Теж одного дня вирішила, що не хочу навіть вдома спілкуватись російською (у громадських місцях перейшла на українську з 24). Не відчула ніяких особливих незручностей, окрім роздратування через росіянізми, яких не уникнути на початку. Хоча останній раз використовувала українську в школі на екзаменах, мені 36, і взагалі не жила в Україні понад 10 років. Тому мене дивують люди, навіть зовсім не старі, які скаржаться, що їм це дуже важко
я перейшла 8 років тому, коли мені було 54! увесь цей час слухаю і читаю все виключно українською... читаю сучасну українську літературу...переосмислюю класичну , говорю українською і розумію як це прекрасно! ...і як багато я втратила... дякую! і тепер я точно знаю - все російське вбиває! і хороших руЗьких не буває!
Я народилася в оркостані, коли мені було 5, сім'я переїхала у Луганськ. Я почала вчити українську ще до школи, бо, по-перше, навіть попри те, що я була мала, в мене було розуміння, що ти маєш знати мову країни, у який живеш, по-друге, це було просто цікаво. Школа та українські канали укріпили мої знання і в мене не було жодних проблем з українською. Але, звичайно, усі навкруги говорили росіянською. Батьки українську не вчили, просто з часом трошки стали розуміти через телебачення. Коли українська стала обов'язковою у держ структурах, де вони працювали, вони стали ватою, почали звати путіна і ненавидіти біндєравцев. Це яскравий приклад того, як росіянська пропаганда використовує язик як зброю.Після 14 року намагаюсь якомога більше говорити українською і вважаю себе українкою. Отака історія.
@@kulturtrigger З Луганська у 11 році переїхала до Харкова, потім до Києва. Зараз у Варшаві чекаю на перемогу, дуже хочу повернутися до Києва, але з двома котиками у підвал не побігаєш, а їх безпека для мене на першому місті.
В дитинстві була повністю російськомовною, вперше почула українську в 6 років в садочку і для мене це був перший культурний шок в житті) Потім відкриття історії мовних репресій і те, що переважна більшість моїх предків насправді були україномовними підштовхнули також перейти на українську. Пам'ятаю реакцію моєї комуністичної бабусі на мою заяву, що тепер моя рідна - це українська 😁 Повністю не переходила, бо Київ, всі друзі російськомовні і просто було важко не перемикатися на російську... але потім війна в 2014 році, україномовна подруга і я нарешті перейшла повністю, ще й парочку людей на світлий бік переманила)
З дитинства спокійно володів двома мовами. Вдома розмовляв виключно українською, а на вулиці часто були російськомовні діти, тому легко перемикався. Але потім приїхав до Києва і став переважно російськомовним. декілька років тому, свідомо зробив вибір перейти на виключно українську. Тому що зрозумів, що мова це зброя.
Аж до щему радію читаючи коментарі усіх хто свідомо перейшов на українську. Низький уклін вам. Продовжуйте навіть коли важко, бо з цих перших важких кроків і відбудовується національна свідомість. Щире дякую.
Я даже в якийсь період часу був українофобний і вважав, що мені не потрібна українська мова. Моєму житті було на 80% все виключно російською. Тепер я радикально топлю зате, щоб в Україні абсолютно всі спілкувалися і створювали контент тільки українською. Я за те, щоб в Україні було таке відношення до мови, як в Польщі наприклад.
Народився і виріс в Криму. До 17ти років в побуті української взагалі не чув. 20+ років з україномовними співбесідниками спілкуюся українською, Вже якусь кількість років споживаю тільки україномовний контент. В громадських місцях - виключно українською. Стоїмо!)
Народився в Сумах в російськомовній сім'ї. В побуті розмовляв лише російською, але симпатизував всьому українському. Пам'ятаю як у нас в класі з'явився хлопець з селища біля Сум і він говорив суржиком. Його за це цькували, але я його підтримував і з ним намагався говорити українською. Коли я поїхав в Київ в університет, то хотів перейти на українську (типу мене там ще ніхто не знає і не буду хапати здивованих поглядів), але сили волі не вистачило :( В 2012, коли був мовний майдан, приймав у ньому участь, ночував біля українського дому. Одного разу подумалось: як так, що я стою за мову, але при цьому сам говорю російською? З того моменту я більше ніколи не говорив російською ні з ким. Принципово. За кордоном, де знають російську (Грузія, Литва, Єгипет), говорив тільки англійською, щоб не давати причини просувати наратив про російську як мову міжнародного спілкування.
Народився у російськомовній родині в Одесі, українську вивчав не всі з 10 класів школи. Почав переходити на українську у 28 років, а у 32 повністю перейшов.
Я народилася в Одесі, батько говорив рос.м., мама була з україномовного села, але перейшла на рос.м., щоб зійти за свою. А мене так часто відправляли на село до бабусі, що я не пам'ятаю, якою мовою почала говорити раніше. Знаю, що в років 5 я вже знала, що це 2 різні мови, і перемикалася, бо садок був в Одесі, і в школу пішла там само. А пізніше ми переїхали в мамине село, і, схоже, це закріпило моє українство, за що я вдячна долі. Я не відчуваю себе "адеситкою" взагалі, хоча і живу тут. За можливості переходжу на українську (особливо на роботі), але повноцінно нема з ким розмовляти і мені некомфортно вести бесіду двома мовами 🙁
В моєму оточенні наразі теж багато людей, хто спілкується російською. І справді, інколи важко сприймати інформацію однією мовою, а відповідати іншою. Але я не здаюсь і ,навіть, свої влоги записує українською, щоб було якомога більше україномовного контенту 🇺🇦
Моєю першою мовою була російська, українську вперше почула у 4 роки від моєї бабусі із Вінниччини. Взагалі, бабуся, завдяки своїй освіченості та проукраїнській позиції, прищепила мені любов до всього українського. У школі довгий час була двомовною, але чим більше дізнавалась про нашу культуру та історію, тим більше відчувала чужорідність російської. Врешті решт, у 13 - 14 років я та моя найкраща подруга вирішили повністю перейти на українську мову у спілкуванні, проте ще довгий час я знаходилась у російському інформаційному просторі й, відповідно, багато інформації споживала російською. У 2018-му відкрила для себе всесвіт оригінального українського контенту і потреба у російському (вторинному і доволі посередньому) зникла.
класно, коли є компанія) так легше. щодо історії - так, власне, людина, яка добре вчила в школі історію, не може не розуміти, що таке російська мова і як вона опинился на наших землях...
Все життя мешкаю в Києві. З дитинства розмовляв виключно російською мовою, мав цілком російськомовне оточення (родина, однокласники, друзі). Українською володів, але спілкуватися нею було доволі важко. Починаючи з 14 років починав перші несміливі спроби заговорити українською, проте вони не тривали довше ніж дві-три доби. Особисто мені в ті роки було доволі складно перейти на українську, напевно, як через відсутність україномовних людей в моєму оточенні, так й через несприйняття цих моїх спроб моїм оточенням. Проте все змінилося у 18 років, коли вступив на історичний факультет до Шеви. Завів собі україномовних друзів в університеті й впродовж двох місяців мені нарешті вдалося повністю перейти на українську мову. Відчував доволі значний тиск, особливо з боку колишніх однокласників, проте тоді я для себе вже твердо вирішив, що хочу бути україномовним. Тож тепер вже як чотири роки спілкуюся виключно українською)
Я з Луганська, вся сім'я російськомовна, але у 2014 році свідомо перейшла на українську мову задля самоідентифікації. І дякую за відео! Дуже люблю дізнаватися про відомих митців, які теж обрали для себе українську :)
Щоразу, коли зустрічаю "новонаверненого" україномовного, почуваюся так, ніби Матуся народила нову сестричку або братика. Моя Сім'я зростає. Дякую вам за це, Нові.
Дякую за ваші відео 💚 дуже цікава тема. Я родом з Сумської обл. І там я розмовляв суржиком, але оточення тисло і вимагало більше російської... Одні казали що українська і навіть суржик це сільські мови, не справжні, вигадані і чогось в маленькому містечку з 70тис населенням було дуже великою образою, якшо тебе назвали селюком... Прямо дуже... При цьому російська подавалася як крута, правильна, доросла... Тому я намагався в підлітковому віці говорити російською + нажаль через дурних батьків я жертва секти, і там теж суто російська мова, хоча мені більше подобалася українська... Потім в 20 десь я переїхав в Одесу. Ну а тут взагалі зросійщене місто, навіть суржик рідко чув... Ба більше, поки не запрацювали нормально мовні закони, то тут і реклама і товари в магазині - все на російській здебільшого ... Тому я поступово зовсім перейшов на російську ( Але зараз, з початком повномасштабної війни, ми з партнером намагаємося перейти на українську) все більше і більше на ній говоримо, навіть почали забувати російські слова 😁 Але тут катастрофічно не вистачає, в нашому оточенні, ще таких людей... Всі знайомі продовжують говорити російською в основному, хтось намагається теж більше використовувати українську і це приємно, але є пару знайомих які все ще дивляться російську пропаганду🌚 + мер у нас громадянин свиногор'я... Переходити на українську важко, але потрібно і важливо, бо Одеса - це Україна)
Я у вас вірю, головне не піддаватися на провокації! Одеса 🇺🇦 у мене там родичі живуть! Я коли була там то говорила українською і ніхто мені нічого не казав! В російськомовних спитаєте то де почка? А де олія і мастило?
Дякую за відео! Для мене українська - рідна мова. Російською почав розмовляти в університеті. До речі, вступний іспит з математики став для мене також іспитом з російської, адже окремі терміни були для мене незнайомі та доводилось здогадуватися про їх значення. Повернувся до української під час Помаранчевої революції, коли усвідомив, що маю право говорити так, як мені зручно, а не підлаштовувати ся до зросійщеного оточення.
Нещодавно був в київський книгарні "Сяйво Книги", і потрапив на їх мовні курси. Там стільки людей 50+ які хочуть перейти на українську. На це так приємно було дивитись.
Дякую за цікавий контент❤. Я - україномовна з народження. Читаю стільки прекрасних коментарів про перехід на українську і аж гордість перевнює за наших людей😊
Я перейшла на українську, коли народила дитину. Зрозуміла, що ніхто окрім мене не навчить її мові предків. Її бабусі та їхні сусідки розчулюються, коли чують, як онука до них колядує чи щедрує - згадують своє дитинство, хоча самі вже давно не спілкуються українською в повсякденному житті.
8:53 Моя особиста історія щодо моєї українізації трішки дивна. Сам я з Донецька (який вважається російськомовним містом), але моє спілкування взагалі було обмежено (з батьками не жив, у школі цькували, та постійні переїзди, де я деякий час був на Полтавщині та Києві). З 2014 року мене батьки забрали на росію і я вимушен був вивчати російську. Якщо російська для мене було мовою фатуму, безпомічності та величі абстрактної "Великой России", то українська була мовою культури, як античної так і сучасної, з дитинства я дивився ТБ-передачі, кіно, деякі телесеріали та мультиплікації в українському перекладі, музика українською (особливо сподобались гурти Друга ріка та Мертвий півень). Повністю у своїй свідомості я перейшов таємно на українську, ще досі перебуваючи на росії, напередодні війни коли я зрозумів, що з цими людьми я нічого спільного здебільшого не маю.
