Мій друг це пережив. Він з своєю дівчиною були наче вилиті з одного металу. 5 років вони жили наче одне ціле, я знаю бо я цілий рік прожив з ними. Так довго я з ними жив, що вони навіть почали приймати мене за свого. Не боялися влаштовувати безлад при мені (я ж весь час тримав навколо себе майже стирильну чистоту), довіряли мені готування їжі і не соромились при мені сваритись (хоча вони сварились всього три рази і то через те що їх собака вмирала) Ну тобто максимально щасливі були як з боку так і з середини. А я був трохи гулякою (звісно дівчата знали що то одноразові акції, все по чесному) і розповідав про свої побачення то друг постійно говорив що він не такий і йому треба лиш його дівчина. А вона червоніоа і відводила очі. Друг гадав що їй ці слова подобаються, а я думав що в неї занизька самооцінка. Протягом 5 років я здружився з його дівчиною (а ми з другом разом буквально з пелюшок як брати, які росли в різних сім'ях) і коли друг бував у відрядженнях то я розважав його дівчину (не так як ви могли подумати, звичайні розваги типу кіно чи походу в музей). Отож на 6 рік він захотів їй освідчитись і звісно ж я був його штурманом в цьому плаванні. Купили обручку, спланували захід, обрали день. За тиждень до того почали створювати умови і настрій у дівчини. Навіть мені виділили роль аби я прийшов трохи після освідчення і в разі якби вона вагалася то підштовхнути її до правильного вибору. І от день Х настав. Я на ходу правда привід вигадав. Нічого кращого за обіцянку пограти на вихідних в приставку не вигадав. На підході до будинку (в мене був ключ від їхнього будинку) я почув довгий протяжний крик, який виявився чимось середнім між виттям і криком відчаю. Я не такого чекав побачити. Я зайшов в будинок. Дівчина сидить плаче у вітальні (на килимі прямо видно сліди від сліз) А з спальні несамовито волав мій друг. Я в шоці, до дівчини, а вона й слова сказати на може. Я в спальню, а друг теж не в собі. Я вибиваю двері, а він просто в сльозах волає в позі молитви на підлозі. Я увійшов і він побачив мене та раптом стих, я до нього, а пульсу немає. Я швидку викликав, біжу до дівчини і двома потужними ударами в обличчя (не кулаками) повертаю її в себе. Ми почали ШВЛ і масаж серця всі 7 хвилин поки швидка їхала. Всю дорогу і весь час поки друг був непритомний дівчина від нього не відходила і тримала за руку. Не погоджувалась навіть помінятися зімною місцями. За тиждень друг оклигав. Лікарі сказали що в нього від горя серце зупинилося. І я дуже чекав почути причину по якій моя Субота була проведена в лікарні. Як тільки я це запитав то дівчина вибігла з палати, поки друг приходив в себе. Якщо незгадувати подробиці то виявилось, що після освідчення дівчина відмовила і на питання чому сказала, що не гілна. На аналогічне питання вона сказала, що зрадила була мого друга коли він був у відрядженні з своїм колишнім один раз. Але побоялася комусь сказати (а колишній виявився не гнидою і не шантажував її). Отак вона 5 років несла це в собі. І коли друг освідчився їй то почуття провини її зламало і вона зізналася йому. І я знав їх обох всі ці 5 років, я б поклявся що більш закоханих людей ще не бачив. Друг так само думав і просто впав в істерику. Побіг в спальню аби випадково в гніві її не зачепити. А коли зачинився в спальні то розчинився в горі. Як він потім казав: "мені боліло так сильно що жити не хотілось. А коли я побачив тебе то стало так прикро що про її помилку взнав ще хтось що серце просто не витримало переживань за неї", - тобто дурень мало серце не виплюнув не через саму зраду, а тому що хвилювався за те як вона буде дивитись мені в очі (ну як я це зрозумів). Він попросив мене привести її. Я сказав що весь тиждень вона майже не відходила і тоді він змусив її привести. А шукати її було ще тією проблемою. Вдома вона лишилась записку суть якої зводиться до "я тебе кидаю, бо негідна тебе, не шукай мене". І поїхала до батьків (мігрантів) в Чехію. А далі я кілька тижнів намагався їх зачинити в одній кімнаті аби вони переговорили. Потім виявилось, що цілий рік від їх знайомства вона таємно лікувалася від наркотичної залежності. Почала лікуватись саме через нього. Її колишній заносив їй нові порції на початку, вони разом прийняли і сталося те що сталося. Ох ще цілий рік в мене за них голова боліла. Я звісно був людиною з боку і розумів їх обох. Сором за вчинок зроблений в неадекватному стані і страх зізнання. І біль від багаторічної брехні. Цілий рік я змушував їх ходити до психолога аж поки вони врешті все не обговорили. Певний час після зізнання друг зловживав спиртним і це дало йому розуміння що таке неадекватний стан (він зробив купу помилок за що отримав штраф в 50 тисяч і 100 годин громадських робіт). Гадаю цей досвід підштовхнув її пробачити. Я до них більше не лізу, вони самі якось мають розібратись. Але здається вони це вже пережили.
