всі посилання на початок 20-ого століття (прошу надати посилання 1000 року чи раніше), а хіба до того Україна не була окупована 200+ років московитами? воно не наше, воно той дід маразм з Алтаю, і тубільці би пережити зиму "віддавали" йому найвродливіших дівчат, у лісі лишали на смерть люту, замерзання
@@solo-mia так після того 1938 року був етноцид і примусова поглиблена московізація Руси-України, і ще, бодай каплицю якусь збудували святому діду маразму? а Святому Миколаю безліч споруд побудована ще у стародавні часи! тож алтайський злий дух дід маразм і не даремно рашисти взяли його собі, вони все мерзенне собі забирають
З дитинства пам'ятаю мама каже "Уух дюдя на дворі", тобто дуже холодно. Ніколи не думала, що ота Дюдя дійсно якийсь персонаж нашої мітології, а не якесь пестливе слово з дитячого словника
Закликання мороза на вечерю - тут усе-таки радше не як Дід Мороз, а просто як дух, що уособлює погодне явище. Бо разом із ним запрошували також суховії, град, бурі та злії вітри. Ми ж вас по доброму запрошуємо, а якщо вже ви не прийшли, то не приходьте й далі й не робіть шкоди ні на озимині, ні на ярині, така от побутова магія. І така традиція була властива не лише українцям. Колись натрапив на казку про чоловіка, до якого всі вони таки прийшли, і наїлися, а що він не злякався, а говорив із ними чемно, то вони пообіцяли і справді не робити шкоди. От тільки не пригадаю, в якого народу така казка була.
@@OlegSimonenko Хто ж у християнстві Головний БОГ? І в який спосіб він уособлює сонце, І яке сонце, астрономічне (як календар), чи сонце світло (як фізичне явище). Чи може сонце_зірку як космічне явище? Тай з іншими явищами_ прибожками цікаво?
Пам'ятаю, як у дитинстві, коли узимку приходив з вулиці додому батьки питали: "що там? дюдя?" Сприймав це у значенні - "дуже холодно", і так як ніде більш не стикався з цим словом вважав йго притаманним тільки своїй родині А от воно як виходить, це слово має коріння у минулому
плюсую. про "ходить Гарбуз..." я б не згадав, якби не коментар цей, але "пан Коцький" -- то безсумнівний топ для мене був. у мене була тоненька книжек ілюстрована, потім я знайшов більше розлогу версію у збірці українських народних казок. ну і коли бачив пізніше її у книжках, то перечитував, бо версії місцями відрізнялись
@@ТаємнийАгент-е4э точно-точно! Гарбуз ще був. Дякую, що нагадали. Аж потеплішало на душі. Було в мене таке товсте книжище, чи то для дитячого читання, чи то для читання дітім. З яскравими малюнками. "Гарбуз" там першим йшов :)
Коли син пішов до школи, взяла його підручник- читанку та була вражена:( сама я росіянка, вчилася у радянській школі) " бігала по лісу кобиляча голова" . Вау!
З Різдвом! Христос народився! У мене в дитинстві не було аж так багато книжок українською, але з тих 4-х, що пам'ятаю, 3 були улюбленими: 1) Юрій Ярмиш. "Летюче дерево". В принципі подобалась уся збірка, але особливо перечитувалася казка "Солодкий марципан" про чарівну країну, де правив злий король Марципан, і про хлопчика Петрика, який влаштував там справжню революцію; казка була нашпигована назвами всіляких солодких страв, які персоніфікувалися у героїв казки: солдати-льодяники, хлопчики Пундик та Вареник, дівчатка Соложеничка та Марципанка тощо; а що насправді таке той невідомий мені у дитинстві "марципан", я дізналася вже як мені років, може, 30 стукнуло, і трохи розчарувалася, бо уявляла собі його як таке щось неземне і панське, таке... хіба ж опишеш словами?🙃 До речі, в мене є сумнів, чи знав сам автор про той марципан, чи, може, як і я, науявляв собі чогось... 2) Вітауте Жилінскайте. "Подорож у Тандадрику". Це моя перша у житті фантастика й водночас пригодницький роман, любовний роман, а то й, не побоюся цього слова, публіцистика, бо ті метафори, яких вжито там стосовно війни та миру на планеті, вразили мене, тоді дев'ятирічну, в самісіньке серце. 3) "Героїко-фантастичні казки" (народна творчість). Читала не все підряд. Багато слів не розуміла й заповнювала їх власним змістом. Хоча читала "про себе", але впевнена, що половина наголосів була не туди. Але як же ж мені подобалися ті речі, які там описувалися (хоч насправді, може, вони зовсім не такі, якими уявлялися). Пригадую лицаря та коня у діамантовій збруї - що таке "діамантова", мені було невідомо, але вона була прекрасна!🙂
«Казки народів світу» - було в нас у сільській бібліотеці кілька таких, великих, у грубій палітурці й з гарнющими ілюстраціями. Читати було просто за свято.
Досі згадую страхітливу казку про Змія- як Зміївна женеться за героєм із нареченою, пролізуючи язиком сталеві двері одні за одними! "Чужинець" з молекулярною кров'ю у судинах відпочиває.
Всіх вітаю! Дякую за заповнення прогалин в царині української міфології! Як спрагу, втамовую Вашими історіями...)) До речі, у мене в дитинстві були улюблені книжки казок " Дивна сопілка" (видавництва "Київ" 1972р.) та "Калиточка" - раритети на сьогодні))) Успіхів Вам та натхнення у Вашій справі!
Я щойно усвідомила, з Що і у нас є місцева традиція кликати мороза, на кутю "Мороз, мороз йди куті їсти, а як не йдеш то не приходь [не морозь урожай]" чи якось так
У моєму дитинстві була дуже гарна збірка, яка мені надзвичайно подобалась - "Казки одно села", у якій декілька етнографів зібрали оповіді сіл Гуцульщини, з їх характерними діалектами. Там було багато казок, з неймовірними, майже фантастичними сюжетами, яких я не зустрічала більше ніде. Були й побутові казки, але вони не дуже відрізнялись від українських казок більш популярних видань. Я не пам'ятаю рік видання, але це точно радянські часи, і дуже прикро, що подібної книжки не видають зараз, бо традиційні казки знають усі, а от такі незвичні розповіді дуже б підкреслили нашу самобутність.
Дякую за випуск. ) Як завжди пізнавально і обґрунтовано! На мене сильне враження справила в дитинстві збірка закарпатських казок "Дідо - Всевідо" Це була стара книжка з жовтими листками. Казки цікавій страшні. А ще дуже багато діалектизмів, і ці не зрозумілі тоді для мені слова робили її ще кращою.))
