Старіють наші батьки і разом з ними старіють і дерева в садку,яку вони колись посадили.Іноді ми не розуміємо,як мама нас чекає.Все нам ніколи.І нікуди мама не хоче виїжджати зі своєї хати,бо не хоче покидати своє село.Слухаю і так жаль,що життя минає швидко і ми пізно розуміємо свої помилки ,свій егоїзм.Але не повернути ні хатини,ні яблуні,ні матусі.Цінуйте,любіть своїх матусь,поки вони живі.Приїджайте частіше додому.Бо на не почує вона ваших слів прощення,коли буде в небесах.Пісні Гензери -це саме життя,це плач та крик,заклик души,щоб пам'ятали свій дім,сад,матусю та не забували країну,назва якої Україна.Сама квітуча,сама талановита та незламна нація.❤
У тривозі ластівки, літають, Хоч не осінь ще, а тепле літо. Рідна хата з сумом, споглядає, Маму забирають в місто, діти. На високі поверхи, квартала, На низеньку мамочку, у дворі. Щоб в ночі із вікон, споглядала, Як за нею в небі, плачуть зорі. Не ламати вітру, не зламати, Яблуню стареньку, у садочку. У сльозах благала, рідна мати, Не везіть мене у місто, дочку. Просить мене мати, в неспокої, Коли знову їду до сила. Синку, привези мені такої, Пепінки, як в нас в саду була. Привези мені води, с криниці, З нашої криниці, край воріт. Бо вона мені ночами сниться, Сниться мені, яблуневий цвіт. Не завжди для мами все що треба, Ми привозим з рідного сила. Як же повернути їй те небо, Той садок де яблуня цвіла. Догорає свічка, догорає, Тихою лампадкою, в куточку. День і ніч матусю виглядає, Яблуня старенька, у садочку. У тривозі ластівки, літають, Хоч не осінь ще, а тепле літо. Рідна хата з сумом, пригадає, Як забрали маму в місто, діти.
Иван Ганзера должен быть на лучшикканалах не только Украины но и мира.
Сьогодні відкрила для себе земляків з Вінничини,тільки моя земля може народжувати такі таланти! Дякую за пісні,які торкаються душі!
Напевно усі, хто родом із села, зрозуміють до сліз цю пісню!!!!!! Ви молодці! Ви найкращі! Тільки наша українська пісня так щемливо чіпає струни душі!
І не тільки із села. Мама є у кожного.
Яка гарна песня, благодарю хлопцы, сижу и не могу сдержать слезы.
❤ молодці
ДУЖЕ,ДУЖЕ ,ГАРНА ПІСНЯ. ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ.
Мабуть янченко єдиний в україні автор людяних пісень.низький уклін за творчість.
Дякую і плачу дякую❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Круто дякую за позитив , Бережи Вас Боже наш завжди Амінь
Два справжні українські таланти. Отак просто до глибин душі торкаються.
Не розумію чому так мало коментарів ,на таку сильну пісню
Старіють наші батьки і разом з ними старіють і дерева в садку,яку вони колись посадили.Іноді ми не розуміємо,як мама нас чекає.Все нам ніколи.І нікуди мама не хоче виїжджати зі своєї хати,бо не хоче покидати своє село.Слухаю і так жаль,що життя минає швидко і ми пізно розуміємо свої помилки ,свій егоїзм.Але не повернути ні хатини,ні яблуні,ні матусі.Цінуйте,любіть своїх матусь,поки вони живі.Приїджайте частіше додому.Бо на не почує вона ваших слів прощення,коли буде в небесах.Пісні Гензери -це саме життя,це плач та крик,заклик души,щоб пам'ятали свій дім,сад,матусю та не забували країну,назва якої Україна.Сама квітуча,сама талановита та незламна нація.❤
Хочу молитву ранішню і вечірню
вперше бачу Янченка, перед тим тіки чув його голос.
Іван співає душею! Дякую!
Ваня спел супер! Талант!
Спасибо за прекрасную песню!
Гарне виконання, і пісня красива
Przepiękna, nostalgiczna, bardzo wymowa treść 💙🇺🇦💛
Дуже гарно! Браво!
Молодцы!!! Душа поет и плачет!!!
Спасибо, песни за душу берут.
Душевно,гарно!!!!
Ви найкращі...
Виконання супер
за душу чіпає.
до слез
Сильна пісня...
У тривозі ластівки, літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом, споглядає,
Маму забирають в місто, діти.
На високі поверхи, квартала,
На низеньку мамочку, у дворі.
Щоб в ночі із вікон, споглядала,
Як за нею в небі, плачуть зорі.
Не ламати вітру, не зламати,
Яблуню стареньку, у садочку.
У сльозах благала, рідна мати,
Не везіть мене у місто, дочку.
Просить мене мати, в неспокої,
Коли знову їду до сила.
Синку, привези мені такої,
Пепінки, як в нас в саду була.
Привези мені води, с криниці,
З нашої криниці, край воріт.
Бо вона мені ночами сниться,
Сниться мені, яблуневий цвіт.
Не завжди для мами все що треба,
Ми привозим з рідного сила.
Як же повернути їй те небо,
Той садок де яблуня цвіла.
Догорає свічка, догорає,
Тихою лампадкою, в куточку.
День і ніч матусю виглядає,
Яблуня старенька, у садочку.
У тривозі ластівки, літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом, пригадає,
Як забрали маму в місто, діти.
точно мощно
Неперевершено
уххх..отлично!
Парень имеет сильный голос ему на Голос
❤
клас!!!
💙💛🇺🇦
Браво
Так гарно но трохи сумно але це життя
Підкажіть назву пісню: "Пусть дядя позвонит его душа болит..." Співає Янченко, здається.
Мама поправка
Я
Село воно - село
0