Це якась історія, написана ШІ, чи правда? В будь якому випадку крінж - "мав пядштовхнути її до правильного рішення", "намагався їх зачинити та змусити поговорити"... А під час першої близькості не притримував її, або ж його, щоб не втекли? Не кажучи про деякі інші моменти цієї історії🤣
@@MarinE-p4r якщо ви не зустрічали людей настільки впевнених в своїй правоті що просто відмовляються робити щось інше то я вам заздрю. Ці двоє відверто страждали один без одного, і так нормально нічого не обговорили. Тож дзвінок дівчині з проханням прийти й допомогти з (непам'ятаю що я їй збрехав був), дзвінок другу з пропозицією пограти в приставку. І от приїжджає дівчина і я запрошую її в кімнату де вже друг грає і чекає поки я повернусь. Вони злякано один на одного дивляться, а я мовчки зачиняю двері на ключ і йду по своїх справах. Задум до жорстокого простий. На дверях була записка з проханням поговорити про їхні проблеми. Лишив їм поїсти, попити, туалет був в кімнаті (ну в окремій кімнаті спллученій з головною кімнатою). Тож совість була чиста. І наступного дня вони таки вже щебетали один з одним. А я привіз їм візитівку знайомого психолога, мовчики вручив і швидко пішов без слів. Потім вони цілий рік ходили до психолога. І врешті решт моє марнославство отримало винагороду у вигляді щирої подяки за старання. Ну в кожного ж є люди які вам настільки дорогі, що ви навіть готові щось зробити аби їм не було погано. В когось це родичі, в когось чужі люди які через спільно пройдений шлях стали як рідні. Ото й мені було не сила дивитись як одна наближається до масового вживання пачки снодійного, а інший спускається все нижче на дно пляшки. І ніхто нехотів робити перший крок. Дівчина мало не вмирала від почуття вини, а друг просто вже не вірив що вона його по справжньому любила (не в останню чергу тому що вона соромилась навіть заговорити з ним). Ну а так як ці два небесних тіла стабільно кружляли навколо спільного центру мас (необговореної проблеми) мені довелось втрутитись і зрушити їхні орбіти. Потім я їх на цілий день лишив удвох (забув сказати, що телефони я теж в них поцупив шляхом обману), потім рік спільної терапії і от вони знову щасливо живуть. І мені подобається думка що не в останню чергу то через мене.
