Якою є ваша бібліотека? Як ви її поповнюєте? Поділіться своїми історіями в коментарях і підтримайте нас своїми підписками та лайками - це важливо для просування каналу. Задонатити на банку hromadske в Monobank: send.monobank.ua/jar/6BYQbrQcUx
Я з Херсона і з початком повномасштабної переїжджаю по містах України, мати свої книги - наразі не для мене. Але я обожнюю міські бібліотеки. Не тільки як місце, де можна взяти книги, а і приємне місце спілкування з інтелігентними бібліотекарками, і також як спосіб пізнання міста. Тепер я знаю бібліотеки Кривого рогу, Києва, Вінниці, але моє серце належить Херсонській обласній бібліотеці. Хто був там, той знає, яке це красиве місце, і як локація, і наповнення ❤️ Сподіваюсь і я, і всі інші люди хто вимушено покинув домівки, знайдуть свій дім і зможуть завести там свою маленьку бібліотеку ❤️
З війною прийшло небажання захламленості, й це екстраполювалось на все, навіть на книжки. Тому віднесла майже всі у бібліотеку на моїй вулиці та стала її відвідувачкою. Інститут книги дійсно купує для них багато хорошого. Собі лишила зо 30 значимих і улюблених книг. Нові купую, читаю і відношу теж в бібліотеку. Критерій - чи прочитаю я її ще раз. Якщо думала, що прочитаю і лишила, але так і не прочитала за пів року чи рік, то теж відношу
За останні два роки майже повністю замінила переважно російськомовну бібліотеку на 1.5к книг, яку збирали три покоління моєї сім'ї. Тепер маю бібліотеку на 1к книг десь на 99% українськомовну та англомовну. Збираю, бо подобається мені картинка з шафами, повними книжок. Та й люблю читати і часто можу взяти з поличку вже прочитану книгу, щоб перечитати якийсь уривок. При цьому приємно знати, що книга, яку тобі от прям зараз захотілось перечитати, в тебе є - просто простягни руку і візьми.
Мені дуже сподобався цей випуск, оскільки я постійно купую книжки, збираючи бібліотеку. Її основа -- ще батьківські видання. В моїй книгозбірні є книжки класиків і сучаних авторів, багато енциклопедичних видань, книжок з мистецтва. Всі галузі гуманітаристики, які цікавлять,, так само представлені. Немає книжок, які мене не цікавлять, тож деякі жанри художньої літератури взагалі відсутні. Книжки у квартирі заповнюють усі місця, які б могли бути вільними, і це не створює дискомфорту.
купую і передаю книги у шкільну бібліотеку, і мені це просто приємно робити, хоч і давно там не навчаюсь і не маю жодної типу вигоди від цього, просто приємно шо молодь буде читати шось цікаве та просто візульно приємне)
я зараз не в Україні, але вдома в Дніпрі віддалено збираю собі бібліотеку. це мене заспокоює. і думка, що коли я повернусь додому, то мене буде чекати моя бібліотека, дуже гріє душу і допомагає вірити в краще❤
Як же я люблю цих чуваків 😊 І книги ❤ Наша перша бібліотека в 2014 залишилася в двох містах окупованої Луганщини ( на жаль, умови нашого виїзду виключали можливість забрати книги). Якийсь час забороняла купувати собі книги, але на довго мене не вистачило) . Купую більше чим встигаю прочитати, але те, що вони завжди під рукою, створює хоч якесь відчуття дому і стабільності
Теж недавно роздумував на цю тему і дійшов висновку, що бібліотека це особливий простір, який не тільки допомагає нам ховатися, а ще й може бути психотерапевтом. Бо розуміння нашої бібліотеки допомагає нам зрозуміти і себе, свої цінності, бажання та прагнення. Тому якщо ви задаєтеся питанням "звідки у мене такі думки?", "чому я ставлюся до цього саме так?", "чому я не схожий на своїх друзів?" спробуйте пошукати відповіді на ці питання на своїх книжкових поличках
Я починаю жартувати, що мої книги стають моїм сховищем, бо величезні вежі на столі, за яким я працюю, можливо врятують мене від вибуху. Книг у мене дуже багато, але є такі, що я точно перечитувати не буду. Було би класно мати застосунок з річною підпискою, тоді б деякі книги певного жанру я не купувала би, а просто читала в електронці. Окремо купувати електронну версію книги мене жаба душить 😁 Краще вже паперове видання. І ще, є постійний страх того, що якщо зараз не купити книгу, вона пропаде з продажу і я не зможу її прочитати. Тому накопичується бібліотека непрочитаних, як непохитна віра в майбутнє
Так є ж підписки в книжкових застосунках. І оплата йде не за конкретну електронну книгу, а за певний період. Тож якщо швидко читаєте, за місяць підписки можна прочитати кільки книг, а не одну. І плюс ще є і аудіо❤
@@juliyavodolaskaЗдається, це ви про якабу. На них у мене є підписка, але там не весь асортимент книг, який мене цікавить, та і аудіокниг за підпискою не багато доступних, всі класні - платні, на жаль
Я свою бібліотеку майже всю здала на макулатуру, вона була переважно російською мовою. Мені було важко відірвати від себе ці книги, дуже довго вагалась чи потрібно це робити. Але прийшла до висновку, що для мене ці книги - мертвий тягар, який тільки робить боляче, бо я ніколи більше не буду перечитати їх. Тому зараз потроху відновлюю бібліотеку, купуючи книги українською та англійською
Можливо я помиляюсь, але навіть якщо людина не читала жодної книги зі своїх поличок, але за умови все ж таки, що це вона їх собі купувала або їй дарували за її замовленням, то все одно полички можуть про людину шось та сказати. Навіть підбір кольорової гамми палітурки чи видавництво - це вже щось да скаже. Я колись в буктоці поки дівчина щось щебетала про якийсь черговий англійський бестселлер - роздивлялась позаду неї корінці книжок - вона з них якусь мозайку зробила, гарно 😊
я якось повноцінно почав збирати особисту бібліотеку лише після вторгнення, хоч читав і до, але електронні. А після початку вторгнення, зрозумів цінність і багатостраждальність української культури і почав купувати книжки. Поки тільки українські, в основному 20-ого сторіччя( не видання, а саме тексти)
Ледь не перше, що я зробила, коли переїхала в нове місто, - це записалася до центральної бібліотеки. І маю сказати, що в обласному центрі вона досить гарно укомплектована. Є нові книжки, багато сучасних українських авторів та фантастики. Фонд набагато кращий порівняно з районною бібліотекою, до якої я ходила раніше в Києві.
Дякую за класний випуск, в мені цього разу відгукнулося багато міркувань. Я теж залишила собі бібліотечну книжку, але сама собі це пояснюю тим, що я її врятувала від забуття - в саме тій бібліотеці її б ніхто не читав. Натомість, я дарую книжки в бібліотеки, ті, що купила-прочитала і власне все, розумію, що не перечитуватиму. З початку повномасштабного вторгнення роль бібліотек дійсно зросла, адже це розвага під час блекауту, а крім цього з великих міст до провінції у 2022 році приїхала велика кількість ВПО, які в селах відверто нудилися і через "нікуди подітися" йшли до районних бібліотек. А там трохи виводили з рівноваги бібліотекарок, які звикли до запитів школярів згідно програми, а тут у моїй присутності один такий клієнт запитав: а що у вас є зі стоїків? Щоправда, тоді бібліотекарка швидко зорієнтувалася: а це вам треба до читального залу.... І коли той пішов, вона повернулася до мене з питанням: це він про кого? А я, якщо чесно, крім Марка Аврелія, теж нікого не знала)) Але гугл нас швиденько порятував 😁 Це я до чого: у 2022 році за моїм спостереженням бібліотеки якось збадьорилися і це було прекрасно. Ще дуже хочу доєднатися до офлайн книжкового клубу, який би збирався в кафе, бажано з келихом вина, і повертав би відчуття наявності "культурного життя" навіть в найтемніші часи. Однак не можу знайти такий в Харкові, що дуже прикро.
