Дякую. Я вже достатньо доросла, мені 55. І я знаю, що моїх достатньо активних років життя - їх залишилось не так вже й багато... І мені дуже шкода того, що ті сволоти русня цією війною крадуть дні мого життя.. що я не можу жити, так як раніше...і що буде далі - навіть не хочу думати про це, що буде через 5 років.. я живу - зараз і сьогодні. І по можливості - ходжу в театр, літом - в Гідропарк загорати, з подружкою - на цикл танцю бачата, прогулянки в парку, трошки роботи, що залишилась....дивлюсь в ютуб фільми.... закінчили одну розмальовку картину по номерам... Да, життя змінилось на 180 градусів від довоєнного. Звичайно, що важко емоційно все це проживати, ці сирени , ці втрати , що ми бачимо.... Але я не відкладаю своє життя на потім, на після війни. Життя одне. І треба дякувати кожному дню, що маю, радіти йому, і всім ворогам назло - Будемо жити !!!!!
Я відкладаю своє життя на, після війни... Вимушено живу за кордоном, намагаюсь жити так як жила в Україні, шити гарні сукні, займатися бальними танцями, малювати, але зовсім немає сил. Сумую, нічого не роблю, слухаю новини, плачу... плачу... Слухаю пісню "Ніч така місячна", "Чарівна скрипка"...
Дякую за Ваш труд та відео! ЯК же цікаво та приємно слухати наукову психологію (та в легкій подачі), а не ту шизотеріку та успішний успіх, які заполонили інтернет-простір.
Щиро дякую. Я аж недавно зрозуміла, що живу з отаким синдромом "відкладеного життя" майже все свідоме життя, років 20 вже. Завжди на перше місце ставлю якісь побутові проблеми, чи якісь інші виправдання придумую сама собі на питання :"Чому ж ти не зробила, як хотіла, як мріяла і планувала?"
Из за войны живу на арендованой квартире,я не хочу так жить 5лет,но из за войны я не могу ничего поменять и мне просто придется так жить .Я потеряла всё,жилье,работу,но при этом я стараюсь радоваться каждому дню.Про фото понравилось.
Ви опинились в абсолютно кризовій ситуації і я дуже Вам співчуваю🙏 Я дуже вірю в те, що не доведеться, і з часом Вам вдасться повернути собі Ваше життя і Ви матимете своє житло і роботу ❤ І те що Ви в таких обставинах та радієте кожному дню - це неймовірно! Дякую, що поділились з нами, хочеться Вас якось підтримати, хоч віртуально ☀️
До войны всегда отлаживала всё на потом,а теперь наоборот живу в каждом дне,понимая,что завтра может и не быть.Но надеемся на лучшее ,спасибо и вам за поднятие актуальной темы.
Героям Слава! Охх, кепсько стало від питання «Чи готова я так жити наступні 5 років?»🥴 Не готова і не буду! Дякую🙏🏻 Дуже вчасно я натрапила на Ваше відео😍 Дякую Вам за Вашу працю і старання🥰 Це дуже цінно🙏🏻
@@marianafranko8246 це до плану на 5 років. Історії справді класні, бо прості і зрозумілі (наші, українські). А відео Вам дуже гарно також вдаються. Риторично правильно: ефективний зачин, ефектна кінцівка, і недалеко одне від одного, тобто відео недовгі, не втомливі, за часом якраз до сприймання. Дякую!
Дуже корисна тема. Люблю казати, що «вдалого моменту» ніколи не буде. Підтримую коментаторку, яка також тимчасово живе закордоном зараз (через обставини, а не бажання): в таких умовах не відкладати життя складніше, тому що є провина. Чи вже було відео про синдром того, що вижив, Мар‘яна?)
Я постійно відкладаю життя, типу потім назбираю гроші і пройду якесь навчання, а зараз коли в мене наче і гроші ті є і викладач який подобається відчуваю страх, а раптом це не моє, мені не сподобається чи я не досягну того що хочу і просто втрачу гроші. Жахливе відчуття
гарний приклад з горщиками
Спасибі)
Дякую. Я вже достатньо доросла, мені 55. І я знаю, що моїх достатньо активних років життя - їх залишилось не так вже й багато... І мені дуже шкода того, що ті сволоти русня цією війною крадуть дні мого життя.. що я не можу жити, так як раніше...і що буде далі - навіть не хочу думати про це, що буде через 5 років.. я живу - зараз і сьогодні. І по можливості - ходжу в театр, літом - в Гідропарк загорати, з подружкою - на цикл танцю бачата, прогулянки в парку, трошки роботи, що залишилась....дивлюсь в ютуб фільми.... закінчили одну розмальовку картину по номерам... Да, життя змінилось на 180 градусів від довоєнного. Звичайно, що важко емоційно все це проживати, ці сирени , ці втрати , що ми бачимо.... Але я не відкладаю своє життя на потім, на після війни. Життя одне. І треба дякувати кожному дню, що маю, радіти йому, і всім ворогам назло - Будемо жити !!!!!
Я відкладаю своє життя на, після війни... Вимушено живу за кордоном, намагаюсь жити так як жила в Україні, шити гарні сукні, займатися бальними танцями, малювати, але зовсім немає сил. Сумую, нічого не роблю, слухаю новини, плачу... плачу... Слухаю пісню "Ніч така місячна", "Чарівна скрипка"...
