Якщо вам сподобалось це відео, то я буду дуже вдячний за донат на мій збір на психологічну реабілітацію дітей, які постраждали через російське вторгнення - send.monobank.ua/jar/7JD6uwxVKC Всі зібрані кошти я передам благодійному фонду Голоси Дітей Дякую за небайдужість!
На мою думку для людей, які ще не знають, ким вони хочуть бути , потрібно в універах створити якийсь універсальний напрям, де будуть вивчати дисципліни, корисні для загального розвитку. Наприклад, фінанси, психологію, економіку та історію; трохи з медицини. Потрібно підвищувати загальний рівень розвитку, інтелекту та критичного мислення. Люди мають бути більш свідомими. Це десь років на три-чотири. А потім вже, залежно від того, хто ким хоче бути, ще рік-два-три вивчати тільки профільні предмети з обраної спеціальності.
Цілковито не погоджуюсь. Для цього є школа, де предмети є для загального розвитку, а їх близько 20 за весь період навчання, щоб мати загальний розвиток, якого цілком достатньо. Навпаки, потрібно проводити профілізацію старшої школи. У своєму університеті я вивчав майже все те саме з історії України, що і в школі, витративши свій час, який можна було витратити на ті предмети які дотичні до моєї технічної спеціальності, ніж підготовка до пар з історії. У своїй школі я мав достатньо часу подумати над спеціальністю, обговорити це з вчителями, знайти інформацію в інтернеті та піти на день відкритих дверей та зрозуміти куди слід мені розвиватись. Це найбезглуздіша ідея - мати універсальний напрям в університеті, ідея університетів якраз навпаки. Якщо ти недостатньо свідомий, можливо, краще взяти рік відпочинку перед вступом до універу, щоб мати більше часу на роздуми.
Теж покинула два універа, бо ніяк не могла визначитися з майбутньою спеціальністю. У першому вузі провчившись два роки зрозуміла, що ветеринарія це не моє, але боялась кинути через осуд батьків, родичів, знайомих, цеж, типу, яка ганьба покинути навчання. У другий вступила на гуманітарну спеціальність, але й там довго не провчилась. Зараз розумію, що перш ніж піти вчитися, особисто мені потрібно було подолати свої комплекси і дурні переконання, та відвідувати психолога, бо мала дуже низьку сомооцінку, навіть ненависть до себе, через що руйнувала сама себе, а в подальшому роками гнітила себе за те що я нікчема і не змогла довчітися і реалізувати себе. Та завжди є шанс усе виправити, головне навчитися цінувати і поважати себе, тож у 31 рік я твердо вирішила таки здобути вищу освіту перш за все для себе, для підняття самооцінки і реалізації, і мені тепер байдуже що деякі " розумники", говорять коли тобі за тридцять вже пізно вчитись і в такому віці ти вже повинна бути успішною і реалізованою, але у кожного свій шлях у житті, і я буду робити те що для мене важливо і потрібно.
Ви неймовірно сильна! Хай усе омріяне здійсниться)) Я зараз на етапі, коли треба кудись поступати, але зовсім не розумію чого хочу і йти працювати теж не хочу, бо здається, що я зараз зовсім ні на що не здатна пхх. Та все переживем🫡
Підтримую. До університету, де я працювала, вступала мама двох дітей в декреті у віці 39 років. Старша дитина теж поступала вчитися. Ось так. Ви там де ви маєте бути! Бажаю вибрати професію, яка вам буде до душі!
Розумію вас, мені батьки кажуть що потім буде пізно поступати, бо як же я отримаю вищу освіту, це ж знов нмт треба здавати (хоча я не на багато його здала якщо чесно, загальний бал 147, і витрачали кошти на доп уроки) Я б хотіла взагалі малювати мангу, але таких універів у нас немає... Все таки не Японія ж, а хоч куди небудь не хочеться
Де те легке університетське життя 😢 Все одно постійно думаєш про гроші, бо поєднувати підробіток і навчання досить складно. Постійні дедлайни, стреси, екзи… Хоча може це ще від спеціальності залежить
Хочу ще й я своїх 5 копійок вставити. Абсолютно погоджуюсь, що вибір професії в 16 років то не найкраща ідея. Працюю в сфері освіти вже 11 років. Готую до НМТ(раніше ЗНО). Тяжко бачити цих дітей які останній навчальний рік проводять у дикому стресі: підготовки до екзаменів та обдумуванням і пошуком університету. За ці 11 років я бачила тільки небагатьох дітей, що знали куди хочуть вступати, всі інші просто або пальцем в небо, або ж слідували рішенню батьків. І навіть ті, які наче знали чого вони хочуть, могли кинути університет на перших курсах. Висновок такий:це абсолютно нормально не розіміти чим ти хочеш займатись далі. Інша справа, що потрібно міняти не тільки підхід до освіти в університеті, а ще й підхід до шкільної освіти. Бо це,якщо чесно то жах. На мою думку, щоб людина знайшла своє місце в житті, потрібно щоб в школі ставили акценти на сильних сторонах особистості, і не намагались зробити з неї генія з усіх предметів.
Дуже цікаве відео, дякую! Я випускниця 11-го класу і готуюся до вступу. Якщо чесно, на початку року я вагалася з тим, ким мені бути у майбутньому. Мої батьки на мене не давили з цим рішенням, тому я мала змогу вирішити куди буду вступати. Насправді дуже складно знайти професію у якій усі твої мрії будуть перекликатися та здійснюватися. Я розуміла, що то дуже важливий вибір і почала проводити аналіз своїх бажань та мрій. Таким чином я змогла відкинути області в яких я би не хотіла працювати, потім подумала, які області мені цікаві і чи будуть вони для мене цікавими через рік або два. Таким чином я зрозуміла факультет на який хочу піти. Потім я поїхала в університет, у який буквально закохалася і подумала, що хочу вступати тільки там. Через деякий час цей університет проводив щось типу інтервью з людьми, які вже закінчили університет і працюють по своїй спеціальності. Я вирішила туди піти і послухати, бо всеодно переживала, що обрала не ту спеціальність і через деякий час пошкодую. Ця людина розповідала про свій досвід роботи і мені щиро сподобалося те, що вона робить. А також мене заспокоює думка, що я завжди зможу вступити і на іншу спеціальність. Ось така історія вийшла. Можливо деякі вступники прочитають і їм це буде корисно, або просто цікаво
Будь-ласка, не забувайте, що якщо ви знову хочете вступити на бюджет на 1 курс, ви маєте відшкодувати державі кошти за минуле навчання. Один семестр обійдеться в 25-40 тисяч гривень. Більшість людей про це не знають і думають, що можуть повчитися десь рік, а потім знову поступити на 1 курс в інший універ на бюджет безкоштовно. Ні, ви не можете.
Так, мені було цікаво. Дякую за ваш досвід. Мій досвід такий, що батьки вибрали за мене університет, але далі пішло добре із тематикою подальшого навчання.
@@levars1 Я мала на увазі вступити на іншу спеціальність після того, як закінчу цю. І я не казала про бюджет на іншу спеціальність, скоріше за все я би вступала на заочне навчання, яке на контракті, бо мені потрібно було б працювати. Але всеодно дякую за інформацію!
Нині час надто мінливий, і багато хто стає фахівцем певної професії просто пішовши на відповідні курси, які і швидкі і дешевші чим 4-5 років університету (ну крім медиків звісно). Найкращу освіту по тим професіям, які завжди потрібні на ринку праці дають в училищі, коледжі, але ніяк не в університеті. Дуже велика проблема коли батьки не кажуть дітям про таку річ, як ринок праці та які на ньому актуальні професії, і вже від цього варто робити вибір із вузом (звісно дізнатись завчасно який диплом із якою спеціальністю буде та де ця спеціальність потрібна та яка нині ціна за оплату праці такого спеціаліста)
теж вступала після 11 класу за наполяганням батьків і вирішила шо ну його, так ні разу і не зʼявилась на пари, навіть на перший дзвоник, зараз мені 20 років, вибрала напрямок куди хотілось би рости і от тепер уже готуюсь до вступу на наступний рік, паралельно планую працювати, буде важко але матиму все з обох світів
@@sashatopmen дуже дивлюсь на уку (але це якщо прилетить хороше підвищення і матиму багато грошей), якщо нє то піду у львівську політехніку чи лну, в будь-якому випадку компʼютерні науки (для карʼєри)
Пам'ятайте, що вступити на бюджет ви можете лише один раз. Якщо ви покинули навчання на бюджеті і на наступний рік чи через декілька років ви хочете знову вступати на бюджет, то вам потрібно буде відшкодувати державі витрати на ваше навчання до цього (навіть якщо ви не відвідали жодної пари). Відшкодування одного семестру буде коштувати приблизно 25-40 тисяч грн, ціна відрізняється від міста, універа, спеціальності. За рік це вже 50-80 тисяч. Варто про це знати, бо для більшості це великі гроші, які по факту треба віддати ні за що.
Я двічі вилітав з інституту. Знов поступив, вже на заочку - в більш осознанному віці, в 26 років, отримав диплом спочатку бакалавра, а потім і спеціаліста. Працював і вчився одночасно. Вступив, пропрацювавши на декількох роботах які допомогли зрозуміти чим я не хочу займатися.
Я вступила перший раз в університет в 28 років. Зі страшенною мотивацією, заробивши грошей собі на освіту та вже з відчуттям відповідальності . Я також працювала на багатьох роботах і тому погоджуюсь з Вашим списком переваг. Не знаю, як після школи, але зараз мені дуже подобається вчитись. Веду до того, що не варто вступати відразу після школи (моя особиста думка)
Доброго дня) Я в цьому році закінчую 4 курс. Навчалась на факультеті дошкільної освіти. Спеціальність у мене дошкільна освіта і психологія. Я важадаю що університет дав мені певні знання які були цікавими і їх можна використати в житті. Але я вічуваю що не хочу працювати в якійсь з цих сфер. Бо нажаль за ці 4 роки так і не сформувалось вічуття ким я хочу стати. Але в даний момент я вічуваю потребу в тому щоб заробляти гроші. Які я зможу витрати на покращення свого життя, допомагати мамі а також на допомогу зброїним силам України. Я бачу бачу в чому мої прагалмни і прагну над цим працювати. Я думаю що з часом знайду те чим справді хочу займатись і що буде приносити мені задоволення) Дякую за цікавий контент ❤️
Таке відчуття, що послухав про зовсім інший всесвіт. Виїхати за кордон і їздити по Україні зараз доволі важко, тцк, продажна влада, повне беззаконня. І чи потрібент тобі університет - доволі легке питання. Якщо ти не комунікативний - то точно можна відкласти в далекий сховок (якщо батьки не примушують). Якщо ти вже знаєш що хочеш - прекрасно, йди туди, а якщо ні - то не йди, якщо тебе не примушують батькм. Хоча, зараз лержава робить все, щоб хлопці йшли в університет, щоб не мобілізували, хоча права не мають
Артуре, дякую, що ділитеся Вашим досвідом! Як на мене, це дуже сміливо, коли йдеш своїм шляхом, а не по готовому шаблону. Дивлюсь на Вас та надихаюсь🔥 Щодо мого досвіду, то я теж намагаюсь знайти свій шлях. Після коледжу та мовних курсів вирішила взяти перерву, щоб відновити сили та спробувати себе у різних напрямках навчання. Я думаю, що не слід поспішати з таким важливим вибором, якщо ще точно не визначився. Краще вступати з розумінням своєї мотивації, інтересів та бажаних перспектив. Так і ефективність навчання буде набагато більше. P.S. Дякую, що організовуєте збір на допомогу дітям. Це наше майбутнє❤
Сам пішов навчатись в університеті здебільшого для пошуку однодумців. Навчався в університеті на цікавій для мене спеціальності 5 з половиною років (бакалавр+магістр). Під час навчання було дуже широке коло знайомств, спілкувався з великою частиною кафедри. Крім того, була локальна невелика компашка людей, які особливо зацікавленні в розвитку в цій сфері. Купа нових знайомств пов'язаних з цими людьми і якимись локальними подіями. Завершив навчання і почалась війна. 40 відсотків всіх людей яких знав (особливо найцікавіші) поїхали за кордон. Інші 55 відсотків взагалі не займаються сферою на яку ми навчались, спільні теми зникли, і спілкування також. І який висновок? Так, можливо ти знайдеш собі однодумців. Але здебільшого всі ці люди зникнуть відразу як завершиться навчання. Зараз зі всіх цих людей спілкуюсь максимум з 2-3 людьми і то раз на рік. Тож якщо ви йдете в універ тільки заради знайомств -це досить хибна надія) До речі, вчився на художника)
Повністю згодна! Також все залежить від самого університету і його статусу, тому що звісно круто заводити знайомих, як навів автор, у престижному Оксфорді тощо. Але якщо це простенький університет у твоєму невеличкому місті, куди максимум прийдуть вчитися люди з області та деякі з міста, то навряд чи отримаєш якихось цікавих знайомих, однодумців, тому що це може бути зовсім інший рівень людей, ніж близький тобі. Досі шкодую, що не поїхала вчитись у більше місто, тому що хоч я і була у всіх студентських гуртках, студентській раді, на більшості заходів, маю багато знайомих, мені зараз банально немає з ким поїхати навіть у Львів чи Карпати...
@@chemicalrainbow3768 Найсмішніше, що навчався в одному з найбільших міст України в непоганому універі. Тобто від величини міста теж залежить небагато. Хоча мабуть виключенням є топові вузи Києва. Бо з моїх спостережень за друзями, які там навчались, там дійсно буває дуже цікавий двіж, який може вплинути на твоє життя.
Цікаве відео. Теж підтримую таку думку що діти в 16-17 років ще не можуть вирішувати куди йти вчитись. Майте на увазі що в армії теж відсутність вищої освіти будет одним із факторів не отримання нового звання.