Це 1-й випуск який я дивлюся, я просто в захваті!!! Як людина яка любить читати і купувати книжки дуже приємно послухати розмову двох молодих і свідомих людей!
Я з покоління паперових читунів.Періодично перебираю і щось, що вже не буду перечитувати,відношу у біблу де працюю.Хотілося,щоб побільше людей так робили,бо дуже тугенько з новокнижжям у бібліотеках.
Дуже люблю такі розмови про книжки та навколокнижкові звички, це затишно. Дякую. Я свою бібліотеку збираю дуже хаотично, відповідно до тем, що мене цікавлять. Вже 2 роки не живу вдома, тому за можливості купую в електронці, але "Темпора",, до прикладу, принципово не має електронних книжок, тому паперові продовжують прибувати до моєї квартири, попри мою відсутність. Купую все, що хочу прочитати, бо знаю, що наклади маленькі та через пів року книги може не бути. Цифрову бібліотеку впорядковую на гугл-диску
Хлопці, дякую! Випуск топ, +1000 аури вам. Мене тішить мати книжки на поличці, знати що пізніше я покладу на неї щось новеньке і унікальне. Іноді заглядую туди, проглядаю корінці, на секунду поринаючи в ті часи коли та чи інша книга читалася, досить цікаве відчуття
Я з дитинства мріяла про власну бібліотечку у себе вдома/квартирі 🥺 батьки, навіть після переїзд на більшу квартиру з дійсно великими (в порівнянні) поличками для книжок, все одно казали що те, скільки книг я хочу, це будуть просто пилозбірники 😅 але я не здавалася, і тепер, тимчасово переїхавши до Англії, ввже збираю своє добро, не задумуючись над купівлею кожної книжки 💫 максимально задоволена!
Моя мама зараз працює в сільській бібліотеці. І коли я їй допомагала там, то для мене було великим болем бачити напівпорожні стелажі, що залишились після дерустфікації. На жаль, влада компенсує фонд тільки історичними науковими книгами, а художню літературу не завозять. Звісно, там можна зараз знайти і "Гру Проестолів", але це ті книги, які люди самі віддали в бібліотеку з власної полиці (моя тітка так робить, бо не має змоги тримати свою бібліотеку)
Коли є змога подорожувати по інших країнах і містах то одне з важливих пунктів відвідування в моєму списку це бібліотека. Сучасні бібліотеки навіть в старовинних будівлях для місце затишку, спокою, знань і заохочення до книг. А деякі, це ціле архітектурне диво, як наприклад бібліотека Васконселос в Мехіко.
❤😅Книжки- мое життя! Я "допис",доня письменника,поета Игоря Муратова,довго жила в харкивському будинку "Слово",в нашии з чоловиком кварьтири,же син живе та в муративському дачному будинку ,залишилась батька и мами,брата старшого библиотека.В Ерусалими зараз збираемо нову библиотеку,англииською,украинською,росииською,на иврити!Також е проблеми з переиздами !Дякую за етер!🎉
Вихований на бабусиній бібліотеці. Вся квартира була в книжкових полицях. Збирали і міняли макулатуру на нові книжки, відслідковували появу їх як дефіцитного товару (були часи). Попри алергію на книжковий пил - ці полиці були в дитинстві улюбленим місцем. Якщо алергія перемогала, виходив на вулицю, сідав на лавку і читав, читав, читав. Зараз в квартирі жодної полиці, все в електронному вигляді, хоча діти почали замовляти саме паперові екземпляри
Якось настане день, коли замість "дікпіка" будуть надсилати дівчатам "bookpic". І будуть писати їм: "привіт, крихітко, покажи мені свою Марусю Чурай, я хочу стати для неї Іваном Іскрою "
Дякую за цікаву розмову❤ з великою любов'ю і прискіпливістю купувала книги дітям українських видавництв, вийшла різноманітна і надзвичайно яскрава колекція, якою ми зачитувалися❤ мрію, щоб згодилася майбутнм поколінням😊 радянські видання залишила одиниці, а з російською класикою попрощалася на раз два.
Я намагаюся наразі купувати тільки ті книжки, які я прочитала і мені сподобалися чи які я знаю, що мені з висок ймовірністю сподобаються. В сучасному англомовному книжковому просторі доречі зараз стало популярно купувати книжки як хобі, а не читати їх. Робити гарну книжкову полицю, шукати гарні видання з розмальованими краями. Я часто беру книжки в бібліотеках, щоб не купувати те, в чому не впевнена, і дуже ціную наявність книжок там і також наявність онлайн бібліотек та додатків.
Один з кращих випусків. Згадала дитяче щастя, коли йдеш з бібліотеки з купою книжок, студентський азарт дочекатись стипендії і купити книжку, на яку вже давно облизувалась... Зараз бібліотека переважно в електронній книжці, і страшенно шкода, що немає українського бренду e-book
Як ви вчасно випустили цей випуск. А то ці американські вибори підпсували настрій. Я живу за кордоном і зараз збираю свою українську бібліотеку. Як це складно! Почала з того які саме книжки хочу, що в планах читати, назамовляла онлайн... і виявилося що я завжди обирала у книгарнях вживу. Мацала книги, листала, шукала яке видання подобається. А зараз це все всліпу. Приходить книга - антологія поезії, а вона малюсенька, шрифт маленький! Читати незручно. На полці теж вибивається. У книгарні я б таку не купила... А от Енеїда прийшла велетенська, з картинками. І в полку не влізла! Як дочитаю, то піде на дитячу полку. Я онлайн ненавиджу обирати речі. Книги виявляється теж. А ще ж є різні редакції. Прочитала Вільде "Метелики на шпильках". А потім випадково дізналася що їх два варіанти. Поки ще не розібралася, який ж у мене( І якщо порізаний, то як шукати повне видання. Починала збирати домашню бібліотеку з думками, що буду гарні видання брати, які приємно в руках тримати, все буде прочитане та з любовʼю зібране. І от одразу все пішло не туди, ідеалістичні мрії стикнулися з реальністю.
Я не купую книжки, я ходжу до бібліотеки, беру, читаю і віддаю. Мені так комфортно. Я люблю в домі мінімалізм. Книжки є, ще бабця покупала, все що хотіла, я там прочитала.
Чудова розмова, лише одна претензія - дуже швидко завершилася! Ну що ж, чекаю наступних випусків! Дякую! Люблю книги, а останнім часом навіть більше люблю розмови про книги.
я почала спочатку купувати електронну книгу. Якщо прочитана електронка дуже сподобалась, тоді ще купую паперову версію для своєї бібліотеки. Покупка "білої" електронної книги, теж підтримка видавництв, але зберігає місце на полицях
Мені не близьке колекціонування книг, бо мішками вивозили на макулатуру бібліотеку дідуся, батьки теж збирали бібліотеку (бо в ті часи було модно), яку ніхто не читає. Я вірю в читання тут і зараз. Купую те, що хочу прочитати, залишаю те, що буду перечитувати.
А зараз моя бібліотека це з десяток книг, які поїхали зі мною, інформацію з яких не знайду просто так у інтернетах. половину своєї бібліотеки на початку вторгнення надіслала в бібліотеку на Київщині, бо жахалася, що руssnя за це моїх рідних може мучити (в Сумах), а книги з Харкова частину друзям повіддавала, а з того що лишилося, велику частку надіслала захисникам на фронт, бо там із них користі набагато більше, ніж у будинку, де ніхто не живе. І на макулатуру відправила ще бозна-скільки книг самі розумієте якою мовою, отих от класіков 😏
Через те, що я свою бібліотеку зараз нажаль не читаю - мій мозок не перетравлює 98% того, що я купую 😢 але я як хом'як, купую на майбутнє хороше життя, і зробила нещодавно сортування, каталогізацію, і упакувала з номерками що де в якій коробці лежить. Дуже зручно, і економить гроші, бо без каталогу цього пішла вже по другому колу книжки куплять, але вчасно спинилась 😂 Якщо раптом влупить шахед - палати буде яскраво.
