Я один із тих, кому дуже подобається коли гурт змінюється та намагається експериментувати, навіть якщо чи не повністю відходять від оригінального свого звуку Моя повага гурту за сміливість
Перший раз послухав їх на касеті в 1997. Одноіменний альбом. Я в школі тоді вчився. Це був для мене шок. Я двічи поспіль його переслухав. Тисячі раз його чув. Ідеально просто вче до останного звуку. Велвет Дарк взагалі не зайшов, скільки раз його не намагався прослухати. Можливо через те що почув його надто пізно і вже очарованість такою музикою пройшла. Буквально за рік, у 1998, вдалось дістати Aegis. Спочатку не зайшов, а поітм перкслуховвав його багато раз. Як на мене вокал Лів Крістів там звучить занадто "попсово". Від для мене повітряний і легкий. Потім пробував ті індустріальні альбоми, навіть дві пісні не витримав. Театр трагедії для мене це перший одноіменний альбом. Зараз блек метал і за рідкістю бутал дет якщо попадається щось цікаве. Цікаво чи є щрсь подібне на Театр Трагедії зараз? Тоді ще Macbeth подобався і чехи Silent Stream of Godless Elegy "Iron". Ox, як давно це було.
А для мене в Aegis її голос просто ідеал, а вже потім так, ніби більше в сторону поп-музики змінилося сприйняття. А до Aegis інколи її голос був якраз те що треба, а інколи тільки заважав
Можеш спробувати Enshine - Ambivalence, тіко воно в рази важче :) Ну або Draconian - Reversio ad Secessum. Або Ava Inferi - Grin of Winter. Та й, зрештою, серед Tristania, Myriads, The Sins of thy Beloved i Trail of Tears можна знайти дохіба цікавезного.
Дуже дякую за відео, я фанатка ранніх альбомів цієї групи і в мене був шок від нових, але і там зацінила деякі треки. Порівняння з тягучим медом, о так гарно сказали. Aegis мені зайшов трохи пізніше, і я його оцінила не одразу.
Ну я теж з тих альбомів окремі композиції можна сказати змусив себе полюбити) Про мед - ну було таке відчуття) Таке було тільки від них і від Парадайзів)
Дякую за випуск, перший раз дивлюсь про історію гурту...В далекому 2002 я у бабусі з двоюрідним братом ганяли касету Theatre of Tragedy - Musique на ріпіті разом з Nightwish, мені дуже зайшов альбом "Musique", бо там електроніка, а я був заядлим рейвером, так через цей альбом я і зацікавився попередніми альбомами і переслухав їх також.
Дякую за відео! Theatre of Tragedy - один з найулюбленіших гуртів моїх дитинства та юності. Дуже любила (та й люблю, чого там) перший та другий альбоми. Вокал Лів Крістін вважаю ідеальним для формули "красуня та чудовисько" і загалом для готик-металу подібного штибу: поєднання трагізму та невинності і внутрішня сила без оперного напору. Aegis спочатку не оцінила через відсутність гроулу та куплетно-приспівну структуру, але пізніше полюбила й його. Music та Assembly сприймаю як такий собі симпатично-крінжовий ретрофутуризм, а два останні - майже ні про що з окремими цікавими моментами.
Наверно единственная группа, где мне нравятся все этапы творчества. И даже другая вокалистка очень хорошо влилась в коллектив. Классный обзор, классная группа
@zorevit у мене склалося таке враження що їм було по кайфу робити нові альбоми, ніби так вони бачили свою музику в ті часи, типу комп'ютери, електроніка, і все таке. Лорентз казав що ми робимо те що хочемо, хто знає)
Погоджуюсь. Velvet darkness був найкращим у них, а потім відразу отаке. От якраз у Velvet darkness я міг поринути. І тонути в ньому. А ось Aegis , як на мене, досить комерційно звучить.
Дякую за чудовий матеріал! Цікаво що у мене все навпаки: Передайз починаючи з One Second для мене закінчився. А от у Театру мої найулюбленіші альбоми це Велвет, Ассемблі і Аеджис. Такого драйву як в Ассемблі годі ще десь шукати! :) А взагалі творці часто змінюють жанр тому що в попередньому себе вичерпали. Коли розумієш що вже не перевершиш того що створив, то далі залишається або продовжувати штампувати аналоги, або змінити жанр і спробувати досягнути ідеалу в ньому. Схоже що саме це відбулося з Театром двічі. Після неперевершеного Велвету, змінили стиль в Аеджис. Цей альбом, очевидно вийшов ідеальним відразу, тому знову змінили жанр в Мьюзік. Але тут ще було над чим працювати. Тому далі був, знову ж таки, неперевершений Ассемблі. Після чого, мені здається, вони вичерпали себе остаточно і перестали намагатися перевершити себе а лише зайнялися виробництвом. Однак як не крути, один гурт створив безумовні шедеври відразу в трьох жанрах! І це чудово. Адже якби зациклилися на штампуванні клонів Велвета, то нічого нового це б не дало. Велвет вже і так є. А так ще маємо Аеджис і Ассемблі. І комусь всі вони подобаються. ;)
Так, я також якось думав про те, що хтось зміг свій улюблений гурт відкрити двічі, якщо не тричі) Velvet, потім Aegis, потім решта альбомів. А хтось знайшов одразу нові альбоми після змін. Тут якби бажання експериментувати не відбереш і експериментувати не заборониш, тому мали право робити все, що захотять. І якраз завдяки цьому і з'являється щось нове. Те як склалася моя історія з TOT - то лише моя історія і нічого більше. Все одно я їх люблю і Aegis слухати не перестану)
А Парадайзи чомусь як були в фаворі, так і залишилися, я навіть після нових альбомів, які мені одразу подобалися, старі ще більше чомусь полюбив, і взагалі вся їх дискографія для мене топ. Вони чомусь відчувалися весь час послідовними і аутентичними. Магія)
@@varta-music Ну от, вочевидь у нас просто різні смаки. :) Draconian Times після Icon ще дуже класно зайшов. Тому коли вийшов One Second я дуже сильно намагався його полюбити теж. Крутив день і ніч. По суті знаю його на пам'ять. Але таки не шедевр. Хост взагалі напевно для мене як тобі синт-поп альбоми ТОТ. ;) В наступних альбомах Передайза є кращі пісні, і в цілому вони не погані, Хост напевно єдиний альбом який я прямо таки можу назвати поганим. Але при цьому в топ для мене вони не потрапляють. Єдиний виняток: Beneath Broken Earth - це епічний шедевр! Решта пісень з The Plague Within не тягнуть. А от Театр якось зумів мені догодити. Можливо ти маєш рацію в тому сенсі що Передайз хоч і змінив стиль, все одно залишив більше прив'язок до попереднього. І це напевно не дало їм розкритися в нових стилях. Тоді як ТОТ повністю створили нову музику, з нуля, наче взагалі інший гурт. Хто зна? В будь-якому разі, все одно все зводиться до смаків. :)
