Якби мені сказали завтра "Облиш думки про неi ти. Забудь, і думати не варто. Бо може більше не прийти". Сказав би я: "Ніхто про те не знає - Бо зливою чи вітром пролетить. А може, білим снігом закружляє, Вона мене не може не любить". Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце ліг. Нехай розкажуть про розлуку, Я не повірю, так і знай. Я підніму, як крила, руки, І полечу за небокрай. Я буду тим, що є для тебе сонце, Я буду тим, що в серці назавжди. Постукаю я тихо у віконце. Я знаю, що мені відкриєш ти. Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце ліг... Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце, Що на землю і на серце, Що на землю і на серце ліг.
Если бы мне сказали завтра "Оставь же мысли о ней ты. Забудь, и думать уж не стоит. Ведь может больше не прийти". Я бы сказал: "Никто о том не знает - Ливнем иль ветром пролетит. А может, белым снегом закружит, Она меня не может не любить". Прикоснись, обними, в этом нету вины. Мы давно уже ждали весны. Пусть тепло рук твоих вмиг растопит белый снег, Что на землю и на сердце лег. Пусть расскажут о разлуке, Я не поверю, так и знай. Я подниму, как крылья, руки, И улечу за край земли. Я буду тем, что для тебя солнце, Я буду тем, что навсегда в сердце. Постучу я тихо в окошко. Я знаю, что мне откроешь ты. Прикоснись, обними, в этом нету вины. Мы давно уже ждали весны. Пусть тепло рук твоих вмиг растопит белый снег, Что на землю и на сердце лег. Прикоснись, обними, в этом нету вины. Мы давно уже ждали весны. Пусть тепло рук твоих вмиг растопит белый снег, Что на землю и на сердце, Что на землю и на сердце, Что на землю и на сердце лег.
Якби мені сказали завтра
"Облиш думки про неi ти.
Забудь, і думати не варто.
Бо може більше не прийти".
Сказав би я: "Ніхто про те не знає -
Бо зливою чи вітром пролетить.
А може, білим снігом закружляє,
Вона мене не може не любить".
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце ліг.
Нехай розкажуть про розлуку,
Я не повірю, так і знай.
Я підніму, як крила, руки,
І полечу за небокрай.
Я буду тим, що є для тебе сонце,
Я буду тим, що в серці назавжди.
Постукаю я тихо у віконце.
Я знаю, що мені відкриєш ти.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце ліг...
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце,
Що на землю і на серце,
Що на землю і на серце ліг.
Спасiбо
Если бы мне сказали завтра
"Оставь же мысли о ней ты.
Забудь, и думать уж не стоит.
Ведь может больше не прийти".
Я бы сказал: "Никто о том не знает -
Ливнем иль ветром пролетит.
А может, белым снегом закружит,
Она меня не может не любить".
Прикоснись, обними, в этом нету вины.
Мы давно уже ждали весны.
Пусть тепло рук твоих вмиг растопит белый снег,
Что на землю и на сердце лег.
Пусть расскажут о разлуке,
Я не поверю, так и знай.
Я подниму, как крылья, руки,
И улечу за край земли.
Я буду тем, что для тебя солнце,
Я буду тем, что навсегда в сердце.
Постучу я тихо в окошко.
Я знаю, что мне откроешь ты.
Прикоснись, обними, в этом нету вины.
Мы давно уже ждали весны.
Пусть тепло рук твоих вмиг растопит белый снег,
Что на землю и на сердце лег.
Прикоснись, обними, в этом нету вины.
Мы давно уже ждали весны.
Пусть тепло рук твоих вмиг растопит белый снег,
Что на землю и на сердце,
Что на землю и на сердце,
Что на землю и на сердце лег.
Спасибо
Прекрасно.Благодарю. 🌹 🌹 🌹 ❤