Я робив усе аби вона почувалась коханою зі мною, робив усе що тільки можна. Я віддавав усього себе їй, переїхав в іншу країну до неї, і зробив ще багато що залишиться так і не відомим іншим. А коли я був вже тут, я дізнався що те що я підозрював але не хотів вірити дійсно є правдою, це знищило мене, з того моменту минуло 2 роки, я досі відчуваю що вона може зрадити мене, а можливо вже зробила, хоч і кожна підозра не виправдовується. Вона вибачалась дуже щиро і тому я вирішив спробувати дати шанс. Зараз все стало норм, але відчуття що мене кохають не повернулось і досі, раз на якийсь час воно зʼявляється але дуже швидко зникає, тож я просто змирився з тим як виглядає зараз моє життя
2:57 - можливо, це і не стосується цього чувака, але мені згадалася серія "Доктора Хауса", де у дівчини з'явилася патологічна нездатність приймати рішення через медичні причини😢 Сумна виявилася серія
Якщо стільки людей постійно зраджують то може варто прийняти те, що людська природа полігамна, і якось простіше до цього відноситися? Все ж більшість наших родичів - приматів полігамні.
@ПетроМарцинюк-п1я о, це нагадало мені, що в нашому суспільстві є умовна легалізація зради з боку чоловіка і стигма на кшталт "хороший ключик, поганий замочок" і тд. Один мій знайомий маючи дружину і двох дітей не пропускав жодної спідниці, а коли я його спитала чи його жінка робить так само, його ледь не зпаралізувало 😆
Я і мій партнер теж так думаємо. Але все ж для багатьох людей, не залежно від статі/гендеру це дуже важливо, тож нехай роблять як знають. Але точно мені б хотілося щоб люди серйозніше ставилися до відносин і щоб оці традиційні відносини ради відносин, шлюби і діти бо так треба, купа секретів один від одного і тд - щоб все це зникло. Щоб люди пов'язували життя, бо справді мають міцну дружбу, довіру і спільні погляди на життя. Тоді точно всім краще буде)
![Blox Fruits Dragon Rework Update [Full Stream]](http://i.ytimg.com/vi/EqDAp8udhm0/mqdefault.jpg)
Мораль історій проста, як би не було важко пробачати зраду не можна.
Мій друг це пережив.
Він з своєю дівчиною були наче вилиті з одного металу.
5 років вони жили наче одне ціле, я знаю бо я цілий рік прожив з ними.
Так довго я з ними жив, що вони навіть почали приймати мене за свого. Не боялися влаштовувати безлад при мені (я ж весь час тримав навколо себе майже стирильну чистоту), довіряли мені готування їжі і не соромились при мені сваритись (хоча вони сварились всього три рази і то через те що їх собака вмирала)
Ну тобто максимально щасливі були як з боку так і з середини.
А я був трохи гулякою (звісно дівчата знали що то одноразові акції, все по чесному) і розповідав про свої побачення то друг постійно говорив що він не такий і йому треба лиш його дівчина. А вона червоніоа і відводила очі. Друг гадав що їй ці слова подобаються, а я думав що в неї занизька самооцінка.
Протягом 5 років я здружився з його дівчиною (а ми з другом разом буквально з пелюшок як брати, які росли в різних сім'ях) і коли друг бував у відрядженнях то я розважав його дівчину (не так як ви могли подумати, звичайні розваги типу кіно чи походу в музей).
Отож на 6 рік він захотів їй освідчитись і звісно ж я був його штурманом в цьому плаванні.
Купили обручку, спланували захід, обрали день.
За тиждень до того почали створювати умови і настрій у дівчини.
Навіть мені виділили роль аби я прийшов трохи після освідчення і в разі якби вона вагалася то підштовхнути її до правильного вибору.
І от день Х настав.
Я на ходу правда привід вигадав. Нічого кращого за обіцянку пограти на вихідних в приставку не вигадав.
На підході до будинку (в мене був ключ від їхнього будинку) я почув довгий протяжний крик, який виявився чимось середнім між виттям і криком відчаю.
Я не такого чекав побачити.
Я зайшов в будинок. Дівчина сидить плаче у вітальні (на килимі прямо видно сліди від сліз)
А з спальні несамовито волав мій друг.
Я в шоці, до дівчини, а вона й слова сказати на може.
Я в спальню, а друг теж не в собі.
Я вибиваю двері, а він просто в сльозах волає в позі молитви на підлозі.
Я увійшов і він побачив мене та раптом стих, я до нього, а пульсу немає.
Я швидку викликав, біжу до дівчини і двома потужними ударами в обличчя (не кулаками) повертаю її в себе.