... 1000 пудів, я з тобою згодний, за книжку Василя Королів-Старого "Нечиста сила")) Це теж, моя най улюбленіша книжка. Подарована мені батьками, на Новий 1991 рік, в мої 11ть років. Вона перевернула усю мою уяву на міфічні Українські постаті, навіть в порівнянні з Гоголівськими -- незрівнянні!!)) Вона й досі в мене є, читав її своїм дітям, як казки на ніч) ... писав коментар, тільки но побачив і почув про книжку, так що -- не враховуйте мене в розіграші) ...
Було багато казок улюблених, але найбільше любила «зачаровані казкою» збірник закарпатських казок. Потім було дуже дивно, коли читала казки про Мар’яна з Оріховиці і поган-дівку, а пізніше поїхала до родичів у Закарпаття, а там село оріховиця :). А ще дуже любила братів Грімм, взимку казка метелика особливо подобалась, бо там була ілюстрація, як вибивають її перлину і сніг сиплеться надворі, а в нас надворі теж сніг якраз мів... п.с. Дякую за відео ;)
Якщо підсумувати, то північний Дід Мороз, яким він був для наших предків, таким і залишається до нині. Він приходить з півночі і дорослих знищує, дітей забирає і в манкурти перевиховує, а в намісниках у нього сьогодні МертвеЧук, який збирається провакцинувати морозною вакциною увесь наш рід. Такі казочки малята - любі хлопчики й дівчата. П.С. І клоун-манкурт, який по молодості у внука Діда Мороза просив на колінах "забєрітє нас к сєбє Владимир Владимиравич!" сьогодні править Україною.
Дякую! Змістовно і неймовірно цікаво! А про улюблені казки: моя улюблена це "Мала Баба Яга" Пройслера, та ще запам'яталась збірка "Як дядько Чорта дурив" (ті казки що народні антирелігійні), не стільки самими казками, як малюнками - дуже любила усяке про нечисту силу! Дочка (8 років) любить Франкового "Фарбованого Лиса", "Хуху-Муховинку" (саме ту книгу, що з гарненькою пухнастою Хушкою на обкладинці) і "італійську" "Мортіну" (про дівчинку зомбі), а зараз читає про Мавку (сучасний варіант "Лісової пісні"). Сину (10 років) раніше подобались побрехеньки в стилі "Чарівної ферми МакБрума" та "Пригод барона Мюнхгаузена" або про "Алісу" і "Чарлі і шоколадна фабрика", але зараз в захваті читає перше стареньке видання Вінні-Пуха українською і регоче (ну бо радянський мультик зовсім не пам'ятає)! Привіт з Техащини!
Дякую за такий цікавий випуск й тема була актуальна, адже знаю деякі родини, які дотримуються традиції, що подарунки приносить Святий Миколай, тому було цікаво де ж правда. А ще для мене стало приємним відкриттям, що "Дюдя" виявляється зимовий дух, часто так кажемо в родині, коли в хаті чи надворі холодно.
Казки я любила і читала до "поважного віку" (років 15, коли всі вже зачитувалися Сутінками). У нас була збірка англійських казок "Бабусин дідусь", три збірки українських народних казок (червона з братами-місяцями, жовта з лисичкою-сестричкою і синя з летючим кораблем) і стареееезна збірка "Казки Буковини", а ще "Савур-могила".
Дякую за цікавезну розповідь про Діда Мороза. В конкурсі брати участь не буду, бо дитинка вже здоровезна для казок, хоча от я сама на казках була схиблена, та й досі є трохи. Перечитала в усіх чотирьох бібліотеках, до яких була записана, усі казки усіх народів, які там були ну і, звісно, ті, що буди вдома. Вибрати якусь улюблену з народних складно. А от з авторських... на мене дуже велике враження справила книжка "Булка кольору лисячого хвоста" ("Булка цвета лисьего хвоста"- так, вона була в російському перекладі, Мацутані Мійоко). Взагалі японські казки дуже сильно відрізняються від казок усіх інших народів, бо там трапляються такі оригінальні сюжети і персонажі, яких не зустрінеш більше ніде. З того, що читала українською, любила "Муфтика, Півчеревичка і Мохобородька". До речі про дитячі книги і рекламу: не хочете прорекламувати сайт, що створила Таня Микитенко (Рагулівна) з двома подругами - chytanka.com.ua? Вони оцифрували і виклали у вільний доступ (звісно, тільки з метою збереження і для ознайомлення) величезну кількість дитячих старих книжок.
З дитинства улюблені казки "Казки зелених гір", а від бабусі напам"ять вивчила "Коза-дереза" (в кінці було повчально: А я рак-неборак, як вщипну буде знак!). Пригомшлива ідея створити аудіоказки українською! Дякую!!!
Мені у дитинстві подобалась книжка "Індійські народні казки" (російською) , це ще було ссср (з малої бо нема поваги) книжка була красива ну і цікаво було , для своєї дитини я старався купляти українські казки ( головне , що тепер Ми маємо змогу купляти книжки українською мовою !) доньці подобались Неймовірні пригоди Івана Сили, Пригоди Лиса Микити. Доньці вже 12 років , а я кожен день мушу боротись за українське з нею , дуже багато російського (окупантів) на Нашому ринку та й просторі . Дуже Вам дякую за Ваші передачі :) Не пропадіть , Ви той промінь світла у кінці тунелю , даєте надію мені , що Україна стане Україною , а не чиєюсь провінцєю. Дякую.
Дякую, як завжди цікаво. У дитинстві любили книжку "Хитрий лис", здається. Він там потрапив у фарбу і перефарбувався на блакитного. А ще про кота і півника, як його вкрала лиска.
"Золота вежа" - казки, легенди, загадки, записані письменником Степаном Пушиком від Доні Юрчак з села Полика Івано-Франківської області. Книга була єдиною збіркою казок у моєї бабусі, яка все життя прожила в Чернігівській області і сама перечитувала її мінімум раз на рік та завжди мріяла побачити Гори)
Моя улюблена книжка казок з дитинства (улюблена, бо найтовстіша) - Летючий корабель. Там були і казки про Котигорошка, Кирила Кожум'яку, Оха, власне Летючий корабель, осьці всі "про чоловіка, що пішов/зустрів/зробив..(далі продовжити)". Ну і, напевно, вона така товстелезна, бо вже настільки потріпані сторінки були, що розпадалася, так часто я її перечитував в дитинстві). Та й ілюстрації до кожної казки додавали інтересу в читанні.
Щиро дякую за об'єктивність! Відео вийшло як завжди дууже цікаве та пізнавальне. Пам'ятаю з дитинства саме цю книжку - "Нечиста сила". Перш за все вона мені подобалася саме тим, що всі образи в ній були, ніби, переосмислені автором (тому я й здивувався, дізнавшись з відео про те, що автор не лише запозичив з фольклору персонажів, але й самі сюжети) і подавалися значно добрішими, ніж про них було прийнято думати або такими, яких не слід боятися людині віруючій та духовно сильній.
