Вдячна Вам щиро за Вашу просвітницьку працю! ДЯКУЮ ЗА ТЕ, ЩО НАГАДУЄТЕ НАМ ПРО НАШУ ДОРОГОЦІННУ КУЛЬТУРНУ, ДУХОВНУ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ, ІСТОРИЧНУ СПАДЩИНУ!❤
Пане Степане, із захопленням слухала вашу розповідь. Дякую, що відкрили моїй увазі такий глибокий і життєвий твір. Дійсно, в школі не сприймала цей роман через нудне й "совєцке" трактування ідеї твору. Надзвичайно цікаво слухати вас. Ви- талановитий , продовжуйте заохочувати нас цікавитись рідною літературою. Дякую щиро за вашу працю.
Дуже цікаво, як завжди. Дякую вам за розповідь. З приводу шкільних вчителів української літератури, в точку. Я вчився у школі в середині 90-х у Миколаєві. Все робили ті совєтські вчителі щоб в дітей була відраза до української літератури.
Я закінчила школу у 1964 році. Згодна на 100%. У нас у школі було дві вчительки. Одна була пародією на вчителя. Літературу вона не викладала від слова зовсім. І нам дісталось те чудо. Так було з 5 по 9 класи. Потім була інша, воно гарно говорила українською,але все було монотонно і нудно. Всі твори,які входили у шкільну програму,я прочитала у 2014 році. Тільки тоді зрозуміла наскільки багата українська література.
Роман геніальний. Більшість вчителів української літератури не розуміють цей твір і через те погано доносять його учням. І, взагалі, Панас Мирний геніальний письменник, світового рівня у свій час і до сьогодні.
Слухаю завжди з великою увагою Ваші розповіді. Чіпка мене колись дуже дратував, вважала, що він вже "не мав права" оступатись... Тепер по-іншому сприймаю цей образ. Близький він мені ще й через прізвище Гнидка
Дуже вдячна за вашу роботу,знаючи тепер справжню біографію письменників по іншому читаю їхні твори.Якщо можна,хотілося би послухати про Анатолія Дімарова
Дякую,так нам треба читати і перечитувати наших класиків,бо ми дуже погано знаємо свою літературу і своє мистецтво,а як говорив Ю.Шевельов,що найгірше,коли тексти непрочитані.ще раз дякую за канал
Дякую, але педагогічні проблеми-це цілком не моя компетенція). Як на мене, не треба цей роман взагалі вивчати у школі. Краще вже вивчати Панаса Мирного повість "П'яниця".
Пане Степане, Вас слухаєш на одному диханні і завжди трішки сумно, що так стрімко збігає час. У цьому неперевершеному відео (втім, вони всі такі харизматичні на Вашому каналі) Ви розкрили глибокі нуртування бунтівної душі, здавалося б, добре знайомого нам героя хрестоматійного шкільного твору. Оці шальки терезів (геніальні рядки С. Вишенського), де час від часу переважують то світлі порухи душі, то темні її закутки, то прагнення любові та емоційного тепла , то демонічний потяг до плюндрування цих почуттів, - це, власне, трагедія людської екзистенції в тяжкі переломові часи. Разом із Панасом Мирним, ні, після нього і з вершини свого письменницького таланту, психоаналітичного дару і життєвого досвіду Ви філософськи переосмислили, пережили і прожили трагедію Чіпки на високій пристрасній ноті. Щиро дякую Вам за відкриття нових обріїв у сприйнятті класичних творів нашої літератури.
Дякую Вам. Не раз читала цей роман. Хоча для мене він дуже страшний. Декілька років тому, коли їхала з Полтави до Харкова, сіла не на той потяг, сиділа в телефоні, а коли на зупинці подивилась на станцію , назва якої Ромодан, жах скував мене, не тому що я не туди поїхала, а від згадки про хрест над Ромоданом.