Ми почали ШВЛ і масаж серця всі 7 хвилин поки швидка їхала.
Всю дорогу і весь час поки друг був непритомний дівчина від нього не відходила і тримала за руку.
Не погоджувалась навіть помінятися зімною місцями.
За тиждень друг оклигав. Лікарі сказали що в нього від горя серце зупинилося.
І я дуже чекав почути причину по якій моя Субота була проведена в лікарні.
Як тільки я це запитав то дівчина вибігла з палати, поки друг приходив в себе.
Якщо незгадувати подробиці то виявилось, що після освідчення дівчина відмовила і на питання чому сказала, що не гілна.
На аналогічне питання вона сказала, що зрадила була мого друга коли він був у відрядженні з своїм колишнім один раз. Але побоялася комусь сказати (а колишній виявився не гнидою і не шантажував її). Отак вона 5 років несла це в собі.
І коли друг освідчився їй то почуття провини її зламало і вона зізналася йому.
І я знав їх обох всі ці 5 років, я б поклявся що більш закоханих людей ще не бачив.
Друг так само думав і просто впав в істерику.
Побіг в спальню аби випадково в гніві її не зачепити. А коли зачинився в спальні то розчинився в горі.
Як він потім казав: "мені боліло так сильно що жити не хотілось. А коли я побачив тебе то стало так прикро що про її помилку взнав ще хтось що серце просто не витримало переживань за неї", - тобто дурень мало серце не виплюнув не через саму зраду, а тому що хвилювався за те як вона буде дивитись мені в очі (ну як я це зрозумів).
Він попросив мене привести її. Я сказав що весь тиждень вона майже не відходила і тоді він змусив її привести.
А шукати її було ще тією проблемою. Вдома вона лишилась записку суть якої зводиться до "я тебе кидаю, бо негідна тебе, не шукай мене".
І поїхала до батьків (мігрантів) в Чехію.
А далі я кілька тижнів намагався їх зачинити в одній кімнаті аби вони переговорили.
Потім виявилось, що цілий рік від їх знайомства вона таємно лікувалася від наркотичної залежності. Почала лікуватись саме через нього.
Її колишній заносив їй нові порції на початку, вони разом прийняли і сталося те що сталося.
Ох ще цілий рік в мене за них голова боліла.
Я звісно був людиною з боку і розумів їх обох.
Сором за вчинок зроблений в неадекватному стані і страх зізнання. І біль від багаторічної брехні.
Цілий рік я змушував їх ходити до психолога аж поки вони врешті все не обговорили.
Певний час після зізнання друг зловживав спиртним і це дало йому розуміння що таке неадекватний стан (він зробив купу помилок за що отримав штраф в 50 тисяч і 100 годин громадських робіт).
Гадаю цей досвід підштовхнув її пробачити.
Я до них більше не лізу, вони самі якось мають розібратись.
Але здається вони це вже пережили.
Я ж навіть незнаю що б зробив на його місці.
Оце так санта-барбара :)
Це якась історія, написана ШІ, чи правда? В будь якому випадку крінж - "мав пядштовхнути її до правильного рішення", "намагався їх зачинити та змусити поговорити"... А під час першої близькості не притримував її, або ж його, щоб не втекли? Не кажучи про деякі інші моменти цієї історії🤣
@@MarinE-p4r якщо ви не зустрічали людей настільки впевнених в своїй правоті що просто відмовляються робити щось інше то я вам заздрю.
Ці двоє відверто страждали один без одного, і так нормально нічого не обговорили.
Тож дзвінок дівчині з проханням прийти й допомогти з (непам'ятаю що я їй збрехав був), дзвінок другу з пропозицією пограти в приставку.
І от приїжджає дівчина і я запрошую її в кімнату де вже друг грає і чекає поки я повернусь.
Вони злякано один на одного дивляться, а я мовчки зачиняю двері на ключ і йду по своїх справах.
Задум до жорстокого простий.
На дверях була записка з проханням поговорити про їхні проблеми.