@@covoxer Схоже таки так з приводу смаків) Бо для мене Draconian Times - це взагалі був просто космос, я в ньому кожен звук знаю, їх гітари також просто обожнюю в цьому альбомі. Як мед😁 Мені навіть Icon не так подобався порівняно з ним. І типу Парадайзи почали змінюватися - молодці, красунчики. А ТОТ почав змінюватися - я тільки злився на них за це😁 Тому таки схоже що смаки у нас схожі, але все ж трохи не схожі 😁 Й таке буває) p.s. За сценарій про Парадайзів все ніяк не сяду, так люблю їх, що боюся починати, починаю слухати і залипаю) Але якось засяду. Колись
Я цілком розумію що ці альбоми можуть подобатися і розумію чому. Те що мені вони не сподобалися не означає що вони погані. У відео я розказав лише про свою історію з ТОТ, це лише моя історія і нічого більше. Дякую за відгук!
My Dying Bride... решта лайно і це звичайно дуже особиста думка (як кажуть к,а.ц,а.пи - вкусовщина). Звичайно я фан від death metal і далі у безодню до power noise
Есть у невесты отличные альбомы,а есть так себе. Послушайте evinta , вообще систему поломали. Лично мне невеста больше нравится чем потерянный рай,там один альбом МГНОВЕНИЕ мне понравился.
Як митець я їх прекрасно розумію ,жага до експериментів у творців завжди є і це пов'язано з творчою екзистенційною кризою,це як ходіння по кризі,або вдасться пройти далі,або ти провалишся і потонеш у своїх намаганнях стати чимось кращим. Просто не всі можуть відчути той момент "ідеальної форми"вираження,бо для цього як мінімум має бути талант і частина якогось випадкового везіння,а як максимум працювати потрібно над собою і обов'язково довіряти професіоналам побачити себе збоку,що виглядає на то ,що в гурту таких людей небуло,щоб показати чи наштовхнути на іншу дорогу(кожен автор мав би відчувати свою геніальність чи посередність).Рання творчість як і в більшості музикантів,співаків виявляється найцікавіша,а потім як життя покаже,тому повага що творили колись досить цікаву музику.Вважаю,щ якщо автор створив навіть один шедевр,то варто було створити,жити заради цього.
Дуже влучно описано 👍 Я сам неодноразово думав про те, що в них можливо не знайшлося свого часу під рукою продюсера чи взагалі хоч когось, хто сказав би, що можливо вони не туди повернули, або ж можливо занадто різко повернули. Але за ті альбоми які я люблю - я їм однак вдячний. Без них все було б по іншому
@@varta-music На той момент багато гуртів їхнього "классу" літали із сторони в сторону, хтось взагалі полетів у космос (на війну з покемонами) а хтось таки утримався і де хто навіть повернувся назад. Але все одно вони працювали і творили - і це саме важливе :) В мене взагалі є окремий плей-лист з театра та соло лівки ну і ще де які "експерементатори" туди потрапили :))
Колись давно натрапив на вулиці на хлопчину який продавав аудіо касети з розсувного лотка та придбав за його порадою касету з двома альбомами Theatre of Tragedy!Це були альбоми 1995 та 96 років!Тоді я навіть не здогадувався який шедевр знаходиться у мене в руках!Послухавши перший альбом я був шокований!Шокований від того як це мені сподобалось!Але коли я послухав Velvet darkness they fear то зрозумів що просто закохався у цей гурт!Сказати що мені просто сподобалось або що це дуже гарний альбом то просто промовчати!Ні до ні після знайомства з Theatre of Tragedy таких відчуттів від музики я не отримував!Цей гурт навічно буде для мене найкращим!З однією лише ремаркою!Нажаль після альбому 1996 року почалися ті самі "експерименти" і справи пішли на гірше!У ніякому разі не нав'язую свою думку будь кому але для мене ця банда буде кращою і неперевершеною лише з альбомами 1995 та 96 років!До сих пір прослуховуючи ці два альбоми у мене аж мурахи повзуть по сраці від кожної композиції!
Ну власне , що напрошується приклад з paradise lost, але в них до альбому host перехід від альбома до альбома був поступовим і не таким різким як в цьому випадку . Дякую за відео 🔥
Та я парадайзів після їх зміни ще більше полюбив, вони й до того були для мене одні з, а після змін - як нові альбоми подобалися, так і старі ще більше полюбив. Я навіть не можу сказати який мені період більше подобається, бо у них подобається все)
Саме через оці їх індастріал альбоми я пройшов повз коли тільки починав слухати дум, ані трохи не шкодую, адже вибрав тоді celestial season (вони теж доречі змінювалися кардинально) і shape of despair
Нажаль нічого не знаю про них. Можливо мені має бути соромно через це, але кажу як є) Мені не вистачає часу все переслухати) Але за пораду дякую! Спробую
так а що за них знати, гурт одного альбому. По музиці той самий стиль "красуня та чудовисько" а от по текстах - лютий грайндкор. Зайнятне поєднання, інколи слухаю))
Не знаю, я з самого почтаку їх сприймав як попсову группу, якак грає дуже якісну музику. Перші два альбома зайшли дуже. Потім якось вони для мене загубились (слухав Sepultura, та My Dying Bride), аж поки не купив касету з їх новим альбомом Assembly. Фу, подумав я, бо очикував саме Театр трагедій а не оце усе)))) Але потім зрозумів що це така ж сама якісна музика. Потім знову була перерва, аж поки не згадав що хочу послухати старий Театр. І от тоді вже послухав все, що вони випустили за часи існування. І не жалкую, що не слідкував за творчіст'ю, бо альбоми дійсно різні. Але з часом зрозумів що у них любий альбом з однієї сторони ніби попсовий, а з іншої - дуже якісний. Слухаю рандомно під настрій. Театр трагедій однозначно найталановитіша группа свого часу! Дякую їм за творчість!
