В моєї дівчини (26р ) 4 молодших братів: 24,22,14 і 8 р. Виконувати роль няньки їй так осточортіло, що вона в 16 вступила в коледж в обласному центрі (щоб покинути село) і чимскоріш влаштувалася на роботу лиш би не залежати фінансово від батьків та звести взаємодію з ними до мінімуму. Зараз два старші брати вже близько року не працюють і сидять на шиї батьків ,а її мама резулярно дзвонить їй лише для того щоб пожалітися на нестачу коштів. В фінансовій моделі її батьків щомісячні платежі від дочки - обовязковий і невідємний елемент. Інколи в мене складається враження, що рідні сприймають її як гномика якого вони відправили в шахту для видобутку золота)))
@@mari_chka в такій ситуації взагалі найкраще тікати у велике місто і при тому ще загубити карточку від телефону та обмежити соціальні мережі. Бо не злізуть. Власний сумний досвід.
Вашій дівчині варто припинити ці виплати. Инакше така гидота триватиме ще ДУЖЕ ДОВГО. Моя бабуся (Царство їй Небесне) впродовж десятиріч годувала свою наймолодшу дочку. Саме так, тітка за все життя працювала приблизно місяць ув елітному магазині. Досі пам'ятаю, як ми з мамою до неї на роботу завітали певного вечора. Їй так личила та форма! Проте ні, це-бо така відповідальність! А згодом тітка махнула заміж, народила старшого сина й так і засіла вдома. Коли не стало бабусі, то гроші їй почала підкидати мама. Цікаво, що з цього всього далі буде, якщо батько виходить на пенсію - хто їм платитиме? Середня тітка зі своїми дуже далеко живе вже десяток років, та й завжди була проти такого "годування". Батьки мусять віднині ділити кошти на комуналку, ліки для мами й харчі. Я заробляю взагалі щось дуже смішне, а оскільки нині перебуваю за кордоном, то мені ще й не платять (а заробити багато в Польщі не вдасться, бо попри різницю зарплат є й добряче різниця цін, отож добре, якщо повернуся з тисячею доларів. Тим паче, що мушу постійно тримати чималу суму на квиток додому, бо вони нині коштують як зараза). То хто тепер їх рятуватиме? Покажіть оцей допис своїй дівчині. Хай заодно обміркує ситуацію щодо самозахисту. Це її життя й вона не має давати дозволу його руйнувати! Саме так, навіть родині!
моя мама була в схожій ситуації все своє життя і лише у 70 років визнала, що даремно не сепарувалась свого часу від батьків і брата з сестрою, які сиділи у неї на голові з її юності. відсторонитись від сім'ї, яка дитину використовує і все одно винить її в недостатній підтримці, надзвичайно важко і виходить далеко не у всіх. тут може допомогти психотерапія, але лише в тому випадку, коли людина вирішила позбутись психологічної залежності від токсичних родичів. бажаю щастя вам і вашій дівчині!
Знаєте, у нас взагалі травмоване суспільство і через совок і через війну. У мене не прості батьки, але повірте я бачила і гірших. Бабуся взагалі клятий маніпулятор, котра живе у своєму світі, батьки злі через те,що не змогли самореалізуватися. Тепер я намагаюся виправити, усі помилки і свої і своїх батьків. Через, я стала жертвою аб'юзера і ставала жертвою травлі у школі. Довелося звертатися до психолога, бо я бачу, що я не справляюся
Пам'ятайте, що це не Ваша провина! Цілі покоління привчали до такого способу існування, щоб легше ними керувати, а далі вже почала діяти фізика (інерція). Сучасні батьки намагаються відкидати старі дуроші, проте водночас припускаються инших помилок. Наприклад, є чимало дітей, котрі не знають, що таке "ні", бо їхні батьки ніколи нічого не мали. Це вони так надолужують. Знаєте, я за цей неповний рік на таких учнів надивилася з іще ліпшими батьками, що боронь Боже вдома йти до школи працювати... Шкільна педагогиня нещодавно мене зловила на тому, що я намагалася повчати декого з дітей (бо в дорослому житті їх просто повбивали б), посадила мене перед собою, замкнула двері й наказала виплакатися. Після цього всього сказала: "Мала, запам'ятай: ти не зміниш усього світу. Дітей мають виховувати батьки." Тут вона має рацію, тож хоча дітей і шкода, проте їх справді мають виховувати їхні батьки. Оскільки ж тут уже починаються проблеми, то має діяти соціальна програма для виховання батьків. Психологи, уроки співчуття - щось отаке. Тож сподіваймося, що світ нарешті піде у правильному напрямкові!