Сам із Донецька і перша мова російська, але завжди там вчився в українських школах, українська мова ніколи не буда для мене чужою, але родина на 100% росмовна. Із родичами російською спілкуюся (після 24 лютого вже не спілкуюся), інше моє життя повністю україномовне, польськомовне якезавгодномовне, тільки не рососісямовне))))
Дякую за цікавий ролик! В моїй родині українською не говорив ніхто, хоча родичі україномовні є. Сам же я вивчав Мову ще з дитячого садочку. Потім україномовна школа, де я навіть співав у народному хорі. Проблем з двомовністю ніколи не було: в побуті я користувався російською, за необхідності переключався на українську. Статті писав українською, вірші і сценарії - переважно російською. Спроб перейти повністю на українську було 3-и. Перший раз у 2011 році - зустрів непорозуміння в родині. Потім в 13-му - тут же зацькувало російськомовне оточення. Та і в цілому до 18-го року у Харкові україномовні сприймалися як приїжджі або з околиць, або зовсім з центрально-західних регіонів. Перейти на мову вдалося лише з 3-ї спроби: з березня 2022-го частіше в сім'ї говорили українською, а з квітня - повністю на українську, інколи переключаючись на російську для деяких друзів та бабусі. З середини травня навіть з суто російськомовними, котрі "не савсєм панимают мову" говорю виключно українською. Мої учні та студенти намагаються не відставати - теж спілкуються зі мною українською, навіть якщо не дуже виходить. Вважаю, що треба розбити міт про "історічєскі сложившиєся" російськомовні території і врешті-решт формувати нову генерацію, позбавлену зросійщення!
Я із дня народження - Українка. Нею і залишусь до .... . Хоча проживала у Дніпрі - 50 років. Але, ніколи не забувала рідну мову, а говорила тільки нею. Дуже дякую за розповідь і пояснення про УКРАЇНІЗАЦІЮ. Дуже радію , що прийшов час , щоб Україна стала українською, а не продовженням кацапії. Браво каналу! Україна понад усе!
я зростав у Миргороді, там закінчував російську школу, з друзями і братом говорив російською, але навчився і полюбив українське в собі. тепер я пропагандист української пісні і радіо ведучий. живу в Львові!!
В ранньому дитинстві я була російськомовна, потім була україномовна через школу та середовище, потім знову перейшла на російську після ВНЗ, і з 24-го остаточно перейшла на українську. Тепер нарешті прийшло усвідомлення цінності рідної мови і її важливості❤❤❤
Я з Чернігова, де рівень зрусичення високий. Перейшла на українську після повернення з Польщі три роки тому, потім рік жила у Львові і навичка була активно закріплена. Далі в Києві з цим проблем не було. В рідному Чернігові все було складно. Зараз, мама каже, все більше іде дерусифікації на малій батьківщині. Прямо зараз вимушено живу в Німеччині. Серед переселенців рівень української дуже низький, приблизно 15-20% максимум. Це бентега. Але я навколо себе збираю такі середовища і при мені всі говорять українською.
Мені 26, почала перехід на українську рік тому. За пару днів до вторгнення я перейшла повністю. Я з київської російськомовної родини, я багато часу проводила з бабусею росіянкою і все оточення було російськомовним. Але п’ять років тому я поїхала на навчання/роботу в Європу і задумалась хто ж я є. Почала цікавитися українською історією і літературою. Спершу не була готова до переходу, а коли наважилась рік тому, дуже соромилась що в мене погано вийде. Але поступово збільшувала відсоток української, і от після 5 місяців виключно української, я дуже рада що наважилась.
Я розмовляю наддіпряньським діалектом з вкрапленнями суржику з дитинства. Російську мову знаю з дитинства, вивчив, скоріше всього, з телевізору. В школі російську мову вчив тільки один рік, навчився писати "ы" і "жи, чи, ши - пишем только через и". Весь інший час вчили російську літературу на уроках зарубіжної літератури. В університеті попався викладач вищої математики, який розмовляє українською гірше ніж Азаров. Там я взнав, що "произведение" це не тільки "твір".
Замислився про переход на українську ще давно, але в російськомовному оточенні то було складно. З 24го лютого спілкуюсь виключно українською та відчуваю сором за 30 років зросіщеності...
Моє щире захоплення всіма українцями, хто перейшов на українську, незважаючи на російськомовне середовище! Живу в Ізмаїлі, повністю зрусійщине місто, нажаль. Тут, все ще, частіше почуєш болгарську, молдавську, ніж українську. А почувши українську, досі, питають: " а ви звідки приїхали?" Мій чоловік перейшов на українську -зовсім. Він військовий. Вдома спілкуюсь українською. Накопичую рішучість ,також, перейти на українську!❤
Перейшов того року коли навесні орда стягнула війська на кордоні. Намагався з 2010, дуже допомігло впровадження української в сфері обслуговування. Харків 🇺🇦
Моя родина розмовляла суржиком, тобто кількість українських слів у мові моєї родини за совєтські часи сильно зросла. Після оголошення незалежності спочатку мало що змінилось. З годом стала "підчищати" мою мову від росіянізмів і власне вчити літературну українську
Я виросла в українськомовному середовищі, розмовляю тільки українською. Російськомовне середовище на мене не впливає, бо маю мовну стійкість)) Радію, що так багато коментарів про повернення до української. Дякую!
Я з двомовного середовища. Але перша свідомо прочитана книга була українською. І я ще мабуть єдина людина яку вигнали з першого класу через українську мову. Так сталося, що дві чверті першого класу я ходила в українську школу, а з нового року ми переїхали й мене перевели до російської. І в мене тоді була величезна "проблема", я замість "и" писала "і". І це стало приводом для того щоб мене не переводити до другого класу. Уявляєте?. Взагалі то зараз я розумію, що я була шестирічною в класі семирічних дітей, та ще й мене туди запихнули чи не 34-м учнем, тож вчителька просто знайшла привід щоб здихатися незручної дитини. Але випадок зафіксовано🤨 Я ще будучи дитиною постраждала за мову. Отака історія. Якщо в кого виникли питання, то додам, що мене після третьої чверті перевели до експериментального класу. Експеримент був в тому, що шестирічні діти ходили що школи з розпорядком дня як в дитячому садочку. Тобто до обіду в нас були уроки, але по 30 хвилин, потім ми спали (в школі обладнали спальню) і потім після обіду й до вечора були творчі заняття. Мабуть лише через це батьки й погодились. Бо на той час я була цілком готовою до школи. Закінчила я ту ж таки російську школу, вільно переходжу з російської на українську і навпаки. Зараз переважно спілкуюся українською.
Я народилася в україномовній сім'ї. Мама говорила поліською говіркою. Перші книги були українською. Казки мама читала українською, білоруською, трошки російською. Ходила в українську школу. В шкільній бібліотеці зарубіжна література була переважно російською. На роботі у Києві спілкувалася російською перший рік, потім перейшла на українську. Вдома завжди спілкувалася українською. Сина прошу споживати контент українською або англійською.
Викладала в український школі математику. Вдома спілкувалися російською. Мама росіянка, бабуся , татова мама, говорила тільки українською. З 14 року, деколи ,використовувала російську, але 24 лютого все змінило.
Перейшла на українську після 24, сама з Маріуполя, дуже зросійщенне середовище. Бажання перейти на українську з'явилось завдяки хлопцю зі Львова, пробудив справжню жагу до рідної мови 💙💛❤🖤
Молодець! А в мене язик досі автоматично видає у відповідь на російське звертання російську ж відповідь. Дуже складно його стримати😉, хоч російською говорити зараз вже не просто некомфортно, а навіть гидко для себе
@@nnnnnn2668 у мене теж так було. Я заздрила знайомим, які не переходять на російську. А у мене ніяк 🥺 У сфері послуг було зробити це легко. Я принципово перестала переходити на російську. А після закону про функціонування мови - тим більше. Найважче з людьми, з якими знайомий і з якими звик говорити російською. А потім не перейшла раз, другий. І мені так легко стало. Так приємно. І назад вже не захотілось. Спробуйте - вам сподобається 😉 А ще цього року мені було б значно легше, бо після 24 майже не залишилось знайомих та друзів, що продовжують говорити російською 💙💛
Я українськомовна з дитинства. І щиро дивувалася, що є якась проблема з українською. Однак з часом зрозуміла, що то все моя бульбашка - у школі, потім студентстві. Рада, насправді, що я не зазнала значних утисків у своїй рідній мові, бо зараз маю змогу ще й спостерігати неймовірний розвиток українськомовного ютюбу. Дякую за ваш канал!)
Росіяни «освободілі» мене від російськомовності цього року. Не знаю, чому до 2022 я вважала, що мова на мій патріотизм не впливає, але тепер я певна, що повноцінним патріотом «російськомовний» українець бути не може. Не для срачу, це просто моя думка) дякую за це відео і контент на каналі, ви чудові 💛
Я родом з Полісся. Мама з Білорусії, тато українець. Вдома говорили поліським суржиком. Школу закінчила українську. Завжди вважала українську своєю рідною мовою. Знаю російську, оскільки використовувала її у спілкуванні з родичами з Білорусії. Свідома любов до української мови проявилася в універі. Я закінчувала Острозьку академію, а це найдавніший універ східної Європи. В універі у нас було дві робочі мови - українська та англійська. Я завжди дивувалася своїм однокласникам, які поїхали вчитися в Київ переходили у спілкуванні на російську. Зараз спостерігаю їх повернення у спілкуванні українською і так приємно чути рідну солов‘їну ☺️ Дякую за відео! Дуже цікаве та пізнавальне!
поліська говірка це топчик! як мед на вуха *_* (тільки я дозволю собі вас поправити - правильно казати - Білорусь, бо Білорусія то російська вигадка, як Молдавія замість Молдови)
Я вас слухала б,та й слухала! Сама до 15років навчалася і в спілкуванні мала українську мову,а потім переїхала до батька на Донбас і мене відлучили від рідної мови,а що більше за все болить,що на Донбасі українську мову називали "телячою",після 14року ,в російсько мовному середовищі,намагаюся спілкуватися виключно рідною українською мовою.Ваш канал,це бальзам для душі,безмежно вам вдячна.
Перейшла на українську 24-го лютого 2022 року, бо я гальмо, і раніше не доходило 🙄 Молодша дитина вже російську забула. Нехай вчить більш користі мови. Слава Україні! Привіт від людини з Донбасу :)
Дуже дякую за цінну інформацію. Ви прекрасна! Я україномовна, але з багатьма друзями раніше часто переходила на російську. Зараз з радістю спостерігаю як вони вчать нашу мову 🙏
Шановна Елло, дякую за цікаве,інформативне відео!Слава Україні! Смерть російській педерації!Я живу в Миколаєві,де більшість рускагаварящіх'' і це мене бісить.Намагаюсь перейти на українську,бо розумію,що ми всі повинні розмовляти українською,що мова окупанта особливо недоречна зараз і взагалі у мене відраза до всього рускаго.