Я нові альбоми пробував зрозуміти, але так і не зміг) Симпатично, але не більше. Хоча я розумію чому вони подобаються. Для себе я прийняв що не моє, і на цьому поставив крапку)
А мені індустріальні альбоми якраз дуже зайшли). Хоча до того тільки "Вельвет.." і подобався. На початку нульових практично всі старі команди заїзжали в синті і ф'ючерпоп (парадайз, тіамат, самаель, мунспел, ітп..) При тому в кінці 90хх молоді німецькі і(південно-) американські даркелектро-ебм формації (хокіко, вінардтаге, не кажучи вже про блекушніків від електро псилон 9 та інших більш мелодійних)) рвала і метал, і шварц сцену (при тому не погано окупаючись) , тому не "тру" МУЗИКАНТИ хотіли мати більшу базу і обсяг ніж тільки "трушних" мітолхедів)))). Зараз практично не має, старих х команд які не спробували в експеременти чи не змінили своє звучання. Можливо крім дууууже прямих блекарів. П.С. Хоча, можна було як Мардук, десяток років пиляти одну і ту ж ноту - фани завжди в захваті)
Та я загалом не проти змін, навпаки навіть "за", тому що так цікавіше. Але ж ну не вийшло в них як на мене, ну принаймні я не зрозумів те, що вийшло. Я розумію чому вони почали мінятися, але результат не порадував, але знову ж, це лише моє враження. Парадайзам новим я був тільки радий, тіамату також вдалося змінитися. А тут взагалі не зайшло. Нові альбоми були максимум симпатичними, і то місцями. Ну але повторюся, це лише моє особисте враження)
до речі в альбомі Aegis є якась плутанина із назвами пісень, пісня Venus це не венус а Samantha, бо у венус там якраз і співають венус нью ворлд ... маю навіть офіціальну касету від мун рекордс, і там теж помилка ця є.
Moonspell я так багато не слухав, в мене якось так склалося що лише окремі їх композиції були у плейлисті, хоча досить довго, але альбомно так не слухав
бо нормальні люди, коли хочуть грати іншу музику, не покидаючи старої команди, сайд-проекти роблять, і їх за це ніхто не ругає. а тут береш до рук новий альбом ТоТ, очікуєш, що музон буде +- такий же, як і на тому, шо чув, а там зовсім інший стиль. так шо хейт не дивує анітрохи
P.S. Мені здалось, чи автор провтикав найбільший скандал навколо ToT - заміну Лів Крістін Еспенес на Нейл Зігланд? Бро, на Storm та Forever is the World інша вокалістка, не Лів Крістін :D Лів Крістін вийшла заміж за Александра Крула з Atrocity і поїхала до Німеччини співати в новому проекті з чоловіком - Leaves' Eyes.
Оооо, а я думав що то Лів Крістін просто пофарбувала волосся) Добре, що підказав) тепер я знаю набагато більше про ТОТ. Також дякую за Atrocity і Leaves Eyes, послухаю, ніколи не чув про них. Може ще є якась інфа якою можна поділитися назагал?
@ Прошу Ще інфа - Реймонд Рогойний підар гнойний, через нього ТоТ і розвалився. Він якийсь турок за походженням, самий там хуліган і безвідповідальний тіп. Але Лів якраз його колишня. І він і хотів спочатку в електронну музику податись, а потім взагалі все розвалив, бо "не цікаво таке грати".
@ Схоже RUclips потер комент. Напишу без банвордів: Реймонд Рогойний і розвалив ToT. Він роздовбай, втратив інтерес до металу і взагалі "гітарної музики", і тому захотів закінчити ТоТ - про що сам зізнавався в інтерв'ю. Хоча смішно, що після того, як Лів Крістін посварилась з чоловіком (Александром Крулом) і її виперли з Leaves' Eyes, вона давала сольні тури, де співала старі пісні ТоТ - і Реймонд, гад такий, доєднався і з нею їх теж виконував! Це вже після кінця ТоТ. Така от "втрата інтересу до гітарної музики".
@ArchonLicht та наче немає в бані коментів, і я також нічого не тер. Стосовно того, що розвалив - мабуть міг собі дозволити, нічого не поробиш) А виступи вже після розпаду - може справді жалкував про розпад, може ностальгія, а може й заробити хотів, не бачу нічого поганого. Як на мене, то вони десь посередині свого шляху втратили орієнтири і трохи не туди пішли. Хоча це лише моє враження, багато хто полюбив їх музику лише після змін, тому хто знає. Моя історія - лише моя історія. Яким би він не був - без нього у мене не було б Aegis, тому дяка йому за це. Та й по тому
@@varta-music Справа в тому, що Реймонд роками послідовно виступав проти "guitar oriented music" - починаючи ще з Musique. Це з його подачі відбулась радикальна зміна як муз стилю так і іміджу гурту між Aegis та Musique. І попри це гурт він таки розвалив. А потім взяв і повалив з Лів Крістін співати ті самі старі треки з перших 3-х альбомів.
