Я вже прожила реально такий досвід на фізичному рівні... Загинув син- мене не стало,тут в цьому світі мене не було. Але я повернулася , радше мене повернула в реальність Сила,яку я для себе усвідомлюю. Це Господь Бог.Я пройшла заново від безпорадної дитини до людини,яка може самостійно приймати рішення. Але повернулася щасливою і з бажанням жити життя, щоб син пишався мною ❤ Хтось може усміхнеться собі,що напридумувала. Але саме так і було. Поміж тим, дуже допомогли зарядки і отакі відео розумних людей - бо підказують,що робити. За що дуже вдячна ❤
Як же мені подобається ранок вихідного дня розпочинати з Ваших етюдів! Не з тривожних новин, що десь щось зривається, а з глибоких тем, які змушують задуматись, переключають мозок із теми війни. Дякую!
Доброго дня , Олег Созонтович! І кави поруч не має,але я відчула її аромат та смак! Але відчути,що тебе немає,мабуть дуже складно! Але для мене.... Дякую!!!
декілька місяців назад я яскраво уявила, що мене не має... не має зовсім і назавжди... це було дуже дуже моторошно і я знов для себе зрозуміла: життя - це великий подарунок, який не всім дається у цьому світі.. і я вдячна за нього
Так вже вийшло, що саме повернувся. З темряви - в кристальну реанімацію. Посеред самовбивці, що і там продовжував висмикувати собі катетери; та тихої жінки після важкої аварії, так тихо і відлетівшої к ранку... Самоусвідомлення серед того хто міг, але так не хотів і того, хто хотів, але так і не зміг. Ніколи так не радів життю і це почуття зарядило сенсами на роки вперед. Хоча і не такими, що кардинально змінили життя, проте... потрошку, але на кожен день.
Дякую, пане Олеже. Ваші етюди неймовірні. Ви вже стали моєю ОПОРОЮ на цей період мого життя. Кожен раз коли потрібно вийти з зациклення я включаю Ваші етюди. Слухаю і відволікаюся від тривог. Вправу виконала, більше усвідомила. Ще раз дякую за ВСЕ!
Дякую,пане Олеже,що в черговий раз змусили задуматися над важливим.Все немає часу,поспішаю кудись,а ваші етюди зупиняють і дають матеріал для роздумів і подальших змін вектору руху)Особисто для себе доволі неочікувано дійшла до такої думки-якщо я знаю,якою саме я б хотіла повернутися до життя,чому зараз вже не стати ТАКОЮ?Хто ж знає,чи дійсно другий шанс буде?😊
Ніколи не переставайте слухати того Чабана. 😊 Неймовірна людина, природній антидепресант.)) Дякую всесвіту за таких ЛЮДЕЙ.❤ Музика, окремий вид мистецтва в цих етюдах. Кава…як часто ми просто її пʼємо без насолоди смаку та запаху. Відчуття , та взагалі хто про них згадує окрім страждань)). Хто досліджує їх в собі та дозволяє їх проживати без заперечень?! Філософія, годинник , ЖИТТЯ Безмежно дякую 🙏🙏🙏
Музична частина чудово допомагає переключитись та налаштуватися на тему. Дякую. Ми часто переїжджаємо. Щоразу до іншої країни. Щоразу інша мова. Мене вже немає тричі, там де я колись була, а життя там продовжується, і для когось іншого мій колишній дім є домом. Я щоразу нова, але разом з тим і та сама. Я не повертаюсь, а йду далі.
Дуже корисна тема для людей, що зіткнулися з тяжкими захворюваннями. Паралельно з медикаментозним лікуванням, зміна відношення до себе,реально повертає до життя. Не потрібно боятися змінити свої цінності і життя починає грати зовсім іншими і яскравими барвами.
Ох,Чабан,Чабан...благо дарю,та й годі,дякую,та й годі. Митець і твори мистецтва. І мовчки митець,а музика,смисли словесні і між рядками лише засіб спілкування. Обіймаю😊,та й годі.
Дуже дякую за етюд, відізвався таким бажанням жити, творити, з'явилася посмішка, хочеться бути з людьми, корисною цьому світові, відкривати нове в собі, сміливіше йти по життю, дякую ❤🎉
Я б хотіла мати більше впевненості, тому що оточуючі, друзі, колеги і знайомі мають набагато позитивніший образ моєї особистості. Часом я вмію і можу транслювати впевненість і силу, в той час, як вважаю себе слабкою. Це дуже дивне відчуття, коли я можу навіть викликати заздрість чи агресію в людей, які, на мою думку, набагато успішніші. Що стосується конкретних змін, то я б хотіла ніколи не починати палити і не переставати займатися музикою і грати на фортепіано.
