Пісня "Вік би не бачити й не чуть…" (Василь Стус)

🎤 Пісня українською на вірш Василя Стуса "Вік би не бачити й не чуть…" про творчі муки, проклятий хист віршувати, біль душі, що топиться в грайливім струмуванні, запах рути та м'яти як символ втраченого та дорогого, та вічне рабство таланту. 🖤🥀
🎵 Музика передає напружений емоційний стан ліричного героя, роздвоєність між творчим поривом та усвідомленням трагічної долі поета. Мелодія сповнена болю, але водночас і незламної сили духу. 🎶⛓️
🎧 Цей вірш, написаний у 1972 році, відображає внутрішню боротьбу Стуса, його сумніви щодо власного поетичного дару та усвідомлення важкого шляху, який він обрав. Рядок "і пахнуть рутою, котра уже напівзабута, і пахнуть м’ятою" є згадкою про щось дороге та втрачене. 🌿🕯️
🏷️ #Пісня #Вірш #ВасильСтус #ПісніНаВірші #ЛіричнаПоезія #ПісняСамотність #ПісняДоля
👉 Відчуйте силу та глибину поезії Василя Стуса, втілену в музиці! Приєднуйтесь до нашої спільноти, щоб не пропустити нові музичні інтерпретації шедеврів української літератури! ✨🎼
📖
Вік би не бачити й не чуть
про тебе, скрипко чорна,
а вірші йдуть, і йдуть, і йдуть,
неначе кров із горла,
і пахнуть рутою, котра
уже напівзабута,
і пахнуть м’ятою. Добра
сам Бог мені прелютий
був зичив, даючи цей хист
проклятий - віршувати
на власну голову. А зміст?
А змісту не добрати.
Коли топилася душа
в грайливім струмуванні,
ти необачно полишав
всі приписи посланій,
де стільки ком, рисок, крапок -
сам чорт там шию зверне.
Сердечний наживеш порок
чи совісті каверни.
Добром об’яснена душа
велить вогнем палати.
Ти лиш за хистом полишав
право - обирати
собі дорогу. Бо не він,
а ти - був раб. Не блазнем,
а рудокопом. Домовин
таланту вічним в’язнем.

[@ПісніНаВірші]

Будь ласка😊
вподобайка👍 підписка🏅 коментар💬
Дякую 🤖🎧

[@СофіяВойнич]

Доброго ранку, шановне панство! Автору як завжди спасибі... Всім чудового дня!

[@ПісніНаВірші]

Доброго ранку! Дуже дякую за ваші теплі слова! Раді, що вам сподобалося. Бажаю вам також чудового дня та натхнення! 😊