Ну не знаю, маючи на одній і тій же піратській болванці з книжкового ринку Theatre of Tragedy докупоньки до Tristania, Myriads, The Sins of thy Beloved і навіть якогось милого Macbeth, готілося у дитинствечку якось об усіх паралельно. До того часу, звісно, доки перші не вперіщилися об якесь репане італо-диско, яке якісь рендомні алєабоби на Last FM протегали тоді аж цілим індастріалом, а другі не запороли вщент і наглухо альбом Word of Glass десь ще під час студійної роботи майже повністю змінивши склад гурту. Інші тупо просто розпалися, а італійці Macbeth ще доволі довго продовжували пороть удрячку %)
@@varta-music То як раптом за часу та натхнення зробите відосіка бодай про когось з них, ото буде перемоговисько. Принаймні, для такого протопалеозойського динозаврюги як оце я, шо ще пам'ятає про існування тих же хоча б Draconian, про яких вже й переглянув ваше відео :)
@IcapapalotlPopocatepepetl не буду поки обіцяти, можливо пізніше. Я поки намагаюся робити відео про тих хто зачепив прямо аж дуже сильно, і про кого я щось десь чув, читав, бачив і трохи знаю, про тих кого менше знаю буду наганяти вже після. Сподіваюся без образ. p.s. А Draconian чого, вони он ніби над новим альбомом працюють, чекаю
Я ніколи не був завзятим фанатом Тіамат, але чомусь вони якось легше сприймалися, ніж Театр після змін. Не знаю чому так) Лінкін парк не слухав ні тодішній, ні теперішній, тому не можу сказати нічого
@@Alikss1989 розумію, але мені нічого з цього не подобалось, тож намагався пропускати повз вуха. Я тоді плотно сидів на Black metal'і, слухав його та грав, тож воно мені настільки НЕ ТЕ, що взагалі)) а оскільки я і зараз по блеку, дезу і іншому екстріму, то не цікаво і станом на зараз. Кому подобається - най буде, то просто зовсім не моє
Культовий гурт. Можна сказати геніальний. Перші два альбоми шикарні. Що там автор нудить - бздури. Альбоми цілком цільні і рівні. Aegis теж шикарний по-свойому, хоча і більш нудний. Але на щодень - ідеальний easy listen. Musique та Assembly - класні альбоми по суті industrial/cyber metal-у. Storm та Forever is the World - вже поворот назад до колишніх днів (Storm в меному ступені, FitW в більшому). Загалом не так багато прямо експериментів. Aegis не можна назвати особливо експериментальним. Musique - так, Assembly - вже десь в меншій степені, більш "вилизайни" Musique. А далі поворот до коренів.
@o.kashaiev ааа, зрозумів😁 ну я нажаль не можу включати до відео цілі композиції, ЮТ й так дає по рукам за кожен уривок, так що доведеться терпіти😁 Дякую за відгук і дякую що пояснив думку, а то я вже злякався)
Я один із тих, кому дуже подобається коли гурт змінюється та намагається експериментувати, навіть якщо чи не повністю відходять від оригінального свого звуку
Моя повага гурту за сміливість
Так, в цьому відношенні вони красунчики, спробували все що хотіли і все що могли, і навіть більше)
Дякую за відео, Один з моїх найулюбленіших гуртів.
Перший раз послухав їх на касеті в 1997. Одноіменний альбом. Я в школі тоді вчився. Це був для мене шок. Я двічи поспіль його переслухав. Тисячі раз його чув. Ідеально просто вче до останного звуку. Велвет Дарк взагалі не зайшов, скільки раз його не намагався прослухати. Можливо через те що почув його надто пізно і вже очарованість такою музикою пройшла. Буквально за рік, у 1998, вдалось дістати Aegis. Спочатку не зайшов, а поітм перкслуховвав його багато раз. Як на мене вокал Лів Крістів там звучить занадто "попсово". Від для мене повітряний і легкий. Потім пробував ті індустріальні альбоми, навіть дві пісні не витримав. Театр трагедії для мене це перший одноіменний альбом.
Зараз блек метал і за рідкістю бутал дет якщо попадається щось цікаве.
Цікаво чи є щрсь подібне на Театр Трагедії зараз? Тоді ще Macbeth подобався і чехи Silent Stream of Godless Elegy "Iron".
Ox, як давно це було.
А для мене в Aegis її голос просто ідеал, а вже потім так, ніби більше в сторону поп-музики змінилося сприйняття. А до Aegis інколи її голос був якраз те що треба, а інколи тільки заважав
Можеш спробувати Enshine - Ambivalence, тіко воно в рази важче :) Ну або Draconian - Reversio ad Secessum. Або Ava Inferi - Grin of Winter. Та й, зрештою, серед Tristania, Myriads, The Sins of thy Beloved i Trail of Tears можна знайти дохіба цікавезного.
Дуже дякую за відео, я фанатка ранніх альбомів цієї групи і в мене був шок від нових, але і там зацінила деякі треки. Порівняння з тягучим медом, о так гарно сказали. Aegis мені зайшов трохи пізніше, і я його оцінила не одразу.
Ну я теж з тих альбомів окремі композиції можна сказати змусив себе полюбити) Про мед - ну було таке відчуття) Таке було тільки від них і від Парадайзів)
Тоді то був розрив. Зміни то завжди супер. На це потрібна сміливість.
Дякую за випуск, перший раз дивлюсь про історію гурту...В далекому 2002 я у бабусі з двоюрідним братом ганяли касету Theatre of Tragedy - Musique на ріпіті разом з Nightwish, мені дуже зайшов альбом "Musique", бо там електроніка, а я був заядлим рейвером, так через цей альбом я і зацікавився попередніми альбомами і переслухав їх також.
Дякую згадав 2000х роки! та дум!