Лишив їм поїсти, попити, туалет був в кімнаті (ну в окремій кімнаті спллученій з головною кімнатою). Тож совість була чиста.
І наступного дня вони таки вже щебетали один з одним. А я привіз їм візитівку знайомого психолога, мовчики вручив і швидко пішов без слів.
Потім вони цілий рік ходили до психолога.
І врешті решт моє марнославство отримало винагороду у вигляді щирої подяки за старання.
Ну в кожного ж є люди які вам настільки дорогі, що ви навіть готові щось зробити аби їм не було погано. В когось це родичі, в когось чужі люди які через спільно пройдений шлях стали як рідні.
Ото й мені було не сила дивитись як одна наближається до масового вживання пачки снодійного, а інший спускається все нижче на дно пляшки.
І ніхто нехотів робити перший крок. Дівчина мало не вмирала від почуття вини, а друг просто вже не вірив що вона його по справжньому любила (не в останню чергу тому що вона соромилась навіть заговорити з ним).
Ну а так як ці два небесних тіла стабільно кружляли навколо спільного центру мас (необговореної проблеми) мені довелось втрутитись і зрушити їхні орбіти.
Потім я їх на цілий день лишив удвох (забув сказати, що телефони я теж в них поцупив шляхом обману), потім рік спільної терапії і от вони знову щасливо живуть.
І мені подобається думка що не в останню чергу то через мене.
Коли не просять, не треба помагати
Звісно, всі різні, та для мене зрада означає, що зрадник більше не любить зрадженого. І, якщо тебе більше не люблять - нащо такі стосунки?
Я робив усе аби вона почувалась коханою зі мною, робив усе що тільки можна. Я віддавав усього себе їй, переїхав в іншу країну до неї, і зробив ще багато що залишиться так і не відомим іншим. А коли я був вже тут, я дізнався що те що я підозрював але не хотів вірити дійсно є правдою, це знищило мене, з того моменту минуло 2 роки, я досі відчуваю що вона може зрадити мене, а можливо вже зробила, хоч і кожна підозра не виправдовується. Вона вибачалась дуже щиро і тому я вирішив спробувати дати шанс. Зараз все стало норм, але відчуття що мене кохають не повернулось і досі, раз на якийсь час воно зʼявляється але дуже швидко зникає, тож я просто змирився з тим як виглядає зараз моє життя
2:57 - можливо, це і не стосується цього чувака, але мені згадалася серія "Доктора Хауса", де у дівчини з'явилася патологічна нездатність приймати рішення через медичні причини😢 Сумна виявилася серія
Пробачити зраду означає стати куколдом
або куколдкою
Ніби людина не може завести другий телефон.
Зрада йде від людини у якої голова в хаосі, як можно вибаченням це виправити? Це її проблема а не ваша.
Якщо стільки людей постійно зраджують то може варто прийняти те, що людська природа полігамна, і якось простіше до цього відноситися? Все ж більшість наших родичів - приматів полігамні.
Ок, прийми. Подивимся скільки чоловіків погодяться на це
@ПетроМарцинюк-п1я о, це нагадало мені, що в нашому суспільстві є умовна легалізація зради з боку чоловіка і стигма на кшталт "хороший ключик, поганий замочок" і тд. Один мій знайомий маючи дружину і двох дітей не пропускав жодної спідниці, а коли я його спитала чи його жінка робить так само, його ледь не зпаралізувало 😆
Я і мій партнер теж так думаємо. Але все ж для багатьох людей, не залежно від статі/гендеру це дуже важливо, тож нехай роблять як знають. Але точно мені б хотілося щоб люди серйозніше ставилися до відносин і щоб оці традиційні відносини ради відносин, шлюби і діти бо так треба, купа секретів один від одного і тд - щоб все це зникло. Щоб люди пов'язували життя, бо справді мають міцну дружбу, довіру і спільні погляди на життя. Тоді точно всім краще буде)
Не нормалізуй цю х.йню. Люди не тварини і інстинктів не мають,тож контролювати себе можуть. А як ні то до біса зрадників.