Цікава і трохи ностальгічна розмова, як для мене. В дитинстві я навчався у 8-й школі м. Полтави. Поряд в невеликому зеленому гаї знаходилась могила Панаса Мирного і його дружини. Пам'ятаю і про невеличку церкву неподалік могили, яку було знищено на початку 50-х рр. На могилі стояв гранітний обеліск з написом: ''Годі нам Музо пісні співати й тішити серце своє... З слова живого скуй самопали й з ними між люди іди''. Майже ніхто не звертав уваги ні на ту могилу, ні на постать цього видатного українського письменника. Причина зрозуміла. Викладання української літератури було підпорядковане московській колонізаторській ідеології, згідно якої все українське є вторинним і малозначущим. Тому сьогодні в дуже поважному віці доводиться ''відкривати'' завдяки Вашим літературним відео п. С. Процюк в новому світлі з дитинства знайомі імена наших письменників. Дякую Вам дуже, за Вашу неоціненну працю.
Шановний пане Романе, із великим задоволенням прослухала Вашу лекцію. Неможливо не любити Панаса Мирного. Його твори дивовижні. Вони пахнуть, звучать, а герої описані так, що , здається, простягнеш руку і доторкнешся до них. А головне - вони спонукають думати, міркувати і розбиратися в таких питаннях, які були , є і , на жаль, будуть супроводжувати людей. Не вчителі винні в тому, що сучасні діти не знають і не хочуть знати твори не тільки Панаса Мирного, а й усіх інших класиків-українців. Коли я вчилась у школі (кінець 70-х - початок 80-х р.р), то ми цей роман читали в повному обсязі , бо тільки після повного прочитання можна було отримати високий бал з літератури. Вже мої діти читали скорочений хрестоматійний варіант, і від них ніхто не вимагав повного прочитання. А зараз в школах опрацювання роману звелось тільки до аналізу 1 і 4 частин. Що можна зрозуміти, прочитавши тільки початок і кінець? Як може школяреві сподобатись книга, якщо він навіть не ознайомився з основною сюжетною лінією? Вже давно треба ставити питання перед Міністерством освіти про те, щоб не перегружати шкільну програму певною кількістю творів, а вибрати якісь окремі перли нашої класики і розбирати їх цілісно, із детальним аналізом. Щоб вчитель міг зосередитись на таких моментах, як художня деталь, авторська мова, художні тропи, психологізм і т.і. Якщо учень опрацював тільки якісь окремі епізоди твору, то все це зробити неможливо. Неможливо навіть зробити повноцінну характеристику літературного героя, бо ми фактично не знаємо його вчинки. І не може нікому сподобатись твір, який знаєш тільки поверхово. Це як, скажімо, переказати комусь своїми словами роман Л.Костенко "Маруся Чурай", а потім запитати : "Ну що, тобі сподобалось?" І ще такий момент: скільки прочитань роману, стільки і оцінок. Мені особисто подобається Грицько , а Чіпку я навпаки не можу виправдовувати. Якби всі люди були такими , як Грицько, то , можливо, таким як Чіпка не доводилось би боротися за правду. І як можна виправдати людину, яка ,вже живучи багато, заможно , іде різати сім'ю і малих дітей. Зловживання горілкою це виправдовує? Пояснення, що Чіпка став іншою людиною в той момент ну таке собі. В такому разі можна виправдати всіх і вся і нікого ні в чому не звинувачувати. Наприклад жінку, яка вдається до розпусти, покинула своїх дітей і зраджує свого чоловіка, можна виправдати тим, що у неї в організмі відбувається гормональний вибух. І вона вже не та, що була раніше. Але це говорить тільки про те, що роман дійсно заставляє замислюватись. Прочитавши його, кожен сам наштовхує себе на якісь відповіді стосовно моральних законів і правил. Ще раз дякую за цікаву лекцію.
Зі школи обожнювала цей роман. Читала не менш як 10 разів. І щоразу відкриваю для себе щось нове. Тепер намагаюся на своїх уроках прищеплювати дітям любов до цього твору. На мою думку, якби Панас Якович не написав би більше нічого - він усе одно був би класиком української літератури. Потужний роман, проймає до глибини душі.