Хочеться підписатись під кожни реченням... Просто ТАКЕ САМЕ. Зараз мені 22 і після 6 років різних робіт, життя в декільках містах, і купу досвіду я врешті зрозуміла, чим хочу займатись. Наразі я готуюсь до вступу в університет та буду вивчати нейронауку. Відчуваю, що дуже відстала від своїх ровесників, але шо є. то є :)
Дуже круте відео, дякую 🎉 Мені подобалась атмосфера універу та навчатись, хоч я теж не знала, ким хочу бути (тому в мене 3 вищі освіти 😂). Але за роки універу я і працювала по програмі work & travel UK 🇬🇧, та це супер крутий був досвід ❤ Щодо знайомств, так в мене їх все одно нема, бо була досить закрита. Та потім я переїхала за кордон, тому ті знайомства не дотичні все одно.... А так все дуже точно сказано ❤
Систему навчання треба змінювати. Збільшення школи до 12 класів. 1-4 клас - початкова школа. 4-10 клас - повна загальна шкільна освіта. 10-12 клас - профільна шкільна підготовка (де дитина вже може обирати і пробувати ще в шкільні роки майбутнє спрямування), ще особливість яку змінити потрібно, це не підтягувати те що відстає а ставити пріоритети на тому що дитині краще виходить, наприклад йде математика йдеш до репетитора з математики а не підтягуєш українську мову бо там погані оцінки. Зменшення університетів відповідно, збільшення фінансування на науково дослідницьку базу, університет має навчати висококваліфікованих лідер в своїй сфері та робити наукові прориви в цілих галузях в співвідношенні 50/50. Потрібно 5-10 % лідерів своєї спеціальності а ні 70% людей з папірцями які потім кажуть що диплом хірня, тут звичайно треба задуматися про рівень свідомості людей які 4 роки викінули в нікуди, ну і навчати батьків, які живуть з дитиною 17 років, що вони з погляду свого віку мають помічяти інтузіазм своїх дітей і пробувати його розвинути, спрямувати і показати більше тій дитині (дивиться діскавері як там золото добувають цікаво пішли знайдемо якогось геолога поговоримо, поцікавимося, купили машинку щось розбирає колупається в ній о йдемо на бої роботів подивишся якіх там монстрів створюють влюбишся і вже в 12 років тобі і хобі і майбутня професія, прикладів мільон, але готовність та обізнаність самих батьків що крім любові до дитини, вони мають спрямовувати, будувати систему цінностей, помічяти і розвивати її здібності і цікавості ). І звичайно розвитком економіки країни займається ядро технічних спеціалістів, на мій погляд, потрібно створення дуальних коледжів з залученням великих ІТ, машинобудівних, сільського господарських, будівельних, хімічних компаній в освіту. На базі цього відповідно 3 річне навчання де людина 3 дні вчиться і 2-3 дні відповідно залучена в роботу, виробництво, людина отримую вже гроші навчаючись і досвід, компанії отримують класного спеціаліста вже повністю ознайомленого з всією системою.
Дякую відео супер, дуже корисна інформація, в моєму випадку я вступив в Італії на курс бізнес і менеджмент, хоча до цього планував в Україні бути викладачем англійської, але не пройшов, тому обрав Італію, але зараз дійсно не знаю, що мені робити 1 рік пройшов, і ніби й тут впорався з навчанням і не складно, але потім питання, а що далі? І нажаль на це питання у мене немає відповіді. Але думаю час покаже. Дякую за відео, удачі! Слава Україні!🇺🇦❤️
як на мене універ має бути додатковою опцією, особливо враховуючи сучасні метрики навчання в нашій країні. я з 13 років вчу програмування, буквально на пару років обігнав тих хто вчить його тепер по шкільній програмі, як почався хайп навколо ІТ і корона так різко стрибнули вимоги до джунів, тож якщо до цього я мав знати що таке клас то тепер я маю вміти працювати з гіт, пайчармом, бажано докером, базами даних і так далі, тож виходить в 15 я вже міг іти на джуна, а в 17 уже ні. Знаю одного генія який через травму був прикутий до ліжка місяцями, ще до корони, так його вже в 14 офіційно працевлаштували бо навчався теж кодити поки не ходив до школи. тепер обираю з універів, в першу чергу дивлюсь на ХНУРЕ бо тематичний універ в моєму місті, але для мене вже очевидно що навчати мене там ніхто не буде, тим паче якщо я не платитиму за контракт, але іти я туди твердо хочу щоб знайти багато знайомих, ознайомитись з їхньою програмою навчання (не тільки на спеціальності куди мене візьмуть, а й на паралельні, в старших тощо) і взяти звідти для себе найцікавіше й найкорисніше, таким чином я за пару років наберусь вже достатньо знань і людей щоб влаштуватись на непогану роботу і тоді вже або перейду на контракт або теж просто відчислять.
Я такий як ти. На курсах провчився, але щось не йде в плані що не подобається. Ще й думка зараз про те що там за 4 роки так вивчу як на курсах. Вже навіть не знаю що робити
Такі ж питання у мене в 15 років, але я порискав по тг каналам і у мене з'явилося мільйон завдань Основні проблеми: Тайм менеджмент і відсутність однодумців
Я вступила в універ, ходила на пари, але однодумців так і не знайшла, я змінила дві групи, але нічого не змінилось, вони всі або як діти, або просто відносяться до мене з огидою, хоча я лише ходила на пари... Тому, я хотіла піти на роботу, але навчання заважає, і батьки не дають цю можливість та все ще залежу від них🥲
@@keepgoingblog Так, я розумію це, і відео все рівно мені допомогло (та коментарі під ними), тепер я хоча б розумію, що якщо кину універ то не помру, але страшно кидати через батьків, бо змусять вибрати інший універ... Щоб я отримала той диплом, бо типу потім все пропало, потім вчитись пізно на їх думку. Тому й не знаю, що робити, хоча набратись досвіду на роботі було б дуже добре 🥹
Крутезне відео на справді важливу тему, зараз рухаюсь твоїм шляхом і повністю погоджують про брак однодумців, проте на кожен мінус є свій альтернативний плюс😄
Я навчалася в університеті. Це були найкращі роки.😅🎉 Всі мої теперішні друзі звідти. Єдине про що жалкую, що пішла на очну магістратуру. А можна було піти вже працювати і довчитись на заочці. Після навчання працювала на багатьох роботах, все по спеціальності) Доречі, в 11 класі теж не знала куди вступати. Тому ми з однокласницею пішли у місцевий центр зайнятості і попросили зробити профорієнтаційний тест. Це трохи допомогло розібратися.
Маю схожу історію, хоча вже й на фінішній прямій у здобутті вищої освіти. У 16 років зовсім не знала чого хочу від життя, тож пішла на Прикладного математика, бо в IT теж на бюджет не вийшло. Однак, якось втриматися там вдалося, хоч постійно вилітала на перездачі: не тому, що не могла вивчити потрібний матеріал, а тому, що не розуміла нащо це мені. Це був найбільш депресивний період у моєму житті. Я також паралельно почала працювати, почала жити сама, і віднаходити нові інтереси (що насправді виявилися давно забутими). Тільки тоді я змогла налагодити навчання, а ще паралельно вступила на другу освіту (Мистецтвознавство). Тепер я працюю і роблю те, що мені подобається і відчуваю свою корисність.
Трошки додам по кількох пунктах. 1. Коло однодумців. На жаль, навчання в універі не гарантує формування кола однодумців із якими ви зможете створювати якісь круті проєкти. Особисто я так це коло і не знайшов. Проте знайшов двох друзів, які дуже сильно вплинули на моє життя (імовірно позитивно) - і хоч якісь круті проєкти ми так і не зробили, однак дуже сильно допомогли одне одному у становленні. Якби я міг повернутися назад у часі, то спробував би знайти більше однодумців, звісно. І створити шось цікаве ДО того, як почну працювати. 2. Швидке дорослішання. Автор правильно зробив, що вказав це і як плюс, і як мінус. Лише додам, що скільки б ти років не побув у цьому стані підлітка/юнака/студента - тобі завжди не вистачатиме одного-двох років. Я почав працювати за професією в 20 років, і частково про це навіть шкодую - поспішив. З іншого боку - це досвід, і відчуваю, що без нього навряд би я зміг створити шось цікаве в часи універу. Отакий парадокс.
Чудовий, інформативний ролик. Давно на тебе підписаний проте не знав, що ти PM, не міг би ти розповісти як потрапив в IT, і що в загальному ти робиш на роботі. Мені 19 і я хочу стати PM/Scrum Master, було би дуже цікаво почути від тебе, що і як.
Зараз багато чую про можливість купівлі індивідуальних графіків в деяких університетах. Так само і у нас: коли ти переходиш на індивідуальний графік, то ти можеш спокійно йти працювати та не відвідувати заняття. Головне прикріплювати готові завдання в освітні системи, які пропонує університет, ну і звісно здавати сесії. Саме тому, на нашому прикладі, із 22 людей із групи, на пари ходять 3-4, така тенденція зараз майже скрізь(принаймні серед факультетів нашого універа, знайомі із інших розповідають теж саме). На пари ніхто не ходить, але у висновку усі виходять з дипломами, висновки робіть вже самі)
Технічний університет Берліну: теж сам собі складаєш графік і по ньому вчишся (але це так і передбачено). На пари багато хто не ходить, за розповідями кількох викладачів під кінець семестру на парах сидить по 10 людей. Зараз середина семесту, приходить 30 студентів із умовних 150. В кінці семестру теж просто здають сесію і все. І це мова йде про майбутніх інженерів: тих, хто будує будинки, мости, машини, літаки і тому подібне. Тож такі справи
Писала заяву на індивідуальний графік. Викладачі ставилися як до гальки у шльопках. За іспит попереджали за день-два, якщо повезе, а могли і за декілька годин. Особливо офігівші зовсім не виходили на зум 🤷
З мінусів які були вказані, тут багато чого можна перебити досвідом з реального життя які будуть кращі ніж в універі. До прикладу я сам навчаюся і якихось однодумців я так і не найшов(однодумців в плані професійної сфери, немає з ким поговорити)😢 а посади і таке то вже кому як За відео дякую🫰
Однодумці в універі це рідкість, бо на жаль вища освіта дуже доступна штука у нас, тому і вступають люди на спеціальності або відкосити від армії (як було до 2022 р.) або для корочки, щоб батьки не засмучувалися.
На рахунок однодумців, то як сказать...... - покоління 2000 виражається особливим похуїзмом і це треба зазначити Я вчусь на графіка і стосовно оточення, то його майже немає. Особливо коли в тебе грандіозні плани, які не залежать від дз , які зазвичай або складні , або занадто примітивні ( я про дз ) про оцінки там годі говорити. Я пару людям з моєї групи сказала плани, то там лише шок . В плані чогось професійного , то це теж окрема мова , бо половина взагалі не зрозуміла для чого графікам паперопластика, бо банально не цікавляться. І не має такого, що вони займаються рукоділлям коли рукоділля це дизайн і саме такий дизайн дає прєдпосилки на майбутнє. ( тому поменьше оточення тим краще ) На рахунок твоїх планів про освіту.....я чесно не знаю на скільки ти б впорався. Там важко.
Це добре шукати себе і змінювати спеціальності. Але є одна проблема, з якою зіткнувся особливо я після того, як після одного семестру навчання захотів перейти на іншу спеціальність в інший універ (знову на 1 курс). Ви маєте відшкодувати державі кошти, які вона виділила на ваше навчання. Відшкодування відбувається за семестри, тобто якщо ви відрахувалися через місяць навчання, або взагалі не ходили на пари і вас відрахували після першого семестру, ви все одно маєте заплатити повну ціну за семестр. Це коштує 25-40 тисяч гривень, залежно від університету, міста та спеціальності ціна відрізняється. Це дуже неприємно, але за законом ви маєте лише один шанс навчання на бюджеті за життя, або будете вимушені відшкодувати кошти за минуле навчання. Для багатьох віддати 25-40к фактично ні за що це важко або взагалі непід'ємно. Тому подумайте декілька разів, перед тим як кудись вступати на бюджет.
мені 16 і я абсолютно не розумію чим хочу займатися в житті... йду складати нмт 10 червня, бо змусив директор, хоча я говорила, що не хочу і не можу) у результаті домовилися з батьками, що спробую, подивлюся як воно проходить. рік, що попереду, планую витратити на пошуки себе й, можливо, підготовку до зно\нмт 2025 року, якщо знатиму точно спеціальність, яку хочу вивчати. дуже страшно за своє майбутнє... боюся заплутатися ще сильніше й "просидіти" рік без користі. проте вступати зараз немає ні грошей, ні бажання "аби кудись", витрачаючи кошти, а то й роки просто так.
Можу поділитися своїм досвідом. Колись теж про це думав. Поступив відразу після школи не туди куди хотів, просто щоб не втрачати рік. В результаті покинув університет через рік, тобто втратив рік в університеті і великі гроші на навчання. Тому якби повернувся у минуле то я б краще витратив рік а може і два на пошук себе і роботу
@@ruthenia5816 дякую, що написали це. у мене знайомі поділилися на дві групи: противники ідеї залишитися на рік; й ті, хто говорять, що це правильне рішення. все це мене все більше заплутує. але все-таки я думаю, що краще дати собі рік, що й планую зробити
Артурррр, прекрасне відео, дуже подобається твій контент останнім часом. до речі, якщо б тобі сказали що ти можеш зможеш ще більше покращити свій контент за допомогою штучного інтелекту, ти був би проти дізнатися трішки більше про цю можливість? якщо ні, то друге питання: чи знайшов би ти 15 хвилин, щоб це зробити? якщо так, то я був би радий тобі допомогти. АБСОЛЮТНО БЕЗКОШТОВНО (ніякий не скам, просто подобається твій контент і я хочу щоб більше людей кіп ґоінґ)
шкодую що навчалась училищі майже 3 роки пішла після 9 классу через тещо що мене булили однокласники Директорці говорила про це батькам теж але заяви не написала Зараз зубрю всі відповіді до екзамену 😅
Скажу не популярну думку: завдяки навчанню в університеті (КНУ) у мене якраз таки з'явилася можливість подорожувати. Я виграла стипендію Erasmus і півроку вчилася в німецькому універі безкоштовно, отримувала 800 євро щомісяця і могла паралельно з навчанням щотижня кудись їздити на вихідних. З кінця першого курсу я почала працювати і досліджувати на практиці, в якому напрямку хочу будувати кар'єру, тому всі 5 наступних років я нормально поєднувала роботу до обіду та навчання після обіду (в нас був стабільний графік навчання з 14:30 до 19:00) + мала час на зустрічі з друзями і подорожі. Студентське життя - це дуже плавний вступ в доросле життя і низька плата за гуртожиток, що дає можливість шукати себе на безоплатній роботі (типу волонтерств) чи малооплачуваній роботі (бо у вас об'єктивно ще немає досвіду). І коли ви вже нащупали своє - розвиватися далі в цьому напрямку, ставати професіоналом, заробляти більше і переїжджати на квартиру)))) Якщо ти підліток, який не знає, куди вступати і що робити - рекомендую знайти собі ментора на програмі "менторство 10:11" (insta @mentorship.10.11), де з тобою 3 місяці безкоштовно буде зідзвонюватися людина, яка вже пройшла той досвід, що цікавить тебе) Ну і не заганяйся надто сильно щодо рішення про вступ - від цього НЕ буде залежати все твоє життя і ти зможеш в майбутньому ще багато разів змінювати професії і пробувати нове!