Найулюбленіша казкова книга мого дитинства це серія про мумі тролів. Малий зараз дуже любить "Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером"
В дитинстві мене дуже вразили казки Отфріда Пройслера про Водяничка, Привида, Крабата... Також пам'ятаю круту українську книгу про різну українську нечсить, але власне нечисть там були основними героями і зображались більше в позитивному ключі. Нажаль, не пам'ятаю авторів чи точну назву книги. П.С. Схоже це саме "Нечиста сила" Короліва-Старого. Всім дуже рекомендую.
Я чекав іншої оповіді. Наприклад такої: Ще в часи язичества на території сучасної Німечини народи вірили, що взимку їх морозить до смерті бог, в вигляді сивого діда, якого звали Мороз. Люди вірили, якщо цьому діду Морозу принести в жертву молоденьку двчинку, то він подобріє і не буде морозити їх. Обирали дівчинку, вбивали її, голову насджували на верхівку ялинки в лісі, а м'ясо нарізане на шматки, розвішували на гілках цієї ялинки. Кишки теж розвішували на гілках в вигляді гірлянд. Після зникнення язичества і прийшло християнство, попи, що не могли відразу відвадити людей від язических традицій, поступово перетворили цю, криваву традицію, в свято приходу Нового року. Дід Мороз перетворився зі лютого людожера на доброго любителя діточок (не їсти їх, а дарувати смаколики); Нещасна дівчинка, яку свжували - в щасливу Снігуроньку - супутницю діда Мороза; ялинка продовжує наряджатися, як і в давнину, але цукерками і скляними гірляндами. Отже, традиція язичеська залишилась, але прийняла інший зміст і форму. Але мене особисто цікавлять ті часи і ті важелі, які посприяли такій метаморфозі. Саме для цього я і зазирнув в це відео.
Книжка, мабуть теж, вже згадана "казки народів світу" з сільської бібліотеки )) А за аудіоказки окрема вдячність! Сьогодні вже встановлено, прослухано, трохи проплакано від Батерфляйчика )) Якщо не виграю підписки, всеодно підпишусь. Таку роботу треба підтримувати і заохочувати, надто вже вона важлива, цікава і дефіцитна.
В плані казок моє дитинство було багатим: я навіть сходу не пригадаю скільки томів різних казок було вдома. Від товстенького (майже по 600 сторінок) двохтомника Андерсона до "Сказок и преданий нганасан". Не кажучи вже про Пушкіна та таке інше. (А збірку "Городок в табакерке" придбав вже коли своїм дітям читав...) Загалом казки мабуть з півметра на полиці займали, як не більше. Але найулюбленішою в дитинстві була таки збірка "Казки Верховини" (в попередніх виданнях збірка мала назву “Закарпатські казки”) українського народного казкаря Андрія Калина. з чудовими ілюстрациями Леопольда Івановича Левицького. PS Хоч і пишуть, що _«можна з певністю стверджувати, що на Закарпатті побутують ті самі сюжети, що й по всій Україні»_ ...але сюжети про песиголовців мені зустрічались лише у згаданій збірці.
"З живого джерела", видавництво "Радянська школа" 1990. Збірка казок з досить кріповими як для дітей ілюстраціями (точно не пам'ятаю коли батьки купили цю книжку, але орієнтовно мені тоді було 7 років), та "Українські народні казки", видавництво "Веселка" 1989
Була в дитинстві книжка "Грецькі народні казки", не скажу, щоб прям найулюбленіша, але дуже вирізнялася художнім оформленням: цікаво було розглядати незвичний одяг, побутові речі, пейзажі, інакші обличчя. Тепер розумію, що художник грунтовно підійшов до роботи.
Йой!!!! Більше тисячі переглядів за дві години! Ви неймовірні! Про "Нечисту силу" дізналася у свої десять чи одинадцять - то було ВАУ!! Союз розпадався і батьки та бабуся старалися діставати нам зразу українські книжки. Ми тоді і Лотоцького мали перші в школі (вчителі ще не мали), і Субтельного. Тоді зробили підписку на дванадцять книжок з казками. Третьою чи четвертою була "Нечиста сила". Я була під враженням від всіх істот, ходила і однокласникам розказувала що то таке цікаве!таке яскраве!вони живі, поміж нас - але їм було не цікаво..... Але книжка залишилась улюбленою на довго. Коли діти були малі позичила знайомій дівчинці, а потім переїхали і книжка загубилась. Шкодую що хлопці не познайомилися з нею в свій час. Але любов до міфів різних народів проявилася все рівно в сина - тепер маємо про що говорити. Наступною покупкою з книжок буде таки "Нечиста сила". А улюбленими були Потерчата
Моєю улюбленою книжкою в дитинстві була "Корейські народні казки". Це була велика книга з червоною яскравою обкладинкою, незвичною на той час. Особливо мені запам'яталася казка про чорну корову, мабуть, тому що моя сім'я тримає корів)))
Мої улюблені книги казок: "Казки народів світу" (я з бібліотеки брала) і чеські короткі оповідання про Квака та Жблунька, що мама в оригіналі читала, а ще мама знала багато віршів та байок українських, російських, польських (улюблена Іван та баштан). Мала ж моя дуже любить: "Велика ілюстрована Книга Казок", " 100 казок" (від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА), "На землях Бергамотах" (В-во Старого Лева), всі томи "Кіки-Міки" (Тосі-Босі) Ліни Жутауте, "Мануель і Діді" та "Фантастичні історії надобраніч" Ервіна Мозера (ВСЛ та Чорні вівці), "Як зрозуміти козу" (Прохаськи, ВСЛ), "Król Maciuś na wyspie bezludnej" (Janusz Korczak, WAB), Веселі пригоди Кицика і Мицика" Юхима Чеповецького (ВД Школа), ще є багато англійською окремих історій.
Я вже й забула це слово з раннього дитинства "дюдя". Так говорили старші, коли надворі було дуже холодно, а мені хотілося погуляти. "Дюдя" - значить холодно. Дякую за таку змістовну інформацію. А в мене вдома на полиці стоїть ця книжечка, та чомусь я не прочитала цієї казки. Обов язково перечитаю.