Дякую, ваші емоційні відео,співпереживання героям ваших розповідей захоплюють. Слухаю з великим задоволенням. Ще часто слухаю аудіо книги,є улюблені голоси,але здебільшого російські є і українською мовою,непогано,але шукаю найкращого і уявляю ,як би ви були тим голосом. Є у вас в планах ? Можна свої твори, хоча б невеличкі оповідання, я надіюся
Так, радянська школа не мотивувала читати хороші книжки. Хоча і серед вчителів мені зустрічалися особистості ( як взагалі в суспільстві). Треба прослухати "хіба ревуть воли як ясла повні".
Читала цей роман ще в школі, глибоко мене вразив, кінцівку перечитувала декілька разів, сподіваючись, що щось пропустила, не так зрозуміла і насправді Чіпка не зробив цей злочин, ну дуже мені було шкода Чіпку, навіть зараз шкода. Дякую, що так цікаво і емоційно проаналізували головні події роману і самого Чіпку. Хочеться перечитати роман ще раз, але водночас "страшно", бо знову доведеться пережити сильні емоції жалю, так хотілось, щоб у Чіпки по-інакшому склалась доля, але якби був "хеппі енд", то роман не зачепив би за саму душу.
Дякую за цікаву розповідь, за Ваш пильний погляд на класику української літератури. Думаю, що інтерпретація шкільна часто є далекою від правди, яку хотів донести письменник і це спричиняється до того, що учням цей твір Панаса Мирного видається скучним. А ще, це моє таке враження, дітям сплітаються воєдино Панаси, Чіпки, воли, ясла, село - і це б'є по їхніх амбіціях, адже так хочеться відбігти подалі від села і всього такого депресивного, а українське село всю дорогу показували в школі і де тільки можна саме таким
Залишила собі прослуховування на завтра за ранковою кавою, дуже цікаво чи будуть аналогії із сучасністю. Як на мене, роман не втратив актуальності, дуже багато наших співгромадян наслідує сумну долю Чіпки із поправкою на наші реалії.
Дякую, пане Степане за розбір цього роману. Чи винні вчителі? Певно, що ні. Або частково. Твір великий, критично-реалістичний (а народ все хоче "дворянської лінії", забуваючи, що коли б не було таких творів, від яких носа вернуть не через художні особливості, а через зміст (чому Рембрандт не Рафаель), то не було б соціальних поступок і зрушень, щоб усі виходили на "таку лінію"), від життєвого досвіду учнів далекий та ще й де було раніше говорити про генетику, про психологію, соціологію. А вона насправді важка, глянути лишень на фото 19 ст. Листувався Панас Мирний з синами російською ( Що зробиш? Не пророк у своїй землі, на відміну від Грінченка... Один з найзворушливіших і найчуттєвіших ) -- епізод у сінях Галиної хати, коли розбишаки повернулися на хутір після нічного розбою: вітер, холодний дощ чи то сніг, боса Галя в обіймах Чіпки... Чіпка як великий вогонь: страшить і вабить, та не зігріє, хіба що коли тільки розгоряється чи стихатиме , а після нього пустка.
Дякую, п. Олю. Єдине зауважу -мені тут найменше ходить про вчителів і педагогіку, а лише про один із найвідоміших українських романів( міг би і не вивчатися у школі-ще рано у такому віці) .
@@Stepan_Protsiuk О,пане Степане,рано! А мені вдалося прочитати його ще в другому класі! І діалог Чіпки з Галею ,де Чіпка переймається,щоб Галя не покаляла свої ніжки дуже мені запам'ятався! В ньому було стільки ніжності,кохання.Зараз,мабуть,вже все сприйметься не так... А тоді моїм другом був Шекспір,бо мені подобались найбільше ті книги,де було найбільше спілкування між героями,найбільше прямої мови, найбільше діалогів( хоч слово це на той час ,мабуть, було ще мені невідоме).А от коли вже вивчали цей твір по програмі,то поведінка Чіпки була незрозуміла,складна... Одне слово-неприкаяний,нещасна людина...Суперечності його розривали. Зрештою,хто з нас впізнАє в собі тих,якими ми були раніше? Завжди дивуюсь тим людям,які зуміли пронести свою душу крізь життя чистою,незаплямованою,не розгубили доброти серця.Мені такі люди зустрічались.Я відкрито ними захоплююсь і кажу це їм у вічі.
