ДУЖЕ ДЯКУЮ! Я хоч і з Росії, але з початком вторгнення змінив свою позицію з нейтральної на проукраїнську. Такі відео дають мені зрозуміти, як же я був обдурений пропагандою і скільки міфів про радяньські часи вважав правдою. Також, дякую за россійські субтитри, сподіваюся, вони допоможуть моїм співвітчизникам, що не розуміють української прозріти. Миру вам і сил, велику справу робите.
Дуже гірко про це писати, але мама ( 1930 р. ) мені розказувала як вони підлітками добавляли собі по 2-3 роки аби мати можливість працювати у сусідньому радгоспі. Де за трудодень видавали 100 грамів хліба, і вона приносила їх додому. А подруга, що мала сім' ю з 5 дітей з' їдала хліб по дорозі, бо все одно на всіх не хватить. Як 14 річних дітей відправляли у Сибір за кілька зібраних колосків. Як підлітки збирались пізно вночі зграйками, щоб принести з поля кавунів або кукурудзи, щоб якось прокормити родину, бо мама ( моя бабуся) отримували за трудодні натуральну оплату лише в кінці року. А батько помер від голоду у 33 році. Якщо б спіймали в полі дорослого - одразу у Сибір. А бабуся (1896 року) вже після війни ходила з паличкою зігнута, бо надірвалась на важкій роботі у колгоспі. Родина вижила тільки тому, що бабуся продала хату, побудовану 1930 року, купила гіршу. І так двічі. Слава Богу, що бабусю не посадили у тюрму за недобір налогів у важкий післявоєнний голод. А ще всі селяни, навіть підлітки та вагітні мали відпрацювати на будівництві шосейної дороги. Рабство та й годі! Хай живе вільна Україна! Боже , бережи наших захисників та мирних громадян!
Ніколи не забуду, як десь у середині 90-х, коли мені було років 10, бабуся розповідала, як дитиною (вона була 30-го року народження) працювала за трудодні - за паличкі у відомості. Я все не могла збагнути: як це за паличкі? Я тут їм на вгороді збираю колорадських жуків на картоплі, і вони мені за кожного жучка у баночці платять по копіїчці, бо так привчають валоризувати працю, а вона днями працювала за паличку і потім отримувала якийсь мізер. Пізніше, коли я вже навчалася у старших класах і ми проходили тему колективізації по історії, я запитала у дідуся, який був 17-го року народження й одружився на зовсім юній бабусі, про цей досвід, бо у школі нам дали завдання знайти якісь свідчення усередині родини. От дідусь мені i розповів зі сльозами на очах, як його сім'ю розкуркулили, коли він був малим (він із Сумської області, декілька км від кордону), скільки худоби, землі й запасів вони втратили, як він тяжко потім усе життя працював у колгоспі й логічо підримав згодом рішення своіх дітей вирватися із злиднів і поїхати на навчання до великого міста (до Харкова в нашому випадку). Пам'ятаю, як мене вразила ця розповідь, як стала врешті доповіддю на уроці. Досі жалкую, що не записала всіх їх свідчень (у тому числі і про голодомор, і про Другу світову), поки були ще живі - бо то була справжна, невигадана, історія наших селянських пращурів...
И что в каждое время свои истории ,а я помню. Когда колхозники приезжали в город скупали хлебобулочные свиней кормили . Это в 70-е. А про раскулач .и т д . Я и не такое могу рассказать и про своих и про чужих .
@@valentine3260так и я б такого в угол поставил .и приходили .по потребности к мест пиздюку богатенькому . Хопал он молодых . Вот и нашлись другие запали и прихватили .
І мені так само бабуся, 1930 року народження розповідала про трудодні, як працювала у колгоспі. Памʼятала голодомор, хоча було лише 3 роки, казала, що вже ледь ходила, а потім почала цвісти акація і старші брати приносили цвіт, їли. Про бабусиного батька взагалі нічого не знаю, в 37 репресований і все.
Все відео намагалась не розплакатись. Думала про свою бабусю, яку мати як старшу дитину 50-ті "врятувала з колгоспу" у Харків, віддавши "в прийми" в 12 років. По факту, віддала служанкою до незнайомої родини, щоб заробляла хоч якісь реальні гроші, відсилала заробіток родині в село та як подорослішала змогла отримати паспорт і вивчитись на водійку трамваю.
Мої бабуся і дідусь змогли звільнитись з рабства лише завдяки, як би жахливо це не звучало, війні. Бабусина родина вся загинула під час "асвабаждєнія" коли їй було 6 рочків. Її віддали в інтернат, після якого вона 25 років відпрацювала на залізниці... в ремонтній бригаді. Величезні баби в оранжевих жилетах з кайлом, ломом та сокирою, які вручну ремонтували колії, цілодобово та в будь яку погоду, це як раз про мою бабусю. А дід, після служби в армії (на війну не потрапив через вік, в 1945 році йому виповнилося лише 14 років), отримав цінну спеціальність (связіст радіотехнік) та позитивну "характеристику" від командирів. Тож мав змогу не просто не повертатись в колгосп... а й поступити (!!!) в технікум! Щоправда, протягом життя, він мав купу проблем через те, що був в окупації. Проте зміг влаштуватись на залізницю де і зустрів мою бабусю.
@@ToxaKaRp Так, моя мама теж сирота з дитинства через війну, теж розказувала, як дорослим було важко і вони працювали за трудодні і паспорти не давали в селі. Рабство! 😢
Все так, як розповідали наші бабусі, прабабусі. Жили тяжко, виживали, народжували та ростили дітей… і вижили.. Але ж як сумно(плакати хочеться) усвідомлювати, що доводилось пережити нашим предкам, які попри все тримались гідно та змогли зберегти нашу культурну спадщину💙💛
Гарний текст і яскраве висвітлення матеріалу. Мені 86 років і я пам'ятаю цей час.Іще в 1971 році мені довелось допомагати хлопцю який без паспорта приїхав до міста влаштуватись на роботу.Не розуміє тих хто сумує за тим періодом. Жила номенклатура
як шкода, що дожив до такого поважного віка, ви так нахабно брешете. почитайте біографію панів Кравчука, Кучми, Ющенка, Литвина, Ніни Матвієнко, чи Дмитра Гнатюка. і ще тисячі тисяч іх ровісників, народившихся в селах, і мавших змогу не тільки виіхати до міст вчитися, але й отримати житло і роботу. подивіться як виросли міста, спальні райони з 1945 по 1980рр, і все це за кошт того, що молодь іхала з сел, працювати в міста. моя мама поступила до технікуму в 1968 році, іі ніхто не привязував цу селі. а іі батько. мій дід, мав змогу працювати в місті, в шахті, але відмовився, і залишився в селі. було це у 1949 році
@@АллаМешіна яке влучне зауваження. Ю. Луценко син першого секретаря якогось там обкома, Ю. Тимошенко - невістка першого секретаря Дніпропетровського обкома, А. Яценюк - батькі радянські професори, татусь М. Порошенко замміністра охорони здоровья УРСР, татусь Тягибока - головний лікар олімпійскоі радянськоі команди, татусь Ільєнка відомий радянський режисер, Ада Роговцева донька нквдиста , народна артистка СРСР дружина народного артиста СРСР, парторг якогось там театру, лауреат радянських премій. а як страждали рибчинські з мозговими, не передати. і кого не торкнись, самі постраждалі
@@anastasi.de.resto28 вибачаюсь, а що змінилось зараз. хіба всі стали дітьми бізнесменів- міліонерів чи може хтось так і скаржиться на пенсію, за яку, після сплати комуналки, тільки крупу купити може, а на рошенівський шоколад тільки помилуватися. а назвала я ті одиниці, які і тоді жили дуже добре, а зараз у шоколаді, ллючі бруд більш за всіх на своє тодішнє поневолення та знецінення. це категорія людей така, яка носом чує, шо треба казати, щоб жити гарно
О так, моя бабуся, яка працювала в ланці і на фермі щось не згадує дешеве морозиво і ковбасу, а плюється на ту страшну країну в якій жила. Доречі вона ще й розповідала про "стахановців"; всі доярки доїли худобу а писали на одну людину (як правило улюблена сраколизка начальства) так з'являлися "герої труда"
Таких хероїв було дочорта, я думаю вони були , але ті про кого ми знаємо точно ідеологічна пропоганда . Дармова праця прищеплювалася ще в школі з дитинства, вся художня література була пронизана цим , пам'ятаю твір писали на тему ,,Тільки в праці життя та краса " , а ще були міфічні ,,закрома родіни" в які постійно щось засипали а в магазині дві хлібини в одні руки , а після обіду там взагалі пусто-порожньо . А ще використання дитячої праці за дарма особливо в колгоспах , по два-три місяці нас возили з міста в підшефний радгосп , вчителі бісилися весь учбовий план ішов на смарку.
@@НаталяКорчак-т8ш , а платон воронько взагалі пропагував дитяче рабство Через поле, через гай Ходить хлопчик Помагай. Бачить хлопчик: садять сад, - Він поміг кінчити ряд. Вмить приніс відро води І полив аж два ряди. Рій із пасіки пішов,- Помагай роя знайшов, Обходивши луг і ліс, Він в село його приніс. За селом копали став,- Помагай візок дістав. Цілий день возив пісок, Аж вищав його візок. Помагая у труді Знають літні й молоді, Ковалі і муляри - Всі радянські трударі. Ось і ти часу не гай. Будь, як хлопчик Помагай!
Я почала вчитися в школі, щойно совок припинив існування. Пам'ятаю, як на літній практиці нам наказали принести з дому ножиці, а потім наказали стригти ними траву. Цей абсурд не викликав питань ні у вчітелів, ні у батьків. Досьогодні я не пробачаю батькам те, що вони не вступились за мене і не заявили, що їх дитину не потрібно привчати до такого "труда".
Дякую, що висвітлюєте цю тему. Дешева ковбаса і вкусний пломбір були лише тому, що моя прабабця і бабця працювали безкоштовно. Голодні, босі чорні від роботи. Страшне і тяжке життя мали жінки мого роду.
Міське населення кипкували з села, з мови, манери одягатися.І нині це відчутно хоча молодь вчиться у містах.Село було безправне несправедливо, хочатяжко працювали.Село потрібно відновити і розвивати, щоб люди могли жити і працювати.Як селянин буде мати техніку, то ніколи не поміняє на місто, хіба що освіту дістати.
Моя прабабуся із місцевості під Львовом працювала цілий рік тяжкою працею в місцевому колгоспі за пів відра жита маючи на меті прогодувати своїх чотирьох дітей. Нехай горить у пеклі радянський союз і його поціновувачі!
Моя бабуся (1939 р.н.) в свій перший рік в колгоспі заробила аж на плаття. Точніше лише на відріз ситцю, пошила родичка безкоштовно. Отакий добрий заробок.
В нас в колгоспі працювали жинкі від ранку до пізнього вечора за один лиш трудодень,грошей платили мізерні,тому жили за рахунок своєї городини. Такий був колгосп як пряме рабство для селян,вони навіть відпуски не мали.
Моя бабуся не могла дуже довго отримати паспорт... а моя прабабуся його отримала тільки при Незалежності. "Прекрасний" час, хто ностальгує за совком - той хворий.
Прабаба розповідала, що коли вони жили у колгоспі, то працювали за "болтушку". Наприкінці дня їм видавали воду, у якій розводили муку. От цією "поживною речовиною" й мали харчуватись. То бабуся, яка тоді була зовсім мала, просила аби мати випила юшку, а їй лишила осад, що на дні. Але потім вони втекли з села у місто. Прабабка стала в буфеті працювати. А баба, як підросла, пішла на будівництво. Той дім, у якому зараз живуть мої батьки, і частина будинків навпроти, збудовані саме за участі моєї бабусі. Їй за це і квартиру дали. До того жили у дерев'яному бараку. Прабаба до речі, майже неписьменна була. До старості своє ім'я і прізвище з помилками писала. Баба вже 9 класів закінчила.
Моїй бабусі паспорт дали, бо прадід віддав корову!!! І вона поїхала в Сталіно на шахти працювати. І робота на шахті здалася їй раєм, бо тут були нормовані зміни і вихідні і зарплата! А в селі люди були рабами! От так круто жилося в СРСР.
У мене бабця ще при совку розповідала про своє життя при совку не з радістю. Розповідала про "разкулькуліваніє". Замужем побула десь 1 рік, після чого діда відправили на якусь "Асвабадітєльну" війну десь у 39 році, де він і зник Розповідала про голод після другої світової. розповідала про трудодні і відсутність паспорта. Приблизно у 80 році отримувала пенсію аж 12 рублів, при тому що ковбаса докторська коштувала 2.20 і буханка хлібу 12-20 копійок. Батько в місто вибрався лише після служби в армії. Коротше все правда! Історія по материнській лінії ще більш "цікава", бо родина жила на Лемківщині, і пережила переселення під час операції "Вісла" , в результаті сім'ю розпорошило по всій Україні. КОРОТШЕ В СРАКУ СОВОК ЛЮБИТЕЛЯМ СОВКА!!!
Так.Мені теж саме розповідали.Татова мати свого батька не знала-коли прабабця мала народити,прадіда розкуркулили.Забрали і більше родина його не бачила.
Увесь цей треш "прекрасного" СРСР, мені раніше розповідав мій батько 1937 р.н. Він на собі відчув всю повноту "любові" радянської влади. Кілька років тому відбувся пік феномену ностальгії за СРСР. Я не міг зрозуміти цю ностальгію, оскільки добре пом'ятав порожні полиці вісімдесятих. Черги за всім, хороший товар тільки "по блату", от і поговорив зі своїм батьком про це. На що він засміявся і сказав: "Сину, ти пом'ятаєш найкращі часи СРСР, до того все було значно гірше". Отож, не всі старші люди сумують за СРСР
Підтримую кожне Ваше слово, мій тато так само..., Напевно сумують ті, чиї родини цього не пережили,як наші. Я не розумію, так як і Ви. Черги, дефіцит і все по блату.
В мене дід був з простої родини.Коли приїжджаю в гості ,то починається концерт "хачу назад в СРСР" і розповіді ,як раніше люди їздили гарно на відпочинок ,як було добре і обзивання гривеньки "рубльом".М Найбільше у світі мене бісить ,коли на гривні кажуть рублі,аж передьоргує
Вперше я про розрахунки 'рублями' почула від продавчині у 2017, яка типу переплутала 'за звичкою'. Відтоді на ринках у невеличких містах і селах почала з'являтись 'така' валюта. Вважаю це спланованою дією. В цьому переконалась коли на чергове зауваження щодо розрахунку 'рублями' за один товар 'тітонька' знову продає в тій же валюті.
Я дитя 90-х, але виросла в сім'ї де ніколи не знали бідацтва. Я дуже вдячна за таку страшну правду. Нам в школі про це реально не розповідали. А бабусі й дідусі жили в селі і досить заможно насправді. Особливо бабуся по мамі, вона взагалі була головою великого колгоспу. Але коли я народилася вже не було СССР, а всі колгоспи приватизували фермери. І одним з них був мій дядько, мамин брат і ферма була прямо через город від здоровенної бабиної хати. І там були корівки, а ще землі було багато. По батьковій лінії дід був офіцером високого звання і тато, і його брат отримали прекрасну освіту служили на кордоні з Германією не напряжно, завжди дефіцити привозили. І квартиру моїй мамі дали гарну в якій ми народилися. І татові в Одесі дали. Прямо таки не купили, а дали, в центрі. Коротше я вам дуже вдячна. Але чесно, ніколи не чула, щоб хтось з моїх родичів фанатів від совєтов. Я виросла в Одесі з бабусею по татові, і вона мені розказувала про страхіття голодомору. Вона мала вищу освіту, але не питала я в неї про паспрт ніколи. Може через то шо вона з багатої сім'ї він в неї був. Господи, як же багато я не встигла в неї розпитати, як я багато всього могла б знати. Навіть не розумію чому нам з братами ніколи нічого не розказували. Знаю тільки, що дід воював, став офіцером, але війну ненавидів і говорити про неї не хотів...Дякую вам.
