Динамічні протагоністи, статичні протагоністи, головне, щоб були цікавими. Не люблю лиш, коли протагоністи, ні з того, ні з сього, перетворюються на антагоністів найгіршого зразка.
Дяка за відео. Було цікаво. Правда, не погоджуся з тим що Фрірен взагалі не змінюється за подорож. Просто, враховуючи особливість натури ельфів та особисто її характер, її зміни майже непомітні в порівнянні з персонажами людьми. Але, по суті, певні зміни в її свідомості ( усвідомлення почуттів до Гіммеля ) і стають причиною мандрівки
Усвідомлення почуттів до когось - не є проявом динамічності. Саме про це власне розповідаю, такі герої не картонні, вони здатні робити висновки, вони розуміють світ, але їх ставлення, їх позиції в житті лишаються такими ж. Тобто, якби Фрірен щось змінила в житті після усвідомлення свого ставлення до цього персонажа, так, це була б зміна. Якби її вибір взяти ученицю відрізнявся від вибору піти на бій з трьома героями - теж. А так, вона робить рівно те саме, просто вона це усвідомлює.
Навіть статичні герої здатні до змін. Невеликих, непомітних, відчутних тільки для них але - здатні. Хоббіт що виходив до Одинокої Гори й хоббіт що повернувся до Ширу дуже відрізняються один від одного. Хоча якоїсь внятної різниці наче й нема. Та навіть якщо змін нема - герой проходить певний шлях. Й набагато важливіше щоб сам шлях був цікавий для глядача/читача. А ось ці "гг нічого не зрозумів, твір поганий" виглядають дуже тупо від людей що самі часто не зчитують уроки долі в своєму житті. Живий герой якраз може й помилятися й не робити правильних висновків через власні забаганки. Тут вже завдання читача винести собі мораль замість героя. Як у казках, там теж важлива мораль яка хитро захована всередині. Я навпаки більше вірю в тих героїв що майже не змінюються протягом історії. Бо зміна цінностей людини -доволі складний процес. Й ці американські гірки в персонажа часто виглядають занадто неприродньо. Критика ж - важка тема. Особливо зараз, критика дуже зручне джерело набору аудиторії. Ну як критика - в інтернеті це зазвичай простий хейтвотч. Тому слухати критиків то можна, але й треба пам'ятати що мистецтво це річ дуже різнобічна й погляд на нього в всіх різний. Не треба бути баранчиком чи хом'ячком що спираються на чужі думки, виховуйте свої.
Дуже файне видиво! Якраз страждала, що в мене не має розвитку кожна третьорядна бабка на задньому тлі, а ви пролили світло, що й гг можуть майже не змінюватися й це за певних умов теж буде добре. Дякую за вашу працю 🌠
Дуже пощастило що мені в рекомендаціях з'явився це відео і канал. Подобається подача і те що авторка не лестить аудиторії, а підколює (як на моменті зі списком шиндлера). Приємно коли автор не веде себе з глядачами як з малими дітьми і не витирає їм слюні, та боїться іх трішки підколоти
Дякую. Думка зрозуміла, обґрунтована і загорнута у такий різноманітний відеоряд. Це круто) А ще від себе додам, що окрім статичних персонажів є іще одна річ, яку дуже люблять гудити глядачі, а саме кліше, повторювані стандартні ситуації та передбачуваність сюжету. І так, є багато випадків коли таке може бути ознакою поганого твору і поганого сюжету. Але це далеко не завжди так. Нещодавно подивився "Президент студради - покоївка!" 2010-го року і прийшов до висновку, що таких персонажів, такі ситуації я вже бачив, бачив неодноразово і навіть іноді сварив, а сам сюжет мені особисто був зрозумілий майже до кінця із першої серії. Але скільки задоволення я отримав від цього сюжету - важко передати. Тобто важливо не те, що сюжети повторюються - їх загалом обмежена кількість, важливо те, як вам розповідають історію, як сплітають оті кліше у послідовності і чи несе вам, як глядачеві ця історія щось...
Нічого не маю проти статичних персонажів, в цьому відео було перелічено майже всіх моїх улюбленців. Але, загалом, цікава тема піднята. Дякую, за вашу працю!
Дякую! Радий бачитися :) До речі щодо Картколовки Сакури та статичних персонажів. Я згадав, як торік її передивлявся і на додачу глянув арку Прозорих Карт. Так от: мене в ній вразив контраст між Шаораном та іншими персонажами. Всі вони в цілому були статичні, натомість він - еволюціонував, причому сильно, а місцями і неочікувано. Думаю, це не лише фансервіс, а й має певний драматургічний підтекст.
Це не тільки має драматургічний сенс, бо йдеться про навіжену четвірку КЛАМП. Не забуваймо, що всі їхні манґи становлять один мультивсесвіт! Прозорі карти теж не просто так виникли після кінця першої частини Крил: Хронік джерела (з подальшою подорожжю межисвіттям) і такого ото продовження Алко... даруйте, Триплексоголіка. Без цих манґ Прозорі карти, вангую, не будуть цілком зрозумілі. Проте боюся спойлерів, бо раптом Ви їх іще не читали? Як іще ні, то вельми раджу! Тільки саме читайте манґу, бо аніме зіпсували. Крила просто тому, що зіпсували, бо там є хіба що крута музика й Фай має ідеального сею, а Триплексоголіка - бо звідти викинули всі без винятку місця зі Крильми, задля яких його, власне, і створили. Та й частину історії задля цієї зміни переінакшили, тому зрештою читачі зненавиділи глядачів і вдалися з ними до священної війни за криницю з особливою водою. А тим часом ці історії тривають водночас і манґу навіть треба читати за таким принципом: почати треба з Алкоголіка, дійти до часу, коли Кіміхіро почув спойлер, а потім почати читати Крила й надалі постійно чергувати манґи, коли вони перетинаються. Наприклад, на миті з яблуком, яке передають Мокони. Тому раджу тільки манґу! А аніме - тільки вже коли дочитаєте до кінця першої частини Крил.
@@saprinitiдякую дуже 🙏 я знаю про їхній мультивсесвіт, але якось не вплітав Прозорі карти туди. Справді помилка з мого боку. Манґу обов'язково гляну.
@@user-4j5nv8dgiUd Знаєте, раджу Вам прочитати взагалі всі їхні манґи. Саме з них КЛАМП і беруть собі персонажів для розвитку мультивсесвіту, який показують нам у продовженні Крил! А щодо обох частин про Сакуру, то ці манґи взагалі мають особливе значення. Тож щиро зичу Вам успіху з цим диким читанням!;)))
Протагоніст мрії - звичайна людина без трагічної передісторії яка заробляє собі травми і змінюєтся по ходу історії. Але нажаль поки що такі протагоністи лише в артхаусі типу Еджранери.
Моя трагічна передісторія почалася 24 лютого 2022 року...гадала я, доки не втямила, що насправді вона почалася в VII сторіччі нашої ери... Ви б із задоволенням прочитали оповідання про свою сучасницю (конкретно мене, наприклад), якби я його так почала?
@@sapriniti Теоретично так, навіть з першого рядка видно, що ви, принаймні частково, адекватно розумієте ситуацію і її передумови. Хоч я й не письменник, та все ж хочу розповісти маленьку історію про емпата-мудреця-пророка, який не зміг нікого врятувати... Колись, в одній країні жив собі мудрець, який вмів передбачати майбутнє завдяки розумінню причинно-наслідкових зв'язків. Усе в його житті було добре, він завжди знав, що принесе йому наступна година / день / рік... Але одного разу відбулось дещо, чого він ніколи не торкався - війна. У 2014 році на його країну напали, це змусило його проводити розрахунки більш розширено, щоб розуміти чого очікувати. Та в часи, коли ворог стояв на порозі, переляканий народ обрав за очільників патріотів, які змогли зупинити просування ворога і розпочали ґрунтовну працю над його вишпурюванням з рідних земель. У ті часи здавалось, що все з часом налагодиться, але було чутно тривожний дзвіночок - ніхто не сприймав війну серйозно, або й взагалі не вважав її чимось важливим. Йшов час, пророк підріс і отримав право на голосування. Настав 2019 рік і до фіналу пробилося два кандидати: перший, працею та вчинками на благо держави довів, що заслуговує довіри. Другий же, увесь час лише розважав інших та висміював діяльність першого, хоча сам не мав жодної експертності ні в політиці, ні в керуванні землями, ні навіть в справах законів. Країна у війні, їй потрібні спеціалісти які зможуть вивести її із загрозливого стану, але з незрозумілих причин, люди бажають віддати країну у руки тих, хто нічого в цьому не розуміють. Велика кількість друзів пророка були такими ж, і він хотів їх застерегти від нерозумного вибору, використовуючи логіку та розрахунки він пояснював їм ризики та наслідки всіх шляхів... але його не слухали, не хотіли слухати, навіть всерйоз його застережень не сприйняли... окрім одного. Пророцтва завжди збувались з невблаганною точністю, і хоч усі скоїли помилку, лише один з них згадав та усвідомив слова молодого мудреця, але було пізно, і тінь смерті нависла над всіма. Кожне лихо забирало свій кривавий урожай і зменшувало поголів'я людське. Один відшукав записи пророка і вжахнувся, бо все було передбачено (окрім епідемії, замість неї мав бути інший кризис), усі лиха, страждання і смерті були передбачені (точніше прораховані), і корнем, початком всього, був вибір людей у 2019 році. Усе лихо, яке вони пережили і очікуватиме їх в майбутньому є лише їхньою провиною і ні чиєю більше, бо вони зробили все щоб піти шляхом загибелі. Але серед численних гілок були й ті, в яких говорилось про порятунок, один зрозумів все і став на шлях спокути. Він знайшов друга-мудреця, щоб спитати, про майбутнє, та сказав він лише "Велика Війна" і по очах видно було, що не вірить він і сам у те, що написав про порятунок. 2022 року настала повномасштабна війна, але на зустріч ворогу зі зброєю в руках встали ті, про кого й шлося в пророцтвах, людей, які бажають жити у кращому світі, тих, хто прагне кращого майбутнього для себе та своїх дітей. Це було диво, а отже все ще є шанс на "хорошу" кінцівку. Історія його ще не закінчена, і хоч мудрець виснажений (емпатія дозволяє відчувати інших людей, в тому числі каліцтва / страждання /смерті, як свої власні), він разом зі своїми свідомими друзями та спокутим, докладають всіх зусиль, щоб білі виграли у цій партії. Цікаво в цій маленькій історії те, що мудрець не має, якихось суперсил, він така ж людина, як і всі інші, окрім того, що він завжди думає, про вчинки та їх наслідки, про події та їх передумови. Він ніколи не був генієм, це інші деградували в інтелектуальному плані, і це найжахливіше пророцтво, і він щиро хоче помилитися, хоч раз у житті, бо якщо воно правдиве... Для тих хто дочитав аж сюди, мудрець просить вас дещо важливе зробити: думати, завжди, будь-яка ваша дія чи рішення має бути вами продумана, бо лише такий шлях дозволить нам усім побачити краще майбутнє на власні очі.