Знаєте я вам сильно співчуваю, пам'ятаю як я навчалася в коледжі, у нас був один хлопець, він вічно діставав нашу викладачку. І мене теж, і наскільки був пихатий. Я поняття не маю, що у нього коїлося вдома. І це не мала дити, йому було 20 років. Через десять років я наткнулася на акаунт його дружини, вона реально дивна баба(радіє із нефіга, що сонце стало, що небіж є, і вона сукню купила, я не жартую). Він наскільки був нахабний, і самовпевнений, тепер я бачу дуже не впевненому в собі чоловіка котрий одружився на дивачкі. Капець, і їм пофігу на війну, вони живуть і радіють. Хоча плата буде страшна!
@@innachumak1550 Дякую! Тримаюся, бо малеча таки поки що потребує часом перекладу (дехто має проблеми з польською), а часом копня під нижню спину.;) Тож намагаюся зробити так, щоб коли повернуся додому, то вони б тут не почали шаленіти. Ой, так... Дуже дивний персонаж. Із такими надзвичайно складно спілкуватися, бо вони вважають, що весь білий світ їм чогось винен. Але, як правильно зазначали ще козаки, життя навчить, як на світі жить. От і цього, як бачите, навчило. Шкода, звісно, що він опинився був у такому становищі, проте люди у скруті завше мають два виходи. Перший - це отакі нісенітниці, а другий - звернення по допомогу. Цікаво, коли людство нарешті відкине перший вихід остаточно?
💯. В мене травма зі щоденником. В ранньому підлітковому віці завела щоденник, бо модно, романтично, допомагає пізнати себе і свої емоції. Як виявилось пізніше, мама регулярно рилась в моїх речах. Вона знайшла щоденник, і з тої пори регулярно читала його моєму батькові та старшим брату й сестрі, поки я була в школі. Одного дня вона поставила мене перед всією сім'єю, і відчитувала за всі речі, які, на її думку, я не мала права писати. Останнім записом був опис сварки тата й мами, вони часто це робили. Як же мені влетіло за те, що я це записала! І за закоханості в 10 років влетіло, і за те що недостатньо шанобливо думаю про старших і вчителів. З тої пори пройшло 15 років. Я давно одружена, живу дуже далеко від своїх батьків, знову завела електронний, з паролями, зашифрований щоденник. Всеодно десь всередині леденить душу страх, що мене знову осоромлять, прочитають всім що я пишу, порушать мої кордони. Як же це боляче...
Оу, жахлива поведінка батьків. Думаю єдина виправдана причина читати щоденник - якщо батьки бачать, що дитина наприклад в дипресії, але відмовляється йти на контакт. Тоді батьки можуть дізнатися таємниці дитини, аби, припустимо, запобігти само*убству. При тому звісно не розголошуючи ці таємниці
Колись я теж вела щоденник і писала вірші,але менша на два роки сестра,підгледіла де я його ховала.Коли ми з сестрою сварились вона все розказала мамі.І показала де я ховаю щоденник...Всі тоді сміялися,що пишу усілякі дурниці...Потім я просто його спалила.Тепер роблю так само.Виклпдаю все на папері,прочитаю декілька разів і спалюю.Все погане і секрети ,горить красиво😉
Щойно зрозуміла, яку насправді добру маю маму! Мій шкільний щоденник спокійнісінько лежить на етажерці і я знаю, що там він і лежатиме. Так, ми колись часто сварилися, бувало, що мене накривали на диких штуках (їла солодощі кілограмами й ховала обгортки від них у столі, щоб усе разом викинути, наприклад), але мама ніколи не читала моїх щоденників. Я це просто знаю. До речі, з батьком іще простіше: йому начхати на все довкола, тож він теж не читатиме нічого.XD А Вам успіху з подоланням цього страху! До речі, якщо відчуєте, що не можете його викинути, то зверніться до психолога. Не варто жити з болем, якого можна позбутися.;)
Аналогічна історія. Як вона орала на мене за мої думки і мрії, яка я погана і нехороша, не те шо донька, а взагалі людина. Я пішла з дому у 18 років. Зараз мені 36, я до сих пір це пам'ятаю (і не тільки це). Мама змінилась, за багато речей просила вибачення, та минулого вже не повернеш. Я все ж люблю її, але, мабудь, могло бути інакше...