А може вам і не треба кимось бути? Ви гадаєте усі професії вже створені, й інших бути не може? Світ побудований так, що за нас вирішують і потім дивуються, чому ми самі не робимо свій вибір. Або ще гірше, коли експлуатують! Тож.. а чому не роззирнутися і не подивитися навкруги? Любите вирішувати задачки? Наш світ дуже хріново працює, багато змарнованого часу! Придивіться! І ви знайдете, чому присвятити життя... Світ має працювати як годинник, щоб людство могло бути ефективним. А ніхто за цю задачку навіть не береться! Багато чого треба переосмислювати.
Через те, що батьки вважали, що диплом - маст хев для мого майбутнього я двічі забирала доки з універів і вступала в два різні універи на приблизно однакові спеціальності :)
Переглянувши коменти, то здається я тут трішки старий динозавр. Поступав спершу в коледж.Потрапив на хабарі. Можливо, то був знак, що та професія мені не потрібна. Залишився в школі на рік і за цей час визначився, що хочу робити з більшим розумінням. Потім я спробував знову поступати, але в інший заклад є. закінчив технікум та універ. Технікум дав більш практичні навички( що і не дивно для аграрного напрямку) в універі зустрів багато цікавих людей які змінили мій кругозір. В цілому завжди з теплотою згадаю ці часи…уже більше 10 років пройшло.
Це відео заспокоює що я обрав відрахуватися з університету, бо мені було не затишно і я дуже сумував через те, що я не бачив своїх знайомих, з якими я провів найкращі роки в своєму житті. Дякую💛
Будь-ласка, не забувайте, що якщо ви знову хочете вступити на бюджет на 1 курс, ви маєте відшкодувати державі кошти за минуле навчання. Один семестр обійдеться в 25-40 тисяч гривень. Більшість людей про це не знають і думають, що можуть повчитися десь рік, а потім знову поступити на 1 курс в інший універ на бюджет безкоштовно. Ні, ви не можете.
Я пішла в універ, бо в мене ніхто з родини там не був, їхній приклад роботи на заводі мене не влаштовував, а тому піти в універ то був мій план побудувати своє життя по-іншому. Я завершила філфак Укр мова/л-ра і Англійська. Маю і бакалавра і магістра і працюю за другою спеціальністю. Хоча навчання було важким, багато дисциплін та дуже багато теорії - я ні про що не жалкую, бо саме універ сильно повпливав на мене як особистість (нам ще у 2015 після вступу заборонили розмовляти російською навіть на перервах і хоч спочатку в мене і у всіх було неприйняття, саме це дозволило з легкістю перейти на українську). Звісно мої знання з другої спеціальності не рівня С1 і розмовну практику універ вам не надасть, але теоретична база основ навчання була закладена і навіть якби я не працювала репетитором, я хоч зрозуміла базові речі про виховання дітей (сподіваюся в майбутньому знадобляться). Роботу я знайшла лише після універу, бо мій вільний час під час навчання тільки на навчання йшов, всі хто вміють це поєднувати дуже круті! Мінус такого що перші 1.5 -2 роки прийшлося напрацьовувати досвід і клієнтську базу, що звісно відображалося на фінансах (нормальна зарплата більше мінімалки в мене з'явилася тільки через 1.5 року). Того як можете поєднати роботу і універ - супер, а як - ні то треба обирати що на даний час для вас має значення навчання чи фінансова незалежність.
Маю диплом бакалавра програмної інженерії та диплом магістра комп наук, змусили батьки. І я про це жалкую. Якщо що, то я спокійно працюю за спеціальністю (уже змирилася), але чи допоміг мені у цьому університет - ні. Усі необхідні навички я отримала або сама, або уже під час роботи. Принаймні мені здається, що це така специфічна спеціальність, де постійно треба адаптуватися до оновлень у сфері і старенькі дідусі для цього не підходять аж ніяк. Хоча математику у нас викладали непогано. До речі, диплом у мене ніхто ніколи не питав, навіть якщо у вакансії було написано, що він треба) Це для мене насправді болюча тема, але вважаю, що для деяких сфер ця освіта переоцінена і інколи дійсно краще ці роки провести так, як Ви) і користі від того буде в рази більше
@@vest_marks співчуваю( ситуація на ринку дуже складна, не сприймайте все на свій рахунок (раптом, якщо що). Новачкам важко, але Ви не здавайтеся! Якщо Вас цікавить сфера data science, то можу поділитися корисними матеріалами/питаннями, які мені задавали на співбесідах
Заздрю тим, хто знайшов у собі сили покинути нецікаве їм навчання. Я зрозуміла, що не туди поступила, на третій день навчання, у вересні 1982. Але мама відкинула навіть можливість обговорення цього питання. І так - завжди. Сурове мамине обличчя і заборона на вираз емоцій. То був кінець епохи застою, коли цінність особистості ніким не усвідомлювалася. Прожила життя "хорошої дівчинки" - навчання, дипломи, сім'я, кар'єра, ще навчання... Пошуки себе у зрілому віці... На шостому десятку нарешті отримала ту професію, до якої лежить і душа, і розум, і є придатність. Але, відверто кажучи, я вже взагалі мало чого хочу. Вигоріла.
Навчаюсь зараз на прикланій фізиці та наноматеріалах, закінечення першого курсу, старші курси казали, що ти зрозумієш, що тобі не підходить галузь десь на 3 курсі, але я це розумію зараз, коли роблю задачі з виш мата та мат аналізу (хоча по факту ці предмети далі особливо не буде ).А взагалі це жарт, оскільки можна стерпіти ці предмети, по факту щось нове саме по фізиці я дізнаюся десь в середині другого курсу, з нового було вивченння металу та принцип роботу комп'ютерів, як працюють всі функції(до елементарних команд )та вивчення python, але це вже мова програмування, а саме моделювання фізичних процесів буде десь на третьому курсі .Розумію, що для більшості фізика це щось не потрібне в житті, хоча ж навпаки, фізика спостерігається у кожній сфері нашого життя, того сподіваюсь отримати нормальний фундамент, хоча й сама освіта складається з принципу на лекціях 1/3 матеріала, інше шукаєте самі та вивчаєте самі, того сподіваюсь, що моя професія буде потрібна у майбутньому.
Я так і не визначилася з професією, тому не отримала ніякої спеціалізованої освіти (хоча навчалася два роки в двох університетах, а потім кинула). Тепер жалкую лише через те, що закордоном, де я зараз живу, ця бумажка мені б значно полегшила життя 🤷♀️ Та і тепер, коли я б може і хотіла навчатися свідомо, я вже не можу, бо треба працювати, щоб себе забезпечувати, і поєднувати навчання і роботу дуже складно, майже неможливо.
А щодо спільноти однодумців і кола знайомств: у мене тільки одна подруга з'явилася, інші - відпали бо коронавірус і війна не сприяли посиденькам в кафешках на початках, а потім у всіх своє життя проблеми, багато закордон повиїзджало, інтереси стали інші, професії обрали різні і поговорити нема про що( Але я зустріла в універі перших іноземців, спілкувалася із ними, знайшла варіанти волонтерських організацій для практики англійської майже безкоштовно, зустріла викладачів - майстрів своєї справи, звісно були і не дуже приклади, але якщо вчитися то хабарі не обов'язково давати. Горизонтальні зв'язки це супер, але не скажу що їх тільки в універі здобувають
В тебе або є бажання, або нема) Я б радив в такому випадку на 1 рік зробити паузу, трохи попрацювати, пошукати себе і якшо через рік відчуєш, шо таки хочеш вчитись, то йдеш в універ) А ще дуже раджу Українську Академію Лідерства
Особисто мені допомогало визначитись з професією, це те, що я відштовхувалась від своїх інтересів та навичок. Я читала в інтернеті опис професії, які навчики треба вміти та і які треба предмети здавати. Коли я вже здала ЗНО, я подавалась на всі можливі вузи та спеціальності. Мені подзвонили з двух універів та запропонували бути або журналістом, або вчителькою географії. Там я теж вже відштовхувалась куди мені ближче їхать, і до чого більше лежала моя душа, але погоджусь з деякими, що якщо не знаєш куди хочеш, то краще піти попрацювати, спробувати всі можливі варіанти, щоб зрозуміти ,хто ти по життю. Бо мені вбивали в голову: "а шо люди скажуть?" "якщо не здаси зно, поїдеш в село допомогати по хазяйству, і спробуєш в наступному році"- отакими от словами діти і впадають в депресію і страх, що потім через незадачу зно роблять суїцид. Тому, дуже круто, якщо батьки так не лякають дітей, а пускають їх працювати та шукати себе
Я думаю, просто не потрібно усіх заганяти в універи одразу після школи. Молодій людині потрібно мати можливість пожити вільно, попрацювати, відчути смак власного заробітку, відповідальності за власне життя та добробут, побути у відносинах, трошки побачити світ, по можливості. Дещо подорослішати. З власного досвіду, я відчуваю, що людина здатна визначитися з тим, де і ким хоче працювати, на кого вивчитися - ближче до свого 30-ліття. І це не має бути приводом зневажати таку людину, яка не поспішає отримати аби який диплом і живе випадковими заробітками або працюючи десь на "не престижній" роботі чи посаді. Ми загралися у престижність освіти, втративши сенси, для чого саме отримуються ті чи інші знання. А потім маємо тисячі власників дипломів, які працюють не за фахом.
Особисто мені не принципіально куди вступати, моя ціль полягає не в тому щоб вивчитись і тд. Моя ціль виїхати зі свого болота в велике місто, а універ дає чудову подушку безпеки, змогу знайти однодумців, а місто - кучу можливостей) Тому мастхев
Я не знала ким стати після 11 класу і просто відштовхувалась від поточних знань та вмінь - зараз купа інфи та тестів "що може підійти" людині. Впевнена, що шукати себе потрібно саме в університеті і це точно ніколи не буде "втрата часу", бо будь-який досвід є корисним. Тож я скептично ставлюсь до цього відео, бо підлітки мають розуміти, що в них не буде однієї роботи на все життя і щоб не було страху пробувати щось нове! Університет тобі дає навички адаптуватись під систему, якби це не звучало. Соціальна група має певну структуру та ієрархію, а унік дає можливість навчитись "уживатись" з іншими. Особливо якщо людина тебе неприємна або тебе не розуміє. В тебе такого немає, тому ти не зміг налаштуватись на системне навчання в уніку. Також університет стимулює розвиток мислення та логічної послідовності думок, і навички презентації. Рада за твій позитивний досвід, але мені видається, ти скоріше виняток з правил)
Про мінус швидкого дорослішання можу не погодитись. В цілому це погано, коли підліток хвилюється/боїться за своє майбутнє (не плутати з «думати ким буде»). Але багато хто вже у школі починає затравлюватись думкою, що він залишиться без підтримки. І як казав автор, в його батьків не було можливості забезпечити його навчання. Тому нічого не змінилось. Тільки тоді він витрачав би час на навчання щоб лишитись на бюджеті, а не на тусовки. Не бійтесь пробувати, якщо, тим паче, є причини зробити так, а не інакше. Всюди є мінуси, тому обирайте те, що буде вам більше до смаку й не перетворить ваше життя цикл за програмою «так треба».
Подала цього року документи в кілька польських університетів. Сподіваюся, що вступлю. Класу з дев'ятого вже чітко розуміла, яка сфера цікавить, хоча точно ще не знаю, ким саме стану. Але філологія - це насправді дуже широкий напрямок та багато варіантів праці. Схиляюся до вчителювання, але моєю роботою майбутнього бачу як художні переклади в сфері геймдеву, так і індивідуальні уроки або синхронний переклад. Це також можливість в перспективі відкрити свою мовну школу. Єдиний мінус у тому, що мені довелося взяти рок перерви, адже взагалі спочатку розраховувала на КНУ, але потім почалася війна та плани змінилися, вирішила вивчити польську та пробувати себе в Польщі. Зате тепер я ще більш впевнена, що одержима різними мовами і хочу розвиватися в цьому напрямку. Хай всім щастить з вибором! Бажаю всім, хто потрапили в секцію коментарів, знайти свій шлях у житті ✨
Схожа історія, але просто перевівся на заочне. Якось дожимаю зараз аби її отримати (ще й по моїй спеціальності) в якій я маю 4+ років практичного досвіду. Тому зайвим не буде. Хоча і якість знань, яку дають просто жахлива і відстає років на 10.
Ті мінуси що ти кажеш в відео виглядають романтизованими. Мені університет не дав ні надійних друзів, ні контактів, ні однодумців. Можна сказати, що майже нічого. У моєї дружини так само. Та й в інших знайомих та сама ситуація.
Я шкодую про свої дві вищі освіти. Даремна витрата часу та нервів. Навіть якщо ти чудово знаєш, всеодно тебе зливають і вимагають гроші, яких у тебе немає. Більшість студентів мають крутих батьків, які за них навчання й хабарі платять. А по закінченню тих нулів ті ж батьки і працевлаштування оплачують, до яких люди приходять отримати послуги професіоналів і платять відповідно, і ще й з щасливою пикою їхні прайси платять за це. За мене ніхто нічого не платив, ні копійки ( їх власне й не було, але не суть) і тому мені було надзвичайно тяжко. Абсолютно невиправдано тяжко. В мене не було ні підліткового життя, мої 20-ті також просрані. Мені ніколи не доводилось зустрічатись, бо часу на це не було. І в мене впринципі нічого немає для того, щоб створити сім'ю. Знань мені не дали, ті знання які є то самонавчання, я себе прфесіоналом назвати не можу і відповідно професійну відповідальність брати не можу. Та й впринципі без багатих батьків чи крутих знайомих працевлаштування не світить. Тому не витрачайте дарма час, і зрозумійте одне :" Ваше життя жити вам, а не вашим батькам, які несвідомо намагаються прожити вами їх особисті ідеали та сподівання." Займайтесь собою і будуйте свій власний шлях по-своєму. Папірець, який свідчитиме тільки наявність цього папірця ви завжди встигнете отримати.