@@ЮрійУшинський Так, це сумна історія, проте відкритий фінал добрий. Тільки зверніть увагу, що насправді обидва кандидати були паскудні по-своєму, а не тільки клоун. Працьовитого кандидата теж було за що зневажати чи й ненавидіти. Просто люди тоді не мали достатньої інформації про них обох... А шкода! Бо якби більшість поводилася як той Ваш мудрець, то хтозна, скількох смертей ми б уникли... До речі, мене теж ніхто не хотів почути. Тож нині я завжди реагую на їхні бідкання однаково: а я ж казала! Хай тепер привчаються до відповідальности за свої вчинки.
Мої друзі бояться мені щось таке казати, бо я не тільки завжди перевіряю інформацію, але й потім ще кілька років придумую дурнуваті жарти про це. Найбільше постраждав друг, що вчив мене ставити наголос в слові фольга)
@@schogla то були ще такі часи, що перевіряти інформацію було ой як не в моїх пріорітетах😅 _ Про фОльгу я дізнався десь минулого року, почув на якомусь відео в ютюбі) _ Цікаво було б почути якісь з тих жартів👀
Про фОльгу теж забудьте) в українській мові правильні обидва варіанти. А про жарти, нууу... можна в розмові наголоси в кожному слові ставити на перший склад, до дня народження замовляти тематичні футболки, можна вирізати короткі вставки з дибільними порадами блогерів і присилати у вдячність за фольгу. Присилати краще вночі)
@@schogla Спробую якось з наголосами на першому складі, має бути весело) Зважаючи на те що термін "правильний" може стосуватись тільки літературної мови, використання якої абсолютно не є необхідним, я залюбки часто користуюсь своїм рідним гуцульським діалектом😏. Тоді, особливо в Києві, питання до наголосів вже не виникає😅
Дякую за відео, є де задуматись про те як сам оцінюєш медіа) за собою помітила, що статичні персонажі мене дратують й викликають отаку реакцію в двох випадках: - є класний сетинг й задум, але сам герой певними рисами підбішує. Тому ти гризеш кактус в надії, що далі буде краще (от можна мені будь ласочка цикл про Гарі Дрездена без самого Гарі Дрездена) - зі світобудовою й сюжетом достатньо проблем аби статичний персонаж виглядав більше вадою чим осмисленим вибором. Туди ж іде постійне повторення одного й того ж сюжетного кліше, або жарту Із динамічними героями дратує, коли за зміну видають прогинання персонажу без якоїсь внутрішньої логіки, бо "так треба для сюжету". Наприклад: ось персонажі(в яких до цього були показані проблеми з довірою) незнайомці й ставляться один до одного максимально вороже й підозріло, а ось вони вже найліпші друзяшки, бо 5 хвилин тому відбили разом напад якоїсь звірюки
Багато хто починав з цього аніме і в них «синдром каченяти» в цьому питанні. Я з тої ж самої причини беззаперечно люблю «Сейлормун», бо вона просто моє перше в житті аніме)
Як на мене, найбільш тупим розвитком є шлях Люка Скайвокера в новій трилогії. В оригінальних фільмах, він був завжди найпозитивнішим персонажем, саме він розгледів у Дарті Вейдері ту крихту добра завдяки якій він перейшов на світлу сторону. У новим же фільмах нам його представляють повністю нікчемним, він здався та став відлюдником що повністю суперечить його образу з перших фільмів. Прикладом же змішаного персонажа ,на мою думку, є Гриффіт із Берсерка. Протягом всієї манги він одержимий лише одним - своєю мрією побудувати королівство. Однак, якщо в перших серіях він був готовий пожертувати заради Гатса, то вже в кінці аніме сам приносить усіх в жертву та повністю лишається своєї людяності.
Про Ґатса я б посперечався, в аніме його кілька разів зраджували, через що йому потім було важко працювати в команді, у персонажа є багато шрамів і травм з якими він бореться та намагається працювати в команді, та знаходити нових друзів, дивлячись можна помітити його особисте зростання.
Про Сайтаму теж можна так сказати) І про Фрірен, і про МаоМао. Та й третій ДжоДжо розлучений) Але це в рамках статичного персонажу, бо такий герой вже ж змальовується правдоподібною людиною, а не картонною коробкою
@@schogla Вибачаюся. Але Ґатс проходить кардинальні видозміни. Оглянемо Ґатса в різні періоди манґи в структурних одиницях "арка" Арка Чорного Месника показує нам типового Ґатса. Того самого одинака, що наївно, застрягши між світами йде до помсти Гриффіту Арка Золотого Часу показує нам динаміку становлення Гатса. Від одинака, побитого життям, потім, покірної собачки Ґріффіту, його катарсису у битві проти сотні, де він розуміє необхідність знайти шлях, що виражається у покидання Лицарів Соколу. І злам під час Затемнення, регресу в його світогляді. Арки Втрачених дітей та Засудження це шлях переосмислення, розширення команди, боротьби з внутрішнім звіром Арка Фантазії та Ельфхайму це результат цього розвитку. Ґатс, який несе свій хрест не самотньо, він придушив звіра, частково він навіть припинив ставити завданням виключно сліпу помсту. І з початком нової арки все це зруйнували, відправивши Ґатса в повний шок і кризу. Питання. Якщо це статичний персонаж, то що тоді є динаміка? Персонаж в деякому сенсі проходить зміну світогляду - динаміку. Сон Гоку справді досить статичний персонаж (хоча навколо нього динамічних персонажів, у тому числі і протагоністів в арках теж велика кількість - Гохан як приклад протагоніста арки Цела Ну а про "відчувається людиною" то це не категорія динамічності, а категорія якості і прописаності, тож не розумію до чого це тут як спроба аргументувати позицію щодо статика/динаміка
Ви не перший мені це пишете, я розумію, що між аніме та манґою може бути різниця) цю історію я не читала, тому могла не врахувати певних аспектів, які є в мальописі
Ну про Ґатса таке собі, якщо брати всю його історію - він все ж змінюється. Він до затемнення та після, або він після затемнення та він після арки з монастирем.
Розвиток/зміна персонажа це звісно добре, але мені здається що саме конфікт дає глибину і цікавість як сюжету так і персонажу. Стосовно динамічних і статичних персонажів, тут вже питання чи історія про персонажа чи персонаж частина історії по дизайну
Супергероїка - залежить від арки. Той же Бетмен бувало вбивав, а Супермен ставав тоталітарним лідером, бо переосмислили погляди на життя. Фрірен - камон! Та вся її арка побудована на зміні персонажа. Самурай чамплу - зайшли персонажі вже сформованими особистостями. Єдина зміна в тому, що вони не хочуть повбивати одне одного під кінець. Ковбой Бібоп - еталон статичних персонажів. Єдина Фей навчилась трохи більше довіряти людям... Всі інші не змінились взагалі. Дорохедоро - також персонажі статичні. Ніхто з них в суті не змінився... Єдина динаміка - зменшення кількості особистостей в голові у Каймана... До того ж особистості також статичні і легко диференційовані. А фінал так взагалі вирішує незмінна риса Каймана - любов до пельменів. Ще в приклади хороших статичних персонажів можна додати всіх з Люпіна 3. В динамічні - Монстр (Там взагалі по зміні кожного годинні есе писати можна) Фінал - топ. Та пофіг взагалі статичний чи динамічний! Веш Ураган тим і крутий, що як би його світ не ламав, він залишається таким же пацифістом добряком. Окадзіма Рокуро тим і крутий, що впродовж історії відрощує хребет. Історія стає поганою, коли перестає кидати відповідні виклики персонажам. Не обов'язково, щоб персонаж змінювався... Таж Ріко із Безодні не змінює свою доброзичливість, емпатію і бажання дістатись до дна навіть зтикаючичь з неймовірними жахами... І в той же час Фапута докорінно переосмислює себе і всіх довколо, змінюючи жагу вбивства на жалість і почуття провини буквально за кілька сторінок... І від цього історія не стає менш цікавою.
А ви не думали стати критиком мультфільмів і кіно? Дуже впевнено. Все мимо, але наполегливо і головне суцільним потоком. Неосвічений глядач буде у захваті)
Гатс змінюється протягом історії "Берсерк" і його рішення багато в чому є доленосними не тільки для Яструба, а й для усього світу. Гон теж змінився, він набув якостей яких не мав в сюжеті раніше
Не назвав би Гатса статичним персонажем, чув що його навіть критикували особливо у більш піздніх главах манги ті хто зотів Гатса із початку. Хоча скажу чесно це вже із третіх вуст дізнався.
@@schogla Ну, навіть в аніме досить помітні зміни. На початку Гатс травмована людини (навіть більше дитина/підліток), він нікому не довіряє, до нього навіть не можна доторкнутися. Потім переломний момент, він потрапляє в банду сокола, де починає довіряти людям, яких, напевно можна сказати, вважає сім'єю, він тепер командир загону, який як і всі безумовно вірить Гріфіту. Деякі його дію можуть все ще здаватися егоїстичними і необдуманими, але він дійсно піклується про банду і дїє в її інтересах. Потім ще один переломний момент, монолог Гріфіта про друга, і Гатс перестає бути як всі (котрі думають, що мрії Гріфіта вистачить на всіх). Він хоче стати самодостатньою особистістю, рівною Гріфіту, його другом, тому йде шукати свій власний шлях. Перетворюється з людини, яка не мала цілі життя і плила за течією в людину, яка цю ціль шукає. І навіть після подій, що сталися з бандою сокола він не готовий відмовитися від своєї самостійності заради грифіта, і навіть готовий взяти Каску з собою. А потім ще один переломний момент - затемнення, де він знову стає травмованою людиною, повертається до початку, але тепер він більш зрілий, жорстокий, саркастичний і головне, в нього є ціль(манну спойлерити не буде, але надалі персонаж теж доволі помітно змінюється).
