Мене потрясла історія про Ольгу Кобилянську яку я почула на каналі Шалені авторки - що вона написала листа викладачу який був не одруженим і у віці в університеті де навчались її брати з пропозицією одружитись з нею. Але за умови, що вона буде мати доступ до його бібліотеки. Листа вона не відправила, але на мене це справило величезне враження - на що готова було Ольга, щоб навчатись.
Ольга Кобилянська,то неймовірна жінка і письменниця,шкода,що її життя склалося не надто щасливо. Нерозділене кохання. Раджу почитати її біографію,дуже цікаво.❤
@@olhahontar2318 це історія самої кобилянської. сумне життя - коли є бажання і талант творити, а повинна готувати, прибирати і прати на всіх своїх братів. ще й виростила позашлюбну доньку брата як свою
Щиро дякую за аналіз і програму, дуже цікава. Але хочу сказати, що я не зовсім поділяю вашу суб'єктивну думку, щодо багатьох аспектів стосовно Кобилянської. Тут ви подаєте її тмяному світлі. По перше: як на мене вона навпаки глибоко розкриває теми, і подає через глибину, через цікаву лексику свої твори. Чого бракує тій же Лесі Українці. Як на мене творчість саме Українки дещо перебільшена в плані величини. Хоча я глибоко поважаю її особистість. Я цілком не згода, що Кобилянська стоїть не на рівні, навіть по переду я б сказала. ( Кобилянська пише про по європейське не гірше Українки, попри те, що вона не мала такої змоги розвитку розширення світогляду як українка. Так, матір К. трохи сприяла цьому у дитинстві, но не так як Олена Пчілка. Дуже не гарно принижувати Кобильнську порівняннями з українкою. І щодо їхніх життів, абсолютно різні. Так у кожної з них були різні страждання, різні випробування, але і умови і підтримка різнилася.. І все ж кожен писав про наболіле. Українці не так була відома реальність, боротьби жінки в суспільстві, а Ольга гостро її відчувала і це чудово, що через свою творчість передала правду і гостроту реалій того часу. Це важливі теми. І не треба подавати це лише через призму її якихось завуальованих сексуальних прояів, і навіть відхилень. Свобода важлива в усіх сенсах. Ще Кобилянська мусила тягти на собі побут. Ну це вже пізніше. А Леся Українка була оточена підтримкою, опорою і любов'ю. Дуже не гарно, що ці дурні припущення про їх начебто інтимний зв'язок падає тінню лише на Кобильнську. Звичайно, Хто така Кобилянської "без роду і племені"!. А Українка має виняткову недоторканність. І чому? Через родину і через своє ім'я. Більша перевага її популярності у її владому псевдонімі на мою думку. ( Як би це зараз назвали вдалий піар хід. Хоча я зовсім не маю наміру сказати, що це була така хитрість зі сторони Лесі. Вірю, що вона була світлою щирою людиною. )Який уже по праву славнення України не повертається язик осквернити.. Я нічого не маю проти Українки, але я за об'єктивність. І чудо імпонують мені ці дві постаті. Но порівнювати мене здається не потрібно, а принижувати ти більше. Леся Українка також цілком сублемувала через творчість свої страждання. Просто з Кобилянськими вони різняться. Но ніхто достовірно не знає якою була та чи інша людина. Кобилянська нам більш доступна через свої ї щоденники, так, теми творів. А Українку і інших подають однобоко і дуже романтизовано, книжно. Так, К.появояється як нарцисична, самозакохана натуру, Его там чітко видно. Но егоїзм часто є наслідком чогось.. Так, можливо самозакохана. От як прояв ті любуваня перед дзеркалом і таке інше. Но не треба забувати, що це теж були люди! Молоде дівча. До того ж, вона не була оточена, не була їй доступна розкіш. Жила вона скромно. І як і для сучасної дівчини з села ,або навіть взяти (десять років тому),можна сказати велике свято прикупити новий наряд, то для неї це теж було цілком не буденністю і причиною радості. Но хто буде більш уважніший до її записів у щоденниках то побачить наявність нанесених травм у дитинстві. Почування себе не гарною, не прийнятою, не долюбленою. І усе це звісно так чи інакше висвітлюється у її творах. І ті нібито рефлексії щодо сексуальності і тощо, про що ви говорите. Це все пошук любові..Вона страшно її потребувала і в першу чергу через духовне єднання..Це також прояв темної сторони особистості усіх граней. Які є у кожного з нас і проявляється по- різному. І це не говорить про її орієнтацію ,мазахізм, чи якісь такі речі. Цей термін відомий у психології. І це цілком природне явище, частина єства. Які придушують її, але це не є щось погане. Це великий ресурс. Ну ви праві, усі ті рефлексії... що ви там говорите про коней. Це не пов'язано з сексуальність, точніше не зовсім. Там гадаю ідеться про знову ж таки боротьбу.. Хай з чоловіками... Но швидше це протистояння системі. Тож вона цілком природня, найбільш природня і глибша авторка ніж будь хто інший. Це на мою думку. Дуже жаль, що цих авторів порівнюють. Мені вони до душі обидві. Но здається ви упереджено ставитися саме до Кобилянської. І якщо вже говорити і порівнювати. То можна побачити, що творчість К. Актуальна і зараз..І привертає увагу не лише фактами з життя. Не лише за рахунок цього "популярна", а все таки як цінний автор.