Головне, на мою думку, співати дітям українських пісень, поки вони ще не народилися, тобто, коли вони в череві матері і у перші дні після народження. Цим батьки знімають, як мінімум три питання. 1. Українські пісні сприяють фізичному здоров'ю дитини і формують гарні риси обличчя. 2. В дитини пам'ять працює в шаленому режимі лише до 5 років. Тому, коли дитина, існуючи як єдине ціле з матір'ю, чує українські пісні, вона запам'ятовує не слова, а мелодію. Це в рази полегшує дитині вивчити рідну мову. Мелодія вже знайома, а до неї набагато легше "нанизувати", запам'ятовувати слова. У дитини не буде акценту і суржику. 3. Дитина стане розумнішою від тих дітей, яким пісні в над ранньому віці не співали. Адже українські пісні знімають стреси, виховують мужність і народжують кохання до себе, до оточення, до життя. А ще - життя, Світ, ми самі, мова, наше місце на Землі, то все електромагнітні коливання. Наша українська мова формувалася протягом біля 200 000 років. Протягом століть відбиралося все найкраще, найкорисніше. Тому стати одним цілим з природою, з місцевістю, суттєво допомагають українські пісні. Власним дітям з пелюшок намагався у вільну хвилину співати українських пісень і слава Богу, я міг би ними пишатися, коли б вони спілкувалися виключно українською мовою. Можливо майбутнім батькам варто поважніше відноситися до якості співів, тобто і мій гріх у тому виборі дітей є немалий. Купував дітям українською мовою українські казки, англійські казки, жидівські казки, навіть російські. Вважаю, останні тисячу років українці мають деградовані казки, казки, що виховують рабів. Адже більше тисячи років тому, українці-русичі втратили мову на віки, а з нею і багато чого ще, зокрема волхвів-інтелігентів, традиції державотворення і волю. А все починається з якісної колискової та казочки. Щиро вдячний за посилання на казки!
Такий цікавий випуск вийшов) З дитинства, на жаль українських казок майже не пам'ятаю, та й на мову перейшла вже в дорослому віці. Проте над моєю фантазією добре попрацювала казка "Кресало" - особливо опис собак і їх очей немов би тарілки - це мурашки по шкірі! Спомин книги і досі викликає відчуття магічності і казки
Дуже цікаве відео! Дякую ) Я у дитинстві любила "Мумій Троля", це те, що реально сама пам'ятаю, але коли була меншою, мама каже, любила "Золота пряха" )
Підтримати нас:
Patreon: www.patreon.com/undergroundhumanities
Приват: 5168 7573 3271 2670
Аудіоказки Українською: audiokazky.in.ua/
всі посилання на початок 20-ого століття (прошу надати посилання 1000 року чи раніше), а хіба до того Україна не була окупована 200+ років московитами? воно не наше, воно той дід маразм з Алтаю, і тубільці би пережити зиму "віддавали" йому найвродливіших дівчат, у лісі лишали на смерть люту, замерзання
@@АлексБрейк-и4в відео полемізує тезу про походження діда мороза після 1938 року
@@solo-mia так після того 1938 року був етноцид і примусова поглиблена московізація Руси-України, і ще, бодай каплицю якусь збудували святому діду маразму? а Святому Миколаю безліч споруд побудована ще у стародавні часи! тож алтайський злий дух дід маразм і не даремно рашисти взяли його собі, вони все мерзенне собі забирають
@@АлексБрейк-и4в з чим саме Ви сперечаєтеся?
Етноцид почався набагато раніше
@@АлексБрейк-и4в і раджу не зловживати переглядами арестовича, бо то не на здоров'я
Є припущення, на основі наукових доказів, що кожна людина при здоровому глузді поставить вподобайку цьому відео
Ви чим далі, тим кращий контент робите. Дякую вам. Ви чудові.
Гріх не погодитись!
Многабукав 😁😁😁😁😁😁
... і цьому допису))
З дитинства пам'ятаю мама каже "Уух дюдя на дворі", тобто дуже холодно. Ніколи не думала, що ота Дюдя дійсно якийсь персонаж нашої мітології, а не якесь пестливе слово з дитячого словника
у нас на Львівщині на цей випадок казали "зюзя"
@@olhakharchyshyn61 точно!!!!
Але я завжди трактувала собі цю зюзю від слова "зима", "зимно"
в мене мама і дід також дюдя казали на холод
Мій батько з Полтавщини моїй доньці теж казав: надворі дюдя
Закликання мороза на вечерю - тут усе-таки радше не як Дід Мороз, а просто як дух, що уособлює погодне явище. Бо разом із ним запрошували також суховії, град, бурі та злії вітри. Ми ж вас по доброму запрошуємо, а якщо вже ви не прийшли, то не приходьте й далі й не робіть шкоди ні на озимині, ні на ярині, така от побутова магія. І така традиція була властива не лише українцям. Колись натрапив на казку про чоловіка, до якого всі вони таки прийшли, і наїлися, а що він не злякався, а говорив із ними чемно, то вони пообіцяли і справді не робити шкоди. От тільки не пригадаю, в якого народу така казка була.
усі боги уособлюють природні явища, навіть в християнстві головний бог уособлює сонце а інші прибожки "святі" покровителі різних явищ..
@@OlegSimonenko а звідки інформація про християнського (не юдейського) бога як уособлення саме сонця?
@@Vyacheslav_ хрест- це символ сонця, хрест у русі- це свастика, сонце в русі
@@OlegSimonenko Хто ж у християнстві Головний БОГ? І в який спосіб він уособлює сонце, І яке сонце, астрономічне (як календар), чи сонце світло (як фізичне явище). Чи може сонце_зірку як космічне явище? Тай з іншими явищами_ прибожками цікаво?
@@Vyacheslav_ з біблії звісно
Обкладинка з гопником - дідом морозом прекрасна))
Гопник - це вже епічний образ з українського бестіарію.
"Дюдя" в моєму дитинстві значило щось типу "холодно". Думав, це слово вигадала моя мати 😂 Дякую.
"Ди-ди-ди" ще казали. Типу холодно що аж зуб на зуб не попадає.
Згадала з дитинства вираз: " Замерзнеш і Дюдя схопить." Так примовляли, коли взимку тепло вдягали дітей, а ті пручалися. :)
Пам'ятаю, як у дитинстві, коли узимку приходив з вулиці додому батьки питали: "що там? дюдя?"
Сприймав це у значенні - "дуже холодно", і так як ніде більш не стикався з цим словом вважав йго притаманним тільки своїй родині
А от воно як виходить, це слово має коріння у минулому
"Дивовижні пригоди в лісовій школі", "Пригоди Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька".
В дитинсві дуже любив "Пана Котцького" та "Ходить гарбуз по городу" (не зовсім казка, проте не можу не згадати)
"Ходить Гарбуз по городу" -- то пісня-п'єса, в дит.садку була в нас.
плюсую. про "ходить Гарбуз..." я б не згадав, якби не коментар цей, але "пан Коцький" -- то безсумнівний топ для мене був. у мене була тоненька книжек ілюстрована, потім я знайшов більше розлогу версію у збірці українських народних казок. ну і коли бачив пізніше її у книжках, то перечитував, бо версії місцями відрізнялись
@@ТаємнийАгент-е4э точно-точно! Гарбуз ще був. Дякую, що нагадали. Аж потеплішало на душі. Було в мене таке товсте книжище, чи то для дитячого читання, чи то для читання дітім. З яскравими малюнками. "Гарбуз" там першим йшов :)
Коли син пішов до школи, взяла його підручник- читанку та була вражена:( сама я росіянка, вчилася у радянській школі) " бігала по лісу кобиляча голова" . Вау!