Хз. Якщо нема розвитку персонажа, якщо не вчаться на своїх помилках і не змінюються під впливом зовнішніх чинників і розширенням розуміння світу - то це шляпа. Можливо проблема не в тому динамічний чи статичний персонаж, а що саме зараз просто не прописують нормально багато де персонажів. Приклади наведених динамічних аніме персонажів "відгукуються" сильніше ніж приклади статичних.
Ну... Сайтама - один із моїх улюблених аніме-персонажів. Джо Джо в десятці, в п'ятірці не поміщаються, бо їх багато. Це дуже надуманий спосіб оцінки. Головне історія, а персонажі додають їй глибини
5:44 ну незнаю наскільки бабуня Дощевіск статична, вона в одній із книжок змінила своє упереджене ставлення до польотів на мітлах, а це хоч і з натяжкою можна назвати розвитком.
@@schogla Ну її упередження до польотів є доволі вагомим аспектом, бо характеризує її ставлення до відьмства як такого. Можна сказати, що вона динамічний персонаж у "Право на чари", бо трохи змінюється під вливом своєї учениці, але статичний у всіх інших романах.
Я тепер задумавсь чи у мадоці всі статичні, типу сама то мадока - так, питань нема, а от щодо інших.. хоча інші проявляли більший егоїзм і тому їх зміни певно не зміни _>
Ну дуууже дивний вiдос , схожий на спойлер перед основном сюжетом. Тобто за його вiдсутностi нiчого б не змiнилось, Як I вiд наяаностi. Чекамо на деконструкцiю дохликiв
Мій улюблений статичний персонаж - Джек Горобець! Динамічні персонажі це цікаво, але не всім бути Ереном Йегером, в персонажах цікаві не тільки розвиток/деградація, а й харизма, затишок, врешті-решт автор може прописати цікавенний сюжет або інший момент, який зачепить читача.
На цю тему - Дорохедоро краще говорить. В АТ є дві великі логічні помилки. Чому Ерен в своїй реальності лишив москалів для розплоду і чому у нього не логічна лінія з усвідомленням власного я впродовж всієї історії? Я про це розказувала в огляді про Дорохедоро, можете глянути)
Приклад Ґадца, як статичного персонажа ні є коректним, бо за час сюжету він змінюється, в аніме може не так сильно це видно, бо зміна відбувається в кінці арки (мова про старого берсерка 90х), але все ж, Ґадц на початку аніме і Ґадц в кіньці це різні люди, в мандзі в загалі, у нього тільки мета залишається та сама, але він змінюється і ламається
Аби та якби я бодай півразочку зважав на відгуки критиків, я не прочитав би жодної дійсно цікавої книги, не пройшов би жодної дійсно цікавої гри, не прослухав би жодного цікавого альбому, не кажучи вже про фільми, серіали, мультсеріали та аніме.
Нумо, пані Щогло, скажімо правильно: Гемінґвей! До речі, то був дико крутий дядько, тож я добряче зраділа, коли Ви згадали саме про нього. Що ж до самої теми, то маю два приклади. На шалі терезів ми можемо покласти "Відьмака" й "Персні влади" від Нетфліксу (бо вони насправді однаковісінькі), а зі другого - "Платинову межу" від Оби й Обати, бо наші геніальні генії так захопились ідеєю про не таких Янголів, що зіпсували обох гг. СПОЙЛЕР!!! Як реагують гг ПМ на кінець світу? "Ох, люба, я тебе кохаю!" - і стирчить такий із непорушною пикою, доки вона мило плаче. Хоч би руки заламала чи як... Натомість на обидва серіали, які я назвала, є аж один більш-менш адекватний персонаж. І ні, його грає не Генрі Кевіл. А Єніфер, яка замість прибити ворогів помахом пальця й навести лад за три хвилини рятує Вільґефорца (!!!) втечею на коні, - це взагалі що таке? Правильно. Якщо глядачеві вистачає матеріалу для розуміння всього твору з кількох фейспалмових рецензій, то на автодафе такий твір! О, щодо Голмса. Його непогано розкрили в "Патріотизмі Моріарті". Він там чи не вперше за всю свою історію розвивається. Просто читачі (і глядачі аніме) так уже звикли до статичного ШГ, що не зважають на це. Також певний розвиток має Рампо Едоґава зі "Бродячих псів літератури", якого попри історичну основу часто порівнюють саме з Шерлоком. І знаєте, що тут типове? Атож! Саме так: що це, що те - манґа з подальшою екранізацією! Зате крутий розвиток упродовж серії має инший детектив, а саме Дазай Осаму (чи Осаму Дазай?) із цих самих псів. Чувак пройшов крізь буквальне пекло, а щоб не здуріти, тролив спочатку тільки Чую, а далі ще й Доппо. Щоб його зрозуміти, я тричі перечитала манґу і двічі переглянула ті п'ять сезонів і повнометражку, які нині вже зробили. Зате Чуя - це незмінний персонаж. Або він іще не мав своєї арки, або його ввели до історії, щоб Дазай мав кого тролити, кого не шкода. (Втім, от мені його все одно шкода...) А більшість персонажів там доволі динамічна. Просто ми бачимо спочатку сьогодення, а потім уже їхній шлях. Це добрий задум! І трясця, я замислилася про статичних і динамічних персонажів загалом - і втямила дещо цікаве. Більшість класичних казкових європейських героїнь така статична, що диснеївці потребували шістдесяти років, щоби зрозуміти, як додати їм динаміки! А ще європейська Попелюшка й наша Ганна - це різні персонажки. Ганна таки сама тяжко працює про своє щасливе майбутнє, а не тільки зітхає десь у куточку! Та й загалом наші казкові герої й героїні якось більше працюють, хай їм і таланить, а емоції показують відповідні до ситуації.;) Довго намагалася згадати про українську казку, де б гг лежав/лежала в куточку, ридма ридаючи, й так і не згадала. Навіть у казці про біду гг не занепадають і не зневірюються, а таки виборсуються зі злиднів самотужки. Як на мене, це круто!
Щодо Чюї, то все-таки в нього є трохи розвитку. Бо Чюя на початку "П'ятнадцятиліток" (частина історії, екранізована як перші серії 3 сезону) та Чюя нині в сюжеті дещо відрізняються. Наприклад, Чюя зрозумів, що бути лідером угруповання це складно й завдяки Морі осягнув що саме йому бракувало як лідеру, що дозволило йому стати одним із керівників мафії. Також у нього змінився стиль одягу, що дещо підкреслює й особистість - із бунтівного нарваного хулігана на єлєґантного мафіозі. Хоча його "стержень" особистости не змінився - так само нервовий, самовпевнений, покладається на силу та так само злиться через Дазая. Ще є "Буревіст", який ще поки що не екранізовано, але там теж говориться про Чюю. На жаль, що саме сказати не можу, бо мало знайома з цією частиною.
@@котопес113 Так, але цього справді недостатньо, бо, як Ви правильно підкреслили, Чуїна суть і досі незмінна. А якщо зважимо на те, звідки він узявся (чи радше звідки його взяли), то для серйозної зміни треба, гадаю, щоб на Дазая впав метеорит. Також мусимо зважити, що жодна адекватна людина нездатна цілком осягнути їхніх узаємин, бо обидва мають забагато крови на руках і нам іще не показали всього багна, крізь яке вони пройшли. А ця дружба, яку яойниці сприймають однобічно, взагалі створює додаткову проблему для розуміння... Трясця! Я заплуталася! До речі, я, на жаль, мала чимало всякого жахливого досвіду в житті й саме тому мене так зацікавила ця історія. Проте суть речі, в які ліпше не лізти, навіть якщо добре знаєшся на лікуванні й тампонуванні величезних ран... Хочу бути всесвітньо відомою письменницею й отримати Нобелівську премію з літератури для України, а не оце от усе!
А ще Чюя нині статичний у сюжеті, бо відстраждав своє в підлітковому віці й тепер просто зрозумів, що життя цікаве й мотивація то є сильна, філософія, психолоґія, найголовніше залишаться людьми та кричати, що ви живі: "Я ЖИИВИИИИЙ".
@@sapriniti щодо останнього про відому письменницю й Нобелівську премію то так життєво, нехай у вас це вийде 🤝 Кафка казав, що то ще й не половина історії чи щось таке, може Чюя все-таки отримає свою арку розвитку в нинішньому сюжеті.
Ура, Щогла! До речі, чи почала Щогла дивитися певну серію? (Певний Магічний Індекс\Науковий Рейкотрон\Акселератор)? І ще... Яку останню книгу Щогла читала?
Зовсім не згоден. Звісно, історії, які фокусуються на арці головного героя - це просто один з типів історій та можуть буди інши. Але зміна це одна с головних частин арки персонажів, а зважати, що бувають гарні статичні персонажі, дуже ледаче. Статичний персонаж може бути гарним, але послідовна зміна зробила би його ще краще. Використовувати популярність як аргумент якості персонажа або історії дуже сумнівно, бо це автоматично робить гіршими твори, написані менш популярними мовами. Шерлок, Бакс Бані та Супермен - не гарні персонажі, а гарні образи, тому ставити їх в одну категорію з Гаттсом не можна
Якщо персонаж примітивний, то може і потрібно його змінювати, щоб було цікаво, але якщо персонаж багатогранний, то нема необхідності його змінювати - навіть щоб просто показати, який він є, може не вистачити ефірного часу. Приклад 2 в 1 - Вінланд Сага. Всі згадують про Торфінна, який там змінюється, але у першому сезоні Торфінн застряг у розвитку і є дуже примітивним персонажем. З іншого боку, Аскеладд у тому ж першому сезоні - статичний персонаж, але він є вже сформованою особистістю і нам майже не вистачило ефірного часу, щоб повністю його розкрити.
Щоб було цікаво, можна змінювати персонажа, залишаючи світ навколо нього незмінним, а можна залишати незмінним персонажа (якщо йому це пасує) і змінювати світ навколо нього. Який із цих підходів більш ледачий? Моя відповідь така: це не має значення. Для мене якість твору визначається не тим, який підхід обрав автор, а тим, як він з ним працює. У художньому творі обмеження є завжди, питання лише в тому, як автор працює всередині цих обмежень. И чим більше обмежень, тим вище має бути рівень автора, щоб залишатися цікавим. Якщо в аніме два персонажа цілий епізод просто розмовляють на фоні статичних фонів і ви повністю занурені в історію, то це і є топовий рівень майстерності автора. Не в тому сенсі, що всі завжди мають так робити, а в тому, що це найскладніше.
