По моєму досить очивидне твердження що більшість європейської літератури сумнівної якості. Ну і російська література , як і українська, це частина загальної європейської. Причому дость бліда її частина , оскільки її бурхливий розвиток припав на 19ст. а точніше сказати друга його половина. Це в той час коли європейська уже мала кілька піків за собою. Ну звісно що петербургські інтелектуали, в тому числі і Шевченко, надихались саме нею, вносячі свої регіональні особливості. Якщо краще придивитись то в цей золотий період другої половини 19ст. не існувало помітного російського філософа. Тому вся російська філософія сформована в художній лутературі Достоєвських і Толстих. Чи варто говорити що це калька на кальці. Ось ти говориш що російська література небажана для читання , в чому і я можу бути згоден з тобою в основному. Але аргумент про тоскливість, песимізм і нервозність досить слабкий. Є набагато небезпечніші речі , наприклад Достоєвський повністю пронизаний шовінізмом, ортодоксальністю і фашизмом, не говорячи ще й про елементи постмодернізму які він використовув уже тоді. Ще й практично кожен російський письменник, поет використовує , так званий ,російський реалізм який просякнутий рефлексією та екзистенціалізмом рівня «дід в середині». Думаю досить хороший сендвіч для того щоб потурбуватись про наші національні інтереси. Тоскливість може викликати і податковий кодекс України. Порівняння античної літератури і європейської (зокрема й російської) дость дивне. Це ж дві різні парадигми. Античний премодерн коли автор намагається розкрити поняття божественності, через пізнання нею людиною і європейський модерн коли автор робить людину божеством і основним мотивом є уже пізнання самої людини, простіше кажучи рух всередину замість руху вгору. Звісно враховуючи який прогрес на той час був , кожен більш менш освідчений люмпен міг штампувати свої бестсселери доки читачі платять за це чтиво. Тому і насправді цінних екземплярів в європейській літературі небагато. Та і категорична заборона не доведе ні дочго хорошого , як не як ти сам казав що є винятки. А теза про те що слід накачувати всім цим російським добром європу ,теж безглузда. Мати поряд шовиністичне, вічно рефлексуюче суспільство думаю не зовсім хороша ідея, досить нам і одного такого сусіда. Та і в самих європейців уже існує імунітет на такого роду мистецтво. Була одна країна що зачиталась Ніцше-Достоєвською хрестоматією в 30-40х роках нічим хорошим це для її сосідів і для неї самої не закінчилось. Першими ворогами нашим національним інтересам є самі українці,а точніше як ти і сам сказав, та сама нейтральна маса що чекає від умовної комсомольскої правди рецензій і осан на ту літературу що допомагає забути своїх митців. Нема якогось джерела осмислення і пропаганди нашої літератури , нема дискусій та рецензій щодо акутальності. Наша література нібито заморозилась і чекає або її розморозять самі українці( всім іншим це не цікаво) або трансформуюють в рудимент.
Не варто судити по собі/власному оточенню - по відгуках в інтернет-магазинах, дискусіях в інтернеті, буктюберах, навіть відео серйозних професорів і критиків видно що сумнівів в якості європейської літератури немає. Прочитає Достоєвського так як його прочитав Ніцше хіба що статистична похибка, яка і без Достоєвського прийде туди куди має прийти і читання цієї графоманії тільки відбере в неї дорогоцінний час. А шовінізм - це в Кремлі константа) Парадигмами я не користуюся - в мене все просто - є культура і є її виродження. На рахунок української літератури - згідний що ситуація катастрофічна, але налаштований оптимістично. На рахунок Шевченка - Шевченко це якраз унікально і взагалі зразок культури, просто його спотворили спочатку совки радянські, а потім вже спотворене допотворили наші совки свідомі вітчизняні.
@@postcultura1012 десь читав уже пояснення що Ніцше ніяк не міг опиратись в своїх трудах на Достоєвсько , оскільки скоріш за все він його не читав. Я про те що в них схожи вектор який розвився в двох цих імперіях майже одночасно. Окей, виродження культури і Шевченко. Тобто з цього випливає що українська культура в основному своєму вироджена так само як і європейська бо вона і є європейською. Тобто таких Шевченків не було в жодній літературі а лише в українській, досить зухвале твердження. Я сам не маю нічого проти Шевченка якщо що. Не треба бути таким категорчним просто, можна ж споживати найкраще з усього цього а не всьому ставити хрест, від Данте до Толкіна. Доречі, як тобі Коцюбинський ?
