дякую за цей подкаст, слухала на споті, і там залишу коментар для просування. зараз переживаю 5й місяць втрату близької людини і дуже важко моментами, дякую за цю розмову, багато для себе зробила інсайтів
Дякую за цей подкаст❤ прожила всі історії разом з вами. Спочатку думала, що мені буде легко прослухати його, але в результаті всю цю годину просиділа з мокрими очима. Але то справді був біль, якому хотілось дозволити бути. Моя найболючіша втрата - смерть мого діда 2 роки тому, бо такої безумовної щирої і сильної любові я мабуть ніколи більше не відчувала. Іноді він сниться мені і я прокидаюсь у сльозах від того, що такого відчуття безпеки, як поруч з ним у тому сні, я вже ніколи не відчую. Але та любов і теплі спогади просто глушать собою той біль, хоч він все одно тепер буде завжди. Обіймаю всіх, хто тут сьогодні і кожного дня проживає це саме🫂❤️
Мій батько загинув захищаючи Україну… біль дітей (неважливо чи їм 5-10-15-25-30 років) дуже велика в цій війні, про яку теж треба говорити більше. Вже 3 місяці без нього…
Колись в 2000 році приїхала на семінар у Львів і познайомилася з паном Олегом. Його досвід та досвід його колег в реабілітаційному центрі був для мене великим відкриттям. Дякую за необхідний подкаст з паном Олегом
Сьогодні 5 років як пішла з життя моя мама. Мені іі дуже бракує , біль не минає , мама була другом. Так хочеться знову посидіти разом на кухні і пити каву... Випадково натрапила як раз сьогодні на вашу передачую, дякую
Випуски з паном Олегом - завжди особливі. Вони наповнюють та мотивують. Хоч тема вкрай важка в цьому випуску, але від того він стає для мене ще ціннішим. Дякую всім за цю розмову.
Я сьогодні дуже засмучена. І боляче слухати. Мого чоловіка вбили на війні, і я зустрічаюся з цим адом невміння підтримки у суспільстві. Мої іноземні колеги знайшли слова, більше, ніж співчуваю... На шляху сантьяго, люди казали, що бачуть мій біль... Ви не розкрили тему. Зараз купа вдів і батьків (а це різне) переживають гостре горе. Горе у нас не бачать, у цьому подкасті ви також, не побачили горя, як нормального стану. 5 стадій - фігня. Тема не розкрита, і розкрита як у нашому суспільстві- - горе заперечується. Нас не бачать.
Я бачу ваш біль, і мені дуже шкода, що вам доводиться це переживати. Завжди, читаючи такі коментарі - уявляю, як це, але, звісно ж, не можу в повній мірі уявити. Якщо прочитаєте мій коментар, будьте ласкаві, напишіть, яка підтримка від інших вам дійсно відгукнулася, і ви відчули, що вас розуміють. А яка - навпаки, видалася вам черствою і відстороненою. Мені дуже важливо було б дізнатися.
Прийміть співчуття… І дякуємо, що написали про цю проблему браку розуміння і підтримки в суспільстві людям, що переживають втрату. Нам дуже хотілося в цьому подкасті власне підкреслити, наскільки це розуміння і підтримка важливі - і вибачте, якщо на вашу думку не наголосили на цьому достатньо - а це дуже-дуже-дуже важливо! І сподіваємося, що усіма нашими спільними зусиллями ми ставатимемо крок за кроком усе більш чутливим до втрати суспільством - і що люди, які переживають втрату будуть оточені розумінням, співчуттям, підтримкою… І, що треба позбавлятися міфів - саме так як і ви пишете, ми наголошували - що втрата це природній процес, і що так важливо відкинути різні непідтверджені дослідженнями теорії (типу 5 фаз) - і що найголовніше співчуття і підтримка… Шлемо їх вам з усього серця…
@@oleh_romanchuk я десь може мала розчарування, тому що ваша робота і цей подкаст багато важливого зробив, і підтримував. Але тут мені було не достатньо. Ви м'яко говорили, наче поза контекстом, але блін - зараз він такий. Ніхто не розуміє як підтримувати, і ніхто ротом не каже що це війна на ній вмирають,це боляче, і ось це реальність, в якій доведеться жити з ветеранами, вдовами, батьками, друзями. Я про те що може вже варто про це говорити сміливіше? В 2014 цю цему суспільство провалило. Я як заживу, хочу повертатися до професії психолога. Я бачу, скільки людей треба рятувати буде, і бачу, скільки не отримує належної допомоги. Поки прошу від вас сміливості говорити і вчити цьому. Бо тема не розкрита. Бути в горі то ок. Як не травмувати тих хто в горі і підтримувати - то ще один поведінковий механізм. Його можна навчитися.
дякую за цей подкаст, слухала на споті, і там залишу коментар для просування. зараз переживаю 5й місяць втрату близької людини і дуже важко моментами, дякую за цю розмову, багато для себе зробила інсайтів
Велике дякую Олегу за участь в підкасті, за те що знаходите час ділитись мудрістю, справжнім скарбом.
Дякую за цей подкаст❤ прожила всі історії разом з вами.
Спочатку думала, що мені буде легко прослухати його, але в результаті всю цю годину просиділа з мокрими очима. Але то справді був біль, якому хотілось дозволити бути.
Моя найболючіша втрата - смерть мого діда 2 роки тому, бо такої безумовної щирої і сильної любові я мабуть ніколи більше не відчувала. Іноді він сниться мені і я прокидаюсь у сльозах від того, що такого відчуття безпеки, як поруч з ним у тому сні, я вже ніколи не відчую.