Теж завжди веселить коли у відгуках відсутність "характер девелопмент" автоматично записують як мінус, хоча по факту це просто нейтральна характеристика і все завжди залежить від контексту. А щодо критиків, то це все правдиво для західних фільмів/серіалів, але не аніме. Хоча б мінімально популярної аніме-критики банально не існує, умовно на тому ж MAL чи Anilist нема пари сотні "сертифікованих" критиків чия б оцінка обговорювалась як альтернатива оцінці "простого народу".
Не можу погодитися про прямо правдивість західних критиків. Багато в кого дуже суб'єктивно. Найгірше те, що всі актори, сценаристи і режисери підписують контракти зі студіями на певну кількість фільмів і потім вже не дуже впливають на вибір того, чим займатимуться далі. А критики роблять вигляд, що цієї проблеми не існує, гноять дотичних і хоронять їх кар'єру. Реальний вибір є лише в дуже відомих, а до цього часу спробуй доживи(
@@schogla так я не про правдивість їх тверджень, а про те що вони просто існують, їх думка є в масовому публічному просторі і обговорюється (от навіть в цьому відео згадані фільми і книги що не сподобались критикам), а такого поняття як професійний аніме-критик взагалі не існує в природі))
@@воваомелюх-к8о Може це і добре. Аніме потрібно любити, а не критикувати. І вихід на широку аудиторію йому скоріше шкодить, бо "норміси" стають все більшою проблемою.
а чому постулюється, що персонаж який змінюється має обов'язково акцентувати на своїх емоціях? у нас є приклади творів без виразного акценту на емоціях однак зі змінами персонажів: той же Лайт з зошита смерті, Геральт з книг Сапковського, Двайт Шрут з Офісу, Юкі Нагато з Меланхолії Харухі Судзумії. Ці персонажі не кидаються вам емоціями в обличчя, їх зміни чітко видно за їх діями, оціночними судженнями щодо одних і тих же речей/персонажів і т.д. можливо людям-критикам не подобаються статичні персонажі тому що вони підходять більше для розважальної і нескладної літератури, ЦА якої вони не є? у таких творах нічого не відволікає від сюжету, ніяких дилем перед персонажем не стоїть, можна спокійно насолодитись історією водночас динамічні персонажі доносять думки, ставлять питання і дають відповіді. динамічний персонаж це кожен з нас і жива людина, бо люди з часом змінюються. за таким персонажем цікаво слідкувати, не тільки за сюжетом навколо нього. якщо персонаж однаковий у всіх трьох актах історії, після кожної арки і т.д. - треба ну дуже цікавий сюжет аби виправдати таку статичність, інакше за чим тут слідкувати і чому тут співпереживати?
Так я про це і кажу. Звісно, не кожен статичний персонаж є хорошим. Але нам можуть показувати ГГ, який не повинен проходити якийсь довгий шлях, щоб протистояти несправедливості, надзвичайним подіям і т.д. Тобто історія вже починається з моменту його правильної реакції. Поганими бувають і динамічні персонажі. Проблема в їх прописаності, а не в особливостях їх виду)
А може люди попутали термінологію і під статичними персонажами мали на увазі пустих героїв? Люди часто неправильно вживають терміни. В творах не рідко можна зустріти протагоніста, який зроблений так, щоб кожен міг поставити себе на його місце. Такий собі майст з Fate/Grand Order, просто пусте місце, а не особистість. Не люблю таких персонажів. Це все одно, що якись стовп, який перенесли із заднього фону в центр кадру, і змушують і на нього дивитися всю історію
Ні, мені писали коментарі за персонажів, які навіть не є статичними, а перехідними варіантами до динамічного. Але на думку багатьох: замало динаміки - значить погано. Я майже ніколи не роблю поверхневих висновків, чи ви забули, що я зануда?)
Ото-то-то! А ще бувають персонажі суто для фансервісу. Й мене лякає, як їх часом облизують... Наприклад, саме такий персонаж постійно псує манґу "Темний дворецький" - Чарльз Ґрей. Господи Боже, як же я ненавиджу цю порожнисту наволоч... Яна його створила винятково задля зацікавлення дівчат середнього і старшого шкільного віку, бо більше він там не робить НІЧОГО. Тільки змій боїться й добрих людей дратує. Тож навіть найгірше прописані, проте справді потрібні персонажі набагато ліпші за такі яскраві фантики, в які автори й авторки загортають гидкі какавельки! (Цю назву я свиснула у Влада Сторітелера, до речі, й раджу зацінити його канал.) Натомість фанатки люто ненавидять Елізабет Мідлфорд (Лізі) з цієї самої манґи. А за що? Правильно: за те, що це дівчина, яка просто намагається відповідати суспільним вимогам, підтримувати свого нареченого й мусить постійно стримувати свої справжні емоції через суспільні "норми" вікторіанської епохи. А насправді аж до кінця арки з Сіріусом, коли гг зривається, тільки Лізі і її старший брат поводяться природньо і їх точно можна визнати живими людьми! Та й міняється Лізі чітко відповідно до ситуації. Проте нащо нам продумана героїня зі глибоко трагічною долею, яка вперто бореться зі всіма бідами, аж доки не опиняється в безвиході? Ні, ліпше молімося на придурка, в чиїй душі живе сингулярність! (Якщо він узагалі має душу...) Тож, на жаль, нині автори часто підпадають під спокусу збагачення й віддають перевагу не круто прописаним персонажам, а тупому фансервісові.
А як ви думаєте, чи можна вважати супергероїв в серіалу «Хлопаки» статичними? Як на мене вони відрізняються від шаблонних персонажів тих самих DC або MARVEL. Чи може я не вловив суть, чому персонажа можна вважати статичним?
Хоумлендер мав би бути статичним, але його змінили, бо актор старіє. Решта залишені динамічними. Найбільш динамічний в коміксі Бучер, але він теж в серіалі зазнав змін, тому не знаю, чим його арку завершать)
Там насправді дуже цікава історія в коміксі, серіал не вивозить цього. Раджу. Там сюжет схожий на серію романів Пісні льоду та полум'я, де екранізація перестала справлятися вже у другому сезоні) От дуже подібна історія в плані ГГ.
@@schoglaнажаль Пісню льоду і полумʼя я не осилив, тільки першу книжку колись прочитав і вже навіть не пам’ятаю що там було, мене в той час захопив Барнхард Хеннен зі своїми книжками і Енн Маккефрі з її вершниками Перна, тож я якось оминув Мартіна
статичний. Він протягом аніме не змінює свої цілі, та не починає по іншому дивитись на світ та вирішення проблем (хоча ситуації були, як битва з Пейном). А от Саске - динамічний. Спочатку в нього ціль помститися, він імпульсивний, ненавидить свого брата, до Конохи відноситься нейтрально. Але в другій половині змінює повністю свої цілі, стає більш стриманим, брата знову полюбив, а Коноху хоче винищити. Якось так
Динамічні протагоністи, статичні протагоністи, головне, щоб були цікавими. Не люблю лиш, коли протагоністи, ні з того, ні з сього, перетворюються на антагоністів найгіршого зразка.
Особливо в реальному житті)
Якби не було, усі варіанти хороші, головне - реалізація. Головне, добре прописати персонажа
Дяка за відео. Було цікаво. Правда, не погоджуся з тим що Фрірен взагалі не змінюється за подорож. Просто, враховуючи особливість натури ельфів та особисто її характер, її зміни майже непомітні в порівнянні з персонажами людьми. Але, по суті, певні зміни в її свідомості ( усвідомлення почуттів до Гіммеля ) і стають причиною мандрівки
Усвідомлення почуттів до когось - не є проявом динамічності. Саме про це власне розповідаю, такі герої не картонні, вони здатні робити висновки, вони розуміють світ, але їх ставлення, їх позиції в житті лишаються такими ж. Тобто, якби Фрірен щось змінила в житті після усвідомлення свого ставлення до цього персонажа, так, це була б зміна. Якби її вибір взяти ученицю відрізнявся від вибору піти на бій з трьома героями - теж. А так, вона робить рівно те саме, просто вона це усвідомлює.
Навіть статичні герої здатні до змін. Невеликих, непомітних, відчутних тільки для них але - здатні. Хоббіт що виходив до Одинокої Гори й хоббіт що повернувся до Ширу дуже відрізняються один від одного. Хоча якоїсь внятної різниці наче й нема.
Та навіть якщо змін нема - герой проходить певний шлях. Й набагато важливіше щоб сам шлях був цікавий для глядача/читача. А ось ці "гг нічого не зрозумів, твір поганий" виглядають дуже тупо від людей що самі часто не зчитують уроки долі в своєму житті. Живий герой якраз може й помилятися й не робити правильних висновків через власні забаганки. Тут вже завдання читача винести собі мораль замість героя. Як у казках, там теж важлива мораль яка хитро захована всередині.
Я навпаки більше вірю в тих героїв що майже не змінюються протягом історії. Бо зміна цінностей людини -доволі складний процес. Й ці американські гірки в персонажа часто виглядають занадто неприродньо.
Критика ж - важка тема. Особливо зараз, критика дуже зручне джерело набору аудиторії. Ну як критика - в інтернеті це зазвичай простий хейтвотч. Тому слухати критиків то можна, але й треба пам'ятати що мистецтво це річ дуже різнобічна й погляд на нього в всіх різний. Не треба бути баранчиком чи хом'ячком що спираються на чужі думки, виховуйте свої.
Можна подумати, самі ті критики прямо таки динамично змінюються після кожної своєї життєвої проблеми.
мали би. інакше це не життєва проблема.
Я думаю тому вони і хочуть бачити динамічних персонажів, які розвиваються. Такий собі ескапізм
«Шліть друзям відео, хай вони теж це гівно глянуть»😂😂😂
Дуже файне видиво! Якраз страждала, що в мене не має розвитку кожна третьорядна бабка на задньому тлі, а ви пролили світло, що й гг можуть майже не змінюватися й це за певних умов теж буде добре. Дякую за вашу працю 🌠
Дуже пощастило що мені в рекомендаціях з'явився це відео і канал. Подобається подача і те що авторка не лестить аудиторії, а підколює (як на моменті зі списком шиндлера). Приємно коли автор не веде себе з глядачами як з малими дітьми і не витирає їм слюні, та боїться іх трішки підколоти
Дякую. Думка зрозуміла, обґрунтована і загорнута у такий різноманітний відеоряд. Це круто) А ще від себе додам, що окрім статичних персонажів є іще одна річ, яку дуже люблять гудити глядачі, а саме кліше, повторювані стандартні ситуації та передбачуваність сюжету. І так, є багато випадків коли таке може бути ознакою поганого твору і поганого сюжету. Але це далеко не завжди так.