Моі дідусі були репресовані,батьки пережили голодомор і війну,а ми,троє їхніх дітей,з великим трудом вирвалсь з села,алеважко працювали.Мені 70,я все це знаю,це правда.
Я родом з Полтавщини, мені 69 років, я добре пам' ятаю розповідь моїх діда і баби, вони були зажиточними і вважалися куркулями бо мали парову машину, молотарку, мали багато землі, корів, коней, велику пасіку, великий сад, все забрали в колгосп, дід не захотів іти в колгосп, втік на Донбас, бабця залишилася з 7 дітьми в хаті, під час голодомору, все збіжжя, яке було в сім'ї забрали, навіть те що було зварене в горщиках і те забрали, прирекли на голодну смерть, завдяки діду, який в ночі добирався до хати,за ним була встановлена слєжка, привозив ,якісь харчі вони вижили, на нашій вулиці, батьки під час голоду поїли своїх дітей, голод призвів до помутніння розуму, тато часто плакав, коли згадував голод 33 року,, всі ходили розпухші, з великими животами, постійно хотілося істи, говорив нам , не доведи господи щоб ви цього ніколи не побачили і на собі не відчули. тато був дуже наляканий репресіями, які були в той час, говорив, що приходили вночі нквдисти забирали людей, без суда і слідства, і їх більше ніхто і ніколи не бачив, страшне життя було при совєтах
@@Kocta-c1b неправда. У родині зараз ніколи старі не будуть голодні, бо діти мають можливість заробити. Крім того господарство годує, ніхто ж уже не забирає "надлишки". А рукасті на замовлення печуть, вяжуть, торгують...
ТТ, це один із найкращих ваших випусків. Які ви молодці, що додумались цю тему озвучити. Вона, імовірно, була для багатьох настільки "очевидною", що люди навіть не здогадувалися, як же буде гидко почути про цей бридкий злочин росіян проти нашого народу. Наскільки незвично буде почути цю історію. Принаймні, зі мною все саме так. Всі ці речі я знав з дитинства, бо моя родина - безпосередні учасники цієї "системи". Батько 1929 р.н., баба (мамина мама) 1922 р.н., мама - 1960 р.н. Баба відпахала отак все життя на колгосп. На ланці працювали. 5 гектарів обробляти - пололи декілька разів за літо, потім збирали врожай (чи буряки, чи кукурудзу). 5 гектарів на одну колгоспницю!!!! Жінки - вручну!!! Це піздєц, друзі. Бідні ті жінки. Баба ще й була одна, без чоловіка. Двоє дітей, моя мама 1960 р.н , і старша сестра її, 1946 р.н. Баба ще й в полоні німецькому була. 1945 року звільнили. Місто Ашерслебен, на заводі Юнкерс працювала. Отак тюжили в тому колгоспі, а Виживала за рахунок того, що шила одяг всім бабам в селі. Скільки суконь вона пошила... Батько будучи малим працював вдома, на присадибній ділянці. Бо його батько, мій дід, 1896 р.н., працював у колгоспі. Як же батько проклинав ту роботу вдома!!! Найбільше - жорнову мельницю, якою молов зерно. Говорив, "поки не пішов в армію, навіть не ріс" - так сильно малого задавлювала робота. Після демобілізації в 1953 році, вчився на комбайнера, а потім ще якось там умудрився оселитися у сусідньому с.м.т. До 1998 року працював водієм вантажних машин. В нашому колгоспі возив усе. Зустрів маму, якій було 18 років. Покохали одне одного. Мама жила вже при "розвиненому соціалізмі"... В 15 років колгосп направив її вчитися на агронома, і вона стала першим спеціалістом агрономом з вищою освітою. З 80-х рр. по 2008 відпрацювала агрономом і головним агрономом. Я майже все дитинство прокатався з нею її службовою "Нивою"на роботі. Так що вона бачила / знала?? Та теж ніфіга толком, тільки що не за трудодні робила... Тільки з початку 2000-х почала отримувати +/- норм з/п. Але 2008-го звільнилася, бо батько захворів на онкологію якраз, та і в самої здоров'я вже майже не було ніякого. І це їй було всього 48 років... Боже-боже... Йобана москальня!!! Отак поламати життя декількох поколінь. Прийти, все забрати, пограбувати людей, повбивати мільйони, потім змусити робити отаке - реально бути рабами, ще й навчити цілу націю думати, що якби на вони, росіяни, то ми взагалі б нічого не мали. Господи, який жах, я в шоці. Йобаний народ-гній. Вони ж усю історію такі!! Завжди! Хоч у 18 столітті, коли запекли 80-річного Калнишевського на Соловки після того, як той здобув їм перемогу на віки, закріпивши геополітичний статус імперії, а потім звільнити його, 110-річним дідом з обгризеними щурами вухами, з формулюванням "іскупіл грєхі перед отєчєством...". Хоч у 20 столітті, коли живцем гноїли людей голодом, і звинувачували їх в цьому!!!! Мовляв, "куркулі хочуть витрати з голоду, аби тільки нашому союзу насолити"... Їбать!! Хоч зараз - коли вбивають півмільйонні міста, а потім говорять "ми визволили вас від кривавого кієвскаво рєжима". Як так може бути??? Народ - гній протягом віків! Я реально тепер нацист. Негативний нацист (не стільки за вищість своєї нації, скільки просто - за знищенні під корінь іншої)!
@@ЮрийЧеркашин-у7п а я йому вірю,так і було,у мене залишилась мамина трудова, як вона з документами моїми,закотилась,бо дім мій спалили руськіє ,я біженка,в хаосі тікали голі і босі.За рік у мами було 380-390вихододнів..Оплати в рублях не було а в кінці року написано видали 200кг пшениці ,це щоб змололи муки,хліб пекли самі.За що жили:батько ловив рибу в ставку,а мама на базар у неділю носила (пішки 10км),і на мисочку продавала.А налогом обкладали:на сім'ю здать державі молока600літрів,м'яса-80кг (батько завів кролів ,вони бистро множились і кормив травою)яєць -200шт.порахували скільки фруктових дерев-вишні,яблуні іздать сушки 30кг і це налог за те що в тебе у дворі живе.І ти нікуди не дінешся і тоді селяни взяли сокири вирубали і стопили дерева,стали держать одну корову на 2-3родини оби був кухоль молока дітям.,і налог уже не плати.Добре хоч в обід кормили в колгоспі.Кому цікаво скріншот зроблю з трудової,волоси дибом.,63-64 р.почали почутьчуть плату давать в рублях.Геноцид чистої води.
Моя прабабуся була селянкою і завжди говорила "серп і молот то нужда й голод". У її родини забрали землю, ліс, стодолу, частину худоби, коні і віз. А після цього всі працювали в колгоспах за трудодні. Її слова повністю підтверджуються історією.
Жах, це просто жесть якась. 😱 Як люди терпіли таке, в голові не укладається. 🤯 В сраку той совок і тих недолугих хто його хвалить до сих пір! Дякую за вашу просвітницьку роботу! 👍
@@РоманГринишин-с6ю дурень ти !!! Бо не знаєш що "діти війни" пропрацювали по 45 -55років а пенсія мінімалка ...бо свою трудову діяльність розпочали ще з 14 років у селах за трудодні ..
Так само і в нас, дідуня тікав до донецької області з хутора Дніпропетровськ.обл., за те що не хотів віддавати корів і коней в колгосп і не хотів туди вступать. А бабуня вправлялись із 6 дітьми, ходила по хуторах із машинкою Зінгер, обшивала жінок. Дідуся мало не зіслали в Сибір. Завдяки спогадам тата (1937р.н.) я знаю що творили совєцька власть. І ненавиджу її так само як родина тата. Діти їли лободу, бруньки з дерев і ховрашків, якщо вил'ють їх з нори. Від'ївся тільки в армії в 1958 році. І поки очі не закрив - збирав і столу крихітки хліба і в рота. Сварився ,щоб хліб не викидали. Страшне життя пережили 😢
Не дай бог. Мої дід і баба з Васильківського району, Вовчанське. Втік на шахти, бо мали розстріляти, і це після війни! Переможця!. То і він від'ївся на шахті. І міг якось передавати сім'ї якісь копійки. Прийшла в лавку купить солі, сірників, пряників дітям. А лавошник ,,а де ти Ольго береш гроші,,? І вже вночі обшук був. Страшні часи. Українця совєти ненавиділи..
@@user-vp8hb1hw7c А щоб ти знала, то в п'ятидесятих роках червона і чорна ікра стояла бочками в магазинах і коштувала копійки. Продукти були в містах, в тому ж Дніпрі. Історію треба знати.Після війни мій батько побудував самотужки мазанку на самострої, в Дніпрі.Там ми з братом народилися. Гнобили по селах дуже, щоб багато не хртіли і були бидлом. Яким просто управляти. Відкрий Вікіпедію. Історію треба знати. І мову.
Колхозное рабство в Советском Союзе было куда более жестокое, чем крепостное право в Российской империи: об этом постоянно вспоминали мои дедушки и бабушки, а также - мои родители.
Я своим родным верю: они боялись об этом вспоминать до восьмидесятых годов двадцатого века. А потом рассказывали не всю правду, так-как опасались советских концлагерей. Всю жизнь прожили в страхе за свою безопасность, будущее детей и внуков.
@@shaycormac3219 ну та, звичайно бакс по 40 гірше аніж бути розстріляним якщо ти відмовляєшся працювати в колгоспі. те ж то таке витримати, бакс по 40 і комуналка по 5к, краще за паличку працювати 20годин, красаа
схожа ситуація, але родич, який записував ті трудодні нараховував їх іншій(ближчій) родичці. прабабця пробачила йому і мала мізерну пенсію. добре, що бабуся і мама тоді жили всі разом і могли забезпечити собі мінімальний добробут
не союзи а коммунізм. нічого тобі не належить але ти не можеш усе юзати, якщо кажеш що щось твоє то ти "поганий". це моя родина. в сусідів родина побудована як союз, там вони допомагають один одному і тому подібне але без сумніву "вони погані"
Моя бабця отримала статус мати-героїня за народження 9 дітей. Школа регулярно збирала з кожної дитини норму продуктів для колгоспу. У бабусиної родини, звісно, не вистачало продуктів, щоби вкладатися в норму поборів. І знаєте що? Родину соромили за те, що вони недодають ненажерливому колгоспу. Соромили люди, такі самі раби, як вони, котрі мовчазно платили данину з свого власного хазайства колгоспу.
В мого діда в сім'ї було дев'ять братів та дві сетри. Завдяки такій кількості "робітників" з трудоднями проблем не було. Крім того молодші діти ходили в ліс і збирали там ягоди і гриби, або на річку - ловити рибу. Тож їх сім'я жила досить "заможно" по місцевим міркам і мала репутацію "кулаків" та "недобитків". Хоча насправді, їх раціон все одно був дуже скромним. І було нормальним ділом їсти щось типу смажених картопляних очисток або гнилого буряка.
@@pes_Arnoldбабуся провчилась 4 класи потім пішла у колгосп іх було 2 сестри старша 1934 і бабуся 45, але ходила вона в прадідових шахтарских чоботах які йому видали на вольній шахті в Караганді Казахстан, там вони опинились через те що були куркулями і іх родину туди відправили, там доречі теж був голод десь у 45-47 роках, парабабка із старшою сестрою пекли "пиріжки" з картопляними очистками або з ягідками якщо знаєте така трава є із чорними ягодами схожа на смородину, в нас ії називають собачим виноградом, ії істи не можно але якщо обжарити то не помреш, так і жили там потім сталін помер і вони повернулись в село, всі працювали на коровниках, жінки доярки прадід скотник я хз що це, мб за худобою прибирав, був в них і город, десь соток 12, знаю що був виноград 5 соток і яблука в тих же рядах, і треба куло рахувати та частину здавати, одяг бабусі шили як мішків таких що з плотної тканини, а ще були з квіточками типу байкові для борошна, так вона росказувала як раділа тім платтям з мішків, жити стали вже десь у 1970-х більш менш. Але в селі мало іх залишилось, пам'ятаю жінок 40 літніх схожих на старих згорблених бабусь. Ненавиджу ті часи хоч іх і не пережив, а дід зовсім нічого не хотів розповідати як не просив, казав тільки що в армію пішов і потім трактористом став.
Я пам'ятаю, як бабуся і дідусь в 50- тих роках отримували замість зарплатні в колгоспі Державні облігації за 53,54, 55, 56 роки. За цілі 4 роки 4 аркуші!!! Коли нам з братом було по 8 років, в 1976, їх держава стала погашати і дідусь поїхав до Ощадбанку. Він повернувся з міста з кульком цукерок для нас. Більше нічого!!! Таких грошей коштувало 4 роки голодного життя всієї родини з дітьми 😢.
Моя баба працювала у колгоспі з 8ми років - підносила воду людям (своїй же матері та старшим сестрам), вона 1935го року народження. А з 12 років полола з усіма. До 8ми років вона ходила до школи, скончіла три класи (як вона казала), потім родину розкуркулили і погнали у рабство. Моя найулюбленіша людина на землі, я пам'ятаю як у неї терпли рученьки у старості. Ніколи знову, не треба тих росіян з їх порядками у нас вдома.
Зате "морозиво по п'ять копійок" і "квартири безкоштовні", та взагалі що я прибідняюся, "все безкоштовне"! Дякую за поширення просвітницького контенту, хай квітне український ютуб.
"Патамушта всьо народноє било, тагда для людєй всьо дєлалі". А взагалі якщо серйозно, мені якось совкодрочери дорікали що я мол "совєцкімі благамі пользуюсь а союз ругаю", і да живу я з батьками в квартирі бабці яку їй видало "вєлікоє государство" от тільки щоб отримати цю квартиру вона більше 10 років хуярила будівельним бригадиром, і мотало її по цій роботі по всьому срср аж до сибіру на "роботу" благо хоч не на ссилку. І да квартиру ми тепер маємо навіть в центрі міста звягель, але бабцю мою система перемолола що вона тепер лише й знає що працювати не жаліючи себе. Як результат знайти щось що в неї не є хворим майже неможливо. Коли їй нема й 70, а виглядає ледь не на 85-90, єдине що її відрізняє від моєї прабаці яка до 2016 року дожила, хай з миром покоїться, що вона ще ходити хочаб може нормально. За прабабцю навіть говорити страшно їй за 97 років життя майже все лайно 20 століття пережити прийшлось, вона 1920 року народження була.
@@shurick7382 Ви совкодрочерам відповідайте - за чий рахунок купляли заводи на заході? Не за їхнє ледарництво та партійні збори. Взагалі треба усіх совкодрочерів перевести на пайку селян 32-33 років, нехай нащадки нквсників та вкпбшників здохнуть з голоду.