@@Trevor_Morgan Я не знімаю із себе відповідальності та взагалі не звинувачую своїх батьків ( вони найкращі батьки у світі і мої герої, я захоплююсь ними). Я кажу про те як все насправді працює. І не хочу щоб люди витрачали час і кошти на "спонсування" того що не працює і не збирається працювати. В моїй країні (Україні), нажаль, науки немає. А всі що є це самоуки. І спонукаю я до прийняття цього факту, бо це проблема, а рухатись вперед якось всім треба. Диплом собі купити кожен встигне потім. Знання треба заробляти самому і тільки вони мають значення, а не папірці. Бо я не думаю, що Вам хотілось би аби Вашу новонародженну дитину із температурою 38 лікував довбень із дипломом лікаря водою та промиванням носу теплим фізрозчином. Диплом і ВНЗ в Україні на порядок денний це маячня і посміховисько. Я не хочу, щоб молоді люди витрачали свій час дарма. І я не хочу підтримувати підтасовану статистику освіти в Україні, так вона ніколи не запрацює.
@@n_OUGHT кожен буде вирішувати для себе, що робити з навчанням. Слухати когось, а особливо в коментарях ніхто не буде, тому ваші заклики марні, але з іншої сторони бачучи, що у вас там коїться, то справді час витрачати взагалі не варто. Я маю на увазі, що витрачати час в Україні. Персонально мені диплом дав стартові знання, які я з часом покращив, те що ви своє не реалізували, то знову ваші проблеми. Це аби ви написали, як автор каналу, що я і так себе почуваю добре без диплому, то з іншої сторони може хтось і послухає, але те що ви написали…ну ви і без мене розумієте надіюсь. Ваш приклад з лікуванням в моїх реаліях не доречний, але звідки ви це могли знати. Підсумовуючи, то ваші заклики марні враховуючи ваш досвід який ви залишили.
Я всім раджу отако: поступайте туди де найлегше вчитись, поки є така можливість, адже з реформами вища освіта скоро буде важкувата + батьки не будуть бісити, адже ти вчишся. А тим вільним часом від легкого навчання: розвивайтесь у своєму напрямку.
Артур, привіт. А що зараз заважає вступити на заочне відділення в університет і в майбутньому отримати посаду в державній організації якщо є така мрія. Звісно розумію якщо це не на часі зараз: сім'я, війна, фінанси... Ніколи не пізно навчатися. Зі мною в університеті навчалися люди кому 55 і за 60 років. Вони це робили з неймовірним бажанням бо їм подобався процес навчання. Вони навчалися краще за 20-річних студентів. Бажаю успіхів твоєму каналу. Ти поширюєш цікаву інформацію і тебе завжди приємно слухати саме тому що ти маєш великий практичний досвід в житті. А от якби закінчив 2 університета то можливо не було б чим ділитись😅 Вірю в тебе, що якщо ти вирішиш здобути вищу освіту ти її точно здобудеш без проблем. Хай тобі щастить❤
Я себе питанням ким хочу стати довбу вже 3 роки. Відходив на курси по айті, хоч я там один з найкращих був мені то не заходило. У висновку почтупатису на програмну інженерію бо не знаю шо хочу. Можна ше і компютерну попробувати бо мене більше до мереж тяне але не впевнений. Опцій інших не бачу шо робити. Я думаю від того шо в глово попрацюю мені в голову точно нічо не прийде.
І ще Якщо ви раптом думаєте, чи вступати в універ чи ні, то якщо є можливість навчатися очно- так, якщо це дистанційне- не раджу Я людинка яка довчилась ще до корони в коледжі офлайн на дизайнера, і то було правда чудово, потім я попрацювала рік на роботі і подумала, що мені хотілося би навчитись конкретному направленню в дизайні та пішла в універ по скороченій програмі на базі коледжу (3 роки замість 4х). Тож зараз я дороблюю дипломний проект і тільки сподіваюсь що цей час був не дарма: дистанційна- жах, хоч викладачі і стараються доносити інформацію, та можливості навчитися тому заради чого я шла майже і не було.
Правила можна змінити! Головне, щоб ти відповідав посаді. А формальна наявність корочки - нічого не говорить про людину! Наші можновладці тому приклад. У них по 2 по 3 вищі освіти.. а таке відчуття, що вони й школи не закінчували. Тому не парся! Захочеш стати "Прєзіком" - будеш!
Хотів би я вступити на факультет журналістики, але мабуть навчання в інституті/університеті дуже важке. Боюсь не потягну. Хоча якщо знайдуться добрі люди які мені допоможуть...
Я закінчила, можна сказати « промучила» пʼятирічне своє навчання у Львівському національному університеті Івана Франка на менеджмент з туризму Пізно зрозуміла що це не моя справа, краще було б психологію вивчати, мене вона дуже цікавить Але тепер , я вивчаю медицину в Німеччині, мені 35 років 😂
Як на мене якщо не знаєш куди вступати, то спробуй філологію, англійську чи ще якусь. Навіть якщо ви не будете по цьому працювати ви просто будете мати високий рівень володіння іноземною мовою. Ті хто кажуть я можу вивчити і сам, зазвичай не вчать. Одиниці можуть самостійно добре вивчити іноземну
Багато де погано вчать англ. тому який толк туди рватись ? Іноді люди розповідають, що навіть таких стандартних тем в них не було в університетах. Піти там де іноземні мови ≠ іноземна мова буде на високому рівні. Ти повинен любити цю мову, сам її багато розвивати. А що ото просто ходити в юні та думати все так просто якщо поступив туди
Як людина, яка в цьому році завершує бакалаврат англійської філології, маю вставити слово. На цей факультет треба йти з усвідомленням, що практикувати мову ви будете лише на практиці англійської, а все інше - це знання про саму мову (термінологія звичайно ж включно) та література. Багато хто з моїх однокурсників зробив висновок, що вступив не туди, бо думали, що будуть вчити мові, в результаті вчать про мову та літературу (а не всім то до душі, як виявилося). + Іноземна філологія передбачає вивчення ще однієї мови, а то й двох, тож якщо лише англійська є ціллю, то курси та самостійне навчання більше принесуть користі. Але на захист цієї думки маю сказати, що говорити я навчилася саме в універі англійською, бо у школі цьому менше уваги приділяли. Тож не все так погано, як може здатися.
Я просто навчаюсь на іноземній філології, але спеціальність прикладна лінгвістика. В нас нема літератури, але впринципі достатньо практики мови, не скажу що все ідеально, але прийнятно. Друга мова за вибором і також вчили веб дизайн, переклад та трохи програмування. Зараз розумію що моя спеціальність недостатньо сильна щоб бути спеціалістом в одній галузі, але дає можливість спробувати різні напрямки та визначитися куди рухатися далі та в чому розвиватися. І я впевнена що англійську без свого універу я б так не вивчила
Якщо справді хочеш того шлюху і можливостей на високих політичних посадах, то я особисто раджу вступати в універ, може й приватний теж окей. Так, ти дорослий, але в в тій же Європі є студенти в 60 років. Тому якщо це причина не вступати, то не переймайсь)
а я радий що у моєму житті були ці безтурботні роки універу. Бо молодість за гроші не купиш, як і час... І хоч я працюю зараз більше як руками ніж як інженер,(згідно мого диплому після універу), всеодно університет це була свого роду "школа саморозвитку" в плані осмислення себе і комунікації у соціумі. Бо у ш колі є "круті" і "не круті" і все що залишається "не крутим" це мавпувати поведінку "крутих" щоб не виглядати аутсайдерами. Це тупо і ніякого саморозвитку не дає. А от в універі вчаться люди у яких трошки більше розуму ніж щоб сказати/зробити щось дурне і стати "крутим" в очах інших. Плюс вік додає розуму. Якось так.... А якщо би я не вчився в університеті, а наприклад пішов би на якусь "брудну" роботу щоб заробити собі на квартиру за кілька років і стати незалежним від батьків- я б скоротив час своєї молодості і безтурботного життя, як ви сказали у відео... А це вже не вернеш...
Університет зараз - це хіба що відсрочка від служби на 4-5 років, для кого це актуально. Закінчив КПІ, ФІОТ. Освіту, яку дають там, все одно мало актуальна. Для IT знання треба брати не в університетах
прям зараз там навчаюсь на 3му курсі. Мало цього, через ковід та війну почався дистант ще з першого курсу. В результаті ні нетворкінгу, ні університетського життя, ні знань, ні кайфу, нічого. Ну хоча б декілька конекшенів знайшов. А так просто відсрочка і мозкойобство.
@@capybleppa47я встиг походити тільки семестр в університет на 1 курсі і після цього молодість для мене закінчилася. Вважай що ми втрачене покоління))
Завершую бакалаврат, КПІ ФІОТ не раджу, сесія забирає весь вільний час і дуже деморалізує, 75% інформації не актуальні. Всі знайомі з потоку, хто вже працюють відгукуються, що здебільшого навчались самі, а за ці 4 роки лише декілька предметів були корисними, і легше було їх на ютубі вивчити))
Проблема більшості вузів, що готують фахівців нікому непотрібних професій на ринку праці, плюс природничі напрямки то там ще і зміни в науці часто, то як в мене, отримав диплом, а через рік половину того що вчив вже неактуально, бо науковці поробили зміни. І толку мені від того диплому ноль. На прикладі ЧНУ імені Федьковича, на природничих напрямках готують викладачів, але ж люди поступають не на педагогічний. От такий парадокс. Купу кафедр, а години зменшили на основні предмети, і докінця вчать як і всюди, всього потроху та нічого конкретно. Виправдано коли вчаться на медичному, ветеринарному. Більшість того, що вчать на інших напрямках то можна скоротити до 2-3 років, а не 4-5. Так само школа, для чого там залишатись після 9 класу??? Ті професії, які і годують,і потрібні і собі в нагоді стануть, то на них вчать училища, коледжи, профтехліцеї. І це крута освіта, якісна, і потрібна,на відміну від вищих навчальних закладів
![МРІЮ, АЛЕ НІЧОГО НЕ РОБЛЮ [2024] - самосаботаж, як почати змінювати своє життя](/img/1.gif)
Якщо вам сподобалось це відео, то я буду дуже вдячний за донат на мій збір на психологічну реабілітацію дітей, які постраждали через російське вторгнення - send.monobank.ua/jar/7JD6uwxVKC
Всі зібрані кошти я передам благодійному фонду Голоси Дітей
Дякую за небайдужість!
Добрий день.
Дякую за Ваші відео.
Попросить створити банку на нову суму.
Хотів задонатити але ту банку на 100 тис вже "розбито".
@@stanislavmaschenko9027 дякую вам! Вже закрили цей збір!
На мою думку для людей, які ще не знають, ким вони хочуть бути , потрібно в універах створити якийсь універсальний напрям, де будуть вивчати дисципліни, корисні для загального розвитку. Наприклад, фінанси, психологію, економіку та історію; трохи з медицини. Потрібно підвищувати загальний рівень розвитку, інтелекту та критичного мислення. Люди мають бути більш свідомими. Це десь років на три-чотири. А потім вже, залежно від того, хто ким хоче бути, ще рік-два-три вивчати тільки профільні предмети з обраної спеціальності.
Оце погоджуюсь, це гарний підхід!
Цілковито не погоджуюсь. Для цього є школа, де предмети є для загального розвитку, а їх близько 20 за весь період навчання, щоб мати загальний розвиток, якого цілком достатньо. Навпаки, потрібно проводити профілізацію старшої школи. У своєму університеті я вивчав майже все те саме з історії України, що і в школі, витративши свій час, який можна було витратити на ті предмети які дотичні до моєї технічної спеціальності, ніж підготовка до пар з історії.
У своїй школі я мав достатньо часу подумати над спеціальністю, обговорити це з вчителями, знайти інформацію в інтернеті та піти на день відкритих дверей та зрозуміти куди слід мені розвиватись. Це найбезглуздіша ідея - мати універсальний напрям в університеті, ідея університетів якраз навпаки. Якщо ти недостатньо свідомий, можливо, краще взяти рік відпочинку перед вступом до універу, щоб мати більше часу на роздуми.
Ви зовсім не зрозуміли моєї ідеї. Можливо, через те, що зовсім неуважно продивились мій коментар , а можливо через брак життєвого досвіду.
Так в каждом универе и так.Философия Экономика и вышмат и физика и история есть на 1 курсе.
Так це і є на 1 курсі будь-якого університету, тільки 1-2 предмети відрізняються залежно від спеціальності
Теж покинула два універа, бо ніяк не могла визначитися з майбутньою спеціальністю. У першому вузі провчившись два роки зрозуміла, що ветеринарія це не моє, але боялась кинути через осуд батьків, родичів, знайомих, цеж, типу, яка ганьба покинути навчання. У другий вступила на гуманітарну спеціальність, але й там довго не провчилась. Зараз розумію, що перш ніж піти вчитися, особисто мені потрібно було подолати свої комплекси і дурні переконання, та відвідувати психолога, бо мала дуже низьку сомооцінку, навіть ненависть до себе, через що руйнувала сама себе, а в подальшому роками гнітила себе за те що я нікчема і не змогла довчітися і реалізувати себе. Та завжди є шанс усе виправити, головне навчитися цінувати і поважати себе, тож у 31 рік я твердо вирішила таки здобути вищу освіту перш за все для себе, для підняття самооцінки і реалізації, і мені тепер байдуже що деякі " розумники", говорять коли тобі за тридцять вже пізно вчитись і в такому віці ти вже повинна бути успішною і реалізованою, але у кожного свій шлях у житті, і я буду робити те що для мене важливо і потрібно.
Хай вам щастить!
Як на мене крутіше вже у дорослому віці отримувати освіту, бо розумієш для чого.
У будь-якому випадку, ніколи не пізно.
@@ЛобоваЮля-т8щ щиро дякую вам за підтримку. Так, зараз я дійсно знаю для чого це мені треба, і що робити далі, і я вже не відступлю від своєї мети.