Нещодавно подивився "Президент студради - покоївка!" 2010-го року і прийшов до висновку, що таких персонажів, такі ситуації я вже бачив, бачив неодноразово і навіть іноді сварив, а сам сюжет мені особисто був зрозумілий майже до кінця із першої серії. Але скільки задоволення я отримав від цього сюжету - важко передати. Тобто важливо не те, що сюжети повторюються - їх загалом обмежена кількість, важливо те, як вам розповідають історію, як сплітають оті кліше у послідовності і чи несе вам, як глядачеві ця історія щось...
Тут ще треба розуміти, що сюжетів загалом не так багато. Більшість творів - це просто їх комбінації)
Нічого не маю проти статичних персонажів, в цьому відео було перелічено майже всіх моїх улюбленців. Але, загалом, цікава тема піднята. Дякую, за вашу працю!
Дякую! Радий бачитися :)
До речі щодо Картколовки Сакури та статичних персонажів. Я згадав, як торік її передивлявся і на додачу глянув арку Прозорих Карт. Так от: мене в ній вразив контраст між Шаораном та іншими персонажами. Всі вони в цілому були статичні, натомість він - еволюціонував, причому сильно, а місцями і неочікувано. Думаю, це не лише фансервіс, а й має певний драматургічний підтекст.
А мені найбільше подобається Мейлін. За її чарівний сміх)
@@schogla Так) Тоді, у дитинстві, я ще не знав що таке цундере.
Це не тільки має драматургічний сенс, бо йдеться про навіжену четвірку КЛАМП. Не забуваймо, що всі їхні манґи становлять один мультивсесвіт! Прозорі карти теж не просто так виникли після кінця першої частини Крил: Хронік джерела (з подальшою подорожжю межисвіттям) і такого ото продовження Алко... даруйте, Триплексоголіка. Без цих манґ Прозорі карти, вангую, не будуть цілком зрозумілі. Проте боюся спойлерів, бо раптом Ви їх іще не читали? Як іще ні, то вельми раджу! Тільки саме читайте манґу, бо аніме зіпсували. Крила просто тому, що зіпсували, бо там є хіба що крута музика й Фай має ідеального сею, а Триплексоголіка - бо звідти викинули всі без винятку місця зі Крильми, задля яких його, власне, і створили. Та й частину історії задля цієї зміни переінакшили, тому зрештою читачі зненавиділи глядачів і вдалися з ними до священної війни за криницю з особливою водою. А тим часом ці історії тривають водночас і манґу навіть треба читати за таким принципом: почати треба з Алкоголіка, дійти до часу, коли Кіміхіро почув спойлер, а потім почати читати Крила й надалі постійно чергувати манґи, коли вони перетинаються. Наприклад, на миті з яблуком, яке передають Мокони. Тому раджу тільки манґу! А аніме - тільки вже коли дочитаєте до кінця першої частини Крил.
@@saprinitiдякую дуже 🙏 я знаю про їхній мультивсесвіт, але якось не вплітав Прозорі карти туди. Справді помилка з мого боку.
Манґу обов'язково гляну.
@@user-4j5nv8dgiUd Знаєте, раджу Вам прочитати взагалі всі їхні манґи. Саме з них КЛАМП і беруть собі персонажів для розвитку мультивсесвіту, який показують нам у продовженні Крил! А щодо обох частин про Сакуру, то ці манґи взагалі мають особливе значення. Тож щиро зичу Вам успіху з цим диким читанням!;)))
Протагоніст мрії - звичайна людина без трагічної передісторії яка заробляє собі травми і змінюєтся по ходу історії. Але нажаль поки що такі протагоністи лише в артхаусі типу Еджранери.
За вашим описом - це просто середньостатистичний українець станом на сьогодні)
Про аніме Еджранери? Коли це кіберпанк став артхаусом?
Моя трагічна передісторія почалася 24 лютого 2022 року...гадала я, доки не втямила, що насправді вона почалася в VII сторіччі нашої ери... Ви б із задоволенням прочитали оповідання про свою сучасницю (конкретно мене, наприклад), якби я його так почала?
@@sapriniti Теоретично так, навіть з першого рядка видно, що ви, принаймні частково, адекватно розумієте ситуацію і її передумови. Хоч я й не письменник, та все ж хочу розповісти маленьку історію про емпата-мудреця-пророка, який не зміг нікого врятувати... Колись, в одній країні жив собі мудрець, який вмів передбачати майбутнє завдяки розумінню причинно-наслідкових зв'язків. Усе в його житті було добре, він завжди знав, що принесе йому наступна година / день / рік... Але одного разу відбулось дещо, чого він ніколи не торкався - війна. У 2014 році на його країну напали, це змусило його проводити розрахунки більш розширено, щоб розуміти чого очікувати. Та в часи, коли ворог стояв на порозі, переляканий народ обрав за очільників патріотів, які змогли зупинити просування ворога і розпочали ґрунтовну працю над його вишпурюванням з рідних земель. У ті часи здавалось, що все з часом налагодиться, але було чутно тривожний дзвіночок - ніхто не сприймав війну серйозно, або й взагалі не вважав її чимось важливим. Йшов час, пророк підріс і отримав право на голосування. Настав 2019 рік і до фіналу пробилося два кандидати: перший, працею та вчинками на благо держави довів, що заслуговує довіри. Другий же, увесь час лише розважав інших та висміював діяльність першого, хоча сам не мав жодної експертності ні в політиці, ні в керуванні землями, ні навіть в справах законів. Країна у війні, їй потрібні спеціалісти які зможуть вивести її із загрозливого стану, але з незрозумілих причин, люди бажають віддати країну у руки тих, хто нічого в цьому не розуміють. Велика кількість друзів пророка були такими ж, і він хотів їх застерегти від нерозумного вибору, використовуючи логіку та розрахунки він пояснював їм ризики та наслідки всіх шляхів... але його не слухали, не хотіли слухати, навіть всерйоз його застережень не сприйняли... окрім одного. Пророцтва завжди збувались з невблаганною точністю, і хоч усі скоїли помилку, лише один з них згадав та усвідомив слова молодого мудреця, але було пізно, і тінь смерті нависла над всіма. Кожне лихо забирало свій кривавий урожай і зменшувало поголів'я людське. Один відшукав записи пророка і вжахнувся, бо все було передбачено (окрім епідемії, замість неї мав бути інший кризис), усі лиха, страждання і смерті були передбачені (точніше прораховані), і корнем, початком всього, був вибір людей у 2019 році. Усе лихо, яке вони пережили і очікуватиме їх в майбутньому є лише їхньою провиною і ні чиєю більше, бо вони зробили все щоб піти шляхом загибелі. Але серед численних гілок були й ті, в яких говорилось про порятунок, один зрозумів все і став на шлях спокути. Він знайшов друга-мудреця, щоб спитати, про майбутнє, та сказав він лише "Велика Війна" і по очах видно було, що не вірить він і сам у те, що написав про порятунок. 2022 року настала повномасштабна війна, але на зустріч ворогу зі зброєю в руках встали ті, про кого й шлося в пророцтвах, людей, які бажають жити у кращому світі, тих, хто прагне кращого майбутнього для себе та своїх дітей. Це було диво, а отже все ще є шанс на "хорошу" кінцівку. Історія його ще не закінчена, і хоч мудрець виснажений (емпатія дозволяє відчувати інших людей, в тому числі каліцтва / страждання /смерті, як свої власні), він разом зі своїми свідомими друзями та спокутим, докладають всіх зусиль, щоб білі виграли у цій партії. Цікаво в цій маленькій історії те, що мудрець не має, якихось суперсил, він така ж людина, як і всі інші, окрім того, що він завжди думає, про вчинки та їх наслідки, про події та їх передумови. Він ніколи не був генієм, це інші деградували в інтелектуальному плані, і це найжахливіше пророцтво, і він щиро хоче помилитися, хоч раз у житті, бо якщо воно правдиве... Для тих хто дочитав аж сюди, мудрець просить вас дещо важливе зробити: думати, завжди, будь-яка ваша дія чи рішення має бути вами продумана, бо лише такий шлях дозволить нам усім побачити краще майбутнє на власні очі.
@@ЮрійУшинський Так, це сумна історія, проте відкритий фінал добрий. Тільки зверніть увагу, що насправді обидва кандидати були паскудні по-своєму, а не тільки клоун. Працьовитого кандидата теж було за що зневажати чи й ненавидіти. Просто люди тоді не мали достатньої інформації про них обох... А шкода! Бо якби більшість поводилася як той Ваш мудрець, то хтозна, скількох смертей ми б уникли...
До речі, мене теж ніхто не хотів почути. Тож нині я завжди реагую на їхні бідкання однаково: а я ж казала! Хай тепер привчаються до відповідальности за свої вчинки.
Чому гівно класне відео! я такого ніде ніколи не бачила! Пані автор, дуже вас люблю, коли зможу - підтримаю)
Вау високоінтелектуальний огляд українською. Добрий сценарій і приємна мова. З мене підписка і очікування нових відео
Дуже дякую за відео, коментар для просування цього відосика, бажаю вам успіхів 🫶
Як завжди неймовірна душніна
Дуже дякую за вашу роботу
"Рубить ворогів мече, і йому добре і вам" - орнув!
Ба! Як приємно побачити своє ім'я у відео! This made my day🎉
Дякую, було дуже цікаво послухати, дізнався щось нове.
