Якщо ви людина похилого віку , в вас є нерухомість де ви живете ніколи за часи свого життя не втрачайте цей дар, живіть у спокою в своєму житлі аж до самоі смерті. Нехай родичі зачекають , все одно доглядати вас немає кому. Запамʼятайте це як Отче наш
Колись давно чула таку рiч - нiколи не треба йти зi свого дому, доки ноги носять. В чужому домi ти завжди зайвий. А те, що тi родичi, у яких ти станеш жити, скористаються грошима вiд продажу твого дому, вони i забудуть. А тобi весь час будуть дорiкать зайвим шматком хлiба. Тримайтеся свого дому до останнього.
@@Natalia-nr5dc Та да... Мама им зарплату в евро перегоняет каждый месяц, а, оказывается, их кинули... Вам не смешно? А потом мать с заработков возвращается, а детки денежки пристроили, мамино жилье продали и говорят: Обратно езжай, сама заработаешь .. Знаю, у мамы-то проще на шее сидеть, чем самим в ту Италию ехать зарабатывать...
@@Natalia-nr5dc патамушта " дєті" вважають: мама - банкомат оплачує :науку,квартиру, весілля, хрестини, знов хрестини, онучкам в школу і до школи, онучкам інститут, онучкам житло... Онучкам весілля... І так до скону.. Що відчувають діти та родаки:- а ми тебе туди не посилали!" Бо гола ср@к@ та злидні, що погнали жінку на заробітки, дуже скоренько забуваються.. Тому що , на відмівну решти "трудових мігрантів", в нас переважно ідуть жінки.. А чоловікі- теж ідуть ..але дуууже рідко..бо " тонка чоловіча психіка" не придатна до такого стресу..
Я не згодна.Дорослі діти повинні самі собі заробляти гроші, а батьки, якщо можна, то відкладувати собі, бачите, як в житті все не предбачено.Коли батьки себе поважають, то й діти їх поважають, і оця сліпа любов до дітей ,робить їх інвалідами по життю, і чим раніше батьки їм це покажуть і роз'яснять, тим краще буде для всіх.❤❤А краще писати завіщання,і краще жити в будинку для похилих людей, чим дивитися, як втомлено злиться діти і внуки, це теж батьківський егоїзм, коли ми думаем, що діти обязани.І краще пам'ятати, не створи собі кумира, не на небі, не на землі.❤❤❤
Коли є гроші, то все дуже добре закінчується Невідомо що було б ,коли б не було спадку ?Ця історія-велика рідкість в житті.Не тіште себе ілюзіями,що може з вами таке статись,не дай бог ,коли залишитесь без нікого і нічого.Ця історія-як рослина рідкісна,яку заносять до червоної книги Будьте реалістами.
Відчувається надуманість сюжету, все насправді набагато гірше: Ніякого спадку, ані доброї Інни, жахливі умови в будинку перестарілих. Єдина надія на Божу кару
Наші сусіди були дуже добрі люди,Куліш Жінка народила 16 дітей.Не всі вижили ,були красиві і веселі Ще в 50роках один по одному влаштувались в Мінську..Моя мама їздила до них в Мінськ купувати гарні речі,якраз народився наш братик,а там вже були речі для немовлят І от вговорила діти переїхати до них в Мінськ.Хату продали приїжджій людині.Потім через 2роки повернулися,дали за свою хату в 2рази більше і доживали,радіючи,в своїх хаті
Доки можеш жити сама, живи. Не всiм везе з родиною, яка буде пiклуватися. Треба, по-перше, свiй норов стримувати, якщо з'iхалися з дiтьми. Вони не потребують наших порад. Життя дуже змiнилося. Не завжди буде так, як ми собi cпланували. Iнодi зi стороннiми людьми можна краще почувати себе нiж з рiдними. Головне не впадати в жалiсть до себе. В Бiблii написано Павлом, що вiн навчився почувати себе задоволеним тим, що мае. ( Фiлiп'янам 4:11). Бажаю всiм триматися за Господа нашого, Iiсуса Христа.❤❤❤
@@annadedyshyn9780 А дім для літніх - не вихід. Бо державного дому в черзі не всі можуть дочекатися, а комерційні дуже дорого коштують, з зарплати не заплатиш, з пенсії той поготів
Мені 62 і я прошу свою дочку на повному серйозі: дуже тебе прошу, якщо я доживу до того віку, коли виживають з розуму, не мучся, здай в будинок стариків. Не мучся, прошу тебе дуже. Сама так кажу, бо добре знаю що це таке: жити із старою людиною, яка втратила розум. Це страшне.
