Ой піду я в полонинку та й піду верхами, Гори наші високії вкриті смерічками. Такі файні наші гори, **** грают Споконвіку там гуцули, в горах проживают. Споконвіку проживают та й гаразд си мают Та лиш давнії звичаї уже забувают. Колис хлопці по гуцульські просто си носили Та й шо свєта, шо неґілі до церкви ходили. носив гачі та й постоли, сорочку біленьку Та й кресаню з червачками, табівку новеньку. А кіптарі із овечок, ремінь оленевий, Вібивані порошниці, топірець сталевий. Тепер хлопці гонориси вже не трісунками, Сто рублів плаки за джінси з всєкими латками. Сто рублів плаки за джінси, ще коби ґістати, А сам ходит не стрижений, сам ходит кудлатий. Мешта купе цінні, підошва на палец, Єкби єго стрітив прадід сказав би шо старец. Він так єкос виглядає, шо не мош сказати, Ци то леґінь, ци то мавпа й не можна спізнати А дівчєта, тоже прості, в школу не ходили, По простому, по гуцулськи тоже си носили. У запаски та в киптарі вони си збирали, Свою красну русу косу роками кохали. Свою красну русу косу роками кохали, А як ішли межи люде косу заплітали. Тепер дівки гонориси та вже не косами, Бо вни ходят розплетені, як коні з фостами. Тепер ґівча в десіт років вже до клубу ходит, В одинакціть на голові вна вже біду зводит. Утне собі пишний волос як яра пшениці, Таке зробит на голові як вже до свабниці. Її мамі на ту голов кєшко си дивитси, А ще купит босоножки, аби голі п'єти. А сукєнка яка сплетена, навкруг ґівки має, Я не знаю як цих ґівок Господь не карає. А спідниці розпорена, то не важне діло, Би не плавки, то би видко, усьо грішне кіло. А старині на ті ґіти, лиш гроші марнуєт, Бо та в горах теперішна дорого коштуєт. Тепер собі нагадаймо як си набували, Та як пили горівочку, якої співали. Колис люде на весіллє рано си сходили, Сини з татом, донька з мамов, купи си держєли. Тай за столи вони тоже разом сідали Та й ніколи межи собов вни сварок не мали. Та й ніколи межи собов вни сварок не мали, маленькими порціями горівку вживали. Тепер ґазда хоть би встарав горівки керницу, П'ют як телі в полонині з жолоба жентицу Так не один си нап'єт, шо аж вно си гиче Він не годен заспівати, лише *** риче. Десікь раз лізе зза стола, бо біжит мочити(?) Та стрітитси з таким самим та й будут си бити, Як йик він уже нап'єси, сєде в карти грати, Він не може кінутиси, ни ще заспівати. Коли встанут із-за стола трошки підоп'ютси, А як підут данцювати то файно трєсуци. Трісли си їм портяници, трісли си їм гачи, А тепер ви подивітси як молодий скаче. Та як воно кєшко скаче, як си підгинає, То сказали би що падачка, єго нападає. Гірке слово пападачка, може й гріх казати, Але скажіт як сей данец інакше назвати? Ще й ікіс ті рокенроли та ще й єкес диво, Ще б чортами, а не людми, ще таке носило. Колис аркан та й голубку, решето гуляли, А тепер ше нагадаймо як си будували. Була хата прямована та й вікна маленькі, Піч велика, а не печи, діточки дрібненькі. Була стайні невелика та й вже по будові, Але в стайни тій стояли воли та й корови. Тепер стайні файна й тепла, була би й як хата, Але в стайни лише свині та й коза рогата. Козу лекше годувати, лекше віпасати, Та лиш треба без молока у палец свистати. Тепер ґазда про корову ме си й обминати, Не баче й кіко сіна корові старати. Бо він філії будує й блєхами вкриває Та й над тими філівами скіни убирає. Та й парове отопленнє до хати проводит, Та за то-то не віспаний пару років ходит. Бо то-то він всьо будує та й сі тим си журит, В саму хату не ступає, а в бухни все тулит. Він си тулит в вузькі бухни та й гроші складає, Бо дивитси шо вже в него донька підростає За рік, за два, може за три, треба й віддавати Та й мусит їй тато у віно машину давати. Бо тебер зєть на корову не ме си дивити Та й не піде він у стайню її обходити. Бо корову треба вбійти та й нагодувати, А з машинов можна собі шей любку встарати. А він любку устарає, відно ї кохає, Тай возит він ї горі й долі, гроші пропиває. Та за то-то наші люде так кєшко бідуют Та й з усіма роботами тепер си милуют. Тепер раньче весноют си, тепер раньче