Дякую! Передчуття виходу чергового етюду та сам етюд завжди роблять день більш змістовним. Підтвержую,що миттєвий перегляд яскравих картинок життя відбувається на межі життя та смерті.Тонула в дитячому віці,а цей "фільм"пам'ятаю і досі.(мені-69р.)
Добрий вечір, дякую Вам. Думки - відповідь на Ваше цікаве питання: - "Яким би ти хотів повернутися у сьогодення?" - Не повертатися. Якщо можна би було змінити на краще навколишнє і навколишніх: •коли навколишні притомні, свідомі, з певним рівнем культури і начинені добром, певною мудрістю та орієнтовані на якість у всіх сферах життя, де людям притаманна людяність. •коли присутня турбота про природу, істот, місцевість, державу, планету, про себе. За цих умов можна розглядати повернення.
Так світ і є таким, бо людям властива людяність. Напевно різні люди вкладають в це поняття різний сенс. Я теж можливо не хотіла б повертатися, але напиши я про це людяні люди могли якось на це відреагувати. А це - вступати з ними в контакт. А навіщо він мені в світі нелюдяних людей😊
Я втрачала один раз свідомість (була висока температура від грипу і я знепритомніла вдома в коридорі; прийшла в себе сама, лежачи на підлозі), нічого не пам'ятаю з цього проміжку непритомності. Але я б хотіла повернутись із впевненістю, що після смерті ми продовжуємо життя в іншій формі, з впевненістю що після смерті ми знову зустрінемось з нашими рідними, коханими. Звісно, моє життя не ідеальне і багато чого можна було б виправити і в фінансах, і в дружніх стосунках, і в роботі, і, в решті решт, повернутись у мирну країну. Але найбільше я б хотіла бути певною, що після смерті на землі я певним чином продовжу життя, і інші люди/тварини - також.
Я б хотіла повернутися мужнім сильним гарним чоловіком, який ощасливив би жінку і створив чудову сім'ю. А якщо собою, то здоровою, впевненою, мудрою...
Щиро дякую. Іноді задумуюсь дійсно, якби було якби я стала зовсім іншою. А якби обрала інший шлях, дію, чи кохану людину? Часом на цьому підвисаю.... Память дивна штука часом підкидає унікальні спогади. Про подіїї яких не памятає ніхто крім мене і водночас забирає спогади, про те що памятають інші... Памятаю як була на вашій лекції в ТДМУ, понад 20 років тому. Лейтмотивом була пісня l will survive... І що була у вас на прийомі...і таке відчуття ніби це було споглянуте зі сторони, ніби я про це переглянула кіно... І зараз пишучи це запитую себе- чи це точно була Я?... Якщо і Я то точно інша ніж зараз. 😊 Дякую... За теми які які збурюють думання. А з чоловіком таки переслухаємо ще раз разом. Всіх благ і гараздів і дякую за музпросвіту❤
Сьогоднішній етюд ,наче гіпноз ! Музична композиція повністю підходить темі ! Погоджуюся з яскравими картинками ,що створює мозок на фоні виключення свідомості ,навіть на пару секунд .В мене було таке коли потрапила в аварію в дитинстві ,яскраві картини на фоні одночасного шоку як слайди . З сьогоднішнього етюду можу сказати ,не боятись невідомого в хорошому сенсі слова давати собі. право на помилку . Пане Олеже дякую за вашу працю 😊
Смішно - приємні спогади, про реанімацію, після першої в житті операції. До цього, навіть тиск вимірювати для мене було комфортніше вдома. А тут, якби вже нікуди не подінешся.. Переоцінка життя і цінностей відбулася не в реанімації, а саме по завершенні операцій. Я була в свідомості під час всієї операцій, як раз ідеальний варіант для мого типу нервової системи.). Хоча можу помилятися. Це суб'єктивно, а лікар і справді - з цим щастить по життю. Нарешті завершилися всі жахи процесу народження дитини, я його побачила і вирішила що я свою місію в цьому житті виконала і тепер спокійно можу помирати.). А потім ще була доба в реанімації А по закінченні як і прийняти в лікарні мене переклали на ліжко на колесах і повезли до палати. Пам'ятаю обличчя чоловіка: страх, жалість турбота А я на все це подивилась вхопила дитину і перестала відчувати біль, бо можливо вперше в моєму житті з'явилась справжня, чесна відповідальність. І чоловік теж каже, не запізно, саме вчасно. Але я не розумію чому є війна, адже я спланувала ідеально...