Ставила на паузу саме відео лише тому, що хотіла почитати коментарі. От іноді виходжу на вулицю і чую навкруги одну російську мову. Так стає сумно. Тому читати такі історії неймовірно сильно піднімає дух і віру у світле майбутнє. Мені неймовірно сильно пощастило народитися і рости в не повністю русифікованому середовищі, тому я весь час спілкувалася українською (і трошки грішила суржиком, бо з Полтави) але споживала дуже багато медіа продуктів російською. Але із початком війни викреслила російську мову / контент / культуру повністю зі свого життя. Нічому російському немає місця в Україні. Тепер працюю над своїм словниковим запасом, адже роки споживання росіянського контенту мають неабиякий вплив на чистоту мови
Та не переймайтесь, мозок це не валіза, там місця вистачить на все, що ви забажаєте. Головне, практика, щоб ці знання не затирались з часом за відсутністю користування. Я знаю 4 мови, але нажаль забула зовсім шкільну французьку, наприклад. Закріпилось же саме те, над чим я свідомо працювала. В мене теж були думки "от нафіга я знаю стільки імпозантних російських слів, при цьому вимушена гуглити переклад українською. А потім зрозуміла: я просто поповнюю свій український словник. Само по собі знання російської нам аж ніяк не загрожує, якщо розглянути це без контексту. Але наше знання російської не означає, що наш культурний простір ми маємо ділити з росіянами. І робити реверанси подальшому зросійщеню України через збереження російського мовного простору на нашій території.
@@alyonaf1054 Це вам , молодим, так здається. З віком все важче щось втиснути в мізки. До того ж навчання потребує іншого ресурсу - часу. Переконана, що шкільна програма повинна бути звільнена від російської.
@@olenmask1727 ну будь ласочка, ну досить вже розповідати, нібито українську вам треба вчити з 0! Ні, не треба, бо всі ії вивчали в школах, раз, навіть у совку. І всі з нею стикались всі 30 років в Україні, бо це неминуче. Документація українською, новини, телепередачі, новорічні виступи президентів... Це не та мова, якої ви "не знаєте". Всі, я підкреслюю, всі українці ЗНАЮТЬ українську мову. Окрім, можливо, імігрантів з інших країн, але їх абсолютна меншість. І їм все одно треба буде вчити українську, якщо хочуть отримати громадянство. Бачила якось відео однієї кореянки, доньки імігрантів з Півн.Кореї до США. Вона згадувала, як тестувала свою бабусю перед іспитом з мови і історії США. Бабуся отримала громадянство. Ну, блін, зараз не 19 сторіччя, коли ми спостерігаємо хвилі емігрантів по всьому світу, які нормально вивчають мови і імплементуються у будь-яке суспільство - не на часі вже нам розповідати, що проживши в країні щонайменше 30 років, існують громадяни, які не знають мови і не спроможні у крамниці ковбасу собі купити. Зате як у Канаду емігрувати - обкладаються підручниками!
@@alyonaf1054 Щось я мабуть погано пояснила. Українська моя рідна мова, але російську я теж знаю з дитинства як рідну. І я проти двомовності, я проти російської в школах і дитсадках.
Дякую за роботу. Дуже цікаво.Українську знаю і люблю, хоч все життя говорила рос. Зараз тільки наша рідна. Хоч не можу зрозуміти, як можна не знати мови, проживаючі в Україні.
Перейшла на українську у 2014, маючи за плечими 61 рік виключно російськомовного життя. Складно, але можливе До речі, як донька військового, в школі була звільнена від вивчення української мови. Наша родина переїхала в Україну, коли я була в у 8-мому класі
Усім привіт! Моя історія переходу на українську мову і що з нею пов'язано. Сам з Луганщини, з шахтарського, в основному (в околицях люди говорили суржиком) російскомовного містечка Гірське. В родині усі розмовляли російською з регіональними особливостями. Трошки розповім вам зі своїх спогадів. Ще в дитинстві обурило, як хтось з дорослих почав мене виправляти: "Говори не цибуля і буряк а "лук" і "свєкла". Навіть зараз ледь пригадав, що по російську буряк це свєкла. Часто їздив до місцевого, дитячого табору, де на кожному заході грала пісня про Луганщину (то хіба був її неофіційний гімн). Запам'ятились слова : "Украина здесь начинается, солнце первым приходит к нам" і як щемило моє маленьке серденько при слові КОХАННЯ. Попри те, що табір був піонерській, знав про молодогвардійців, щороку ходили прибирати біля пам' ятника загиблим солдатам в мене - "радяньщина не викликала захвату". Можливо що в живих мав тільки одну бабусі, котра не проявляла до онуків уваги і не було кому насаджувати "вєлічія дєдов". До усіх свят ставився з дитинства скептично. Будь-то 9те травня, Пасха, Новий рік, бо вже тоді розумів, що для більшості людей це привід просто напитися. Вибачте за відхилення від теми, можливо комусь буде цікавий мій досвід. В школі не сказав би, що проявляв велику тягу до української мови, але в навчанні давалась легше ніж російська. Навіть їздив декілька разів на олімпіаду з української мови імені Яцика. В читанні книг - для мене не було різниця на якій мові вони написані. Телебачення допомагало зблизитися з українською. Пам'ятаю як під час перегляду з батьком наступних "мєнтов" вчитувався в субтитри. У підлітковому віці не замислювався ні про що, а в основному все критикував (пубертат він такий). В десятому класі поступив до Луганського військового ліцею. Там була вчителька української, котра в минулому році була класним керівником мого брата. Тому я докладав зусилля, щоб не впасти обличчям в бруд. Але мені подобалось навчання, бо отримував завдяки ньому дорогоцінну для мене увагу і похвалу. Навіть написав вірша у стилі Тараса Шевченка, напевно будучи під впливом його творчості, що тоді проходили за програмою. Як почалась війна, то повернувся додому і закінчив там одинадцятий клас. Навчання почали всередині осені, вибухи на горизонті не сприяли добре на настрій. Притаманний людям на сході скептицизм і віддаленість від культури, не давали чітко зрозуміти що відбувається. Якось інерційно здав ЗНО, вступив до харківського ВУЗа. У ВУЗі теж не склалось з формуванням чіткої позиції, стосовно політичної ситуації в країні і моєю ідентифікацією. Маючи сімейні і екзестенційні проблеми я занурився на декілька років в комп'ютерні ігри. Зацікавився політикою перед виборами в 2019 році. Дивився Гордона, Зеленського. Після виборів, познайомившись з політичною складовою нашого життя багато дивився російських блогерів. Навального, Каца, Варламова і т. п. Зараз я розумію, що вони це частина "руського міра", котрий навіть у ліберальних проявах не приведе ні до чого хорошого. Але на той момент, з їх відео я черпав базу для розуміння політичних цінностей. Потім на останньому курсі мені стало якось ніякого. Під час наступного емоційного кризису я зрозумів, що за 23 роки не маю фундаменту під ногами, стрижня. Треба з чогось було починати. І натрапивши на якесь відео в ютубі, про перехід на українську мову (хіба то був Максим Прадеус) я зрозумів в якому напрямку рухатись. Почав знайомитись з українським ютубом : Маркус, канал ім. Т. Г. Шевченка, Прадеус, Бігус, моє улюблене Телебачення Торонто і тим самим занурюватися і розуміння історії і душі своєї країни. Перейшов на українську у побуті, але протривало це не довго. Через три місяці, образившись на незаконні дії зі сторони харківського військкомату, пригнічений я повернувся до російської. Але україномовний контент залишився і потроху формував мої погляди. Коли почалось повномасштабне вторгнення, то я зрозумів, що з російською я попрощаюсь назавжди. Але не міг обрати момент. Від невпевненості, сором'язливості боявився починати говорити. Відмовившись від російськомовного контенту, я ще говорив російською. Остаточною краплею стала автобіографія Миколи Руденка. Я не міг собі більше дозволити говорити російською, не хотів нести в собі наслідки імперської і радянської влади знаючи через що пройшов мій народ. Вибачаюсь за такий масивний коментар і за помилки які допускаю. (Поганий в граматиці). Усім бажаю поступу, незламності, волі.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Дякуємо за коментар ) Канал насправді розрахований на різні аудиторії, тому час від часу контент буде міксуватися - зокрема, щоби підписані на контент одної теми користувачів мали змогу та мотивацію дивитися й наш звичний )
Лише після переїзду в Київ з Івано-Франківської області, я зрозуміла наскільки моя мова засмічена суржиком та русизмами. З того часу свідомо піддаю перевірці та чищу свою мову.
@@kulturtrigger ... 🤕🙄🤔 Діалектизми і сленг-ізьми краще вживати?!! 😴😟🤫 О ... файніссімо, О гарніссімо, О чудерніссімо... А мовні новоутвори? 😉😀😍 ... Головонько круговертькає, глазо--очицями блимкає скрізь вісляві ресницятки, а язицюра торохкає по зубоїжкам, під червоно-репними губомовками, аби щось не цвяхнути взаобрій інтелектуалістиності неспроможнявки... Ось і гребемо нишком свою сиВньообузу потилочку, шкребетками праворукості, засіяною останніми волосенятками, і слізотечіємо по запалості морщаністих щічках, згадуючи вприсядку про далееееку далеченьку младість... синьопирками чутливості думкастих право--лівошарів лобасто--черепушної голівоньки! О молодість молодість, куди ти жеребцем прокопитіла, де твоя чепурна волосиста грива розвіялася, куди кучерявості занепали?!! Тільки сяйво "досвіду" відсвічує маківкою, і мрії мрії мрії летять ластівками в глибинних просторах синьоокої красуні, що мимохіть кинула свій промінь взору блакиті в самісіньке серце , зачарувавши красою ... Такщо, ріднесенька Емма, -- словесні новоутвори спеціально для вас з відчайдушною скрамністю 😔😑!!! Бо, на превеликий жаль, мову жестів, слава Богу, ще не вивчив! Ваш закоханий 😍 блимкар... з повагою Щирою! 🙏 І квітами 💐🌹🌸🥀🏵️🌹🌻
Привет с юго-востока. Все життя розмовлял російською, українську вивчив в школі та по телевізору（Сімпсони й Друзі-вае лав）. Минулого року переїхав до Київа й там перешов на суржик. А в цьому році я, та декілька моїх товаришів, вирішили спробувати спілкуватись між собою українською. І так пів року й переписуємся українською, хоча розмовляти нею все ще важкувато.
Я сам полтавець. Змалу розмовляв по-московськи. Почав говорити по-українському в сімнадцять років, відвідавши Решетилівку й почувши там українську мову із уст своєї малої сестри. Тепер вивчаю українську філологію в ПНПУ ім. В. Г. Короленка.