Файний гурт
Всі їх альбоми 90х супер досі слухаю
Дякую за відео! Theatre of Tragedy - один з найулюбленіших гуртів моїх дитинства та юності. Дуже любила (та й люблю, чого там) перший та другий альбоми. Вокал Лів Крістін вважаю ідеальним для формули "красуня та чудовисько" і загалом для готик-металу подібного штибу: поєднання трагізму та невинності і внутрішня сила без оперного напору. Aegis спочатку не оцінила через відсутність гроулу та куплетно-приспівну структуру, але пізніше полюбила й його. Music та Assembly сприймаю як такий собі симпатично-крінжовий ретрофутуризм, а два останні - майже ні про що з окремими цікавими моментами.
В мене теж приблизно така ж ситуація, але Aegis мені зайшов зразу
Наверно единственная группа, где мне нравятся все этапы творчества. И даже другая вокалистка очень хорошо влилась в коллектив. Классный обзор, классная группа
Так. Дуже шкода, що вони вирішили припинити подальшу діяльність. З Ніною дуже гарний альбом вийшов.
Дякую за відео!
Aegis це кінець цієї групи та щось незрозуміле. Для мене це було як рух у комерційну естраду.
В мене також часом було таке відчуття, що ніби пішли в бік комерції більше, але що насправді вони хотіли - то тільки їм відомо
десь читав що вони підписали невигідний для себе контракт і їх музичні лейбли дуже обмежували в творчостіі.
@zorevit у мене склалося таке враження що їм було по кайфу робити нові альбоми, ніби так вони бачили свою музику в ті часи, типу комп'ютери, електроніка, і все таке. Лорентз казав що ми робимо те що хочемо, хто знає)
Погоджуюсь. Velvet darkness був найкращим у них, а потім відразу отаке. От якраз у Velvet darkness я міг поринути. І тонути в ньому. А ось Aegis , як на мене, досить комерційно звучить.
Оголені жінки з трояндами на обкладинці - оце якраз захоплююче :)
Aegis божествений, що не пісня то шедевр!
Згоден)
Я зайшов сюди це написати, а тут отаке)) Мої вітання вам)
Вершина их творчества....композиции просто великолепные.
Дякую за чудовий матеріал!
Цікаво що у мене все навпаки: Передайз починаючи з One Second для мене закінчився. А от у Театру мої найулюбленіші альбоми це Велвет, Ассемблі і Аеджис. Такого драйву як в Ассемблі годі ще десь шукати! :)
А взагалі творці часто змінюють жанр тому що в попередньому себе вичерпали. Коли розумієш що вже не перевершиш того що створив, то далі залишається або продовжувати штампувати аналоги, або змінити жанр і спробувати досягнути ідеалу в ньому. Схоже що саме це відбулося з Театром двічі. Після неперевершеного Велвету, змінили стиль в Аеджис. Цей альбом, очевидно вийшов ідеальним відразу, тому знову змінили жанр в Мьюзік. Але тут ще було над чим працювати. Тому далі був, знову ж таки, неперевершений Ассемблі. Після чого, мені здається, вони вичерпали себе остаточно і перестали намагатися перевершити себе а лише зайнялися виробництвом.
Однак як не крути, один гурт створив безумовні шедеври відразу в трьох жанрах! І це чудово. Адже якби зациклилися на штампуванні клонів Велвета, то нічого нового це б не дало. Велвет вже і так є. А так ще маємо Аеджис і Ассемблі. І комусь всі вони подобаються. ;)
Так, я також якось думав про те, що хтось зміг свій улюблений гурт відкрити двічі, якщо не тричі) Velvet, потім Aegis, потім решта альбомів. А хтось знайшов одразу нові альбоми після змін. Тут якби бажання експериментувати не відбереш і експериментувати не заборониш, тому мали право робити все, що захотять. І якраз завдяки цьому і з'являється щось нове. Те як склалася моя історія з TOT - то лише моя історія і нічого більше. Все одно я їх люблю і Aegis слухати не перестану)
А Парадайзи чомусь як були в фаворі, так і залишилися, я навіть після нових альбомів, які мені одразу подобалися, старі ще більше чомусь полюбив, і взагалі вся їх дискографія для мене топ. Вони чомусь відчувалися весь час послідовними і аутентичними. Магія)
@@varta-music Ну от, вочевидь у нас просто різні смаки. :) Draconian Times після Icon ще дуже класно зайшов. Тому коли вийшов One Second я дуже сильно намагався його полюбити теж. Крутив день і ніч. По суті знаю його на пам'ять. Але таки не шедевр. Хост взагалі напевно для мене як тобі синт-поп альбоми ТОТ. ;) В наступних альбомах Передайза є кращі пісні, і в цілому вони не погані, Хост напевно єдиний альбом який я прямо таки можу назвати поганим. Але при цьому в топ для мене вони не потрапляють. Єдиний виняток: Beneath Broken Earth - це епічний шедевр! Решта пісень з The Plague Within не тягнуть.
А от Театр якось зумів мені догодити. Можливо ти маєш рацію в тому сенсі що Передайз хоч і змінив стиль, все одно залишив більше прив'язок до попереднього. І це напевно не дало їм розкритися в нових стилях. Тоді як ТОТ повністю створили нову музику, з нуля, наче взагалі інший гурт. Хто зна? В будь-якому разі, все одно все зводиться до смаків. :)
@@covoxer Схоже таки так з приводу смаків) Бо для мене Draconian Times - це взагалі був просто космос, я в ньому кожен звук знаю, їх гітари також просто обожнюю в цьому альбомі. Як мед😁 Мені навіть Icon не так подобався порівняно з ним. І типу Парадайзи почали змінюватися - молодці, красунчики. А ТОТ почав змінюватися - я тільки злився на них за це😁 Тому таки схоже що смаки у нас схожі, але все ж трохи не схожі 😁 Й таке буває)
p.s. За сценарій про Парадайзів все ніяк не сяду, так люблю їх, що боюся починати, починаю слухати і залипаю) Але якось засяду. Колись
@@varta-music О! Подивлюся про Передайз з задоволенням! Там історія значно довша ніж у Театра так що буде навіть більше цікавого про що розказати. :)
Дякую за оглад альбомів ..я зупинився лише на Velvet Darkness , коли ви оглядали їхні електронні експерименти то відразу згадався прадайс і аморфіс
Так, багато гуртів того часу змінювалися, але парадайзи якось зуміли зберегти себе, та й не тільки вони
Люблю альбоми Musique і Assembly
Я цілком розумію що ці альбоми можуть подобатися і розумію чому. Те що мені вони не сподобалися не означає що вони погані. У відео я розказав лише про свою історію з ТОТ, це лише моя історія і нічого більше.