"Жити не страждаючи"... це так цікаво. Особливо зараз... В моєму житті, від рідних і друзів до недалеких знайомих - я не побачила людей, які жили б без страждань. Зазвичай навпаки. А в стані війни маса страждань стає колосальною. А якщо звернутися до християнства, в якому мене було виховано, то і взагалі доходиш висновку, що щастя як такого в житті не передбачено - лише боротьба, випробування і страждання. Вкінці буде радість спасіння. Але це ж не щастя. Лікарю, що може означати оте "жити не страждаючи"? І чи означає воно "жити щасливо"?
Вітаю Ваш, шановний пане професоре. Вперше на Ваших етюдах, до того слухала Вас на інших майданчиках. Тільки починаю слухати цей випуск. Запитання, задану у заголовку, мотивує мене зараз, у сьогоденні максимально охайно жити, не накопичувати зайві речі. Щоб коли мене не стане, якщо смерть буде раптовою, щоб родичі могли не нарікати на безлад. При цьому у мене є певний рівень хаосу, що для мене є комфортним. Я часто думаю про смерть у здоровому сенсі. Тобто моделюю ситуацію. Так робив прадідусь, наприклад. Він дожив до 97 років активно, читав газети до останніх днів. Це є моя своєрідна модель. Із задоволенням починаю слухати Ваше відео. Я люблю подумати. До речі, завела спеціальний зошит, щоб виписувати там інсайти після Ваших відео. Дякую за Вашу працю! Це є дуже цінним!
Добре там, де нас немає. Кажуть: тому там і добре, що вас немає. А ще кажуть, що сам процес кращій за результат по відчуттях. Собою хотіла б повернутися. Аби дозавершити свою місію тут і заслужити на наступні, кращі, життя! Люблю себе, любиму, за себе і за того хлопця, якого не зустріла )
Ще не пробувала, але майже впевнена, що мені чоловік скаже : ,,не мели дурню, розсаду треба висаджувати! і накрити, щоб заморозок не знищив!!! балакаєш казна що!...,,😂😂😂
Я би нічого в собі не міняла. Бо мені подобається мій теперішній ритм трансформації. Я подобаюся собі такою як є зараз і куди я рухаюся. Але повернутися я б хотіла зі знанням арабської та японської мов.
Дякую за таку тему! Постійно задумуюсь над питанням як жити тим, ким хочеться бути, але постійно сповзаю в певних моментах як на ескалаторі. Можливо, колись піднімете також тему про самодисципліну? Буду дуже вдячна))
"Неожиданную потерю самоконтроля при стыде отмечает и Э. Эриксон (Erikson, 1950). Поэтому стыд может вызывать отчаяние или гнев, которые иногда сопровождаются слезами. Гнев («ярость унижения») направлен в этом случае не только на себя, но и на осуждающего другого, поскольку именно он был сопричастен к ситуации, вызвавшей стыд, а следовательно, и он несет хотя бы частично ответственность за острое переживание стыда. По сути это защитная реакция, так как, направляя гнев вовне, стыдящийся пытается восстановить ощущение владения ситуацией (Lewis, 1971; Scheff, 1987). Вспышки активности и агрессивности сменяются печалью, грустью, депрессией, подавленностью, отсутствием чувства радости, постоянной неудовлетворенностью. Причем если для женщин более характерными являются реакции печали и грусти, то для мужчин - реакции гнева. У человека появляется желание быть незаметным, спрятаться, исчезнуть. Человек испытывает стремление сжаться, сделаться маленьким, незаметным, «провалиться сквозь землю». Попытки спрятать себя, которые связаны со стыдом, являются неким парадоксальным выражением надежды: отказавшись от себя или от части себя, как я есть, я, возможно, смогу сохранить важных для меня других людей и их приятие. Стремление сжаться и уменьшиться в размерах было продемонстрировано в эксперименте с женщиной, которая участвовала в съемке фильма по гипнотическому внушению эмоций. Когда ей было внушено чувство стыда, она отвела глаза, наклонила голову, а потом сжалась на стуле, притянув колени к груди. В постгиптоническом отчете она сказала, что чувствовала себя как маленький кролик, сжимающийся в комочек, для того чтобы его не было видно. Стыд больше ассоциируется людьми с красным, черным и серым цветом (Е. В. Белинская)"
Скільки пісень, віршів, картин написаних чоловіками, які страждають за своїми колишніми/теперішніми. І скільки таких же речей написаних жінками (їх майже немає).. Мабуть це один з кращих показників як кохають чоловіки та як "кохають" жінки.