@@nemochat3670 Якщо не бути категоричним то неминуче провалюєшся в бездну, виродження це процес - один необережний крок, одне виключення, один компроміс, потім ще один, ще один і ось, в кінці-кінців, вже насолоджуєшся декаденсом якого-небудь Оскара Уйлада. Я не говорив що вся європейська культура це виродження. Шевченко такий не один - штук десять на всю варварську Європу набереться. При цьому я не роблю ніяких виключень для українських авторів - Коцюбинський незважаючи на його талановитість і недооціненість в цей список не потрапить. Тільки не треба думати про мене як про сноба - це не від снобізму, а від необхідності)
Я б дуже хотів, щоб увели в школі, у старших класах обов'язкове прочитання книги Трамбо "Джонні взяв гвинтівку". Дуже потужний твір антивоєнного спрямування. Я боюсь, що найближчі десятиліття цього ніде не трапиться, судячи по змісту книги та того факту, що її вилучили з обігу зразу ж після виходу ( у нас і в РФ)
Судячи з опису на вікіпедії я колись почув про цю книгу в якійсь дискусії чи розмові. Мені одного опису сюжету вистачило) Я розумію що це слабка позиція - але я не готовий читати такі жахіття. Хоча самий опис на мене дуже сильно вплинув і сильно утвердив мої антитехницистські позиції. А звідки інформація що її вилучили з обігу? Це там де він ще медсестрам вроді як азбукою морзе щось вибивав?
@@postcultura1012 , так, це саме книга. Я можу помилятися стосовно вилучення книги. Але що я помітив: якщо подивитися по картотекам наших бібліотек обласного та районного рівня, то мінімум у половини з них немає цієї книги у наявності. Можливо, не була взята на облік, бо це ж саме такі роки почалися... Справа у тому, що цю книгу дуже складно знайти в паперовому варіанті. Хоча тираж був немалий (друкувалося в епоху гласності, український переклад 87 року 300 тис. екземплярів, російський - 89 року, 75 тис. екземплярів). Я рік її шукав, якщо не більше, поки хтось на книжній барахолці не виставив на продаж. Цей примірник, доречі, дуже нагадує сигнальний. Тому в мене такі припущення й виникли.
коли я випускася з школи то в 11 класі читали Кафку оповідання про жука Майстера І Маргаритку кажись Преступлєніє Без Наказанія і Парфюмер Зюскінда у них там все нормально з головою було? чому б ще якогось Лотреамона не докинуть було??
Можна погодитись з більшістю сказаного, але називати твори самих відомих письменників московії графоманією схоже на наклеп ) Навіть з точки зору логіки. Тому, що кожна імперія стягує до свого центру таланти з периферії, як пилосос. І виходить, що московська імперія з такої кількості націй і люду нашкребла тільки графоманів.
@@postcultura1012 Ідея перш за все. Матеріал обов'язково потрібен тільки в журналістиці ) Хоча, якщо ви мали на увазі досвід, то без нього не буде про що писати. Але досвід є і у графоманів. Тому тут головний критерій - володіння словом і вміння створити конструкцію твору. І вже інша справа чи несе в собі роман щось нове у формі і сенсі.
@@user-uuuv Я не заперечую таланту допустимо Достоєвського, під матеріалом я маю на увазі "автор-психіка автора-простір і клімат навколо автора-оточення автора-культура і мистецтво доступне автору для споживання.". В цьому якраз і підступ, що якщо дуже талановито описати не зовсім здорові речі - можна почати насолоджуватися всім оцим декаденсом.
@@postcultura1012 Думаю, що насолоджуватись декадансом по-справжньому може тільки людина схильна до цього. Але тут уже нічого не поробиш ) Тому перестороги тут не допоможуть.
Але вона не пасивна. Так, в нас багато про страждання, що більш ніж обумовлено історією, проте я не пам'ятаю тексту, де б смакувалося страждання, де б герой страждав, аби страждати. Персонаж або швидко помирав, або щось робив. Взагалі українська література дуже волюнтаристська
Не зовсім я згоден з такими бойкотами. Адже поняття російської культури далеко не однозначне. Щодо песимізму та розвитку неврозів, то дійсно це проблема глобальна, що сучасного, що минулого росіян. Послухать для прикладу російський гамнореп, деякий поп-рок тощо - суцільна "тоска, боль, униніє". Але треба розуміти історичні передумови та причини такого результату. Що ж до літератури, то тут, дійсно має бути фільтрація, до того ж рекомендований вік для споживання. Наприклад, твори Чехова далеко не для шкільного віку. А в Льва Толстого окрім "Війна і мир" (не люблю цей роман, так повністю і не прочитав його...доречі сам автор від нього відмовився) треба знати що ще є ряд його інших творів, достойних уваги. Сам Толстой, за спогадами деяких сучасників, любив українську народну творчість, мову, багатьох українських письменників та поетів.