Дякую за відгук!
@@varta-music 🤘👍
В 1996-му касету до дірок заслухав. І досі слухаю перші три альбоми.
Мьюзік мій улюбленіший альбом
My Dying Bride... решта лайно і це звичайно дуже особиста думка (як кажуть к,а.ц,а.пи - вкусовщина). Звичайно я фан від death metal і далі у безодню до power noise
У мене My Dying Bride вже дуже давно є в закладках, але якось все ніяк. Окремі композиції слухаю, але альбомно не заходять, може ще не час)
От як раз Наречену вважаю тягамотиною, яка взагалі не чіпляє. Від вокаліста хочеться ригати((
Теж My dying Bride не заходить. Для мене вони занудні
для мене у My Dying Bride всі альбоми ідеальні!
Есть у невесты отличные альбомы,а есть так себе. Послушайте evinta , вообще систему поломали. Лично мне невеста больше нравится чем потерянный рай,там один альбом МГНОВЕНИЕ мне понравился.
"метал авдиторія буває доволі важкою"... Та це в переважній своїй більшості найбільш зарозумілі сноби від світу музики )))
Важка музика - важка публіка, що тут сказати)
@@varta-music 🤣
Як митець я їх прекрасно розумію ,жага до експериментів у творців завжди є і це пов'язано з творчою екзистенційною кризою,це як ходіння по кризі,або вдасться пройти далі,або ти провалишся і потонеш у своїх намаганнях стати чимось кращим. Просто не всі можуть відчути той момент "ідеальної форми"вираження,бо для цього як мінімум має бути талант і частина якогось випадкового везіння,а як максимум працювати потрібно над собою і обов'язково довіряти професіоналам побачити себе збоку,що виглядає на то ,що в гурту таких людей небуло,щоб показати чи наштовхнути на іншу дорогу(кожен автор мав би відчувати свою геніальність чи посередність).Рання творчість як і в більшості музикантів,співаків виявляється найцікавіша,а потім як життя покаже,тому повага що творили колись досить цікаву музику.Вважаю,щ якщо автор створив навіть один шедевр,то варто було створити,жити заради цього.
Дуже влучно описано 👍
Я сам неодноразово думав про те, що в них можливо не знайшлося свого часу під рукою продюсера чи взагалі хоч когось, хто сказав би, що можливо вони не туди повернули, або ж можливо занадто різко повернули.
Але за ті альбоми які я люблю - я їм однак вдячний. Без них все було б по іншому
Для мене Aegis визначився тим що (знову повторюю - як для мене) гурт нарешті знайшов своє звучання і глибину. Досі його слухаю :)
Та я теж був не проти щоб вони залишилися десь приблизно там, але ж не залишилися)
@@varta-music На той момент багато гуртів їхнього "классу" літали із сторони в сторону, хтось взагалі полетів у космос (на війну з покемонами) а хтось таки утримався і де хто навіть повернувся назад. Але все одно вони працювали і творили - і це саме важливе :) В мене взагалі є окремий плей-лист з театра та соло лівки ну і ще де які "експерементатори" туди потрапили :))
Дякую
Дякую! Теж слухала тільки "Aegis", хоча любила значно важчу музику. Мабуть, знайшлися в потрібному місці в потрібний час.
Я бачу не один такий)
Колись давно натрапив на вулиці на хлопчину який продавав аудіо касети з розсувного лотка та придбав за його порадою касету з двома альбомами Theatre of Tragedy!Це були альбоми 1995 та 96 років!Тоді я навіть не здогадувався який шедевр знаходиться у мене в руках!Послухавши перший альбом я був шокований!Шокований від того як це мені сподобалось!Але коли я послухав Velvet darkness they fear то зрозумів що просто закохався у цей гурт!Сказати що мені просто сподобалось або що це дуже гарний альбом то просто промовчати!Ні до ні після знайомства з Theatre of Tragedy таких відчуттів від музики я не отримував!Цей гурт навічно буде для мене найкращим!З однією лише ремаркою!Нажаль після альбому 1996 року почалися ті самі "експерименти" і справи пішли на гірше!У ніякому разі не нав'язую свою думку будь кому але для мене ця банда буде кращою і неперевершеною лише з альбомами 1995 та 96 років!До сих пір прослуховуючи ці два альбоми у мене аж мурахи повзуть по сраці від кожної композиції!
Дякую за відгук і цікаву історію😀
А загалом зi староi школи дум-металу багато хто стрибнув в поле експериментiв-pyogenesis,katatonia,anathema..