Дуже дякую за чудову тему.Рада чути одержимих.книжками! Неодноразово, переселяючись,роблячи ремонт ,тягаючи за собою тонну коробок з книжками,задумувалась,чи не психічне це захворювання? Така любов від батьків,особливо від тата,який залишив повну квартиру книг(їх у нас було більше,ніж в селищній бібліотеці). Не всіх книжок російською змогла позбутись ( з тих же причин,які озвучили. Бачу,що діти теж "заражені" - купляють книжки. Найкраще мати стелажі на всю стіну,бо в шафах не помістяться)
дякую за такий цікавезний випуск! обожнюю книжки і бібліотеки. Так само колись мріяла потрапити в університетську біб-ку, потім в Вернадку. Провела там місяці, працюючи над дисертацією❤️ Зараз збираю сімейну біб-ку: дитячі, підліткові, сучасні. Купую, щоб підтримати вид-ва. І дуже мені важливо, щоб троє моїх дітей зростали в оточенні книжок. Читаємо щодня. Не уявляю свого життя без цього задоволення❤️ і я теж з тих, хто не купить нову пару взуття, а купить кілька книжок🤪🤣
Раніше я купувала все, що хотіла прочитати, тепер багато новинок отримують бібліотеки і я купую переважно книжки про мистецтво і деякі теплі історії, котрі можу читати з будь- якої сторінки.
Після цього відео зрозуміла, що хочу перебрати свою дитячу бібліотеку - казки, енциклопедії і все, на чому я росла. Зараз у моїй, уже студентській, 56 книг і я плекаю велику мрію мати окрему кімнату-бібліотеку в майбутній квартирі ☺️
Переїзд з бібліотекою це біль. Ми на зйомній квартирі з кількома шафами книжок, за останні років шість переїжджали тричі, це дуже важко. І ще потім виділити час, щоб все розставити по полицях. Купуємо книжки ті, які плануємо читати (ну або по роботі - я працювала екскурсоводом, то багато маю про Львів і іншого краєзнавства), але звісно що багато непрочитаного.
Ми з чоловіком почали збирати бібліотеку відколи почали зустрічатися, ми дарували одне одному книги з перспективою, що вони буду спільні 😅 Потім ми відібрали якісь погані/крінжові книжки, а собі лишили тільки класні. Зараз маємо кіндли, читаємо електронні книги. Паперові купляємо тільки якісь улюблені, або збираємо колекції (наприклад, всі книги Террі Пратчетта). Так ми знайшли баланс, бо читати ми можемо все на світі, але в сімейну бібліотеку зберігаємо тільки найкраще)
Я захоплююсь вами (не подкастом), а саме вами, бо з іншими було б по-іншому. Мені 42 рочки, моя бібліотека вбільшості того, що люблю і рекомендую - роздаю- книги не мають стояти на полицях, а мають читатись. В багатьох людей не стидаюсь запитати, чи читали і попросити повернути. Збирала б, аби розуміла для кого, як мама. мені. Але наразі просто бачу бібліотеки знецінені (я - ріелтор) нащадками, тому намагаюсь уже в обіг запускати і обговорювати... життя давати книгам. Але з маминої бібліотеки важко ділюсь на почитання. (Згадую певні екземпляри, що не повернулись, включно із журналами "Дніпро"90-х)
Перша книжкова шафа вже куплена і заповнена - поки що подобається збирати саме прочитане, що не сподобалось - стараюсь віддавати/здавати кудись щоб не зберігати. Виходить що моя невелика бібліотека (до 100 книжок) це прям вибірка, яка мене описує. Якщо купую книгу - точно збираюсь прочитати, бісить коли вдома багато нечитаного) Дякую за випуск, цікаво послухати про такий собі книжковий лайфстал 😊
Колись мріяла про власну бібліотеку, але з урахуванням того, як часто зараз доводиться переїжджати, майже перестала купувати паперові книги. Надаю перевагу електронним, а паперові беру в бібліотеці.
Дякую за шикарний випуск! Так сміялась, коли говорили про переїзди і книги. Бо переіжджала 1 раз у 2013, і тоді мала рейс в Іспанію. Тож моім близьким довелося тягати на п'ятий поверх сталінки білі мішки і картаті торби з моіми книгами. Тоді мені сказали, що більше переіздів не буде. А більшість книг була російською і потім частинами розвезлась на мукулатуру.
Нещодавно у мене вдома була пожежа. Я маю книжок 400 в своїй бібліотеці, намагаюся контролювати її зростання, бо живу в тісній квартирці. У пожежі книги не згоріли, на щастя, але все було вкрите чорною кіптявою, тож довелося все перебирати і чистити. Отже я зараз прям в курсі того, що в мене там є. Більшості російського шлаку позбулася ще років 10 тому при переїзді. Маю приховану спецполицю з совєцькою російськомовною фаховою літературою по архітектурі, містобудуванню і графічному дизайну - як зріз тоталітарної шизофренії епохи і джерело, з якого ростуть ноги нашої попайки ("нашої" - в сенсі різноманітних українських дизайнерів). Не планую їх позбуватися, хоча російською не читаю. Дякую, що нагадали про екслібрис, саме час проштампувати нові надходження :) До речі, до теми поділу книг при розлученні: мої батьки розлучилися добіса давно, але я досі іноді чую від них обох сердиті коментарі, що другий привласнив собі якусь книжку першого. Власне, тому й почала маркувати свої книги екслібрисом, бо свого часу спостерегла битву за книги при розлученні своїх батьків.
Я вважаю, що зберігати в дома книги безглуздо. Книги мають весь час читатися, а не стояти. Я радо віддаю книги друзям, або в бібліотеку. Рідко які книги я хочу залишити собі після прочитання
Була в окупації, не було інтернету, тож я з радістю взялась досліджувати домашню бібліотеку свого покійного дідуся. Там було справді безліч книжок, але серед них українською мовою було лише дві: про історію козацтва та "Хліб і сіль". Я не хочу позбуватись тієї бібліотеки, бо це те, що залишилось від діда, але відтоді у мене з'явилась мета: заповнити цю бібліотеку літературою українською мовою
Вдома в Запоріжжі лишилась бібліотека книжок на 300-500 (давно не рахувала). Наразі в мене книжок 50 зі мною... все завжди було українською... А от в батьків шалена бібліотека радянських видань. Однозначно здам її на мукулатуру після них...
Міська дитяча бібліотека- це перше місце куди я поїхала на маршрутці без супроводу дорослих і дуже цим пишалася😊 В дитинстві постійно паслася в різних бібліотеках, дуже це любила. А після повномасштабки коли переїхала в США знову пішла в бібліотеку, бо хочеться щось почитати, а скуповувати багато своїх книжок не хочеться щоб потім не морочитися з тим щоб відправляти їх назад в Україну.
важко слухати аудіокниги - коли читаю, то бачу картинки, звуки і образи, а з аудіокнигою слухаю чийсь набридливий монолог, який дуже швидко починає дратувати
Ну,це хто як начитав)) Я,наприклад,намагаюсь начитувати змінювати голос,особливо діткам.Взагалі,мають бути начитки декількома акторами.Але паперова,то святе)
В моєї мами було безліч книг - велика шафа в два ряди. Я захоплювалась тим, що моя мама прочитала всі ці книги. А коли я виросла то викинула 99%. Бо все це був непотріб: безглузді жіночі романи, романи про другу світову, совєтчина всяка Тож я тепер не збираю в дома те, що мої діти матимуть викидати. Читаю здебільшого електронні книжки. А купую лише те, що дійсно мене вразило і можливо буде цікаво прочитати моїм дітям
насправді, одне із перших чим я почала обрастати в еміграції - це саме книги. й коли подруга їздила до Харкова й мала можливість щось забрати - я простила тільки книги. Улюблені чи недочитані. Дуже не вистачає часу та сил. Але потрохи читаю. Я добью 3 том Дюни, я зможу) 😂
Я люблю читати книжки, люблю їх купувати, але не розумію оцього "збираю бібліотеку для нащадків". Дуже сумнівно, що вашим нащадкам воно буде треба. Я зараз дивлюся на Гаррі поттера, який купувався 20 років тому - це вигорілі корінці і жовті сторінки, при тому, що книжки ці 20 років стояли за склом і без потрапляння на них прямого сонячного проміння. А що з ними буде іще за 20 років? Такий собі спадок для нащадків, якщо чесно) Залишаю у своїй бібліотеці те, що шалено сподобалося, що точно буду перечитувати. Все інше віддаю у фонд "Хочу кота", вони ті книжки продають, а на виручені гроші утримують і лікують котиків.