@@ХарьковскаяТорговаяКомпанияодна моя знайома казала, що їй при совєтах добре жилося. Усе було. Правда потім, забувши, хвалилася, що батьки були великими шишками. Допоки тато був при кормушці, то й жили добре. Після його смерті совьєтскую дійсність отримали по повній
З 2014 року все частіши згадую розповіді моєї бабусі. Як їхню родину розкуркулили , батька з мамою на сибір відправили як вони з відти повернулися . Як прадіт (батько 3х дітей пропав безвісти на війні). Прабабку в дову з 3ма малими дітьми комуністи вигнали з хати бо їм потрібна була уонтора для зборів . Прабабуся жила в сараї з двтьми і коровою аби не замерзути зимою. Як працювали в колгоспі з світанку до смеркання. Як їм допомогли підробити довідку поро стан здоровя , аби бабуся змогла виїхати із села до родичів у Ригу аби там закінчити школу і отримати паспорт. Хоть би щоб одна з родини мала паспорт . Але як було добре в СРСР, така ковбаса смачна 😢
Я дуже дивувалась про таки про таки розповіді. В мене знайома бабуся розповідала про те як (я з тернопольщини),вони розповідали,що ліпше нехай німці прийдуть ніж червоноармійці. Ці суки(червоні)гвалтували,відбирали їжу,і розстрілювали не за що
Дивлюсь третій раз - дякую, що підсумували все, що я знала і засвоїла з дитинства. Сашо і команда, і гість, і цей дідусь, який вивчився на юриста (це так показово), ваш всеохопний, творчий і виважений підхід надихають не здаватись і боротись шляху з невіглаством та знеціненням "селянської історії хохлів". Мій дід ніколи не пишався нагородаии і медалями за Х років праці та ударник труда (що мене дивувало), а казав що у нас совки забрали пасіку, землю і "молочне поросятко на свята"(що трохи роз'яснювало всю суть "безкоштовного") . І все, що було в совку безкоштовно, було просто відібрано раніше, а людям кидали лише крихти як кістки голодному собаці. Нас відкинули назад в якісь докам'яні часи, забравши волю і почуття гідності, методично і планомірно забираючи нашу культуру та основи гуманізму... 70 років рабства в режимі виживання. Звідки ж візьметься культура відповідальності виборних посад? Ось і секрет корупції, бо про корумпованість радянської верхівки і столові "для обраних партійних діячів" можна зробити не одне відео, ось звідки пшонка стайл з'являється в свідомості. Ось і недовіра до держави та "загроза втратити все" за прояв ініціативи на підсвідомому рівні тих, хто навіть народився уже в 90-ті. Нам ще 70 років після розпаду треба вигрібати це лайно.... вчитись користуватись правами та добросовісно і в безпеці (!!!) нести обов'язки перед своєю громадою, бути корисними та діяльними не для галочки... та аналізувати досвід, який нам допоможе побудувати добробут в своїй країні. Дякую, що рухаєте цей світ до очищення від совкового безумства.
ви вже 30 років вигрібаєте як ви кажете це лайно і проводите найбільший геноцид Українського народу! скільки зараз живе в Україні людей? на кінець розвалу СССР було 52 мільйони! зараз скільки? чому вже більше ніж 20 років не проводиться перепис населення? тому що після вашого вигрібання лайна озвучені цифри і факти будуть шокувати? ви брехливе гниле покоління яке все що було добрим після розвалу СССР зруйнували, живете з тих здобутків що були при СССР і розказуєте що вам ще 70 років буде треба вигрібати? що вигрібати? коли з такими темпами в Україні не буде ні людей ні самої України якщо таке дальше буде продовжуватися!
1. Вітаю! Мислите як демос! Це вкрай потрібно для побудови цивілізованої демократії, яка влаштує життя європейської якості! 2. Але 70 років нема. Якщо зараз за максимум 3 роки не переналаштуємось на життя за правилами, то України не буде. Тут навіть після Перемоги залишиться якась Африка у розрусі... Заважкий виклик для довоєнного шахрайського стилю життя... 3. І майже ніхто досі цього ще не усвідомив через 1,5 роки війни. У шахрайське свавільне середовище ніхто вкладатись не буде.
@@mind_evolution_master вас тих всіх демосів які більше демони треба гнати! ви тільки плани будуєте і обіцяєте а по факту все гірше і гірше стає в Україні.За 30 років з успішної країни з економікою тодішньої франції перетворили Україну в вигрібну яму з війною і країною третього світу!!
Люди в колхозах жили очень зажиточно, в каждом доме был автомобиль, мотоцикл и два велосипеда, был также бесплатный интернет и мобильная связь, иностранцы приезжая в колхоз удивлялись и поражались быту советских колхозников которые угощали их бутербродами с черной и красной икрой, армянским коньяком и анчоусами с колхозного пруда. Советские люди перечисляли деньги на помощь неграм в Америке и евреям в Израиле, и это не считалось чем то особенным. Многие колхозники ездили в Москву посмотреть на Ленина в Мавзолее и потом с гордостью рассказывали односельчанам о тех чувствах которые они испытывали глядя на пидораса который загнал Россию в нищету....
@@eddyivanov6698 це вже що ви пишете називається контагітація. чи сарказм. загнали вас в злидні теперішня влада чекістів от ви і пишите що це був радянський союз винуватий, тому що теперішню владу навіть покритикувати не можете - все як до речі і було при КГБ в найкращих їх проявах але ще тоді влада не була людоїдною а сповідувала соціалізм і його впроваджувала в житя не сучасний феодалізм як зараз.
Величезна подяка за інформацію, яка комусь вперше відкривається, а хтось нагадує собі те пекло, яке називається комунізм! І він стане ще рішучішим у боротьбі з ворогом! Окрема подяка за українську футболку Владлену!! Сьогодні ми разом маємо підняти український ютуб на світрвий інформативний рівень! Ми, як КАНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ, разом з вами!🇺🇦
Дякую за цей неймовірний выпуск ❤🇺🇦 Ви розповіли для мене очевидне, бо мої баби і діди жили в цьому рабстві, але величезний прошарок мало освічених людей, виявляється, про це не знали. Дякую за вашу роботу ❤️
І мені так по приколу було цей випуск дивитися, бо все дуже близьке. В мене батько 1929 року народження, а баба (мамина мати) - 1922 року. В нашій родині всі ці речі знають дуже добре. І я з дитинства був в курсі "як було". Подорослішавши, почав і сам досліджувати історію свого села. Дуже важливий випуск, дуже близький, я впевнений, багатьом родинам сучасних українців.
@@ОлегГончаров-у7п Ні, я мав на увазі трохи інше. Зараз війна і так має бути. Але правила мали би бути однакові для всіх. І за ідеальних умов, коли всі чоловіки які мали на то хист пішли би до війська, то війна розгорталася б інакше. Але, і знов "але", є купа інших особливостей в нашій державі які зумовлюють обставини з яких ми вигрібаємо як є.
Мій батько, 62 року народження, зміг забрати свій паспорт у колгоспі лише після армії, за умови що поїде у Казахстан або Крим (і по великому «блату») Коли вони збираюсь їхати у сусіднє село на весілля- паспорти їм також ніхто не видавав, дали листочки з печатками колгоспу і датами коли мають повернутись. Його мати обов’язково мала ходити «на буряки» до 89 року (Вінницька область). (Про розкуркулення пра батьків і голод навіть не пишу).
Тато того ж року і його з мамою у 84му навідріз відмовлялися прописувати у гуртожитку у Миколаєві, бо вони ж з села, хай у селі і залишаються І на диво у них жодних сантиментів по савєтам
Дякую за відео. Моя бабуся побувала в сибіру, тому що підняла декілька колосків на узбічі дороги в голодні часи. І після всіх своїх злочинів росіяни ще мають тупу нахабність питати " Что росія сделала Украине ? "....
Ссср - не Россия! В прошлом всем есть что вспомнить. Я была недавно в Польше. Там в честь годовщины геноцида украинцами над польским народом развешалю всюду плакаты. Поляки хоть и помогают сейчас Украине, те года не забыли. А украинцы учат сегодня этому своих детей? Сомневаюсь! Сейчас полетят в мою сторону грозные ответы - я тоже выросла в Украине.
Мій дідусь з Житомирської області в підлітковому віці отримав поранення під час війни і не міг працювати в колгоспі, прабабуся ледь вмовила віддати його паспорт, щоб він міг поїхати, бо в селі йому не було що робити 😢 на щастя їй його віддали і дід отримав освіту в КПІ. А от його брати з села не змогли вирватись. Це було справжнє рабство, яке неможливо осягнути сучасним людям
Розказував своєму кенту з Техасу, що мій дід буквально все дитинство їв смажені картопляні очистки і хліб з тирсою. Він досить довго сприймав це як прикол з серії "meanwhile in soviet russia" і думав, що я жартую. Довелося докласти багацько зусиль, щоб переконати, що я НЕ жартую і це буквально було так.
Я ВИДЕЛ КАК КОЛХОЗНИКИ ЖЫЛИ , КТО ТРУДИЛСЯ ТОТ ЖИЛ ХОРОШО . А КТО ЛЕДАРЬ ТОТ ПЯНИЦА . ЧТО ТУПАЯ . ДЕРЖАВА ЭТО НАРОД И ЖАЛУВАТЬСЯ НА СЕБЯ МОЖЕТ ТОЛЬКО ТУПОЙ . СЕЙЧАС НЕТ КОЛХОЗОВ И НЕТУ РАБСТВА . СЕЛЯНЫ СЕДЯТ ДОМА БЕЗ РАБОТЫ , НЕТ ДЕНЕГ , НЕЗАЧТО НИЧЕГО КУПИТЬ . КОРОВУ И СВИНЬЮ НЕЧЕМ КОРМИТЬ , А ОНИ РАНЬШЕ МОГЛИ КОРМИТЬ ЗА ТРУДОДНИ . ТАК ЧТО НЕНАДА ПОКАЗЫВАТЬ СВОЮ ТУПОСТЬ , ПЕРВОБЫТНОСТЬ В МЫШЛЕНИИ .
У тебя и твоих детей все еще впереди. Не сумуй. Война закончится, а жрать то что будете? Экономике - кирдык. Заводы все разграбили. Олигархов выгнали. Пол страны свалило по безвизу у европу и уже не вернутся. Рожать детей незачем. Обучение на ноле. Медицине - каюк. Как жить то собираетесь?
Я теж нащадок розкуркулених. Мій дідо не захтів іти до колгоспу добровільно, бо мав багато майна, і пікарню, і млин, і землю, і худобу. Не захтів добровільно, тож зник. Бабцю висилили із хати, у сорочці, із дітьми. Мій тато народився у 1924, як раз перед колгоспами. Мій тато так ніколи і не бачив свого тата. І я навіть світлини не мав мого дідо. А у 1932 прийшла злидня у Вінницьку область. Кістлява, зайшла і до хати мого тата, поманила мого тата до себе кістяком, а мій тато показав їй дулю. І вижив по при усе. Моєму татові було 8 років. Голодомор забрав молодшого братика і сестру мого тата. Тато розказував мені і плакав, як Дмитрик вспух як кулька, і дуже смердів. А у 1942 мого тата відвезли у Австрію на роботи. А коли ми вже народилися, я у 1967, і сестра у 1970. То тато наказував не кидати Хліб на підлогу, а як випадково упаде скибочка, підняти, обтрусити, і поцілувати. А тепер я мешкаю у США, із 1998, і я бачу як Американці відносяться до Хліба, ой не зазнали вони горя.
Дуже дякую за відео, дуже важливе. Я не дуже давно почала усвідомлювати цю тему - рабство у 20 столітті. Мої родичі з села: хтось гарував в колгоспі все життя і потім отримував мізерну пенсію; хтось вирвався на будівництво в іншу республіку, там і осів; хтось відпрацював на підприємстві кілька років (видобував торф) і якось так отримав право отримати паспорт і вирватися в місто. І думаю, ось ця історія з зневажливим ставленням до села - частково звідси.
Це відео допомогло мені контейнерувати весь болісний досвід обох моїх родів, свідком і частиною якого я була з народження. Дякую вам за це. Дуже цінно побачити свій біль частиною історії країни. Особливо мене вражають ідеальні люди на плакатах і заклики, які суперечать здоровому глузду (двоємисліє в ділі). Браво за ці ілюстрації до відео. І за ідею відео як тему для дослідження! Це дуже глибоко та разом з тим так жваво подано. Ціную ваш підхід!
Мого прадіда в 1920-х роках "трійка" засудила до лагерів за те що не хотів йти в колхоз і передавати худобу. Він помер через рік в ГУЛАзі. Донецька область. Покровський район.
Моя бабуся відмовилася вступати в колгосп, бо мала хворого чоловіка і маленьку дочку. То в неї за це відібрали половину городу, але їм з мамою вистачало того, що лишилося.
@@МихайлоШвець-ш3ъ ще й як платили,і такі суми,що люди змушені були вирубати під корінь такі сортові сади,що тепер все втрачено і відродити не можливо☝️
@@elen5926моя мама зразу після школи влаштувалася у лісництво. Завдяки цьому у бабці з дідом засадили гарний садок. Такого ні в кого в селі не було. З ранньої весни по осінь щось плодило. Уся сільська дітлашня "паслася" у цьому садку. А так у людей садків не було
А коли почали виплачувати колгоспникам пенсії то мої рідні три тітки,дятька два,получили аж,аж,аж,аж..... по 12 фуфлів пенсії,живіть на них і ні в чому собі не відмовляйте☝️
Чоловікові дідусь і бабуся завели нутрій та кроликів, працювали і господарство розширювалоося. Через деякий час прийшла перевірка, перерахували пошттучно і сказали, що знищити все бо буде тюрма. Франківщина 80-ті роки
@@McGewen ,було і не по одній корові,і не по одній свині,були гуси,качки,кролі,огород 60 соток.Так що твоє прислів"я підходить більше до сьогоднішнього села,тільки тепер немає нічого,навіть радіва.
мама рассказывала, что паспорт ей удалось получить когда привезла справку из института,что она поступила. А бабушка говорила как работали за трудодни: "галочки в блокноте бригадира". т.е. днём работаешь на колхоз, а вечером на себя чтобы с голода не умереть
@user-pn8vk8re3n сестра бабушки, чтобы получить паспорт записалась на курсы трактористов и убежала на Донбасс, там большие стройки были. Так говорит, что не кормили. приходилось красть с полей колхозных. говорит, что была трудовая мобилизация на Донбасс сот всего союза. Сброда плед было всякого
Які ж ви всі убогі малолітні.Дебілізм,аж з ваших вух лізе.Твоїй бабусі максимум 40 років,вона то при СРСР і не жила.З 1986 року фактично вмісто СРСР був вже бардак.Майте совість,як брешете то хоч в толок
@user-pn8vk8re3nМого дядька в 12 років вивезли в Германію. Він працював там на заводі. Коли закінчилась війна, всіх загрузили у вагони і повезли на Донбас. Вони вважались неблагонадійні. Не дозволили навіть зустрітись з мамою. Його придавило вагонеткою і він залишився інвалідом. Ледь вирвався з Донбасу.
Про "інформаційний фронт" - дивіться інше їхнє відео) Немає ніяких інформаційних, культурних, економічних, спортивних та інших ефемерних "фронтів". Фронт є лише один, і завдання усіх, хто не там, допомагати всіма можливими способами.
Це неможливо пробачити. Я народилася в 91му, але совок це трагедія і для моєї країни і для моїх предків, моєї сім'ї і в наслідку моя особиста. Всі ми жили б інакше і значно краще якби совка не існувало.
Так само і вся моя сім'я постраждала від совка. Він зруйнував долі майже всіх моїх рідних. Перекреслив їхні молоді життя тюрмами.хай всі, хто це зробив , горять у пеклі.
Не знають, бо батьки не розуміють, що дітям про гівно теж треба розповідати, а не тільки кіндери давати та гратись. Дітей мають лякати не Бабаєм, а комуністами. Щоб діти знали змаличку хто справжній ворог.