Дуже круто, що ми нарешті говоримо про наших класиків як про живих людей, про їх сильні і слабкі сторони, про наше субʼєктивне враження про твори. Це круто!
Кобилянська - це про свободу вибору. І так, Леся на пʼєдесталі укрліт, але особисто для мене Ольга - значно важливіша постать. Бо у її час треба було мати неабияку сміливість прожити життя, яке сама собі обрала, та займатися улюбленою справою усупереч тому, що подумають люди ))
Так комічно було почути від вас, що "ну така авторка, ну не улюблена, ну взагалі української мови не знала...." і так далі 😆 ваша експертність, я б сказала "якась така, недо"
доволі часто чую у ваших випусках: «Хотілось би бачити цього письменника(-цю) з іншої сторони в шкільній програмі», а далі, коли ви кажете що саме покращити, то говорите про те що зараз і показують в програмі. Тому було б добре щоб ви переглядали сучасну програму.(Кобилянську ми не розглядали як «про село», а як «про місто і жінок»)
Як людина 2003 року народження, скажу вам, що навчання за новою програмою не є тотожністю отриманню якісного знання. 90% залежить від педагога і далеко не кожен вчитель (на жаль) вміє розкрити автора на достатньому рівні.
Закінчила школу в 2011 році, читала "Земля", але й інші також: і "Людина", і "Царівна", і "Меланхолійний вальс", "Некультурна". Можливо це завдяки нашій вчительці, яка завжди виходила за рамки програми, а можливо вже тоді всі ці твори були в програмі, не пригадую. Але дякую за випус! Надихнулася все це перечитати.
Хлопці хоч і молоді та просунуті, а все ж відголосок якоїсь радянської травми "хоч би не виглядати селюком" відчувається. Я про "Землю". Це крутезна багатопланова книга не про село і селян (хоча чому про село і селян має бути нудно чи принизливо?), а про людські стосунки: батьки і діти (улюблені й неулюблені), кохання, секс, залежність від матеріального, різні способи заробітку, соціум і особистість... Зрештою, це реінкарнація вічного сюжету про Каїна і Авеля. Кобилянська-фантастично смілива жінка, затиснута в лещата свого часу з його умовностями.
А хто казав що про село й селян це принизливо? Чому про меншовартість? Навпаки - хто щиро розуміє сучасно українське село (справжнє) пише про нього так, як Люко Дашвар, наприклад. А от романтизують "традиціййну українську селянську культуру" ті, хто по-радянські щиро вірить, що українська культура=сельнясько-хутірська. А це сильно не так і дуже українську культуру обмежує. Село, як і місто, просто географічне розташування. Це не добре і не погано. І ні одне ні інше не може претендувати на те, аби привласнювати собі весь об'єм національної культури.
Я для себе Кобилянську перевідкрила після прочитання її творів в англійському перекладі!))загалом, вона дуже зрозуміла навіть для жінок в ХХІ столітті. Випуск, як завжди🔥сподобалась частина про Франка «душнілу»😂
Кобилянська торкає дуже сильно, але читати справді важко через мову. А от її щоденники, які були перекладені, це найцікавіше, що я читала за багато років. Справді цікава особистість.
слухала на спотіфаї, тепер доведеться ще й передивлятися на ют. дуже тішуся з Того як змінилася взаємодія цих двох панів з часів першого випуску і дотепер ☺️✨
Як на мене ранжування письменників на перший чи другий ряд недоречно, як взагалі створення будь-якого канону. Мені від цього потягує радянщиною. Бо у літературі місця вистачить усім, а читачі кожного покоління самі оберуть, що їм читати.