Ви не шарите,якісь перші видання,з малим накладом, можуть стати раритетом і нащадки за великі кошти зможуть продати.Це як інвестиція.Зараз гризу лікті,що не купляла 15 років назад деякі книги в більшому обсязі.
Дивлюся на свою бібліотеку з 30 книжок і розумію, що важливими є лише ті книжки, які чіпляють серце або є якимись рідкісними чи гарними виданнями. Усього іншого можна тим чи іншим чином позбутися.
Бібліотека ще від батьків (тобто те, що видавалось в ссср у 60-80-ті, і російськомовне, і україномовне), з 90-х почала сама збирати, фантастику-детективи (частину вже викинула, бо переклади 90-х це щось), і з другої половини 90-х, з універа, професійна література (джерела, дослідження). Художню літературу зараз купую лише класику, або дуже гарних авторів, все інше читаю в електронці (останні 15 років мінімум). І дитячі книги купувала, потім підліткові, зараз книги паперові купую на подарунок (дітям, друзям, колегам).
Нещодавно була в Чернігівській обласній. Там справді багато нових книжок, а от зі старими проблемка. При мені кілька дітей хотіли взяти щось задане в школі з іноземної класики, список книг з 6-7, так от більшість їм запропонували в російському перекладі. Я потім ще спеціально погуглила, українською їх теж перекладали
Мої стосунки з книгами такі, що самому важко читати (часто нема часу/сил/не зручно), але дуже подобається слухати про книги. Та й власну бібліотеку теж збираю (поки невеличка, але тематично пов'язана та надихаюча)
Щось на зразок Вавилонської - в Докторі Хто є серія про бібліотеку-планету, і це моя улюблена ідея-фантазія про бібліотеку (за виключенням того страху, що там виросло 😂).
Я теж дивлюся на книжки, коли потрапляю в гості) Часто люди виправдовуються, що читають тільки електронні. У мене так не вийде, проживши трохи більше року у Львові, я везла з собою назад до Харкова 130 книжок) І слава моєму татові, який свого часу облаштував окрему кімнату для шаф з книжками.
З цього року вирішила збирати свою бібліотеку, незважаючи на підвішене питання з житлом (через що це відкладала) - і яка ж це насолода! Шукати щомісяця Свою книжечку ☺️. Теж в 22-у віддала безліч книжок російською, без важкості, тому що все своє свідоме життя в Україні при незалежности (але тотальному зросійшені) було неприємно не знаходити українських перекладів, і тим більше якісних; цим не займались взагалі. І це ще додатковий біль тримати рос.переклади.
Я вдома маю велику бібліотеку дитячих книг (збирала ще до народження своїх дітей) і при переїзді до США 2 валізи із 4 були саме з книгами) все інше так і залишилось в квартирі. Мама потроху пересилає нам.
також люблю книги, але книг, які інколи перечитую трохи більше десятка. завжди задумуюсь нащо то я збираю той пилезбірник, адже одну радянську бібліотеку я вже вивіз на дачу, відібравши класику, інше просто здав на макулатуру. так колись і мої нащадки зроблять з моїми книгами мабуть
Книг мало, близько чотирьохсот . Книжкова шафа заповнена, планую докупити нову. Не коликціонер, мої книги це портрет моїх емоцій. Є стара книга українських казок, хочу її реставрувати, лежить захищена в коробці❤ Люблю всіх 😊
Дуже зрезонувала думка, що приватна бібліотека має бути дещо хаотичною. Я так собі думаю, коли купую окремі книжки із серій, і з одного боку хочеться повну серію, а з іншого я розумію, що не всі мені цікаві. Тоді сама собі кажу, що моя бібліотека - це відбиток мене, а не каталог і не книжковий магазин.
Пардоксально, але збирати паперові книжки я почала лише після повномасштабного вторгнення. До того я читала переважно електронні книжки, ще й російськомовні переклади (ну, і толстоєвського, цур йому). Тепер маю майже 400 книжок і це неперевершене відчуття. Трохи пригнічують дві речі: кончений сусід, який легко може знищити все, і те, що не почала збирати бібліотеку раніше, бо деякі бажанки вже важко знайти.
я зайшла послухати, бо думала, що розмова буде про більш приземлене поняття домашньої бібліотеки, якщо чесно) виявилось, що малось на увазі зовсім не це. Очевидно, я поки не дотягую до інтелігентного рівня колекціонування перших чи рідкісних видань, бо як проста смертна не бачу в цьому для себе ніякої цікавості (не в самих книгах, а саме у володінні конкретним її виданням). Тому мені було цікаво послухати чийсь геть інший погляд.
Якою є ваша бібліотека? Як ви її поповнюєте? Поділіться своїми історіями в коментарях і підтримайте нас своїми підписками та лайками - це важливо для просування каналу.
Задонатити на банку hromadske в Monobank: send.monobank.ua/jar/6BYQbrQcUx
...Після внутрішнього переміщення з Бучі , наша бібліотека зараз в тещі на горищі в мішках....але....але ...вона вціліла і повністю україномовна ))
Це,прекрасно❤
Я з Херсона і з початком повномасштабної переїжджаю по містах України, мати свої книги - наразі не для мене.
Але я обожнюю міські бібліотеки. Не тільки як місце, де можна взяти книги, а і приємне місце спілкування з інтелігентними бібліотекарками, і також як спосіб пізнання міста. Тепер я знаю бібліотеки Кривого рогу, Києва, Вінниці, але моє серце належить Херсонській обласній бібліотеці. Хто був там, той знає, яке це красиве місце, і як локація, і наповнення ❤️
Сподіваюсь і я, і всі інші люди хто вимушено покинув домівки, знайдуть свій дім і зможуть завести там свою маленьку бібліотеку ❤️
Я вам цього щиро бажаю 🙌
В мої хатній книгозбірні,наразі, 3638 книг,з яких жодної російською.
Я вимагаю огляду ваших бібліотек
З війною прийшло небажання захламленості, й це екстраполювалось на все, навіть на книжки. Тому віднесла майже всі у бібліотеку на моїй вулиці та стала її відвідувачкою. Інститут книги дійсно купує для них багато хорошого. Собі лишила зо 30 значимих і улюблених книг. Нові купую, читаю і відношу теж в бібліотеку. Критерій - чи прочитаю я її ще раз. Якщо думала, що прочитаю і лишила, але так і не прочитала за пів року чи рік, то теж відношу
За останні два роки майже повністю замінила переважно російськомовну бібліотеку на 1.5к книг, яку збирали три покоління моєї сім'ї. Тепер маю бібліотеку на 1к книг десь на 99% українськомовну та англомовну. Збираю, бо подобається мені картинка з шафами, повними книжок. Та й люблю читати і часто можу взяти з поличку вже прочитану книгу, щоб перечитати якийсь уривок. При цьому приємно знати, що книга, яку тобі от прям зараз захотілось перечитати, в тебе є - просто простягни руку і візьми.