@@СлаваДемченко-н2уа ну ж напиши історію своїх бабусь/дідусів, чи родичів, які таким чином могли добре жити. Щось мені підказує що це не історія селянина буде і, скоріш за все, не з України.
Моя бабуся до війни провчилася два класи,а як війна закінчилася,пішла у 13 років у колгосп працювати,бо потрібні були дєржаві робочі руки.Теж за трудодні працювала.Кожного дня наділяли "пайку"-норму,яку необхідно було виконати.Коли народила дитину у квітні,у травні вже викликали на роботу,але "пожаліли"-пайку давали на полі,яке було недалеко ьіля дому,щоб їй діти могли принести на поле місячну дитину 3 рази на день,погодувати.І моя мама в свої 11 років носила братика на подушечці,(бо не дозволяли у руках,щоб не впустила і не покалічила),на поле і назад додому.А дома корові трави нажати,поуи батьки на роботі,бутлі перемити(молоко здавали).Отаке дитинство було в моєї мами 1957 року народження .А пізніше і ми сапали гектар буряків двічі за мішок цукру,бо треба було якось виживати .
В дитинстві, коли бабуся казала що їй не віддавали її власний паспорт і вона тікала з села, то я думала що то перебільшення( Потім зрозуміла що це було фактично рабство і не могла усвідомити як таке могло бути в такі нові часи. Сподіваюся, ви додасте англійські субтитри до цього відео, бо мало хто знає що робилося в союзі.
а бабуся нэ казала,что паспорта начали выдавать только в 30-е годы,а до этого не было паспортов???...Так шо, так то воно вроде и так,алэ не совсем так.....
@@nicknick6298 ,ти хочаб поінтересувався,що в селах паспорти почали видавать в 1961 році.А сама паспортна система в СРСР була введена в грудні 1932 року.
@@tetianatrofymets3318 Це уточнення б дуже змінило зміст. Але правда в тім, що це стосується майже кожного. Тільки не у всіх рідні змогли вижити щоб розповісти
Дякую за відео. Коли ще в школі це все проходили, це не так агресивно в книжках подавалося, але, все рівно, в мене складалося враження, що совок це величезний шматок лайна, і що людей за людей там не вважали.
Молодці, що розповідаєте про це. Мало кому відомі тепер такі факти. Зустрічала навіть молодих людей, які народилися вже через кілька років після розпаду срср і надивившись десь пропагандистської фігні починали розповідати як класно було при союзі. Запитую: А ви звідки знаєте? - А тут відео було в інтернеті 🤦
Та почитайте Шолохова....про створення колгоспів...а ще,якби невіруючі в правду про колгоспи застали тих,хто народився1910..1920...та якби походили по хатах і послухали про1929-1934... почитали їх...частівки того часу:Хата раком,клуня бокомЩе й кобила з одним оком..Ні корови ,ні свині,Тільки Сталін на стіні... Або..виселяли заможних і все забирали..У одній родині бабусиного брата було 7 дітей..що змогли, що дозволили -забрали у вузлики і їх за спротив вивезли підводою за 20 км на хутір..за одну ніч померло 4 малих,старші діти троє вижили.. Чи міг мовчати батькоДавид...опинився в таборах на Соловках..вдома тепер у онуків виписка офіційна з Держархіву:Розстріляний1937..реабілітований1989р...і-фото з табірного лазарету....
Переїхали в укрвїнське село з Мурманська в "91 році. Дивно мені було слухати тоді, десятирічній ,розповіді бабусі - сусідки .... Про голод, трудодні, розкуркулення ,війну... Дивно і страшно. Досі пам'ятаю звичку цієї жінки працювати на власному городі місячними ночами, невтомні її руки що постійно щось шолопали, чесали, вишивали. Ненавиджу совок!!! З'їли життя....
Моя бабуся навіть не мала дня народження, бо не було документів ніяких про отримання паспорта. Прадіди загинули під час голодомору, а дітям готували млинці з трави та закопаної замерзлої картоплі
Мій дід з дитинства працював у колгоспі, бо батько у війну пропав, а сім'ю треба було годувати. Прабабця теж з дитинства працювала в колгоспі, і їх чоловік теж, тож у повоєнні голодні роки їхнім дітям перепадав білий хліб, із пшеничної муки, а в сусідів такого не було, і малі мінялися хлібом :) Чомусь нашим кукурудзяний сусідський хліб здавався добріший, а ті діти мали можливість білий хліб поїсти. А загалом це все надзвичайно сумно і трагічно. Квазідержава-концтабір. Перемололи скільки людей, генофонду, переламали психіку націй...
Мені здається, що позитивно згадують ті часи діти керівників , НАВІТЬ не дуже високих . Тому що вони в багатьох випадках мали пільги . Офіційні і напів офіційні . Це з тих часів іде свавілля дрібної чіновницької братії Батьки 1909 і 1911 р н , старші діти 1936 і 1939 р н померли від голоду в 1946 р. І дід, разом.Вивезли кіньми невідомо куди , десь на Олексіївку у ярок ! Ми з братом 1947 і 1951 р н ( меньшого вже нема ) насилу вижили ! Бо як і зараз на утримання полонених іде більше коштів , ніж. працюючім і пенсіонерам. Зато депутати ( здебільшого діти чіновників , і старих і нових). Живуть не на військових пайках !
Нам сонца нє надо Нам партія свєтіт. Нам хлєба нє надо Работу давай. Це розказував мій батько, якого відправили в фзо на бамбас після окупації совітами в 39 році західної України.
Ще сьогодні є люди в яких, ще є ностальгія за цим рабським, насильницьким ладом. Це діти, внуки керівників колгоспів і вищих органів, які жили в повному достатку . Діти сільського бригадира, теж хвалять цей лад тому, що жили дуже добре.
такі відео більш важливі АНГЛІЙСЬКОЮ мовою, бо на заході досі систематично трапляється мода на "soviet" культуру. Часто це молоді блогери/інфлюенсери, які контактують з такою ж молодою руснею і набираються від неї рускоміровського гівна...
Я пам'ятаю ще з дитинства старе фото в музеї 😢 "Жінка яка вбила сокирою и з'їла свою дитину " її божевільні очі описують "чудове" ☠️життя в радянському союзі.
Мені 32, я працюю з вестернерами і коли вони говорять про свої сімейні лінії і статки я говорю що одна бабуся з дідусем не вміли читати і писати бо не було часу і можливостей на освіту, а інші вгробили в колгоспі своє здоров'я. Я пам'ятаю з дитинства як ще існувала ця праця за зерно в колгоспі. Уже без покарань і з правами, але село продовжувало існувати як вміло.
Розказував своєму кенту з Техасу, що мій дід буквально все дитинство їв смажені картопляні очистки і хліб з тирсою. Він досить довго сприймав це як прикол з серії "meanwhile in soviet russia" і думав, що я жартую. Довелося докласти багацько зусиль, щоб переконати, що я НЕ жартую і це буквально було так. До речі, це ще моєму діду "пощастило". Він ріс у східних областях БССР і в їх краях голодомору 1932 - 1933 років не було. Проте земля там не родюча, для сільського господарства не підходить зовсім. І вони голодували ПОСТІЙНО, з року в рік. Як він казав "мій улюблений суп називався марафон... тому що в ньому дві картоплини одна за одною бігали по всій каструлі!" і невесело посміювався.
Мені легко пояснювати історію своєї сім'ї та країни американцям та англійцям. Американцям достатньо сказати, що ми були такі самі раби, просто однакового кольору із рабовласниками. Англійцям проводжу аналогію з їхньою імперією без прикрас і що практики совка були практично такі самі, просто не треба було на інший континент їздити.
ДУЖЕ ДЯКУЮ! Я хоч і з Росії, але з початком вторгнення змінив свою позицію з нейтральної на проукраїнську. Такі відео дають мені зрозуміти, як же я був обдурений пропагандою і скільки міфів про радяньські часи вважав правдою. Також, дякую за россійські субтитри, сподіваюся, вони допоможуть моїм співвітчизникам, що не розуміють української прозріти.
Миру вам і сил, велику справу робите.
Дуже пріємно від вас чути.Хай счастить!
Дуже гірко про це писати, але мама ( 1930 р. ) мені розказувала як вони підлітками добавляли собі по 2-3 роки аби мати можливість працювати у сусідньому радгоспі. Де за трудодень видавали 100 грамів хліба, і вона приносила їх додому. А подруга, що мала сім' ю з 5 дітей з' їдала хліб по дорозі, бо все одно на всіх не хватить. Як 14 річних дітей відправляли у Сибір за кілька зібраних колосків. Як підлітки збирались пізно вночі зграйками, щоб принести з поля кавунів або кукурудзи, щоб якось прокормити родину, бо мама ( моя бабуся) отримували за трудодні натуральну оплату лише в кінці року. А батько помер від голоду у 33 році. Якщо б спіймали в полі дорослого - одразу у Сибір. А бабуся (1896 року) вже після війни ходила з паличкою зігнута, бо надірвалась на важкій роботі у колгоспі. Родина вижила тільки тому, що бабуся продала хату, побудовану 1930 року, купила гіршу. І так двічі. Слава Богу, що бабусю не посадили у тюрму за недобір налогів у важкий післявоєнний голод. А ще всі селяни, навіть підлітки та вагітні мали відпрацювати на будівництві шосейної дороги. Рабство та й годі!
Хай живе вільна Україна! Боже , бережи наших захисників та мирних громадян!
Ніколи не забуду, як десь у середині 90-х, коли мені було років 10, бабуся розповідала, як дитиною (вона була 30-го року народження) працювала за трудодні - за паличкі у відомості. Я все не могла збагнути: як це за паличкі? Я тут їм на вгороді збираю колорадських жуків на картоплі, і вони мені за кожного жучка у баночці платять по копіїчці, бо так привчають валоризувати працю, а вона днями працювала за паличку і потім отримувала якийсь мізер. Пізніше, коли я вже навчалася у старших класах і ми проходили тему колективізації по історії, я запитала у дідуся, який був 17-го року народження й одружився на зовсім юній бабусі, про цей досвід, бо у школі нам дали завдання знайти якісь свідчення усередині родини. От дідусь мені i розповів зі сльозами на очах, як його сім'ю розкуркулили, коли він був малим (він із Сумської області, декілька км від кордону), скільки худоби, землі й запасів вони втратили, як він тяжко потім усе життя працював у колгоспі й логічо підримав згодом рішення своіх дітей вирватися із злиднів і поїхати на навчання до великого міста (до Харкова в нашому випадку). Пам'ятаю, як мене вразила ця розповідь, як стала врешті доповіддю на уроці. Досі жалкую, що не записала всіх їх свідчень (у тому числі і про голодомор, і про Другу світову), поки були ще живі - бо то була справжна, невигадана, історія наших селянських пращурів...
аха-ха ))) а в сша бедные бизнесмены за какие-то дивиденды работают и зарплаты не имеют....аха-ха ))) даун
И что в каждое время свои истории ,а я помню. Когда колхозники приезжали в город скупали хлебобулочные свиней кормили .
Это в 70-е.
А про раскулач .и т д .
Я и не такое могу рассказать и про своих и про чужих .
@@valentine3260так и я б такого в угол поставил .и приходили .по потребности к мест пиздюку богатенькому . Хопал он молодых .
Вот и нашлись другие запали и прихватили .
І мені так само бабуся, 1930 року народження розповідала про трудодні, як працювала у колгоспі. Памʼятала голодомор, хоча було лише 3 роки, казала, що вже ледь ходила, а потім почала цвісти акація і старші брати приносили цвіт, їли. Про бабусиного батька взагалі нічого не знаю, в 37 репресований і все.
@@My_garden__ аха-ха )))))
Все відео намагалась не розплакатись. Думала про свою бабусю, яку мати як старшу дитину 50-ті "врятувала з колгоспу" у Харків, віддавши "в прийми" в 12 років. По факту, віддала служанкою до незнайомої родини, щоб заробляла хоч якісь реальні гроші, відсилала заробіток родині в село та як подорослішала змогла отримати паспорт і вивчитись на водійку трамваю.
Мої бабуся і дідусь змогли звільнитись з рабства лише завдяки, як би жахливо це не звучало, війні. Бабусина родина вся загинула під час "асвабаждєнія" коли їй було 6 рочків. Її віддали в інтернат, після якого вона 25 років відпрацювала на залізниці... в ремонтній бригаді. Величезні баби в оранжевих жилетах з кайлом, ломом та сокирою, які вручну ремонтували колії, цілодобово та в будь яку погоду, це як раз про мою бабусю.
А дід, після служби в армії (на війну не потрапив через вік, в 1945 році йому виповнилося лише 14 років), отримав цінну спеціальність (связіст радіотехнік) та позитивну "характеристику" від командирів. Тож мав змогу не просто не повертатись в колгосп... а й поступити (!!!) в технікум! Щоправда, протягом життя, він мав купу проблем через те, що був в окупації. Проте зміг влаштуватись на залізницю де і зустрів мою бабусю.
Все правда.
І мій 16-ний дядько втік з Донбасу,бо не зміг винести тяжкої праці ,бо ж дитина.
@@ToxaKaRp Так, моя мама теж сирота з дитинства через війну, теж розказувала, як дорослим було важко і вони працювали за трудодні і паспорти не давали в селі. Рабство! 😢
Ото життя. 😢😢😢
Дуже дякую усім нашим Захисникам за захист нашої країни від московських окупантів! Бережи Бог наших Захисників!
Все так, як розповідали наші бабусі, прабабусі. Жили тяжко, виживали, народжували та ростили дітей… і вижили.. Але ж як сумно(плакати хочеться) усвідомлювати, що доводилось пережити нашим предкам, які попри все тримались гідно та змогли зберегти нашу культурну спадщину💙💛
Гарний текст і яскраве висвітлення матеріалу. Мені 86 років і я пам'ятаю цей час.Іще в 1971 році мені довелось допомагати хлопцю який без паспорта приїхав до міста влаштуватись на роботу.Не розуміє тих хто сумує за тим періодом. Жила номенклатура
як шкода, що дожив до такого поважного віка, ви так нахабно брешете. почитайте біографію панів Кравчука, Кучми, Ющенка, Литвина, Ніни Матвієнко, чи Дмитра Гнатюка. і ще тисячі тисяч іх ровісників, народившихся в селах, і мавших змогу не тільки виіхати до міст вчитися, але й отримати житло і роботу. подивіться як виросли міста, спальні райони з 1945 по 1980рр, і все це за кошт того, що молодь іхала з сел, працювати в міста. моя мама поступила до технікуму в 1968 році, іі ніхто не привязував цу селі. а іі батько. мій дід, мав змогу працювати в місті, в шахті, але відмовився, і залишився в селі. було це у 1949 році
Нащадки номенклатури,сумують найбільше.