Нам треба надіятися на краще , знаходити собі якесь заняття, щоб мати від того задоволення та вже тепер думати, як себе поводити. Мої старенькі були чудові.Моя бабуся прожила 91 рік при пам'яті та в роботі.В останній день свого життя нашаткувала велику діжку капусти , та й каже: змерзлая, полізу на піч зігрітися.Там і заснула навіки.Мама не дожила до старості, а от свекруха за два роки до смерті злягла.Але навіть лежачою була мені порадницею та підтримувала морально. Хай Бог дарує й нам усім розумну і тиху старість.🙏
Ви що таке говорите, навіщо вас здавати кудись! Просто самим треба подумати, де і як Ви хочете бути, нехай це буде щось яскраве, не дуже дороге. Відпускайте дітей та онуків - на волю, їм треба життя будувати, яким ми не жили, тому наш досвід їм тільки заважатиме. Просто думаєте про радісне, тоді вони проходитимуть. А ні , то просто любіть Себе!
@@ЮрийТроцько дякую, я казала про глибоку старість, коли людина втрачає розум. Я це бачу щодня, на жаль. Моя мати така і ми всі мучимось. Я то її не здам, само собой, але живу з відчуттям, що я у вічному рабстві. На жаль. А чого ви вирішили, що я тримаю дітей біля себе? У них є квартира в місті. Війна тримає їх тут, а не я.
Проблема вічна. Люди всі сили і здоров'я віддають забезпечуючи сім'ю, ростять дітей, старіють і стають зайвими, заважають своїм дітям. В кращому випадку живуть самі, в гіршому- з сім'єю дітей або онуків доживають. Може, й справді, прийшов час на державному рівні вирішувати цю проблему. І спочатку, це не жалюгідні пенсії за сумлінну роботу.
Ключове слово-" доживають".. Бо 60+років= завийся в простирло та відповзай в бік цвинтаря".. Бо скільки там того лишилося Бо скільки там тобі треба.. Бо ти - вже стара.. Дякувати Богу, що є змога побачити на власні очі, що то то не так! І спробувати ЖИТИ ПО ПОВНІЙ..
Якби не рекламували те ,,добро'',- життя в пансіонатах( будинках для престарілих) як за кордоном так і в нас, саме краще бути з нормальною родиною і в рідних стінах. І нічого теперішнім молодим людям списувати своїх батьків в будинки престарілих, пояснюючи зайнятістю і ін. Наші молоді батьки були ще більш загружені роботою і ін клопотами, але дітей любили, лелеяли останнє віддавали для дітей, але в будинки для дітей не здавали, за винятком ( рідко ) особливих обставин.
Не треба ідеалізувати наших предків. При союзі дитбудинків було не менше, ніж зараз. І люди були різні, не кращі і не гірші, ніж зараз. Не треба ідеалізувати минуле.
@@ВасильВасиль-н7ц Ідеалізувати не треба. Просто поважати і свої обов'язки по відношенню до батьків ні на кого не перекладати. Бо Ваші діти в Вас вчаться відноситися до літніх...
Це в нас так закладено з часів СССР,а ось в Європі,літні люди навпакі хочуть і проять дітей оформити їх до будинку літніх людей.Так і клуб за інтересами,і спілкування з собі подібними. Це в нас прийнятно щоб діти доглядали батьків до смерті.
Так закладено споконвіку, що діти мають доглянути батьків до вічного спочинку.І в Європі старенькі живуть в своїх домівках поки годен і в дома пристарілих йдуть в крайності, це досить дороге задоволення.І якщо пенсія невелика, то діти мусять платити.Ніхто не знімає відповідальності з дітей.На рахунок спілкування, то як піде--бо в багатьох деменція, депресія і різні інші хвороби.Оповідаю те що бачила і чула.Добре там де нас немає.