Насміхатися над своїми дітьми, особливо при комусь, й використовувати їх слова проти них. Все дитинство мати відверто сміялася над моїми словами, захопленнями та мріями. Наприклад, я дуже захоплювалася японською культурою, а батьки з мене глузували, ще й робили це на сімейних вечірках при гостях. А тепер коли в моєї племінниці те ж саме захоплення Японією й у тому самому віці, вони усіляко підтримують її - віддали до мовної школи з японської, постійно купляють щось пов'язане з цією країною й збирають купу грошей щоб на наступний рік відправити її туди на екскурсію. Тепер мати не розуміє чому я з підліткового віку нічого їй не розповідаю й дуже невпевнена у собі.
Погоджуюся з усім озвученим. Особливо мене "виносить" з "Ти зіпсував наше сексуальне життя". Та а нахолєри ви тоді заводили дитину? Це коли шкода 50 грн на пачру контрацептивів, а потім приходиться вкладати тисячі й тисячі в розвиток дитини, притому що вона буде нелюбимою
Якщо коротко: 1. Гіперопіка, обмежування дітей у спробах вирішувати щось самому. Люди, дайте дітям більше свободи, відповідальності. 2. Використання дітей як зброї у виясненні стосунків після розлучення. Це низько! 3. Говорити дітям що "якщо б не ви, то я б вже давно розлучилась/вся з батьком/матір'ю, я б побудував/ла кращу кар'єру... я не можу завести нові стосунки бо в мене діти" і т д. Люди, перед тим як заводити дітей, перевірте одне одного і добре проаналізуйте що вас чекає і чого хочете ! 4. Не відштовхуйте дитину, коли вона хоче з вами дружити. Не лише мати вас за батька/матір, але й за друга. ... можна продовжувати довго... Ніколи в житті не звинувачуватиму свою дитину в тому, що мені захотілось її завести! А якщо буду - знайдіть мене і добряче відлупцюйте!
Якщо батьки, частіше саме мами, думають, що до народження дитини бонусом йдуть всі знання Всесвіту. Не лише про виховання дитини, а й про політику, медицину тощо. Ні, якщо ти мама, ти не знаєш автоматично як лікувати дитину і що їй потрібно. Всьому треба вчитися
В нас культ "батько допомагає доглядати дитину " що хрєновійше, тому що це спільна дитина й спільний обов'язок кожного. Привіт сім'ям де дитину виховує мати й родички жіночої статі 💅
В нас в сім'ях дві пробелми- батько є і батька немає. Серед друзів і знайомих друзів з розлученими батьками - більшість, а в кого не розлучилися, то мати або батько обов'язково тероризують.
Не розумію, куди люди дивляться створюючи сімʼю з конкретною людиною, з якою в результаті розведешся ?? Перші дзвіночки проступають вже у побуті, достатньо разом почати робити ремонт й позайматись хатніми справами, для цього шлюб не потрібен. Я так без шлюбу з майбутнім чоловіком прожила у громадянському шлюбі понад 3х років, а коли завагітніла і бачила як чоловік намагається мені вгодити.. хочеш цього, хочеш того, животик гладив коли той болів при тому що у нього тяжка робота з нічними змінами і він вдень просто хотів виспатися, а тут ще я зі своїми капризами вагітних.. Якщо чоловік заради своєї жінки та сімʼї на подібні вчинки і терпіння не здатен, тоді навіщо створювати сімʼю аби з ким?