@@АллаМешіна яке влучне зауваження. Ю. Луценко син першого секретаря якогось там обкома, Ю. Тимошенко - невістка першого секретаря Дніпропетровського обкома, А. Яценюк - батькі радянські професори, татусь М. Порошенко замміністра охорони здоровья УРСР, татусь Тягибока - головний лікар олімпійскоі радянськоі команди, татусь Ільєнка відомий радянський режисер, Ада Роговцева донька нквдиста , народна артистка СРСР дружина народного артиста СРСР, парторг якогось там театру, лауреат радянських премій. а як страждали рибчинські з мозговими, не передати. і кого не торкнись, самі постраждалі
@@ТатьянаМарченкова-х6с Щастило одиницям, а сотні тисяч людей так і прожили все, або половину життя в тому рабстві і знеціненні
@@anastasi.de.resto28 вибачаюсь, а що змінилось зараз. хіба всі стали дітьми бізнесменів- міліонерів чи може хтось так і скаржиться на пенсію, за яку, після сплати комуналки, тільки крупу купити може, а на рошенівський шоколад тільки помилуватися. а назвала я ті одиниці, які і тоді жили дуже добре, а зараз у шоколаді, ллючі бруд більш за всіх на своє тодішнє поневолення та знецінення. це категорія людей така, яка носом чує, шо треба казати, щоб жити гарно
О так, моя бабуся, яка працювала в ланці і на фермі щось не згадує дешеве морозиво і ковбасу, а плюється на ту страшну країну в якій жила. Доречі вона ще й розповідала про "стахановців"; всі доярки доїли худобу а писали на одну людину (як правило улюблена сраколизка начальства) так з'являлися "герої труда"
Таких хероїв було дочорта, я думаю вони були , але ті про кого ми знаємо точно ідеологічна пропоганда . Дармова праця прищеплювалася ще в школі з дитинства, вся художня література була пронизана цим , пам'ятаю твір писали на тему ,,Тільки в праці життя та краса " , а ще були міфічні ,,закрома родіни" в які постійно щось засипали а в магазині дві хлібини в одні руки , а після обіду там взагалі пусто-порожньо . А ще використання дитячої праці за дарма особливо в колгоспах , по два-три місяці нас возили з міста в підшефний радгосп , вчителі бісилися весь учбовий план ішов на смарку.
@@НаталяКорчак-т8ш , а платон воронько взагалі пропагував дитяче рабство
Через поле, через гай
Ходить хлопчик Помагай.
Бачить хлопчик: садять сад, -
Він поміг кінчити ряд.
Вмить приніс відро води
І полив аж два ряди.
Рій із пасіки пішов,-
Помагай роя знайшов,
Обходивши луг і ліс,
Він в село його приніс.
За селом копали став,-
Помагай візок дістав.
Цілий день возив пісок,
Аж вищав його візок.
Помагая у труді
Знають літні й молоді,
Ковалі і муляри -
Всі радянські трударі.
Ось і ти часу не гай.
Будь, як хлопчик Помагай!
В нашому селі теж така була - пам'ятник навіть поставили і ордени, але бабуся мені розповідала, яка то була "трудяга"
Я почала вчитися в школі, щойно совок припинив існування. Пам'ятаю, як на літній практиці нам наказали принести з дому ножиці, а потім наказали стригти ними траву. Цей абсурд не викликав питань ні у вчітелів, ні у батьків. Досьогодні я не пробачаю батькам те, що вони не вступились за мене і не заявили, що їх дитину не потрібно привчати до такого "труда".
@@Angel-Kitten а батьків хтось запитував?
Дякую, що висвітлюєте цю тему. Дешева ковбаса і вкусний пломбір були лише тому, що моя прабабця і бабця працювали безкоштовно. Голодні, босі чорні від роботи. Страшне і тяжке життя мали жінки мого роду.
Міське населення кипкували з села, з мови, манери одягатися.І нині це відчутно хоча молодь вчиться у містах.Село було безправне несправедливо, хочатяжко працювали.Село потрібно відновити і розвивати, щоб люди могли жити і працювати.Як селянин буде мати техніку, то ніколи не поміняє на місто, хіба що освіту дістати.
Моя прабабуся із місцевості під Львовом працювала цілий рік тяжкою працею в місцевому колгоспі за пів відра жита маючи на меті прогодувати своїх чотирьох дітей. Нехай горить у пеклі радянський союз і його поціновувачі!
Моя бабуся (1939 р.н.) в свій перший рік в колгоспі заробила аж на плаття. Точніше лише на відріз ситцю, пошила родичка безкоштовно. Отакий добрий заробок.
@@Bogdan_Zayats та за совком плачуть ті що примазані були, криворукі, лежибокі та інша Шлоїбота...
В нас в колгоспі працювали жинкі від ранку до пізнього вечора за один лиш трудодень,грошей платили мізерні,тому жили за рахунок своєї городини. Такий був колгосп як пряме рабство для селян,вони навіть відпуски не мали.
Совок - то жах
Цілком Вас підпримую😢
Моя бабуся не могла дуже довго отримати паспорт... а моя прабабуся його отримала тільки при Незалежності. "Прекрасний" час, хто ностальгує за совком - той хворий.
Той НациZтська сволота!
Прабаба розповідала, що коли вони жили у колгоспі, то працювали за "болтушку". Наприкінці дня їм видавали воду, у якій розводили муку. От цією "поживною речовиною" й мали харчуватись. То бабуся, яка тоді була зовсім мала, просила аби мати випила юшку, а їй лишила осад, що на дні. Але потім вони втекли з села у місто. Прабабка стала в буфеті працювати. А баба, як підросла, пішла на будівництво. Той дім, у якому зараз живуть мої батьки, і частина будинків навпроти, збудовані саме за участі моєї бабусі. Їй за це і квартиру дали. До того жили у дерев'яному бараку.
Прабаба до речі, майже неписьменна була. До старості своє ім'я і прізвище з помилками писала. Баба вже 9 класів закінчила.
Вони просто-совкодрочери,на жаль є такі,ще не передохли☝️
Так, не треба тут брехати. Підлабузники жили непогано, ті хто працювати в політосвіті.
@@ЯрославХолоднийпідлабузники завжди і усюди живуть добре.
Моїй бабусі паспорт дали, бо прадід віддав корову!!! І вона поїхала в Сталіно на шахти працювати. І робота на шахті здалася їй раєм, бо тут були нормовані зміни і вихідні і зарплата! А в селі люди були рабами! От так круто жилося в СРСР.
А сталінО це що воно?село якесь чи смт?
@@РоманМ-д4ф о Богі, я думала таких тупих тут немає. Вчить історію і не ганьбиться
Ціна копійчаного хліба
@@РоманМ-д4ф перед тим як виставити себе тотальним ідіотом- спробуй почитати історію. Якщо читати, звісно, вмієш
@@РоманМ-д4фДонецьк
У мене бабця ще при совку розповідала про своє життя при совку не з радістю. Розповідала про "разкулькуліваніє". Замужем побула десь 1 рік, після чого діда відправили на якусь "Асвабадітєльну" війну десь у 39 році, де він і зник Розповідала про голод після другої світової. розповідала про трудодні і відсутність паспорта. Приблизно у 80 році отримувала пенсію аж 12 рублів, при тому що ковбаса докторська коштувала 2.20 і буханка хлібу 12-20 копійок. Батько в місто вибрався лише після служби в армії. Коротше все правда! Історія по материнській лінії ще більш "цікава", бо родина жила на Лемківщині, і пережила переселення під час операції "Вісла" , в результаті сім'ю розпорошило по всій Україні. КОРОТШЕ В СРАКУ СОВОК ЛЮБИТЕЛЯМ СОВКА!!!
Боже, ви як ніби історію моєї сім'ї написали.
Одна бабця з Одещини інша з Лемківщини
О, в моєї прабабусі теж пенсія була 12 рублів, на неї нереально було прожити навіть маючи город, тому вона жила на утриманні своєї доньки
Я коли була малою,не могла зрозуміти чому паспорт у бабушки новенький новенький і фото вже з сивою бабусею.
Так.Мені теж саме розповідали.Татова мати свого батька не знала-коли прабабця мала народити,прадіда розкуркулили.Забрали і більше родина його не бачила.
Не брешіть! Пенсія була усім колгоспним пенсіонерам не 12, а 12 рублів 50 копійок!!!
Увесь цей треш "прекрасного" СРСР, мені раніше розповідав мій батько 1937 р.н. Він на собі відчув всю повноту "любові" радянської влади. Кілька років тому відбувся пік феномену ностальгії за СРСР. Я не міг зрозуміти цю ностальгію, оскільки добре пом'ятав порожні полиці вісімдесятих. Черги за всім, хороший товар тільки "по блату", от і поговорив зі своїм батьком про це. На що він засміявся і сказав: "Сину, ти пом'ятаєш найкращі часи СРСР, до того все було значно гірше". Отож, не всі старші люди сумують за СРСР
Підтримую кожне Ваше слово, мій тато так само..., Напевно сумують ті, чиї родини цього не пережили,як наші. Я не розумію, так як і Ви. Черги, дефіцит і все по блату.
скучают вертухаи и чиновники. скучают "колонисты", которые заселялись в дома репресированных в прибалтике, украине, молдове и т д.
В мене дід був з простої родини.Коли приїжджаю в гості ,то починається концерт "хачу назад в СРСР" і розповіді ,як раніше люди їздили гарно на відпочинок ,як було добре і обзивання гривеньки "рубльом".М
Найбільше у світі мене бісить ,коли на гривні кажуть рублі,аж передьоргує
Ностальгують примазані чорти. Що думають тільки за тепло своєї жопи. З такими бідорасами каші не звариш. Він них тільки одна біда.
Вперше я про розрахунки 'рублями' почула від продавчині у 2017, яка типу переплутала 'за звичкою'. Відтоді на ринках у невеличких містах і селах почала з'являтись 'така' валюта. Вважаю це спланованою дією. В цьому переконалась коли на чергове зауваження щодо розрахунку 'рублями' за один товар 'тітонька' знову продає в тій же валюті.
Я дитя 90-х, але виросла в сім'ї де ніколи не знали бідацтва. Я дуже вдячна за таку страшну правду. Нам в школі про це реально не розповідали. А бабусі й дідусі жили в селі і досить заможно насправді. Особливо бабуся по мамі, вона взагалі була головою великого колгоспу. Але коли я народилася вже не було СССР, а всі колгоспи приватизували фермери. І одним з них був мій дядько, мамин брат і ферма була прямо через город від здоровенної бабиної хати. І там були корівки, а ще землі було багато. По батьковій лінії дід був офіцером високого звання і тато, і його брат отримали прекрасну освіту служили на кордоні з Германією не напряжно, завжди дефіцити привозили. І квартиру моїй мамі дали гарну в якій ми народилися. І татові в Одесі дали. Прямо таки не купили, а дали, в центрі. Коротше я вам дуже вдячна. Але чесно, ніколи не чула, щоб хтось з моїх родичів фанатів від совєтов. Я виросла в Одесі з бабусею по татові, і вона мені розказувала про страхіття голодомору. Вона мала вищу освіту, але не питала я в неї про паспрт ніколи. Може через то шо вона з багатої сім'ї він в неї був. Господи, як же багато я не встигла в неї розпитати, як я багато всього могла б знати. Навіть не розумію чому нам з братами ніколи нічого не розказували. Знаю тільки, що дід воював, став офіцером, але війну ненавидів і говорити про неї не хотів...Дякую вам.
Мій так само воював, але не любив розповідати про війну.
Моі дідусі були репресовані,батьки пережили голодомор і війну,а ми,троє їхніх дітей,з великим трудом вирвалсь з села,алеважко працювали.Мені 70,я все це знаю,це правда.
Я родом з Полтавщини, мені 69 років, я добре пам' ятаю розповідь моїх діда і баби, вони були зажиточними і вважалися куркулями бо мали парову машину, молотарку, мали багато землі, корів, коней, велику пасіку, великий сад, все забрали в колгосп, дід не захотів іти в колгосп, втік на Донбас, бабця залишилася з 7 дітьми в хаті, під час голодомору, все збіжжя, яке було в сім'ї забрали, навіть те що було зварене в горщиках і те забрали, прирекли на голодну смерть, завдяки діду, який в ночі добирався до хати,за ним була встановлена слєжка, привозив ,якісь харчі вони вижили, на нашій вулиці, батьки під час голоду поїли своїх дітей, голод призвів до помутніння розуму, тато часто плакав, коли згадував голод 33 року,, всі ходили розпухші, з великими животами, постійно хотілося істи, говорив нам , не доведи господи щоб ви цього ніколи не побачили і на собі не відчули. тато був дуже наляканий репресіями, які були в той час, говорив, що приходили вночі нквдисти забирали людей, без суда і слідства, і їх більше ніхто і ніколи не бачив, страшне життя було при совєтах
Це, напевно, найважливіший випуск. Бабуся саме так і розповідала, це був грабунок наших людей, "щасливе" злиденне життя в союзі
@@Kocta-c1bзараз шукають роботу щоб заробити, а тоді горбатилися зранку до ночі на шару. Різницю уловлюєш?
@@Kocta-c1b неправда. У родині зараз ніколи старі не будуть голодні, бо діти мають можливість заробити. Крім того господарство годує, ніхто ж уже не забирає "надлишки". А рукасті на замовлення печуть, вяжуть, торгують...
Это, как в каждом селе есть газ😂. Из той же оперетты😂
@@Семен-у4ф В большинстве сел газ как раз есть, что очень удивило боевых бурятов.
На бойню не отправляли как сейчас мужчин? Держат в заложниках и потом по мере необходимости отправляют на убой. От же класс! Слава Украине!
ТТ, це один із найкращих ваших випусків. Які ви молодці, що додумались цю тему озвучити. Вона, імовірно, була для багатьох настільки "очевидною", що люди навіть не здогадувалися, як же буде гидко почути про цей бридкий злочин росіян проти нашого народу. Наскільки незвично буде почути цю історію. Принаймні, зі мною все саме так. Всі ці речі я знав з дитинства, бо моя родина - безпосередні учасники цієї "системи". Батько 1929 р.н., баба (мамина мама) 1922 р.н., мама - 1960 р.н. Баба відпахала отак все життя на колгосп. На ланці працювали. 5 гектарів обробляти - пололи декілька разів за літо, потім збирали врожай (чи буряки, чи кукурудзу). 5 гектарів на одну колгоспницю!!!! Жінки - вручну!!! Це піздєц, друзі. Бідні ті жінки. Баба ще й була одна, без чоловіка. Двоє дітей, моя мама 1960 р.н , і старша сестра її, 1946 р.н. Баба ще й в полоні німецькому була. 1945 року звільнили. Місто Ашерслебен, на заводі Юнкерс працювала.
Отак тюжили в тому колгоспі, а Виживала за рахунок того, що шила одяг всім бабам в селі. Скільки суконь вона пошила... Батько будучи малим працював вдома, на присадибній ділянці. Бо його батько, мій дід, 1896 р.н., працював у колгоспі. Як же батько проклинав ту роботу вдома!!! Найбільше - жорнову мельницю, якою молов зерно. Говорив, "поки не пішов в армію, навіть не ріс" - так сильно малого задавлювала робота. Після демобілізації в 1953 році, вчився на комбайнера, а потім ще якось там умудрився оселитися у сусідньому с.м.т. До 1998 року працював водієм вантажних машин. В нашому колгоспі возив усе. Зустрів маму, якій було 18 років. Покохали одне одного. Мама жила вже при "розвиненому соціалізмі"... В 15 років колгосп направив її вчитися на агронома, і вона стала першим спеціалістом агрономом з вищою освітою. З 80-х рр. по 2008 відпрацювала агрономом і головним агрономом. Я майже все дитинство прокатався з нею її службовою "Нивою"на роботі. Так що вона бачила / знала?? Та теж ніфіга толком, тільки що не за трудодні робила... Тільки з початку 2000-х почала отримувати +/- норм з/п. Але 2008-го звільнилася, бо батько захворів на онкологію якраз, та і в самої здоров'я вже майже не було ніякого. І це їй було всього 48 років... Боже-боже... Йобана москальня!!! Отак поламати життя декількох поколінь. Прийти, все забрати, пограбувати людей, повбивати мільйони, потім змусити робити отаке - реально бути рабами, ще й навчити цілу націю думати, що якби на вони, росіяни, то ми взагалі б нічого не мали. Господи, який жах, я в шоці. Йобаний народ-гній. Вони ж усю історію такі!! Завжди! Хоч у 18 столітті, коли запекли 80-річного Калнишевського на Соловки після того, як той здобув їм перемогу на віки, закріпивши геополітичний статус імперії, а потім звільнити його, 110-річним дідом з обгризеними щурами вухами, з формулюванням "іскупіл грєхі перед отєчєством...". Хоч у 20 столітті, коли живцем гноїли людей голодом, і звинувачували їх в цьому!!!! Мовляв, "куркулі хочуть витрати з голоду, аби тільки нашому союзу насолити"... Їбать!! Хоч зараз - коли вбивають півмільйонні міста, а потім говорять "ми визволили вас від кривавого кієвскаво рєжима". Як так може бути??? Народ - гній протягом віків! Я реально тепер нацист. Негативний нацист (не стільки за вищість своєї нації, скільки просто - за знищенні під корінь іншої)!