Доброго дня, Олегу Созонтовичу. Зворотній зв'язок. Я не відчуваю страждання. Там де музика. Я відчуваю емоції на рівні до диференціації. Почула днями у Френка Коррігана. Інакше мені це складно описати. Я не розумію чому так. Я не знаю чому Ваші етюди як і раніше мене чипляють. Задаю собі питання навіщо прогуляла тренування з чітко прогнозованими тілесними відчуттями, натомість на пів дня зависла у Вашому етюді. Для себе пояснюю просто: лінь і цікавість. А також щось раціональне не відпускає. Дивлюсь не вас і розумію нерузуміючи не більше ніж себе.
А їсти ранком не хочете, бо не рухаєтеся. А от питання чому людина яка все життя займається мозком ранком обмежує своє сприйняття до єдиного стимула - кави, а не як той дідусь в 90 років в пошуках інших стимулів, яких безліч, а особливо ранком, о особливо коли ще жодної людини... . То дійсно загадка. Таки чоботар без чобіт.(
Це навпаки людина знайшла свій ранковий стимул - каву, тимчасово чи постійно час покаже, і це зовсім не обмеження сприйняття, а це поступок зрілоі , сформованоі особистості. Є різні рівні розвитку і встановлення себе, є такі , що себе і не знаходять , мабуть як кому повезе🙂 або можливо залежить наскільки наполегливо йти в цьому напрямку.
@@Ksundilнауковці, вже не перший рік кажуть. Що каву краще пити після десятої ранку. Після сніданку і ніяк не раніше. Бо гормони, слизова шлунку та ін. Отже лікар, науковець має нести відповідальність за ті приклади що несе власним життям. Так він не повинен бути ідеальним. Але казати, я так роблю, але це невірно з біологічної точки зору - то мабуть питання совісті.😊 І Вам гарного дня і настрою😘
@@ТатьянаМичковская так він не на лекціі в медуніверситеті чи на науковій конференціі, щоб розказувати як правильно і тим більше робити. Така сама людина з своіми недоліками. І до речі - як він каже - є люди яким треба прямо сказати і є люди - яким треба декілька запитань і і вони самі зрозуміють, іншими словами він жартує що більше любить думаючих людей. Тому , думаємо і не сумуємо.
Ви проникли в глибини моєї свідомості і заспокоїли її. Я жалкую, що не знав Вас раніше. Мені ставлять ОКР та тривожні розлади з проявами атак паніки з елементами дисоціації деперсоналізації.
Я вже прожила реально такий досвід на фізичному рівні...
Загинув син- мене не стало,тут в цьому світі мене не було. Але я повернулася , радше мене повернула в реальність Сила,яку я для себе усвідомлюю. Це Господь Бог.Я пройшла заново від безпорадної дитини до людини,яка може самостійно приймати рішення. Але повернулася щасливою і з бажанням жити життя, щоб син пишався мною ❤
Хтось може усміхнеться собі,що напридумувала. Але саме так і було.
Поміж тим, дуже допомогли зарядки і отакі відео розумних людей - бо підказують,що робити. За що дуже вдячна ❤
Розумію, теж стараюсь бути сильною...
Я захоплююсь Вами. Ви Молодець
🥺
@@yuliialazarenko1889 не будьте сильною, будьте собою ❤️,коли щось не вдається -питаю себе,а як зробив би мій син.... допомагає...
А я вчусь жити по новому після смерті мами, вже 7 міс , ше не дуже получається, ніколи не думала що може так важко бутти.
Народна прикмета: "Якщо день почався з Чабана, настрій буде продуктивним". Нарід. Дякую, пане Олеже ❤
Як же мені подобається ранок вихідного дня розпочинати з Ваших етюдів! Не з тривожних новин, що десь щось зривається, а з глибоких тем, які змушують задуматись, переключають мозок із теми війни. Дякую!
💯👌👌👌
Доброго дня , Олег Созонтович!
І кави поруч не має,але я відчула її аромат та смак! Але відчути,що тебе немає,мабуть дуже складно!
Але для мене....
Дякую!!!
декілька місяців назад я яскраво уявила, що мене не має... не має зовсім і назавжди...
це було дуже дуже моторошно
і я знов для себе зрозуміла:
життя - це великий подарунок, який не всім дається у цьому світі..
