Дрібна шляхта Лівобережжя під час Хмельниччини майже вся покозачилась, адже як правило, вони володіли від сили 1-2 селами, а більшість лише якоюсь частиною села. Тому втікати в Польщу їм було без сенсу, вигідніше було приєднатись до козацтва й таким чином зберегти своє майно, а в перспективі й примножити, тим паче що дрібна шляхта все ще залишалась в більшості руської віри й духу. Так сталось на Остерщині (знамениті остерські і любецькі панцирні бояри), Стародубщині, Київщині.
Цікава для мене тема, оскільки в родоводі є як шляхта так і козаки. Про покозачення шляхти в часи Хмельниччини бодай щось писали, а от про те, що цей процес почався років за сто до, здається почали згадувати лише зараз. Хоча здавалося б - очевидні речі: пам'ятаю як ще в дитинстві відчував певний дисонанс, коли чув про "козацьке повстання Криштофа Косинського". Ну очевидно ж, що таких "криштофів" серед козаків було немало. ПС. Днями слухав розповід пана Євгена Чернецького про Білоцерківський замок і його залогу, яка спершу складалася з 300 бояр Острожського, а потім з 300 козаків. Він переконаний, що це одні й ті ж самі люди (вірніше родини).
Цікаво... Так, впевнений, що асиміляція мала місце набагато раніше. + не треба забувати, якщо ми зустрічаємо в документах того часу якогось Кшиштофа чи Шимона, це ще не означає, що перед нами етнічний поляк!) Ну, ви розумієте)..
Спасибо, очень интересная тема. Мне лично интересно социальное межевание между крестьянами и казаками в Левобережной Украине (Черниговщина и Полтавщина), которое, как я понял, сохранялось аж до революции. В 1905 году, один священник с Черниговщины писал: "Дивна різниця між козаком і селянином. Перший, зберігаючи за собою хвалькуватий гонор, насилу піддається впливу часу та освітнього начала; розважний, стриманий в домашньому житті, чесний. Селянин, особливо молодий, з бажанням йде на зустріч усьому новому, кмітливий, франт, марнотратний. В багатьох випадках виявляє навіть деякого роду витонченість життя, наприклад, вживання самовара, цигарок та ін." Мне особенно интересно, например, какие политические силы поддержал тот или иной социальный слой в 1917-22 гг.
@@jurisprudens2697 я б так не сказав, як це не дивно значна кількість вихідців з козаків Полтавщини підтримало гетьмана Скоропадського та були членами союзу хліборобів-власників, зокрема і мої предки.
@@jurisprudens2697 до речі, на Полтавщині можна було б зняти дуже цікавий фільм про козацтво, поки ще живі ті хто бачив старих людей, поруч два села, одне козацьке, а інше, де жили камені селяни, то дуже часто ще в 60-ті роки молоді в місцевому клубі заявляли, що вони вільні козаки, а юнаки з іншого села - мугирі (селяни). Кажуть, що як не підуть у клуб, то майже завжди бійка.:)
Такі прізвища щустрічаються не лише на заході. Все банально, ім,я якось впливового господаря переносилося людьми на його нщадків і ставало прізвиськом, а згодом прізвищем...
Ну, про причину вам вже відповіли, а про те, що це не тільки на заході так, додам: трохи досліджував дві родини - Богдан (Житомирщина) та Роман (Переяславщина). Перше в середині 19 ст. таки перейшло в "Богданенко", а друге так і залишилося незмінним.
Також зустрічав такі прізвища. І що цікаво, якщо в імені наголос один, то в прізвища інший, наприклад такі наголоси в прізвищах, які траплялись - Бóгдан, Бóрис, Тимóфій, Тáрас, Мирон (наголос на и), цікаво, чому?
Вкратце, польские шляхтичи, чтобы подчеркнуть, что они благороднее простого польского крестьянина, придумали, что они, мол, от древних сарматов произошли
Сарматизм. Багато навіть й не здогадується як іноземний тренд на українську історію. Чимало з цього вважається суть українсько-козацькими фішками. Але історія, як завжди, набагато складніша.
Родини були мішані, як Гоголі- Яновські. Чи Хмельницькі. Аби пари шляхетського роду. Сарматизм має якесь першоджерело , з якого з'явилась ідея. Ну і тюрки - Сєнкєвіч, Кочубей, Богун...Молдавати Підкова чи Кантимір.. Руська кров у віденських Хабсбургів.