19:03
А я іду дивитися "У час, коли плачуть цикади. 2 сезон"
_ Я десь два роки думав що історії про персонажів, що не розвиваються погані, бо друг так сказав(
Мої друзі бояться мені щось таке казати, бо я не тільки завжди перевіряю інформацію, але й потім ще кілька років придумую дурнуваті жарти про це. Найбільше постраждав друг, що вчив мене ставити наголос в слові фольга)
@@schogla то були ще такі часи, що перевіряти інформацію було ой як не в моїх пріорітетах😅
_ Про фОльгу я дізнався десь минулого року, почув на якомусь відео в ютюбі)
_ Цікаво було б почути якісь з тих жартів👀
Про фОльгу теж забудьте) в українській мові правильні обидва варіанти. А про жарти, нууу... можна в розмові наголоси в кожному слові ставити на перший склад, до дня народження замовляти тематичні футболки, можна вирізати короткі вставки з дибільними порадами блогерів і присилати у вдячність за фольгу. Присилати краще вночі)
@@schogla Спробую якось з наголосами на першому складі, має бути весело)
Зважаючи на те що термін "правильний" може стосуватись тільки літературної мови, використання якої абсолютно не є необхідним, я залюбки часто користуюсь своїм рідним гуцульським діалектом😏. Тоді, особливо в Києві, питання до наголосів вже не виникає😅
Одна з моїх кращих подруг з Рахова, тому я люблю їх місцеву говірку
Дуже цікаве відео, дякую
Дякую за відео, є де задуматись про те як сам оцінюєш медіа) за собою помітила, що статичні персонажі мене дратують й викликають отаку реакцію в двох випадках:
- є класний сетинг й задум, але сам герой певними рисами підбішує. Тому ти гризеш кактус в надії, що далі буде краще (от можна мені будь ласочка цикл про Гарі Дрездена без самого Гарі Дрездена)
- зі світобудовою й сюжетом достатньо проблем аби статичний персонаж виглядав більше вадою чим осмисленим вибором. Туди ж іде постійне повторення одного й того ж сюжетного кліше, або жарту
Із динамічними героями дратує, коли за зміну видають прогинання персонажу без якоїсь внутрішньої логіки, бо "так треба для сюжету". Наприклад: ось персонажі(в яких до цього були показані проблеми з довірою) незнайомці й ставляться один до одного максимально вороже й підозріло, а ось вони вже найліпші друзяшки, бо 5 хвилин тому відбили разом напад якоїсь звірюки
Господи, я нарешті знайшов людину, яка не обожнює Зошит Смерті, неймовірно. Я в захваті.
Ну і відео теж звісно цікаве :)
Багато хто починав з цього аніме і в них «синдром каченяти» в цьому питанні. Я з тої ж самої причини беззаперечно люблю «Сейлормун», бо вона просто моє перше в житті аніме)
@@schogla Логічно
Чекаю наступних літературних роздумів од вас 🌠
У світлі останніх подій (останніх три роки), думала, що все відео буде тупо як перші секунди 😂
Я весь час так робила, доки його монтувала)
Як на мене, найбільш тупим розвитком є шлях Люка Скайвокера в новій трилогії. В оригінальних фільмах, він був завжди найпозитивнішим персонажем, саме він розгледів у Дарті Вейдері ту крихту добра завдяки якій він перейшов на світлу сторону. У новим же фільмах нам його представляють повністю нікчемним, він здався та став відлюдником що повністю суперечить його образу з перших фільмів.
Прикладом же змішаного персонажа ,на мою думку, є Гриффіт із Берсерка. Протягом всієї манги він одержимий лише одним - своєю мрією побудувати королівство. Однак, якщо в перших серіях він був готовий пожертувати заради Гатса, то вже в кінці аніме сам приносить усіх в жертву та повністю лишається своєї людяності.
Я бачила лише перші 6 фільмів Зоряних війн, далі - зась) Це при тому, що я дуже люблю акторську гру Адама Драйвера
Десь чула, що головний персонаж - це той, що зазнає найбільших змін впродовж історії, але якось ніколи не вірилося
Я ж кажу)))
В мене кожен ранок починається так, як це відео
Класика - це добре ,але і сучасне краще!
Дякую за контент!
Про Ґатса я б посперечався, в аніме його кілька разів зраджували, через що йому потім було важко працювати в команді, у персонажа є багато шрамів і травм з якими він бореться та намагається працювати в команді, та знаходити нових друзів, дивлячись можна помітити його особисте зростання.
Про Сайтаму теж можна так сказати) І про Фрірен, і про МаоМао. Та й третій ДжоДжо розлучений) Але це в рамках статичного персонажу, бо такий герой вже ж змальовується правдоподібною людиною, а не картонною коробкою
@@schogla Вибачаюся. Але Ґатс проходить кардинальні видозміни. Оглянемо Ґатса в різні періоди манґи в структурних одиницях "арка"
Арка Чорного Месника показує нам типового Ґатса. Того самого одинака, що наївно, застрягши між світами йде до помсти Гриффіту
Арка Золотого Часу показує нам динаміку становлення Гатса. Від одинака, побитого життям, потім, покірної собачки Ґріффіту, його катарсису у битві проти сотні, де він розуміє необхідність знайти шлях, що виражається у покидання Лицарів Соколу. І злам під час Затемнення, регресу в його світогляді.
Арки Втрачених дітей та Засудження це шлях переосмислення, розширення команди, боротьби з внутрішнім звіром
Арка Фантазії та Ельфхайму це результат цього розвитку. Ґатс, який несе свій хрест не самотньо, він придушив звіра, частково він навіть припинив ставити завданням виключно сліпу помсту. І з початком нової арки все це зруйнували, відправивши Ґатса в повний шок і кризу.
Питання. Якщо це статичний персонаж, то що тоді є динаміка? Персонаж в деякому сенсі проходить зміну світогляду - динаміку. Сон Гоку справді досить статичний персонаж (хоча навколо нього динамічних персонажів, у тому числі і протагоністів в арках теж велика кількість - Гохан як приклад протагоніста арки Цела
Ну а про "відчувається людиною" то це не категорія динамічності, а категорія якості і прописаності, тож не розумію до чого це тут як спроба аргументувати позицію щодо статика/динаміка
Ви не перший мені це пишете, я розумію, що між аніме та манґою може бути різниця) цю історію я не читала, тому могла не врахувати певних аспектів, які є в мальописі
@@schogla Але навіть в аніме, як я написав (Арка Золотого Часу. Саме вона показана в аніме-адаптації) присутня динаміка
Треба вимагати нову адаптацію, щоб вона нас розсудила) я трохи знаю японську, залишось з'ясувати, куди надіслати запит 😅
Ну про Ґатса таке собі, якщо брати всю його історію - він все ж змінюється. Він до затемнення та після, або він після затемнення та він після арки з монастирем.
Сам хотів написати, але вирішив глянути в коментарях.
Він ніби і змінюється, але згодом лишається тим самим. Хоча дискусія - це теж добре) аналізувати персонажів - класно
Розвиток/зміна персонажа це звісно добре, але мені здається що саме конфікт дає глибину і цікавість як сюжету так і персонажу. Стосовно динамічних і статичних персонажів, тут вже питання чи історія про персонажа чи персонаж частина історії по дизайну
Ура нове відео 🥹
так ось у чому була зачіпка!)) тепер буду знати хоч трошки як це працює)
Супергероїка - залежить від арки. Той же Бетмен бувало вбивав, а Супермен ставав тоталітарним лідером, бо переосмислили погляди на життя.
Фрірен - камон! Та вся її арка побудована на зміні персонажа.
Самурай чамплу - зайшли персонажі вже сформованими особистостями. Єдина зміна в тому, що вони не хочуть повбивати одне одного під кінець.
Ковбой Бібоп - еталон статичних персонажів. Єдина Фей навчилась трохи більше довіряти людям... Всі інші не змінились взагалі.
Дорохедоро - також персонажі статичні. Ніхто з них в суті не змінився... Єдина динаміка - зменшення кількості особистостей в голові у Каймана... До того ж особистості також статичні і легко диференційовані. А фінал так взагалі вирішує незмінна риса Каймана - любов до пельменів.
Ще в приклади хороших статичних персонажів можна додати всіх з Люпіна 3. В динамічні - Монстр (Там взагалі по зміні кожного годинні есе писати можна)
Фінал - топ. Та пофіг взагалі статичний чи динамічний! Веш Ураган тим і крутий, що як би його світ не ламав, він залишається таким же пацифістом добряком. Окадзіма Рокуро тим і крутий, що впродовж історії відрощує хребет.
Історія стає поганою, коли перестає кидати відповідні виклики персонажам. Не обов'язково, щоб персонаж змінювався... Таж Ріко із Безодні не змінює свою доброзичливість, емпатію і бажання дістатись до дна навіть зтикаючичь з неймовірними жахами... І в той же час Фапута докорінно переосмислює себе і всіх довколо, змінюючи жагу вбивства на жалість і почуття провини буквально за кілька сторінок... І від цього історія не стає менш цікавою.
В основній лінійці коміксів і Бетмен і Супермен такою хєрнею не маються
А ви не думали стати критиком мультфільмів і кіно? Дуже впевнено. Все мимо, але наполегливо і головне суцільним потоком. Неосвічений глядач буде у захваті)
Дякую
Гатс змінюється протягом історії "Берсерк" і його рішення багато в чому є доленосними не тільки для Яструба, а й для усього світу. Гон теж змінився, він набув якостей яких не мав в сюжеті раніше
Я вам не забороняю зі мною не погоджуватися)
Щоденник аптекарки... Найс...
Коментар в підтримку канала. Дякую за вашу працю ви круті так тримати
Не назвав би Гатса статичним персонажем, чув що його навіть критикували особливо у більш піздніх главах манги ті хто зотів Гатса із початку. Хоча скажу чесно це вже із третіх вуст дізнався.
Цю манґу я не читала) у мене за плечима лиш аніме, і то лиш те, що старіше.
@@schogla
Ну, навіть в аніме досить помітні зміни. На початку Гатс травмована людини (навіть більше дитина/підліток), він нікому не довіряє, до нього навіть не можна доторкнутися. Потім переломний момент, він потрапляє в банду сокола, де починає довіряти людям, яких, напевно можна сказати, вважає сім'єю, він тепер командир загону, який як і всі безумовно вірить Гріфіту. Деякі його дію можуть все ще здаватися егоїстичними і необдуманими, але він дійсно піклується про банду і дїє в її інтересах. Потім ще один переломний момент, монолог Гріфіта про друга, і Гатс перестає бути як всі (котрі думають, що мрії Гріфіта вистачить на всіх). Він хоче стати самодостатньою особистістю, рівною Гріфіту, його другом, тому йде шукати свій власний шлях. Перетворюється з людини, яка не мала цілі життя і плила за течією в людину, яка цю ціль шукає. І навіть після подій, що сталися з бандою сокола він не готовий відмовитися від своєї самостійності заради грифіта, і навіть готовий взяти Каску з собою. А потім ще один переломний момент - затемнення, де він знову стає травмованою людиною, повертається до початку, але тепер він більш зрілий, жорстокий, саркастичний і головне, в нього є ціль(манну спойлерити не буде, але надалі персонаж теж доволі помітно змінюється).
Згодна з вами, Ґатс є скоріше динамічним персонажем (на мою думку і відносно, звичайно)
Одним з улюблених моїх статичних персонажів є Мінск з Брами Балдура. А що, в іграх теж є цікаві персонажі.
У мене з ігор, певно, Дівайд Фір з Морровінда)
Хз. Якщо нема розвитку персонажа, якщо не вчаться на своїх помилках і не змінюються під впливом зовнішніх чинників і розширенням розуміння світу - то це шляпа.
