Дивацтва зі шпиталів | Реддіт українською
HTML-код
- Опубликовано: 12 фев 2024
- Тред з Реддіт: Що найбожевільніше ви бачили або пережили в лікарні як пацієнт або працівник - українською!
Друзі, з вас лайк та підписка. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!
Підтримати гривнею:
Приватбанк - 4149 6293 1581 6876
Монобанк - 5375 4114 1638 5073
Донат-сервіс - donatello.to/babynealoe
Патреон - / babynealoe
Горнятко кави - www.buymeacoffee.com/babynealoe
Посилання на соцмережі:
Telegram - t.me/babynealoe
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
Найсвіжіші треди, найнеймовірніші факти, найхтивіші секрети, найстрашніші історії, видобуті з глибин Reddit
#бабинеалое #реддітукраїнською #історії #україномовний
![Kehlani - Next 2 U [Official Music Video]](http://i.ytimg.com/vi/MpI7ekFG8A0/mqdefault.jpg)
www.reddit.com/r/AskReddit/comments/1ahpinu/as_a_patient_or_an_employee_whats_the_most_insane/?sort=top
Перша історія про наркоту дуже схожий на опис дезоморфіну, або як звичайні люди кажуть "крокодил". Дуже небезпечна наркота, продовжуваність життя під ним в середньому становить рік, в окремих випадках 3. Все це супроводжується язвами, гноєм, гангреною та постійним болем, з постійною жагою добавки, оскільки її дія не довга.
Думаю, то певно коаксил.
Знаю людей що живуть з ним роками. Ви подивилися 1-5-10 відео та не маєте реального досвіду. Читайте пабмед, а не хєрню якусь дивіться.
@@user-qf1re1ik4cтеж так думаю
Про потоп в морзі, це сильно😅😊
А та історія, де шкіра живота луснула? 😅
Повчальна перша історія про наркоту.
Слухайте, дітки
Ну це не страшне, але було цікавим відкриттям для мене, коли проходила практику, то потрібно було робити пацієнтам внутрішньо-м`язові ін`єкції тобто одне з таких місць це сідниці. Так от для старших людей це було звичною справою і вони не боялися цих процедур дякували якщо медсестра робила укол не боляче, а от діти і підлітки це окрема категорія зашуганих до смерті. Як я не заспокоювала хлопця підлітка, але до мене вже хтось постарався заподіяти йому психічну травму, що не дивно в наших лікарнях немає делікатного дбайливого лікування, так от ліг він слухняно на живіт, але від страху так напружився, що аж почервонів. Намагаюся я ввести голку в тканини, а вона зустрічає супротив напружених тканин, таке відчуття наче я голкою рву м`язові ткакнини голка проходить з характерним хрустом кріз тканини. Ще мінус в тому, що якщо голка коротка, то напружені м`язи виштовхують ліки назовні. Ох, бідна дитина потрапити в такому віці в наші лікарні, то травма на все життя.
Починайте з фрази "Діставай дупу". Завжди веселить.
Дітям зазвичай роблять травму саме батьки, адже в дитинстві вони часто казали: "ти або здоровий, або ми їдемо до лікаря й робимо укол". І саме цією процедурою дітей завжди лякали. Ну й впринципі, те який вигляд мали колись медсестри й лікарні, це було видовище не з найкращих. Але скажу одне. В Україні уколи роблять краще, ніж у Німеччині. Це досвід мого знайомого військового, який проходив тут лікування та й інших українців. Казав, що це був жах, попадали з 3-го разу, ще й з таким виразом обличчя, наче вони собою капець як задоволені 🤣
Містер Сміт такий драматичний 😁
Більше 10 років тому потрапила в лікарню з апендицитом. І от везуть мене в операційну накрили якоюсь простинею і залишили лежати під дверима операційної на хвилин 20. А в цей час в сусідній операційній оперують чувака кавказької народності після поранення в перестрілці (і це бляха в Києві). А всі його дружбани, а потім ще й міліція ломляться в двері коридору, під якими я лежу майже гола, і надто бурхливо обговорюють стан його чоловічих органів бо поранення було в паховій зоні 😅 Кароче, обурювало мене це все вже після, а на той момент я була під заспокійливим тож все було пофіг.
Я тричі лежала в лікарні. І єдине що мене там здивувало це те що за все потрібно платити. Якщо в пацієнта нема грошей то на нього всім байдуже.
Коли я лежала у лікарні, до нас в палату привезли дівчину після хірургії з розривом кісти. Перше що вона почула коді відійшла від наркозу це скільки вона винна лікарям. Коли вона сказала що у неї немає таких грошей почався скандал.