В Піо, Sweet X-Rated Nothings і
Twinaleblood це ван лав)))
Ну власне , що напрошується приклад з paradise lost, але в них до альбому host перехід від альбома до альбома був поступовим і не таким різким як в цьому випадку . Дякую за відео 🔥
Та я парадайзів після їх зміни ще більше полюбив, вони й до того були для мене одні з, а після змін - як нові альбоми подобалися, так і старі ще більше полюбив. Я навіть не можу сказати який мені період більше подобається, бо у них подобається все)
Саме через оці їх індастріал альбоми я пройшов повз коли тільки починав слухати дум, ані трохи не шкодую, адже вибрав тоді celestial season (вони теж доречі змінювалися кардинально) і shape of despair
Ну я їх слухаю завдяки Aegis, я без цього альбому ніяк)
Ооо,етер жиропчик👌
..а про "Visceral Evisceration"багато знаэш?😋😁
Нажаль нічого не знаю про них. Можливо мені має бути соромно через це, але кажу як є) Мені не вистачає часу все переслухати) Але за пораду дякую! Спробую
так а що за них знати, гурт одного альбому. По музиці той самий стиль "красуня та чудовисько" а от по текстах - лютий грайндкор. Зайнятне поєднання, інколи слухаю))
Не знаю, я з самого почтаку їх сприймав як попсову группу, якак грає дуже якісну музику. Перші два альбома зайшли дуже. Потім якось вони для мене загубились (слухав Sepultura, та My Dying Bride), аж поки не купив касету з їх новим альбомом Assembly. Фу, подумав я, бо очикував саме Театр трагедій а не оце усе)))) Але потім зрозумів що це така ж сама якісна музика. Потім знову була перерва, аж поки не згадав що хочу послухати старий Театр. І от тоді вже послухав все, що вони випустили за часи існування. І не жалкую, що не слідкував за творчіст'ю, бо альбоми дійсно різні. Але з часом зрозумів що у них любий альбом з однієї сторони ніби попсовий, а з іншої - дуже якісний. Слухаю рандомно під настрій.
Театр трагедій однозначно найталановитіша группа свого часу! Дякую їм за творчість!
Я нові альбоми пробував зрозуміти, але так і не зміг) Симпатично, але не більше. Хоча я розумію чому вони подобаються. Для себе я прийняв що не моє, і на цьому поставив крапку)
Буде цікаво побачити відео про гурт HIM, їх альбом Razorblade Romance 1999 року до сих пір зберігся в мене касеті, це перша касета куплена.
HIM чомусь так сильно мене не зачепив, якось був собі та й був)
А мені індустріальні альбоми якраз дуже зайшли). Хоча до того тільки "Вельвет.." і подобався. На початку нульових практично всі старі команди заїзжали в синті і ф'ючерпоп (парадайз, тіамат, самаель, мунспел, ітп..) При тому в кінці 90хх молоді німецькі і(південно-) американські даркелектро-ебм формації (хокіко, вінардтаге, не кажучи вже про блекушніків від електро псилон 9 та інших більш мелодійних)) рвала і метал, і шварц сцену (при тому не погано окупаючись) , тому не "тру" МУЗИКАНТИ хотіли мати більшу базу і обсяг ніж тільки "трушних" мітолхедів)))). Зараз практично не має, старих х команд які не спробували в експеременти чи не змінили своє звучання. Можливо крім дууууже прямих блекарів.
П.С. Хоча, можна було як Мардук, десяток років пиляти одну і ту ж ноту - фани завжди в захваті)
Та я загалом не проти змін, навпаки навіть "за", тому що так цікавіше. Але ж ну не вийшло в них як на мене, ну принаймні я не зрозумів те, що вийшло. Я розумію чому вони почали мінятися, але результат не порадував, але знову ж, це лише моє враження. Парадайзам новим я був тільки радий, тіамату також вдалося змінитися. А тут взагалі не зайшло. Нові альбоми були максимум симпатичними, і то місцями. Ну але повторюся, це лише моє особисте враження)
Пальцато так Moonspell поекспериментували з електронним звучанням, шо їх аж, прости гойсподи, фьючепопом охрестили %)
@ ну мунспел точно не фьючер, а в сінті (вони ж все ж суворі хлопаки)), а ось театр якраз таки в фьючер по звучанню забігав )
Ще були композиції Virago з розширеного Aégis, Der Spiegel із сингла і класний переспів Decades
Так, Virago класна, я був здивований що її не включили в альбом
Слухав Brutal, Black, Doom, Death... А потім трапився Aegis - і це була любов з першого звуку...
Знаю, як це буває 😀
до речі в альбомі Aegis є якась плутанина із назвами пісень, пісня Venus це не венус а Samantha, бо у венус там якраз і співають венус нью ворлд ... маю навіть офіціальну касету від мун рекордс, і там теж помилка ця є.
Можливо, мені якось не траплялося, або ж може я не звертав уваги
Добре, го про Moonspell
Moonspell я так багато не слухав, в мене якось так склалося що лише окремі їх композиції були у плейлисті, хоча досить довго, але альбомно так не слухав
Гордий, що моє ім'я є в титрах DVD The Curtain Call (бо фінансово підтримав його створення).
Вітаю! Це круто, справді. Вписав своє ім'я можна сказати в історію музики 👍
@@varta-music Дякую
Згадався цікавий момент з молодості, як від Aegis були в захваті мої друзі, не те що далекі від металу, а взагалі відверті гопніки.
Aegis причарував)
зроби відео про Tristania
Може пізніше якось, не можу обіцяти
якось випадково натрапив на них. aegis.
бо нормальні люди, коли хочуть грати іншу музику, не покидаючи старої команди, сайд-проекти роблять, і їх за це ніхто не ругає. а тут береш до рук новий альбом ТоТ, очікуєш, що музон буде +- такий же, як і на тому, шо чув, а там зовсім інший стиль. так шо хейт не дивує анітрохи
Можна було обрати такий варіант, але, але, але)
P.S. Мені здалось, чи автор провтикав найбільший скандал навколо ToT - заміну Лів Крістін Еспенес на Нейл Зігланд? Бро, на Storm та Forever is the World інша вокалістка, не Лів Крістін :D Лів Крістін вийшла заміж за Александра Крула з Atrocity і поїхала до Німеччини співати в новому проекті з чоловіком - Leaves' Eyes.
Оооо, а я думав що то Лів Крістін просто пофарбувала волосся) Добре, що підказав) тепер я знаю набагато більше про ТОТ. Також дякую за Atrocity і Leaves Eyes, послухаю, ніколи не чув про них. Може ще є якась інфа якою можна поділитися назагал?
@ Прошу
Ще інфа - Реймонд Рогойний підар гнойний, через нього ТоТ і розвалився. Він якийсь турок за походженням, самий там хуліган і безвідповідальний тіп. Але Лів якраз його колишня. І він і хотів спочатку в електронну музику податись, а потім взагалі все розвалив, бо "не цікаво таке грати".