Мені дуже сподобався цей випуск, оскільки я постійно купую книжки, збираючи бібліотеку. Її основа -- ще батьківські видання. В моїй книгозбірні є книжки класиків і сучаних авторів, багато енциклопедичних видань, книжок з мистецтва. Всі галузі гуманітаристики, які цікавлять,, так само представлені. Немає книжок, які мене не цікавлять, тож деякі жанри художньої літератури взагалі відсутні. Книжки у квартирі заповнюють усі місця, які б могли бути вільними, і це не створює дискомфорту.
Нещодавно перерахувала нашу бібліотеку з хлопцем - 472 книги. Купуємо по інтересам або наслухавшись таких розумних людей, як пан Стасіневич.
Ділити як будете якщо розійдетесь?))
@ Ми таке не плануємо
@@Анка-н8ц Всі так кажуть, всі так думають) Але це ще гірше - коли не готовий до того, що може статися.
@ дякую за пораду
купую і передаю книги у шкільну бібліотеку, і мені це просто приємно робити, хоч і давно там не навчаюсь і не маю жодної типу вигоди від цього, просто приємно шо молодь буде читати шось цікаве та просто візульно приємне)
я зараз не в Україні, але вдома в Дніпрі віддалено збираю собі бібліотеку. це мене заспокоює. і думка, що коли я повернусь додому, то мене буде чекати моя бібліотека, дуже гріє душу і допомагає вірити в краще❤
Тобто ми ризикуючи життям на собі вивеземо країну, а ви потім в неї повернетесь? Окуєнно придумала
Власну бібліотеку почала збирати з початком війни.Це якось відволікає і покращує емоційний стан.
У мене схожа історія, рада що хтось поділяє такі ж почуття. Це дає гадію на повернення 😊
В моменти коли переїзжаєш сам або допомагаєш друзям, завжди знаєш в якій коробці книги. Це завжди найважча(-чі) коробки за всі інші 😂
Як же я люблю цих чуваків 😊 І книги ❤ Наша перша бібліотека в 2014 залишилася в двох містах окупованої Луганщини ( на жаль, умови нашого виїзду виключали можливість забрати книги). Якийсь час забороняла купувати собі книги, але на довго мене не вистачило) . Купую більше чим встигаю прочитати, але те, що вони завжди під рукою, створює хоч якесь відчуття дому і стабільності
Теж недавно роздумував на цю тему і дійшов висновку, що бібліотека це особливий простір, який не тільки допомагає нам ховатися, а ще й може бути психотерапевтом. Бо розуміння нашої бібліотеки допомагає нам зрозуміти і себе, свої цінності, бажання та прагнення. Тому якщо ви задаєтеся питанням "звідки у мене такі думки?", "чому я ставлюся до цього саме так?", "чому я не схожий на своїх друзів?" спробуйте пошукати відповіді на ці питання на своїх книжкових поличках
Я починаю жартувати, що мої книги стають моїм сховищем, бо величезні вежі на столі, за яким я працюю, можливо врятують мене від вибуху. Книг у мене дуже багато, але є такі, що я точно перечитувати не буду. Було би класно мати застосунок з річною підпискою, тоді б деякі книги певного жанру я не купувала би, а просто читала в електронці. Окремо купувати електронну версію книги мене жаба душить 😁 Краще вже паперове видання.
І ще, є постійний страх того, що якщо зараз не купити книгу, вона пропаде з продажу і я не зможу її прочитати. Тому накопичується бібліотека непрочитаних, як непохитна віра в майбутнє
Так є ж підписки в книжкових застосунках. І оплата йде не за конкретну електронну книгу, а за певний період. Тож якщо швидко читаєте, за місяць підписки можна прочитати кільки книг, а не одну. І плюс ще є і аудіо❤
@@juliyavodolaskaЗдається, це ви про якабу. На них у мене є підписка, але там не весь асортимент книг, який мене цікавить, та і аудіокниг за підпискою не багато доступних, всі класні - платні, на жаль
Я свою бібліотеку майже всю здала на макулатуру, вона була переважно російською мовою. Мені було важко відірвати від себе ці книги, дуже довго вагалась чи потрібно це робити. Але прийшла до висновку, що для мене ці книги - мертвий тягар, який тільки робить боляче, бо я ніколи більше не буду перечитати їх. Тому зараз потроху відновлюю бібліотеку, купуючи книги українською та англійською
Купую , читаю і віддаю в бібліотеку, де директором - близька подруга. Але домашня бібліотека - це святе
Євгеній Стасіневич мій краш❤
І мій 🧡🤝
У мене закінчилось місце в книжковій шафі, тому ховаю нові книжки у шафі з одягом, щоб ніхто не казав, що у мене їх забагато))
Около книжкові розмові іноді цікавійше, за обговорення книжок 😊
Можливо я помиляюсь, але навіть якщо людина не читала жодної книги зі своїх поличок, але за умови все ж таки, що це вона їх собі купувала або їй дарували за її замовленням, то все одно полички можуть про людину шось та сказати. Навіть підбір кольорової гамми палітурки чи видавництво - це вже щось да скаже. Я колись в буктоці поки дівчина щось щебетала про якийсь черговий англійський бестселлер - роздивлялась позаду неї корінці книжок - вона з них якусь мозайку зробила, гарно 😊
я якось повноцінно почав збирати особисту бібліотеку лише після вторгнення, хоч читав і до, але електронні.
А після початку вторгнення, зрозумів цінність і багатостраждальність української культури і почав купувати книжки. Поки тільки українські, в основному 20-ого сторіччя( не видання, а саме тексти)
Ледь не перше, що я зробила, коли переїхала в нове місто, - це записалася до центральної бібліотеки. І маю сказати, що в обласному центрі вона досить гарно укомплектована. Є нові книжки, багато сучасних українських авторів та фантастики. Фонд набагато кращий порівняно з районною бібліотекою, до якої я ходила раніше в Києві.
Дякую за ваші випуски! Мені цей аж зігрів душу)
Я перестала ходити в салон робити манікюр ну бо це ж 2, а інколи й 5 книг можна купити😱😱😱
Дякую за класний випуск, в мені цього разу відгукнулося багато міркувань. Я теж залишила собі бібліотечну книжку, але сама собі це пояснюю тим, що я її врятувала від забуття - в саме тій бібліотеці її б ніхто не читав. Натомість, я дарую книжки в бібліотеки, ті, що купила-прочитала і власне все, розумію, що не перечитуватиму.
З початку повномасштабного вторгнення роль бібліотек дійсно зросла, адже це розвага під час блекауту, а крім цього з великих міст до провінції у 2022 році приїхала велика кількість ВПО, які в селах відверто нудилися і через "нікуди подітися" йшли до районних бібліотек. А там трохи виводили з рівноваги бібліотекарок, які звикли до запитів школярів згідно програми, а тут у моїй присутності один такий клієнт запитав: а що у вас є зі стоїків? Щоправда, тоді бібліотекарка швидко зорієнтувалася: а це вам треба до читального залу.... І коли той пішов, вона повернулася до мене з питанням: це він про кого? А я, якщо чесно, крім Марка Аврелія, теж нікого не знала)) Але гугл нас швиденько порятував 😁 Це я до чого: у 2022 році за моїм спостереженням бібліотеки якось збадьорилися і це було прекрасно.
Ще дуже хочу доєднатися до офлайн книжкового клубу, який би збирався в кафе, бажано з келихом вина, і повертав би відчуття наявності "культурного життя" навіть в найтемніші часи. Однак не можу знайти такий в Харкові, що дуже прикро.
В Харкові є класна @Холодногірська бібліотека. А книжковий клуб спробуйте у книгарні Vivat на Сумській. Там книги, кава та вино...
❤
Це 1-й випуск який я дивлюся, я просто в захваті!!! Як людина яка любить читати і купувати книжки дуже приємно послухати розмову двох молодих і свідомих людей!
Я з покоління паперових читунів.Періодично перебираю і щось, що вже не буду перечитувати,відношу у біблу де працюю.Хотілося,щоб побільше людей так робили,бо дуже тугенько з новокнижжям у бібліотеках.