косіт, Берут малими зелені та й на здачу носіт. Берут малими зелені та й на здачу носіт, Красні лісі вірубують, то в Ізраїль возют. Тепер раніче бараболю восени копают, Тепер раньче як в кітнацять ґівчит починают. А в пітнаціть ї почили, в шітнакціть вікдали, А в сімнакціть дрібні ґіти ї поприсідали. Дрібні ґіти ї присіли й чоловік п'яниці, А по правді вна дитина, а не молодиці. Бо то тепер, люди добрі, кєшко ґаздувати, У двакціть рік треба сиву голов фарбувати. Бо волисє посивіло, а зуби поклала, Її мама у ці роки, ще дівков гуляла. В двакціть два віддаласи, а в рік дітей мала, А в п'єдисіть молодицев краще виглядала. А в п'єдисіть молодицев краще виглядала, По здоров'ї закохане її мама мала. По здоров'ї закохане та й у хаті спокій, А шо з тобов донько буде через триціть років? Як яблочко на сонечку, донечко зіснешси, Зуби ти повіпадают, у дугу зігнешси. Тай шо з того, що меш будеш мати, убори хороші, А здоров'є вже не купиш, ні за які гроші. Ще би й могла, люде добрі, багато сказати, Але треба вже по малу співанку кінчати. Тепер прошу молодиків аби вібачили, Абе мені дес в потемку голов не розбили. Тепер прошу вібачийте ґівки молодиці Та й не кажіт шоб наплєла ту ше 'кіс дурниці. Лиш си добре обдумайте, то всьо пригадайте, Та ще бог дав свої мами, то ще розпитайте. Сіло потьи на вороті, на вітер си здуло, Я би це все не співала, єкби так не було...
Закарпатські коломийки - це душа українського народу і українського серця!!!
Це вірно сказано!Але це не закарпатські співанки це Косів-Верховина 100%
Ой піду я в полонинку та й піду верхами,
Гори наші високії вкриті смерічками.
Такі файні наші гори, **** грают
Споконвіку там гуцули, в горах проживают.
Споконвіку проживают та й гаразд си мают
Та лиш давнії звичаї уже забувают.
Колис хлопці по гуцульські просто си носили
Та й шо свєта, шо неґілі до церкви ходили.
носив гачі та й постоли, сорочку біленьку
Та й кресаню з червачками, табівку новеньку.
А кіптарі із овечок, ремінь оленевий,
Вібивані порошниці, топірець сталевий.
Тепер хлопці гонориси вже не трісунками,
Сто рублів плаки за джінси з всєкими латками.
Сто рублів плаки за джінси, ще коби ґістати,
А сам ходит не стрижений, сам ходит кудлатий.
Мешта купе цінні, підошва на палец,
Єкби єго стрітив прадід сказав би шо старец.
Він так єкос виглядає, шо не мош сказати,
Ци то леґінь, ци то мавпа й не можна спізнати
А дівчєта, тоже прості, в школу не ходили,
По простому, по гуцулськи тоже си носили.
У запаски та в киптарі вони си збирали,
Свою красну русу косу роками кохали.
Свою красну русу косу роками кохали,
А як ішли межи люде косу заплітали.
Тепер дівки гонориси та вже не косами,
Бо вни ходят розплетені, як коні з фостами.
Тепер ґівча в десіт років вже до клубу ходит,
В одинакціть на голові вна вже біду зводит.
Утне собі пишний волос як яра пшениці,
Таке зробит на голові як вже до свабниці.
Її мамі на ту голов кєшко си дивитси,
А ще купит босоножки, аби голі п'єти.
А сукєнка яка сплетена, навкруг ґівки має,
Я не знаю як цих ґівок Господь не карає.
А спідниці розпорена, то не важне діло,
Би не плавки, то би видко, усьо грішне кіло.
А старині на ті ґіти, лиш гроші марнуєт,
Бо та в горах теперішна дорого коштуєт.
Тепер собі нагадаймо як си набували,
Та як пили горівочку, якої співали.
Колис люде на весіллє рано си сходили,
Сини з татом, донька з мамов, купи си держєли.
Тай за столи вони тоже разом сідали
Та й ніколи межи собов вни сварок не мали.
Та й ніколи межи собов вни сварок не мали,
маленькими порціями горівку вживали.
Тепер ґазда хоть би встарав горівки керницу,
П'ют як телі в полонині з жолоба жентицу
Так не один си нап'єт, шо аж вно си гиче
Він не годен заспівати, лише *** риче.
Десікь раз лізе зза стола, бо біжит мочити(?)
Та стрітитси з таким самим та й будут си бити,
Як йик він уже нап'єси, сєде в карти грати,
Він не може кінутиси, ни ще заспівати.
Коли встанут із-за стола трошки підоп'ютси,
А як підут данцювати то файно трєсуци.
Трісли си їм портяници, трісли си їм гачи,
А тепер ви подивітси як молодий скаче.