А моя улюблена дитяча книжка була 'сімсот солов' ят'. Родичі кажуть, що книжка була товстезна. А потім дали комусь почитати (((
З Різдвом! Христос народився!
У мене в дитинстві не було аж так багато книжок українською, але з тих 4-х, що пам'ятаю, 3 були улюбленими:
1) Юрій Ярмиш. "Летюче дерево".
В принципі подобалась уся збірка, але особливо перечитувалася казка "Солодкий марципан" про чарівну країну, де правив злий король Марципан, і про хлопчика Петрика, який влаштував там справжню революцію; казка була нашпигована назвами всіляких солодких страв, які персоніфікувалися у героїв казки: солдати-льодяники, хлопчики Пундик та Вареник, дівчатка Соложеничка та Марципанка тощо; а що насправді таке той невідомий мені у дитинстві "марципан", я дізналася вже як мені років, може, 30 стукнуло, і трохи розчарувалася, бо уявляла собі його як таке щось неземне і панське, таке... хіба ж опишеш словами?🙃 До речі, в мене є сумнів, чи знав сам автор про той марципан, чи, може, як і я, науявляв собі чогось...
2) Вітауте Жилінскайте. "Подорож у Тандадрику". Це моя перша у житті фантастика й водночас пригодницький роман, любовний роман, а то й, не побоюся цього слова, публіцистика, бо ті метафори, яких вжито там стосовно війни та миру на планеті, вразили мене, тоді дев'ятирічну, в самісіньке серце.
3) "Героїко-фантастичні казки" (народна творчість).
Читала не все підряд. Багато слів не розуміла й заповнювала їх власним змістом. Хоча читала "про себе", але впевнена, що половина наголосів була не туди. Але як же ж мені подобалися ті речі, які там описувалися (хоч насправді, може, вони зовсім не такі, якими уявлялися). Пригадую лицаря та коня у діамантовій збруї - що таке "діамантова", мені було невідомо, але вона була прекрасна!🙂
В дитинстві дуже любила книжку "Рукавичка", там були такі класні малюнки. А рукавичка з середини виглядала так, що зараз би її назвали хьюге.
«Казки народів світу» - було в нас у сільській бібліотеці кілька таких, великих, у грубій палітурці й з гарнющими ілюстраціями. Читати було просто за свято.
Досі згадую страхітливу казку про Змія- як Зміївна женеться за героєм із нареченою, пролізуючи язиком сталеві двері одні за одними! "Чужинець" з молекулярною кров'ю у судинах відпочиває.
Всіх вітаю! Дякую за заповнення прогалин в царині української міфології! Як спрагу, втамовую Вашими історіями...)) До речі, у мене в дитинстві були улюблені книжки казок " Дивна сопілка" (видавництва "Київ" 1972р.) та "Калиточка" - раритети на сьогодні))) Успіхів Вам та натхнення у Вашій справі!
"Івасик Телесик" ))) І голос мами "Івасику, Телесику, приплинь, приплинь до бережка....."
Дуже цікаве відео !! Так добре підібрані джерела дослідження ! Надихаєте до самостійного вивчення ❤❤❤
Я щойно усвідомила, з
Що і у нас є місцева традиція кликати мороза, на кутю "Мороз, мороз йди куті їсти, а як не йдеш то не приходь [не морозь урожай]" чи якось так
Дуже дякую, за випуск і за аудіоказки українською!
"Нечиста сила"-дивовижно цікава книжка,з захопленням читила я і мої діти!!!
Улюблена і досі збірка українських народних казок, легенд і анекдотів 1958 року випуску під редакцією Попова.
Ми читали Кривенька качечка. Дякую дуже цікаве відео.
И моя любимая
Дякую за просвіту. Улюблена казка дитинства - "Пан Коцький".
У моєму дитинстві була дуже гарна збірка, яка мені надзвичайно подобалась - "Казки одно села", у якій декілька етнографів зібрали оповіді сіл Гуцульщини, з їх характерними діалектами. Там було багато казок, з неймовірними, майже фантастичними сюжетами, яких я не зустрічала більше ніде. Були й побутові казки, але вони не дуже відрізнялись від українських казок більш популярних видань. Я не пам'ятаю рік видання, але це точно радянські часи, і дуже прикро, що подібної книжки не видають зараз, бо традиційні казки знають усі, а от такі незвичні розповіді дуже б підкреслили нашу самобутність.
Моя улюблена книжка була « Казки одного села» і казка « Ох»!!!
Дякую за цікавий канал!!!
Дякую за випуск. ) Як завжди пізнавально і обґрунтовано! На мене сильне враження справила в дитинстві збірка закарпатських казок "Дідо - Всевідо" Це була стара книжка з жовтими листками. Казки цікавій страшні. А ще дуже багато діалектизмів, і ці не зрозумілі тоді для мені слова робили її ще кращою.))
Любила дуже "Котигорошко" і "Івасик-Телесик"
Коментар на підтримку каналу. Дякую. Веселого Різдва.
... 1000 пудів, я з тобою згодний, за книжку Василя Королів-Старого "Нечиста сила")) Це теж, моя най улюбленіша книжка. Подарована мені батьками, на Новий 1991 рік, в мої 11ть років. Вона перевернула усю мою уяву на міфічні Українські постаті, навіть в порівнянні з Гоголівськими -- незрівнянні!!)) Вона й досі в мене є, читав її своїм дітям, як казки на ніч) ... писав коментар, тільки но побачив і почув про книжку, так що -- не враховуйте мене в розіграші) ...
І я, і діти, полюбляють книгу Всеволода Нестайка "Незнайомка в країні сонячних зайчиків". Та і взагалі, всі твори автора - чудові.
Було багато казок улюблених, але найбільше любила «зачаровані казкою» збірник закарпатських казок. Потім було дуже дивно, коли читала казки про Мар’яна з Оріховиці і поган-дівку, а пізніше поїхала до родичів у Закарпаття, а там село оріховиця :). А ще дуже любила братів Грімм, взимку казка метелика особливо подобалась, бо там була ілюстрація, як вибивають її перлину і сніг сиплеться надворі, а в нас надворі теж сніг якраз мів... п.с. Дякую за відео ;)
Гуманітарко і гуманітарники, всіх вітаю з початком нового року, і прийдешнім різдвом.
до різдва треба триматися посту, відповідно, на новий рік (як свято) їсти і пити не можна! або ж різдво передує "новому року"...
Спочатку Різдво, а потім НР
Збірка казок " З живого джерела " - улюблена книжка з радянського дитинства.
Дякую за цікаву об'єктивну інформацію. Улюблена книжка казок "Українські народні казки" десь 1967 року видання.