Я Пеппі зразу відгадала і так посміхалась! Читала її маленькою, але потім і дорослою своїй дитині! 😊 Я взагалі часто посміхаюсь коли дивлюсь ваш подкаст - це вибухова суміш: цікаво, пізнавально та ще й з гумором! ❤
Читала тільки Природу Кобилянської у дорослому віці та була у дикому захваті)))))) Але щось мені з цього не вийшло про те що за природнім повинно ще щось бути. Мені це було про те що жінка сама обирає коли і кого хоче, а не всі оці стереотипи навішані навколо що тиснуть. Дуже такий дозволяючий та окрилюючий твір)
Пане Стасіневич, я вас дуже прошу і всіх хто це прочитає не БуковинА, а БуковИна. Я розумію, люди так вимовляють за аналогією до Галичини, але тут так не є
Соромно, але тільки відкриваю для себе пані Ольгу. Прочитала "За ситуаціями", як на мене оцінити наївність може тільки людина контексту того часу. Але видно, як страждає її героїня, адже на неї тиснуть стереотипи 3К( з нім.), а характер і талант тягнуть в іншу сторону, коханому теж тяжко, в нього теж сиереотипи щодо жінок і цьому їх драма, на перший погляд прозаїчна і побутова, та в цьому її великий трагізм. І до речі подобається сучасність мови, легко читати.
цього разу дочитав ніби пан Сергій, принаймні Людину чи Царівну, бо активно фінал обговлорює, але суть цього подкасту якраз в тому, що Сергій є транслятор народу і його думки, насправді вправний читач, а пан Євгеній - ритор, який відкриває нам таємниці літератури, дякуємо вам, ви все правильно рухаєтеся,наші коменти не читайте, бо зазвичай їх якраз пишуть ті, хто свідомо хоче образити чи вказати на щось, що саме їм не сподобалось, але ви шукаєте, намацуєте
@@user-yn7pb2fr5e завжди знайдеться той, хто почне пояснювати та обов'язково образиться на слова, адресовані не йому. Шановний, вмійте відрізняти дружній стьоб від хейту
Обов'язково знайдеться хтось, хто образиться на комент, який йому не адресований та почне всім все пояснювати. О, це так зріло! Шановний, вмійте відрізняти дружний стьоб від хейту
Мені ще історія розвитку фемінізму з трагічним кінцем нагадує ,,Дівчина з ведмедиком,, Домонтовича. Боротьба ж складається із багатьох етапів, не всі вони виграшні)
Альо міленіали , меланхолійний вальс і нотки фемінізму Ольги Кобилянської були присутні вже у 2019 році в шкільній програмі. (Взято з власного шкільного досвіду)
Я думаю основне тут - можна бути українською писменницею і не в першому ряді Бо в школі мені здавалось що якщо вже людина вижила і писала українською - то їй місце в каноні, там і так не людно, але ви тільки уявіть - що десь є якась література 1880 років українською, яка просто є, яка не є геніальною, не є частиною боротьби чи протистояння за мову, незалежність, вона просто є. І це незвичайна думка для людей що так довго боролись за своє.
Люблю «Запах слова.Цікаво хлопців слухати. Правда, іноді плутають факти)) Пан Стасіневич так впевнено стверджує, що «Царівна» присвячена Кобринській, а Кобринській присвячена «Людина»)) На початку «Царівни» стоїть присвята матері - Марії Кобилянській з Вернерів. Твір, який Франко переконливо радив не брати у «Перший вінок» - це перша редакція «Царівни» під назвою «Лореляй». І його не взяли. Мабуть, можна припустити, що твір (пан Стасіневич каже так не говорити, тому перепрошую😊) був не зовсім допрацьований. Кобилянська ж його потім дописувала/переписувала
Ну чекайте, батько Кобилянської, Юліан Якович Кобилянський, народився на Галичині, належав до шляхетного роду з Наддніпрянщини, мати Марія Вернер з любові до чоловіка вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства. Чому українська не її рідна? В той час не було такого чіткого етнографічного кордону - то ж все була Австро-Угорщина. А той же Кимпулунг і Ґура-Ґумора, де вона провела дитинство, Південна Буковина, там і досі в багатьох селах українською говорять і розуміють.
ООО, ,,Земля,, Кобилянської один з моїх улюблених творів) часто жінка пише про жінок і для жінок, тому цікаво було почути роздуми двох чоловіків про Кобилянську) можливо, варто було запросити жінку для балансу?