Ви неймовірно сильна! Хай усе омріяне здійсниться))
Я зараз на етапі, коли треба кудись поступати, але зовсім не розумію чого хочу і йти працювати теж не хочу, бо здається, що я зараз зовсім ні на що не здатна пхх. Та все переживем🫡
Підтримую. До університету, де я працювала, вступала мама двох дітей в декреті у віці 39 років. Старша дитина теж поступала вчитися. Ось так. Ви там де ви маєте бути! Бажаю вибрати професію, яка вам буде до душі!
Розумію вас, мені батьки кажуть що потім буде пізно поступати, бо як же я отримаю вищу освіту, це ж знов нмт треба здавати (хоча я не на багато його здала якщо чесно, загальний бал 147, і витрачали кошти на доп уроки)
Я б хотіла взагалі малювати мангу, але таких універів у нас немає... Все таки не Японія ж, а хоч куди небудь не хочеться
Де те легке університетське життя 😢 Все одно постійно думаєш про гроші, бо поєднувати підробіток і навчання досить складно. Постійні дедлайни, стреси, екзи… Хоча може це ще від спеціальності залежить
І від особистого відношення.
І від формату навчання, яке студентське життя може бути на дистанційці?
@@chronal6224 до речі я розглядаю варіант дистанційного навчання)
Хочу ще й я своїх 5 копійок вставити. Абсолютно погоджуюсь, що вибір професії в 16 років то не найкраща ідея. Працюю в сфері освіти вже 11 років. Готую до НМТ(раніше ЗНО). Тяжко бачити цих дітей які останній навчальний рік проводять у дикому стресі: підготовки до екзаменів та обдумуванням і пошуком університету. За ці 11 років я бачила тільки небагатьох дітей, що знали куди хочуть вступати, всі інші просто або пальцем в небо, або ж слідували рішенню батьків. І навіть ті, які наче знали чого вони хочуть, могли кинути університет на перших курсах. Висновок такий:це абсолютно нормально не розіміти чим ти хочеш займатись далі. Інша справа, що потрібно міняти не тільки підхід до освіти в університеті, а ще й підхід до шкільної освіти. Бо це,якщо чесно то жах. На мою думку, щоб людина знайшла своє місце в житті, потрібно щоб в школі ставили акценти на сильних сторонах особистості, і не намагались зробити з неї генія з усіх предметів.
Ага! Опосередкованість у навчанні, коли нам потрібна цілісна картина і особистість без травм. ;)
Завданння - impossible для нашої освіти.
Не буде можливості через брак вищої освіти?
Чувак, ти завжди можеш її здобути, можливість є, питання тільки в бажанні)
Дуже цікаве відео, дякую! Я випускниця 11-го класу і готуюся до вступу. Якщо чесно, на початку року я вагалася з тим, ким мені бути у майбутньому. Мої батьки на мене не давили з цим рішенням, тому я мала змогу вирішити куди буду вступати. Насправді дуже складно знайти професію у якій усі твої мрії будуть перекликатися та здійснюватися. Я розуміла, що то дуже важливий вибір і почала проводити аналіз своїх бажань та мрій. Таким чином я змогла відкинути області в яких я би не хотіла працювати, потім подумала, які області мені цікаві і чи будуть вони для мене цікавими через рік або два. Таким чином я зрозуміла факультет на який хочу піти. Потім я поїхала в університет, у який буквально закохалася і подумала, що хочу вступати тільки там. Через деякий час цей університет проводив щось типу інтервью з людьми, які вже закінчили університет і працюють по своїй спеціальності. Я вирішила туди піти і послухати, бо всеодно переживала, що обрала не ту спеціальність і через деякий час пошкодую. Ця людина розповідала про свій досвід роботи і мені щиро сподобалося те, що вона робить. А також мене заспокоює думка, що я завжди зможу вступити і на іншу спеціальність. Ось така історія вийшла. Можливо деякі вступники прочитають і їм це буде корисно, або просто цікаво
Будь-ласка, не забувайте, що якщо ви знову хочете вступити на бюджет на 1 курс, ви маєте відшкодувати державі кошти за минуле навчання. Один семестр обійдеться в 25-40 тисяч гривень. Більшість людей про це не знають і думають, що можуть повчитися десь рік, а потім знову поступити на 1 курс в інший універ на бюджет безкоштовно. Ні, ви не можете.
Так, мені було цікаво. Дякую за ваш досвід. Мій досвід такий, що батьки вибрали за мене університет, але далі пішло добре із тематикою подальшого навчання.
@@levars1 Я мала на увазі вступити на іншу спеціальність після того, як закінчу цю. І я не казала про бюджет на іншу спеціальність, скоріше за все я би вступала на заочне навчання, яке на контракті, бо мені потрібно було б працювати. Але всеодно дякую за інформацію!
Нині час надто мінливий, і багато хто стає фахівцем певної професії просто пішовши на відповідні курси, які і швидкі і дешевші чим 4-5 років університету (ну крім медиків звісно). Найкращу освіту по тим професіям, які завжди потрібні на ринку праці дають в училищі, коледжі, але ніяк не в університеті. Дуже велика проблема коли батьки не кажуть дітям про таку річ, як ринок праці та які на ньому актуальні професії, і вже від цього варто робити вибір із вузом (звісно дізнатись завчасно який диплом із якою спеціальністю буде та де ця спеціальність потрібна та яка нині ціна за оплату праці такого спеціаліста)
я шкодую що навчався, але не свідомо... я б хотів потрапити і пройти свій акадос з розумінням, а не просто фармити оцінки, аби не вилетіти...
Оце дуже прикро(
Але добре, що в тебе зʼявилось це розуміння
+++
Дякую. Дуже вчасно ти випустив відео на цю тему. Бо я ж поступив в університет, але ким я хочу бути так і не зрозумів((
теж вступала після 11 класу за наполяганням батьків і вирішила шо ну його, так ні разу і не зʼявилась на пари, навіть на перший дзвоник, зараз мені 20 років, вибрала напрямок куди хотілось би рости і от тепер уже готуюсь до вступу на наступний рік, паралельно планую працювати, буде важко але матиму все з обох світів
удачі тобі! це дуже цікавий та сміливий шлях!
@@maria.247 дуже дякую ✨✨✨✨
сейм.куди плануєте?
@@sashatopmen дуже дивлюсь на уку (але це якщо прилетить хороше підвищення і матиму багато грошей), якщо нє то піду у львівську політехніку чи лну, в будь-якому випадку компʼютерні науки (для карʼєри)
Пам'ятайте, що вступити на бюджет ви можете лише один раз. Якщо ви покинули навчання на бюджеті і на наступний рік чи через декілька років ви хочете знову вступати на бюджет, то вам потрібно буде відшкодувати державі витрати на ваше навчання до цього (навіть якщо ви не відвідали жодної пари). Відшкодування одного семестру буде коштувати приблизно 25-40 тисяч грн, ціна відрізняється від міста, універа, спеціальності. За рік це вже 50-80 тисяч. Варто про це знати, бо для більшості це великі гроші, які по факту треба віддати ні за що.
Я двічі вилітав з інституту. Знов поступив, вже на заочку - в більш осознанному віці, в 26 років, отримав диплом спочатку бакалавра, а потім і спеціаліста. Працював і вчився одночасно. Вступив, пропрацювавши на декількох роботах які допомогли зрозуміти чим я не хочу займатися.
Я шкодую, що 6 років всрав на цю хрінь з назвою "вища освіта".
Я вступила перший раз в університет в 28 років. Зі страшенною мотивацією, заробивши грошей собі на освіту та вже з відчуттям відповідальності . Я також працювала на багатьох роботах і тому погоджуюсь з Вашим списком переваг.
Не знаю, як після школи, але зараз мені дуже подобається вчитись.
Веду до того, що не варто вступати відразу після школи (моя особиста думка)
От я для себе теж розглядаю такий варіант) дякую за живий приклад! 🤝
у західних країнах вступати в такому віці це абсолютна норма
це точно
хіба до 24 тільки можна поступати? це де взагалі у 28 можна поступити?
Повністю розділяю Вашу думку!
Пишу тут у коментарях саме про таке.
Мені 59, маю не одну освіту та професію.
Знаю, що таке пошуки себе. )
Де це відео було раніше???. Дякую тобі Артур, що підняв таке надскладне і важливе питання
Да нє, зараз подивився це відео, так і не можу вирішити чи треба вступати до універа, чи ні
Яке чудове відео! Мій улюблений свідомий блогер ❤
Дякую 🙏
Доброго дня)
Я в цьому році закінчую
4 курс.
Навчалась на факультеті дошкільної освіти.
Спеціальність у мене дошкільна освіта і психологія.
Я важадаю що університет дав мені певні знання які були цікавими і їх можна використати в житті.
Але я вічуваю що не хочу працювати в якійсь з цих сфер.
Бо нажаль за ці 4 роки так і не сформувалось вічуття ким я хочу стати.
Але в даний момент я вічуваю потребу в тому щоб заробляти гроші.
Які я зможу витрати на покращення свого життя, допомагати мамі а також на допомогу зброїним силам України.
Я бачу бачу в чому мої прагалмни і прагну над цим працювати.
Я думаю що з часом знайду те чим справді хочу займатись і що буде приносити мені задоволення)
Дякую за цікавий контент ❤️
теж саме,по суті батьки змусили(
Таке відчуття, що послухав про зовсім інший всесвіт. Виїхати за кордон і їздити по Україні зараз доволі важко, тцк, продажна влада, повне беззаконня.
І чи потрібент тобі університет - доволі легке питання. Якщо ти не комунікативний - то точно можна відкласти в далекий сховок (якщо батьки не примушують). Якщо ти вже знаєш що хочеш - прекрасно, йди туди, а якщо ні - то не йди, якщо тебе не примушують батькм. Хоча, зараз лержава робить все, щоб хлопці йшли в університет, щоб не мобілізували, хоча права не мають
Нажаль так... Це дійсно тендеції вже із іншого життя.
Зараз тут усі про виживання думають.
Навпаки,держава робить все щоб хлопці йшли на фронт
Артуре, дякую, що ділитеся Вашим досвідом!
Як на мене, це дуже сміливо, коли йдеш своїм шляхом, а не по готовому шаблону. Дивлюсь на Вас та надихаюсь🔥
Щодо мого досвіду, то я теж намагаюсь знайти свій шлях.
Після коледжу та мовних курсів вирішила взяти перерву, щоб відновити сили та спробувати себе у різних напрямках навчання.
Я думаю, що не слід поспішати з таким важливим вибором, якщо ще точно не визначився.
Краще вступати з розумінням своєї мотивації, інтересів та бажаних перспектив.
Так і ефективність навчання буде набагато більше.
P.S. Дякую, що організовуєте збір на допомогу дітям. Це наше майбутнє❤
Дякую за свою історію 👍
Сам пішов навчатись в університеті здебільшого для пошуку однодумців. Навчався в університеті на цікавій для мене спеціальності 5 з половиною років (бакалавр+магістр).
Під час навчання було дуже широке коло знайомств, спілкувався з великою частиною кафедри. Крім того, була локальна невелика компашка людей, які особливо зацікавленні в розвитку в цій сфері. Купа нових знайомств пов'язаних з цими людьми і якимись локальними подіями.
Завершив навчання і почалась війна. 40 відсотків всіх людей яких знав (особливо найцікавіші) поїхали за кордон. Інші 55 відсотків взагалі не займаються сферою на яку ми навчались, спільні теми зникли, і спілкування також.
І який висновок? Так, можливо ти знайдеш собі однодумців. Але здебільшого всі ці люди зникнуть відразу як завершиться навчання.
Зараз зі всіх цих людей спілкуюсь максимум з 2-3 людьми і то раз на рік.
Тож якщо ви йдете в універ тільки заради знайомств -це досить хибна надія)
До речі, вчився на художника)
Повністю згодна! Також все залежить від самого університету і його статусу, тому що звісно круто заводити знайомих, як навів автор, у престижному Оксфорді тощо. Але якщо це простенький університет у твоєму невеличкому місті, куди максимум прийдуть вчитися люди з області та деякі з міста, то навряд чи отримаєш якихось цікавих знайомих, однодумців, тому що це може бути зовсім інший рівень людей, ніж близький тобі. Досі шкодую, що не поїхала вчитись у більше місто, тому що хоч я і була у всіх студентських гуртках, студентській раді, на більшості заходів, маю багато знайомих, мені зараз банально немає з ким поїхати навіть у Львів чи Карпати...
@@chemicalrainbow3768 Найсмішніше, що навчався в одному з найбільших міст України в непоганому універі. Тобто від величини міста теж залежить небагато. Хоча мабуть виключенням є топові вузи Києва. Бо з моїх спостережень за друзями, які там навчались, там дійсно буває дуже цікавий двіж, який може вплинути на твоє життя.
Цікаве відео. Теж підтримую таку думку що діти в 16-17 років ще не можуть вирішувати куди йти вчитись. Майте на увазі що в армії теж відсутність вищої освіти будет одним із факторів не отримання нового звання.
О, це теж важливий аргумент
Пішла та армія в дупу! -_-
Хочеться підписатись під кожни реченням... Просто ТАКЕ САМЕ. Зараз мені 22 і після 6 років різних робіт, життя в декільках містах, і купу досвіду я врешті зрозуміла, чим хочу займатись. Наразі я готуюсь до вступу в університет та буду вивчати нейронауку. Відчуваю, що дуже відстала від своїх ровесників, але шо є. то є :)
Вподобайка і коментар на підтримку каналу. Щиро дякую за вашу працю!
Дякую дуже! 🤝
Дуже круте відео, дякую 🎉
Мені подобалась атмосфера універу та навчатись, хоч я теж не знала, ким хочу бути (тому в мене 3 вищі освіти 😂). Але за роки універу я і працювала по програмі work & travel UK 🇬🇧, та це супер крутий був досвід ❤
Щодо знайомств, так в мене їх все одно нема, бо була досить закрита. Та потім я переїхала за кордон, тому ті знайомства не дотичні все одно....
А так все дуже точно сказано ❤
Систему навчання треба змінювати.
Збільшення школи до 12 класів.
1-4 клас - початкова школа.
4-10 клас - повна загальна шкільна освіта.