@@CHGen при умові, що діє традиція не змішувати кров з іншими племенами , то етнос- реальність. Японці, цигани. В випадку України ( і Польщі) можна говорити про регіональне населення, яке довший час живе на даній території.
Пізніший імперський контекст дискредитував цей термін, це перетворилось на політичне питання, але треба сказати, що початково в ньому не було нічого негативного, його вживали і в наших джерелах.
@@Рубенс-д3ю іноді вживали в офіційних та церковних джерелах, але в народі воно не прижилося. У всьому величезному корпусі народних пісень ви не знайдете слова Малоросія, малорос, малоросійський, а от Україна зустрічається дуже часто
@@albumkoretsky , не бачу тут суперечностей, бо мова про шляхту, а не про народ і фольклор. Духовенство і шляхта нічого поганого в тому терміні не бачили. До появи модерного українського націоналізму не було з ним проблем. Українську шляхту російської імперії цілком можна називати малоросійською, вони не лише того не цурались , а й ту реальність активно створили самі. Тільки коли виникла ідея української незалежності, тоді імперська термінологія стала політично некоректна.
![I.N "HALLUCINATION" | [Stray Kids : SKZ-PLAYER]](http://i.ytimg.com/vi/n5B5q1Hwt_U/mqdefault.jpg)
Як завжди надзвичайно цікаво. Дякую за вашу працю.
Дякую Вам!..
Дрібна шляхта Лівобережжя під час Хмельниччини майже вся покозачилась, адже як правило, вони володіли від сили 1-2 селами, а більшість лише якоюсь частиною села. Тому втікати в Польщу їм було без сенсу, вигідніше було приєднатись до козацтва й таким чином зберегти своє майно, а в перспективі й примножити, тим паче що дрібна шляхта все ще залишалась в більшості руської віри й духу. Так сталось на Остерщині (знамениті остерські і любецькі панцирні бояри), Стародубщині, Київщині.
Слава Україні. Героям слава. Хай квітне український RUclips.
Героям слава!
Лайк та коментар на підтримку канала.
Дякую!..
Дякую! Дуже цікаво б про сарматизм послухати !
Буде!)
У документах 2 половини 17 ст. у моїх предків зустрічав прикметник "зацний". Що він означає? До 1648 предок служив у Конєцьпольськіх.
Значний, гідний поваги...
Дякую.
Цікава для мене тема, оскільки в родоводі є як шляхта так і козаки.
Про покозачення шляхти в часи Хмельниччини бодай щось писали, а от про те, що цей процес почався років за сто до, здається почали згадувати лише зараз. Хоча здавалося б - очевидні речі: пам'ятаю як ще в дитинстві відчував певний дисонанс, коли чув про "козацьке повстання Криштофа Косинського". Ну очевидно ж, що таких "криштофів" серед козаків було немало.
ПС. Днями слухав розповід пана Євгена Чернецького про Білоцерківський замок і його залогу, яка спершу складалася з 300 бояр Острожського, а потім з 300 козаків. Він переконаний, що це одні й ті ж самі люди (вірніше родини).
Тема не нова ! але не достатньо озвучена ! запутана ! То Успіху в цим ділі !
Цікаво... Так, впевнений, що асиміляція мала місце набагато раніше. + не треба забувати, якщо ми зустрічаємо в документах того часу якогось Кшиштофа чи Шимона, це ще не означає, що перед нами етнічний поляк!) Ну, ви розумієте)..
@@CHGen Звісно. Етнічно міг бути хто завгодно. (Нащадок татар-липок Генрик Сенкевич не дасть збрехати :))
@@CHGen так !
@@МарияНикифорова-и6ъ дякую!)
А є у вас в планах трохи розповісти про шахтарські міста на Донбасі? Знаю що більшість документів в окупації, наприклад Краматорськ.
Ок, буду мати на увазі...
Спасибо, очень интересная тема.
Мне лично интересно социальное межевание между крестьянами и казаками в Левобережной Украине (Черниговщина и Полтавщина), которое, как я понял, сохранялось аж до революции. В 1905 году, один священник с Черниговщины писал: "Дивна різниця між козаком і селянином. Перший, зберігаючи за собою хвалькуватий гонор, насилу піддається впливу часу та освітнього начала; розважний, стриманий в домашньому житті, чесний. Селянин, особливо молодий, з бажанням йде на зустріч усьому новому, кмітливий, франт, марнотратний. В багатьох випадках виявляє навіть деякого роду витонченість життя, наприклад, вживання самовара, цигарок та ін."