Жінки слухають, причому освічені! Завжди радію новим епізодам, але тут ви надто багато часу присвятили тезі, що Кобилянська не дотягує до Лесі Українки. А звідки взагалі таке питання? Це, до речі, одна з тем фемінізму, бо від жінок очікують або всього, або нічого. Або ти президентка, олімпійська чемпіонка і Леся Українка, або ти взагалі ніхто. Кобилянська - сильна письменниця, яка відкрила для мене фемінізм в підлітковому віці. Погоджуюсь з Сергієм, що «Земля» створює неправильне враження про творчість Ольги, але я рада, що збагнула це в школі і пішла читати «Людину» і оповідання. Ці тексти стали моїм вступом до фемінізму і Кобилянську було цікавіше читати, ніж Лесю Українку, бо друга, будучи на пʼєдесталі, здавалась занадто неприступною і мейнстрімною, а Кобилянська видалась ближчою і реальнішою. І саме через Кобилянську я перейшла в світовий контекст і почала читати Вірджинію Вулф і Симону де Бовуар. Сподіваюсь, що Ольга Кобилянська отримає заслужене місце в шкільній програмі і допоможе познайомитись з жіночим питанням молодим людям будь-якої статі. Дякую, що обрали її для цього епізоду!
Долучайтесь до нашої спільноти Buy me a coffee: buymeacoffee.com/zapahslova - там є ексклюзивні випуски подкасту та книжковий клуб
Привіт від жінки, яка вас дивиться! Дякую за цю героїню. Дуже цікаво було
+1. Відгадала запах героїнь раніше ведучих)
Мене потрясла історія про Ольгу Кобилянську яку я почула на каналі Шалені авторки - що вона написала листа викладачу який був не одруженим і у віці в університеті де навчались її брати з пропозицією одружитись з нею. Але за умови, що вона буде мати доступ до його бібліотеки. Листа вона не відправила, але на мене це справило величезне враження - на що готова було Ольга, щоб навчатись.
Ольга Кобилянська,то неймовірна жінка і письменниця,шкода,що її життя склалося не надто щасливо. Нерозділене кохання. Раджу почитати її біографію,дуже цікаво.❤
це точно історія героїні новели Кобилянської, але чи самої Кобилянської - сумніваюся
@@olhahontar2318 це історія самої кобилянської. сумне життя - коли є бажання і талант творити, а повинна готувати, прибирати і прати на всіх своїх братів. ще й виростила позашлюбну доньку брата як свою
@@shatelei так, ви маєте рацію щодо цього факту
Щиро дякую за аналіз і програму, дуже цікава. Але хочу сказати, що я не зовсім поділяю вашу суб'єктивну думку, щодо багатьох аспектів стосовно Кобилянської. Тут ви подаєте її тмяному світлі.
По перше: як на мене вона навпаки глибоко розкриває теми, і подає через глибину, через цікаву лексику свої твори. Чого бракує тій же Лесі Українці. Як на мене творчість саме Українки дещо перебільшена в плані величини. Хоча я глибоко поважаю її особистість. Я цілком не згода, що Кобилянська стоїть не на рівні, навіть по переду я б сказала. ( Кобилянська пише про по європейське не гірше Українки, попри те, що вона не мала такої змоги розвитку розширення світогляду як українка. Так, матір К. трохи сприяла цьому у дитинстві, но не так як Олена Пчілка.
Дуже не гарно принижувати Кобильнську порівняннями з українкою. І щодо їхніх життів, абсолютно різні. Так у кожної з них були різні страждання, різні випробування, але і умови і підтримка різнилася.. І все ж кожен писав про наболіле. Українці не так була відома реальність, боротьби жінки в суспільстві, а Ольга гостро її відчувала і це чудово, що через свою творчість передала правду і гостроту реалій того часу. Це важливі теми. І не треба подавати це лише через призму її якихось завуальованих сексуальних прояів, і навіть відхилень. Свобода важлива в усіх сенсах. Ще Кобилянська мусила тягти на собі побут. Ну це вже пізніше. А Леся Українка була оточена підтримкою, опорою і любов'ю. Дуже не гарно, що ці дурні припущення про їх начебто інтимний зв'язок падає тінню лише на Кобильнську. Звичайно, Хто така Кобилянської "без роду і племені"!. А Українка має виняткову недоторканність. І чому? Через родину і через своє ім'я. Більша перевага її популярності у її владому псевдонімі на мою думку. ( Як би це зараз назвали вдалий піар хід. Хоча я зовсім не маю наміру сказати, що це була така хитрість зі сторони Лесі. Вірю, що вона була світлою щирою людиною. )Який уже по праву славнення України не повертається язик осквернити.. Я нічого не маю проти Українки, але я за об'єктивність. І чудо імпонують мені ці дві постаті. Но порівнювати мене здається не потрібно, а принижувати ти більше.