10-12 клас - профільна шкільна підготовка (де дитина вже може обирати і пробувати ще в шкільні роки майбутнє спрямування), ще особливість яку змінити потрібно, це не підтягувати те що відстає а ставити пріоритети на тому що дитині краще виходить, наприклад йде математика йдеш до репетитора з математики а не підтягуєш українську мову бо там погані оцінки.
Зменшення університетів відповідно, збільшення фінансування на науково дослідницьку базу, університет має навчати висококваліфікованих лідер в своїй сфері та робити наукові прориви в цілих галузях в співвідношенні 50/50.
Потрібно 5-10 % лідерів своєї спеціальності а ні 70% людей з папірцями які потім кажуть що диплом хірня, тут звичайно треба задуматися про рівень свідомості людей які 4 роки викінули в нікуди, ну і навчати батьків, які живуть з дитиною 17 років, що вони з погляду свого віку мають помічяти інтузіазм своїх дітей і пробувати його розвинути, спрямувати і показати більше тій дитині (дивиться діскавері як там золото добувають цікаво пішли знайдемо якогось геолога поговоримо, поцікавимося, купили машинку щось розбирає колупається в ній о йдемо на бої роботів подивишся якіх там монстрів створюють влюбишся і вже в 12 років тобі і хобі і майбутня професія, прикладів мільон, але готовність та обізнаність самих батьків що крім любові до дитини, вони мають спрямовувати, будувати систему цінностей, помічяти і розвивати її здібності і цікавості ).
І звичайно розвитком економіки країни займається ядро технічних спеціалістів, на мій погляд, потрібно створення дуальних коледжів з залученням великих ІТ, машинобудівних, сільського господарських, будівельних, хімічних компаній в освіту. На базі цього відповідно 3 річне навчання де людина 3 дні вчиться і 2-3 дні відповідно залучена в роботу, виробництво, людина отримую вже гроші навчаючись і досвід, компанії отримують класного спеціаліста вже повністю ознайомленого з всією системою.
Дякую відео супер, дуже корисна інформація, в моєму випадку я вступив в Італії на курс бізнес і менеджмент, хоча до цього планував в Україні бути викладачем англійської, але не пройшов, тому обрав Італію, але зараз дійсно не знаю, що мені робити 1 рік пройшов, і ніби й тут впорався з навчанням і не складно, але потім питання, а що далі? І нажаль на це питання у мене немає відповіді. Але думаю час покаже. Дякую за відео, удачі! Слава Україні!🇺🇦❤️
Друже, нехай в тебе все вийде!
Героям слава!
я вважаю, що це дуже корисне відео 🤝
Дякую!
як на мене універ має бути додатковою опцією, особливо враховуючи сучасні метрики навчання в нашій країні. я з 13 років вчу програмування, буквально на пару років обігнав тих хто вчить його тепер по шкільній програмі, як почався хайп навколо ІТ і корона так різко стрибнули вимоги до джунів, тож якщо до цього я мав знати що таке клас то тепер я маю вміти працювати з гіт, пайчармом, бажано докером, базами даних і так далі, тож виходить в 15 я вже міг іти на джуна, а в 17 уже ні. Знаю одного генія який через травму був прикутий до ліжка місяцями, ще до корони, так його вже в 14 офіційно працевлаштували бо навчався теж кодити поки не ходив до школи. тепер обираю з універів, в першу чергу дивлюсь на ХНУРЕ бо тематичний універ в моєму місті, але для мене вже очевидно що навчати мене там ніхто не буде, тим паче якщо я не платитиму за контракт, але іти я туди твердо хочу щоб знайти багато знайомих, ознайомитись з їхньою програмою навчання (не тільки на спеціальності куди мене візьмуть, а й на паралельні, в старших тощо) і взяти звідти для себе найцікавіше й найкорисніше, таким чином я за пару років наберусь вже достатньо знань і людей щоб влаштуватись на непогану роботу і тоді вже або перейду на контракт або теж просто відчислять.
Я такий як ти. На курсах провчився, але щось не йде в плані що не подобається. Ще й думка зараз про те що там за 4 роки так вивчу як на курсах. Вже навіть не знаю що робити
Такі ж питання у мене в 15 років, але я порискав по тг каналам і у мене з'явилося мільйон завдань
Основні проблеми:
Тайм менеджмент і відсутність однодумців
Вища освіта дає може не завжди якісні (особливо державна в Україні) але точно системні знання. Що доволі важливо.
Ну і виробляється навичка вчитись)
Що теж дуже важливо)
Я вступила в універ, ходила на пари, але однодумців так і не знайшла, я змінила дві групи, але нічого не змінилось, вони всі або як діти, або просто відносяться до мене з огидою, хоча я лише ходила на пари... Тому, я хотіла піти на роботу, але навчання заважає, і батьки не дають цю можливість та все ще залежу від них🥲
В кожного різний досвід)
Я поділився моїм)
@@keepgoingblog Так, я розумію це, і відео все рівно мені допомогло (та коментарі під ними), тепер я хоча б розумію, що якщо кину універ то не помру, але страшно кидати через батьків, бо змусять вибрати інший універ... Щоб я отримала той диплом, бо типу потім все пропало, потім вчитись пізно на їх думку. Тому й не знаю, що робити, хоча набратись досвіду на роботі було б дуже добре 🥹
Крутезне відео на справді важливу тему, зараз рухаюсь твоїм шляхом і повністю погоджують про брак однодумців, проте на кожен мінус є свій альтернативний плюс😄
Погоджуюсь)
дякую,сам втратив 6 років...
Я навчалася в університеті. Це були найкращі роки.😅🎉 Всі мої теперішні друзі звідти.
Єдине про що жалкую, що пішла на очну магістратуру. А можна було піти вже працювати і довчитись на заочці. Після навчання працювала на багатьох роботах, все по спеціальності)
Доречі, в 11 класі теж не знала куди вступати. Тому ми з однокласницею пішли у місцевий центр зайнятості і попросили зробити профорієнтаційний тест. Це трохи допомогло розібратися.
Маю схожу історію, хоча вже й на фінішній прямій у здобутті вищої освіти. У 16 років зовсім не знала чого хочу від життя, тож пішла на Прикладного математика, бо в IT теж на бюджет не вийшло. Однак, якось втриматися там вдалося, хоч постійно вилітала на перездачі: не тому, що не могла вивчити потрібний матеріал, а тому, що не розуміла нащо це мені. Це був найбільш депресивний період у моєму житті. Я також паралельно почала працювати, почала жити сама, і віднаходити нові інтереси (що насправді виявилися давно забутими). Тільки тоді я змогла налагодити навчання, а ще паралельно вступила на другу освіту (Мистецтвознавство). Тепер я працюю і роблю те, що мені подобається і відчуваю свою корисність.
4:50 тут мала бути інтеграція айті курсів
😁😁😁
Ви такий молодець 😍
Дякую, що поділились своїм досвідом.
Я, до речі, також подорожувала по Україні автостопом. І це було неймовірно 😍🔥
Трошки додам по кількох пунктах.
1. Коло однодумців. На жаль, навчання в універі не гарантує формування кола однодумців із якими ви зможете створювати якісь круті проєкти. Особисто я так це коло і не знайшов. Проте знайшов двох друзів, які дуже сильно вплинули на моє життя (імовірно позитивно) - і хоч якісь круті проєкти ми так і не зробили, однак дуже сильно допомогли одне одному у становленні. Якби я міг повернутися назад у часі, то спробував би знайти більше однодумців, звісно. І створити шось цікаве ДО того, як почну працювати.
2. Швидке дорослішання. Автор правильно зробив, що вказав це і як плюс, і як мінус. Лише додам, що скільки б ти років не побув у цьому стані підлітка/юнака/студента - тобі завжди не вистачатиме одного-двох років. Я почав працювати за професією в 20 років, і частково про це навіть шкодую - поспішив. З іншого боку - це досвід, і відчуваю, що без нього навряд би я зміг створити шось цікаве в часи універу. Отакий парадокс.
Чудовий, інформативний ролик. Давно на тебе підписаний проте не знав, що ти PM, не міг би ти розповісти як потрапив в IT, і що в загальному ти робиш на роботі. Мені 19 і я хочу стати PM/Scrum Master, було би дуже цікаво почути від тебе, що і як.
В мене на каналі є відео про це)
Раджу пошукати)
Ось так і є, що немає у школярів старших класів можливості хоч трохи попрактикуватись у фірмах, які їх цікавлять
Зараз багато чую про можливість купівлі індивідуальних графіків в деяких університетах. Так само і у нас: коли ти переходиш на індивідуальний графік, то ти можеш спокійно йти працювати та не відвідувати заняття. Головне прикріплювати готові завдання в освітні системи, які пропонує університет, ну і звісно здавати сесії. Саме тому, на нашому прикладі, із 22 людей із групи, на пари ходять 3-4, така тенденція зараз майже скрізь(принаймні серед факультетів нашого універа, знайомі із інших розповідають теж саме). На пари ніхто не ходить, але у висновку усі виходять з дипломами, висновки робіть вже самі)
Технічний університет Берліну: теж сам собі складаєш графік і по ньому вчишся (але це так і передбачено). На пари багато хто не ходить, за розповідями кількох викладачів під кінець семестру на парах сидить по 10 людей. Зараз середина семесту, приходить 30 студентів із умовних 150. В кінці семестру теж просто здають сесію і все. І це мова йде про майбутніх інженерів: тих, хто будує будинки, мости, машини, літаки і тому подібне. Тож такі справи
Писала заяву на індивідуальний графік. Викладачі ставилися як до гальки у шльопках. За іспит попереджали за день-два, якщо повезе, а могли і за декілька годин. Особливо офігівші зовсім не виходили на зум 🤷
Люблю ваші відео❤.
Чувак настільки часто ходив на пари, що переплутав універи і усе відео на фоні був Універ Франка, а не Політехніка )))
Так блін, якщо вчитись в Політеху і ходити в Франка тоді, ти точно на пари не потрапиш ))
😁😁😁
Дякую за відео!
🤝🤝🤝
З мінусів які були вказані, тут багато чого можна перебити досвідом з реального життя які будуть кращі ніж в універі. До прикладу я сам навчаюся і якихось однодумців я так і не найшов(однодумців в плані професійної сфери, немає з ким поговорити)😢
а посади і таке то вже кому як
За відео дякую🫰
Однодумці в універі це рідкість, бо на жаль вища освіта дуже доступна штука у нас, тому і вступають люди на спеціальності або відкосити від армії (як було до 2022 р.) або для корочки, щоб батьки не засмучувалися.
Ким працюєш?
@@pearjambo студент
@@jaroslav2544 ти написав "однодумців в плані професійної сфери, немає з ким поговорити)", а яка у тебе сфера?
На рахунок однодумців, то як сказать......
- покоління 2000 виражається особливим похуїзмом і це треба зазначити
Я вчусь на графіка і стосовно оточення, то його майже немає. Особливо коли в тебе грандіозні плани, які не залежать від дз , які зазвичай або складні , або занадто примітивні ( я про дз ) про оцінки там годі говорити.
Я пару людям з моєї групи сказала плани, то там лише шок . В плані чогось професійного , то це теж окрема мова , бо половина взагалі не зрозуміла для чого графікам паперопластика, бо банально не цікавляться. І не має такого, що вони займаються рукоділлям коли рукоділля це дизайн і саме такий дизайн дає прєдпосилки на майбутнє. ( тому поменьше оточення тим краще )
На рахунок твоїх планів про освіту.....я чесно не знаю на скільки ти б впорався. Там важко.
Прикро, що все так(
Це добре шукати себе і змінювати спеціальності. Але є одна проблема, з якою зіткнувся особливо я після того, як після одного семестру навчання захотів перейти на іншу спеціальність в інший універ (знову на 1 курс). Ви маєте відшкодувати державі кошти, які вона виділила на ваше навчання. Відшкодування відбувається за семестри, тобто якщо ви відрахувалися через місяць навчання, або взагалі не ходили на пари і вас відрахували після першого семестру, ви все одно маєте заплатити повну ціну за семестр. Це коштує 25-40 тисяч гривень, залежно від університету, міста та спеціальності ціна відрізняється.
Це дуже неприємно, але за законом ви маєте лише один шанс навчання на бюджеті за життя, або будете вимушені відшкодувати кошти за минуле навчання. Для багатьох віддати 25-40к фактично ні за що це важко або взагалі непід'ємно. Тому подумайте декілька разів, перед тим як кудись вступати на бюджет.
мені 16 і я абсолютно не розумію чим хочу займатися в житті... йду складати нмт 10 червня, бо змусив директор, хоча я говорила, що не хочу і не можу) у результаті домовилися з батьками, що спробую, подивлюся як воно проходить. рік, що попереду, планую витратити на пошуки себе й, можливо, підготовку до зно\нмт 2025 року, якщо знатиму точно спеціальність, яку хочу вивчати. дуже страшно за своє майбутнє... боюся заплутатися ще сильніше й "просидіти" рік без користі. проте вступати зараз немає ні грошей, ні бажання "аби кудись", витрачаючи кошти, а то й роки просто так.
Можу поділитися своїм досвідом. Колись теж про це думав. Поступив відразу після школи не туди куди хотів, просто щоб не втрачати рік. В результаті покинув університет через рік, тобто втратив рік в університеті і великі гроші на навчання. Тому якби повернувся у минуле то я б краще витратив рік а може і два на пошук себе і роботу
@@ruthenia5816 дякую, що написали це. у мене знайомі поділилися на дві групи: противники ідеї залишитися на рік; й ті, хто говорять, що це правильне рішення. все це мене все більше заплутує. але все-таки я думаю, що краще дати собі рік, що й планую зробити
до речі, gap-year це дуже класна штука. Особливо в Україні у нас є УАЛ, що є прекрасним рішенням якщо ти не впевнений куди вступати після 11 класу.
Чувак, я теж на метролога поступив бо балів для комп'ютерних наук не вистачало, я закінчив метрологію але теж досі не розумію що то таке 😅
Життєво!