у мене така була
В мене також така була!
Якщо підсумувати, то північний Дід Мороз, яким він був для наших предків, таким і залишається до нині. Він приходить з півночі і дорослих знищує, дітей забирає і в манкурти перевиховує, а в намісниках у нього сьогодні МертвеЧук, який збирається провакцинувати морозною вакциною увесь наш рід.
Такі казочки малята - любі хлопчики й дівчата.
П.С. І клоун-манкурт, який по молодості у внука Діда Мороза просив на колінах "забєрітє нас к сєбє Владимир Владимиравич!" сьогодні править Україною.
Дякую! Змістовно і неймовірно цікаво!
А про улюблені казки: моя улюблена це "Мала Баба Яга" Пройслера, та ще запам'яталась збірка "Як дядько Чорта дурив" (ті казки що народні антирелігійні), не стільки самими казками, як малюнками - дуже любила усяке про нечисту силу!
Дочка (8 років) любить Франкового "Фарбованого Лиса", "Хуху-Муховинку" (саме ту книгу, що з гарненькою пухнастою Хушкою на обкладинці) і "італійську" "Мортіну" (про дівчинку зомбі), а зараз читає про Мавку (сучасний варіант "Лісової пісні").
Сину (10 років) раніше подобались побрехеньки в стилі "Чарівної ферми МакБрума" та "Пригод барона Мюнхгаузена" або про "Алісу" і "Чарлі і шоколадна фабрика", але зараз в захваті читає перше стареньке видання Вінні-Пуха українською і регоче (ну бо радянський мультик зовсім не пам'ятає)!
Привіт з Техащини!
Оу, я залишив 6 коментів, це нещасливе число, напишу мабуть ще цей(сьомий) коментар щоб це видиво пролетіло і про канал дізналось більше людей!
п"ять ведмедиків-брауні були нормальними, а шостий - не вдався
Чекала цього випуску, несподівано та аргументовано. Дуже вам дякую!❤
Найцікавіше та найякісніше відео на цю тему. А я вже три подивилася. Дякую)
Дуже цікава і об'ємна інформація.Цікавлюсь цими питаннями . Дякую, підписуюсь.
Дякую за такий цікавий випуск й тема була актуальна, адже знаю деякі родини, які дотримуються традиції, що подарунки приносить Святий Миколай, тому було цікаво де ж правда. А ще для мене стало приємним відкриттям, що "Дюдя" виявляється зимовий дух, часто так кажемо в родині, коли в хаті чи надворі холодно.
Казки я любила і читала до "поважного віку" (років 15, коли всі вже зачитувалися Сутінками). У нас була збірка англійських казок "Бабусин дідусь", три збірки українських народних казок (червона з братами-місяцями, жовта з лисичкою-сестричкою і синя з летючим кораблем) і стареееезна збірка "Казки Буковини", а ще "Савур-могила".
Я в дитинстві дуже любив книжку "Сказки народов мира". А от діти мої люблять Всеволода Нестайко :)
"Нечиста Сила" це і моя улюблена книжка дитинства! ДДДДУЖЕ тішилась коли знайшла її зараз для доньки.
Дякую за цікавезну розповідь про Діда Мороза. В конкурсі брати участь не буду, бо дитинка вже здоровезна для казок, хоча от я сама на казках була схиблена, та й досі є трохи. Перечитала в усіх чотирьох бібліотеках, до яких була записана, усі казки усіх народів, які там були ну і, звісно, ті, що буди вдома. Вибрати якусь улюблену з народних складно. А от з авторських... на мене дуже велике враження справила книжка "Булка кольору лисячого хвоста" ("Булка цвета лисьего хвоста"- так, вона була в російському перекладі, Мацутані Мійоко). Взагалі японські казки дуже сильно відрізняються від казок усіх інших народів, бо там трапляються такі оригінальні сюжети і персонажі, яких не зустрінеш більше ніде. З того, що читала українською, любила "Муфтика, Півчеревичка і Мохобородька". До речі про дитячі книги і рекламу: не хочете прорекламувати сайт, що створила Таня Микитенко (Рагулівна) з двома подругами - chytanka.com.ua? Вони оцифрували і виклали у вільний доступ (звісно, тільки з метою збереження і для ознайомлення) величезну кількість дитячих старих книжок.
Санта-Клаус блює мандаринкою,
Дід Мороз - огірками з горілкою,
І лише святий Миколай
Каже всім - "Не бухай!"
Санта Клаус і є святий Миколай.
@@РусланЗверюк , скажи це йому в обличчя!!!1
@@РусланЗверюк Та не може бути! Де ж Ви бачили щоб святі люди говорили одне, а робили інше?
@@РусланЗверюк Е ВИН ПЕРЕКРЕСТИВСЯ
@@Мойсей-х3о ВИН ЕГО ЗАМОРОЗИТ
Дуже цікаве відео! З нетерпінням чекаю на наступне)
«Казки одного села»
Така книга була
Про перемоги добра
Дуже мені в житті допомогла)
Дякую за цікаве відео! Особливо вдячна за згадку маловідомих авторів, додала собі до списку бажань :)
Ніжно люблю "Нечисту силу" Короліва-Старого!
Одна з найулюбленіших книг мого дитинства!
У мене було навiть те саме видання. Класна книга. В нiй присутня якась незвичайна повага до особистостi та бажання зрозумiти кожного.
о я теж її любила))
Як круто! І про відео, і ресурс з аудіоказками. Дуже дякую!
З дитинства улюблені казки "Казки зелених гір", а від бабусі напам"ять вивчила "Коза-дереза" (в кінці було повчально: А я рак-неборак, як вщипну буде знак!). Пригомшлива ідея створити аудіоказки українською! Дякую!!!
Дууууже пізнавально і головне відчувається науковий підхід з аргументами і джерелами.
Мені у дитинстві подобалась книжка "Індійські народні казки" (російською) , це ще було ссср (з малої бо нема поваги) книжка була красива ну і цікаво було , для своєї дитини я старався купляти українські казки ( головне , що тепер Ми маємо змогу купляти книжки українською мовою !) доньці подобались Неймовірні пригоди Івана Сили, Пригоди Лиса Микити. Доньці вже 12 років , а я кожен день мушу боротись за українське з нею , дуже багато російського (окупантів) на Нашому ринку та й просторі . Дуже Вам дякую за Ваші передачі :) Не пропадіть , Ви той промінь світла у кінці тунелю , даєте надію мені , що Україна стане Україною , а не чиєюсь провінцєю. Дякую.
Мама, перед тим як кутю їсти, завжди тричі звала Мороза до нас кутю їсти.
Дійсно так.
Дякую, як завжди цікаво. У дитинстві любили книжку "Хитрий лис", здається. Він там потрапив у фарбу і перефарбувався на блакитного. А ще про кота і півника, як його вкрала лиска.