Глибина прийняття і розуміння художнього твору, як на мене, більшою мірою залежить від читацького досвіду, а не від віку. Знаю 16-літніх, які краще розуміються на цьому романі, ніж дорослі. Усе залежить від того, коли людина почала читати, що, як і скільки вона читає. Дякую за відеорозповідь.
Пане Степане, чи немає у Ваших планах підготувати розповідь про Гелія Снєгірьова. На мою думку це несправедиво забутий на сьогодні літератор та дисидент, хоч не знаю, чи відносив він себе до них?
Мабуть це так: якби у Чіпки було щасливе дитинство і трохи менше в житті, а саме в дитинстві і юності , несправедливості, що зранило його серце, можливо б в нього в душі була б інша енергія творення, а не руйнування?.....
мені здається що проблема може не у вчителях. я перечитав цей роман нещодавно і так намагався пригадати, яке мав ставлення в школі. мені здається не може дитина розуміти цього роману, бо не має досвіду, не розуміє про що йдеться. що цей роман не багато сенсу читати щонайменше до 30ти. та і тяжкий він, депресовий дуже. особливо зараз (бачимо як москалі не змінюються) а тоді що залишається там дитині? хіба що оцей сум, розуміння жахів життя. може ще якась повчальна історія про алкоголь - та й навіть те треба розуміти через залежності. розуміння яке відсутнє у більшості суспільства, де там у вчителів чи дітей.
Ваша правда, тільки що обговорювала цю тему з донькою. Життєвий досвід важливий для розуміння і сприйняття багатьох творів і української літератури, і інших країн. Я б пропонувала вивчати творчість письменників через прочитання невеликих оповідань та віршів з ознайомленням історичних подій того часу, побуту, більше торкатися біографій письменників, ставити перед учнями питання для обговорення, розвивати через диспути критичне мислення, десь вплітати творчі підходи в уроки. Перед усім для учнівського процесу повинна бути зацікавленність, вона приведе до якісного вивчення матеріалу.
Друзі, просив би всіляко поширювати цю відеорозповідь. Також пишіть у коментарях ваші думки стосовно нинішньої відеорозмови!
Вдячна Вам щиро за Вашу просвітницьку працю! ДЯКУЮ ЗА ТЕ, ЩО НАГАДУЄТЕ НАМ ПРО НАШУ ДОРОГОЦІННУ КУЛЬТУРНУ, ДУХОВНУ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ, ІСТОРИЧНУ СПАДЩИНУ!❤
Дякую!
Пане Степане, із захопленням слухала вашу розповідь. Дякую, що відкрили моїй увазі такий глибокий і життєвий твір. Дійсно, в школі не сприймала цей роман через нудне й "совєцке" трактування ідеї твору. Надзвичайно цікаво слухати вас. Ви- талановитий , продовжуйте заохочувати нас цікавитись рідною літературою. Дякую щиро за вашу працю.
Дякую автору! Дуже цікавий контент!
Велике дякую. Бажаю здоров'я.
@@ЛарисаДубасюк Дякую
Дякую,пане Степане! Ви таку гарну справу робите - просвітництво. Хай Вам щастить!!!
Вдячний Вам!
Дякую. Дякую за прекрасний розбір. Якби можна було поставити тисячі лайків я б поставила. Здоров'я Вам і натхнення ❤
Дякую!
Дуже цікаво, як завжди. Дякую вам за розповідь. З приводу шкільних вчителів української літератури, в точку. Я вчився у школі в середині 90-х у Миколаєві. Все робили ті совєтські вчителі щоб в дітей була відраза до української літератури.
Дякую!
Я закінчила школу у 1964 році. Згодна на 100%. У нас у школі було дві вчительки. Одна була пародією на вчителя. Літературу вона не викладала від слова зовсім. І нам дісталось те чудо. Так було з 5 по 9 класи. Потім була інша, воно гарно говорила українською,але все було монотонно і нудно. Всі твори,які входили у шкільну програму,я прочитала у 2014 році. Тільки тоді зрозуміла наскільки багата українська література.