😁😁😁
Артурррр, прекрасне відео, дуже подобається твій контент останнім часом. до речі, якщо б тобі сказали що ти можеш зможеш ще більше покращити свій контент за допомогою штучного інтелекту, ти був би проти дізнатися трішки більше про цю можливість? якщо ні, то друге питання: чи знайшов би ти 15 хвилин, щоб це зробити? якщо так, то я був би радий тобі допомогти. АБСОЛЮТНО БЕЗКОШТОВНО (ніякий не скам, просто подобається твій контент і я хочу щоб більше людей кіп ґоінґ)
Можеш просто написати мені в інсті)
Контакт є в описі до відео)
Урааа, нове відео. Безмежно вдячна за ваші старання
А я вдячний за підтримку)
Братан все що ти перерахував так думає кожен абітурієнт який романтизує навчання.
А у висновку романтіки там на 1 місяць часу. А 4 роки пройобу
Круте відео
шкодую що навчалась училищі майже 3 роки пішла після 9 классу через тещо що мене булили однокласники
Директорці говорила про це батькам теж але заяви не написала
Зараз зубрю всі відповіді до екзамену 😅
Ой, це прикро(
Скажу не популярну думку: завдяки навчанню в університеті (КНУ) у мене якраз таки з'явилася можливість подорожувати. Я виграла стипендію Erasmus і півроку вчилася в німецькому універі безкоштовно, отримувала 800 євро щомісяця і могла паралельно з навчанням щотижня кудись їздити на вихідних. З кінця першого курсу я почала працювати і досліджувати на практиці, в якому напрямку хочу будувати кар'єру, тому всі 5 наступних років я нормально поєднувала роботу до обіду та навчання після обіду (в нас був стабільний графік навчання з 14:30 до 19:00) + мала час на зустрічі з друзями і подорожі. Студентське життя - це дуже плавний вступ в доросле життя і низька плата за гуртожиток, що дає можливість шукати себе на безоплатній роботі (типу волонтерств) чи малооплачуваній роботі (бо у вас об'єктивно ще немає досвіду). І коли ви вже нащупали своє - розвиватися далі в цьому напрямку, ставати професіоналом, заробляти більше і переїжджати на квартиру))))
Якщо ти підліток, який не знає, куди вступати і що робити - рекомендую знайти собі ментора на програмі "менторство 10:11" (insta @mentorship.10.11), де з тобою 3 місяці безкоштовно буде зідзвонюватися людина, яка вже пройшла той досвід, що цікавить тебе) Ну і не заганяйся надто сильно щодо рішення про вступ - від цього НЕ буде залежати все твоє життя і ти зможеш в майбутньому ще багато разів змінювати професії і пробувати нове!
А ким ви працюєте,якщо не секрет?
@@Anastasiii-dh1vd зараз працюю сама на себе як коуч за міжнародними стандартами, а в університеті навчалася на перекладача з німецької)
Я пішов на матан ,тільки тому, що мені подобається розв'язувати задачки. Ким би я хотів бути? - над цим і не думав . Навіть зараз не знаю 😅
А може вам і не треба кимось бути? Ви гадаєте усі професії вже створені, й інших бути не може?
Світ побудований так, що за нас вирішують і потім дивуються, чому ми самі не робимо свій вибір. Або ще гірше, коли експлуатують!
Тож.. а чому не роззирнутися і не подивитися навкруги? Любите вирішувати задачки? Наш світ дуже хріново працює, багато змарнованого часу! Придивіться! І ви знайдете, чому присвятити життя... Світ має працювати як годинник, щоб людство могло бути ефективним. А ніхто за цю задачку навіть не береться! Багато чого треба переосмислювати.
Через те, що батьки вважали, що диплом - маст хев для мого майбутнього я двічі забирала доки з універів і вступала в два різні універи на приблизно однакові спеціальності :)
Переглянувши коменти, то здається я тут трішки старий динозавр. Поступав спершу в коледж.Потрапив на хабарі. Можливо, то був знак, що та професія мені не потрібна. Залишився в школі на рік і за цей час визначився, що хочу робити з більшим розумінням. Потім я спробував знову поступати, але в інший заклад є. закінчив технікум та універ. Технікум дав більш практичні навички( що і не дивно для аграрного напрямку) в універі зустрів багато цікавих людей які змінили мій кругозір. В цілому завжди з теплотою згадаю ці часи…уже більше 10 років пройшло.
Це відео заспокоює що я обрав відрахуватися з університету, бо мені було не затишно і я дуже сумував через те, що я не бачив своїх знайомих, з якими я провів найкращі роки в своєму житті. Дякую💛
Будь-ласка, не забувайте, що якщо ви знову хочете вступити на бюджет на 1 курс, ви маєте відшкодувати державі кошти за минуле навчання. Один семестр обійдеться в 25-40 тисяч гривень. Більшість людей про це не знають і думають, що можуть повчитися десь рік, а потім знову поступити на 1 курс в інший універ на бюджет безкоштовно. Ні, ви не можете.
@@levars1 от дідько
Я пішла в універ, бо в мене ніхто з родини там не був, їхній приклад роботи на заводі мене не влаштовував, а тому піти в універ то був мій план побудувати своє життя по-іншому. Я завершила філфак Укр мова/л-ра і Англійська. Маю і бакалавра і магістра і працюю за другою спеціальністю. Хоча навчання було важким, багато дисциплін та дуже багато теорії - я ні про що не жалкую, бо саме універ сильно повпливав на мене як особистість (нам ще у 2015 після вступу заборонили розмовляти російською навіть на перервах і хоч спочатку в мене і у всіх було неприйняття, саме це дозволило з легкістю перейти на українську). Звісно мої знання з другої спеціальності не рівня С1 і розмовну практику універ вам не надасть, але теоретична база основ навчання була закладена і навіть якби я не працювала репетитором, я хоч зрозуміла базові речі про виховання дітей (сподіваюся в майбутньому знадобляться). Роботу я знайшла лише після універу, бо мій вільний час під час навчання тільки на навчання йшов, всі хто вміють це поєднувати дуже круті! Мінус такого що перші 1.5 -2 роки прийшлося напрацьовувати досвід і клієнтську базу, що звісно відображалося на фінансах (нормальна зарплата більше мінімалки в мене з'явилася тільки через 1.5 року). Того як можете поєднати роботу і універ - супер, а як - ні то треба обирати що на даний час для вас має значення навчання чи фінансова незалежність.
Маю диплом бакалавра програмної інженерії та диплом магістра комп наук, змусили батьки. І я про це жалкую. Якщо що, то я спокійно працюю за спеціальністю (уже змирилася), але чи допоміг мені у цьому університет - ні. Усі необхідні навички я отримала або сама, або уже під час роботи. Принаймні мені здається, що це така специфічна спеціальність, де постійно треба адаптуватися до оновлень у сфері і старенькі дідусі для цього не підходять аж ніяк. Хоча математику у нас викладали непогано.
До речі, диплом у мене ніхто ніколи не питав, навіть якщо у вакансії було написано, що він треба)
Це для мене насправді болюча тема, але вважаю, що для деяких сфер ця освіта переоцінена і інколи дійсно краще ці роки провести так, як Ви) і користі від того буде в рази більше
ну я просрав 4 роки на комп науках, всі предмети на 90 старався закривати, ось якраз диплом доробив( роботи нема
@@vest_marks співчуваю( ситуація на ринку дуже складна, не сприймайте все на свій рахунок (раптом, якщо що). Новачкам важко, але Ви не здавайтеся! Якщо Вас цікавить сфера data science, то можу поділитися корисними матеріалами/питаннями, які мені задавали на співбесідах
Заздрю тим, хто знайшов у собі сили покинути нецікаве їм навчання.
Я зрозуміла, що не туди поступила, на третій день навчання, у вересні 1982. Але мама відкинула навіть можливість обговорення цього питання. І так - завжди. Сурове мамине обличчя і заборона на вираз емоцій. То був кінець епохи застою, коли цінність особистості ніким не усвідомлювалася.
Прожила життя "хорошої дівчинки" - навчання, дипломи, сім'я, кар'єра, ще навчання... Пошуки себе у зрілому віці...
На шостому десятку нарешті отримала ту професію, до якої лежить і душа, і розум, і є придатність.
Але, відверто кажучи, я вже взагалі мало чого хочу.
Вигоріла.
Дякую!!!
класне відео!
Дякую дуже!)
Навчаюсь зараз на прикланій фізиці та наноматеріалах, закінечення першого курсу, старші курси казали, що ти зрозумієш, що тобі не підходить галузь десь на 3 курсі, але я це розумію зараз, коли роблю задачі з виш мата та мат аналізу (хоча по факту ці предмети далі особливо не буде ).А взагалі це жарт, оскільки можна стерпіти ці предмети, по факту щось нове саме по фізиці я дізнаюся десь в середині другого курсу, з нового було вивченння металу та принцип роботу комп'ютерів, як працюють всі функції(до елементарних команд )та вивчення python, але це вже мова програмування, а саме моделювання фізичних процесів буде десь на третьому курсі .Розумію, що для більшості фізика це щось не потрібне в житті, хоча ж навпаки, фізика спостерігається у кожній сфері нашого життя, того сподіваюсь отримати нормальний фундамент, хоча й сама освіта складається з принципу на лекціях 1/3 матеріала, інше шукаєте самі та вивчаєте самі, того сподіваюсь, що моя професія буде потрібна у майбутньому.
Я так і не визначилася з професією, тому не отримала ніякої спеціалізованої освіти (хоча навчалася два роки в двох університетах, а потім кинула). Тепер жалкую лише через те, що закордоном, де я зараз живу, ця бумажка мені б значно полегшила життя 🤷♀️ Та і тепер, коли я б може і хотіла навчатися свідомо, я вже не можу, бо треба працювати, щоб себе забезпечувати, і поєднувати навчання і роботу дуже складно, майже неможливо.
А де живете ?
@@IraEdit Австрія
А щодо спільноти однодумців і кола знайомств: у мене тільки одна подруга з'явилася, інші - відпали бо коронавірус і війна не сприяли посиденькам в кафешках на початках, а потім у всіх своє життя проблеми, багато закордон повиїзджало, інтереси стали інші, професії обрали різні і поговорити нема про що( Але я зустріла в універі перших іноземців, спілкувалася із ними, знайшла варіанти волонтерських організацій для практики англійської майже безкоштовно, зустріла викладачів - майстрів своєї справи, звісно були і не дуже приклади, але якщо вчитися то хабарі не обов'язково давати. Горизонтальні зв'язки це супер, але не скажу що їх тільки в універі здобувають
після цього відео я задумалася про вищу освіту, може і без неї добре🤔
Привіт. Цікавить остання теза. Як зрозуміти що я не хочу завсім навчатися чи це вплив тікток та шкідливих трендів на мене?
В тебе або є бажання, або нема)
Я б радив в такому випадку на 1 рік зробити паузу, трохи попрацювати, пошукати себе і якшо через рік відчуєш, шо таки хочеш вчитись, то йдеш в універ)
А ще дуже раджу Українську Академію Лідерства
Особисто мені допомогало визначитись з професією, це те, що я відштовхувалась від своїх інтересів та навичок. Я читала в інтернеті опис професії, які навчики треба вміти та і які треба предмети здавати. Коли я вже здала ЗНО, я подавалась на всі можливі вузи та спеціальності. Мені подзвонили з двух універів та запропонували бути або журналістом, або вчителькою географії. Там я теж вже відштовхувалась куди мені ближче їхать, і до чого більше лежала моя душа, але погоджусь з деякими, що якщо не знаєш куди хочеш, то краще піти попрацювати, спробувати всі можливі варіанти, щоб зрозуміти ,хто ти по життю. Бо мені вбивали в голову: "а шо люди скажуть?" "якщо не здаси зно, поїдеш в село допомогати по хазяйству, і спробуєш в наступному році"- отакими от словами діти і впадають в депресію і страх, що потім через незадачу зно роблять суїцид. Тому, дуже круто, якщо батьки так не лякають дітей, а пускають їх працювати та шукати себе
Я думаю, просто не потрібно усіх заганяти в універи одразу після школи.
Молодій людині потрібно мати можливість пожити вільно, попрацювати, відчути смак власного заробітку, відповідальності за власне життя та добробут, побути у відносинах, трошки побачити світ, по можливості. Дещо подорослішати.
З власного досвіду, я відчуваю, що людина здатна визначитися з тим, де і ким хоче працювати, на кого вивчитися - ближче до свого 30-ліття.
І це не має бути приводом зневажати таку людину, яка не поспішає отримати аби який диплом і живе випадковими заробітками або працюючи десь на "не престижній" роботі чи посаді.
Ми загралися у престижність освіти, втративши сенси, для чого саме отримуються ті чи інші знання.
А потім маємо тисячі власників дипломів, які працюють не за фахом.
Смак власного заробітку....
Особисто мені не принципіально куди вступати, моя ціль полягає не в тому щоб вивчитись і тд. Моя ціль виїхати зі свого болота в велике місто, а універ дає чудову подушку безпеки, змогу знайти однодумців, а місто - кучу можливостей) Тому мастхев
Я не знала ким стати після 11 класу і просто відштовхувалась від поточних знань та вмінь - зараз купа інфи та тестів "що може підійти" людині. Впевнена, що шукати себе потрібно саме в університеті і це точно ніколи не буде "втрата часу", бо будь-який досвід є корисним. Тож я скептично ставлюсь до цього відео, бо підлітки мають розуміти, що в них не буде однієї роботи на все життя і щоб не було страху пробувати щось нове! Університет тобі дає навички адаптуватись під систему, якби це не звучало. Соціальна група має певну структуру та ієрархію, а унік дає можливість навчитись "уживатись" з іншими. Особливо якщо людина тебе неприємна або тебе не розуміє. В тебе такого немає, тому ти не зміг налаштуватись на системне навчання в уніку. Також університет стимулює розвиток мислення та логічної послідовності думок, і навички презентації. Рада за твій позитивний досвід, але мені видається, ти скоріше виняток з правил)
Про мінус швидкого дорослішання можу не погодитись. В цілому це погано, коли підліток хвилюється/боїться за своє майбутнє (не плутати з «думати ким буде»). Але багато хто вже у школі починає затравлюватись думкою, що він залишиться без підтримки. І як казав автор, в його батьків не було можливості забезпечити його навчання. Тому нічого не змінилось. Тільки тоді він витрачав би час на навчання щоб лишитись на бюджеті, а не на тусовки.
Не бійтесь пробувати, якщо, тим паче, є причини зробити так, а не інакше. Всюди є мінуси, тому обирайте те, що буде вам більше до смаку й не перетворить ваше життя цикл за програмою «так треба».