Дуже люблю такі розмови про книжки та навколокнижкові звички, це затишно. Дякую.
Я свою бібліотеку збираю дуже хаотично, відповідно до тем, що мене цікавлять. Вже 2 роки не живу вдома, тому за можливості купую в електронці, але "Темпора",, до прикладу, принципово не має електронних книжок, тому паперові продовжують прибувати до моєї квартири, попри мою відсутність.
Купую все, що хочу прочитати, бо знаю, що наклади маленькі та через пів року книги може не бути. Цифрову бібліотеку впорядковую на гугл-диску
Хлопці, дякую! Випуск топ, +1000 аури вам. Мене тішить мати книжки на поличці, знати що пізніше я покладу на неї щось новеньке і унікальне. Іноді заглядую туди, проглядаю корінці, на секунду поринаючи в ті часи коли та чи інша книга читалася, досить цікаве відчуття
Я з дитинства мріяла про власну бібліотечку у себе вдома/квартирі 🥺 батьки, навіть після переїзд на більшу квартиру з дійсно великими (в порівнянні) поличками для книжок, все одно казали що те, скільки книг я хочу, це будуть просто пилозбірники 😅 але я не здавалася, і тепер, тимчасово переїхавши до Англії, ввже збираю своє добро, не задумуючись над купівлею кожної книжки 💫 максимально задоволена!
Моя мама зараз працює в сільській бібліотеці. І коли я їй допомагала там, то для мене було великим болем бачити напівпорожні стелажі, що залишились після дерустфікації. На жаль, влада компенсує фонд тільки історичними науковими книгами, а художню літературу не завозять. Звісно, там можна зараз знайти і "Гру Проестолів", але це ті книги, які люди самі віддали в бібліотеку з власної полиці (моя тітка так робить, бо не має змоги тримати свою бібліотеку)
Коли є змога подорожувати по інших країнах і містах то одне з важливих пунктів відвідування в моєму списку це бібліотека. Сучасні бібліотеки навіть в старовинних будівлях для місце затишку, спокою, знань і заохочення до книг. А деякі, це ціле архітектурне диво, як наприклад бібліотека Васконселос в Мехіко.
згодна з тим що бібліотека людини відображає внутрішній світ людини. Почала збирати свою зовсім недавно але вже уявляю як буде стояти багато поличок)
❤😅Книжки- мое життя! Я "допис",доня письменника,поета Игоря Муратова,довго жила в харкивському будинку "Слово",в нашии з чоловиком кварьтири,же син живе та в муративському дачному будинку ,залишилась батька и мами,брата старшого библиотека.В Ерусалими зараз збираемо нову библиотеку,англииською,украинською,росииською,на иврити!Також е проблеми з переиздами !Дякую за етер!🎉
Вихований на бабусиній бібліотеці. Вся квартира була в книжкових полицях. Збирали і міняли макулатуру на нові книжки, відслідковували появу їх як дефіцитного товару (були часи). Попри алергію на книжковий пил - ці полиці були в дитинстві улюбленим місцем. Якщо алергія перемогала, виходив на вулицю, сідав на лавку і читав, читав, читав.
Зараз в квартирі жодної полиці, все в електронному вигляді, хоча діти почали замовляти саме паперові екземпляри
Ви забули про "Цвинтар забутих книжок" Карлос Руїс Сафон, це просто ван-лав! Дякую за випуск :)
Якось настане день, коли замість "дікпіка" будуть надсилати дівчатам "bookpic".
І будуть писати їм: "привіт, крихітко, покажи мені свою Марусю Чурай, я хочу стати для неї Іваном Іскрою "
Дякую за цікаву розмову❤ з великою любов'ю і прискіпливістю купувала книги дітям українських видавництв, вийшла різноманітна і надзвичайно яскрава колекція, якою ми зачитувалися❤ мрію, щоб згодилася майбутнм поколінням😊 радянські видання залишила одиниці, а з російською класикою попрощалася на раз два.
Як завжди супер кайфово слухати, найкращі літературні❤
Я намагаюся наразі купувати тільки ті книжки, які я прочитала і мені сподобалися чи які я знаю, що мені з висок ймовірністю сподобаються.
В сучасному англомовному книжковому просторі доречі зараз стало популярно купувати книжки як хобі, а не читати їх. Робити гарну книжкову полицю, шукати гарні видання з розмальованими краями.
Я часто беру книжки в бібліотеках, щоб не купувати те, в чому не впевнена, і дуже ціную наявність книжок там і також наявність онлайн бібліотек та додатків.
Дуже тішуся, коли моя внучечка вибирає на. полиці книгу почитати. Дякую Вам , хлопці.
Один з кращих випусків. Згадала дитяче щастя, коли йдеш з бібліотеки з купою книжок, студентський азарт дочекатись стипендії і купити книжку, на яку вже давно облизувалась... Зараз бібліотека переважно в електронній книжці, і страшенно шкода, що немає українського бренду e-book
Як ви вчасно випустили цей випуск. А то ці американські вибори підпсували настрій. Я живу за кордоном і зараз збираю свою українську бібліотеку. Як це складно! Почала з того які саме книжки хочу, що в планах читати, назамовляла онлайн... і виявилося що я завжди обирала у книгарнях вживу. Мацала книги, листала, шукала яке видання подобається. А зараз це все всліпу. Приходить книга - антологія поезії, а вона малюсенька, шрифт маленький! Читати незручно. На полці теж вибивається. У книгарні я б таку не купила... А от Енеїда прийшла велетенська, з картинками. І в полку не влізла! Як дочитаю, то піде на дитячу полку.
Я онлайн ненавиджу обирати речі. Книги виявляється теж.
А ще ж є різні редакції. Прочитала Вільде "Метелики на шпильках". А потім випадково дізналася що їх два варіанти. Поки ще не розібралася, який ж у мене( І якщо порізаний, то як шукати повне видання.
Починала збирати домашню бібліотеку з думками, що буду гарні видання брати, які приємно в руках тримати, все буде прочитане та з любовʼю зібране. І от одразу все пішло не туди, ідеалістичні мрії стикнулися з реальністю.
Я не купую книжки, я ходжу до бібліотеки, беру, читаю і віддаю. Мені так комфортно. Я люблю в домі мінімалізм. Книжки є, ще бабця покупала, все що хотіла, я там прочитала.
Чудова розмова, лише одна претензія - дуже швидко завершилася! Ну що ж, чекаю наступних випусків! Дякую! Люблю книги, а останнім часом навіть більше люблю розмови про книги.
я почала спочатку купувати електронну книгу. Якщо прочитана електронка дуже сподобалась, тоді ще купую паперову версію для своєї бібліотеки. Покупка "білої" електронної книги, теж підтримка видавництв, але зберігає місце на полицях
Мені не близьке колекціонування книг, бо мішками вивозили на макулатуру бібліотеку дідуся, батьки теж збирали бібліотеку (бо в ті часи було модно), яку ніхто не читає. Я вірю в читання тут і зараз. Купую те, що хочу прочитати, залишаю те, що буду перечитувати.
А зараз моя бібліотека це з десяток книг, які поїхали зі мною, інформацію з яких не знайду просто так у інтернетах. половину своєї бібліотеки на початку вторгнення надіслала в бібліотеку на Київщині, бо жахалася, що руssnя за це моїх рідних може мучити (в Сумах), а книги з Харкова частину друзям повіддавала, а з того що лишилося, велику частку надіслала захисникам на фронт, бо там із них користі набагато більше, ніж у будинку, де ніхто не живе.
І на макулатуру відправила ще бозна-скільки книг самі розумієте якою мовою, отих от класіков 😏
Спочатку лайк, потім коммент, а тоді вже дивлюсь. Підтримуйте та поширюйте український контент.