Перейшла на Українську в грудні 2021 року. Як же вчасно. Все моє оточення російськомовне. Я з Дніпра. Гадаю про ватність чи совковість цього міста розповідати не потрібно. В грудні, повернувшись з навчання в Америці, я почала розмовляти українською. Скільки усього «приємного» я почула, не вистачить місця розповідати. Але мої принципи вже були незламні, та й чинити супротив усім моїм російськомовним родичам та знайомим було вкрай приємно. Пройшло 3 місяці, і з березня якщо вони самі не намагайються балакати українською, то хоча б відчувають сором за минулі вислови в мій бік. Є, звичайно, і досі непробивні ватники, але з ними в мене вже зв‘язку немає
Я нещодавно перейшла на українську, і підтримую українську латинку. Ce duže prosto. Virju, ščo ce majbutnje našoji movy! Koly my perejdemo na latynku, to raptom počnemo rozumity i pol's'ku, i čes'ku, i slovac'ku! 😍😘🙏🙏🙏😍💕❤️
розумієте, якщо ми перейдемо на латинку, то вже наступному поколінню буде недоступна ціла багатосотлітня письмова традиція. тут не так багато плюсів, як може здатися на перший погляд) є дуже багато націй, які взагалі свою абетку мають, але це не заважає їм інтегруватися у світ)
Щоб знати мову, її треба вчити. Навряд чи німець зрозуміє письмову французьку, тільки послуговуючись абеткою. Тут більше допомагає не абетка, а спорідненість мов. Японцям взагалі латинка не знадобилася, щоб стати могутньою державою. Ізраїльтяни відновили іврит - свою старозавітну мову, якою і в часи Христа вже не говорили. І ще варто пам'ятати, що це ми навчили москалів кирилиці, а не вони нас. А проти болгарів чи македонців ми нічого не маємо. Латинкою користуються історично ті слов'яни, які прийняли католицизм.
Для мене українська мова рідна, розмовляю нею з дитинства. Дуже тішить, коли люди переходять на українську, хочеться їх підтримати і сказати: продовжуйте! Нехай і з помилками, і суржиком, але продовжуйте, ви чудові!
Шановна Елло дякую за цікаву розповідь про відомих українців, яких почали забувати. Марко Вовчок пам'ятаю зі школи (1963-73). Продовжуйте! Це пробуджує у багатьох бажання спілкуватись на "Солов'їній"! Слава Україні!👍✌️🇺🇦
А я на свій сором, коли переїхала до Києва з Луцька, перейшла на російську, і лише з 2013 року я шокована війною свідомо повернулася до української. Дуже соромлюся свого такого меншовартісного світогляду, але зараз я пишаюся собою і тим, що мої сини теж абсолютно свідомо україномовні. Хоч тут не стратила
я з Донецьку та з дитинства спілкувалась російською, як і все моє оточення. в 2014 році ми переїхали до Києва, я залишила російську мову як якуь частинку своєї малої батьківщини у серці. зараз перейшла на українську з початку повномаштабного вторгнення. дуже сподіваюсь, що вже скоро ми повернемось у Донецьк і відновимо таке гарне квітуче українське місто
Дуже круто. Народився я у російськомовній сім'ї у Харкові. Але я так думав. Зараз пригадую не тільки характерну українську вимову, але й численні слова, словосполучення, вирази, які настільки органічно були у мові, що я сприймав як норму. Проте, негативного відношення до української мови не було, як і особливої любові. Але як протест робив спроби переходити на українську у школі та університеті. Якийсь період писав прозу та поезію виключно українською. З 2016 року почав читати переважно українською. І зараз, після 24 лютого, перейшли із сім'єю на українську. Донька швидко переключилась. Навіть для батьків це не стало проблемою, хоча вони ніколи особливо не читали та українську не вживали. Майже всі харківські друзі перейшли на українську і за кілька тижнів вже спілкуються на високому рівні. І сьогодні розумію, що так звана "російськомовність" у Харкові не більше ніж "англійськомовність" у Індії
Перейшла на українську на початку минулого року, просто прокинулася зранку з думкою чому я народившись і живучи в Україні, розмовляю російською. Я з Дніпропетровщини, регіон не дуже україномовний, батьки мої розмовляють російською, а українська була лише в школі на уроках та інколи в університеті. Про університет доволі цікаво, бо здобувала освіту в області перекладу (англ-укр) 🤷🏻♀️ Українською почала розмовляти лише коли офіційно влаштувалася на роботу, хоча там теж майже всі говорять російською, проте моя російськомовна керівниця зі мною розмовляє лише українською Елло, Ви неймовірна, дуже цікаво Вас слухати
2006 році перейшов на українську. Було нереально важко, адже все оточення було російськомовне. Було таке, що мене просили не мучатись і говорити "нормально".
57 років була посійськомовною.Коли почалася війна 2022го,з початку була наче прибита, розгублена...Навіть думати не могла. Тільки дивилася та слухала новини українською і плакала кожен день. А після Бучи зрозуміла, що не хочу більш ніколи розмовляти к@ц@пською. Але ж звичка...Іноді ще розмовляю.На все потрібен час. Слава Україні. 💙💛💙💛💙💛💙💛
стосовно митців що перейшли з російської на українську, є такий сучасний письменник-фантаст із Сіверськодонецька Володимир Кузнєцов. до 2014 він писав лише російською і видавався в рф, але, побачивши реакцію qassab'ів на окупацію Криму та Донбасу, зрозумів що не хоче мати з цим культурним простором нічого спільного. він казав, що його перші україномовні роботи редактори критикували за занадто «книжну» мову, але відтоді він добре відточив стиль. найвідоміша його робота - горор-роман «Заколот», що поєднує «тверду» наукову фантастику з лавкрафтіанськими міфами.
я народилася в р-іі але з дитинства чула українську та читала україньску літературу завдяки бабусі , навіть колі навчалася в р-й школі (але поки що мені дуже важко писати). Нажаль, мене ніхто не підтрімував у цьому, бо батьки обралі росийську для себе, але я завжди мріяла навчитися вільно розмовляти, писати українською, бо розуміла що дуже поважаю цю країну та культуру і хочу продовжіті вчіти культурну спадщіну хоча б через інтернет та підручники для школярів Україньска мова та спадщина це любов Дякую за відео! як завжди дуже цікаво
Я на українську не те що перейшов, а аж перескочив, у 30 років. Просто в один вечір на емоціях вирішив, що досі бути слизняком, хочу бути українцем.
В мене 2.5 років тому було так само. Одного дня вирішила, що все- тільки українською, не хотіла щоб син перемикання між мовами сприймав за норму
Теж одного дня вирішила, що не хочу навіть вдома спілкуватись російською (у громадських місцях перейшла на українську з 24). Не відчула ніяких особливих незручностей, окрім роздратування через росіянізми, яких не уникнути на початку. Хоча останній раз використовувала українську в школі на екзаменах, мені 36, і взагалі не жила в Україні понад 10 років. Тому мене дивують люди, навіть зовсім не старі, які скаржаться, що їм це дуже важко
Спогади Шевельова класні. Справили сильне враження.
Дякую за класний сюжет. Подобаєтесь мені дуже.
Кльово, що так. Такі імпульсивні рішення - це те, що нами рухає по-справжньому, так виривається назовні наша глибинна сутність )
я перейшла 8 років тому, коли мені було 54! увесь цей час слухаю і читаю все виключно українською... читаю сучасну українську літературу...переосмислюю класичну , говорю українською і розумію як це прекрасно! ...і як багато я втратила... дякую! і тепер я точно знаю - все російське вбиває! і хороших руЗьких не буває!
Чудово, щиро дякуємо вам за цей вибір!
вау 🔥
@@ellayevtushenko2052 україномовний з дитинства, але в радянські часи був двомовним і до 2002 року розмовляв інколи і російською.
❤👍👍👍👏👏👏
Я був російськомовним до 15 років, а потім під час майдану перейшов на українську.
Я народилася в оркостані, коли мені було 5, сім'я переїхала у Луганськ. Я почала вчити українську ще до школи, бо, по-перше, навіть попри те, що я була мала, в мене було розуміння, що ти маєш знати мову країни, у який живеш, по-друге, це було просто цікаво. Школа та українські канали укріпили мої знання і в мене не було жодних проблем з українською. Але, звичайно, усі навкруги говорили росіянською. Батьки українську не вчили, просто з часом трошки стали розуміти через телебачення. Коли українська стала обов'язковою у держ структурах, де вони працювали, вони стали ватою, почали звати путіна і ненавидіти біндєравцев. Це яскравий приклад того, як росіянська пропаганда використовує язик як зброю.Після 14 року намагаюсь якомога більше говорити українською і вважаю себе українкою. Отака історія.
ого. а де зараз живете?
@@kulturtrigger З Луганська у 11 році переїхала до Харкова, потім до Києва. Зараз у Варшаві чекаю на перемогу, дуже хочу повернутися до Києва, але з двома котиками у підвал не побігаєш, а їх безпека для мене на першому місті.
Я родом з Донецької обл і до семи років української не чула і не знала про неї, завжди думала,що той регіон повністю російськомовний
@@КсеніяКсеніна у Луганську. З неохотою, але спілкуюсь, бо "нам вже скоро помирати" і все таке.
Ви молодець, розумниця!!! 😍
Я був російськомовним до 20 років. Але потрапив у правильну компанію, так би мовити... Але не всім так пощастило...
так, середовище дуже багато важить
Типово, але чудово, що так
А я - україномовний від народження! :)))
Пощастило, не так як героям відео...
І мені пощастило із прадідами,дідами,батьками😄🤘✊🤝💪👍✌️🇺🇦
Нарешті хоч хтось))
В дитинстві була повністю російськомовною, вперше почула українську в 6 років в садочку і для мене це був перший культурний шок в житті)
Потім відкриття історії мовних репресій і те, що переважна більшість моїх предків насправді були україномовними підштовхнули також перейти на українську.
Пам'ятаю реакцію моєї комуністичної бабусі на мою заяву, що тепер моя рідна - це українська 😁
Повністю не переходила, бо Київ, всі друзі російськомовні і просто було важко не перемикатися на російську... але потім війна в 2014 році, україномовна подруга і я нарешті перейшла повністю, ще й парочку людей на світлий бік переманила)
З дитинства спокійно володів двома мовами. Вдома розмовляв виключно українською, а на вулиці часто були російськомовні діти, тому легко перемикався. Але потім приїхав до Києва і став переважно російськомовним. декілька років тому, свідомо зробив вибір перейти на виключно українську. Тому що зрозумів, що мова це зброя.
Саме так, мова - це зброя, це те, що є яскравим і явним показником ідентичності
Аж до щему радію читаючи коментарі усіх хто свідомо перейшов на українську. Низький уклін вам. Продовжуйте навіть коли важко, бо з цих перших важких кроків і відбудовується національна свідомість. Щире дякую.
Справді чудовий коментар!!!
Тільки "щире дякую", це калька з російської, а в українській "дякую" це дієслово, тому правильно буде: "щиро дякую" ;))
Я даже в якийсь період часу був українофобний і вважав, що мені не потрібна українська мова. Моєму житті було на 80% все виключно російською. Тепер я радикально топлю зате, щоб в Україні абсолютно всі спілкувалися і створювали контент тільки українською. Я за те, щоб в Україні було таке відношення до мови, як в Польщі наприклад.