Леся Українка також цілком сублемувала через творчість свої страждання. Просто з Кобилянськими вони різняться. Но ніхто достовірно не знає якою була та чи інша людина. Кобилянська нам більш доступна через свої ї щоденники, так, теми творів. А Українку і інших подають однобоко і дуже романтизовано, книжно.
Так, К.появояється як нарцисична, самозакохана натуру, Его там чітко видно. Но егоїзм часто є наслідком чогось..
Так, можливо самозакохана. От як прояв ті любуваня перед дзеркалом і таке інше. Но не треба забувати, що це теж були люди! Молоде дівча. До того ж, вона не була оточена, не була їй доступна розкіш. Жила вона скромно. І як і для сучасної дівчини з села ,або навіть взяти (десять років тому),можна сказати велике свято прикупити новий наряд, то для неї це теж було цілком не буденністю і причиною радості. Но хто буде більш уважніший до її записів у щоденниках то побачить наявність нанесених травм у дитинстві. Почування себе не гарною, не прийнятою, не долюбленою. І усе це звісно так чи інакше висвітлюється у її творах. І ті нібито рефлексії щодо сексуальності і тощо, про що ви говорите. Це все пошук любові..Вона страшно її потребувала і в першу чергу через духовне єднання..Це також прояв темної сторони особистості усіх граней. Які є у кожного з нас і проявляється по- різному. І це не говорить про її орієнтацію ,мазахізм, чи якісь такі речі. Цей термін відомий у психології. І це цілком природне явище, частина єства. Які придушують її, але це не є щось погане. Це великий ресурс. Ну ви праві, усі ті рефлексії... що ви там говорите про коней. Це не пов'язано з сексуальність, точніше не зовсім. Там гадаю ідеться про знову ж таки боротьбу.. Хай з чоловіками... Но швидше це протистояння системі. Тож вона цілком природня, найбільш природня і глибша авторка ніж будь хто інший. Це на мою думку.
Дуже жаль, що цих авторів порівнюють. Мені вони до душі обидві. Но здається ви упереджено ставитися саме до Кобилянської. І якщо вже говорити і порівнювати. То можна побачити, що творчість К. Актуальна і зараз..І привертає увагу не лише фактами з життя. Не лише за рахунок цього "популярна", а все таки як цінний автор.
Дуже круто, що ми нарешті говоримо про наших класиків як про живих людей, про їх сильні і слабкі сторони, про наше субʼєктивне враження про твори.
Це круто!
Добре, що в школі замість Землі я прочитала Царівну та Природу, максимально гарне враження від письменниці склалося
Закінчила школу рік тому, і ми проходили саме "Вльс меланхолійний", тому програма вже змінилася, принаймні частково
я належу до покоління, яке познайомилось із Ольгою Кобилянською в школі з «Меланхолійного вальсу». На щастя, «Землі» вже там немає
Кобилянська - це про свободу вибору. І так, Леся на пʼєдесталі укрліт, але особисто для мене Ольга - значно важливіша постать. Бо у її час треба було мати неабияку сміливість прожити життя, яке сама собі обрала, та займатися улюбленою справою усупереч тому, що подумають люди ))
І я цілком з вами згодна. Я тут додала від себе також коментар, якщо буде цікаво, можете прочитати..щоб я не повпбаалась вам у словах🙂
Так комічно було почути від вас, що "ну така авторка, ну не улюблена, ну взагалі української мови не знала...." і так далі 😆 ваша експертність, я б сказала "якась така, недо"
Радує, що таке обговорення класики чуєш від молоді
доволі часто чую у ваших випусках: «Хотілось би бачити цього письменника(-цю) з іншої сторони в шкільній програмі», а далі, коли ви кажете що саме покращити, то говорите про те що зараз і показують в програмі. Тому було б добре щоб ви переглядали сучасну програму.(Кобилянську ми не розглядали як «про село», а як «про місто і жінок»)
Як людина 2003 року народження, скажу вам, що навчання за новою програмою не є тотожністю отриманню якісного знання. 90% залежить від педагога і далеко не кожен вчитель (на жаль) вміє розкрити автора на достатньому рівні.
Це круто що від часу як вчились Женя і Сергій (198_ і 199_ р. н.) програма змінилась, так як їм би і хотілось!
Закінчила школу в 2011 році, читала "Земля", але й інші також: і "Людина", і "Царівна", і "Меланхолійний вальс", "Некультурна". Можливо це завдяки нашій вчительці, яка завжди виходила за рамки програми, а можливо вже тоді всі ці твори були в програмі, не пригадую. Але дякую за випус! Надихнулася все це перечитати.