і я вдячна за нього
💯
Так вже вийшло, що саме повернувся. З темряви - в кристальну реанімацію. Посеред самовбивці, що і там продовжував висмикувати собі катетери; та тихої жінки після важкої аварії, так тихо і відлетівшої к ранку...
Самоусвідомлення серед того хто міг, але так не хотів і того, хто хотів, але так і не зміг.
Ніколи так не радів життю і це почуття зарядило сенсами на роки вперед. Хоча і не такими, що кардинально змінили життя, проте... потрошку, але на кожен день.
я обожнюю цю Людину, за світло й мудрість які несуть ці випуски етюдів.
дякую вам Олег Созонтович!
❤❤❤😊
Дякую Вам за ці зустрічі! Музика невідʼємна їх частина 🎉
Доброго ранку,дякую за підтримку ❤❤❤
Дякую, шановний пане Олегу, знову радію зустрічі з Вами...Ви неповторний !
Головне, коли людина х о ч е повернутися і є до кого.
Будьте здорові всі!
Дуже дякую
Окрема вдячність за музичні рекомендації) стільки шедеврів для себе відкрила 🤍
Дякую, пане Олеже. Ваші етюди неймовірні. Ви вже стали моєю ОПОРОЮ
на цей період мого життя. Кожен раз коли потрібно вийти з зациклення я включаю Ваші етюди. Слухаю і відволікаюся від тривог. Вправу виконала, більше усвідомила. Ще раз дякую за ВСЕ!
Дякую,пане Олеже,що в черговий раз змусили задуматися над важливим.Все немає часу,поспішаю кудись,а ваші етюди зупиняють і дають матеріал для роздумів і подальших змін вектору руху)Особисто для себе доволі неочікувано дійшла до такої думки-якщо я знаю,якою саме я б хотіла повернутися до життя,чому зараз вже не стати ТАКОЮ?Хто ж знає,чи дійсно другий шанс буде?😊
Ніколи не переставайте слухати того Чабана. 😊
Неймовірна людина, природній антидепресант.))
Дякую всесвіту за таких ЛЮДЕЙ.❤
Музика, окремий вид мистецтва в цих етюдах.
Кава…як часто ми просто її пʼємо без насолоди смаку та запаху.
Відчуття , та взагалі хто про них згадує окрім страждань)). Хто досліджує їх в собі та дозволяє їх проживати без заперечень?!
Філософія, годинник , ЖИТТЯ
Безмежно дякую 🙏🙏🙏
Який цікавий коментар☺️ про почуття сподобалось.
Погоджуюсь з тим, що Пан Олег - антидепресант.
Музична частина чудово допомагає переключитись та налаштуватися на тему. Дякую. Ми часто переїжджаємо. Щоразу до іншої країни. Щоразу інша мова. Мене вже немає тричі, там де я колись була, а життя там продовжується, і для когось іншого мій колишній дім є домом. Я щоразу нова, але разом з тим і та сама. Я не повертаюсь, а йду далі.
Дуже корисна тема для людей, що зіткнулися з тяжкими захворюваннями.
Паралельно з медикаментозним лікуванням, зміна відношення до себе,реально повертає до життя.
Не потрібно боятися змінити свої цінності і життя починає грати зовсім іншими і яскравими барвами.
Чудова музика, яку я дуже люблю! Дякую, що показуєте ці скарби людям!
Ох,Чабан,Чабан...благо дарю,та й годі,дякую,та й годі. Митець і твори мистецтва. І мовчки митець,а музика,смисли словесні і між рядками лише засіб спілкування. Обіймаю😊,та й годі.
Дуже дякую за етюд, відізвався таким бажанням жити, творити, з'явилася посмішка, хочеться бути з людьми, корисною цьому світові, відкривати нове в собі, сміливіше йти по життю, дякую ❤🎉
Я б хотіла мати більше впевненості, тому що оточуючі, друзі, колеги і знайомі мають набагато позитивніший образ моєї особистості.
Часом я вмію і можу транслювати впевненість і силу, в той час, як вважаю себе слабкою. Це дуже дивне відчуття, коли я можу навіть викликати заздрість чи агресію в людей, які, на мою думку, набагато успішніші.
Що стосується конкретних змін, то я б хотіла ніколи не починати палити і не переставати займатися музикою і грати на фортепіано.
Bu , sho mii dviinuk?
Дякую!
Передчуття виходу чергового етюду та сам етюд завжди роблять день більш змістовним.
Підтвержую,що миттєвий перегляд яскравих картинок життя відбувається на межі життя та смерті.Тонула в дитячому віці,а цей "фільм"пам'ятаю і досі.(мені-69р.)
