«Просто був дуже поганий день, але однозначно мій, тому що я вижив», - прикордонник на псевдо Батя

З паломництва у Страдч Олександру мама привезла декілька освячених вервиць - оберегів, для захисту свого сина і його побратимів на війні.
Одну із вервиць він завжди носить на шиї, іншу - подарував своєму другу на псевдо Китай. На жаль, побратим загинув на війні, однак оберіг допоміг ідентифікувати його тіло.
Від першого дня в прикордонній родині Олександру дали псевдо Батя. Воїн каже, що це через батьківське ставлення до молодих побратимів. «Я в усьому люблю порядок, завжди все зайве викидаю, не задумуючись, молодь не дуже в цьому плані вихована», - говорить по-доброму Батя. Однак сам прикордонник вважає, що позивний йому дав побратим Сергій Старовєров, якого також назавжди забрала війна.
На початку повномасштабного вторгнення Батя перебував у Варшаві, працював будівельником та водієм, однак не роздумуючи повернувся на Батьківщину, щоб стати на захист сім’ї й українського народу. Олександр доєднався до прикордонників і здійснив одразу дві свої мрії дитинства.
«За фахом я учитель історії права. Але у дитинстві мене захоплювала військова справа, я мріяв про професію прикордонника або розвідника, і ось зараз, я став розвідником в Державній прикордонній службі України», - розповідає захисник.
Нині воїн служить на Харківщині водієм в підрозділі повітряної та наземної розвідки, керує канадським броньовиком «Roshel Senator». Він швидко приборкав бронеавтомобіль і ще швидше повернувся у стрій після тяжкого поранення в боях за Соледар та втрати 11 побратимів.
«У той день, 9 січня 23 року, загинуло 11 моїх побратимів, 18 було поранено, внаслідок поранень, які отримав я - одну ворожу кулю дістали з голови, інша - роздробила кістку на руці, я втратив 25 % працездатності», - ділиться воїн.
А на такі «дрібниці» як контузія, бійці давно вже не звертають уваги, розповідає Батя.
«Просто був дуже поганий день, але однозначно мій, тому що я вижив. Після відновлення, я зробив усе, щоб якнайшвидше стати в стрій до своїх побратимів. Я ж їх Батя», - каже прикордонник.
Страх, який породила війна всередині Олександра, стосується життя і буття його сина й української молоді в цілому: «Дитинство, молодість, навчання, кар’єрне зростання, створення сім’ї… може взагалі зникнути через одного маразматика, який руйнує все», - каже Батя.
Боєць не надає комусь особливого значення чи ваги, він вважає, що прикордонник, ССОшник, тероборонівець - всі є захисниками України, бійцями Сил оборони України, всі роблять одну справу - нищать ворога, падають, встають і знову нищать. «Таке є відчуття особисто в мене, що кінця цій війні не має, але й Україна буде завжди!», - зазначає прикордонник.
Приєднуйся до Перших і ти! Заходь на сайт ДПСУ, заповнюй анкету: anketa-rec.dpsu.gov.ua або телефонуй нам: 044 23 07 600.