Чудовий подкаст. Завдячуючи вам, почав переосмислювати українську літературу та відходити від наявних штампів
Дуже крутий подкаст, вподобайка та коментар для просування
Хлопці хоч і молоді та просунуті, а все ж відголосок якоїсь радянської травми "хоч би не виглядати селюком" відчувається. Я про "Землю". Це крутезна багатопланова книга не про село і селян (хоча чому про село і селян має бути нудно чи принизливо?), а про людські стосунки: батьки і діти (улюблені й неулюблені), кохання, секс, залежність від матеріального, різні способи заробітку, соціум і особистість... Зрештою, це реінкарнація вічного сюжету про Каїна і Авеля. Кобилянська-фантастично смілива жінка, затиснута в лещата свого часу з його умовностями.
А хто казав що про село й селян це принизливо? Чому про меншовартість?
Навпаки - хто щиро розуміє сучасно українське село (справжнє) пише про нього так, як Люко Дашвар, наприклад. А от романтизують "традиціййну українську селянську культуру" ті, хто по-радянські щиро вірить, що українська культура=сельнясько-хутірська. А це сильно не так і дуже українську культуру обмежує.
Село, як і місто, просто географічне розташування. Це не добре і не погано. І ні одне ні інше не може претендувати на те, аби привласнювати собі весь об'єм національної культури.
Я для себе Кобилянську перевідкрила після прочитання її творів в англійському перекладі!))загалом, вона дуже зрозуміла навіть для жінок в ХХІ столітті. Випуск, як завжди🔥сподобалась частина про Франка «душнілу»😂
Я у школі читала "В неділю рано зілля копала" і "Людину". "Земля" давалася читати факультативно.
Я колись дивилась серіал Царівна
Дуже подобався
У мене був дуже поганий настрій, але я побачила, що вийшов новий випуск і одразу стало веселіше 🫡
Кобилянська торкає дуже сильно, але читати справді важко через мову. А от її щоденники, які були перекладені, це найцікавіше, що я читала за багато років. Справді цікава особистість.
слухала на спотіфаї, тепер доведеться ще й передивлятися на ют. дуже тішуся з Того як змінилася взаємодія цих двох панів з часів першого випуску і дотепер ☺️✨
Йой, дякуємо, що дивитеся і слухаєте ❣️
🥰🖤
Як на мене ранжування письменників на перший чи другий ряд недоречно, як взагалі створення будь-якого канону. Мені від цього потягує радянщиною. Бо у літературі місця вистачить усім, а читачі кожного покоління самі оберуть, що їм читати.
Я Пеппі зразу відгадала і так посміхалась! Читала її маленькою, але потім і дорослою своїй дитині! 😊
Я взагалі часто посміхаюсь коли дивлюсь ваш подкаст - це вибухова суміш: цікаво, пізнавально та ще й з гумором! ❤
Читала тільки Природу Кобилянської у дорослому віці та була у дикому захваті)))))) Але щось мені з цього не вийшло про те що за природнім повинно ще щось бути. Мені це було про те що жінка сама обирає коли і кого хоче, а не всі оці стереотипи навішані навколо що тиснуть. Дуже такий дозволяючий та окрилюючий твір)
О! Улюблений подкаст❤
улюблені хлопці❤
прекрасна постать пані Ольги❤
улюблене hromadske❤ ЩАСТЯ!
Слава Україні!
Пане Стасіневич, я вас дуже прошу і всіх хто це прочитає не БуковинА, а БуковИна. Я розумію, люди так вимовляють за аналогією до Галичини, але тут так не є
До речі, зараз в програмі "Меланхолійний вальс"
Еех.. вельми добре було б далі мати випуск про авторок альманаху "Перший вінок" з акцентом на "жінку з хистом Аріадни"
Передамо вашу рекомендацію Євгену і Сергію!
Дуже цікаво вас слухати, дякую за відео
Завжди говоріть так, ніби вас дивляться жінки
+++
Цікаво. Надзвичайна, неймовірна особистість!
Слухаю по дорозі зранку на роботу і думаю, що коли видасться вільна хвилина сьогодні, почну читати «меланхолійний вальс» 😊
Розкажіть потім свої думки нам! 😍
Соромно, але тільки відкриваю для себе пані Ольгу. Прочитала "За ситуаціями", як на мене оцінити наївність може тільки людина контексту того часу. Але видно, як страждає її героїня, адже на неї тиснуть стереотипи 3К( з нім.), а характер і талант тягнуть в іншу сторону, коханому теж тяжко, в нього теж сиереотипи щодо жінок і цьому їх драма, на перший погляд прозаїчна і побутова, та в цьому її великий трагізм. І до речі подобається сучасність мови, легко читати.