Добрий вечір, дякую Вам.
Думки - відповідь на Ваше цікаве питання:
- "Яким би ти хотів повернутися у сьогодення?"
- Не повертатися.
Якщо можна би було змінити на краще навколишнє і навколишніх:
•коли навколишні притомні, свідомі, з певним рівнем культури і начинені добром, певною мудрістю та орієнтовані на якість у всіх сферах життя, де людям притаманна людяність.
•коли присутня турбота про природу, істот, місцевість, державу, планету, про себе.
За цих умов можна розглядати повернення.
Так світ і є таким, бо людям властива людяність. Напевно різні люди вкладають в це поняття різний сенс. Я теж можливо не хотіла б повертатися, але напиши я про це людяні люди могли якось на це відреагувати. А це - вступати з ними в контакт. А навіщо він мені в світі нелюдяних людей😊
Ви допомагаєте триматись...
Я втрачала один раз свідомість (була висока температура від грипу і я знепритомніла вдома в коридорі; прийшла в себе сама, лежачи на підлозі), нічого не пам'ятаю з цього проміжку непритомності.
Але я б хотіла повернутись із впевненістю, що після смерті ми продовжуємо життя в іншій формі, з впевненістю що після смерті ми знову зустрінемось з нашими рідними, коханими.
Звісно, моє життя не ідеальне і багато чого можна було б виправити і в фінансах, і в дружніх стосунках, і в роботі, і, в решті решт, повернутись у мирну країну.
Але найбільше я б хотіла бути певною, що після смерті на землі я певним чином продовжу життя, і інші люди/тварини - також.
Я люблю вас слухати, бо люблю все наукове і доказове)дуже класний подкаст
Дякую, Ваш голос заспокоює❤ а теми, які піднімаєте,надзвичайно важливі! Дякую!
Дякую
Дякую! Уяви що тебе немає-класно! Саме обнулення! Враження, що втягує в чорну діру! Переналаштування та перезавантаження) Дякую, пане Олеже!
Я б хотіла повернутися мужнім сильним гарним чоловіком, який ощасливив би жінку і створив чудову сім'ю.
А якщо собою, то здоровою, впевненою, мудрою...
Щиро дякую. Іноді задумуюсь дійсно, якби було якби я стала зовсім іншою. А якби обрала інший шлях, дію, чи кохану людину? Часом на цьому підвисаю.... Память дивна штука часом підкидає унікальні спогади. Про подіїї яких не памятає ніхто крім мене і водночас забирає спогади, про те що памятають інші...
Памятаю як була на вашій лекції в ТДМУ, понад 20 років тому. Лейтмотивом була пісня l will survive... І що була у вас на прийомі...і таке відчуття ніби це було споглянуте зі сторони, ніби я про це переглянула кіно...
І зараз пишучи це запитую себе- чи це точно була Я?...
Якщо і Я то точно інша ніж зараз. 😊 Дякую... За теми які які
збурюють думання.
А з чоловіком таки переслухаємо ще раз разом.
Всіх благ і гараздів і дякую за музпросвіту❤
Сьогоднішній етюд ,наче гіпноз !
Музична композиція повністю підходить темі !
Погоджуюся з яскравими картинками ,що створює мозок на фоні виключення свідомості ,навіть на пару секунд .В мене було таке коли потрапила в аварію в дитинстві ,яскраві картини на фоні одночасного шоку як слайди .
З сьогоднішнього етюду можу сказати ,не боятись невідомого в хорошому сенсі слова давати собі. право на помилку .
Пане Олеже дякую за вашу працю 😊
Дякуємо за музику ❤
Дуже цікаво! Я запитаю чоловіка! І себе. Дякую Вам!
Дякую, що Ви є.
Смішно - приємні спогади, про реанімацію, після першої в житті операції.
До цього, навіть тиск вимірювати для мене було комфортніше вдома.
А тут, якби вже нікуди не подінешся..
Переоцінка життя і цінностей відбулася не в реанімації, а саме по завершенні операцій. Я була в свідомості під час всієї операцій, як раз ідеальний варіант для мого типу нервової системи.). Хоча можу помилятися. Це суб'єктивно, а лікар і справді - з цим щастить по життю.
Нарешті завершилися всі жахи процесу народження дитини, я його побачила і вирішила що я свою місію в цьому житті виконала і тепер спокійно можу помирати.).
А потім ще була доба в реанімації
А по закінченні як і прийняти в лікарні мене переклали на ліжко на колесах і повезли до палати.