Та як воно кєшко скаче, як си підгинає,
То сказали би що падачка, єго нападає.
Гірке слово пападачка, може й гріх казати,
Але скажіт як сей данец інакше назвати?
Ще й ікіс ті рокенроли та ще й єкес диво,
Ще б чортами, а не людми, ще таке носило.
Колис аркан та й голубку, решето гуляли,
А тепер ше нагадаймо як си будували.
Була хата прямована та й вікна маленькі,
Піч велика, а не печи, діточки дрібненькі.
Була стайні невелика та й вже по будові,
Але в стайни тій стояли воли та й корови.
Тепер стайні файна й тепла, була би й як хата,
Але в стайни лише свині та й коза рогата.
Козу лекше годувати, лекше віпасати,
Та лиш треба без молока у палец свистати.
Тепер ґазда про корову ме си й обминати,
Не баче й кіко сіна корові старати.
Бо він філії будує й блєхами вкриває
Та й над тими філівами скіни убирає.
Та й парове отопленнє до хати проводит,
Та за то-то не віспаний пару років ходит.
Бо то-то він всьо будує та й сі тим си журит,
В саму хату не ступає, а в бухни все тулит.
Він си тулит в вузькі бухни та й гроші складає,
Бо дивитси шо вже в него донька підростає
За рік, за два, може за три, треба й віддавати
Та й мусит їй тато у віно машину давати.
Бо тебер зєть на корову не ме си дивити
Та й не піде він у стайню її обходити.
Бо корову треба вбійти та й нагодувати,
А з машинов можна собі шей любку встарати.
А він любку устарає, відно ї кохає,
Тай возит він ї горі й долі, гроші пропиває.
Та за то-то наші люде так кєшко бідуют
Та й з усіма роботами тепер си милуют.
Тепер раньче весноют си, тепер раньче косіт,
Берут малими зелені та й на здачу носіт.
Берут малими зелені та й на здачу носіт,
Красні лісі вірубують, то в Ізраїль возют.
Тепер раніче бараболю восени копают,
Тепер раньче як в кітнацять ґівчит починают.
А в пітнаціть ї почили, в шітнакціть вікдали,
А в сімнакціть дрібні ґіти ї поприсідали.
Дрібні ґіти ї присіли й чоловік п'яниці,
А по правді вна дитина, а не молодиці.
Бо то тепер, люди добрі, кєшко ґаздувати,
У двакціть рік треба сиву голов фарбувати.
Бо волисє посивіло, а зуби поклала,
Її мама у ці роки, ще дівков гуляла.
В двакціть два віддаласи, а в рік дітей мала,
А в п'єдисіть молодицев краще виглядала.
А в п'єдисіть молодицев краще виглядала,
По здоров'ї закохане її мама мала.
По здоров'ї закохане та й у хаті спокій,
А шо з тобов донько буде через триціть років?
Як яблочко на сонечку, донечко зіснешси,
Зуби ти повіпадают, у дугу зігнешси.
Тай шо з того, що меш будеш мати, убори хороші,
А здоров'є вже не купиш, ні за які гроші.
Ще би й могла, люде добрі, багато сказати,
Але треба вже по малу співанку кінчати.
Тепер прошу молодиків аби вібачили,
Абе мені дес в потемку голов не розбили.
Тепер прошу вібачийте ґівки молодиці
Та й не кажіт шоб наплєла ту ше 'кіс дурниці.
Лиш си добре обдумайте, то всьо пригадайте,
Та ще бог дав свої мами, то ще розпитайте.
Сіло потьи на вороті, на вітер си здуло,
Я би це все не співала, єкби так не було...
Про мавпу в джинсах))) кльово!
Це просто супер, баба ся в життю розбирає добре)))
Файно! Файно! Файно!
Дякую Вам за Гоцулів. Гуцульському роду нема переводу! Будьмо!
Україна Могутня Незалежна Сильна Держава і Нація!
Будьласка відписуйтеся від ЗАКАРПАТСЬКих коломийок автор Іван Попович! Зеленська Лариси і її українці відписалися від ЗАКАРПАТСЬКих коломийок!
теж би хотів слова си дізнатись
Й
Та я гуцул та ти гуцул оба ми гуцули Сили спати серед Хати и оба уснули
Було би файно, якби сте написали текст, бо зле чути через музику
я планую се зробити, та не все одразу...
а шо хочетса в першу чергу?
@@olehbut хтіло би си добре розріжнєти слова, а звук музичних інструментив збиваєт. Можна би було додати у формі субтитрив.
Марія Лісова субтитри --- се трохи більше роботи, але результат краще :) отже, шо хочетса негайно? яку саме співанку?
@@olehbut а у вас можливий вибі́р співано́к? Якшо так, то мене інтересуют реґійони Гуцульщини, Бойківщини і Наддністрянщини.