Чирков так авторитетно угукає. А ми-то вже знаємо, що він ніц не дочитує 😏
цього разу дочитав ніби пан Сергій, принаймні Людину чи Царівну, бо активно фінал обговлорює, але суть цього подкасту якраз в тому, що Сергій є транслятор народу і його думки, насправді вправний читач, а пан Євгеній - ритор, який відкриває нам таємниці літератури, дякуємо вам, ви все правильно рухаєтеся,наші коменти не читайте, бо зазвичай їх якраз пишуть ті, хто свідомо хоче образити чи вказати на щось, що саме їм не сподобалось, але ви шукаєте, намацуєте
@@user-yn7pb2fr5e завжди знайдеться той, хто почне пояснювати та обов'язково образиться на слова, адресовані не йому. Шановний, вмійте відрізняти дружній стьоб від хейту
Обов'язково знайдеться хтось, хто образиться на комент, який йому не адресований та почне всім все пояснювати. О, це так зріло! Шановний, вмійте відрізняти дружний стьоб від хейту
@@Baby_ananas та я ж навпаки за вас і продовжив вашу думку типу)
Мені ще історія розвитку фемінізму з трагічним кінцем нагадує ,,Дівчина з ведмедиком,, Домонтовича. Боротьба ж складається із багатьох етапів, не всі вони виграшні)
Альо міленіали , меланхолійний вальс і нотки фемінізму Ольги Кобилянської були присутні вже у 2019 році в шкільній програмі. (Взято з власного шкільного досвіду)
а я читала вальс, царівну і людину в школі у 2007ому )
Дякую за відео, а я знов буду просить поговорити про модернізм, постмодернізм і метамодернізм :)
Наскільки ви влучили, дякую! Якраз зараз зацікавилася саме постаттю Ольги Кобилянської🫶
Раді, що вам якраз зайшло! 🧡🧡
Вже не "Землею" вона представлена в програмі укр. літ. Буквально на днях цікавилась. Там вже "Меланхолійний вальс" і ще щось, не пам'ятаю.
Йеп, я закінчував школу два роки тому і у нас чи то в десятому, чи то в одинадцятому був "Меланхолійний вальс"
Дуже рада, що існує такий чудовий проєкт! Ніби провела час у хорошій компанії
Бачу новий випуск- одразу ставлю вподобайку!
Дякуємо, що підтримуєте!
дякую за відео, вподобайка та й коментар для популяризації контенту
Слава Україні!
Дякуємо, що дивитеся!
Дуже дякую за чудовий і цікавий подкаст! Сил та натхнення!
Я думаю основне тут - можна бути українською писменницею і не в першому ряді
Бо в школі мені здавалось що якщо вже людина вижила і писала українською - то їй місце в каноні, там і так не людно, але ви тільки уявіть - що десь є якась література 1880 років українською, яка просто є, яка не є геніальною, не є частиною боротьби чи протистояння за мову, незалежність, вона просто є.
І це незвичайна думка для людей що так довго боролись за своє.
Дякую за відео❤️🔥 Вітаю з третім десятком🎉 Сподіваюся, буде і далі багато-багато таких десятків 🫶
Люблю «Запах слова.Цікаво хлопців слухати.
Правда, іноді плутають факти))
Пан Стасіневич так впевнено стверджує, що «Царівна» присвячена Кобринській, а Кобринській присвячена «Людина»))
На початку «Царівни» стоїть присвята матері - Марії Кобилянській з Вернерів.
Твір, який Франко переконливо радив не брати у «Перший вінок» - це перша редакція «Царівни» під назвою «Лореляй». І його не взяли. Мабуть, можна припустити, що твір (пан Стасіневич каже так не говорити, тому перепрошую😊) був не зовсім допрацьований. Кобилянська ж його потім дописувала/переписувала
Дякую
дякую за чудовий подкаст!
Ваша правда
Слухаємо, слухаємо 😂
thanks
Thank you for watching! 🧡
Ну чекайте, батько Кобилянської, Юліан Якович Кобилянський, народився на Галичині, належав до шляхетного роду з Наддніпрянщини, мати Марія Вернер з любові до чоловіка вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала всіх дітей у пошані та любові до українства. Чому українська не її рідна? В той час не було такого чіткого етнографічного кордону - то ж все була Австро-Угорщина. А той же Кимпулунг і Ґура-Ґумора, де вона провела дитинство, Південна Буковина, там і досі в багатьох селах українською говорять і розуміють.