Можливо проблема не в тому динамічний чи статичний персонаж, а що саме зараз просто не прописують нормально багато де персонажів.
Приклади наведених динамічних аніме персонажів "відгукуються" сильніше ніж приклади статичних.
Ну... Сайтама - один із моїх улюблених аніме-персонажів. Джо Джо в десятці, в п'ятірці не поміщаються, бо їх багато. Це дуже надуманий спосіб оцінки. Головне історія, а персонажі додають їй глибини
5:44 ну незнаю наскільки бабуня Дощевіск статична, вона в одній із книжок змінила своє упереджене ставлення до польотів на мітлах, а це хоч і з натяжкою можна назвати розвитком.
🤣 а ще вона іноді їсть і від цього змінюється її вага
@@schogla Ну її упередження до польотів є доволі вагомим аспектом, бо характеризує її ставлення до відьмства як такого. Можна сказати, що вона динамічний персонаж у "Право на чари", бо трохи змінюється під вливом своєї учениці, але статичний у всіх інших романах.
Я тепер задумавсь чи у мадоці всі статичні, типу сама то мадока - так, питань нема, а от щодо інших.. хоча інші проявляли більший егоїзм і тому їх зміни певно не зміни _>
Ну дуууже дивний вiдос , схожий на спойлер перед основном сюжетом. Тобто за його вiдсутностi нiчого б не змiнилось, Як I вiд наяаностi. Чекамо на деконструкцiю дохликiв
Якби мого каналу не було, нічого б не змінилося. І якби мене не було, теж би нічого не змінилося. Ваша думка в цьому коментарі надто філософська)
Мій улюблений статичний персонаж - Джек Горобець! Динамічні персонажі це цікаво, але не всім бути Ереном Йегером, в персонажах цікаві не тільки розвиток/деградація, а й харизма, затишок, врешті-решт автор може прописати цікавенний сюжет або інший момент, який зачепить читача.
Я дуже не люблю Ерена) вважаю його погано прописаним і мрію, щоб таких персонажів не було взагалі)))
@@schogla Після повномасштабного вторгення почала дуже добре розуміти Ерена, якщо чесно 🥲
На цю тему - Дорохедоро краще говорить. В АТ є дві великі логічні помилки. Чому Ерен в своїй реальності лишив москалів для розплоду і чому у нього не логічна лінія з усвідомленням власного я впродовж всієї історії? Я про це розказувала в огляді про Дорохедоро, можете глянути)
@@schogla О, дуже цікаво! Я починала дивитися Дорохедоро, в нього неймовірна атмосфера, все ніяк руки не дійдуть почитати повністю...
О, дуже рекомендую. Це моя улюблена манґа)
Приклад Ґадца, як статичного персонажа ні є коректним, бо за час сюжету він змінюється, в аніме може не так сильно це видно, бо зміна відбувається в кінці арки (мова про старого берсерка 90х), але все ж, Ґадц на початку аніме і Ґадц в кіньці це різні люди, в мандзі в загалі, у нього тільки мета залишається та сама, але він змінюється і ламається
Я не бачу настільки сильних змін, щоб вважати його динамічним. Але це моя думка і я її нікому не нав'язую)
Хочу додати невелике уточнення, коли персонаж не розвивається попри те що з ним відбулось дуже багато всьго що мало б його змінити, от тоді це погано
Не завжди. Іноді в реальному житті люди не роблять висновків. В творчості персонаж, який відмовляється сприймати реальність, теж здатен бути цікавим.
Аби та якби я бодай півразочку зважав на відгуки критиків, я не прочитав би жодної дійсно цікавої книги, не пройшов би жодної дійсно цікавої гри, не прослухав би жодного цікавого альбому, не кажучи вже про фільми, серіали, мультсеріали та аніме.
Нумо, пані Щогло, скажімо правильно: Гемінґвей! До речі, то був дико крутий дядько, тож я добряче зраділа, коли Ви згадали саме про нього. Що ж до самої теми, то маю два приклади. На шалі терезів ми можемо покласти "Відьмака" й "Персні влади" від Нетфліксу (бо вони насправді однаковісінькі), а зі другого - "Платинову межу" від Оби й Обати, бо наші геніальні генії так захопились ідеєю про не таких Янголів, що зіпсували обох гг. СПОЙЛЕР!!! Як реагують гг ПМ на кінець світу? "Ох, люба, я тебе кохаю!" - і стирчить такий із непорушною пикою, доки вона мило плаче. Хоч би руки заламала чи як... Натомість на обидва серіали, які я назвала, є аж один більш-менш адекватний персонаж. І ні, його грає не Генрі Кевіл. А Єніфер, яка замість прибити ворогів помахом пальця й навести лад за три хвилини рятує Вільґефорца (!!!) втечею на коні, - це взагалі що таке? Правильно. Якщо глядачеві вистачає матеріалу для розуміння всього твору з кількох фейспалмових рецензій, то на автодафе такий твір!
О, щодо Голмса. Його непогано розкрили в "Патріотизмі Моріарті". Він там чи не вперше за всю свою історію розвивається. Просто читачі (і глядачі аніме) так уже звикли до статичного ШГ, що не зважають на це. Також певний розвиток має Рампо Едоґава зі "Бродячих псів літератури", якого попри історичну основу часто порівнюють саме з Шерлоком. І знаєте, що тут типове? Атож! Саме так: що це, що те - манґа з подальшою екранізацією! Зате крутий розвиток упродовж серії має инший детектив, а саме Дазай Осаму (чи Осаму Дазай?) із цих самих псів. Чувак пройшов крізь буквальне пекло, а щоб не здуріти, тролив спочатку тільки Чую, а далі ще й Доппо. Щоб його зрозуміти, я тричі перечитала манґу і двічі переглянула ті п'ять сезонів і повнометражку, які нині вже зробили. Зате Чуя - це незмінний персонаж. Або він іще не мав своєї арки, або його ввели до історії, щоб Дазай мав кого тролити, кого не шкода. (Втім, от мені його все одно шкода...) А більшість персонажів там доволі динамічна. Просто ми бачимо спочатку сьогодення, а потім уже їхній шлях. Це добрий задум!
І трясця, я замислилася про статичних і динамічних персонажів загалом - і втямила дещо цікаве. Більшість класичних казкових європейських героїнь така статична, що диснеївці потребували шістдесяти років, щоби зрозуміти, як додати їм динаміки! А ще європейська Попелюшка й наша Ганна - це різні персонажки. Ганна таки сама тяжко працює про своє щасливе майбутнє, а не тільки зітхає десь у куточку! Та й загалом наші казкові герої й героїні якось більше працюють, хай їм і таланить, а емоції показують відповідні до ситуації.;) Довго намагалася згадати про українську казку, де б гг лежав/лежала в куточку, ридма ридаючи, й так і не згадала. Навіть у казці про біду гг не занепадають і не зневірюються, а таки виборсуються зі злиднів самотужки. Як на мене, це круто!
Щодо Чюї, то все-таки в нього є трохи розвитку. Бо Чюя на початку "П'ятнадцятиліток" (частина історії, екранізована як перші серії 3 сезону) та Чюя нині в сюжеті дещо відрізняються. Наприклад, Чюя зрозумів, що бути лідером угруповання це складно й завдяки Морі осягнув що саме йому бракувало як лідеру, що дозволило йому стати одним із керівників мафії. Також у нього змінився стиль одягу, що дещо підкреслює й особистість - із бунтівного нарваного хулігана на єлєґантного мафіозі.
Хоча його "стержень" особистости не змінився - так само нервовий, самовпевнений, покладається на силу та так само злиться через Дазая.
Ще є "Буревіст", який ще поки що не екранізовано, але там теж говориться про Чюю. На жаль, що саме сказати не можу, бо мало знайома з цією частиною.
@@котопес113 Так, але цього справді недостатньо, бо, як Ви правильно підкреслили, Чуїна суть і досі незмінна. А якщо зважимо на те, звідки він узявся (чи радше звідки його взяли), то для серйозної зміни треба, гадаю, щоб на Дазая впав метеорит. Також мусимо зважити, що жодна адекватна людина нездатна цілком осягнути їхніх узаємин, бо обидва мають забагато крови на руках і нам іще не показали всього багна, крізь яке вони пройшли. А ця дружба, яку яойниці сприймають однобічно, взагалі створює додаткову проблему для розуміння... Трясця! Я заплуталася!
До речі, я, на жаль, мала чимало всякого жахливого досвіду в житті й саме тому мене так зацікавила ця історія. Проте суть речі, в які ліпше не лізти, навіть якщо добре знаєшся на лікуванні й тампонуванні величезних ран... Хочу бути всесвітньо відомою письменницею й отримати Нобелівську премію з літератури для України, а не оце от усе!
А ще Чюя нині статичний у сюжеті, бо відстраждав своє в підлітковому віці й тепер просто зрозумів, що життя цікаве й мотивація то є сильна, філософія, психолоґія, найголовніше залишаться людьми та кричати, що ви живі: "Я ЖИИВИИИИЙ".
@@sapriniti щодо останнього про відому письменницю й Нобелівську премію то так життєво, нехай у вас це вийде 🤝
Кафка казав, що то ще й не половина історії чи щось таке, може Чюя все-таки отримає свою арку розвитку в нинішньому сюжеті.
@@котопес113 Ой, сподіваюся, що отримає! Йому личить саморозвиток.;) А Вам красно дякую! Обіцяю й надалі плідно працювали над її отриманням!
Цікаво чому ви вважаєте гона з хантера статичним персонажем. Як на мене він стає більш жорстоким
Дякую за відео!
Я прямо на 99,9% впевнена, що він статичний)
Ура, Щогла!
До речі, чи почала Щогла дивитися певну серію? (Певний Магічний Індекс\Науковий Рейкотрон\Акселератор)?
І ще...
Яку останню книгу Щогла читала?
Я сьогодні дивилася Невловимого самурая) Книга: Жермен Ґрір "Жінка-євнух".
немає кращого динамічного персонажа ніж Ерен!
Є)
@@schogla тільки не кажіть що це Райнер :)
Авіаперевізнику?
@@schogla та не райнейр а Райнер Браун :)
Я зрозуміла)
Сейлор Мун Космос😮 воооот? Як я це пропустила?
А, ти пропустила, що вже десь 8 Сейлормун вийшло з того часу, як ти її ост раз дивилася? 😅
@@schogla 🥹🥹🥹
Відос хороший, але Ґатс все ж не статичний персонаж, як і не зовсім статичні персонажі з коміксів.