Дякую за це відео.Десь є дзвіночок для мене,як мами трьох дітей.Тебе ніхто не вчить бути найкращою мамою,десь робиш помилки,але головне ,що ти їх усвідомлюєш.Погана риса батьківства ---це брехати своїй дитині,а коли дитя вже бреше тобі,буває боляче,чому твоя дитина тобі бреше?... Бумеранг 🤨
Всі ми підсвідомо брешемо, недосказуємо чи щось прикрашаємо. Я наприклад можу збрехати своїй мамі тільки через те, що не хочу щоб вона переживала, бо вона дуже чутлива і одразу панікує, тому всі проблеми вирішую і вже потім можу сказати що сталось ось так але вже все добре( а можу і взагалі не казати). А в дитинстві десь брехала а десь прикрашала через те, що боялась що будуть сварити😅
@@frostarklarense нагадало, як перейшли у 8 клас і тоді як раз ввели 12бальну систему. Однокласник говорив, що його батько вимагав, щоб він менше 9 не приносив😐
Штовхати дитину в воду щоб навчити плавати Кожну істерику або реально негативні емоції називати фразою "Це все підлітковий вік"/"ти просто ще дитина"/"ох, скільки ж ще разів ти передумаєш" і насміхатися, не поважати дитину бо вона ще не виросла/не почала жити за власний рахунок/не досягла великих успіхів Стверджувати що дитина дарма жре їжу і інтернет якщо не вилизує весь дім/не має роботи(казати так неповнолітнім дітям не ок, та і повнолітнім не бажано) Нав'язувати дитині свої стандарти життя і поведінки, наприклад привчати до косметики і вважати що дитина зобов'яна прибирати, щодня гарно одягатися бо вона дівчинка, або висміювати дитину за сльози якщо це хлопчик Вичитувати і кричати на дитину за безлад в домі коли в дитини купа контрош попереду Забивати коли дитина просить про допомогу зате не говорити з нею про гроші бо це ж так травмує Старших муштрувати а молодших балувати
Моя мати завжди каже,що я забагато їм,що я їй дуже дорого обхожусь,що вона на мою їжу витрачає забагато грошей. Проте коли вона мене народжувала,вона також повинна була знати,що (на диво) діти,люди хочуть їсти👍🏿
Я збираюсь з'їхати від батьків через 2 місяці, але коли я один раз на це натякнув баті, то він зчинив жахливий галас. Він впевнений, що я проживу з ними все їх життя, і тут же і буду заводити свої стосунки, жити з своєю дівчиною/дружиною разом з моїми батьками, і своїх дітей тут ростити. Офігіти просто! Я навіть знайомити дівчину з батьком не планую. І я таки з'їду, просто скажу про це вже в дорозі, схоже, що по іншому з батьком не можливо
@@tanikamaru з'їхав ще у вересні в Кийов. Зараз живу і працюю з друзями айтішниками в Карпатах. Короче все вийшло, але знайомити батьків з дівчиною я все ще не збираюсь)
@@Олексій-ъ2н я коли звалював з дому - подзвинив і сказав, що сьогодні ввечері я збираю речі і звалюю. Ввечері мене вже тут не буде, бо я задовбався від постійного срачу і звинувачень на мою адресу за те, чого я не робив. Минуло 10 років з того і рік, я взагалі перестав спілкуватись з ними. Моє слабке психічне здоров'я важливіше за токсичні відносини...