У Європі батьки не метушаться так над своїми дітьми до самої смерті . І не продають своє житло,залишаючись на вулицях,аби догодити внукам. Там кожен сам за себе і собі. От що ви забули сказати
@@РаїсаАбдулкаві Не всім це по кишені. В нас теж таке є, але в часному порядку, в мене подруга доглядає літню бабусю, робота така, готує, прибирає, годує, розважає, гуляє, миє. Але ж не у всіх є гроші заплатити, і залишити роботу не можуть, бо сім'ю годувати треба, ту ж бабусю...
А ДІТИ БАЧИЛИ І АІДЧУВАЛИ.ЛЮБОВ ДО ТИХ МАТЕРІВ ,ЯКІ ЇЗДИЛИ ПО .ІТАЛІЯХ, ЧЕХІЯХ І Т.Д.А ДИТИНІ ПОТРІБНА МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ.А З ЧАСОМ ЦЯ ЛЮБОВ МАТЕРІ ЗНИКАЄ І ДИТИНА ДЛЯ МАТЕРІ СТАЄ ЧУЖОЮ.
@@ОльгаМикитюк-с9ы Працювати звичайно їдуть, коли діти вже дорослі, їм теж, звичайно, потрібна любов, але ж не за рахунок материнського життя. І взагалі, тут зовсім інша ситуація: бабуся і дідусь вкладали в онука всю свою любов, він в сім'ї виріс
@@ninazadyraka6515 Різні бувають матері, різні бувають діти. В даному випадку так і було, бабуся з дідусем все віддали онукові. І нічого не отримали...
А вы особисто жили цілий вік з деспотичними батьками, а потім з психічно хворою матір'ю після смерті батька? Не мали власного життя ніколи, а тепер баба втратила кепку геть. А характер лишився егоїстичний. Я нікуди її не здала, само собою. Але відчуваю, що мене ще до народження продали в рабство цій сімейці.і виходу нема. Років мені уже немало, нерви за життя стріпані вкрай, поки бабу доглянути, жити вже буде ніколи. Дуже прикро. А ви кажете. Казати можна, особливо коли тебе не стосується.
Що ви мелете в коментарях? Вам не треба і віку доживати, ви вже вижили з ума, якщо так говорите. Навіщо тоді дітей народжувати, щоб не було від кого допомоги одержувати? Дітей народжують і ростуть, щоб віку доживати при їхній підтримці і допомозі.!!!!
Залишилася без житла,живу у дочки.То кажуть,якщо щось не влаштовує,збирай манатки і на вихід!А вони вночі кричать,матюкаються!А мені майже 75,тиск...Жити не хочеться і подітися нікуди...
За будинки для літніх людей діти повинні платити і великі гроші, ніхто безплатно там старих не утримує якщо є діти. Я б з задоволенням перейшла в будинок для літніх : окрема кімнатка, кухонька, санвузол. Їдальня, якщо немає здоров'я готувати. В будинку перукарня, чергує медсестра... Такі будинки для літніх навіть в багатій Європі коштують дорого, не для всіх доступні. А зв'язувати дітям руки своєю неміччю не хочу.
Дуже співчуваю що старша пані " повелася" на "солодкі обіцянки".. " обіцянка-цяцянка.." Молоді наші досить " бавлені" та вважають, що старші( батьки та бабусі) -"отработаний матеріал".. Бо ті " старші люди" не мають свого життя та вважають що головне- бути " корисним" для сім'і, і з усих сил стараються догодити.. Але за те-ноль вдячності, бо то сприймається як щось "належне".. Живуть чужим життям.. Сумно.. Ж
Дім без людини нічого не вартий, а людина, яка дожила до певного віку найкраще почуватиметься в компанії таких самих людей, де догляд кваліфікований і на високому рівні, а діти і внуки по черзі відвідують і приносять смаколики, це правда!!! Для себе хотіла б в років 70 - жити в такому будинку для старих, але не думаю, що доживу до пенсії...
Треба міняти менталітет українців, не знають вони, як живуть в Європі,там молоді йдуть в самостійне життя, а старі забезпечують свою старість не нав'язуючи себе дітям. не все так погано і з Антоніною, треба просто прийняти своє життя окремо від онука ще й хамить онукові, значить не була вона такою ''конфеткою'' в сім'ї онука. А про спадок- лишні вигадки!