Хорошо врёте аж зло берет где такое происходило
@@ЮрийЧеркашин-у7п а я йому вірю,так і було,у мене залишилась мамина трудова, як вона з документами моїми,закотилась,бо дім мій спалили руськіє ,я біженка,в хаосі тікали голі і босі.За рік у мами було 380-390вихододнів..Оплати в рублях не було а в кінці року написано видали 200кг пшениці ,це щоб змололи муки,хліб пекли самі.За що жили:батько ловив рибу в ставку,а мама на базар у неділю носила (пішки 10км),і на мисочку продавала.А налогом обкладали:на сім'ю здать державі молока600літрів,м'яса-80кг (батько завів кролів ,вони бистро множились і кормив травою)яєць -200шт.порахували скільки фруктових дерев-вишні,яблуні іздать сушки 30кг і це налог за те що в тебе у дворі живе.І ти нікуди не дінешся і тоді селяни взяли сокири вирубали і стопили дерева,стали держать одну корову на 2-3родини оби був кухоль молока дітям.,і налог уже не плати.Добре хоч в обід кормили в колгоспі.Кому цікаво скріншот зроблю з трудової,волоси дибом.,63-64 р.почали почутьчуть плату давать в рублях.Геноцид чистої води.
@@ЮрийЧеркашин-у7п я описала працю родини в Запорізькій обл.
@@ЮрийЧеркашин-у7п то что вы жили хорошо не значит, что так было везде
Моя прабабуся була селянкою і завжди говорила "серп і молот то нужда й голод". У її родини забрали землю, ліс, стодолу, частину худоби, коні і віз. А після цього всі працювали в колгоспах за трудодні. Її слова повністю підтверджуються історією.
Жах, це просто жесть якась. 😱 Як люди терпіли таке, в голові не укладається. 🤯 В сраку той совок і тих недолугих хто його хвалить до сих пір!
Дякую за вашу просвітницьку роботу! 👍
Терпіли, бо були Соловки і Сибір.
Так как и щас терпят пенсия 2500 коммуналка 3000
@@ВалераИгровой-н7ь Дурню, пенсія 4500-5000 це раз. Комуналка вище 15% бути не може. Зразу запоребрикового видно.
@@РоманГринишин-с6ю дурень ти !!! Бо не знаєш що "діти війни" пропрацювали по 45 -55років а пенсія мінімалка ...бо свою трудову діяльність розпочали ще з 14 років у селах за трудодні ..
@@ЕленаКравченко-б8ш Комуналка в 3000 бути не може. За 3-кімнатну квартиру без субсидії не може бути стільки, навіть в зимовий період.
Так само і в нас, дідуня тікав до донецької області з хутора Дніпропетровськ.обл., за те що не хотів віддавати корів і коней в колгосп і не хотів туди вступать. А бабуня вправлялись із 6 дітьми, ходила по хуторах із машинкою Зінгер, обшивала жінок. Дідуся мало не зіслали в Сибір. Завдяки спогадам тата (1937р.н.) я знаю що творили совєцька власть. І ненавиджу її так само як родина тата. Діти їли лободу, бруньки з дерев і ховрашків, якщо вил'ють їх з нори. Від'ївся тільки в армії в 1958 році. І поки очі не закрив - збирав і столу крихітки хліба і в рота. Сварився ,щоб хліб не викидали. Страшне життя пережили 😢
скажи пожалуста шо зроблено за 30 років ?
@@СлаваДемченко-н2ути конкретизуй де саме і що саме
Не дай бог. Мої дід і баба з Васильківського району, Вовчанське. Втік на шахти, бо мали розстріляти, і це після війни! Переможця!. То і він від'ївся на шахті. І міг якось передавати сім'ї якісь копійки. Прийшла в лавку купить солі, сірників, пряників дітям. А лавошник ,,а де ти Ольго береш гроші,,? І вже вночі обшук був. Страшні часи. Українця совєти ненавиділи..
@@user-vp8hb1hw7c шахтарі отримували пайки і зарплату
@@user-vp8hb1hw7c А щоб ти знала, то в п'ятидесятих роках червона і чорна ікра стояла бочками в магазинах і коштувала копійки. Продукти були в містах, в тому ж Дніпрі. Історію треба знати.Після війни мій батько побудував самотужки мазанку на самострої, в Дніпрі.Там ми з братом народилися. Гнобили по селах дуже, щоб багато не хртіли і були бидлом. Яким просто управляти. Відкрий Вікіпедію. Історію треба знати. І мову.
Колхозное рабство в Советском Союзе было куда более жестокое, чем крепостное право в Российской империи: об этом постоянно вспоминали мои дедушки и бабушки, а также - мои родители.
Колгоспи як і совєтська власть це російська окупація
Я в цьому не маю ніякого сумніву, як з цим не погодитись?
Путин превратил всю страну, в отвратительный гибрид СС и гестапо. За "нет войне" 6 лет ГУЛАГа. Поражает то, что московитам это нравится.
Ваши бабушки и деды врут, хотя понравиться Уряду Украины.
Я своим родным верю: они боялись об этом вспоминать до восьмидесятых годов двадцатого века. А потом рассказывали не всю правду, так-как опасались советских концлагерей. Всю жизнь прожили в страхе за свою безопасность, будущее детей и внуков.
Дякую за якісний історичний контент!
Діти мають це вивчати в школах щоб "пломбіру" совєцького не хотілось.
Як савецкій? Пломбир сешеатцкій! Тільки не кажить це расіянцам. Тс-с-с...
Ніколи й не хотілось
Звичайно, комуналка по 5000, бакс по 40 набагато краще
@@shaycormac3219 Раби за комуналку взагалі не платять, а за долари 7 років колонії. Ідеальна система.
@@shaycormac3219 ну та, звичайно бакс по 40 гірше аніж бути розстріляним якщо ти відмовляєшся працювати в колгоспі. те ж то таке витримати, бакс по 40 і комуналка по 5к, краще за паличку працювати 20годин, красаа
Моїй прабабці немогли нарахувати пенсію, бо в неї були трудодні. І тому в неї була мінімальна. А взагалі союзи це гниль.
схожа ситуація, але родич, який записував ті трудодні нараховував їх іншій(ближчій) родичці. прабабця пробачила йому і мала мізерну пенсію. добре, що бабуся і мама тоді жили всі разом і могли забезпечити собі мінімальний добробут
не союзи а коммунізм. нічого тобі не належить але ти не можеш усе юзати, якщо кажеш що щось твоє то ти "поганий". це моя родина. в сусідів родина побудована як союз, там вони допомагають один одному і тому подібне але без сумніву "вони погані"
Да,моя бабуля была дояркой и пенсия была 13 рублей
@@alisastar2022У моєї бабусі 8 рублів
Дванадцять рублів. Союз то шнидь
Дітям це в школах можна показувати, щоб цікавіше були уроки чи коли вчитель захворів. Дяка за якісний україномовний контент!
Пусть ещё детям в школах рассказывают как в 21 веке взяли мужчин в заложники и не выпускают из страны.
Нам розповідали ще з другого класу (2004/5 рік)
Моя бабця отримала статус мати-героїня за народження 9 дітей. Школа регулярно збирала з кожної дитини норму продуктів для колгоспу. У бабусиної родини, звісно, не вистачало продуктів, щоби вкладатися в норму поборів. І знаєте що? Родину соромили за те, що вони недодають ненажерливому колгоспу. Соромили люди, такі самі раби, як вони, котрі мовчазно платили данину з свого власного хазайства колгоспу.
В мого діда в сім'ї було дев'ять братів та дві сетри. Завдяки такій кількості "робітників" з трудоднями проблем не було. Крім того молодші діти ходили в ліс і збирали там ягоди і гриби, або на річку - ловити рибу. Тож їх сім'я жила досить "заможно" по місцевим міркам і мала репутацію "кулаків" та "недобитків". Хоча насправді, їх раціон все одно був дуже скромним. І було нормальним ділом їсти щось типу смажених картопляних очисток або гнилого буряка.
Їбанат, твоїй бабці 30 років. Яка нахуй данина колгоспу?
@@ToxaKaRp і одні чоботи на всіх..
@@pes_Arnold теж таке було, в нас на дачі ті самі чоботи залишилися, на них помітки на скільки сильно заворачувати верхівку, для кожного члена сім'ї.
@@pes_Arnoldбабуся провчилась 4 класи потім пішла у колгосп іх було 2 сестри старша 1934 і бабуся 45, але ходила вона в прадідових шахтарских чоботах які йому видали на вольній шахті в Караганді Казахстан, там вони опинились через те що були куркулями і іх родину туди відправили, там доречі теж був голод десь у 45-47 роках, парабабка із старшою сестрою пекли "пиріжки" з картопляними очистками або з ягідками якщо знаєте така трава є із чорними ягодами схожа на смородину, в нас ії називають собачим виноградом, ії істи не можно але якщо обжарити то не помреш, так і жили там потім сталін помер і вони повернулись в село, всі працювали на коровниках, жінки доярки прадід скотник я хз що це, мб за худобою прибирав, був в них і город, десь соток 12, знаю що був виноград 5 соток і яблука в тих же рядах, і треба куло рахувати та частину здавати, одяг бабусі шили як мішків таких що з плотної тканини, а ще були з квіточками типу байкові для борошна, так вона росказувала як раділа тім платтям з мішків, жити стали вже десь у 1970-х більш менш. Але в селі мало іх залишилось, пам'ятаю жінок 40 літніх схожих на старих згорблених бабусь. Ненавиджу ті часи хоч іх і не пережив, а дід зовсім нічого не хотів розповідати як не просив, казав тільки що в армію пішов і потім трактористом став.
Величезна вподобайка за гостя - Владлена Мараєва. Обожнюю його канал "Історія без міфів" 💙💛
Дякую за неймовірний ефір.
Я пам'ятаю, як бабуся і дідусь в 50- тих роках отримували замість зарплатні в колгоспі Державні облігації за 53,54, 55, 56 роки. За цілі 4 роки 4 аркуші!!!
Коли нам з братом було по 8 років, в 1976, їх держава стала погашати і дідусь поїхав до Ощадбанку.
Він повернувся з міста з кульком цукерок для нас. Більше нічого!!! Таких грошей коштувало 4 роки голодного життя всієї родини з дітьми 😢.
Моя баба працювала у колгоспі з 8ми років - підносила воду людям (своїй же матері та старшим сестрам), вона 1935го року народження. А з 12 років полола з усіма. До 8ми років вона ходила до школи, скончіла три класи (як вона казала), потім родину розкуркулили і погнали у рабство. Моя найулюбленіша людина на землі, я пам'ятаю як у неї терпли рученьки у старості.
Ніколи знову, не треба тих росіян з їх порядками у нас вдома.
Дуже важливий випуск до перегляду тим хто досі ностальгує за "самим вкусим пломбіром"
Мою кляту хрещену з її чоловіком це не зупинить.Хоча вони історики за фахом.
Дякуємо вам, ви круті! Не зупиняйтесь!
Було приємно побачити Владлена на вашому каналі. Хай квітне український RUclips!
Слава Україні!❤🖤💙💛
Зате "морозиво по п'ять копійок" і "квартири безкоштовні", та взагалі що я прибідняюся, "все безкоштовне"!
Дякую за поширення просвітницького контенту, хай квітне український ютуб.
І не кажіть 🤝
"Патамушта всьо народноє било, тагда для людєй всьо дєлалі".
А взагалі якщо серйозно, мені якось совкодрочери дорікали що я мол "совєцкімі благамі пользуюсь а союз ругаю", і да живу я з батьками в квартирі бабці яку їй видало "вєлікоє государство" от тільки щоб отримати цю квартиру вона більше 10 років хуярила будівельним бригадиром, і мотало її по цій роботі по всьому срср аж до сибіру на "роботу" благо хоч не на ссилку. І да квартиру ми тепер маємо навіть в центрі міста звягель, але бабцю мою система перемолола що вона тепер лише й знає що працювати не жаліючи себе. Як результат знайти щось що в неї не є хворим майже неможливо. Коли їй нема й 70, а виглядає ледь не на 85-90, єдине що її відрізняє від моєї прабаці яка до 2016 року дожила, хай з миром покоїться, що вона ще ходити хочаб може нормально. За прабабцю навіть говорити страшно їй за 97 років життя майже все лайно 20 століття пережити прийшлось, вона 1920 року народження була.
@@shurick7382 Ви совкодрочерам відповідайте - за чий рахунок купляли заводи на заході? Не за їхнє ледарництво та партійні збори. Взагалі треба усіх совкодрочерів перевести на пайку селян 32-33 років, нехай нащадки нквсників та вкпбшників здохнуть з голоду.
@@ХарьковскаяТорговаяКомпанияодна моя знайома казала, що їй при совєтах добре жилося. Усе було. Правда потім, забувши, хвалилася, що батьки були великими шишками. Допоки тато був при кормушці, то й жили добре. Після його смерті совьєтскую дійсність отримали по повній
Так , так *щасливо * та заможно жили безправні колгоспники по селах , що досі бояться своє майно та землю на себе ж оформити !!!
З 2014 року все частіши згадую розповіді моєї бабусі. Як їхню родину розкуркулили , батька з мамою на сибір відправили як вони з відти повернулися . Як прадіт (батько 3х дітей пропав безвісти на війні). Прабабку в дову з 3ма малими дітьми комуністи вигнали з хати бо їм потрібна була уонтора для зборів . Прабабуся жила в сараї з двтьми і коровою аби не замерзути зимою. Як працювали в колгоспі з світанку до смеркання. Як їм допомогли підробити довідку поро стан здоровя , аби бабуся змогла виїхати із села до родичів у Ригу аби там закінчити школу і отримати паспорт. Хоть би щоб одна з родини мала паспорт .