Фарбований лис і невпевнена, що І.Франка
@@katerynaoverchenko8337 Дякую, здається, що так! Бо думала, що якась не така була назва )
"Золота вежа" - казки, легенди, загадки, записані письменником Степаном Пушиком від Доні Юрчак з села Полика Івано-Франківської області. Книга була єдиною збіркою казок у моєї бабусі, яка все життя прожила в Чернігівській області і сама перечитувала її мінімум раз на рік та завжди мріяла побачити Гори)
Моя улюблена книжка казок з дитинства (улюблена, бо найтовстіша) - Летючий корабель. Там були і казки про Котигорошка, Кирила Кожум'яку, Оха, власне Летючий корабель, осьці всі "про чоловіка, що пішов/зустрів/зробив..(далі продовжити)". Ну і, напевно, вона така товстелезна, бо вже настільки потріпані сторінки були, що розпадалася, так часто я її перечитував в дитинстві). Та й ілюстрації до кожної казки додавали інтересу в читанні.
Улюблена казка , "Котигорошко"....
А ще "lвасик - Телесик", там де гуси,гусенята i змiючка Оленка.
Дуже гарно!)
Подання матеріалу чудове!!👍
Щиро дякую за об'єктивність! Відео вийшло як завжди дууже цікаве та пізнавальне. Пам'ятаю з дитинства саме цю книжку - "Нечиста сила". Перш за все вона мені подобалася саме тим, що всі образи в ній були, ніби, переосмислені автором (тому я й здивувався, дізнавшись з відео про те, що автор не лише запозичив з фольклору персонажів, але й самі сюжети) і подавалися значно добрішими, ніж про них було прийнято думати або такими, яких не слід боятися людині віруючій та духовно сильній.
Дуже цікаве та інформативне відео. Так тримати і в цьому році!
Я любила "Казки одного села". Дуже цікаві, довгі і не заіжджені.
Найулюбленіша казкова книга мого дитинства це серія про мумі тролів. Малий зараз дуже любить "Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером"
"Українські соціально-побутові казки" - зелененька така книжка, а коли був геть малий, не пам'ятаю :)
вау, як цікаво! я в захваті! веселих свят! ❄️
Дякуємо, навзаєм!
В дитинстві мене дуже вразили казки Отфріда Пройслера про Водяничка, Привида, Крабата... Також пам'ятаю круту українську книгу про різну українську нечсить, але власне нечисть там були основними героями і зображались більше в позитивному ключі. Нажаль, не пам'ятаю авторів чи точну назву книги.
П.С. Схоже це саме "Нечиста сила" Короліва-Старого. Всім дуже рекомендую.
У мене найулюбленішим твором був В. Нестайко "Тереодори з Васюківки". Це не казка, але твір чудовий.
Прекрасний твір ♥️
Дякую. Дуже цікаво. Улюбленої книги не було. Але пам'ятаю всю серію як читав дідусь - казки народів світу .
От за шо вас люблю, так це за те, що можна дивитися-слухати ваші ролики кілька разів...і кожного разу - щось нове!
Найулюбленіша книжка мого дитинства: І.Франко "Коли ще звіри говорили"
дцже любила "яйце-райце", ілюстрації в ній шикарні
Я малим так і не зрозумів про що та казка😅
@@vitalikbota я мабуть теж, тому більше пам'ятаю картинки 🙈
@@katemartem одне велике яйце і купа тварин навколо, мені лиш ця запам'яталася)
Була в моєму дитинстві збірочка казок з назвою "Казки одного села" - дуже які її любил. Нажаль, втратила.
Я чекав іншої оповіді. Наприклад такої:
Ще в часи язичества на території сучасної Німечини народи вірили, що взимку їх морозить до смерті бог, в вигляді сивого діда, якого звали Мороз. Люди вірили, якщо цьому діду Морозу принести в жертву молоденьку двчинку, то він подобріє і не буде морозити їх. Обирали дівчинку, вбивали її, голову насджували на верхівку ялинки в лісі, а м'ясо нарізане на шматки, розвішували на гілках цієї ялинки. Кишки теж розвішували на гілках в вигляді гірлянд. Після зникнення язичества і прийшло християнство, попи, що не могли відразу відвадити людей від язических традицій, поступово перетворили цю, криваву традицію, в свято приходу Нового року. Дід Мороз перетворився зі лютого людожера на доброго любителя діточок (не їсти їх, а дарувати смаколики); Нещасна дівчинка, яку свжували - в щасливу Снігуроньку - супутницю діда Мороза; ялинка продовжує наряджатися, як і в давнину, але цукерками і скляними гірляндами. Отже, традиція язичеська залишилась, але прийняла інший зміст і форму.
Але мене особисто цікавлять ті часи і ті важелі, які посприяли такій метаморфозі. Саме для цього я і зазирнув в це відео.
Книжка, мабуть теж, вже згадана "казки народів світу" з сільської бібліотеки ))
А за аудіоказки окрема вдячність! Сьогодні вже встановлено, прослухано, трохи проплакано від Батерфляйчика ))
Якщо не виграю підписки, всеодно підпишусь. Таку роботу треба підтримувати і заохочувати, надто вже вона важлива, цікава і дефіцитна.
Вражаюча глибина дослідження! Дякую! інтерьер дуже відволікає.
Дякую! Було цікаво дізнатися більше про ДМ напередодні НР)
На словах "Ось такою цитатою..." У мене почалася реклама😂
Дякую за відео, підпільна гуманітарко!
В плані казок моє дитинство було багатим: я навіть сходу не пригадаю скільки томів різних казок було вдома. Від товстенького (майже по 600 сторінок) двохтомника Андерсона до "Сказок и преданий нганасан". Не кажучи вже про Пушкіна та таке інше. (А збірку "Городок в табакерке" придбав вже коли своїм дітям читав...)
Загалом казки мабуть з півметра на полиці займали, як не більше. Але найулюбленішою в дитинстві була таки збірка "Казки Верховини" (в попередніх виданнях збірка мала назву “Закарпатські казки”) українського народного казкаря Андрія Калина. з чудовими ілюстрациями Леопольда Івановича Левицького.
PS Хоч і пишуть, що _«можна з певністю стверджувати, що на Закарпатті побутують ті самі сюжети, що й по всій Україні»_ ...але сюжети про песиголовців мені зустрічались лише у згаданій збірці.
"З живого джерела", видавництво "Радянська школа" 1990. Збірка казок з досить кріповими як для дітей ілюстраціями (точно не пам'ятаю коли батьки купили цю книжку, але орієнтовно мені тоді було 7 років), та "Українські народні казки", видавництво "Веселка" 1989
Класнючий випуск. Окрема величезна подяка за пораду "Нечистої сили"!
Такі круті інформаційні відео, що, подеколи, невірний наголос на слові , звучить, навіть якось, красиво .