Ви себе чуєте?Про який менталітет тут можна говорити? Спадок , чи ні, а бабця з дідусем замінили йому ьатьків, не віддали в інтернат.А менталітет зміниться в українців тоді, коли в них буде такий рівень життя як в Європі.В першу чергу треба бути людяним.
@@КатеринаКілик-р7г В першу чергу треба забезпечити себе гідним життям, як в Європі, і кожен повинен це зробити собі сам, а не вирощувати собі дітей для того, щоб тебе обслуговували на старість, на те є відповідні служби- прибиральники, доглядальники, медсестри, няньки, опікуни і вони тебе обслужать. за оплату, або за будинок в оплату, так роблять за кордоном і не морочать голову дітям та онукам, хоч їх і виховали!
От доживете до літнього віку, здадуть вас дітки в дім престарілих, щоб ,як ви кажете не мішали, тоді що скажете, немає в онука совісті, зовсім немає, навіщо було продавати бабусин дім?.
@@bonnysize4815 А любов? Його ж не здали в дитячий будинок, хоча не думаю, що двом старим людям було легко підіймати онука. Виховували, годували, одяг, взуття, книжки купували, собі в усьому відмовляли, які в селі гаразди... Але ж не кинули... А тут бабцю кинув, тягарем стала. Його діти в нього навчилися - також в будинку для літніх життя закінчить... Якщо доживе
Якщо ви людина похилого віку , в вас є нерухомість де ви живете ніколи за часи свого життя не втрачайте цей дар, живіть у спокою в своєму житлі аж до самоі смерті. Нехай родичі зачекають , все одно доглядати вас немає кому. Запамʼятайте це як Отче наш
Колись давно чула таку рiч - нiколи не треба йти зi свого дому, доки ноги носять. В чужому домi ти завжди зайвий. А те, що тi родичi, у яких ти станеш жити, скористаються грошима вiд продажу твого дому, вони i забудуть. А тобi весь час будуть дорiкать зайвим шматком хлiба. Тримайтеся свого дому до останнього.
Просто класс купи собі совість Дякую
Навіть гроші дала на ту совість.
Оповідання просто суперове ,отаке життя.
Дуууууууже гарна розповідь.Бабуся дуже правильно поступила.
Розповiдь гарна, повчаюча. Головне, що, наpештi, украiнською мовою. I прочитано дуже гарно.
Дякую, дуже зворушлива історія.❤
Чудова, сумна і історія. Ткпер не тільки на онуків, але і на дітей немає надії, У всіх своє життя, усі зайняті....
😢😢😢
Дякую, хвилююча розповідь з добрим справедливим кінцем.
Так завжди говорили старенькі ,не втрачати свою рідну хату і це правда.
Спасибо за красивый и прекрасно прочитанный рассказ.
Таких історій в Україні,на жаль,дуже багато..Я знаю жінок,які в Італії працювали,все дітям віддавали..Але любові чи співчуття від дітей не бачилми
Потому что дети думают, что их бросили...
@@Natalia-nr5dc Та да... Мама им зарплату в евро перегоняет каждый месяц, а, оказывается, их кинули... Вам не смешно? А потом мать с заработков возвращается, а детки денежки пристроили, мамино жилье продали и говорят: Обратно езжай, сама заработаешь .. Знаю, у мамы-то проще на шее сидеть, чем самим в ту Италию ехать зарабатывать...
@@Natalia-nr5dc патамушта " дєті" вважають: мама - банкомат оплачує :науку,квартиру, весілля, хрестини, знов хрестини, онучкам в школу і до школи, онучкам інститут, онучкам житло...
Онучкам весілля...
І так до скону..
Що відчувають діти та родаки:- а ми тебе туди не посилали!"
Бо гола ср@к@ та злидні, що погнали жінку на заробітки, дуже скоренько забуваються..
Тому що , на відмівну решти "трудових мігрантів", в нас переважно ідуть жінки..
А чоловікі- теж ідуть ..але дуууже рідко..бо " тонка чоловіча психіка" не придатна до такого стресу..
@@АнатолийСмаглов марна справа щось пояснювати цій пані..