Щиро дякую за цікаві історії
Роман геніальний. Більшість вчителів української літератури не розуміють цей твір і через те погано доносять його учням. І, взагалі, Панас Мирний геніальний письменник, світового рівня у свій час і до сьогодні.
Дякую, пане Степане, за дуже цікаву та дуже корисну розповідь!
Слухаю завжди з великою увагою Ваші розповіді. Чіпка мене колись дуже дратував, вважала, що він вже "не мав права" оступатись... Тепер по-іншому сприймаю цей образ. Близький він мені ще й через прізвище Гнидка
Дякую Вам!
Дякую!!Дуже цікаво!!
Дуже вдячна за вашу роботу,знаючи тепер справжню біографію письменників по іншому читаю їхні твори.Якщо можна,хотілося би послухати про Анатолія Дімарова
@@ОксанаВонсович-м4э , дякую!
Дякую,так нам треба читати і перечитувати наших класиків,бо ми дуже погано знаємо свою літературу і своє мистецтво,а як говорив Ю.Шевельов,що найгірше,коли тексти непрочитані.ще раз дякую за канал
Дякую Вам, п. Лілю!
Хіба...один із кращих творів в укр літературі. Якби ж цей предмет краще викладали в школі 😢
Дякую, але педагогічні проблеми-це цілком не моя компетенція). Як на мене, не треба цей роман взагалі вивчати у школі. Краще вже вивчати Панаса Мирного повість "П'яниця".
Обов'язково передивлюсь ще одне Ваше відео про Панаса Мирного.
Дякую, пане Степане! Цікаво та енергетично, як завжди! Продовжуйте, будь-ласка.
Дякую!
Пане Степане, Вас слухаєш на одному диханні і завжди трішки сумно, що так стрімко збігає час. У цьому неперевершеному відео (втім, вони всі такі харизматичні на Вашому каналі) Ви розкрили глибокі нуртування бунтівної душі, здавалося б, добре знайомого нам героя хрестоматійного шкільного твору. Оці шальки терезів (геніальні рядки С. Вишенського), де час від часу переважують то світлі порухи душі, то темні її закутки, то прагнення любові та емоційного тепла , то демонічний потяг до плюндрування цих почуттів, - це, власне, трагедія людської екзистенції в тяжкі переломові часи. Разом із Панасом Мирним, ні, після нього і з вершини свого письменницького таланту, психоаналітичного дару і життєвого досвіду Ви філософськи переосмислили, пережили і прожили трагедію Чіпки на високій пристрасній ноті. Щиро дякую Вам за відкриття нових обріїв у сприйнятті класичних творів нашої літератури.
Щиро вдячний, пані Валентино!
Дякую Вам за працю та цікаве відео.
Дякую!
Дякую Вам. Не раз читала цей роман. Хоча для мене він дуже страшний. Декілька років тому, коли їхала з Полтави до Харкова, сіла не на той потяг, сиділа в телефоні, а коли на зупинці подивилась на станцію , назва якої Ромодан, жах скував мене, не тому що я не туди поїхала, а від згадки про хрест над Ромоданом.
Я Вас цілком розумію...
Цікава і трохи ностальгічна розмова, як для мене. В дитинстві я навчався у 8-й школі м. Полтави. Поряд в невеликому зеленому гаї знаходилась могила Панаса Мирного і його дружини. Пам'ятаю і про невеличку церкву неподалік могили, яку було знищено на початку 50-х рр. На могилі стояв гранітний обеліск з написом: ''Годі нам Музо пісні співати й тішити серце своє... З слова живого скуй самопали й з ними між люди іди''. Майже ніхто не звертав уваги ні на ту могилу, ні на постать цього видатного українського письменника. Причина зрозуміла. Викладання української літератури було підпорядковане московській колонізаторській ідеології, згідно якої все українське є вторинним і малозначущим. Тому сьогодні в дуже поважному віці доводиться ''відкривати'' завдяки Вашим літературним відео п. С. Процюк в новому світлі з дитинства знайомі імена наших письменників. Дякую Вам дуже, за Вашу неоціненну працю.
Вдячний Вам за щемливі спогади і тонке розуміння!
