що українською "парні та непарні" номери....
Пані Ларисо, так, багато хто вже звернув увагу на ці "чітні-нечітні". Але русизми дуже часто зустрічаються в нашій літературі. Перевірила на Чтиво всі видання цього тексту, це не помилка, хоча, як вже десь у коментарях писала, що Домонтович був філологом, тож ця омовка могла бути і навмисною. Треба шукати пояснень у дослідників.
@@samnasamaudiobooks ,дякую Вам за відповідь.
Життєво. Тому чоловіки і не давали жінкам гарної і дорогої одяганки у санаторій:). Бігали на процедури у куфайках і валянках. А деякі чоловіки пропивалися в санаторіях до трусів, тож до потягу їх везла швидка. 😢
Так, неочікувано було мені, що вона заміжня, бо сіла у потяг сама, купа валіз з одягом. Чимось її Ефрат був зайнятий, напевно, в той час. )) Я в дитинстві з мамою постійно їздила в санаторії, мені дитячими очима той курортний двіж здавася дуже дивним і викривленим. Це були вісімдесяті.
@samnasamaudiobooks Вона ніби як на лікування їздила :) На відпочинок мусила б чоловіка брати. Курорт - це, здається, від слова "лікувати". А в СРСРі лікувалася меншість дійсно хворих, більшість їхала за адюльтером, на який треба було ще мати здоров'я ))
А на слово жадна ніхто не звернув уваги? Це полонізм (жодна). Треба знайомитися з іншими творами автора, щоб зрозуміти його лексику, стиль і т.д. Дякую за чудове прочитання
В оповіданні "Емальована миска" зустрічався декілька разів, теж багато хто тоді звернув увагу, а це полонізм, дякую за підказку, бо я тоді в словнику перевіряла, і знайшла, що в українській мові "жадний" в значені "жоден" теж існує, єдине, не поцікавилась його походженням. Багата мова у автора, тим ще цікавіше читати. Дякую Вам.
Якось дивно: автор пише це у 1942 році, а там панночка в фільдеперсових панчохах, їде у Кисловодськ, з купою багажу (мабуть же, сукні)... Я спочатку була подумала, що то він пише про якихось людей поза Совєтами, аж тут - хоп! - мова пішла про "стахановця" (ну, це ж точний маркер). Мабуть, писати почав десь у 40-му а то й раніше (або у першій половині 41-го), а у 42-му закінчував (ну, щось, може, підправляв). Цікаво, де він тоді перебував?
Так, згодна з Вами, мене цей рік написання такого мирного сюжету теж трохи здивував. Хоча, чом ні, зараз ми теж потребуємо більш життестверджувальних художніх форм, не тільки рефлексії травм війни.
Я ще активно біографію Домонтовича не вивчала, тільки поверхнево. Як пише Вікі - у цей час працює в окупаваному німцями Харкові, видає часопис, я так зрозуміла, журнал, що виходив кожного місяця. У нього дуже багато наукових робіт, якщо погортаєте ресурс Чтиво, переважна більшість - саме наукові. Він і археолог, і історік, антрополог, філософ, культуролог, доктор історичних та філологічних робіт. Цікавий автор, хоча якісь розмови, що він співпрацював тоді з органами в мережі теж ходять. Якщо правда, то пояснює, чому залишився живим.
'чітні-нечітні' - це що що за фігня?
Пані Оксано, Домонтович - філолог і наукових робіт у нього більше, ніж художніх текстів. Не знаю, чому саме так він написав, можливо, зазначав діалект, бо це слова з прямої мови. У Хвильового взагалі навмисне використання подібних слів, ними пронизані майже всі тексти "женщіна", "клубника" і подібні. Тож реакція ваша зрозуміла, але треба звертатися з цим питанням до літературознавців.
Дуже погане читання. Автор надзвичано іронічний, чого й близько немає у виконанні. На жаль.
Дякую за відгук. Мені важко задовольнити всі очікування. Насправді так не потрапила у настрій я? Шкода мені це чути, бо зазвичай настрій завжди шукаю перед читанням, інколи декілька годин налаштовую його, працюючи з початком. Можливо, мій власний стан теж впливає. Дуже цікавий коментар для мене, дякую за нього.