Ви країною помились з такими принципами. Тут усе існує за правилом "так треба". -_- Довбаний совок!
Подала цього року документи в кілька польських університетів. Сподіваюся, що вступлю. Класу з дев'ятого вже чітко розуміла, яка сфера цікавить, хоча точно ще не знаю, ким саме стану. Але філологія - це насправді дуже широкий напрямок та багато варіантів праці. Схиляюся до вчителювання, але моєю роботою майбутнього бачу як художні переклади в сфері геймдеву, так і індивідуальні уроки або синхронний переклад. Це також можливість в перспективі відкрити свою мовну школу. Єдиний мінус у тому, що мені довелося взяти рок перерви, адже взагалі спочатку розраховувала на КНУ, але потім почалася війна та плани змінилися, вирішила вивчити польську та пробувати себе в Польщі. Зате тепер я ще більш впевнена, що одержима різними мовами і хочу розвиватися в цьому напрямку. Хай всім щастить з вибором! Бажаю всім, хто потрапили в секцію коментарів, знайти свій шлях у житті ✨
Філологія це хрінь повна і не вартує жодної уваги
Ти сидиш у легендарній 314 аудиторії, де в мене проходять пари)
Ахахахх) кайф, оце так співпадіння)
Схожа історія, але просто перевівся на заочне. Якось дожимаю зараз аби її отримати (ще й по моїй спеціальності) в якій я маю 4+ років практичного досвіду. Тому зайвим не буде. Хоча і якість знань, яку дають просто жахлива і відстає років на 10.
Ті мінуси що ти кажеш в відео виглядають романтизованими. Мені університет не дав ні надійних друзів, ні контактів, ні однодумців. Можна сказати, що майже нічого. У моєї дружини так само. Та й в інших знайомих та сама ситуація.
Ви праві, за час навчання я навіть не знаю як звати половину одногрупників, що ж говорити про друзів та контакти
Я шкодую про свої дві вищі освіти. Даремна витрата часу та нервів. Навіть якщо ти чудово знаєш, всеодно тебе зливають і вимагають гроші, яких у тебе немає. Більшість студентів мають крутих батьків, які за них навчання й хабарі платять. А по закінченню тих нулів ті ж батьки і працевлаштування оплачують, до яких люди приходять отримати послуги професіоналів і платять відповідно, і ще й з щасливою пикою їхні прайси платять за це.
За мене ніхто нічого не платив, ні копійки ( їх власне й не було, але не суть) і тому мені було надзвичайно тяжко. Абсолютно невиправдано тяжко.
В мене не було ні підліткового життя, мої 20-ті також просрані. Мені ніколи не доводилось зустрічатись, бо часу на це не було. І в мене впринципі нічого немає для того, щоб створити сім'ю. Знань мені не дали, ті знання які є то самонавчання, я себе прфесіоналом назвати не можу і відповідно професійну відповідальність брати не можу. Та й впринципі без багатих батьків чи крутих знайомих працевлаштування не світить.
Тому не витрачайте дарма час, і зрозумійте одне :" Ваше життя жити вам, а не вашим батькам, які несвідомо намагаються прожити вами їх особисті ідеали та сподівання." Займайтесь собою і будуйте свій власний шлях по-своєму. Папірець, який свідчитиме тільки наявність цього папірця ви завжди встигнете отримати.
Та судячи з опису, то справа в тобі, а не в грошах та батьках.
@@Trevor_Morgan Я не знімаю із себе відповідальності та взагалі не звинувачую своїх батьків ( вони найкращі батьки у світі і мої герої, я захоплююсь ними).
Я кажу про те як все насправді працює. І не хочу щоб люди витрачали час і кошти на "спонсування" того що не працює і не збирається працювати. В моїй країні (Україні), нажаль, науки немає. А всі що є це самоуки. І спонукаю я до прийняття цього факту, бо це проблема, а рухатись вперед якось всім треба.
Диплом собі купити кожен встигне потім. Знання треба заробляти самому і тільки вони мають значення, а не папірці. Бо я не думаю, що Вам хотілось би аби Вашу новонародженну дитину із температурою 38 лікував довбень із дипломом лікаря водою та промиванням носу теплим фізрозчином. Диплом і ВНЗ в Україні на порядок денний це маячня і посміховисько.
Я не хочу, щоб молоді люди витрачали свій час дарма. І я не хочу підтримувати підтасовану статистику освіти в Україні, так вона ніколи не запрацює.
@@n_OUGHT кожен буде вирішувати для себе, що робити з навчанням. Слухати когось, а особливо в коментарях ніхто не буде, тому ваші заклики марні, але з іншої сторони бачучи, що у вас там коїться, то справді час витрачати взагалі не варто. Я маю на увазі, що витрачати час в Україні. Персонально мені диплом дав стартові знання, які я з часом покращив, те що ви своє не реалізували, то знову ваші проблеми. Це аби ви написали, як автор каналу, що я і так себе почуваю добре без диплому, то з іншої сторони може хтось і послухає, але те що ви написали…ну ви і без мене розумієте надіюсь. Ваш приклад з лікуванням в моїх реаліях не доречний, але звідки ви це могли знати. Підсумовуючи, то ваші заклики марні враховуючи ваш досвід який ви залишили.
Я всім раджу отако: поступайте туди де найлегше вчитись, поки є така можливість, адже з реформами вища освіта скоро буде важкувата + батьки не будуть бісити, адже ти вчишся. А тим вільним часом від легкого навчання: розвивайтесь у своєму напрямку.
Артур, привіт. А що зараз заважає вступити на заочне відділення в університет і в майбутньому отримати посаду в державній організації якщо є така мрія. Звісно розумію якщо це не на часі зараз: сім'я, війна, фінанси... Ніколи не пізно навчатися. Зі мною в університеті навчалися люди кому 55 і за 60 років. Вони це робили з неймовірним бажанням бо їм подобався процес навчання. Вони навчалися краще за 20-річних студентів. Бажаю успіхів твоєму каналу. Ти поширюєш цікаву інформацію і тебе завжди приємно слухати саме тому що ти маєш великий практичний досвід в житті. А от якби закінчив 2 університета то можливо не було б чим ділитись😅 Вірю в тебе, що якщо ти вирішиш здобути вищу освіту ти її точно здобудеш без проблем. Хай тобі щастить❤
100%)
Це питання часу і вірю, шо це точно буде) дякую за підтримку)
Посилання на банку не спрацьовує... Вже закрили збір?
Так, збір вже закрили
Дякую! Зараз апдейтну опис відео
Я себе питанням ким хочу стати довбу вже 3 роки. Відходив на курси по айті, хоч я там один з найкращих був мені то не заходило. У висновку почтупатису на програмну інженерію бо не знаю шо хочу. Можна ше і компютерну попробувати бо мене більше до мереж тяне але не впевнений. Опцій інших не бачу шо робити. Я думаю від того шо в глово попрацюю мені в голову точно нічо не прийде.
2:54 мій друг зараз закінчує 4курс на метрології в тому самому місці
Охохо) і як йому?)
@@keepgoingblog казав шо то таке собі але розраховує попрацювати по спеціальності.
@@9_killa оце цікаво)
І ще
Якщо ви раптом думаєте, чи вступати в універ чи ні, то якщо є можливість навчатися очно- так, якщо це дистанційне- не раджу
Я людинка яка довчилась ще до корони в коледжі офлайн на дизайнера, і то було правда чудово, потім я попрацювала рік на роботі і подумала, що мені хотілося би навчитись конкретному направленню в дизайні та пішла в універ по скороченій програмі на базі коледжу (3 роки замість 4х). Тож зараз я дороблюю дипломний проект і тільки сподіваюсь що цей час був не дарма: дистанційна- жах, хоч викладачі і стараються доносити інформацію, та можливості навчитися тому заради чого я шла майже і не було.
Одні плюси. Зараз можеш вступити і отримати відстрочку від мобілізації)
Правила можна змінити! Головне, щоб ти відповідав посаді.
А формальна наявність корочки - нічого не говорить про людину! Наші можновладці тому приклад.
У них по 2 по 3 вищі освіти.. а таке відчуття, що вони й школи не закінчували. Тому не парся! Захочеш стати "Прєзіком" - будеш!
Хотів би я вступити на факультет журналістики, але мабуть навчання в інституті/університеті дуже важке. Боюсь не потягну. Хоча якщо знайдуться добрі люди які мені допоможуть...
Я закінчила, можна сказати « промучила» пʼятирічне своє навчання у Львівському національному університеті Івана Франка на менеджмент з туризму
Пізно зрозуміла що це не моя справа, краще було б психологію вивчати, мене вона дуже цікавить
Але тепер , я вивчаю медицину в Німеччині, мені 35 років 😂
ТОП 🎉
Дякую!)
Все зарази економіки “ нашої держави 😌
6:10 в Олександрії побував?
Не був(
@@keepgoingblog на виїзд Карпат якось завітай. Не розчаруємо.💪🏻
Як на мене якщо не знаєш куди вступати, то спробуй філологію, англійську чи ще якусь. Навіть якщо ви не будете по цьому працювати ви просто будете мати високий рівень володіння іноземною мовою. Ті хто кажуть я можу вивчити і сам, зазвичай не вчать. Одиниці можуть самостійно добре вивчити іноземну
Багато де погано вчать англ. тому який толк туди рватись ? Іноді люди розповідають, що навіть таких стандартних тем в них не було в університетах. Піти там де іноземні мови ≠ іноземна мова буде на високому рівні. Ти повинен любити цю мову, сам її багато розвивати. А що ото просто ходити в юні та думати все так просто якщо поступив туди
Як людина, яка в цьому році завершує бакалаврат англійської філології, маю вставити слово.
На цей факультет треба йти з усвідомленням, що практикувати мову ви будете лише на практиці англійської, а все інше - це знання про саму мову (термінологія звичайно ж включно) та література.
Багато хто з моїх однокурсників зробив висновок, що вступив не туди, бо думали, що будуть вчити мові, в результаті вчать про мову та літературу (а не всім то до душі, як виявилося).
+ Іноземна філологія передбачає вивчення ще однієї мови, а то й двох, тож якщо лише англійська є ціллю, то курси та самостійне навчання більше принесуть користі.
Але на захист цієї думки маю сказати, що говорити я навчилася саме в універі англійською, бо у школі цьому менше уваги приділяли. Тож не все так погано, як може здатися.
Я просто навчаюсь на іноземній філології, але спеціальність прикладна лінгвістика. В нас нема літератури, але впринципі достатньо практики мови, не скажу що все ідеально, але прийнятно. Друга мова за вибором і також вчили веб дизайн, переклад та трохи програмування. Зараз розумію що моя спеціальність недостатньо сильна щоб бути спеціалістом в одній галузі, але дає можливість спробувати різні напрямки та визначитися куди рухатися далі та в чому розвиватися. І я впевнена що англійську без свого універу я б так не вивчила
Я в свої 48 років теж думаю про університет
Маленька поправочка: для балотування на посаду президента України серед вимог до кандидата не йдеться жодної мови про вищу освіту
Якщо справді хочеш того шлюху і можливостей на високих політичних посадах, то я особисто раджу вступати в універ, може й приватний теж окей. Так, ти дорослий, але в в тій же Європі є студенти в 60 років. Тому якщо це причина не вступати, то не переймайсь)
а я радий що у моєму житті були ці безтурботні роки універу. Бо молодість за гроші не купиш, як і час... І хоч я працюю зараз більше як руками ніж як інженер,(згідно мого диплому після універу), всеодно університет це була свого роду "школа саморозвитку" в плані осмислення себе і комунікації у соціумі. Бо у ш колі є "круті" і "не круті" і все що залишається "не крутим" це мавпувати поведінку "крутих" щоб не виглядати аутсайдерами. Це тупо і ніякого саморозвитку не дає. А от в універі вчаться люди у яких трошки більше розуму ніж щоб сказати/зробити щось дурне і стати "крутим" в очах інших. Плюс вік додає розуму.
Якось так.... А якщо би я не вчився в університеті, а наприклад пішов би на якусь "брудну" роботу щоб заробити собі на квартиру за кілька років і стати незалежним від батьків- я б скоротив час своєї молодості і безтурботного життя, як ви сказали у відео... А це вже не вернеш...
Університет зараз - це хіба що відсрочка від служби на 4-5 років, для кого це актуально. Закінчив КПІ, ФІОТ. Освіту, яку дають там, все одно мало актуальна. Для IT знання треба брати не в університетах
Про ІТ погоджуюсь
Універу для цього не треба) треба скіли і толкову голову)
прям зараз там навчаюсь на 3му курсі. Мало цього, через ковід та війну почався дистант ще з першого курсу. В результаті ні нетворкінгу, ні університетського життя, ні знань, ні кайфу, нічого. Ну хоча б декілька конекшенів знайшов. А так просто відсрочка і мозкойобство.
@@capybleppa47я встиг походити тільки семестр в університет на 1 курсі і після цього молодість для мене закінчилася. Вважай що ми втрачене покоління))
Завершую бакалаврат, КПІ ФІОТ не раджу, сесія забирає весь вільний час і дуже деморалізує, 75% інформації не актуальні. Всі знайомі з потоку, хто вже працюють відгукуються, що здебільшого навчались самі, а за ці 4 роки лише декілька предметів були корисними, і легше було їх на ютубі вивчити))
Проблема більшості вузів, що готують фахівців нікому непотрібних професій на ринку праці, плюс природничі напрямки то там ще і зміни в науці часто, то як в мене, отримав диплом, а через рік половину того що вчив вже неактуально, бо науковці поробили зміни. І толку мені від того диплому ноль. На прикладі ЧНУ імені Федьковича, на природничих напрямках готують викладачів, але ж люди поступають не на педагогічний. От такий парадокс. Купу кафедр, а години зменшили на основні предмети, і докінця вчать як і всюди, всього потроху та нічого конкретно. Виправдано коли вчаться на медичному, ветеринарному. Більшість того, що вчать на інших напрямках то можна скоротити до 2-3 років, а не 4-5. Так само школа, для чого там залишатись після 9 класу??? Ті професії, які і годують,і потрібні і собі в нагоді стануть, то на них вчать училища, коледжи, профтехліцеї. І це крута освіта, якісна, і потрібна,на відміну від вищих навчальних закладів