Дякую вам за таке рішення!
Народився і виріс в Криму. До 17ти років в побуті української взагалі не чув. 20+ років з україномовними співбесідниками спілкуюся українською, Вже якусь кількість років споживаю тільки україномовний контент. В громадських місцях - виключно українською. Стоїмо!)
Народився в Сумах в російськомовній сім'ї. В побуті розмовляв лише російською, але симпатизував всьому українському. Пам'ятаю як у нас в класі з'явився хлопець з селища біля Сум і він говорив суржиком. Його за це цькували, але я його підтримував і з ним намагався говорити українською. Коли я поїхав в Київ в університет, то хотів перейти на українську (типу мене там ще ніхто не знає і не буду хапати здивованих поглядів), але сили волі не вистачило :(
В 2012, коли був мовний майдан, приймав у ньому участь, ночував біля українського дому. Одного разу подумалось: як так, що я стою за мову, але при цьому сам говорю російською? З того моменту я більше ніколи не говорив російською ні з ким. Принципово. За кордоном, де знають російську (Грузія, Литва, Єгипет), говорив тільки англійською, щоб не давати причини просувати наратив про російську як мову міжнародного спілкування.
чудова позиція. дякую, що поділилися!
Найвищий ступінь задоволення від мови ведучої і ведучого каналу, від нашої рідної мови! Велика подяка !!!
Народився у російськомовній родині в Одесі, українську вивчав не всі з 10 класів школи. Почав переходити на українську у 28 років, а у 32 повністю перейшов.
клас. ніколи не пізно)
Вибачте, а перейшли, мешкаючи в Одесі, чи переїхавши до столиці?
@@evgenhazard7237 в Одесі.
@@glebovchinnikov2940 ну, і як одесити реагують на "бандерівця"?
@@evgenhazard7237 всі питають звідки я приїхав)
Я народилася в Одесі, батько говорив рос.м., мама була з україномовного села, але перейшла на рос.м., щоб зійти за свою. А мене так часто відправляли на село до бабусі, що я не пам'ятаю, якою мовою почала говорити раніше. Знаю, що в років 5 я вже знала, що це 2 різні мови, і перемикалася, бо садок був в Одесі, і в школу пішла там само. А пізніше ми переїхали в мамине село, і, схоже, це закріпило моє українство, за що я вдячна долі. Я не відчуваю себе "адеситкою" взагалі, хоча і живу тут. За можливості переходжу на українську (особливо на роботі), але повноцінно нема з ким розмовляти і мені некомфортно вести бесіду двома мовами 🙁
В вас є чудова нагода закінчити цю мовну шизу, до 24 лютого це було складніше
А я от вперто не переходжу на російську у розмовах і помітив що згодом люди навколо починають переймати у мене українські слова. Раджу спробувати!
В моєму оточенні наразі теж багато людей, хто спілкується російською. І справді, інколи важко сприймати інформацію однією мовою, а відповідати іншою. Але я не здаюсь і ,навіть, свої влоги записує українською, щоб було якомога більше україномовного контенту 🇺🇦
@@user-nana_shopping МО-ЛО-ДЕЦЬ Нана!!!
@@glebovchinnikov2940 дякую, пробувала. мені некомфортно. простіше переїхати.
Моєю першою мовою була російська, українську вперше почула у 4 роки від моєї бабусі із Вінниччини. Взагалі, бабуся, завдяки своїй освіченості та проукраїнській позиції, прищепила мені любов до всього українського. У школі довгий час була двомовною, але чим більше дізнавалась про нашу культуру та історію, тим більше відчувала чужорідність російської. Врешті решт, у 13 - 14 років я та моя найкраща подруга вирішили повністю перейти на українську мову у спілкуванні, проте ще довгий час я знаходилась у російському інформаційному просторі й, відповідно, багато інформації споживала російською. У 2018-му відкрила для себе всесвіт оригінального українського контенту і потреба у російському (вторинному і доволі посередньому) зникла.
класно, коли є компанія) так легше. щодо історії - так, власне, людина, яка добре вчила в школі історію, не може не розуміти, що таке російська мова і як вона опинился на наших землях...
Все життя мешкаю в Києві. З дитинства розмовляв виключно російською мовою, мав цілком російськомовне оточення (родина, однокласники, друзі). Українською володів, але спілкуватися нею було доволі важко. Починаючи з 14 років починав перші несміливі спроби заговорити українською, проте вони не тривали довше ніж дві-три доби. Особисто мені в ті роки було доволі складно перейти на українську, напевно, як через відсутність україномовних людей в моєму оточенні, так й через несприйняття цих моїх спроб моїм оточенням.
Проте все змінилося у 18 років, коли вступив на історичний факультет до Шеви. Завів собі україномовних друзів в університеті й впродовж двох місяців мені нарешті вдалося повністю перейти на українську мову. Відчував доволі значний тиск, особливо з боку колишніх однокласників, проте тоді я для себе вже твердо вирішив, що хочу бути україномовним. Тож тепер вже як чотири роки спілкуюся виключно українською)
Я з Луганська, вся сім'я російськомовна, але у 2014 році свідомо перейшла на українську мову задля самоідентифікації. І дякую за відео! Дуже люблю дізнаватися про відомих митців, які теж обрали для себе українську :)
дякую за коментар!
Нещодавно перейшов на українську. Дуже подобається як звучить
Щиро дякуємо вам за це )
Щоразу, коли зустрічаю "новонаверненого" україномовного, почуваюся так, ніби Матуся народила нову сестричку або братика. Моя Сім'я зростає. Дякую вам за це, Нові.
так, чудове відчуття!)
Поєднали тих, хто перейшов на українську в різні роки. Це однозначно цікаво і на часі)
Дякую за ваші відео 💚 дуже цікава тема.
Я родом з Сумської обл. І там я розмовляв суржиком, але оточення тисло і вимагало більше російської... Одні казали що українська і навіть суржик це сільські мови, не справжні, вигадані і чогось в маленькому містечку з 70тис населенням було дуже великою образою, якшо тебе назвали селюком... Прямо дуже... При цьому російська подавалася як крута, правильна, доросла... Тому я намагався в підлітковому віці говорити російською + нажаль через дурних батьків я жертва секти, і там теж суто російська мова, хоча мені більше подобалася українська... Потім в 20 десь я переїхав в Одесу. Ну а тут взагалі зросійщене місто, навіть суржик рідко чув... Ба більше, поки не запрацювали нормально мовні закони, то тут і реклама і товари в магазині - все на російській здебільшого ... Тому я поступово зовсім перейшов на російську (
Але зараз, з початком повномасштабної війни, ми з партнером намагаємося перейти на українську) все більше і більше на ній говоримо, навіть почали забувати російські слова 😁 Але тут катастрофічно не вистачає, в нашому оточенні, ще таких людей... Всі знайомі продовжують говорити російською в основному, хтось намагається теж більше використовувати українську і це приємно, але є пару знайомих які все ще дивляться російську пропаганду🌚 + мер у нас громадянин свиногор'я... Переходити на українську важко, але потрібно і важливо, бо Одеса - це Україна)
Я у вас вірю, головне не піддаватися на провокації! Одеса 🇺🇦 у мене там родичі живуть! Я коли була там то говорила українською і ніхто мені нічого не казав! В російськомовних спитаєте то де почка? А де олія і мастило?
💛💙
Дякую за відео!
Для мене українська - рідна мова. Російською почав розмовляти в університеті. До речі, вступний іспит з математики став для мене також іспитом з російської, адже окремі терміни були для мене незнайомі та доводилось здогадуватися про їх значення. Повернувся до української під час Помаранчевої революції, коли усвідомив, що маю право говорити так, як мені зручно, а не підлаштовувати ся до зросійщеного оточення.
дякую за коментар!
Нещодавно був в київський книгарні "Сяйво Книги", і потрапив на їх мовні курси. Там стільки людей 50+ які хочуть перейти на українську. На це так приємно було дивитись.
І, до речі, вільних місць у групах уже нема. Пишуть, звертайтеся, допоможемо знайти аналогічні курси
класна книгарня, між іншим)
Дякую за цікавий контент❤. Я - україномовна з народження.
Читаю стільки прекрасних коментарів про перехід на українську і аж гордість перевнює за наших людей😊
дякую вам за коментар!
Я перейшла на українську, коли народила дитину. Зрозуміла, що ніхто окрім мене не навчить її мові предків. Її бабусі та їхні сусідки розчулюються, коли чують, як онука до них колядує чи щедрує - згадують своє дитинство, хоча самі вже давно не спілкуються українською в повсякденному житті.
класний стимул! дякую за коментар!
Я вам кланяюся за це, бо українці ті, в кого діти - українці.
Моя донька вирішила послуговуватися виключно своєю мовою, українською, і я щаслива цим!
8:53
Моя особиста історія щодо моєї українізації трішки дивна. Сам я з Донецька (який вважається російськомовним містом), але моє спілкування взагалі було обмежено (з батьками не жив, у школі цькували, та постійні переїзди, де я деякий час був на Полтавщині та Києві). З 2014 року мене батьки забрали на росію і я вимушен був вивчати російську. Якщо російська для мене було мовою фатуму, безпомічності та величі абстрактної "Великой России", то українська була мовою культури, як античної так і сучасної, з дитинства я дивився ТБ-передачі, кіно, деякі телесеріали та мультиплікації в українському перекладі, музика українською (особливо сподобались гурти Друга ріка та Мертвий півень). Повністю у своїй свідомості я перейшов таємно на українську, ще досі перебуваючи на росії, напередодні війни коли я зрозумів, що з цими людьми я нічого спільного здебільшого не маю.
Мертвий півень - то любов довіку :)
Нехай вам щастить
@@наталіякаганюк-й3ю накопичую гроші та інформацію щоб звідси втікти або хоча б щоб раптово не забрали воювати проти власної ж країни.
@@mentomor9961 бережіть себе.вам все вдасться
Фантастика! Щиро дякуємо за коментар і респект за позицію!
Сам із Донецька і перша мова російська, але завжди там вчився в українських школах, українська мова ніколи не буда для мене чужою, але родина на 100% росмовна. Із родичами російською спілкуюся (після 24 лютого вже не спілкуюся), інше моє життя повністю україномовне, польськомовне якезавгодномовне, тільки не рососісямовне))))
Дякую за цікавий ролик! В моїй родині українською не говорив ніхто, хоча родичі україномовні є. Сам же я вивчав Мову ще з дитячого садочку. Потім україномовна школа, де я навіть співав у народному хорі. Проблем з двомовністю ніколи не було: в побуті я користувався російською, за необхідності переключався на українську. Статті писав українською, вірші і сценарії - переважно російською. Спроб перейти повністю на українську було 3-и. Перший раз у 2011 році - зустрів непорозуміння в родині. Потім в 13-му - тут же зацькувало російськомовне оточення. Та і в цілому до 18-го року у Харкові україномовні сприймалися як приїжджі або з околиць, або зовсім з центрально-західних регіонів. Перейти на мову вдалося лише з 3-ї спроби: з березня 2022-го частіше в сім'ї говорили українською, а з квітня - повністю на українську, інколи переключаючись на російську для деяких друзів та бабусі. З середини травня навіть з суто російськомовними, котрі "не савсєм панимают мову" говорю виключно українською. Мої учні та студенти намагаються не відставати - теж спілкуються зі мною українською, навіть якщо не дуже виходить. Вважаю, що треба розбити міт про "історічєскі сложившиєся" російськомовні території і врешті-решт формувати нову генерацію, позбавлену зросійщення!