Це все правда. Проте, зараз, маса світової літератури настільки велика, що ми спокійно можемо перебирати цілими цивілізаціями. Джаґер слушно зауважив, що всю нашу шкільну програму можна наповнити творами однієї лише давньої греції.
Проблема стислого формату. Стараюся писати стисло не провалюючись в нюанси, оскільки світ занадто складний і якщо вдаватися в нюанси то неминече провалюєшся в бездну, оскільки одні нюанси тягнуть за собою інші. Зрозуміло що вийшло трохи гіперболізовано і категорично, дійсно не все так погано - допустимо якщо придивитися на ті меми з головами російськими письменниками - Толстий єдиний нейтральний персонаж, а Чехова про песимізм якого можна дуже довго спорити, я взагалі вирізав бо в оригіналі він був єдиним однозначно позитивним персонажем з Yes мема ) Я великий прихильник Паретто і принципу 20 на 80, головне передати загальний посил і загальну тенденцію (песимістичність російської класики) - про нюанси і винятки можна уточнювати в коментарях і дискусіях, які можуть тривати вічно.
@@СергійСергійчук-у6с Так, логіка приблизно така. Хороше ворог найкращого. Відкидати хороше неймовірно важко, але це необхідно робити так як час обмежений.
Vielen Dank, war schon wieder sehr interessant und professionell vorbereitet.
Das Video hat auf jeden Fall einen Like verdient.
Я людина проста: бачу відео каналу Посткультура - зразу ставлю ❤️ лайк!)
Класичний коментар)
@@postcultura1012 Слава Україні ! Героям слава ! Смерть вОРогам!
По моєму досить очивидне твердження що більшість європейської літератури сумнівної якості. Ну і російська література , як і українська, це частина загальної європейської. Причому дость бліда її частина , оскільки її бурхливий розвиток припав на 19ст. а точніше сказати друга його половина. Це в той час коли європейська уже мала кілька піків за собою. Ну звісно що петербургські інтелектуали, в тому числі і Шевченко, надихались саме нею, вносячі свої регіональні особливості. Якщо краще придивитись то в цей золотий період другої половини 19ст. не існувало помітного російського філософа. Тому вся російська філософія сформована в художній лутературі Достоєвських і Толстих. Чи варто говорити що це калька на кальці. Ось ти говориш що російська література небажана для читання , в чому і я можу бути згоден з тобою в основному. Але аргумент про тоскливість, песимізм і нервозність досить слабкий. Є набагато небезпечніші речі , наприклад Достоєвський повністю пронизаний шовінізмом, ортодоксальністю і фашизмом, не говорячи ще й про елементи постмодернізму які він використовув уже тоді. Ще й практично кожен російський письменник, поет використовує , так званий ,російський реалізм який просякнутий рефлексією та екзистенціалізмом рівня «дід в середині». Думаю досить хороший сендвіч для того щоб потурбуватись про наші національні інтереси. Тоскливість може викликати і податковий кодекс України. Порівняння античної літератури і європейської (зокрема й російської) дость дивне. Це ж дві різні парадигми. Античний премодерн коли автор намагається розкрити поняття божественності, через пізнання нею людиною і європейський модерн коли автор робить людину божеством і основним мотивом є уже пізнання самої людини, простіше кажучи рух всередину замість руху вгору. Звісно враховуючи який прогрес на той час був , кожен більш менш освідчений люмпен міг штампувати свої бестсселери доки читачі платять за це чтиво. Тому і насправді цінних екземплярів в європейській літературі небагато. Та і категорична заборона не доведе ні дочго хорошого , як не як ти сам казав що є винятки. А теза про те що слід накачувати всім цим російським добром європу ,теж безглузда. Мати поряд шовиністичне, вічно рефлексуюче суспільство думаю не зовсім хороша ідея, досить нам і одного такого сусіда. Та і в самих європейців уже існує імунітет на такого роду мистецтво. Була одна країна що зачиталась Ніцше-Достоєвською хрестоматією в 30-40х роках нічим хорошим це для її сосідів і для неї самої не закінчилось. Першими ворогами нашим національним інтересам є самі українці,а точніше як ти і сам сказав, та сама нейтральна маса що чекає від умовної комсомольскої правди рецензій і осан на ту літературу що допомагає забути своїх митців. Нема якогось джерела осмислення і пропаганди нашої літератури , нема дискусій та рецензій щодо акутальності. Наша література нібито заморозилась і чекає або її розморозять самі українці( всім іншим це не цікаво) або трансформуюють в рудимент.