Я не згодна.Дорослі діти повинні самі собі заробляти гроші, а батьки, якщо можна, то відкладувати собі, бачите, як в житті все не предбачено.Коли батьки себе поважають, то й діти їх поважають, і оця сліпа любов до дітей ,робить їх інвалідами по життю, і чим раніше батьки їм це покажуть і роз'яснять, тим краще буде для всіх.❤❤А краще писати завіщання,і краще жити в будинку для похилих людей, чим дивитися, як втомлено злиться діти і внуки, це теж батьківський егоїзм, коли ми думаем, що діти обязани.І краще пам'ятати, не створи собі кумира, не на небі, не на землі.❤❤❤
Коли є гроші, то все дуже добре закінчується Невідомо що було б ,коли б не було спадку ?Ця історія-велика рідкість в житті.Не тіште себе ілюзіями,що може з вами таке статись,не дай бог ,коли залишитесь без нікого і нічого.Ця історія-як рослина рідкісна,яку заносять до червоної книги Будьте реалістами.
Дуже гарна історія
Чудова розповідь і хороший та справедливий фінал.
Дякую!!!! Чудове оповідання!!! Давайте ще!!!!❤❤❤
Відчувається надуманість сюжету, все насправді набагато гірше: Ніякого спадку, ані доброї Інни, жахливі умови в будинку перестарілих. Єдина надія на Божу кару
Ніколи не потрібно іти із свого будинку і жити дома.
Наші сусіди були дуже добрі люди,Куліш Жінка народила 16 дітей.Не всі вижили ,були красиві і веселі Ще в 50роках один по одному влаштувались в Мінську..Моя мама їздила до них в Мінськ купувати гарні речі,якраз народився наш братик,а там вже були речі для немовлят І от вговорила діти переїхати до них в Мінськ.Хату продали приїжджій людині.Потім через 2роки повернулися,дали за свою хату в 2рази більше і доживали,радіючи,в своїх хаті
Доки можеш жити сама, живи. Не всiм везе з родиною, яка буде пiклуватися. Треба, по-перше, свiй норов стримувати, якщо з'iхалися з дiтьми. Вони не потребують наших порад. Життя дуже змiнилося. Не завжди буде так, як ми собi cпланували. Iнодi зi стороннiми людьми можна краще почувати себе нiж з рiдними. Головне не впадати в жалiсть до себе. В Бiблii написано Павлом, що вiн навчився почувати себе задоволеним тим, що мае. ( Фiлiп'янам 4:11). Бажаю всiм триматися за Господа нашого, Iiсуса Христа.❤❤❤
❤😂🎉Це розповідь -Казка!Цікава!Але так повинно бути!Але це в нас таке тільки в уяві!Престарілі будинки -для тих хто має гарні спадки!
Старі люди,нікому не потрібні,дім для старих,саме краще ❤❤😢
Потрiбнi, дуже потрiбнi! Спросiть тих, хто утратив батькiв
@@annadedyshyn9780 А дім для літніх - не вихід. Бо державного дому в черзі не всі можуть дочекатися, а комерційні дуже дорого коштують, з зарплати не заплатиш, з пенсії той поготів
Дуже дотепно !
Мені 62 і я прошу свою дочку на повному серйозі: дуже тебе прошу, якщо я доживу до того віку, коли виживають з розуму, не мучся, здай в будинок стариків. Не мучся, прошу тебе дуже. Сама так кажу, бо добре знаю що це таке: жити із старою людиною, яка втратила розум. Це страшне.
Нам треба надіятися на краще , знаходити собі якесь заняття, щоб мати від того задоволення та вже тепер думати, як себе поводити.
Мої старенькі були чудові.Моя бабуся прожила 91 рік при пам'яті та в роботі.В останній день свого життя нашаткувала велику діжку капусти , та й каже: змерзлая, полізу на піч зігрітися.Там і заснула навіки.Мама не дожила до старості, а от свекруха за два роки до смерті злягла.Але навіть лежачою була мені порадницею та підтримувала морально.