Мне особенно интересно, например, какие политические силы поддержал тот или иной социальный слой в 1917-22 гг.
Переважна більшість населення була далека від будь-яких політичних сил...
@@jurisprudens2697 я б так не сказав, як це не дивно значна кількість вихідців з козаків Полтавщини підтримало гетьмана Скоропадського та були членами союзу хліборобів-власників, зокрема і мої предки.
@@jurisprudens2697 під час дослідження справ репресованих по своїм селам побачив, що вихідуі з безземельних козацьких родин підтримали більшовиків.
@@AdamMaliszewski2 Отлично. 👍
@@jurisprudens2697 до речі, на Полтавщині можна було б зняти дуже цікавий фільм про козацтво, поки ще живі ті хто бачив старих людей, поруч два села, одне козацьке, а інше, де жили камені селяни, то дуже часто ще в 60-ті роки молоді в місцевому клубі заявляли, що вони вільні козаки, а юнаки з іншого села - мугирі (селяни). Кажуть, що як не підуть у клуб, то майже завжди бійка.:)
Цікаво, дякую
Дякую Вам!..
Дуже цікаво. Будь ласка, розтлумачте мені чому на західній Украіні є такі прізвища як Платон, Макар , тобто наче родове ім'я.
Такі прізвища щустрічаються не лише на заході. Все банально, ім,я якось впливового господаря переносилося людьми на його нщадків і ставало прізвиськом, а згодом прізвищем...
Ну, про причину вам вже відповіли, а про те, що це не тільки на заході так, додам: трохи досліджував дві родини - Богдан (Житомирщина) та Роман (Переяславщина). Перше в середині 19 ст. таки перейшло в "Богданенко", а друге так і залишилося незмінним.
@@alexteren973 все вирішували люди, які жили поруч!))
Також зустрічав такі прізвища. І що цікаво, якщо в імені наголос один, то в прізвища інший, наприклад такі наголоси в прізвищах, які траплялись - Бóгдан, Бóрис, Тимóфій, Тáрас, Мирон (наголос на и), цікаво, чому?
@@wladyslaw_borys-maliszewski так і є. Макар як прізвище також наголос на1 а
давайте сарматизм, нічого про це не знаю
Ок!)
Вкратце, польские шляхтичи, чтобы подчеркнуть, что они благороднее простого польского крестьянина, придумали, что они, мол, от древних сарматов произошли
Сарматизм. Багато навіть й не здогадується як іноземний тренд на українську історію. Чимало з цього вважається суть українсько-козацькими фішками. Але історія, як завжди, набагато складніша.
Так, власне. Все настільки переплетено...
Родини були мішані, як Гоголі- Яновські. Чи Хмельницькі. Аби пари шляхетського роду. Сарматизм має якесь першоджерело , з якого з'явилась ідея. Ну і тюрки - Сєнкєвіч, Кочубей, Богун...Молдавати Підкова чи Кантимір.. Руська кров у віденських Хабсбургів.
Так, поняття етнічне походження - більше філософська категорія!))
@@CHGen при умові, що діє традиція не змішувати кров з іншими племенами , то етнос- реальність. Японці, цигани. В випадку України ( і Польщі) можна говорити про регіональне населення, яке довший час живе на даній території.
Руська, а не "малоросійська". Та і польського походження шляхти було критично мало - більшість була з князів і бояр Русі
Так)
Пізніший імперський контекст дискредитував цей термін, це перетворилось на політичне питання, але треба сказати, що початково в ньому не було нічого негативного, його вживали і в наших джерелах.
@@Рубенс-д3ю іноді вживали в офіційних та церковних джерелах, але в народі воно не прижилося. У всьому величезному корпусі народних пісень ви не знайдете слова Малоросія, малорос, малоросійський, а от Україна зустрічається дуже часто
@@albumkoretsky , не бачу тут суперечностей, бо мова про шляхту, а не про народ і фольклор. Духовенство і шляхта нічого поганого в тому терміні не бачили. До появи модерного українського націоналізму не було з ним проблем. Українську шляхту російської імперії цілком можна називати малоросійською, вони не лише того не цурались , а й ту реальність активно створили самі. Тільки коли виникла ідея української незалежності, тоді імперська термінологія стала політично некоректна.
1 На Русі бояр не було
2 якщо ця шляхта не пройшла шлях русь-вкл-рп, то звідки вони взялися?