Не варто судити по собі/власному оточенню - по відгуках в інтернет-магазинах, дискусіях в інтернеті, буктюберах, навіть відео серйозних професорів і критиків видно що сумнівів в якості європейської літератури немає.
Прочитає Достоєвського так як його прочитав Ніцше хіба що статистична похибка, яка і без Достоєвського прийде туди куди має прийти і читання цієї графоманії тільки відбере в неї дорогоцінний час. А шовінізм - це в Кремлі константа)
Парадигмами я не користуюся - в мене все просто - є культура і є її виродження.
На рахунок української літератури - згідний що ситуація катастрофічна, але налаштований оптимістично. На рахунок Шевченка - Шевченко це якраз унікально і взагалі зразок культури, просто його спотворили спочатку совки радянські, а потім вже спотворене допотворили наші совки свідомі вітчизняні.
@@postcultura1012 десь читав уже пояснення що Ніцше ніяк не міг опиратись в своїх трудах на Достоєвсько , оскільки скоріш за все він його не читав. Я про те що в них схожи вектор який розвився в двох цих імперіях майже одночасно. Окей, виродження культури і Шевченко. Тобто з цього випливає що українська культура в основному своєму вироджена так само як і європейська бо вона і є європейською. Тобто таких Шевченків не було в жодній літературі а лише в українській, досить зухвале твердження. Я сам не маю нічого проти Шевченка якщо що. Не треба бути таким категорчним просто, можна ж споживати найкраще з усього цього а не всьому ставити хрест, від Данте до Толкіна. Доречі, як тобі Коцюбинський ?
@@nemochat3670 Якщо не бути категоричним то неминуче провалюєшся в бездну, виродження це процес - один необережний крок, одне виключення, один компроміс, потім ще один, ще один і ось, в кінці-кінців, вже насолоджуєшся декаденсом якого-небудь Оскара Уйлада.
Я не говорив що вся європейська культура це виродження. Шевченко такий не один - штук десять на всю варварську Європу набереться.
При цьому я не роблю ніяких виключень для українських авторів - Коцюбинський незважаючи на його талановитість і недооціненість в цей список не потрапить.
Тільки не треба думати про мене як про сноба - це не від снобізму, а від необхідності)
,👍
Я б дуже хотів, щоб увели в школі, у старших класах обов'язкове прочитання книги Трамбо "Джонні взяв гвинтівку". Дуже потужний твір антивоєнного спрямування. Я боюсь, що найближчі десятиліття цього ніде не трапиться, судячи по змісту книги та того факту, що її вилучили з обігу зразу ж після виходу ( у нас і в РФ)
Судячи з опису на вікіпедії я колись почув про цю книгу в якійсь дискусії чи розмові. Мені одного опису сюжету вистачило) Я розумію що це слабка позиція - але я не готовий читати такі жахіття. Хоча самий опис на мене дуже сильно вплинув і сильно утвердив мої антитехницистські позиції. А звідки інформація що її вилучили з обігу? Це там де він ще медсестрам вроді як азбукою морзе щось вибивав?
@@postcultura1012 , так, це саме книга. Я можу помилятися стосовно вилучення книги. Але що я помітив: якщо подивитися по картотекам наших бібліотек обласного та районного рівня, то мінімум у половини з них немає цієї книги у наявності. Можливо, не була взята на облік, бо це ж саме такі роки почалися... Справа у тому, що цю книгу дуже складно знайти в паперовому варіанті. Хоча тираж був немалий (друкувалося в епоху гласності, український переклад 87 року 300 тис. екземплярів, російський - 89 року, 75 тис. екземплярів). Я рік її шукав, якщо не більше, поки хтось на книжній барахолці не виставив на продаж. Цей примірник, доречі, дуже нагадує сигнальний. Тому в мене такі припущення й виникли.
хотілося б взнати цей десяток авторів
Так на вскидку - Данте, Шекспір, Байрон, Гете, Шиллер, Леся Українка
@@postcultura1012 бвльша половина з них романтики, дякую - не треба
коли я випускася з школи то в 11 класі читали
Кафку оповідання про жука
Майстера І Маргаритку
кажись Преступлєніє Без Наказанія
і Парфюмер Зюскінда
у них там все нормально з головою було? чому б ще якогось Лотреамона не докинуть було??