Пам'ятаю обличчя чоловіка: страх, жалість турбота
А я на все це подивилась вхопила дитину і перестала відчувати біль, бо можливо вперше в моєму житті з'явилась справжня, чесна відповідальність.
І чоловік теж каже, не запізно, саме вчасно.
Але я не розумію чому є війна, адже я спланувала ідеально...
Дуже Вам вдячна, це ковток свіжого повітря кожні вихідні раночки))
Улюблені RHYE. Дякую 🙏🏻
музика неймовірна!! дякую
Після тяжкоіі втрати, я незнаю чи зочу я повертатися, чи ні, але я намагаюсь, по крайній мірі я вже адаптувалася до того що зараз відбувається......
"Жити не страждаючи"... це так цікаво. Особливо зараз... В моєму житті, від рідних і друзів до недалеких знайомих - я не побачила людей, які жили б без страждань. Зазвичай навпаки. А в стані війни маса страждань стає колосальною. А якщо звернутися до християнства, в якому мене було виховано, то і взагалі доходиш висновку, що щастя як такого в житті не передбачено - лише боротьба, випробування і страждання. Вкінці буде радість спасіння. Але це ж не щастя.
Лікарю, що може означати оте "жити не страждаючи"? І чи означає воно "жити щасливо"?
Я дякую Богові за прожиті дні й не бажаю знову повертатися.
Вітаю Ваш, шановний пане професоре. Вперше на Ваших етюдах, до того слухала Вас на інших майданчиках.
Тільки починаю слухати цей випуск.
Запитання, задану у заголовку, мотивує мене зараз, у сьогоденні максимально охайно жити, не накопичувати зайві речі. Щоб коли мене не стане, якщо смерть буде раптовою, щоб родичі могли не нарікати на безлад.
При цьому у мене є певний рівень хаосу, що для мене є комфортним.
Я часто думаю про смерть у здоровому сенсі. Тобто моделюю ситуацію. Так робив прадідусь, наприклад. Він дожив до 97 років активно, читав газети до останніх днів. Це є моя своєрідна модель.
Із задоволенням починаю слухати Ваше відео.
Я люблю подумати.
До речі, завела спеціальний зошит, щоб виписувати там інсайти після Ваших відео.
Дякую за Вашу працю! Це є дуже цінним!
Отак нам подавали класичну музику, як Ви розповідаєте, і це дійсно найкращий метод, слухали нашу вчительку затамувавши подих, так було цікаво
Добре там, де нас немає. Кажуть: тому там і добре, що вас немає. А ще кажуть, що сам процес кращій за результат по відчуттях.
Собою хотіла б повернутися. Аби дозавершити свою місію тут і заслужити на наступні, кращі, життя! Люблю себе, любиму, за себе і за того хлопця, якого не зустріла )
Дякую ❤
Я із дитиною бавилася в перенародження:)))). Працює фантастично.
Док, класичну музику дітям найкраще подали в мультфільмах. "Фантазія 2000" тому приклад. Мультфільм на віки
Дякую за цікавий етюд!
Дякую пане Олеже. Варто попрацювати.Переконана.
❤
Ще не пробувала, але майже впевнена, що мені чоловік скаже : ,,не мели дурню, розсаду треба висаджувати! і накрити, щоб заморозок не знищив!!! балакаєш казна що!...,,😂😂😂
Люди, які попри жахіття війни саджають городину й квіти, хапаючись корінням за Життя, мов ті рослини в саду - ви прекрасні. ❤
Дякую, повернули мене до себе
Безтурботною...якою я була в 17 років.
Дякую,є над чим прауювати😊......
Дякую за ваш контент, дуже відгукується )
Я би нічого в собі не міняла. Бо мені подобається мій теперішній ритм трансформації. Я подобаюся собі такою як є зараз і куди я рухаюся. Але повернутися я б хотіла зі знанням арабської та японської мов.
Дякую за таку тему! Постійно задумуюсь над питанням як жити тим, ким хочеться бути, але постійно сповзаю в певних моментах як на ескалаторі. Можливо, колись піднімете також тему про самодисципліну? Буду дуже вдячна))
Обморок... Пітьма й кудись летиш вгору. На світло. Й таке приємне відчуття цілісності. Без думок і тіла
"Неожиданную потерю самоконтроля при стыде отмечает и Э. Эриксон (Erikson, 1950). Поэтому стыд может вызывать отчаяние или гнев, которые иногда сопровождаются слезами. Гнев («ярость унижения») направлен в этом случае не только на себя, но и на осуждающего другого, поскольку именно он был сопричастен к ситуации, вызвавшей стыд, а следовательно, и он несет хотя бы частично ответственность за острое переживание стыда. По сути это защитная реакция, так как, направляя гнев вовне, стыдящийся пытается восстановить ощущение владения ситуацией (Lewis, 1971; Scheff, 1987). Вспышки активности и агрессивности сменяются печалью, грустью, депрессией, подавленностью, отсутствием чувства радости, постоянной неудовлетворенностью.