Зовсім не згоден. Звісно, історії, які фокусуються на арці головного героя - це просто один з типів історій та можуть буди інши. Але зміна це одна с головних частин арки персонажів, а зважати, що бувають гарні статичні персонажі, дуже ледаче. Статичний персонаж може бути гарним, але послідовна зміна зробила би його ще краще.
Використовувати популярність як аргумент якості персонажа або історії дуже сумнівно, бо це автоматично робить гіршими твори, написані менш популярними мовами.
Шерлок, Бакс Бані та Супермен - не гарні персонажі, а гарні образи, тому ставити їх в одну категорію з Гаттсом не можна
Ви той самий друг, який давав поради деяким моїм коментаторам?)))
@@schogla Так.
Якщо персонаж примітивний, то може і потрібно його змінювати, щоб було цікаво, але якщо персонаж багатогранний, то нема необхідності його змінювати - навіть щоб просто показати, який він є, може не вистачити ефірного часу. Приклад 2 в 1 - Вінланд Сага. Всі згадують про Торфінна, який там змінюється, але у першому сезоні Торфінн застряг у розвитку і є дуже примітивним персонажем. З іншого боку, Аскеладд у тому ж першому сезоні - статичний персонаж, але він є вже сформованою особистістю і нам майже не вистачило ефірного часу, щоб повністю його розкрити.
Щоб було цікаво, можна змінювати персонажа, залишаючи світ навколо нього незмінним, а можна залишати незмінним персонажа (якщо йому це пасує) і змінювати світ навколо нього. Який із цих підходів більш ледачий?
Моя відповідь така: це не має значення. Для мене якість твору визначається не тим, який підхід обрав автор, а тим, як він з ним працює. У художньому творі обмеження є завжди, питання лише в тому, як автор працює всередині цих обмежень. И чим більше обмежень, тим вище має бути рівень автора, щоб залишатися цікавим. Якщо в аніме два персонажа цілий епізод просто розмовляють на фоні статичних фонів і ви повністю занурені в історію, то це і є топовий рівень майстерності автора. Не в тому сенсі, що всі завжди мають так робити, а в тому, що це найскладніше.
Нахер критиків, Луффі ванлав
Маю одне питяннячко коли буде доступна група для спонсорів?
Не знаю) може бути і сьогодні. Зараз 9 людей. Як тільки додається ще хтось один, то зразу на наст день.
@@schogla аааа, просто я побачив що на баймікофі 17 супортів то подумав що вже має бути, але тільки зараз зрозумів що не всі саме підписку оформили
Так, але ще є спонсори окрім тих, що на байміекофі. Постійних зараз 9, чекаємо ще одного і стартуємо в моє безумство)))
Теж завжди веселить коли у відгуках відсутність "характер девелопмент" автоматично записують як мінус, хоча по факту це просто нейтральна характеристика і все завжди залежить від контексту.
А щодо критиків, то це все правдиво для західних фільмів/серіалів, але не аніме. Хоча б мінімально популярної аніме-критики банально не існує, умовно на тому ж MAL чи Anilist нема пари сотні "сертифікованих" критиків чия б оцінка обговорювалась як альтернатива оцінці "простого народу".
Не можу погодитися про прямо правдивість західних критиків. Багато в кого дуже суб'єктивно. Найгірше те, що всі актори, сценаристи і режисери підписують контракти зі студіями на певну кількість фільмів і потім вже не дуже впливають на вибір того, чим займатимуться далі. А критики роблять вигляд, що цієї проблеми не існує, гноять дотичних і хоронять їх кар'єру. Реальний вибір є лише в дуже відомих, а до цього часу спробуй доживи(
@@schogla так я не про правдивість їх тверджень, а про те що вони просто існують, їх думка є в масовому публічному просторі і обговорюється (от навіть в цьому відео згадані фільми і книги що не сподобались критикам), а такого поняття як професійний аніме-критик взагалі не існує в природі))
@@воваомелюх-к8о Може це і добре. Аніме потрібно любити, а не критикувати. І вихід на широку аудиторію йому скоріше шкодить, бо "норміси" стають все більшою проблемою.
мені інколи здавалось що про дохлів демонів дедеде знаю леше 40 челів що лайкали озвічку та 4-5 едитерів , ціво побачити відео про це аніме
У мене просто ця манґа є)
а чому постулюється, що персонаж який змінюється має обов'язково акцентувати на своїх емоціях?
у нас є приклади творів без виразного акценту на емоціях однак зі змінами персонажів: той же Лайт з зошита смерті, Геральт з книг Сапковського, Двайт Шрут з Офісу, Юкі Нагато з Меланхолії Харухі Судзумії.
Ці персонажі не кидаються вам емоціями в обличчя, їх зміни чітко видно за їх діями, оціночними судженнями щодо одних і тих же речей/персонажів і т.д.
можливо людям-критикам не подобаються статичні персонажі тому що вони підходять більше для розважальної і нескладної літератури, ЦА якої вони не є?
у таких творах нічого не відволікає від сюжету, ніяких дилем перед персонажем не стоїть, можна спокійно насолодитись історією
водночас динамічні персонажі доносять думки, ставлять питання і дають відповіді. динамічний персонаж це кожен з нас і жива людина, бо люди з часом змінюються.
за таким персонажем цікаво слідкувати, не тільки за сюжетом навколо нього. якщо персонаж однаковий у всіх трьох актах історії, після кожної арки і т.д. - треба ну дуже цікавий сюжет аби виправдати таку статичність, інакше за чим тут слідкувати і чому тут співпереживати?
Так я про це і кажу. Звісно, не кожен статичний персонаж є хорошим. Але нам можуть показувати ГГ, який не повинен проходити якийсь довгий шлях, щоб протистояти несправедливості, надзвичайним подіям і т.д. Тобто історія вже починається з моменту його правильної реакції. Поганими бувають і динамічні персонажі. Проблема в їх прописаності, а не в особливостях їх виду)
Мене і справді бісить статична ГГ Сейлормун
Але я раз за разом передивиляюсь це аніме 😂
Мене Сейлормун не бісить) трохи дурненька історія, але тепла і рідна))
А може люди попутали термінологію і під статичними персонажами мали на увазі пустих героїв? Люди часто неправильно вживають терміни.
В творах не рідко можна зустріти протагоніста, який зроблений так, щоб кожен міг поставити себе на його місце. Такий собі майст з Fate/Grand Order, просто пусте місце, а не особистість. Не люблю таких персонажів. Це все одно, що якись стовп, який перенесли із заднього фону в центр кадру, і змушують і на нього дивитися всю історію
Ні, мені писали коментарі за персонажів, які навіть не є статичними, а перехідними варіантами до динамічного. Але на думку багатьох: замало динаміки - значить погано. Я майже ніколи не роблю поверхневих висновків, чи ви забули, що я зануда?)
@@schogla у вас я не сумніваюся. А от думка суспільства - це дуже відносна річ. І жоден перфекціоніз чи занудство не в силах здолати цю відносність
Виклик прийнято)))
@@schogla 😂😂😂
Ото-то-то! А ще бувають персонажі суто для фансервісу. Й мене лякає, як їх часом облизують... Наприклад, саме такий персонаж постійно псує манґу "Темний дворецький" - Чарльз Ґрей. Господи Боже, як же я ненавиджу цю порожнисту наволоч... Яна його створила винятково задля зацікавлення дівчат середнього і старшого шкільного віку, бо більше він там не робить НІЧОГО. Тільки змій боїться й добрих людей дратує. Тож навіть найгірше прописані, проте справді потрібні персонажі набагато ліпші за такі яскраві фантики, в які автори й авторки загортають гидкі какавельки! (Цю назву я свиснула у Влада Сторітелера, до речі, й раджу зацінити його канал.) Натомість фанатки люто ненавидять Елізабет Мідлфорд (Лізі) з цієї самої манґи. А за що? Правильно: за те, що це дівчина, яка просто намагається відповідати суспільним вимогам, підтримувати свого нареченого й мусить постійно стримувати свої справжні емоції через суспільні "норми" вікторіанської епохи. А насправді аж до кінця арки з Сіріусом, коли гг зривається, тільки Лізі і її старший брат поводяться природньо і їх точно можна визнати живими людьми! Та й міняється Лізі чітко відповідно до ситуації. Проте нащо нам продумана героїня зі глибоко трагічною долею, яка вперто бореться зі всіма бідами, аж доки не опиняється в безвиході? Ні, ліпше молімося на придурка, в чиїй душі живе сингулярність! (Якщо він узагалі має душу...) Тож, на жаль, нині автори часто підпадають під спокусу збагачення й віддають перевагу не круто прописаним персонажам, а тупому фансервісові.
А як ви думаєте, чи можна вважати супергероїв в серіалу «Хлопаки» статичними? Як на мене вони відрізняються від шаблонних персонажів тих самих DC або MARVEL. Чи може я не вловив суть, чому персонажа можна вважати статичним?
Хоумлендер мав би бути статичним, але його змінили, бо актор старіє. Решта залишені динамічними. Найбільш динамічний в коміксі Бучер, але він теж в серіалі зазнав змін, тому не знаю, чим його арку завершать)
Там насправді дуже цікава історія в коміксі, серіал не вивозить цього. Раджу. Там сюжет схожий на серію романів Пісні льоду та полум'я, де екранізація перестала справлятися вже у другому сезоні) От дуже подібна історія в плані ГГ.
@@schoglaнажаль Пісню льоду і полумʼя я не осилив, тільки першу книжку колись прочитав і вже навіть не пам’ятаю що там було, мене в той час захопив Барнхард Хеннен зі своїми книжками і Енн Маккефрі з її вершниками Перна, тож я якось оминув Мартіна
Так, історія дуже затягнута і недописана, її не раджу)
Після цього відео стало цікаво, а Наруто це статичний чи динамічний персонаж? Мабуть, раз мені важко визначитися статичний, але ніби ні...
Я Наруто бачила всього дві серії 😈
статичний. Він протягом аніме не змінює свої цілі, та не починає по іншому дивитись на світ та вирішення проблем (хоча ситуації були, як битва з Пейном). А от Саске - динамічний. Спочатку в нього ціль помститися, він імпульсивний, ненавидить свого брата, до Конохи відноситься нейтрально. Але в другій половині змінює повністю свої цілі, стає більш стриманим, брата знову полюбив, а Коноху хоче винищити. Якось так
Ну от, можна вже не дивитися)))
@@schogla завжди будь-ласка)
@@schogla вау, я вражений
Скажіть мені будь ласка що таке Драгон Бел
Поліція вимови?)
Цікаве відео)