Була в дитинстві книжка "Грецькі народні казки", не скажу, щоб прям найулюбленіша, але дуже вирізнялася художнім оформленням: цікаво було розглядати незвичний одяг, побутові речі, пейзажі, інакші обличчя. Тепер розумію, що художник грунтовно підійшов до роботи.
Йой!!!! Більше тисячі переглядів за дві години! Ви неймовірні!
Про "Нечисту силу" дізналася у свої десять чи одинадцять - то було ВАУ!! Союз розпадався і батьки та бабуся старалися діставати нам зразу українські книжки. Ми тоді і Лотоцького мали перші в школі (вчителі ще не мали), і Субтельного. Тоді зробили підписку на дванадцять книжок з казками. Третьою чи четвертою була "Нечиста сила". Я була під враженням від всіх істот, ходила і однокласникам розказувала що то таке цікаве!таке яскраве!вони живі, поміж нас - але їм було не цікаво..... Але книжка залишилась улюбленою на довго. Коли діти були малі позичила знайомій дівчинці, а потім переїхали і книжка загубилась. Шкодую що хлопці не познайомилися з нею в свій час. Але любов до міфів різних народів проявилася все рівно в сина - тепер маємо про що говорити.
Наступною покупкою з книжок буде таки "Нечиста сила". А улюбленими були Потерчата
Взагалі читав багато казок в дитинстві. Здається була серія "народні казки...(України, Голандії, Англії ....)" , "Казки з-за грат"
Моєю улюбленою книжкою в дитинстві була "Корейські народні казки". Це була велика книга з червоною яскравою обкладинкою, незвичною на той час. Особливо мені запам'яталася казка про чорну корову, мабуть, тому що моя сім'я тримає корів)))
Неймовірно круте відео, на згадці про Нечисту силу мене пробило на ностальгію
Мої улюблені книги казок: "Казки народів світу" (я з бібліотеки брала) і чеські короткі оповідання про Квака та Жблунька, що мама в оригіналі читала, а ще мама знала багато віршів та байок українських, російських, польських (улюблена Іван та баштан). Мала ж моя дуже любить: "Велика ілюстрована Книга Казок", " 100 казок" (від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА), "На землях Бергамотах" (В-во Старого Лева), всі томи "Кіки-Міки" (Тосі-Босі) Ліни Жутауте, "Мануель і Діді" та "Фантастичні історії надобраніч" Ервіна Мозера (ВСЛ та Чорні вівці), "Як зрозуміти козу" (Прохаськи, ВСЛ), "Król Maciuś na wyspie bezludnej" (Janusz Korczak, WAB), Веселі пригоди Кицика і Мицика" Юхима Чеповецького (ВД Школа), ще є багато англійською окремих історій.
зверніть увагу, Вівці вже випустили Чудові... та Веселі історії надобраніч. Мозер крутий!
Я вже й забула це слово з раннього дитинства "дюдя". Так говорили старші, коли надворі було дуже холодно, а мені хотілося погуляти. "Дюдя" - значить холодно. Дякую за таку змістовну інформацію. А в мене вдома на полиці стоїть ця книжечка, та чомусь я не прочитала цієї казки. Обов язково перечитаю.
Моя улюблена книжка казок була "Буковинські народні казки". Там було про повітруль і мольфарів. Я і зараз казки читаю. Вже на пенсії.
Дякую, було цікаво! З казок дитинства першим на думку спадає Котигорошко, ну ще Івасик-телесик :-)
Дякую, цікава інформація. В дитинстві подобалися книжки про Незнайку.
Дякую, з прийдешніми святами Вас!
Уподобайка!
Чекала на ваше відео більше ніж Новий рік!
Улюблена книжка дитинства-"Українські народні казки" особливо про Яйце- райце
Головне, на мою думку, співати дітям українських пісень, поки вони ще не народилися, тобто, коли вони в череві матері і у перші дні після народження. Цим батьки знімають, як мінімум три питання.
1. Українські пісні сприяють фізичному здоров'ю дитини і формують гарні риси обличчя.
2. В дитини пам'ять працює в шаленому режимі лише до 5 років. Тому, коли дитина, існуючи як єдине ціле з матір'ю, чує українські пісні, вона запам'ятовує не слова, а мелодію. Це в рази полегшує дитині вивчити рідну мову. Мелодія вже знайома, а до неї набагато легше "нанизувати", запам'ятовувати слова. У дитини не буде акценту і суржику.
3. Дитина стане розумнішою від тих дітей, яким пісні в над ранньому віці не співали. Адже українські пісні знімають стреси, виховують мужність і народжують кохання до себе, до оточення, до життя.
А ще - життя, Світ, ми самі, мова, наше місце на Землі, то все електромагнітні коливання. Наша українська мова формувалася протягом біля 200 000 років. Протягом століть відбиралося все найкраще, найкорисніше. Тому стати одним цілим з природою, з місцевістю, суттєво допомагають українські пісні.
Власним дітям з пелюшок намагався у вільну хвилину співати українських пісень і слава Богу, я міг би ними пишатися, коли б вони спілкувалися виключно українською мовою. Можливо майбутнім батькам варто поважніше відноситися до якості співів, тобто і мій гріх у тому виборі дітей є немалий.
Купував дітям українською мовою українські казки, англійські казки, жидівські казки, навіть російські. Вважаю, останні тисячу років українці мають деградовані казки, казки, що виховують рабів. Адже більше тисячи років тому, українці-русичі втратили мову на віки, а з нею і багато чого ще, зокрема волхвів-інтелігентів, традиції державотворення і волю. А все починається з якісної колискової та казочки.
Щиро вдячний за посилання на казки!
Дякую. Здоров'я та процвітання Вам!
Такий цікавий випуск вийшов) З дитинства, на жаль українських казок майже не пам'ятаю, та й на мову перейшла вже в дорослому віці. Проте над моєю фантазією добре попрацювала казка "Кресало" - особливо опис собак і їх очей немов би тарілки - це мурашки по шкірі! Спомин книги і досі викликає відчуття магічності і казки
Дуже люблю казки Франка. Деякі, правда, не дуже педагогічні, типу "Старе добро забувається", але сам читав і дитині читаю.
Улюблена казка дитинства "Пригоди Барвiнка Та Ромашки"
Ага, перший в моєму читацькому житті супергерой!
Дуже дякую за таку цікаву інформацію. Моїми улюбленими казками були "Казки народів світу" а улюбленими героїнями були жінки-воїтельници.
Дуже цікаве відео! Дякую )
Я у дитинстві любила "Мумій Троля", це те, що реально сама пам'ятаю, але коли була меншою, мама каже, любила "Золота пряха" )
В мене улюблена казка-віршик із самих перших була «Ходить Гарбуз», а в більш старшому віці - «Царівна лягушка»