Причем если для женщин более характерными являются реакции печали и грусти, то для мужчин - реакции гнева.
У человека появляется желание быть незаметным, спрятаться, исчезнуть. Человек испытывает стремление сжаться, сделаться маленьким, незаметным, «провалиться сквозь землю». Попытки спрятать себя, которые связаны со стыдом, являются неким парадоксальным выражением надежды: отказавшись от себя или от части себя, как я есть, я, возможно, смогу сохранить важных для меня других людей и их приятие.
Стремление сжаться и уменьшиться в размерах было продемонстрировано в эксперименте с женщиной, которая участвовала в съемке фильма по гипнотическому внушению эмоций. Когда ей было внушено чувство стыда, она отвела глаза, наклонила голову, а потом сжалась на стуле, притянув колени к груди. В постгиптоническом отчете она сказала, что чувствовала себя как маленький кролик, сжимающийся в комочек, для того чтобы его не было видно.
Стыд больше ассоциируется людьми с красным, черным и серым цветом (Е. В. Белинская)"
Скільки пісень, віршів, картин написаних чоловіками, які страждають за своїми колишніми/теперішніми. І скільки таких же речей написаних жінками (їх майже немає).. Мабуть це один з кращих показників як кохають чоловіки та як "кохають" жінки.
Дякую за ефір, чи могли б писати виконавців, які звучать?
Доброго дня, Олегу Созонтовичу.
Зворотній зв'язок.
Я не відчуваю страждання. Там де музика.
Я відчуваю емоції на рівні до диференціації. Почула днями у Френка Коррігана.
Інакше мені це складно описати.
Я не розумію чому так. Я не знаю чому Ваші етюди як і раніше мене чипляють.
Задаю собі питання навіщо прогуляла тренування з чітко прогнозованими тілесними відчуттями, натомість на пів дня зависла у Вашому етюді.
Для себе пояснюю просто: лінь і цікавість.
А також щось раціональне не відпускає. Дивлюсь не вас і розумію нерузуміючи не більше ніж себе.
Пане Олегу, як можна записатись до Вас на консультацію?
А їсти ранком не хочете, бо не рухаєтеся. А от питання чому людина яка все життя займається мозком ранком обмежує своє сприйняття до єдиного стимула - кави, а не як той дідусь в 90 років в пошуках інших стимулів, яких безліч, а особливо ранком, о особливо коли ще жодної людини... . То дійсно загадка. Таки чоботар без чобіт.(
Це навпаки людина знайшла свій ранковий стимул - каву, тимчасово чи постійно час покаже, і це зовсім не обмеження сприйняття, а це поступок зрілоі , сформованоі особистості. Є різні рівні розвитку і встановлення себе, є такі , що себе і не знаходять , мабуть як кому повезе🙂 або можливо залежить наскільки наполегливо йти в цьому напрямку.
@@Ksundilнауковці, вже не перший рік кажуть. Що каву краще пити після десятої ранку. Після сніданку і ніяк не раніше. Бо гормони, слизова шлунку та ін. Отже лікар, науковець має нести відповідальність за ті приклади що несе власним життям. Так він не повинен бути ідеальним. Але казати, я так роблю, але це невірно з біологічної точки зору - то мабуть питання совісті.😊 І Вам гарного дня і настрою😘
@@ТатьянаМичковская так він не на лекціі в медуніверситеті чи на науковій конференціі, щоб розказувати як правильно і тим більше робити. Така сама людина з своіми недоліками. І до речі - як він каже - є люди яким треба прямо сказати і є люди - яким треба декілька запитань і і вони самі зрозуміють, іншими словами він жартує що більше любить думаючих людей. Тому , думаємо і не сумуємо.
Музика чудова, балачки безпредметно
Ви проникли в глибини моєї свідомості і заспокоїли її. Я жалкую, що не знав Вас раніше. Мені ставлять ОКР та тривожні розлади з проявами атак паніки з елементами дисоціації деперсоналізації.
❤