Рюген та Ідзумі ...Мандрували світом темним Із давніїх часів... ...Чорна тінь, поля полеглих... ...Безліч голосів... ...У відлунні небосхилу І у сяянні зірок, Я зустрів колись був милу, Мій кохання любий рок... ...Один одному клялися Всесвітом, усім живим, Що не дамо ми зректися, Що не стане світ чужим... ...І тепер наш шлях одвічний В переродженні вогню Очей погляд рідний, звичний, Знов шукати крізь безодню... ...Через полум’я Альгандри І крізь Рьошибу усю, Ми продовжим свої мандри І тяжку життя стезю!.. ...І тепер наш шлях одвічний В переродженні вогню... ...Один одного покличем, Скажем знову: “Я люблю!”
Рюген та Ідзумі
...Мандрували світом темним
Із давніїх часів...
...Чорна тінь, поля полеглих...
...Безліч голосів...
...У відлунні небосхилу
І у сяянні зірок,
Я зустрів колись був милу,
Мій кохання любий рок...
...Один одному клялися
Всесвітом, усім живим,
Що не дамо ми зректися,
Що не стане світ чужим...
...І тепер наш шлях одвічний
В переродженні вогню
Очей погляд рідний, звичний,
Знов шукати крізь безодню...
...Через полум’я Альгандри
І крізь Рьошибу усю,
Ми продовжим свої мандри
І тяжку життя стезю!..
...І тепер наш шлях одвічний
В переродженні вогню...
...Один одного покличем,
Скажем знову: “Я люблю!”