Бачила багато комментів, проте ніхто не піднімав тему занадто великого контролю, в плані стеження, перевірки телефона, особистих переписок та іншого. Я сама з таким зіткнулася, моя матір потайки перевіряла соц. мережі, проте коли я дізналася, я поставила пароль. Це дуже сильно почало мене турбувати, я боялася що за мною слідкують, нескінченна тривога та відчуття стеження, з якими я й досі не можу впоратись. Мені дуже шкода дітей, в яких так само, а особливо якщо вони кажуть, що вже звикли. Звертаюся до усіх батьків, це не нормально, батьки не мають перевіряти телефон своїх дітей, це їхній власний невеличкий світ, де вони мають право побути на самоті, а бо у компанії чудових друзів. Перевіряючи їх телефони ви тільки більше даетє зрозуміти, що вам не варто довіряти, та діти можуть получити такі травми як в мене, наприклад. Тому будь ласка, дайте їм власний простір.
Коли я жила зі своєю матір'ю, то чула такі речі : " Живеш у моєму домі, спиш на моїй постелі, готуєш на моїй плиті, носиш пальто, яке я тобі купила ( купила , коли я була студенткою - але потім відібрала і носила сама, хоча воно на ній трохи тріщало..) і " Куди ти від мене хочеш поїхати, мабуть зібралась до кавалєрів гуляти як простітутка замість матір доглядати" Усе було не так . І " якби тебе наркомани вбили, як оту алкашку Алку", і " нащо тобі заміж, треба матір доглядати", і " он Наташка третій раз заміж іде , а ти нікому не нужна.." Можна написати з мого життя сценарій фільму жахів
Тому я дуже боюсь ставати матір'ю, бо розумію, що багато чого зроблю не так в вихованні і стосунках з дитиною і це повпливає на її формування як людини та її подальшого життя.
@Dmitriy Rado Хахахах я зрозумів твій прикол, але я раз так пересолив гречку що нею самою можна було солити страви. Залишив на каструльці записку "Дуже пересолене" )))
@Dmitriy Rado в таких випадках у пересолену їжу кладуть мішечок марлевий з рисом, ябо сире нечищене яйце, воно вбирає зайву сіль. Не впевнена на 100%, але в інтернеті маса робочих порад стосовно пересолу, це не так страшно... як зламати психіку дитині
В мене теж є такий страх, то я напевно розумію вас. Але разом з тим я маю велике бажання мати дітей, то ж працюю зі своїми тараканами, щоб бути хорошою мамою. Хорошою, зауважте, не ідеальною. Чули жарт? «Як би ми не старалися, нашим дітям все одно буде що розповісти їхнім терапевтам»
Алкоголь Гей ви можете випити склянку чи дві на свята або випити пляшку пива і все з вас вистачить не забувайте є діти яким ви потрібні наврядчи їм буде приємно бачити як хтось із батьків валяється п'яний на порозі.... В мене була така ситуація мій батько сильно випивав бив матір і нас погрожував що заріже себе якщо йому не дадуть пляшку алкоголю ( це був період коли мені було 9-10 моєму братові 5-6 ) ми були ще дітьми. В тому році мій батько перевершив себе в нього ледь не почався алкогольний психоз це був жах цілий тиждень він кричав його ламало обригав всю хату( тікав із хати і ми його ловили по всьому містечку. Ставили крапельницю ледь врятували прийшовши в тяму більш менш ми чекали вибачень за скільки років але отримали лише крики по тип : "-скільки ці ліки коштують ви геть здуріли а хто за це буде платити ?" Висновок : якщо хочете завести дітей попрощайтеся з алкоголем ( Ну і ще один висновок мій батько егоїстичний мудак мати теж не краще )
Коли перша дитина є для того щоб навчитись бути батьками, а потім бути зручною нянькою й мамою для середнього улюбленця й молодшого бешуетника якому дозволяють усе
Класне відео. У моїй сім'ї напевно щось між авторитарним та ліберальним стилями виховання. Мама не дуже слідкує за нами, але коли ми не прибираємо у домі вона кричить. Батько раніше постійно контролював наші оцінки і звичайно ж на мене, як старшу, він кричав більше. Одного разу він вирішив поставити планку в 10 балів, але я в перший же день отримала 9 тому він знизив планку до 9 балів. Через це я досі не розумію своїх однокласників, які радіють, коли отримують 7 чи 8.