Через те, що я свою бібліотеку зараз нажаль не читаю - мій мозок не перетравлює 98% того, що я купую 😢 але я як хом'як, купую на майбутнє хороше життя, і зробила нещодавно сортування, каталогізацію, і упакувала з номерками що де в якій коробці лежить. Дуже зручно, і економить гроші, бо без каталогу цього пішла вже по другому колу книжки куплять, але вчасно спинилась 😂 Якщо раптом влупить шахед - палати буде яскраво.
Дуже дякую за чудову тему.Рада чути одержимих.книжками!
Неодноразово, переселяючись,роблячи ремонт ,тягаючи за собою тонну коробок з книжками,задумувалась,чи не психічне це захворювання?
Така любов від батьків,особливо від тата,який залишив повну квартиру книг(їх у нас було більше,ніж в селищній бібліотеці).
Не всіх книжок російською змогла позбутись ( з тих же причин,які озвучили.
Бачу,що діти теж "заражені" - купляють книжки.
Найкраще мати стелажі на всю стіну,бо в шафах не помістяться)
Місця в квартирі мало, тримаю тільки улюблені книги і ті що планую прочитати в найближчий час. Решту до батьків у село передаю
дякую за такий цікавезний випуск! обожнюю книжки і бібліотеки. Так само колись мріяла потрапити в університетську біб-ку, потім в Вернадку. Провела там місяці, працюючи над дисертацією❤️
Зараз збираю сімейну біб-ку: дитячі, підліткові, сучасні. Купую, щоб підтримати вид-ва. І дуже мені важливо, щоб троє моїх дітей зростали в оточенні книжок. Читаємо щодня. Не уявляю свого життя без цього задоволення❤️
і я теж з тих, хто не купить нову пару взуття, а купить кілька книжок🤪🤣
Раніше я купувала все, що хотіла прочитати, тепер багато новинок отримують бібліотеки і я купую переважно книжки про мистецтво і деякі теплі історії, котрі можу читати з будь- якої сторінки.
Дуже цікавий випуск! Мені захотілося купити багацько книжок 😅☺️
P.S.: І я це вже роблю!
Щоденник книгаря - чудовий
Після цього відео зрозуміла, що хочу перебрати свою дитячу бібліотеку - казки, енциклопедії і все, на чому я росла. Зараз у моїй, уже студентській, 56 книг і я плекаю велику мрію мати окрему кімнату-бібліотеку в майбутній квартирі ☺️
Переїзд з бібліотекою це біль. Ми на зйомній квартирі з кількома шафами книжок, за останні років шість переїжджали тричі, це дуже важко. І ще потім виділити час, щоб все розставити по полицях. Купуємо книжки ті, які плануємо читати (ну або по роботі - я працювала екскурсоводом, то багато маю про Львів і іншого краєзнавства), але звісно що багато непрочитаного.
По кількості книг ніколи навіть не рахувала, треба буде спробувати, аж цікаво, скільки в нас
Чудова тема і дуже цікаво поговорили (як і завжди). Дякую і чекаю на нові відео від вас.
Ми з чоловіком почали збирати бібліотеку відколи почали зустрічатися, ми дарували одне одному книги з перспективою, що вони буду спільні 😅
Потім ми відібрали якісь погані/крінжові книжки, а собі лишили тільки класні. Зараз маємо кіндли, читаємо електронні книги. Паперові купляємо тільки якісь улюблені, або збираємо колекції (наприклад, всі книги Террі Пратчетта). Так ми знайшли баланс, бо читати ми можемо все на світі, але в сімейну бібліотеку зберігаємо тільки найкраще)
Я захоплююсь вами (не подкастом), а саме вами, бо з іншими було б по-іншому.
Мені 42 рочки, моя бібліотека вбільшості того, що люблю і рекомендую - роздаю- книги не мають стояти на полицях, а мають читатись.
В багатьох людей не стидаюсь запитати, чи читали і попросити повернути.
Збирала б, аби розуміла для кого, як мама. мені.
Але наразі просто бачу бібліотеки знецінені (я - ріелтор) нащадками, тому намагаюсь уже в обіг запускати і обговорювати... життя давати книгам.
Але з маминої бібліотеки важко ділюсь на почитання. (Згадую певні екземпляри, що не повернулись, включно із журналами "Дніпро"90-х)
Дякую. Як завжди я отримала задоволення від вашого діалогу.
Дуже добрий випуск, панове
Перша книжкова шафа вже куплена і заповнена - поки що подобається збирати саме прочитане, що не сподобалось - стараюсь віддавати/здавати кудись щоб не зберігати. Виходить що моя невелика бібліотека (до 100 книжок) це прям вибірка, яка мене описує.
Якщо купую книгу - точно збираюсь прочитати, бісить коли вдома багато нечитаного)
Дякую за випуск, цікаво послухати про такий собі книжковий лайфстал 😊
Колись мріяла про власну бібліотеку, але з урахуванням того, як часто зараз доводиться переїжджати, майже перестала купувати паперові книги. Надаю перевагу електронним, а паперові беру в бібліотеці.
Дякую дуже за це відео. Було приємно слухати та думати над темою бібліотек з вами
Дякую за шикарний випуск! Так сміялась, коли говорили про переїзди і книги. Бо переіжджала 1 раз у 2013, і тоді мала рейс в Іспанію. Тож моім близьким довелося тягати на п'ятий поверх сталінки білі мішки і картаті торби з моіми книгами. Тоді мені сказали, що більше переіздів не буде. А більшість книг була російською і потім частинами розвезлась на мукулатуру.
Нещодавно у мене вдома була пожежа. Я маю книжок 400 в своїй бібліотеці, намагаюся контролювати її зростання, бо живу в тісній квартирці. У пожежі книги не згоріли, на щастя, але все було вкрите чорною кіптявою, тож довелося все перебирати і чистити. Отже я зараз прям в курсі того, що в мене там є. Більшості російського шлаку позбулася ще років 10 тому при переїзді. Маю приховану спецполицю з совєцькою російськомовною фаховою літературою по архітектурі, містобудуванню і графічному дизайну - як зріз тоталітарної шизофренії епохи і джерело, з якого ростуть ноги нашої попайки ("нашої" - в сенсі різноманітних українських дизайнерів). Не планую їх позбуватися, хоча російською не читаю.
Дякую, що нагадали про екслібрис, саме час проштампувати нові надходження :) До речі, до теми поділу книг при розлученні: мої батьки розлучилися добіса давно, але я досі іноді чую від них обох сердиті коментарі, що другий привласнив собі якусь книжку першого. Власне, тому й почала маркувати свої книги екслібрисом, бо свого часу спостерегла битву за книги при розлученні своїх батьків.
Я вважаю, що зберігати в дома книги безглуздо. Книги мають весь час читатися, а не стояти. Я радо віддаю книги друзям, або в бібліотеку. Рідко які книги я хочу залишити собі після прочитання
Була в окупації, не було інтернету, тож я з радістю взялась досліджувати домашню бібліотеку свого покійного дідуся. Там було справді безліч книжок, але серед них українською мовою було лише дві: про історію козацтва та "Хліб і сіль". Я не хочу позбуватись тієї бібліотеки, бо це те, що залишилось від діда, але відтоді у мене з'явилась мета: заповнити цю бібліотеку літературою українською мовою
Вдома в Запоріжжі лишилась бібліотека книжок на 300-500 (давно не рахувала). Наразі в мене книжок 50 зі мною... все завжди було українською... А от в батьків шалена бібліотека радянських видань. Однозначно здам її на мукулатуру після них...
Міська дитяча бібліотека- це перше місце куди я поїхала на маршрутці без супроводу дорослих і дуже цим пишалася😊 В дитинстві постійно паслася в різних бібліотеках, дуже це любила. А після повномасштабки коли переїхала в США знову пішла в бібліотеку, бо хочеться щось почитати, а скуповувати багато своїх книжок не хочеться щоб потім не морочитися з тим щоб відправляти їх назад в Україну.