абсолютно згодна щодо міфу про "історічєскі сложилось"!
Я із дня народження - Українка. Нею і залишусь до .... . Хоча проживала у Дніпрі - 50 років. Але, ніколи не забувала рідну мову, а говорила тільки нею. Дуже дякую за розповідь і пояснення про УКРАЇНІЗАЦІЮ. Дуже радію , що прийшов час , щоб Україна стала українською, а не продовженням кацапії. Браво каналу! Україна понад усе!
Проживаючи 50 років у зросійщеному Дніпрі і при цьому спілкуватися тільки українською - це не те, що круто, це просто крутезно!
я зростав у Миргороді, там закінчував російську школу, з друзями і братом говорив російською, але навчився і полюбив українське в собі. тепер я пропагандист української пісні і радіо ведучий. живу в Львові!!
@@ellayevtushenko2052 дякую за вашу роботу!!
Україномовний з народження родом з Сумської області і люблю цим рвати шаблон людям із заходу 😄
В ранньому дитинстві я була російськомовна, потім була україномовна через школу та середовище, потім знову перейшла на російську після ВНЗ, і з 24-го остаточно перейшла на українську. Тепер нарешті прийшло усвідомлення цінності рідної мови і її важливості❤❤❤
які перипетії)) дякую за коментар!
Респект ведучій! Слава Україні і її захисникам! Смерть клятим ворогам і колаборантам
героям слава! дякую!)
Я з Чернігова, де рівень зрусичення високий. Перейшла на українську після повернення з Польщі три роки тому, потім рік жила у Львові і навичка була активно закріплена. Далі в Києві з цим проблем не було. В рідному Чернігові все було складно. Зараз, мама каже, все більше іде дерусифікації на малій батьківщині. Прямо зараз вимушено живу в Німеччині. Серед переселенців рівень української дуже низький, приблизно 15-20% максимум. Це бентега. Але я навколо себе збираю такі середовища і при мені всі говорять українською.
думаю, рівень української низький, бо виїжджають переважно зі східних і південних областей... але класно, що ви надихаєте інших своїм прикладом!
Говорив українською південного говору, потім російською, тепер літературною українською.
Супер. Але й суржик ми в жодному разі не засуджуємо
Мені 26, почала перехід на українську рік тому. За пару днів до вторгнення я перейшла повністю. Я з київської російськомовної родини, я багато часу проводила з бабусею росіянкою і все оточення було російськомовним. Але п’ять років тому я поїхала на навчання/роботу в Європу і задумалась хто ж я є. Почала цікавитися українською історією і літературою. Спершу не була готова до переходу, а коли наважилась рік тому, дуже соромилась що в мене погано вийде. Але поступово збільшувала відсоток української, і от після 5 місяців виключно української, я дуже рада що наважилась.
цікаво, що ви вже не перша коментаторка, яку надихнув саме виїзд за кордон на навчання!
Я розмовляю наддіпряньським діалектом з вкрапленнями суржику з дитинства. Російську мову знаю з дитинства, вивчив, скоріше всього, з телевізору.
В школі російську мову вчив тільки один рік, навчився писати "ы" і "жи, чи, ши - пишем только через и". Весь інший час вчили російську літературу на уроках зарубіжної літератури.
В університеті попався викладач вищої математики, який розмовляє українською гірше ніж Азаров. Там я взнав, що "произведение" це не тільки "твір".
Господи, невже справді буває ''гірше, ніж Азаров''😳 Уявити страшно...
Замислився про переход на українську ще давно, але в російськомовному оточенні то було складно.
З 24го лютого спілкуюсь виключно українською та відчуваю сором за 30 років зросіщеності...
сором мають відчувати ті, хто нас кілька століть зросійщував.
Моє щире захоплення всіма українцями, хто перейшов на українську, незважаючи на російськомовне середовище! Живу в Ізмаїлі, повністю зрусійщине місто, нажаль. Тут, все ще, частіше почуєш болгарську, молдавську, ніж українську. А почувши українську, досі, питають: " а ви звідки приїхали?" Мій чоловік перейшов на українську -зовсім. Він військовий. Вдома спілкуюсь українською. Накопичую рішучість ,також, перейти на українську!❤
наснаги вам у цьому! можна ж поступово переходити)) обирайте комфортний темп!)
Перейшов того року коли навесні орда стягнула війська на кордоні. Намагався з 2010, дуже допомігло впровадження української в сфері обслуговування.
Харків 🇺🇦
Харкову привіт! (у мене мама звідти))
Цікаво дізнатись більше про Марка Вовчока.
До 32 років був російськомовний, 2 роки тому перейшов на українську і тепер важко розмовляти російською.
А зараз - іще й морально важко
@@bohdanhorobchuk3161 Не тільки важко, а вже й бридко, хоч часом і доводиться((
Моя родина розмовляла суржиком, тобто кількість українських слів у мові моєї родини за совєтські часи сильно зросла. Після оголошення незалежності спочатку мало що змінилось. З годом стала "підчищати" мою мову від росіянізмів і власне вчити літературну українську
це важливий процес) дякую за коментар!
Я виросла в українськомовному середовищі, розмовляю тільки українською. Російськомовне середовище на мене не впливає, бо маю мовну стійкість)) Радію, що так багато коментарів про повернення до української. Дякую!
Дякую за ваш коментар! І закликаю поширювати це відео )
Я з двомовного середовища. Але перша свідомо прочитана книга була українською. І я ще мабуть єдина людина яку вигнали з першого класу через українську мову. Так сталося, що дві чверті першого класу я ходила в українську школу, а з нового року ми переїхали й мене перевели до російської. І в мене тоді була величезна "проблема", я замість "и" писала "і". І це стало приводом для того щоб мене не переводити до другого класу. Уявляєте?. Взагалі то зараз я розумію, що я була шестирічною в класі семирічних дітей, та ще й мене туди запихнули чи не 34-м учнем, тож вчителька просто знайшла привід щоб здихатися незручної дитини. Але випадок зафіксовано🤨 Я ще будучи дитиною постраждала за мову. Отака історія.
Якщо в кого виникли питання, то додам, що мене після третьої чверті перевели до експериментального класу. Експеримент був в тому, що шестирічні діти ходили що школи з розпорядком дня як в дитячому садочку. Тобто до обіду в нас були уроки, але по 30 хвилин, потім ми спали (в школі обладнали спальню) і потім після обіду й до вечора були творчі заняття. Мабуть лише через це батьки й погодились. Бо на той час я була цілком готовою до школи.
Закінчила я ту ж таки російську школу, вільно переходжу з російської на українську і навпаки. Зараз переважно спілкуюся українською.
Я народилася в україномовній сім'ї. Мама говорила поліською говіркою. Перші книги були українською. Казки мама читала українською, білоруською, трошки російською. Ходила в українську школу. В шкільній бібліотеці зарубіжна література була переважно російською. На роботі у Києві спілкувалася російською перший рік, потім перейшла на українську. Вдома завжди спілкувалася українською. Сина прошу споживати контент українською або англійською.
Викладала в український школі математику. Вдома спілкувалися російською. Мама росіянка, бабуся , татова мама, говорила тільки українською. З 14 року, деколи ,використовувала російську, але 24 лютого все змінило.
Перейшла на українську після 24, сама з Маріуполя, дуже зросійщенне середовище. Бажання перейти на українську з'явилось завдяки хлопцю зі Львова, пробудив справжню жагу до рідної мови 💙💛❤🖤
як гарно! успіхів вам) дякую за коментар!
Я двомовна з дитинства. А навчилась не переходити на російську зі співрозмовником лише рік тому.
Молодець! А в мене язик досі автоматично видає у відповідь на російське звертання російську ж відповідь. Дуже складно його стримати😉, хоч російською говорити зараз вже не просто некомфортно, а навіть гидко для себе
@@nnnnnn2668 у мене теж так було. Я заздрила знайомим, які не переходять на російську. А у мене ніяк 🥺 У сфері послуг було зробити це легко. Я принципово перестала переходити на російську. А після закону про функціонування мови - тим більше. Найважче з людьми, з якими знайомий і з якими звик говорити російською. А потім не перейшла раз, другий. І мені так легко стало. Так приємно. І назад вже не захотілось. Спробуйте - вам сподобається 😉
А ще цього року мені було б значно легше, бо після 24 майже не залишилось знайомих та друзів, що продовжують говорити російською 💙💛
Яка прекрасна Елла!!! Дякуємо за таке актуальне відео!
Пані Елла, Ви талант !Сердечно дякую Вам .
Я виросла в Севастополі і з дитинства в мене не закладали ані українську мову, ані культуру. Але зараз кріз терни переходжу на українську 💛💙
як чудово) успіхів вам!
Я українськомовна з дитинства. І щиро дивувалася, що є якась проблема з українською. Однак з часом зрозуміла, що то все моя бульбашка - у школі, потім студентстві. Рада, насправді, що я не зазнала значних утисків у своїй рідній мові, бо зараз маю змогу ще й спостерігати неймовірний розвиток українськомовного ютюбу. Дякую за ваш канал!)
це чудово! дякую за коментар)
Потрібна мовна середа - суцільна! Ніяких державної російськомовної базової школи.
тільки не середа, а середовище. а так я з вами згодна!
Росіяни «освободілі» мене від російськомовності цього року. Не знаю, чому до 2022 я вважала, що мова на мій патріотизм не впливає, але тепер я певна, що повноцінним патріотом «російськомовний» українець бути не може. Не для срачу, це просто моя думка) дякую за це відео і контент на каналі, ви чудові 💛
може чи не може, а я тішуся, що люди приймають таке рішення. дякую за коментар!)
Я родом з Полісся. Мама з Білорусії, тато українець. Вдома говорили поліським суржиком. Школу закінчила українську. Завжди вважала українську своєю рідною мовою. Знаю російську, оскільки використовувала її у спілкуванні з родичами з Білорусії.
Свідома любов до української мови проявилася в універі. Я закінчувала Острозьку академію, а це найдавніший універ східної Європи. В універі у нас було дві робочі мови - українська та англійська.
Я завжди дивувалася своїм однокласникам, які поїхали вчитися в Київ переходили у спілкуванні на російську. Зараз спостерігаю їх повернення у спілкуванні українською і так приємно чути рідну солов‘їну ☺️
Дякую за відео! Дуже цікаве та пізнавальне!