Але як було добре в СРСР, така ковбаса смачна 😢
Але зараз вислуховуємо про "як було добре". Хай горить в пеклі той СССР
Я дуже дивувалась про таки про таки розповіді. В мене знайома бабуся розповідала про те як (я з тернопольщини),вони розповідали,що ліпше нехай німці прийдуть ніж червоноармійці. Ці суки(червоні)гвалтували,відбирали їжу,і розстрілювали не за що
Я це все розумію, пережила все те саме. Сподіваюсь ,що це не повториться
Дякую дуже цікаво
Хата гола,стайня боком
І кобила з одним оком
Ні коррови,ні свині
Тільки сталін на стіні
Дивлюсь третій раз - дякую, що підсумували все, що я знала і засвоїла з дитинства. Сашо і команда, і гість, і цей дідусь, який вивчився на юриста (це так показово), ваш всеохопний, творчий і виважений підхід надихають не здаватись і боротись шляху з невіглаством та знеціненням "селянської історії хохлів". Мій дід ніколи не пишався нагородаии і медалями за Х років праці та ударник труда (що мене дивувало), а казав що у нас совки забрали пасіку, землю і "молочне поросятко на свята"(що трохи роз'яснювало всю суть "безкоштовного") . І все, що було в совку безкоштовно, було просто відібрано раніше, а людям кидали лише крихти як кістки голодному собаці. Нас відкинули назад в якісь докам'яні часи, забравши волю і почуття гідності, методично і планомірно забираючи нашу культуру та основи гуманізму... 70 років рабства в режимі виживання. Звідки ж візьметься культура відповідальності виборних посад? Ось і секрет корупції, бо про корумпованість радянської верхівки і столові "для обраних партійних діячів" можна зробити не одне відео, ось звідки пшонка стайл з'являється в свідомості. Ось і недовіра до держави та "загроза втратити все" за прояв ініціативи на підсвідомому рівні тих, хто навіть народився уже в 90-ті. Нам ще 70 років після розпаду треба вигрібати це лайно.... вчитись користуватись правами та добросовісно і в безпеці (!!!) нести обов'язки перед своєю громадою, бути корисними та діяльними не для галочки... та аналізувати досвід, який нам допоможе побудувати добробут в своїй країні. Дякую, що рухаєте цей світ до очищення від совкового безумства.
ви вже 30 років вигрібаєте як ви кажете це лайно і проводите найбільший геноцид Українського народу! скільки зараз живе в Україні людей? на кінець розвалу СССР було 52 мільйони! зараз скільки? чому вже більше ніж 20 років не проводиться перепис населення? тому що після вашого вигрібання лайна озвучені цифри і факти будуть шокувати? ви брехливе гниле покоління яке все що було добрим після розвалу СССР зруйнували, живете з тих здобутків що були при СССР і розказуєте що вам ще 70 років буде треба вигрібати? що вигрібати? коли з такими темпами в Україні не буде ні людей ні самої України якщо таке дальше буде продовжуватися!
1. Вітаю! Мислите як демос!
Це вкрай потрібно для побудови цивілізованої демократії, яка влаштує життя європейської якості!
2. Але 70 років нема.
Якщо зараз за максимум 3 роки не переналаштуємось на життя за правилами, то України не буде.
Тут навіть після Перемоги залишиться якась Африка у розрусі... Заважкий виклик для довоєнного шахрайського стилю життя...
3. І майже ніхто досі цього ще не усвідомив через 1,5 роки війни. У шахрайське свавільне середовище ніхто вкладатись не буде.
@@mind_evolution_master вас тих всіх демосів які більше демони треба гнати! ви тільки плани будуєте і обіцяєте а по факту все гірше і гірше стає в Україні.За 30 років з успішної країни з економікою тодішньої франції перетворили Україну в вигрібну яму з війною і країною третього світу!!
Люди в колхозах жили очень зажиточно, в каждом доме был автомобиль, мотоцикл и два велосипеда, был также бесплатный интернет и мобильная связь, иностранцы приезжая в колхоз удивлялись и поражались быту советских колхозников которые угощали их бутербродами с черной и красной икрой, армянским коньяком и анчоусами с колхозного пруда. Советские люди перечисляли деньги на помощь неграм в Америке и евреям в Израиле, и это не считалось чем то особенным. Многие колхозники ездили в Москву посмотреть на Ленина в Мавзолее и потом с гордостью рассказывали односельчанам о тех чувствах которые они испытывали глядя на пидораса который загнал Россию в нищету....
@@eddyivanov6698 це вже що ви пишете називається контагітація. чи сарказм. загнали вас в злидні теперішня влада чекістів от ви і пишите що це був радянський союз винуватий, тому що теперішню владу навіть покритикувати не можете - все як до речі і було при КГБ в найкращих їх проявах але ще тоді влада не була людоїдною а сповідувала соціалізм і його впроваджувала в житя не сучасний феодалізм як зараз.
Величезна подяка за інформацію, яка комусь вперше відкривається, а хтось нагадує собі те пекло, яке називається комунізм! І він стане ще рішучішим у боротьбі з ворогом! Окрема подяка за українську футболку Владлену!! Сьогодні ми разом маємо підняти український ютуб на світрвий інформативний рівень! Ми, як КАНАЛ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ, разом з вами!🇺🇦
Дякую за цей неймовірний выпуск ❤🇺🇦
Ви розповіли для мене очевидне, бо мої баби і діди жили в цьому рабстві, але величезний прошарок мало освічених людей, виявляється, про це не знали.
Дякую за вашу роботу ❤️
а тепер в чому живуть ?
І мені так по приколу було цей випуск дивитися, бо все дуже близьке. В мене батько 1929 року народження, а баба (мамина мати) - 1922 року. В нашій родині всі ці речі знають дуже добре. І я з дитинства був в курсі "як було". Подорослішавши, почав і сам досліджувати історію свого села. Дуже важливий випуск, дуже близький, я впевнений, багатьом родинам сучасних українців.
Сейчас не лучше, живут как рабы, выехать из страны нельзя.
@@ОлегГончаров-у7п
Ні, я мав на увазі трохи інше.
Зараз війна і так має бути.
Але правила мали би бути однакові для всіх.
І за ідеальних умов, коли всі чоловіки які мали на то хист пішли би до війська, то війна розгорталася б інакше.
Але, і знов "але", є купа інших особливостей в нашій державі які зумовлюють обставини з яких ми вигрібаємо як є.
@@ОлегГончаров-у7п Чоловіче, а тобі не соромно таке писати?!
Мій батько, 62 року народження, зміг забрати свій паспорт у колгоспі лише після армії, за умови що поїде у Казахстан або Крим (і по великому «блату»)
Коли вони збираюсь їхати у сусіднє село на весілля- паспорти їм також ніхто не видавав, дали листочки з печатками колгоспу і датами коли мають повернутись.
Його мати обов’язково мала ходити «на буряки» до 89 року (Вінницька область).
(Про розкуркулення пра батьків і голод навіть не пишу).
Так у всіх сільських окрім партійних
Тато того ж року і його з мамою у 84му навідріз відмовлялися прописувати у гуртожитку у Миколаєві, бо вони ж з села, хай у селі і залишаються
І на диво у них жодних сантиментів по савєтам
Зато порядок
Може Тиврівськиц район
@@user-vp8hb1hw7c це правда
Дякую,що висвітлюєте такі важливі теми! І досі памятаю,як нас,дітей,возили у колгосп замість уроків копати картоплю,моркву,збирати помідори,цибулю.
І що хтось вмер ?
Діти не вірять,як можно було працювати за палички,але це ж правда,не так давно це й було,дякуємо за відео
Щас не так?
@@ВалераИгровой-н7ь Звичайно не так. Безплатно ніхто навіть не рушиться.
Дякую за відео. Моя бабуся побувала в сибіру, тому що підняла декілька колосків на узбічі дороги в голодні часи. І після всіх своїх злочинів росіяни ще мають тупу нахабність питати " Что росія сделала Украине ? "....
Ссср - не Россия! В прошлом всем есть что вспомнить. Я была недавно в Польше. Там в честь годовщины геноцида украинцами над польским народом развешалю всюду плакаты. Поляки хоть и помогают сейчас Украине, те года не забыли. А украинцы учат сегодня этому своих детей? Сомневаюсь! Сейчас полетят в мою сторону грозные ответы - я тоже выросла в Украине.
Да русские и украинцы братья, только братские народы умеют так дико историю переписывать)))
який жах, розкажіть будь ласка, як вона вижила в такі часи і ще встигла наплодити потомство? з чого вона жила?
В мене в родині бабціна рідна сестра в сибіри поїхала за колоски
@@-SadButTrue- Вижила. Відбула тринадцять років і повернулася додому
Мій дідусь з Житомирської області в підлітковому віці отримав поранення під час війни і не міг працювати в колгоспі, прабабуся ледь вмовила віддати його паспорт, щоб він міг поїхати, бо в селі йому не було що робити 😢 на щастя їй його віддали і дід отримав освіту в КПІ. А от його брати з села не змогли вирватись. Це було справжнє рабство, яке неможливо осягнути сучасним людям
Розказував своєму кенту з Техасу, що мій дід буквально все дитинство їв смажені картопляні очистки і хліб з тирсою. Він досить довго сприймав це як прикол з серії "meanwhile in soviet russia" і думав, що я жартую. Довелося докласти багацько зусиль, щоб переконати, що я НЕ жартую і це буквально було так.
На жаль, багато вестернів зараз беруть за моду ідеалізувати часи совєтів і просто не хочуть сприймати адекватні пояснення, чому це не є окей.
Я ВИДЕЛ КАК КОЛХОЗНИКИ ЖЫЛИ , КТО ТРУДИЛСЯ ТОТ ЖИЛ ХОРОШО . А КТО ЛЕДАРЬ ТОТ ПЯНИЦА . ЧТО ТУПАЯ . ДЕРЖАВА ЭТО НАРОД И ЖАЛУВАТЬСЯ НА СЕБЯ МОЖЕТ ТОЛЬКО ТУПОЙ . СЕЙЧАС НЕТ КОЛХОЗОВ И НЕТУ РАБСТВА . СЕЛЯНЫ СЕДЯТ ДОМА БЕЗ РАБОТЫ , НЕТ ДЕНЕГ , НЕЗАЧТО НИЧЕГО КУПИТЬ . КОРОВУ И СВИНЬЮ НЕЧЕМ КОРМИТЬ , А ОНИ РАНЬШЕ МОГЛИ КОРМИТЬ ЗА ТРУДОДНИ . ТАК ЧТО НЕНАДА ПОКАЗЫВАТЬ СВОЮ ТУПОСТЬ , ПЕРВОБЫТНОСТЬ В МЫШЛЕНИИ .
@@СергейИванов-ф9д3еНащадок подлізи начальства
@@СергейИванов-ф9д3е у вас мозок червивий, відел он
@@СергейИванов-ф9д3е Шо, лапоть, пригорає? Ну то піди в снігу посидь годинку, може попустить...
Моя прабабуся ледь пережила цей "хороший" час - в голоді , бідності, безправ'ї. Досі дивують люди, які ностальгують за цими часами.
Так це ностальгуют діти і внуки партійного керівництва і стукачі, вони сиділи біля корита і їм було добре, бо їх дед служив в НКВД!!!
У тебя и твоих детей все еще впереди. Не сумуй. Война закончится, а жрать то что будете? Экономике - кирдык.
Заводы все разграбили.
Олигархов выгнали.
Пол страны свалило по безвизу у европу и уже не вернутся.
Рожать детей незачем.
Обучение на ноле.
Медицине - каюк.
Как жить то собираетесь?
так люди ностальгируют по 70м в которых жили относительно хорошо. И дай волю многие в них бы вернулись)))
У меня дед инженер и бабушка учительница, классика СССР, прекрасно жили.
Даю гарантию, что работники ТЦК тоже будет ностальгировать по временам когда им бабло шло само.
Творили что хотели, устраивали без предел.
Я теж нащадок розкуркулених. Мій дідо не захтів іти до колгоспу добровільно, бо мав багато майна, і пікарню, і млин, і землю, і худобу. Не захтів добровільно, тож зник. Бабцю висилили із хати, у сорочці, із дітьми. Мій тато народився у 1924, як раз перед колгоспами. Мій тато так ніколи і не бачив свого тата. І я навіть світлини не мав мого дідо. А у 1932 прийшла злидня у Вінницьку область. Кістлява, зайшла і до хати мого тата, поманила мого тата до себе кістяком, а мій тато показав їй дулю. І вижив по при усе. Моєму татові було 8 років. Голодомор забрав молодшого братика і сестру мого тата. Тато розказував мені і плакав, як Дмитрик вспух як кулька, і дуже смердів. А у 1942 мого тата відвезли у Австрію на роботи.
А коли ми вже народилися, я у 1967, і сестра у 1970. То тато наказував не кидати Хліб на підлогу, а як випадково упаде скибочка, підняти, обтрусити, і поцілувати.
А тепер я мешкаю у США, із 1998, і я бачу як Американці відносяться до Хліба, ой не зазнали вони горя.
Дякую за класний український контент завжди чекаю на ваші відео
Дуже дякую за відео, дуже важливе.
Я не дуже давно почала усвідомлювати цю тему - рабство у 20 столітті.
Мої родичі з села: хтось гарував в колгоспі все життя і потім отримував мізерну пенсію; хтось вирвався на будівництво в іншу республіку, там і осів; хтось відпрацював на підприємстві кілька років (видобував торф) і якось так отримав право отримати паспорт і вирватися в місто.
І думаю, ось ця історія з зневажливим ставленням до села - частково звідси.
Слава Україні!!!Дякую за вашу працю!
Героям слава! 🇺🇦
Це відео допомогло мені контейнерувати весь болісний досвід обох моїх родів, свідком і частиною якого я була з народження. Дякую вам за це. Дуже цінно побачити свій біль частиною історії країни. Особливо мене вражають ідеальні люди на плакатах і заклики, які суперечать здоровому глузду (двоємисліє в ділі). Браво за ці ілюстрації до відео. І за ідею відео як тему для дослідження! Це дуже глибоко та разом з тим так жваво подано. Ціную ваш підхід!
Моя бабуся працювала за трудодні і паспорт отримала чи то в 1974, чи то в 1976.
Лише у 80х випустили бабусю,до рідного брата до Москви...
У нашому селі мазахісти. Плачуться за колгоспами. Дякую за відео) Розкрили класну тему.
Мій дід працював в колгоспі на конях, потім на тракторі "за стакан зерна". Це його, і не тільки слова. Це щира правда.
Коментар для підтримки топового українського контенту 👍👏🇺🇦
Мого прадіда в 1920-х роках "трійка" засудила до лагерів за те що не хотів йти в колхоз і передавати худобу. Він помер через рік в ГУЛАзі. Донецька область. Покровський район.
А мого діда
Сталинская обл !!!
Моя бабуся відмовилася вступати в колгосп, бо мала хворого чоловіка і маленьку дочку. То в неї за це відібрали половину городу, але їм з мамою вистачало того, що лишилося.
А налоги з чого платили?
@@МихайлоШвець-ш3ъ ще й як платили,і такі суми,що люди змушені були вирубати під корінь такі сортові сади,що тепер все втрачено і відродити не можливо☝️
@@elen5926моя мама зразу після школи влаштувалася у лісництво. Завдяки цьому у бабці з дідом засадили гарний садок. Такого ні в кого в селі не було. З ранньої весни по осінь щось плодило. Уся сільська дітлашня "паслася" у цьому садку.
А так у людей садків не було
"2 копійки трудодень" - так моя прабабусі відзивалася про роботу в полі і оплату за неї. Бодь той совок проклятий
Не всяка робота оцінювалася трудоднем, можна було працювати весь день і мати лише пів трудодня.
А коли почали виплачувати колгоспникам пенсії то мої рідні три тітки,дятька два,получили аж,аж,аж,аж..... по 12 фуфлів пенсії,живіть на них і ні в чому собі не відмовляйте☝️
@@elen5926то вони "куркулі" 😅. Моя бабця аж (страшно й сказати 😂) 8 рублів мала пенсії. Та й то її донька добилася, бо й цього не мала. 😮
@@elen5926 подивися яка пенсія буде в тебе якщо буде
@@clairromn4623щас я так понял пенсия 2500 при коммуналке в 3000 куда лучше
Дякую за вашу роботу та освітлення подібних, вкрай важливих, фактів та історичних подій! Ви круті
Дякуємо за випуск, ❤ Марла укінці - те що треба після важкої інформації. Чому досі хтось топить за совок - це не збагнути.