Дякую пану Стасіневичу за Пеппі😍😍😍
Ви супер) дякую
І ви! Дякуємо, що підтримуєте 🧡
ООО, ,,Земля,, Кобилянської один з моїх улюблених творів) часто жінка пише про жінок і для жінок, тому цікаво було почути роздуми двох чоловіків про Кобилянську) можливо, варто було запросити жінку для балансу?
Дякуємо за вашу думку! Передамо нашій команді на роздуми 🧡
БуковИна🙏🏼
❤
Аааа, я вгадала! Це Пеппі Довгапанчоха!
❤❤❤❤❤
Чудовий випуск. Кобилянську можна і слухати: ruclips.net/video/fMYWN2GiBmU/видео.htmlsi=eHwQUIF98T3b7zln
Жінки слухають, причому освічені! Завжди радію новим епізодам, але тут ви надто багато часу присвятили тезі, що Кобилянська не дотягує до Лесі Українки. А звідки взагалі таке питання? Це, до речі, одна з тем фемінізму, бо від жінок очікують або всього, або нічого. Або ти президентка, олімпійська чемпіонка і Леся Українка, або ти взагалі ніхто. Кобилянська - сильна письменниця, яка відкрила для мене фемінізм в підлітковому віці. Погоджуюсь з Сергієм, що «Земля» створює неправильне враження про творчість Ольги, але я рада, що збагнула це в школі і пішла читати «Людину» і оповідання. Ці тексти стали моїм вступом до фемінізму і Кобилянську було цікавіше читати, ніж Лесю Українку, бо друга, будучи на пʼєдесталі, здавалась занадто неприступною і мейнстрімною, а Кобилянська видалась ближчою і реальнішою. І саме через Кобилянську я перейшла в світовий контекст і почала читати Вірджинію Вулф і Симону де Бовуар. Сподіваюсь, що Ольга Кобилянська отримає заслужене місце в шкільній програмі і допоможе познайомитись з жіночим питанням молодим людям будь-якої статі. Дякую, що обрали її для цього епізоду!
Не знаю... Забагато критики, щоб зацікавити читачів читати і пізнавати своє
порівняння з Роном Візлі - знову чоловічі асоціації!!
Думаю Кобилянську ще треба прочитати і осмислити критично щоб зрозуміти її місце (але це буду не я 😂)
Вельми цікаво. І ті "женщини" для мене легалізують на тільки діалекти із заходу України , а й східняцькі.
Жінки не слухають?
Хлопці... Сором) Слухають регулярно
мені здається, що про літературу тільки жінки й слухають, скоро й читати будуть лише жінки)
Асоціація з Роном Візлі дуже 🎉🎉🎉
мені як потероману страшенно подобається, коли все пояснюють через Гарі Потера 🤣🤣🤣
А чи є в хлопців якась сторінка у соцмережах? Наприклад, інстаграм?
Так! Інстаграм Сергія: instagram.com/serhiichyrkov?igsh=MWJ5a3h6MDgyN2F4eQ==
Фейсбук Євгенія: facebook.com/profile.php?id=100004408992579
Відчуваю себе тупим для цього подкасту😢 порадьте щось для прочитання з укр літератури для м'якого входу, буду дуже вдячний
Передамо команді ідею розробити таку тему! Дякуємо 🧡
А що саме ви хочете отримати на виході? Задоволення? Освіту? 😊
@@marianak7721 я взагалі за останній час прочитав лише шість книг дюни і 1984, а раніше читав Кінга трохи. Читач з мене ніякий тому я навіть і не знаю
Це Пеппі, одразу зрозумів. Щоправда я не читав, в дитинстві п'єсу бачив.
1:24 дякую, це було б круто. Залишилось ще щоб письменників було достатньо, щоб їх було цікаво обговорювати і буде взагалі бімба
Після слів "обов'язково колоніальне" - а до речі, цісарське колоніальне? боярське колоніальне? - hasta без la vista, бебіки, прощавайте.
2:50 ой, і не кажіть, куме
Оскільки я з тих, що досі вас дивиться, то є прохання. Будь ласка, не говоріть одночасно в мікрофони
Передамо нашій команді, вдячні, що допомагаєте нам покращити подкаст 🧡
Так кріпацтво ж і справді не скасовували. Крім олігархів і битло політиків, всі чоловіки сьогодні кріпаки.