поліська говірка це топчик! як мед на вуха *_* (тільки я дозволю собі вас поправити - правильно казати - Білорусь, бо Білорусія то російська вигадка, як Молдавія замість Молдови)
Не втомлююся повторювати - Ви круті. Шкода, що не знав про Вас раніше. Дуже змістовне і цікаве відео. Ваш канал в моєму топі! ❤️❤️❤️❤️
Я вас слухала б,та й слухала! Сама до 15років навчалася і в спілкуванні мала українську мову,а потім переїхала до батька на Донбас і мене відлучили від рідної мови,а що більше за все болить,що на Донбасі українську мову називали "телячою",після 14року ,в російсько мовному середовищі,намагаюся спілкуватися виключно рідною українською мовою.Ваш канал,це бальзам для душі,безмежно вам вдячна.
дякую вам за коментар!
Перейшла на українську 24-го лютого 2022 року, бо я гальмо, і раніше не доходило 🙄 Молодша дитина вже російську забула. Нехай вчить більш користі мови. Слава Україні! Привіт від людини з Донбасу :)
героям слава! шкода, що з такого приводу... але я рада, що ви також перейшли!
Усі мої родичі україномовні в кількох поколіннях, хоча мама і батько були з різних областей
Дуже дякую, за відео! Воно дуже мотивує, враховуючи, що я зараз переходжу на українську.
ооо, дуже рада, що змогла вас додатково мотивувати! успіхів)
Чудовий канал, чудовий випуск.
Перейшов на українську принципово у 2009, мені було 31.
респект!
З дитинства суржикомовний але після 14того року україномовний
Дуже дякую за цінну інформацію. Ви прекрасна!
Я україномовна, але з багатьма друзями раніше часто переходила на російську. Зараз з радістю спостерігаю як вони вчать нашу мову 🙏
дякую за теплі слова! чудово, що ви надихаєте друзів на українськомовність!
Дякую за тему, дуже цікаво!
1,5 роки як пишу документи, повідомлення і коментарі українською. 5 місяців як зробив остаточний крок і в усну українську.
клас) успіхів!
Шановна Елло, дякую за цікаве,інформативне відео!Слава Україні! Смерть російській педерації!Я живу в Миколаєві,де більшість рускагаварящіх'' і це мене бісить.Намагаюсь перейти на українську,бо розумію,що ми всі повинні розмовляти українською,що мова окупанта особливо недоречна зараз і взагалі у мене відраза до всього рускаго.
Ольго, успіхів вам у цьому ділі! сподіваюся, дерусифікація триватиме невпинно й стрімко, в тому числі й в Миколаєві.
Ставила на паузу саме відео лише тому, що хотіла почитати коментарі.
От іноді виходжу на вулицю і чую навкруги одну російську мову. Так стає сумно.
Тому читати такі історії неймовірно сильно піднімає дух і віру у світле майбутнє.
Мені неймовірно сильно пощастило народитися і рости в не повністю русифікованому середовищі, тому я весь час спілкувалася українською (і трошки грішила суржиком, бо з Полтави) але споживала дуже багато медіа продуктів російською.
Але із початком війни викреслила російську мову / контент / культуру повністю зі свого життя.
Нічому російському немає місця в Україні.
Тепер працюю над своїм словниковим запасом, адже роки споживання росіянського контенту мають неабиякий вплив на чистоту мови
так, коментарі чудові) дякую вам за ваш!
Я білінгв з дитинства. Краще б об'єми пам'яті, витрачені на російську мову і літературу, пішли б на якісь корисні знання, чи іноземні мови.
Та не переймайтесь, мозок це не валіза, там місця вистачить на все, що ви забажаєте. Головне, практика, щоб ці знання не затирались з часом за відсутністю користування. Я знаю 4 мови, але нажаль забула зовсім шкільну французьку, наприклад. Закріпилось же саме те, над чим я свідомо працювала. В мене теж були думки "от нафіга я знаю стільки імпозантних російських слів, при цьому вимушена гуглити переклад українською. А потім зрозуміла: я просто поповнюю свій український словник. Само по собі знання російської нам аж ніяк не загрожує, якщо розглянути це без контексту. Але наше знання російської не означає, що наш культурний простір ми маємо ділити з росіянами. І робити реверанси подальшому зросійщеню України через збереження російського мовного простору на нашій території.
@@alyonaf1054 Це вам , молодим, так здається. З віком все важче щось втиснути в мізки. До того ж навчання потребує іншого ресурсу - часу. Переконана, що шкільна програма повинна бути звільнена від російської.
@@olenmask1727 ну будь ласочка, ну досить вже розповідати, нібито українську вам треба вчити з 0! Ні, не треба, бо всі ії вивчали в школах, раз, навіть у совку. І всі з нею стикались всі 30 років в Україні, бо це неминуче. Документація українською, новини, телепередачі, новорічні виступи президентів... Це не та мова, якої ви "не знаєте". Всі, я підкреслюю, всі українці ЗНАЮТЬ українську мову. Окрім, можливо, імігрантів з інших країн, але їх абсолютна меншість. І їм все одно треба буде вчити українську, якщо хочуть отримати громадянство. Бачила якось відео однієї кореянки, доньки імігрантів з Півн.Кореї до США. Вона згадувала, як тестувала свою бабусю перед іспитом з мови і історії США. Бабуся отримала громадянство. Ну, блін, зараз не 19 сторіччя, коли ми спостерігаємо хвилі емігрантів по всьому світу, які нормально вивчають мови і імплементуються у будь-яке суспільство - не на часі вже нам розповідати, що проживши в країні щонайменше 30 років, існують громадяни, які не знають мови і не спроможні у крамниці ковбасу собі купити. Зате як у Канаду емігрувати - обкладаються підручниками!
@@alyonaf1054 Щось я мабуть погано пояснила. Українська моя рідна мова, але російську я теж знаю з дитинства як рідну. І я проти двомовності, я проти російської в школах і дитсадках.
Щиро дякую вам за висвітлення цієї теми. Почерпнула багато корисного для себе - особливо течії в сучасній літературі.
Я досить легко перейшла декілька місяців тому. Прикро і соромно, що не раніше.
не цькуйте себе. головне - що ви тепер з нами!
@@kulturtrigger 💙💛
Дякую за роботу. Дуже цікаво.Українську знаю і люблю, хоч все життя говорила рос. Зараз тільки наша рідна. Хоч не можу зрозуміти, як можна не знати мови, проживаючі в Україні.
Перейшла на українську у 2014, маючи за плечими 61 рік виключно російськомовного життя. Складно, але можливе До речі, як донька військового, в школі була звільнена від вивчення української мови. Наша родина переїхала в Україну, коли я була в у 8-мому класі
як чудово, що ви таки перейшли! дякую за коментар)
Українська мова наша рідна, і тому спілкування нею цілком природньо!
Дякуємо!
Перейшла на українську в 30 років, бо захотіла, щоб донька була україномовною.
Щиро дякуємо, що ділитеся власним досвідом!
Усім привіт! Моя історія переходу на українську мову і що з нею пов'язано. Сам з Луганщини, з шахтарського, в основному (в околицях люди говорили суржиком) російскомовного містечка Гірське. В родині усі розмовляли російською з регіональними особливостями. Трошки розповім вам зі своїх спогадів. Ще в дитинстві обурило, як хтось з дорослих почав мене виправляти: "Говори не цибуля і буряк а "лук" і "свєкла". Навіть зараз ледь пригадав, що по російську буряк це свєкла. Часто їздив до місцевого, дитячого табору, де на кожному заході грала пісня про Луганщину (то хіба був її неофіційний гімн). Запам'ятились слова : "Украина здесь начинается, солнце первым приходит к нам" і як щемило моє маленьке серденько при слові КОХАННЯ. Попри те, що табір був піонерській, знав про молодогвардійців, щороку ходили прибирати біля пам' ятника загиблим солдатам в мене - "радяньщина не викликала захвату". Можливо що в живих мав тільки одну бабусі, котра не проявляла до онуків уваги і не було кому насаджувати "вєлічія дєдов". До усіх свят ставився з дитинства скептично. Будь-то 9те травня, Пасха, Новий рік, бо вже тоді розумів, що для більшості людей це привід просто напитися. Вибачте за відхилення від теми, можливо комусь буде цікавий мій досвід. В школі не сказав би, що проявляв велику тягу до української мови, але в навчанні давалась легше ніж російська. Навіть їздив декілька разів на олімпіаду з української мови імені Яцика. В читанні книг - для мене не було різниця на якій мові вони написані. Телебачення допомагало зблизитися з українською. Пам'ятаю як під час перегляду з батьком наступних "мєнтов" вчитувався в субтитри. У підлітковому віці не замислювався ні про що, а в основному все критикував (пубертат він такий). В десятому класі поступив до Луганського військового ліцею. Там була вчителька української, котра в минулому році була класним керівником мого брата. Тому я докладав зусилля, щоб не впасти обличчям в бруд. Але мені подобалось навчання, бо отримував завдяки ньому дорогоцінну для мене увагу і похвалу. Навіть написав вірша у стилі Тараса Шевченка, напевно будучи під впливом його творчості, що тоді проходили за програмою. Як почалась війна, то повернувся додому і закінчив там одинадцятий клас. Навчання почали всередині осені, вибухи на горизонті не сприяли добре на настрій. Притаманний людям на сході скептицизм і віддаленість від культури, не давали чітко зрозуміти що відбувається. Якось інерційно здав ЗНО, вступив до харківського ВУЗа. У ВУЗі теж не склалось з формуванням чіткої позиції, стосовно політичної ситуації в країні і моєю ідентифікацією. Маючи сімейні і екзестенційні проблеми я занурився на декілька років в комп'ютерні ігри. Зацікавився політикою перед виборами в 2019 році. Дивився Гордона, Зеленського. Після виборів, познайомившись з політичною складовою нашого життя багато дивився російських блогерів. Навального, Каца, Варламова і т. п. Зараз я розумію, що вони це частина "руського міра", котрий навіть у ліберальних проявах не приведе ні до чого хорошого. Але на той момент, з їх відео я черпав базу для розуміння політичних цінностей. Потім на останньому курсі мені стало якось ніякого. Під час наступного емоційного кризису я зрозумів, що за 23 роки не маю фундаменту під ногами, стрижня. Треба з чогось було починати. І натрапивши на якесь відео в ютубі, про перехід на українську мову (хіба то був Максим Прадеус) я зрозумів в якому напрямку рухатись. Почав знайомитись з українським ютубом : Маркус, канал ім. Т. Г. Шевченка, Прадеус, Бігус, моє улюблене Телебачення Торонто і тим самим занурюватися і розуміння історії і душі своєї країни. Перейшов на українську у побуті, але протривало це не довго. Через три місяці, образившись на незаконні дії зі сторони харківського військкомату, пригнічений я повернувся до російської. Але україномовний контент залишився і потроху формував мої погляди. Коли почалось повномасштабне вторгнення, то я зрозумів, що з російською я попрощаюсь назавжди. Але не міг обрати момент. Від невпевненості, сором'язливості боявився починати говорити. Відмовившись від російськомовного контенту, я ще говорив російською. Остаточною краплею стала автобіографія Миколи Руденка. Я не міг собі більше дозволити говорити російською, не хотів нести в собі наслідки імперської і радянської влади знаючи через що пройшов мій народ. Вибачаюсь за такий масивний коментар і за помилки які допускаю. (Поганий в граматиці). Усім бажаю поступу, незламності, волі.🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Щиро дякую за те, що поділилися власним досвідом! Та іще й так докладно!