Хай Бог дарує й нам усім розумну і тиху старість.🙏
Большие деньги надо платить за частные.доматак.что живите.долго.и занимайтесь.физкультурой
@@НатальяМихайлина-ю3ы 🤣у меня 30 соток огорода. В селе. Так что физкультуры мне хватает)
Ви що таке говорите, навіщо вас здавати кудись! Просто самим треба подумати, де і як Ви хочете бути, нехай це буде щось яскраве, не дуже дороге. Відпускайте дітей та онуків - на волю, їм треба життя будувати, яким ми не жили, тому наш досвід їм тільки заважатиме. Просто думаєте про радісне, тоді вони проходитимуть. А ні , то просто любіть Себе!
@@ЮрийТроцько дякую, я казала про глибоку старість, коли людина втрачає розум. Я це бачу щодня, на жаль. Моя мати така і ми всі мучимось. Я то її не здам, само собой, але живу з відчуттям, що я у вічному рабстві. На жаль. А чого ви вирішили, що я тримаю дітей біля себе? У них є квартира в місті. Війна тримає їх тут, а не я.
Проблема вічна. Люди всі сили і здоров'я віддають забезпечуючи сім'ю, ростять дітей, старіють і стають зайвими, заважають своїм дітям. В кращому випадку живуть самі, в гіршому- з сім'єю дітей або онуків доживають. Може, й справді, прийшов час на державному рівні вирішувати цю проблему. І спочатку, це не жалюгідні пенсії за сумлінну роботу.
@@nataliparanko305 Думаю, краще вже самим, чим з такими онуками. А на державному рівні воно б добре, тільки кому ж ми, літні, потрібні...
Ключове слово-" доживають"..
Бо 60+років= завийся в простирло та відповзай в бік цвинтаря"..
Бо скільки там того лишилося
Бо скільки там тобі треба..
Бо ти - вже стара..
Дякувати Богу, що є змога побачити на власні очі, що то то не так!
І спробувати ЖИТИ ПО ПОВНІЙ..
Гарно придумано,буває таке в житті,але пішла в засвіти не примирившись із рідними.
@@ЛюдмилаГалущинська Вони бабці відцуралися, обманом до себе забрали, хату рідну продали, то, думаю, втратили право називатися рідними
Якби не рекламували те ,,добро'',- життя в пансіонатах( будинках для престарілих) як за кордоном так і в нас, саме краще бути з нормальною родиною і в рідних стінах. І нічого теперішнім молодим людям списувати своїх батьків в будинки престарілих, пояснюючи зайнятістю і ін. Наші молоді батьки були ще більш загружені роботою і ін клопотами, але дітей любили, лелеяли останнє віддавали для дітей, але в будинки для дітей не здавали, за винятком ( рідко ) особливих обставин.
Не треба ідеалізувати наших предків. При союзі дитбудинків було не менше, ніж зараз. І люди були різні, не кращі і не гірші, ніж зараз. Не треба ідеалізувати минуле.
@@ВасильВасиль-н7ц Ідеалізувати не треба. Просто поважати і свої обов'язки по відношенню до батьків ні на кого не перекладати. Бо Ваші діти в Вас вчаться відноситися до літніх...
дякую❤❤❤❤
АМІНЬ!! Слава БОГУ!!!
От тільки "біль" в українській чоловічого роду. Тож не від болі, а від болю.
І ще: щастя далеко не завжди знаходить хороших людей.
Але ж хочеться, щоб хоч в цій оповідці було власне так?
Це в нас так закладено з часів СССР,а ось в Європі,літні люди навпакі хочуть і проять дітей оформити їх до будинку літніх людей.Так і клуб за інтересами,і спілкування з собі подібними. Це в нас прийнятно щоб діти доглядали батьків до смерті.
Так закладено споконвіку, що діти мають доглянути батьків до вічного спочинку.І в Європі старенькі живуть в своїх домівках поки годен і в дома пристарілих йдуть в крайності, це досить дороге задоволення.І якщо пенсія невелика, то діти мусять платити.Ніхто не знімає відповідальності з дітей.На рахунок спілкування, то як піде--бо в багатьох деменція, депресія і різні інші хвороби.Оповідаю те що бачила і чула.Добре там де нас немає.
У Європі батьки не метушаться так над своїми дітьми до самої смерті . І не продають своє житло,залишаючись на вулицях,аби догодити внукам. Там кожен сам за себе і собі. От що ви забули сказати
90% не так.