Лотреамон вроді до сих пір не перекладений українською - інакше неодмінно докинули б)
Можна погодитись з більшістю сказаного, але називати твори самих відомих письменників московії графоманією схоже на наклеп ) Навіть з точки зору логіки. Тому, що кожна імперія стягує до свого центру таланти з периферії, як пилосос. І виходить, що московська імперія з такої кількості націй і люду нашкребла тільки графоманів.
Таланту не достатньо, треба мати ще хороший матеріал з чого ліпити)
@@postcultura1012 Ідея перш за все. Матеріал обов'язково потрібен тільки в журналістиці ) Хоча, якщо ви мали на увазі досвід, то без нього не буде про що писати. Але досвід є і у графоманів. Тому тут головний критерій - володіння словом і вміння створити конструкцію твору. І вже інша справа чи несе в собі роман щось нове у формі і сенсі.
@@user-uuuv Я не заперечую таланту допустимо Достоєвського, під матеріалом я маю на увазі "автор-психіка автора-простір і клімат навколо автора-оточення автора-культура і мистецтво доступне автору для споживання.". В цьому якраз і підступ, що якщо дуже талановито описати не зовсім здорові речі - можна почати насолоджуватися всім оцим декаденсом.
@@postcultura1012 Думаю, що насолоджуватись декадансом по-справжньому може тільки людина схильна до цього. Але тут уже нічого не поробиш ) Тому перестороги тут не допоможуть.
Якщо аналізували класичну укр.літературу, то в ній теж нерідко можна відчути певну депресивність.
На жаль, тому власне непокоїть популярна позиція "все що завгодно - тільки б українською" )
Та всюди таке є, автор просто притягує і гіберболізує.
Книги пишуть про життя, а воно ніде не райське, ні в сша ні в африці.
Але вона не пасивна. Так, в нас багато про страждання, що більш ніж обумовлено історією, проте я не пам'ятаю тексту, де б смакувалося страждання, де б герой страждав, аби страждати. Персонаж або швидко помирав, або щось робив.
Взагалі українська література дуже волюнтаристська
Не зовсім я згоден з такими бойкотами. Адже поняття російської культури далеко не однозначне. Щодо песимізму та розвитку неврозів, то дійсно це проблема глобальна, що сучасного, що минулого росіян. Послухать для прикладу російський гамнореп, деякий поп-рок тощо - суцільна "тоска, боль, униніє". Але треба розуміти історичні передумови та причини такого результату. Що ж до літератури, то тут, дійсно має бути фільтрація, до того ж рекомендований вік для споживання. Наприклад, твори Чехова далеко не для шкільного віку. А в Льва Толстого окрім "Війна і мир" (не люблю цей роман, так повністю і не прочитав його...доречі сам автор від нього відмовився) треба знати що ще є ряд його інших творів, достойних уваги. Сам Толстой, за спогадами деяких сучасників, любив українську народну творчість, мову, багатьох українських письменників та поетів.
Це все правда. Проте, зараз, маса світової літератури настільки велика, що ми спокійно можемо перебирати цілими цивілізаціями. Джаґер слушно зауважив, що всю нашу шкільну програму можна наповнити творами однієї лише давньої греції.
Проблема стислого формату. Стараюся писати стисло не провалюючись в нюанси, оскільки світ занадто складний і якщо вдаватися в нюанси то неминече провалюєшся в бездну, оскільки одні нюанси тягнуть за собою інші. Зрозуміло що вийшло трохи гіперболізовано і категорично, дійсно не все так погано - допустимо якщо придивитися на ті меми з головами російськими письменниками - Толстий єдиний нейтральний персонаж, а Чехова про песимізм якого можна дуже довго спорити, я взагалі вирізав бо в оригіналі він був єдиним однозначно позитивним персонажем з Yes мема )
Я великий прихильник Паретто і принципу 20 на 80, головне передати загальний посил і загальну тенденцію (песимістичність російської класики) - про нюанси і винятки можна уточнювати в коментарях і дискусіях, які можуть тривати вічно.
@@СергійСергійчук-у6с Так, логіка приблизно така. Хороше ворог найкращого. Відкидати хороше неймовірно важко, але це необхідно робити так як час обмежений.
@@postcultura1012 , дякую за позицію! Підписуюсь під кожним словом!