Я людина проста - бачу пана Владлена - ставлю лайк
Це правда! Моя бабуся розповідала мені про рабство у совєтських колгоспах. Люди були безправні й експлуатувалися як тварини.
Чоловікові дідусь і бабуся завели нутрій та кроликів, працювали і господарство розширювалоося. Через деякий час прийшла перевірка, перерахували пошттучно і сказали, що знищити все бо буде тюрма. Франківщина 80-ті роки
Якісь жахи, на Дніпропетровщині у моїх було велике хазяйство з 70-х, єдине що був маленький будинок без туалет у і води і не дозволяли проводити воду.
То ще 'послугу' зробили! В більшості любили шукати винних кулаків-недобитків, запросто могли засудити з конфіскацією...
Ні корови ні свині і тільки радіо в стіні🥲🥲🥲🥲
@@McGewen ,було і не по одній корові,і не по одній свині,були гуси,качки,кролі,огород 60 соток.Так що твоє прислів"я підходить більше до сьогоднішнього села,тільки тепер немає нічого,навіть радіва.
@@iloname5007Хто саме не дозволяв проводити воду і яким чином її можна було провести ?
мама рассказывала, что паспорт ей удалось получить когда привезла справку из института,что она поступила. А бабушка говорила как работали за трудодни: "галочки в блокноте бригадира".
т.е. днём работаешь на колхоз, а вечером на себя чтобы с голода не умереть
І треба було бригадирові постійно "дякувати", аби він той блокнотик "раптово не загубив"...
@user-pn8vk8re3n сестра бабушки, чтобы получить паспорт записалась на курсы трактористов и убежала на Донбасс, там большие стройки были. Так говорит, что не кормили. приходилось красть с полей колхозных.
говорит, что была трудовая мобилизация на Донбасс сот всего союза. Сброда плед было всякого
Які ж ви всі убогі малолітні.Дебілізм,аж з ваших вух лізе.Твоїй бабусі максимум 40 років,вона то при СРСР і не жила.З 1986 року фактично вмісто СРСР був вже бардак.Майте совість,як брешете то хоч в толок
@user-pn8vk8re3nМого дядька в 12 років вивезли в Германію. Він працював там на заводі. Коли закінчилась війна, всіх загрузили у вагони і повезли на Донбас. Вони вважались неблагонадійні. Не дозволили навіть зустрітись з мамою. Його придавило вагонеткою і він залишився інвалідом. Ледь вирвався з Донбасу.
Щира подяка команді та ведучим Телебачення Торонто за добру, оперативно-аналітичну роботу на інформаційному фронті! Україна здолає навалу окупантів 💙💛
Про "інформаційний фронт" - дивіться інше їхнє відео) Немає ніяких інформаційних, культурних, економічних, спортивних та інших ефемерних "фронтів". Фронт є лише один, і завдання усіх, хто не там, допомагати всіма можливими способами.
Дуже дякую Вам за вашу працю, за ваші цікаві та корисні україномовні випуски!
Дякую за якісний контент!
Яке жахливе було створіння - сісісір. Дякую за випуск. Моя мама, покійна , розповідала про рабство в колгоспах. Ніколи знову, таке "щастя ".😬😬😬
який жах вона вам розказувала? як вона в таких умовах вижила і навіть народити вас таку чарівну змогла щоб ви нам повідали яки жах творився в СССР?
@@-SadButTrue- Вали на російські канали. Тут ватникам не місце.
@@-SadButTrue-я бачу ви жалкуєте , що не має колгоспів.
Значить ви там не працювали.
Це неможливо пробачити. Я народилася в 91му, але совок це трагедія і для моєї країни і для моїх предків, моєї сім'ї і в наслідку моя особиста. Всі ми жили б інакше і значно краще якби совка не існувало.
Болючі фантазії про Україну, з якою не сталося би таке 20 століття...
Так само і вся моя сім'я постраждала від совка. Він зруйнував долі майже всіх моїх рідних. Перекреслив їхні молоді життя тюрмами.хай всі, хто це зробив , горять у пеклі.
Важлива тема і суперовий гість! Приємно бачити Владлена Мараєва з "Історія без міфів"! Хай квітне український RUclips!
В моєї бабусі пенсія була 12 рублів (цетральна Україна). Тобто, як кажуть, запитують, як з розумного, а платять, як дурнику.
Декілька слів підтримки та подяка, щоб ютуб просував це відео! Дякую!
Цікаво, давно за вами не стежив, і тут приємно здивувало що перейшли із емоційно-хайпових тем до майже науково-просвітницького 👌
Це просто жесть. Я раніше чув про селян без паспортів, але навіть не здогадувався наскільки все було жахливо.
Паспорти почали видавати при Хрущову і то не відразу. А деякі до 70-х без паспортів були.
Це жах. Дякую, що висвітлюєте. Багато людей або не знають, або забули зі школи вже.
Не знають, бо батьки не розуміють, що дітям про гівно теж треба розповідати, а не тільки кіндери давати та гратись. Дітей мають лякати не Бабаєм, а комуністами. Щоб діти знали змаличку хто справжній ворог.
В школі це не так висвітлюється, щоб можна було запам'ятати.
Це були страшні часи. Мої батьки про це розповідали. Так і казали, що це було друге закріпачення українців. 😢😢😢😢😢😢😢
Ностальгують лиш ті, хто добре присмоктався до системи в ті часи
хають ті що немогли красти
@@СлаваДемченко-н2уа ну ж напиши історію своїх бабусь/дідусів, чи родичів, які таким чином могли добре жити. Щось мені підказує що це не історія селянина буде і, скоріш за все, не з України.
@@СлаваДемченко-н2уГоворив мій дід: прийшли совіти, навчили матюкатись, красти й пити.
@@СлаваДемченко-н2уЗнаєте, моя бабуся крала із фабрики ковбасу так, аж гай шумів (як і всі працівники). Але в СРСР вона аж ніяк не хоче
@@user-zo4ei1ip2i а тепер краде один работодавець пан з радянського підприємства
дякую Саші за випуск
дуже шкода нашу бідну Україну і людей над якими все продовжує знущатися росія
Моя бабуся до війни провчилася два класи,а як війна закінчилася,пішла у 13 років у колгосп працювати,бо потрібні були дєржаві робочі руки.Теж за трудодні працювала.Кожного дня наділяли "пайку"-норму,яку необхідно було виконати.Коли народила дитину у квітні,у травні вже викликали на роботу,але "пожаліли"-пайку давали на полі,яке було недалеко ьіля дому,щоб їй діти могли принести на поле місячну дитину 3 рази на день,погодувати.І моя мама в свої 11 років носила братика на подушечці,(бо не дозволяли у руках,щоб не впустила і не покалічила),на поле і назад додому.А дома корові трави нажати,поуи батьки на роботі,бутлі перемити(молоко здавали).Отаке дитинство було в моєї мами 1957 року народження .А пізніше і ми сапали гектар буряків двічі за мішок цукру,бо треба було якось виживати .
В дитинстві, коли бабуся казала що їй не віддавали її власний паспорт і вона тікала з села, то я думала що то перебільшення( Потім зрозуміла що це було фактично рабство і не могла усвідомити як таке могло бути в такі нові часи.
Сподіваюся, ви додасте англійські субтитри до цього відео, бо мало хто знає що робилося в союзі.
Відповідь тільки одна... Касапи.
Скільки ж твоїй бабусі,нещасна.
@@oleglisnyak9304якщо задуматись то це все зовсім нещодавно було
а бабуся нэ казала,что паспорта начали выдавать только в 30-е годы,а до этого не было паспортов???...Так шо, так то воно вроде и так,алэ не совсем так.....
@@nicknick6298 ,ти хочаб поінтересувався,що в селах паспорти почали видавать в 1961 році.А сама паспортна система в СРСР була введена в грудні 1932 року.
Дуже важко це дивитися, дякую за Вашу працю ❤
Дякую Вам за гарний огляд та чудову подорож в історію України, яку заховував совок.
Про паспорти -- правда. Я була в шоці, коли дізналась, що моя бабуся без паспорту близько 30 років жила
А все інше брехня чи що?
@@hochu_spaty ні, просто це прям можу підтвердити з досвіду моєї родини
@@tetianatrofymets3318 Це уточнення б дуже змінило зміст. Але правда в тім, що це стосується майже кожного. Тільки не у всіх рідні змогли вижити щоб розповісти
@@tetianatrofymets3318 Вибачте, якщо виглядає так що я чіпляюсь до ваших слів. Дякую вам що ви висловлюєте свою думку та ділитесь з оточенням
Дякую за відео. Коли ще в школі це все проходили, це не так агресивно в книжках подавалося, але, все рівно, в мене складалося враження, що совок це величезний шматок лайна, і що людей за людей там не вважали.
І дуже даремно. Я б у підручнику писав, що комуністи та московити - ПІДАРАСИ!!!!
Молодці, що розповідаєте про це. Мало кому відомі тепер такі факти. Зустрічала навіть молодих людей, які народилися вже через кілька років після розпаду срср і надивившись десь пропагандистської фігні починали розповідати як класно було при союзі. Запитую: А ви звідки знаєте? - А тут відео було в інтернеті 🤦
Вау, а это не видео в интернете, "это другое"
Знову ви брешете? Колгосп було ділом абсолютно добровільним! Хочеш - вступаєш, не хочеш - розстріляють...
Не в брову, а в око!
👍👍👍😄 Таки да! Або в колгосп, або в кращому випадку - на Колиму.
Та почитайте Шолохова....про створення колгоспів...а ще,якби невіруючі в правду про колгоспи застали тих,хто народився1910..1920...та якби походили по хатах і послухали про1929-1934... почитали їх...частівки того часу:Хата раком,клуня бокомЩе й кобила з одним оком..Ні корови ,ні свині,Тільки Сталін на стіні...
Або..виселяли заможних і все забирали..У одній родині бабусиного брата було 7 дітей..що змогли, що дозволили -забрали у вузлики і їх за спротив вивезли підводою за 20 км на хутір..за одну ніч померло 4 малих,старші діти троє вижили..
Чи міг мовчати батькоДавид...опинився в таборах на Соловках..вдома тепер у онуків виписка офіційна з Держархіву:Розстріляний1937..реабілітований1989р...і-фото з табірного лазарету....
А ще у москві можна було виодити на масові протести проти Америки. Чим не демократія.)
@user-pn8vk8re3nа мій прадід був відправлений на Донеччину у шахти на виправні роботи як "предатель родины",бо побував у концтаборі у німців
Дякую за правду!☝️
Україна переможе Волею та Залізом!🦾😎🇺🇦
Переїхали в укрвїнське село з Мурманська в "91 році. Дивно мені було слухати тоді, десятирічній ,розповіді бабусі - сусідки .... Про голод, трудодні, розкуркулення ,війну... Дивно і страшно. Досі пам'ятаю звичку цієї жінки працювати на власному городі місячними ночами, невтомні її руки що постійно щось шолопали, чесали, вишивали. Ненавиджу совок!!! З'їли життя....
Моя бабуся навіть не мала дня народження, бо не було документів ніяких про отримання паспорта. Прадіди загинули під час голодомору, а дітям готували млинці з трави та закопаної замерзлої картоплі
Мій дід з дитинства працював у колгоспі, бо батько у війну пропав, а сім'ю треба було годувати. Прабабця теж з дитинства працювала в колгоспі, і їх чоловік теж, тож у повоєнні голодні роки їхнім дітям перепадав білий хліб, із пшеничної муки, а в сусідів такого не було, і малі мінялися хлібом :) Чомусь нашим кукурудзяний сусідський хліб здавався добріший, а ті діти мали можливість білий хліб поїсти.
А загалом це все надзвичайно сумно і трагічно. Квазідержава-концтабір. Перемололи скільки людей, генофонду, переламали психіку націй...
Мені здається, що позитивно згадують ті часи діти керівників , НАВІТЬ не дуже високих . Тому що вони в багатьох випадках мали пільги . Офіційні і напів офіційні . Це з тих часів іде свавілля дрібної чіновницької братії
Батьки 1909 і 1911 р н , старші діти 1936 і 1939 р н померли від голоду в 1946 р. І дід, разом.Вивезли кіньми невідомо куди , десь на Олексіївку у ярок !
Ми з братом 1947 і 1951 р н ( меньшого вже нема ) насилу вижили !
Бо як і зараз на утримання полонених іде більше коштів , ніж. працюючім і пенсіонерам. Зато депутати ( здебільшого діти чіновників , і старих і нових). Живуть не на військових пайках !
У відео розповіли частину історії моїх предків. Ніколи знову совіцького союзу!!!
Дякуємо вам за правду та Слава ЗСУ 🙏🙏💙🇺🇦🇺🇦
Дуже дякую за вашу працю! За важливу тему і цікавий сюжет! Сил та наснаги!
Ролик який мають подивитись всі. Дякую за вашу роботу.
ні корови ні свині тільки сталін на стіні
За такий вислів наш дід був засуджений у1939 році.
Нам сонца нє надо
Нам партія свєтіт.
Нам хлєба нє надо
Работу давай.
Це розказував мій батько, якого відправили в фзо на бамбас після окупації совітами в 39 році західної України.
Ще сьогодні є люди в яких, ще є ностальгія за цим рабським, насильницьким ладом. Це діти, внуки керівників колгоспів і вищих органів, які жили в повному достатку . Діти сільського бригадира, теж хвалять цей лад тому, що жили дуже добре.
такі відео більш важливі АНГЛІЙСЬКОЮ мовою, бо на заході досі систематично трапляється мода на "soviet" культуру. Часто це молоді блогери/інфлюенсери, які контактують з такою ж молодою руснею і набираються від неї рускоміровського гівна...
Повністю підтримую
Ідея прекрасна.
Я пам'ятаю ще з дитинства старе фото в музеї 😢
"Жінка яка вбила сокирою и з'їла свою дитину " її божевільні очі описують "чудове" ☠️життя в радянському союзі.
Мені 32, я працюю з вестернерами і коли вони говорять про свої сімейні лінії і статки я говорю що одна бабуся з дідусем не вміли читати і писати бо не було часу і можливостей на освіту, а інші вгробили в колгоспі своє здоров'я.
Я пам'ятаю з дитинства як ще існувала ця праця за зерно в колгоспі. Уже без покарань і з правами, але село продовжувало існувати як вміло.
Розказував своєму кенту з Техасу, що мій дід буквально все дитинство їв смажені картопляні очистки і хліб з тирсою. Він досить довго сприймав це як прикол з серії "meanwhile in soviet russia" і думав, що я жартую. Довелося докласти багацько зусиль, щоб переконати, що я НЕ жартую і це буквально було так.
До речі, це ще моєму діду "пощастило". Він ріс у східних областях БССР і в їх краях голодомору 1932 - 1933 років не було. Проте земля там не родюча, для сільського господарства не підходить зовсім. І вони голодували ПОСТІЙНО, з року в рік. Як він казав "мій улюблений суп називався марафон... тому що в ньому дві картоплини одна за одною бігали по всій каструлі!" і невесело посміювався.
статки вестернів це також наслідок колоніалізму оккупації геноциду експлуатації і рабства. все збудовано на кістках
Мені легко пояснювати історію своєї сім'ї та країни американцям та англійцям. Американцям достатньо сказати, що ми були такі самі раби, просто однакового кольору із рабовласниками. Англійцям проводжу аналогію з їхньою імперією без прикрас і що практики совка були практично такі самі, просто не треба було на інший континент їздити.
Дякую Вам за роботу.
Дуже важливу справу робите.
Все буде Україна ❤
Дякую вам за хороший та якісний контент 😊