Ваше життя також важливе! Бережіть себе🌱
Я мала подивитися це відео. Але зберегла його в Переглянути пізніше 😬
😅
Дуже вдячна Вам!❤
Дякую за поради! Ви все доступно та легко описали, дякую! Ви красуня, розумниця, талант складні речі легко подавати
Дякую за цікаву тему. Я зловила себе на думці, що з війною, я стаю саме такою: відкладаю все на потім...((
Дякую за Ваш труд та відео! ЯК же цікаво та приємно слухати наукову психологію (та в легкій подачі), а не ту шизотеріку та успішний успіх, які заполонили інтернет-простір.
Дуже вдячні за цей відгук! 🙌
Так ! ))) Життя прекрасне - ЗАВЖДИ !!! )))
Дякую, дуже цікава так корисна вправа про «наступні 5років»
І головне дуже проста
Варто робити час від часу, щоб не збитися з свого шляху 🙌
Дякую за вашу роботу! Ця методика дуже зрозуміла!
Дякую вам! Дуже корисне відео
Оце точно моя тема, особисте життя взагалі на потім відклала
Дякую! Цей етер приймаю як підштовхувач-пендель. Зараз всі думи та плани на після воєнні часи. А треба Зараз!
Завтра буде блог про Хочу і Треба)
Дякую! 🇺🇦
Дякую за відео 🙏🇺🇦
Я обожнюю ваші влучні питання: "Чи готова я жити так само як я живу зараз найближчі 5 років?"
Дякую, що чуєте головне, з того, що я хотіла донести 🙌
Дякую. Відкладають.
Дякую за корисний подкаст. Тема дуже актуальна.
Дякую за відгук!
Героям Слава! Чудове відео з поясненнями, прикладами і "food for thought" :)
Щиро дякую.
Я аж недавно зрозуміла, що живу з отаким синдромом "відкладеного життя" майже все свідоме життя, років 20 вже.
Завжди на перше місце ставлю якісь побутові проблеми, чи якісь інші виправдання придумую сама собі на питання :"Чому ж ти не зробила, як хотіла, як мріяла і планувала?"
Из за войны живу на арендованой квартире,я не хочу так жить 5лет,но из за войны я не могу ничего поменять и мне просто придется так жить .Я потеряла всё,жилье,работу,но при этом я стараюсь радоваться каждому дню.Про фото понравилось.
Ви опинились в абсолютно кризовій ситуації і я дуже Вам співчуваю🙏 Я дуже вірю в те, що не доведеться, і з часом Вам вдасться повернути собі Ваше життя і Ви матимете своє житло і роботу ❤ І те що Ви в таких обставинах та радієте кожному дню - це неймовірно! Дякую, що поділились з нами, хочеться Вас якось підтримати, хоч віртуально ☀️
До войны всегда отлаживала всё на потом,а теперь наоборот живу в каждом дне,понимая,что завтра может и не быть.Но надеемся на лучшее ,спасибо и вам за поднятие актуальной темы.
@@МариниСаркази ❤
Героям Слава! Охх, кепсько стало від питання «Чи готова я так жити наступні 5 років?»🥴 Не готова і не буду! Дякую🙏🏻 Дуже вчасно я натрапила на Ваше відео😍
Дякую Вам за Вашу працю і старання🥰 Це дуже цінно🙏🏻
О, так!
Маряно, дякую за відео. Мені дуже подобаються ваші історії, короткі, повчальні. Можете книжку написати на кшталт "365 історій на щодень"
Чекайте-чекайте, я ще тільки ці відео вчуся знімати🙈 Тож вдячна всім, хто підтримує)
@@marianafranko8246 це до плану на 5 років. Історії справді класні, бо прості і зрозумілі (наші, українські).
А відео Вам дуже гарно також вдаються. Риторично правильно: ефективний зачин, ефектна кінцівка, і недалеко одне від одного, тобто відео недовгі, не втомливі, за часом якраз до сприймання.
Дякую!
@@Світлана-щ9ф 🙏❤️
Ви неймовірна, дякую за чудове та інформативне відео)
🙏❤
👍
❤
Дуже корисна тема. Люблю казати, що «вдалого моменту» ніколи не буде. Підтримую коментаторку, яка також тимчасово живе закордоном зараз (через обставини, а не бажання): в таких умовах не відкладати життя складніше, тому що є провина. Чи вже було відео про синдром того, що вижив, Мар‘яна?)
Вже було) Але відкладати життя «на потім» це не варіант, завжди причина буде - то корона, то війна, то грошей мало
@@marianafranko8246 повністю погоджуюсь. Когнітивно. Емоційно, звісно, значно складніше 🙈
@@sulatska здогадуюсь, у мене теж є те, що я відкладаю «на потім» 😢
Я постійно відкладаю життя, типу потім назбираю гроші і пройду якесь навчання, а зараз коли в мене наче і гроші ті є і викладач який подобається відчуваю страх, а раптом це не моє, мені не сподобається чи я не досягну того що хочу і просто втрачу гроші. Жахливе відчуття
боже, та я навіть це відео потягнулась відкласти на потім, та за шо
Моя наболівша тема. Дякую за відео :)