Як добре, що ви повернулись до свого звичного контенту. Саме цим мені ваш канал важливий.
пані Оксано, добрий вечір. чи планується ще ваш з паном Чирковим спільний подкаст? наперед дякую за відповідь
@@ydfps ні
Дякуємо за коментар ) Канал насправді розрахований на різні аудиторії, тому час від часу контент буде міксуватися - зокрема, щоби підписані на контент одної теми користувачів мали змогу та мотивацію дивитися й наш звичний )
Лише після переїзду в Київ з Івано-Франківської області, я зрозуміла наскільки моя мова засмічена суржиком та русизмами. З того часу свідомо піддаю перевірці та чищу свою мову.
тільки вчора це з друзями обговорювали) замість суржика й росіянізмів є діалектизми і сленг, краще вживати їх))
@@kulturtrigger ... 🤕🙄🤔 Діалектизми і сленг-ізьми краще вживати?!! 😴😟🤫
О ... файніссімо, О гарніссімо, О чудерніссімо... А мовні новоутвори? 😉😀😍 ...
Головонько круговертькає, глазо--очицями блимкає скрізь вісляві ресницятки, а язицюра торохкає по зубоїжкам, під червоно-репними губомовками, аби щось не цвяхнути взаобрій інтелектуалістиності неспроможнявки... Ось і гребемо нишком свою сиВньообузу потилочку, шкребетками праворукості, засіяною останніми волосенятками, і слізотечіємо по запалості морщаністих щічках, згадуючи вприсядку про далееееку далеченьку младість... синьопирками чутливості думкастих право--лівошарів лобасто--черепушної голівоньки!
О молодість молодість, куди ти жеребцем прокопитіла, де твоя чепурна волосиста грива розвіялася, куди кучерявості занепали?!! Тільки сяйво "досвіду" відсвічує маківкою, і мрії мрії мрії летять ластівками в глибинних просторах синьоокої красуні, що мимохіть кинула свій промінь взору блакиті в самісіньке серце , зачарувавши красою ...
Такщо, ріднесенька Емма, -- словесні новоутвори спеціально для вас з відчайдушною скрамністю 😔😑!!! Бо, на превеликий жаль, мову жестів, слава Богу, ще не вивчив!
Ваш закоханий 😍 блимкар... з повагою Щирою! 🙏 І квітами 💐🌹🌸🥀🏵️🌹🌻
Привет с юго-востока. Все життя розмовлял російською, українську вивчив в школі та по телевізору（Сімпсони й Друзі-вае лав）. Минулого року переїхав до Київа й там перешов на суржик. А в цьому році я, та декілька моїх товаришів, вирішили спробувати спілкуватись між собою українською. І так пів року й переписуємся українською, хоча розмовляти нею все ще важкувато.
Я сам полтавець. Змалу розмовляв по-московськи. Почав говорити по-українському в сімнадцять років, відвідавши Решетилівку й почувши там українську мову із уст своєї малої сестри. Тепер вивчаю українську філологію в ПНПУ ім. В. Г. Короленка.
класно! дякую за коментар)
Перейшла на Українську в грудні 2021 року. Як же вчасно. Все моє оточення російськомовне. Я з Дніпра. Гадаю про ватність чи совковість цього міста розповідати не потрібно. В грудні, повернувшись з навчання в Америці, я почала розмовляти українською. Скільки усього «приємного» я почула, не вистачить місця розповідати. Але мої принципи вже були незламні, та й чинити супротив усім моїм російськомовним родичам та знайомим було вкрай приємно. Пройшло 3 місяці, і з березня якщо вони самі не намагайються балакати українською, то хоча б відчувають сором за минулі вислови в мій бік. Є, звичайно, і досі непробивні ватники, але з ними в мене вже зв‘язку немає
шкода, що ціла повномасштабна війна знадобилася людям... але що поробиш. наснаги вам на цьому шляху!)
@@kulturtrigger дякую! Обожнюю ваш канал! Бажаю бурхливого подальшого розвитку та нової аудиторії🙏
Я нещодавно перейшла на українську, і підтримую українську латинку. Ce duže prosto. Virju, ščo ce majbutnje našoji movy! Koly my perejdemo na latynku, to raptom počnemo rozumity i pol's'ku, i čes'ku, i slovac'ku! 😍😘🙏🙏🙏😍💕❤️
розумієте, якщо ми перейдемо на латинку, то вже наступному поколінню буде недоступна ціла багатосотлітня письмова традиція. тут не так багато плюсів, як може здатися на перший погляд) є дуже багато націй, які взагалі свою абетку мають, але це не заважає їм інтегруватися у світ)
Щоб знати мову, її треба вчити. Навряд чи німець зрозуміє письмову французьку, тільки послуговуючись абеткою. Тут більше допомагає не абетка, а спорідненість мов. Японцям взагалі латинка не знадобилася, щоб стати могутньою державою.
Ізраїльтяни відновили іврит - свою старозавітну мову, якою і в часи Христа вже не говорили. І ще варто пам'ятати, що це ми навчили москалів кирилиці, а не вони нас. А проти болгарів чи македонців ми нічого не маємо. Латинкою користуються історично ті слов'яни, які прийняли католицизм.
Для мене українська мова рідна, розмовляю нею з дитинства. Дуже тішить, коли люди переходять на українську, хочеться їх підтримати і сказати: продовжуйте! Нехай і з помилками, і суржиком, але продовжуйте, ви чудові!
Шановна Елло дякую за цікаву розповідь про відомих українців, яких почали забувати. Марко Вовчок пам'ятаю зі школи (1963-73). Продовжуйте! Це пробуджує у багатьох бажання спілкуватись на "Солов'їній"! Слава Україні!👍✌️🇺🇦
дякую за такий теплий коментар!
А я на свій сором, коли переїхала до Києва з Луцька, перейшла на російську, і лише з 2013 року я шокована війною свідомо повернулася до української. Дуже соромлюся свого такого меншовартісного світогляду, але зараз я пишаюся собою і тим, що мої сини теж абсолютно свідомо україномовні. Хоч тут не стратила
я з Донецьку та з дитинства спілкувалась російською, як і все моє оточення. в 2014 році ми переїхали до Києва, я залишила російську мову як якуь частинку своєї малої батьківщини у серці. зараз перейшла на українську з початку повномаштабного вторгнення. дуже сподіваюсь, що вже скоро ми повернемось у Донецьк і відновимо таке гарне квітуче українське місто
хай так і буде! дякую за коментар!)
Дуже круто. Народився я у російськомовній сім'ї у Харкові. Але я так думав. Зараз пригадую не тільки характерну українську вимову, але й численні слова, словосполучення, вирази, які настільки органічно були у мові, що я сприймав як норму. Проте, негативного відношення до української мови не було, як і особливої любові. Але як протест робив спроби переходити на українську у школі та університеті. Якийсь період писав прозу та поезію виключно українською. З 2016 року почав читати переважно українською. І зараз, після 24 лютого, перейшли із сім'єю на українську. Донька швидко переключилась. Навіть для батьків це не стало проблемою, хоча вони ніколи особливо не читали та українську не вживали. Майже всі харківські друзі перейшли на українську і за кілька тижнів вже спілкуються на високому рівні. І сьогодні розумію, що так звана "російськомовність" у Харкові не більше ніж "англійськомовність" у Індії
абсолютно згодна - Харків просто довгий час був зросійщеним, але виїдь в область - і там прекрасна українська мова)
Дякую Вам за працю та цікаве відео.
Дякую всім, хто виважено усвідомив, що мова важлива, мова-зброя.
так, дуже радує, що таких людей багато!
Славва Україні!
Слава та велика шана всім захисникам України!
Велика дяка всім хто Україні допомагає!
Подяка та вподобайка за Вашу працю, прекрасний випуск
Перейшла на українську на початку минулого року, просто прокинулася зранку з думкою чому я народившись і живучи в Україні, розмовляю російською. Я з Дніпропетровщини, регіон не дуже україномовний, батьки мої розмовляють російською, а українська була лише в школі на уроках та інколи в університеті. Про університет доволі цікаво, бо здобувала освіту в області перекладу (англ-укр) 🤷🏻♀️ Українською почала розмовляти лише коли офіційно влаштувалася на роботу, хоча там теж майже всі говорять російською, проте моя російськомовна керівниця зі мною розмовляє лише українською
Елло, Ви неймовірна, дуже цікаво Вас слухати
Перейшла частково у 2005 на 1 курсі інституту в Горлівці, це було як виклик, після 2014 ця частка збільшилася.
2006 році перейшов на українську. Було нереально важко, адже все оточення було російськомовне. Було таке, що мене просили не мучатись і говорити "нормально".
57 років була посійськомовною.Коли почалася війна 2022го,з початку була наче прибита, розгублена...Навіть думати не могла. Тільки дивилася та слухала новини українською і плакала кожен день. А після Бучи зрозуміла, що не хочу більш ніколи розмовляти к@ц@пською. Але ж звичка...Іноді ще розмовляю.На все потрібен час. Слава Україні. 💙💛💙💛💙💛💙💛
Зросійщена українка, відмовитися від московитської вирішила у 2017,вичавлюю її з себе й досі.
чудове рішення) успіхів! дякую за коментар!
Хай квітне український ютюб!
Дякую за контент
Юхху!
Як би мова була не важлива то у оккупантів і сепарів так би не розривало дупу від Українізації ,вони б не змінювали назви вулиць і далі по списку.
відчула потяг в 11 класі в 2014 році. А перешла остаточно через декілька років, коли познайомилась зі своїм україномовним хлопцем)
як гарно) дякую за комент!
стосовно митців що перейшли з російської на українську, є такий сучасний письменник-фантаст із Сіверськодонецька Володимир Кузнєцов. до 2014 він писав лише російською і видавався в рф, але, побачивши реакцію qassab'ів на окупацію Криму та Донбасу, зрозумів що не хоче мати з цим культурним простором нічого спільного. він казав, що його перші україномовні роботи редактори критикували за занадто «книжну» мову, але відтоді він добре відточив стиль. найвідоміша його робота - горор-роман «Заколот», що поєднує «тверду» наукову фантастику з лавкрафтіанськими міфами.
я народилася в р-іі але з дитинства чула українську та читала україньску літературу завдяки бабусі , навіть колі навчалася в р-й школі (але поки що мені дуже важко писати). Нажаль, мене ніхто не підтрімував у цьому, бо батьки обралі росийську для себе, але я завжди мріяла навчитися вільно розмовляти, писати українською, бо розуміла що дуже поважаю цю країну та культуру і хочу продовжіті вчіти культурну спадщіну хоча б через інтернет та підручники для школярів
Україньска мова та спадщина це любов
Дякую за відео! як завжди дуже цікаво
респект! дякую