Вітаю з світлим святом Великодня!
Навзаєм!
Дякую Вам!
Дуже цікаво.Дякую,п.Степане,за Ваш особливий погляд на літературний твір,який підштовхує до переосмислення вже звиклого бачення !
Дякую, п. Галю!
Дякую вам за вашу працю задля України
Вдячний за глибоке розуміння.
Дякую за відео, п.Степане, нещодавно перечитала роман Панаса Мирного, зовсім інше сприйняття, ніж в шкільні роки, твір дуже сильний, вразив
Дякую!
Шановний пане Романе, із великим задоволенням прослухала Вашу лекцію. Неможливо не любити Панаса Мирного. Його твори дивовижні. Вони пахнуть, звучать, а герої описані так, що , здається, простягнеш руку і доторкнешся до них. А головне - вони спонукають думати, міркувати і розбиратися в таких питаннях, які були , є і , на жаль, будуть супроводжувати людей.
Не вчителі винні в тому, що сучасні діти не знають і не хочуть знати твори не тільки Панаса Мирного, а й усіх інших класиків-українців. Коли я вчилась у школі (кінець 70-х - початок 80-х р.р), то ми цей роман читали в повному обсязі , бо тільки після повного прочитання можна було отримати високий бал з літератури. Вже мої діти читали скорочений хрестоматійний варіант, і від них ніхто не вимагав повного прочитання. А зараз в школах опрацювання роману звелось тільки до аналізу 1 і 4 частин. Що можна зрозуміти, прочитавши тільки початок і кінець? Як може школяреві сподобатись книга, якщо він навіть не ознайомився з основною сюжетною лінією? Вже давно треба ставити питання перед Міністерством освіти про те, щоб не перегружати шкільну програму певною кількістю творів, а вибрати якісь окремі перли нашої класики і розбирати їх цілісно, із детальним аналізом. Щоб вчитель міг зосередитись на таких моментах, як художня деталь, авторська мова, художні тропи, психологізм і т.і. Якщо учень опрацював тільки якісь окремі епізоди твору, то все це зробити неможливо. Неможливо навіть зробити повноцінну характеристику літературного героя, бо ми фактично не знаємо його вчинки. І не може нікому сподобатись твір, який знаєш тільки поверхово. Це як, скажімо, переказати комусь своїми словами роман Л.Костенко "Маруся Чурай", а потім запитати : "Ну що, тобі сподобалось?" І ще такий момент: скільки прочитань роману, стільки і оцінок. Мені особисто подобається Грицько , а Чіпку я навпаки не можу виправдовувати. Якби всі люди були такими , як Грицько, то , можливо, таким як Чіпка не доводилось би боротися за правду. І як можна виправдати людину, яка ,вже живучи багато, заможно , іде різати сім'ю і малих дітей. Зловживання горілкою це виправдовує? Пояснення, що Чіпка став іншою людиною в той момент ну таке собі. В такому разі можна виправдати всіх і вся і нікого ні в чому не звинувачувати. Наприклад жінку, яка вдається до розпусти, покинула своїх дітей і зраджує свого чоловіка, можна виправдати тим, що у неї в організмі відбувається гормональний вибух. І вона вже не та, що була раніше. Але це говорить тільки про те, що роман дійсно заставляє замислюватись. Прочитавши його, кожен сам наштовхує себе на якісь відповіді стосовно моральних законів і правил.
Ще раз дякую за цікаву лекцію.
Широ дякую Вам! Одне уточнення - я називаюся Степан.
@@Stepan_Protsiuk Вибачте, будь ласка, що неправильно звернулась . Будемо знайомі, пане Степане!
@@ВероникаСтрокач , нічого страшного). Так, будемо знайомі, пані Вероніко.
Зі школи обожнювала цей роман. Читала не менш як 10 разів. І щоразу відкриваю для себе щось нове. Тепер намагаюся на своїх уроках прищеплювати дітям любов до цього твору. На мою думку, якби Панас Якович не написав би більше нічого - він усе одно був би класиком української літератури. Потужний роман, проймає до глибини душі.
Саме так!
Чудовий коментар!