Але та любов і теплі спогади просто глушать собою той біль, хоч він все одно тепер буде завжди.
Обіймаю всіх, хто тут сьогодні і кожного дня проживає це саме🫂❤️
❤
дякуємо, що поділилися любов'ю і світлом вашого дідуся - вічная йому пам'ять... і вас навзаєм обіймаємо...
Щира дяка за цей ефір, це безцінні емоції та почуття !
Дякую! Дуже цікаво!
Мій батько загинув захищаючи Україну… біль дітей (неважливо чи їм 5-10-15-25-30 років) дуже велика в цій війні, про яку теж треба говорити більше. Вже 3 місяці без нього…
Дякую Вашому батькові. Тримайтеся ❤
@@ІгорПіскунов дякую
Дякую за важку, але потрібну тему для обговорення)
Дякую за ефір ,за підтримку ❤
Дякую вам за цей чудовий подкаст. Дуже люблю його 💛
Надважлива тема, дякую за канал. Тримаймося разом, інакше неможливо.
Треба більше на цю тему
Колись в 2000 році приїхала на семінар у Львів і познайомилася з паном Олегом. Його досвід та досвід його колег в реабілітаційному центрі був для мене великим відкриттям. Дякую за необхідний подкаст з паном Олегом
Щиро дякую.
Сьогодні 5 років як пішла з життя моя мама. Мені іі дуже бракує , біль не минає , мама була другом. Так хочеться знову посидіти разом на кухні і пити каву... Випадково натрапила як раз сьогодні на вашу передачую, дякую
Випуски з паном Олегом - завжди особливі.
Вони наповнюють та мотивують. Хоч тема вкрай важка в цьому випуску, але від того він стає для мене ще ціннішим. Дякую всім за цю розмову.
Широ дякую друзі💛🩵 я також ношу вже третій рік волосся яке гладила моя бабуся…. Мені здавалося що я божевільна в цьому…
❤
Дуже складно шукати в інтернеті проекти хто допомагають родинам, котрі втратили на війні. Діліться посиланнями будь ласка
Я сьогодні дуже засмучена. І боляче слухати. Мого чоловіка вбили на війні, і я зустрічаюся з цим адом невміння підтримки у суспільстві. Мої іноземні колеги знайшли слова, більше, ніж співчуваю... На шляху сантьяго, люди казали, що бачуть мій біль... Ви не розкрили тему. Зараз купа вдів і батьків (а це різне) переживають гостре горе. Горе у нас не бачать, у цьому подкасті ви також, не побачили горя, як нормального стану. 5 стадій - фігня. Тема не розкрита, і розкрита як у нашому суспільстві- - горе заперечується. Нас не бачать.
Я бачу ваш біль, і мені дуже шкода, що вам доводиться це переживати. Завжди, читаючи такі коментарі - уявляю, як це, але, звісно ж, не можу в повній мірі уявити. Якщо прочитаєте мій коментар, будьте ласкаві, напишіть, яка підтримка від інших вам дійсно відгукнулася, і ви відчули, що вас розуміють. А яка - навпаки, видалася вам черствою і відстороненою. Мені дуже важливо було б дізнатися.
Співчуваю Вам. Вибачайте.
Як можна вас підтримати?
Прийміть співчуття… І дякуємо, що написали про цю проблему браку розуміння і підтримки в суспільстві людям, що переживають втрату. Нам дуже хотілося в цьому подкасті власне підкреслити, наскільки це розуміння і підтримка важливі - і вибачте, якщо на вашу думку не наголосили на цьому достатньо - а це дуже-дуже-дуже важливо! І сподіваємося, що усіма нашими спільними зусиллями ми ставатимемо крок за кроком усе більш чутливим до втрати суспільством - і що люди, які переживають втрату будуть оточені розумінням, співчуттям, підтримкою… І, що треба позбавлятися міфів - саме так як і ви пишете, ми наголошували - що втрата це природній процес, і що так важливо відкинути різні непідтверджені дослідженнями теорії (типу 5 фаз) - і що найголовніше співчуття і підтримка… Шлемо їх вам з усього серця…
@@oleh_romanchuk я десь може мала розчарування, тому що ваша робота і цей подкаст багато важливого зробив, і підтримував. Але тут мені було не достатньо. Ви м'яко говорили, наче поза контекстом, але блін - зараз він такий. Ніхто не розуміє як підтримувати, і ніхто ротом не каже що це війна на ній вмирають,це боляче, і ось це реальність, в якій доведеться жити з ветеранами, вдовами, батьками, друзями.
Я про те що може вже варто про це говорити сміливіше? В 2014 цю цему суспільство провалило.
Я як заживу, хочу повертатися до професії психолога. Я бачу, скільки людей треба рятувати буде, і бачу, скільки не отримує належної допомоги. Поки прошу від вас сміливості говорити і вчити цьому. Бо тема не розкрита.
Бути в горі то ок. Як не травмувати тих хто в горі і підтримувати - то ще один поведінковий механізм. Його можна навчитися.
Чи є посилання на згаданий проект для дружин, що втратили на війні, про малювання?
Дякую за інформацію,розійшовся з дівчиною,та відчуття ідентичне…Ніяк сліз не можу втримати…
Важка видалася ваша розмова для мене.Сльози лилися весь час.Дякую за вашу працю.
Ви згадали про книги, котрі написали рідні про своїх загиблих на війні близьких. Поділіться, будь ласка, назвами чи посиланнями
Ліна Орлова "Острів орла"
А якщо людина не хоче жити без втраченої людини, на якій вона стадії?
Про секрет своєї стійклсиі так і не сказав, якісь узагалтнені слова по український народ...н