А вы знаете сколько стоит в америке дом для пожилых с проживанием нормальным? 200000 доларов в год
Неправда що заграницею старі люди хочуть в будинок пристарілих вони беруть собі доглядальницю
В Европі діти наймають няньок щоб доглядали своїх батьків і платять за це У нас немае такого Бідні дідусі і бабусі😢
@@РаїсаАбдулкаві Не всім це по кишені. В нас теж таке є, але в часному порядку, в мене подруга доглядає літню бабусю, робота така, готує, прибирає, годує, розважає, гуляє, миє. Але ж не у всіх є гроші заплатити, і залишити роботу не можуть, бо сім'ю годувати треба, ту ж бабусю...
Бабуся, супер!!!!!!
А ДІТИ БАЧИЛИ І АІДЧУВАЛИ.ЛЮБОВ ДО ТИХ МАТЕРІВ ,ЯКІ ЇЗДИЛИ ПО .ІТАЛІЯХ, ЧЕХІЯХ І Т.Д.А ДИТИНІ ПОТРІБНА МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ.А З ЧАСОМ ЦЯ ЛЮБОВ МАТЕРІ ЗНИКАЄ І ДИТИНА ДЛЯ МАТЕРІ СТАЄ ЧУЖОЮ.
@@ОльгаМикитюк-с9ы Працювати звичайно їдуть, коли діти вже дорослі, їм теж, звичайно, потрібна любов, але ж не за рахунок материнського життя. І взагалі, тут зовсім інша ситуація: бабуся і дідусь вкладали в онука всю свою любов, він в сім'ї виріс
Що ти знаєш про то?
Хто ти така, щоб судити тих, хто " іздив по тих Італіях"?..
Не правда,я знаю таких матерів,які все життя положили на навчання дітей,дбали не про себе,а тільки про своїх дітей,але ...
@@ninazadyraka6515 Різні бувають матері, різні бувають діти. В даному випадку так і було, бабуся з дідусем все віддали онукові. І нічого не отримали...
А чим поганий наш український ме нталитет,повага до родини(як старших так і молодих)
А вы особисто жили цілий вік з деспотичними батьками, а потім з психічно хворою матір'ю після смерті батька? Не мали власного життя ніколи, а тепер баба втратила кепку геть. А характер лишився егоїстичний. Я нікуди її не здала, само собою. Але відчуваю, що мене ще до народження продали в рабство цій сімейці.і виходу нема. Років мені уже немало, нерви за життя стріпані вкрай, поки бабу доглянути, жити вже буде ніколи. Дуже прикро. А ви кажете. Казати можна, особливо коли тебе не стосується.
@@НаталияОрлова-ю5д а Ви впевнені що немає деспотів в їнших націй,тільки українці батько деспод,мати дура?
@@НаталияОрлова-ю5д В кожного з нас свій тягар. І Ваш, можливо, не самий тяжкий. Уявіть, що, наприклад, паралізована людина відчуває...
Самій не смішно?
Про той " менталітет" -чула, що існує..
@@НаталияОрлова-ю5д співчуваю..
Дуже!
Не треба старих людей, переселяти.Хай живуть у своїх помешканях, доки зможуть себе утримувати.
А і в найкращіх будинках погано : можуть дати снотворне на2 -3 діб , це часто ,це факт .
Це так в мене сусідка виростила троє дітей чоловік помер дітям хати построїла квартира ,а сама нікому непотрібна .
Пробачте,ви чули від других,які там непобували,велика кількість пооти,дуже пошиоено на старіть окремо жити імати наглядницю.
Які казки. Автор ніколи не був в будинках пристарілих.
Рiзнi бувають будинки та рiзнi люди, якi обслуговують старих
❤❤❤
Нещасливі в наш час старенький ,але і діти,яки не мають сім'ї,вимушені виростати в дітюудмнку. Яке майбутнє можна чекати в державі
Що ви мелете в коментарях? Вам не треба і віку доживати, ви вже вижили з ума, якщо так говорите. Навіщо тоді дітей народжувати, щоб не було від кого допомоги одержувати? Дітей народжують і ростуть, щоб віку доживати при їхній підтримці і допомозі.!!!!