Я Вас підтримую, бажаю успіхів у просвітництві молодого покоління!
ПОШУКАЮ ВАШІ РОМАНИ В КНИГАРНІ, АБО ЗАМОВЛЮ У ВАС. ДЯКУЮ ЗА ВЧАСНЕ НАГАДУВАННЯ!❤
Дякую!
❤❤
Дякую, ваші емоційні відео,співпереживання героям ваших розповідей захоплюють. Слухаю з великим задоволенням.
Ще часто слухаю аудіо книги,є улюблені голоси,але здебільшого російські є і українською мовою,непогано,але шукаю найкращого і уявляю ,як би ви були тим голосом. Є у вас в планах ? Можна свої твори, хоча б невеличкі оповідання, я надіюся
Сердечно дякую! Подумаю над Вашим побажанням.
@@Stepan_ProtsiukПриєднуюсь до такої
ідеї-пропозиції! Дерзайте,пане Степане!
@@Гіацинт , дякую
Бажаю Вам любові, щастя, довгого і здорового життя
Навзаєм!
Дякую вам за відеоматеріал. після вашого відео в мене виникло бажання перечитати знову цей роман.
Радий. Дякую.
Дякую за роботу
Дякую дуже!
Так, радянська школа не мотивувала читати хороші книжки. Хоча і серед вчителів мені зустрічалися особистості ( як взагалі в суспільстві).
Треба прослухати "хіба ревуть воли як ясла повні".
Читала цей роман ще в школі, глибоко мене вразив, кінцівку перечитувала декілька разів, сподіваючись, що щось пропустила, не так зрозуміла і насправді Чіпка не зробив цей злочин, ну дуже мені було шкода Чіпку, навіть зараз шкода. Дякую, що так цікаво і емоційно проаналізували головні події роману і самого Чіпку. Хочеться перечитати роман ще раз, але водночас "страшно", бо знову доведеться пережити сильні емоції жалю, так хотілось, щоб у Чіпки по-інакшому склалась доля, але якби був "хеппі енд", то роман не зачепив би за саму душу.
Дякую!
Дякую за цікаву розповідь, за Ваш пильний погляд на класику української літератури. Думаю, що інтерпретація шкільна часто є далекою від правди, яку хотів донести письменник і це спричиняється до того, що учням цей твір Панаса Мирного видається скучним. А ще, це моє таке враження, дітям сплітаються воєдино Панаси, Чіпки, воли, ясла, село - і це б'є по їхніх амбіціях, адже так хочеться відбігти подалі від села і всього такого депресивного, а українське село всю дорогу показували в школі і де тільки можна саме таким
Іро, дуже точно! Є і такий аспект. Згоден з Вами.
Дякую!
Залишила собі прослуховування на завтра за ранковою кавою, дуже цікаво чи будуть аналогії із сучасністю. Як на мене, роман не втратив актуальності, дуже багато наших співгромадян наслідує сумну долю Чіпки із поправкою на наші реалії.
Дякую, пане Степане за розбір цього роману. Чи винні вчителі? Певно, що ні. Або частково. Твір великий, критично-реалістичний (а народ все хоче "дворянської лінії", забуваючи, що коли б не було таких творів, від яких носа вернуть не через художні особливості, а через зміст (чому Рембрандт не Рафаель), то не було б соціальних поступок і зрушень, щоб усі виходили на "таку лінію"), від життєвого досвіду учнів далекий та ще й де було раніше говорити про генетику, про психологію, соціологію. А вона насправді важка, глянути лишень на фото 19 ст.
Листувався Панас Мирний з синами російською ( Що зробиш? Не пророк у своїй землі, на відміну від Грінченка...
Один з найзворушливіших і найчуттєвіших ) -- епізод у сінях Галиної хати, коли розбишаки повернулися на хутір після нічного розбою: вітер, холодний дощ чи то сніг, боса Галя в обіймах Чіпки...
Чіпка як великий вогонь: страшить і вабить, та не зігріє, хіба що коли тільки розгоряється чи стихатиме , а після нього пустка.