Наступного дня вона віддала гроші лікарю і сказала що це все що внеї є, він жбурнув ці гроші у неї і сказав «залиш собі». Більше його вона не бачила навіть на оглядах.
@@olenabondarenko7448це диво що її нирку продати не змусили
Бідолашна дівчина, сподіваюся в неї все нормально
В минулому році я лікувався 3 місяці,+1 місяць після операції ще відвідував лікарню. І те, що за все треба платити, і все буде "на мазі", то це не зовсім так. Платив, а коли приїздив на лікування (денний стаціонар), лікар постійно говорив почекати, просто сидів у кабінеті, хз чим займався, постійно приймав якихось людей, що приходили без черги, просто щоразу, щодня приходять незрозуміло хто і він їх брав одразу. Бувало я перший в черзі, а заходжу до лікаря через годину чи півтори очікування. Корупція, не спорю, але без цього в на тебе йух заб'ють просто абсолютно. Але лікував доволі добре, і багато чим, тільки хронічна форма захворювання дуже погано піддавалась лікуванню, тож довелось робити операцію. Зараз все норм.
Не знаю, де це Вам так "пощастило", проте наші лікарні поділяються на дві великі категорії. Я сьогодні виписуюся з адекватної державної лікарні. Тут добре прибирають, мають потрібні ліки, є добрий душ із гарячою водою, а лікарям подобається їхня робота. За кілька кілометрів від мене розташована инша лікарня, до якої запроторили були мою маму. На четвертій стадії раку вона мала ще й анемію й потребувала переливання крови й нормального догляду. От там усе було так, як Ви собі уявляєте: облуплені стіни, холодна палата, жадібний персонал... Фактично саме вони "посприяли" тому, що у мами різко розвинувся пролежень із інфекцією. А коли я робила перев'язки, то старша медсестра мене діставала запитаннями про роботу, бо так, мовляв, тільки лікарі вміють (я літературна редакторка). Типово, що вона-таки до мене чіплялася, нащо ми доглядальниць найняли: мовляв, якби дали медсестрам по двісті гривень, то вони б до мами ЗАЗИРАЛИ. Типово також, що в тій божевільні працюють якісь кацапуваті нечупари, а тут - відповідальні люди. Сподіваюся, що з часом усі наші державні лікарні стануть як оця, де мене вилікували, а не як ота, де мою маму добивали!
Як смішно і Цікаво!!! Дякую Вам за Вашу роботу!!!💙💛💙💛💙💛
Це той самий відос, під який краще не хавати 🤝🏻
та норм
Дякую за неймовірний редіт
У мене епілепсія. Я лежав у лікарні, і лікар переплутав дозу ліків, через що я проспав півтори доби. Я дізнався про це, коли той лікар сказав мені: скажи своїй мамі, щоб була не такою нервовою і нормально з нами спілкувалась. Ну подумаєш, ну переплутали дозу. Чого вона одразу тут паніку підіймає
Бачила чимало всячини. Цікаво, що лікарня, до якої я нещодавно загриміла з запаленням трахеї, цілком пристойна. Лікування на високому рівні, чистота, уважність, гарячий душ і НЕ БЕРУТЬ ХАБАРІВ. Уявляєте, який кайф? Це державна лікарня, себто можна таке зробити, якщо захотіти! Зате в сусідньому районі є лікарня, до якої втрапити боронь Боже. Теж державна, тільки страшна, холодна й там гребуть стільки, що повіситися дешевше. Мама померла два місяці тому, себто "лікували" її там три місяці тому. Це недовго, тож можемо порівняти лікарні, бо в тій нічого не змінилося. Чуваки, там повний гаплик. Цікаво, чому якість лікування залежить від району?