Ага, дуже хочуть😢
Залишилася без житла,живу у дочки.То кажуть,якщо щось не влаштовує,збирай манатки і на вихід!А вони вночі кричать,матюкаються!А мені майже 75,тиск...Жити не хочеться і подітися нікуди...
За будинки для літніх людей діти повинні платити і великі гроші, ніхто безплатно там старих не утримує якщо є діти. Я б з задоволенням перейшла в будинок для літніх : окрема кімнатка, кухонька, санвузол. Їдальня, якщо немає здоров'я готувати. В будинку перукарня, чергує медсестра... Такі будинки для літніх навіть в багатій Європі коштують дорого, не для всіх доступні. А зв'язувати дітям руки своєю неміччю не хочу.
Совість не купується,і не продається.
Таким голосом і з такою дикцією можна робити лише оголошення про прибуття поїзда,а не читати такі історії .Це все одно,коли людина без слуху співає!
Сто процентів!
Читання , ніяке...😢
Може не читання нервує,не голос а правда?
Чи пробували прочитати краще?
А хіба совіть можна купити?!...
История хорошая, но чтец, никуда не годится
Що посієш........ те й пожнеш.......,.
Семидесятирічні жінки доглядають італійських сеньор, а ви описуєте не знати кого.
Дуже співчуваю що старша пані " повелася" на "солодкі обіцянки"..
" обіцянка-цяцянка.."
Молоді наші досить " бавлені" та вважають, що старші( батьки та бабусі) -"отработаний матеріал"..
Бо ті " старші люди" не мають свого життя та вважають що головне- бути " корисним" для сім'і, і з усих сил стараються догодити..
Але за те-ноль вдячності, бо то сприймається як щось "належне"..
Живуть чужим життям..
Сумно..
Ж
Дім без людини нічого не вартий, а людина, яка дожила до певного віку найкраще почуватиметься в компанії таких самих людей, де догляд кваліфікований і на високому рівні, а діти і внуки по черзі відвідують і приносять смаколики, це правда!!! Для себе хотіла б в років 70 - жити в такому будинку для старих, але не думаю, що доживу до пенсії...
9
Треба міняти менталітет українців, не знають вони, як живуть в Європі,там молоді йдуть в самостійне життя, а старі забезпечують свою старість не нав'язуючи себе дітям. не все так погано і з Антоніною, треба просто прийняти своє життя окремо від онука ще й хамить онукові, значить не була вона такою ''конфеткою'' в сім'ї онука. А про спадок- лишні вигадки!
Ви себе чуєте?Про який менталітет тут можна говорити? Спадок , чи ні, а бабця з дідусем замінили йому ьатьків, не віддали в інтернат.А менталітет зміниться в українців тоді, коли в них буде такий рівень життя як в Європі.В першу чергу треба бути людяним.
@@КатеринаКілик-р7г В першу чергу треба забезпечити себе гідним життям, як в Європі, і кожен повинен це зробити собі сам, а не вирощувати собі дітей для того, щоб тебе обслуговували на старість, на те є відповідні служби- прибиральники, доглядальники, медсестри, няньки, опікуни і вони тебе обслужать. за оплату, або за будинок в оплату, так роблять за кордоном і не морочать голову дітям та онукам, хоч їх і виховали!
Неблагодарность самая плохая черта в человеке
Бабця не хамила, она сказала правду, а хам ее внук и его жена
От доживете до літнього віку, здадуть вас дітки в дім престарілих, щоб ,як ви кажете не мішали, тоді що скажете, немає в онука совісті, зовсім немає, навіщо було продавати бабусин дім?.
Дивна бабуся! Внук їй нічого не винен!
Доживете до ii вiку, поговоримо
А хату?
@@bonnysize4815 А любов? Його ж не здали в дитячий будинок, хоча не думаю, що двом старим людям було легко підіймати онука. Виховували, годували, одяг, взуття, книжки купували, собі в усьому відмовляли, які в селі гаразди... Але ж не кинули... А тут бабцю кинув, тягарем стала. Його діти в нього навчилися - також в будинку для літніх життя закінчить... Якщо доживе
Жаль ,що вона його в дітбудинок не здала!А за хату сусіди б доглянули!
Тебе теж здадуть!Тоді і заспіваєшь по іншому
Не вздумай переезжать, а то окажешься на улице.