@ Схоже RUclips потер комент. Напишу без банвордів: Реймонд Рогойний і розвалив ToT. Він роздовбай, втратив інтерес до металу і взагалі "гітарної музики", і тому захотів закінчити ТоТ - про що сам зізнавався в інтерв'ю.
Хоча смішно, що після того, як Лів Крістін посварилась з чоловіком (Александром Крулом) і її виперли з Leaves' Eyes, вона давала сольні тури, де співала старі пісні ТоТ - і Реймонд, гад такий, доєднався і з нею їх теж виконував! Це вже після кінця ТоТ. Така от "втрата інтересу до гітарної музики".
@ArchonLicht та наче немає в бані коментів, і я також нічого не тер.
Стосовно того, що розвалив - мабуть міг собі дозволити, нічого не поробиш) А виступи вже після розпаду - може справді жалкував про розпад, може ностальгія, а може й заробити хотів, не бачу нічого поганого. Як на мене, то вони десь посередині свого шляху втратили орієнтири і трохи не туди пішли. Хоча це лише моє враження, багато хто полюбив їх музику лише після змін, тому хто знає. Моя історія - лише моя історія. Яким би він не був - без нього у мене не було б Aegis, тому дяка йому за це. Та й по тому
@@varta-music Справа в тому, що Реймонд роками послідовно виступав проти "guitar oriented music" - починаючи ще з Musique. Це з його подачі відбулась радикальна зміна як муз стилю так і іміджу гурту між Aegis та Musique.
І попри це гурт він таки розвалив.
А потім взяв і повалив з Лів Крістін співати ті самі старі треки з перших 3-х альбомів.
Ну не знаю, маючи на одній і тій же піратській болванці з книжкового ринку Theatre of Tragedy докупоньки до Tristania, Myriads, The Sins of thy Beloved і навіть якогось милого Macbeth, готілося у дитинствечку якось об усіх паралельно. До того часу, звісно, доки перші не вперіщилися об якесь репане італо-диско, яке якісь рендомні алєабоби на Last FM протегали тоді аж цілим індастріалом, а другі не запороли вщент і наглухо альбом Word of Glass десь ще під час студійної роботи майже повністю змінивши склад гурту. Інші тупо просто розпалися, а італійці Macbeth ще доволі довго продовжували пороть удрячку %)
Tristania і The Sins of thy Beloved теж слухав 👍
@@varta-music То як раптом за часу та натхнення зробите відосіка бодай про когось з них, ото буде перемоговисько. Принаймні, для такого протопалеозойського динозаврюги як оце я, шо ще пам'ятає про існування тих же хоча б Draconian, про яких вже й переглянув ваше відео :)
@IcapapalotlPopocatepepetl не буду поки обіцяти, можливо пізніше. Я поки намагаюся робити відео про тих хто зачепив прямо аж дуже сильно, і про кого я щось десь чув, читав, бачив і трохи знаю, про тих кого менше знаю буду наганяти вже після. Сподіваюся без образ.
p.s. А Draconian чого, вони он ніби над новим альбомом працюють, чекаю
Таких гуртів купа. Для мене те що створював Тіамат після шедевру 1994 повна ху...єта. Лінкін Парк для більшості вмерли після 2003.
Я ніколи не був завзятим фанатом Тіамат, але чомусь вони якось легше сприймалися, ніж Театр після змін. Не знаю чому так) Лінкін парк не слухав ні тодішній, ні теперішній, тому не можу сказати нічого
для мене не існує ніякого Лінкін Парк))
@@ДенисІванов-ы3к справа не в тому існує чи ні. В часи перших двух альбомів їхні хіти лунали звідусіль.
@@Alikss1989 розумію, але мені нічого з цього не подобалось, тож намагався пропускати повз вуха. Я тоді плотно сидів на Black metal'і, слухав його та грав, тож воно мені настільки НЕ ТЕ, що взагалі)) а оскільки я і зараз по блеку, дезу і іншому екстріму, то не цікаво і станом на зараз.
Кому подобається - най буде, то просто зовсім не моє
Культовий гурт. Можна сказати геніальний.
Перші два альбоми шикарні. Що там автор нудить - бздури. Альбоми цілком цільні і рівні. Aegis теж шикарний по-свойому, хоча і більш нудний. Але на щодень - ідеальний easy listen. Musique та Assembly - класні альбоми по суті industrial/cyber metal-у. Storm та Forever is the World - вже поворот назад до колишніх днів (Storm в меному ступені, FitW в більшому).
Загалом не так багато прямо експериментів. Aegis не можна назвати особливо експериментальним. Musique - так, Assembly - вже десь в меншій степені, більш "вилизайни" Musique. А далі поворот до коренів.
Дякую за відгук. Я також дуже поважаю твої (не можу втриматися, руки самі Ctrl+C Ctrl+V) бздури)
@@varta-music :-)
Цікавий самобутній гурт
Aegis самый лучший альбом в истории ТОТ. Имидж тоже ничего, для разгрузки.
На полиці лежить касета з цим однойменним альбомом. Обкладинка касети надрукована на матричному принтері. Кінець 90-х. Нічого, окрім ностальгії.
Самопальні обкладинки - це шедеври того часу) такі речі треба берегти
Слухаю досі театр трагедії... Перший раз почув ще в 2000 році. Зробіть огляд на гурт In Flames
Не обіцяю, може пізніше колись
диктор тут лишній
@o.kashaiev не зовсім розумію твою думку, ти маєш на увазі, що текст зайвий ? типу не треба було зачитувати?
@@varta-music бляха 😁
це гурманське пихате. страва була чудова, подача офіціанта лишня.
тобто голос диктора заважав насолоджуватись музикою.
@o.kashaiev ааа, зрозумів😁
ну я нажаль не можу включати до відео цілі композиції, ЮТ й так дає по рукам за кожен уривок, так що доведеться терпіти😁
Дякую за відгук і дякую що пояснив думку, а то я вже злякався)