важко слухати аудіокниги - коли читаю, то бачу картинки, звуки і образи, а з аудіокнигою слухаю чийсь набридливий монолог, який дуже швидко починає дратувати
Ну,це хто як начитав)) Я,наприклад,намагаюсь начитувати змінювати голос,особливо діткам.Взагалі,мають бути начитки декількома акторами.Але паперова,то святе)
Дев'ятдесять дев'ять відсотків на користь книги у паперовому рішенні!
@@upovauchy так,але для людей з проблемами зору,то вихід
@@ajavasylieva для людей з проблемами зору паперове книговидання має розробляти нішеві пропозиції
@@upovauchy ключове слово"має")
В моєї мами було безліч книг - велика шафа в два ряди. Я захоплювалась тим, що моя мама прочитала всі ці книги. А коли я виросла то викинула 99%. Бо все це був непотріб: безглузді жіночі романи, романи про другу світову, совєтчина всяка
Тож я тепер не збираю в дома те, що мої діти матимуть викидати. Читаю здебільшого електронні книжки. А купую лише те, що дійсно мене вразило і можливо буде цікаво прочитати моїм дітям
Купую книги за інтересами, збираю свою бібліотеку. Дуже хочеться мати величезну шафу на всю стіну, заповнену книгами🫶🏻
насправді, одне із перших чим я почала обрастати в еміграції - це саме книги. й коли подруга їздила до Харкова й мала можливість щось забрати - я простила тільки книги. Улюблені чи недочитані. Дуже не вистачає часу та сил. Але потрохи читаю. Я добью 3 том Дюни, я зможу) 😂
Я люблю читати книжки, люблю їх купувати, але не розумію оцього "збираю бібліотеку для нащадків". Дуже сумнівно, що вашим нащадкам воно буде треба. Я зараз дивлюся на Гаррі поттера, який купувався 20 років тому - це вигорілі корінці і жовті сторінки, при тому, що книжки ці 20 років стояли за склом і без потрапляння на них прямого сонячного проміння. А що з ними буде іще за 20 років? Такий собі спадок для нащадків, якщо чесно) Залишаю у своїй бібліотеці те, що шалено сподобалося, що точно буду перечитувати. Все інше віддаю у фонд "Хочу кота", вони ті книжки продають, а на виручені гроші утримують і лікують котиків.
Ви не шарите,якісь перші видання,з малим накладом, можуть стати раритетом і нащадки за великі кошти зможуть продати.Це як інвестиція.Зараз гризу лікті,що не купляла 15 років назад деякі книги в більшому обсязі.
Дивлюся на свою бібліотеку з 30 книжок і розумію, що важливими є лише ті книжки, які чіпляють серце або є якимись рідкісними чи гарними виданнями. Усього іншого можна тим чи іншим чином позбутися.
Бібліотека ще від батьків (тобто те, що видавалось в ссср у 60-80-ті, і російськомовне, і україномовне), з 90-х почала сама збирати, фантастику-детективи (частину вже викинула, бо переклади 90-х це щось), і з другої половини 90-х, з універа, професійна література (джерела, дослідження). Художню літературу зараз купую лише класику, або дуже гарних авторів, все інше читаю в електронці (останні 15 років мінімум). І дитячі книги купувала, потім підліткові, зараз книги паперові купую на подарунок (дітям, друзям, колегам).
оце Стасіневич фанатик.
Люблю брати книги в муніципальних бібліотеках. Особливо ті, які я знаю, що не буду перечитувати
Нещодавно була в Чернігівській обласній. Там справді багато нових книжок, а от зі старими проблемка. При мені кілька дітей хотіли взяти щось задане в школі з іноземної класики, список книг з 6-7, так от більшість їм запропонували в російському перекладі. Я потім ще спеціально погуглила, українською їх теж перекладали
Мої стосунки з книгами такі, що самому важко читати (часто нема часу/сил/не зручно), але дуже подобається слухати про книги. Та й власну бібліотеку теж збираю (поки невеличка, але тематично пов'язана та надихаюча)
Щось на зразок Вавилонської - в Докторі Хто є серія про бібліотеку-планету, і це моя улюблена ідея-фантазія про бібліотеку (за виключенням того страху, що там виросло 😂).
Я теж дивлюся на книжки, коли потрапляю в гості) Часто люди виправдовуються, що читають тільки електронні. У мене так не вийде, проживши трохи більше року у Львові, я везла з собою назад до Харкова 130 книжок) І слава моєму татові, який свого часу облаштував окрему кімнату для шаф з книжками.
Якісь дуже неудачні крісла😂😅. Здається, що незручні і не естетичні, а випуск - прекрасний. Дякую!
Маю зворотнє відчуття, відчуваю прям як зручно туди сідницями закоконитись
Слухаю і все що хочу - купити книжку 😬 "я був професійно опрацьований провокатором"
Я не збираю бібліотеку, хоча скуповую багатенько, залишаю тільки ті, що запали в душу (їх на зараз лише десь десяток)
З цього року вирішила збирати свою бібліотеку, незважаючи на підвішене питання з житлом (через що це відкладала) - і яка ж це насолода! Шукати щомісяця Свою книжечку ☺️. Теж в 22-у віддала безліч книжок російською, без важкості, тому що все своє свідоме життя в Україні при незалежности (але тотальному зросійшені) було неприємно не знаходити українських перекладів, і тим більше якісних; цим не займались взагалі. І це ще додатковий біль тримати рос.переклади.
Я вдома маю велику бібліотеку дитячих книг (збирала ще до народження своїх дітей) і при переїзді до США 2 валізи із 4 були саме з книгами) все інше так і залишилось в квартирі. Мама потроху пересилає нам.
також люблю книги, але книг, які інколи перечитую трохи більше десятка. завжди задумуюсь нащо то я збираю той пилезбірник, адже одну радянську бібліотеку я вже вивіз на дачу, відібравши класику, інше просто здав на макулатуру. так колись і мої нащадки зроблять з моїми книгами мабуть
Книг мало, близько чотирьохсот . Книжкова шафа заповнена, планую докупити нову. Не коликціонер, мої книги це портрет моїх емоцій. Є стара книга українських казок, хочу її реставрувати, лежить захищена в коробці❤ Люблю всіх 😊
Читаю тільки електронні книги. Чому дуже радію. Але мені 50 і ви до того прийдете з часом. Читаю по дві книги в місяць.
Коли обговорювали бібліотеки у книжках, не згадали колоритну та загадкову з "Тіні вітру" Карлоса Руїза Зафона.
Дуже зрезонувала думка, що приватна бібліотека має бути дещо хаотичною. Я так собі думаю, коли купую окремі книжки із серій, і з одного боку хочеться повну серію, а з іншого я розумію, що не всі мені цікаві. Тоді сама собі кажу, що моя бібліотека - це відбиток мене, а не каталог і не книжковий магазин.
Пардоксально, але збирати паперові книжки я почала лише після повномасштабного вторгнення. До того я читала переважно електронні книжки, ще й російськомовні переклади (ну, і толстоєвського, цур йому). Тепер маю майже 400 книжок і це неперевершене відчуття. Трохи пригнічують дві речі: кончений сусід, який легко може знищити все, і те, що не почала збирати бібліотеку раніше, бо деякі бажанки вже важко знайти.
Євгена завжди чути тихіше ніж Сергія(
я зайшла послухати, бо думала, що розмова буде про більш приземлене поняття домашньої бібліотеки, якщо чесно) виявилось, що малось на увазі зовсім не це. Очевидно, я поки не дотягую до інтелігентного рівня колекціонування перших чи рідкісних видань, бо як проста смертна не бачу в цьому для себе ніякої цікавості (не в самих книгах, а саме у володінні конкретним її виданням). Тому мені було цікаво послухати чийсь геть інший погляд.
У мене така система: купую сама собі електронні, а фізичні - дарують :)
Вгадують з подарунками? Книги в подарунок з мого досвіду це частіше невпопад.
У Карлоса Руїса Сафона є бібліотека, а саме Цвинтар забутих книжок, це цілий цикл довкола нього крутиться