Дякую, п. Олю. Єдине зауважу -мені тут найменше ходить про вчителів і педагогіку, а лише про один із найвідоміших українських романів( міг би і не вивчатися у школі-ще рано у такому віці) .
@@Stepan_Protsiuk Цілком погоджуюся.
@@Stepan_Protsiuk О,пане Степане,рано! А мені вдалося прочитати його ще в другому
класі! І діалог Чіпки з Галею
,де Чіпка переймається,щоб Галя не
покаляла свої ніжки дуже мені запам'ятався!
В ньому було стільки ніжності,кохання.Зараз,мабуть,вже
все сприйметься не так...
А тоді моїм другом був Шекспір,бо
мені подобались найбільше ті
книги,де було найбільше спілкування
між героями,найбільше прямої мови,
найбільше діалогів( хоч слово це на
той час ,мабуть, було ще мені невідоме).А от коли вже вивчали
цей твір по програмі,то поведінка
Чіпки була незрозуміла,складна...
Одне слово-неприкаяний,нещасна
людина...Суперечності його розривали.
Зрештою,хто з нас впізнАє в собі
тих,якими ми були раніше?
Завжди дивуюсь тим людям,які
зуміли пронести свою душу
крізь життя чистою,незаплямованою,не розгубили доброти серця.Мені
такі люди зустрічались.Я відкрито
ними захоплююсь і кажу це їм
у вічі.
@@Гіацинт , я розумію Вас і частково згоден з цим.. Але все ж я значною мірою згоден із Тарасом :"Раз добром нагріте серце вік не прохолоне"
Глибина прийняття і розуміння художнього твору, як на мене, більшою мірою залежить від читацького досвіду, а не від віку. Знаю 16-літніх, які краще розуміються на цьому романі, ніж дорослі. Усе залежить від того, коли людина почала читати, що, як і скільки вона читає. Дякую за відеорозповідь.
Українська звитяга і мужність: Хрестоматія з військово-патріотичного виховання української молоді / Упор. Рудюк С.П.
Пане Степане, чи немає у Ваших планах підготувати розповідь про Гелія Снєгірьова. На мою думку це несправедиво забутий
на сьогодні літератор
та дисидент, хоч не знаю, чи відносив він себе до них?
Дякую. Я говорив про нього у відео, де йшлося про процес так званої СВУ
моя мама розповідала, що не могла зрозуміти назви "Хіба ревуть воли як ясла повні"
Мабуть це так: якби у Чіпки було щасливе дитинство і трохи менше в житті, а саме в дитинстві і юності , несправедливості, що зранило його серце, можливо б в нього в душі була б інша енергія творення, а не руйнування?.....
Мами / Марія Матіос
Пане Степане, як Ви гадаєте: чи вплинув фразеологізм "п'яний як чіп" на вибір П. Мирним імені головного героя?
Якщо серйозно, то думаю, що не вплинув
Орли. Історичне оповідання з років 1734 - 1750 / Богдан Лепкий
мені здається що проблема може не у вчителях. я перечитав цей роман нещодавно і так намагався пригадати, яке мав ставлення в школі.
мені здається не може дитина розуміти цього роману, бо не має досвіду, не розуміє про що йдеться.
що цей роман не багато сенсу читати щонайменше до 30ти. та і тяжкий він, депресовий дуже. особливо зараз (бачимо як москалі не змінюються)
а тоді що залишається там дитині? хіба що оцей сум, розуміння жахів життя. може ще якась повчальна історія про алкоголь - та й навіть те треба розуміти через залежності. розуміння яке відсутнє у більшості суспільства, де там у вчителів чи дітей.
Загалом я з вами згідний
Ваша правда, тільки що обговорювала цю тему з донькою.
Життєвий досвід важливий для розуміння і сприйняття багатьох творів і української літератури, і інших країн. Я б пропонувала вивчати творчість письменників через прочитання невеликих оповідань та віршів з ознайомленням історичних подій того часу, побуту, більше торкатися біографій письменників, ставити перед учнями питання для обговорення, розвивати через диспути критичне мислення, десь вплітати творчі підходи в уроки.
Перед усім для учнівського процесу повинна бути зацікавленність, вона приведе до якісного вивчення матеріалу.