Утім, у Польщі ще й не таке бачила. Ви ж розумієте, що це означає, коли скаржишся колегам на зубний біль, а вони беруться знайти людей, які тобі швидко зуби повисмикують, або цілком серйозно радять знайомого трунаря? Якщо то були такі жарти, то трясця б їх ухопила, тих жартівників! Перед моїми знайомими лікар узявся шукати діагноз ув інтернеті. Я сама, доки там працювала, підписала декларацію з дико крутим медичним центром, бо з їхньої поліклініки просто втекла, так там було страшно і брудно. Вирішила не ризикувати рештками здоров'я і скористалася статусом "Ukr" на песелі. Инакше не знаю, чи дожила б до повернення додому... А працювала я там у школі з нашими дітьми, допомагала їм навчатися й адаптуватися. Якось попросила мене мати одної з учениць про супровід: дівчині треба було зробити певні процедури, яких вони не встигли зробити вдома. Для нас це звична річ, а в Польщі - справжня вистава. Ми приїхали перед восьмою ранку, а виповзли звідти о третій із гаком ледь живі, ще й задоволені як зарази, що вдалося добитися результату. Спочатку це була кілометрова загальна черга, а далі - вже дитяча, теж чимала, до якої нас не зразу пустили. Організація роботи рівня "ідеальний Усесвіт", трясця! Один чувак заповнює кожну картку тричі, а семеро колег за його спиною голосно чаює, хоча робочих місць на реєстрації кілька. Тож ми чекали в черзі, потім у черзі на реєстрацію, далі в черзі до палати... Мала нудьгує, лікаря ніде нема, навколо діти плачуть... Іще й після операцій привозять малечу тим самим коридором, шкети отямлюються після наркозу й бояться, кричать, ридають, а хто ще не був на операції, ті все це чують... Кайф, одне слово, для садистів. А я ще й помітила, як певної миті одна з медсестер прийшла до реєстратури шукати ліки (там кілька шаф стояло). Облазила все, стукаючи шухлядами, й гайда репетувати, мовляв, хто куди ліки запроторив. Инша краля їй на те, щоб іще в он тому кутку пошукала, бо, здається, вона їх кудись туди ховала. А допомогти колежанці, звісно, не можна, бо ж чай вихолоне! А для наших процедур іще й потрібне приміщення, якого тупо НЕМА. От нема місця - й хоч скач, хоч плач. Той чувак, спасибі йому, нарешті сам узявся за організацію дій і викопав кімнатчину, яку ремонтували, схоже, у вісімдесяті. Нарешті дівчинці вкололи все, що було треба, й почали її виписувати - а це ще окремий цирк був, бо документи має професор, а професор десь бігає... Й типово, що впродовж усього цього часу в коридорі біля реєстрації сидів дуже сумний хлопець із торбою й терпляче чекав. Він прийшов туди ще до нас і весь день так і сидів, не ївши й не пивши. Коли ми виходили звідти, то я йому зичила одужання й успіху. Малий так дякував, що ледь не плакав... Я була першою людиною за сім годин, яка до нього озвалася. До речі, медсестри на той час чаювали вже вчетверте, здається. А тепер найстрашніше. Наступного дня я спілкувалася на роботі з керівницею класу, до якого ходила та дівчина. Звісно, що я була обурена, бо не тямила, як це так, що дитяче відділення працює мов якась в'язниця. І знаєте, що на це почула? Що для Польщі це нормально і що нам дико пощастило! Себто якби той чувак не взявся за пошук приміщення, то ми б там ночували! Й це - тільки один такий дрібний епізод. Я знайома з людьми, котрі справді ночували в чергах із болем і ризиком для життя - свого чи родичів, яких супроводжували. Там навіть купа грошви нездатна гарантувати Вашого виживання...
Уявляю, якщо в них буде війна то скільки людей загине через таку «медицину « 😬
Оце б почитали люди,які думають ,що в Україні медицина жах.
@@user-hm6ew6si5y Так, це було б веееееельми для них корисно! До речі, я зараз лікую вже ногу (через дикий стрес після маминої смерти, Царство їй Небесне, повилазили боком наслідки всього, на що я взагалі хвора була). Вранці маю процедури, ввечері лікувальну фізкультуру, тож до поліклініки приходжу як на роботу. Й уже донесхочу надивилася на любителів поскаржитися. Сидить ото таке в коридорі й буквально шукає поглядом "жертв". Якщо почати з кимось із них розмову, то мозок аж болить! І якщо я ще маю якісь аргументи (атож, таке кляте відьмисько завжди мусить знати, що сказати!), то скільки є наївних бідолах, із яких приємно кров пити й нерви сотати? Добре принаймні те, що цих любителів дедалі меншає, а людей адекватних дедалі більшає. Бо це просто гаплик...
Я працювала майже 10 років в психіатричній лікарні. Там було багато кумедних вирадків, але були і такі, які я би за ходних обставин не хотіла би пережити повторно!
Найкращий редіт українською!
З медбратом та бабцею сильно😂😂😂😂
я мабуть жахлива, бо мене посмішила історія про потоп) розумію, що вживу це було жахливо, але коли уявляю, як випливає тіло в коридор, стає смішно)
Знайшла, що дивитися під час сніданку 🤢
zombie drug - Alpha-Pyrrolidinopentiophenone
погуглила, виявляється, як мінімум 3 різних наркотика мають таке "звання", крокодил в тому числі: en.wikipedia.org/wiki/Zombie_drug
@@user-wv4lk5ri4f я только один нашел, просто разные названия, но я только на инглише смотрел всё. Vice хорошо делает интервью. Второе название популярное Flakka кажется
Це не дивацтва - це жахіття!
Вибрали найгірше, найдикіше.