Коли тебе народили з якоюсь ціллю. Мене так народили, вона думала що я буду домогосподинею, кмітливою, розумною, активною, хоча сама ніколи не сможе такою бути, як навигадала собі в мізку. Можу ще зазначити, те, що я росла з депрессівними людьма, які били мене за все що я роблю неправильно. Сьогодні я не відчуваю цей дім комфортним. Ніхто не розмовляє, всі сидять десь наодинці, а якщо розмовляють, то це приниження якоїсь людини(або мене). Пробачте за цю хню яку я писала, мені боляче, що я мало коли розуміла що таке щастя, та любов. Я себе відчуваю собакою на Ланцюгу, яку постійно били за лаяння, та з стереотипом що собаки повинні бути на ланцюгу...
Навіть коли я це писала, я відчуваю себе зараз винною. Навіть розуміючи що це не так, в мойому серці лежить тяжкий тягар який постійно зі мною. Мені хочеться просто провалитися скрізь землю, не чути людей, не думати про проблеми, думали тільки про вигаданних персонажів в моїй голові. Я не хочу вирішувати куди мені йти після 9. Цей тягар в сердці збільшується, до болі усього тіла, я незнаю ким бути. Я нерозумію, як 8 мл людей можуть це вибрати. Це сюр для мене.
За їжу життєво. Я нікого не чіпаю і розбавляю свій чай водою, тому що він гарячий, а мої батьки починають: «та спробуй нормальний чай а не ці осьо сцяки»
Це взагалі вбиває апетит, коли за столом починають повчати і керувати : " з'їж оце, а чого ти не хочеш це, а чого так мало, а чому без хліба, а як ти можеш так їсти..." - та відчепіться вже, скільки можна, не командуйте!!
коли дитина під час сварки умоляє батьків вдарити її або каже щось в дусі "краще б мене били" (на своєму досвіді кажу, іноді мені здається що краще б мене били ніж соромили так що хотілось вмерти від крінжа і викликали почуття провини) а ще забороняти без пояснень або кричати там де треба пояснювати чому це погано або шкідливо (моя бабушка кричала на мене навіть за жарти про алкоголь в більш менш дорослому віці, та за те що я випадково лайкнула мем про горілку навіть не знаючи ще що таке горілка коли мені було 6 і я залізла за комп, хоча треба було пояснити що це погано і чому це погано а не устроїти скандал та казати шо я алкоголік в шість років лол)
В моєму 1 класі мама хлопчика сиділа весь час на уроках поруч з ним. Поступив до університету, багато з кого до гуртожитка привезли батьки і всі організаційні питання вирішували за них, проходили практику замість них (прибирали у гортожитку), після цього ще встигали чаду борщику зварити (це все мами).
Я би хотіла щоб існували курси на одруження як курси на водійські права. Щоб там прогорювались права і обов'язки, де вчили відповідальному батьківству.
Курси навчання відповідального батьківства? Та це, трясця, одна з найпотрібніших речей для життя в сучасному суспільстві! А після них мають бути екзамени, ще й такі, що як не складеш, то не маєш права на створення сім'ї. Саме так, Ви, гадаю, вже зрозуміли, що я нині працюю у школі. Так, тимчасово, так, наших дітей тут небагато, проте вражень уже на тридцять років наперед вистачить... Най йому всячина, як можна таке вичворяти з малечею?!
@@sapriniti Є церкви в яких перш ніж обвінчають ти маєш пройти курси. Там задають закоханим різні питання, моделюють різні ситуації. Наприклад, чи будеш ти допомагати жінці доглядати новонароджену дитину. І дехто починає сперечатись вже на цьому етапі і до одруження не завжди доходить. Ті що все ж одружуються роблять це більш усвідомленно.
В дитинстві мама розповідала з посмішкою, що мій батько хотів сина, але народилася я. Тепер думаю, можливо через це я зростала "пацанкою", носила широкі штани, хлопчачі кросівки , віджималася від полу, допомагала з фізичною роботою мамі, хотіла здаватися сильною.
Я б в своєму вихованні виділила певну еволюцію, від тоталітарного до ліберального, 4го не було. Найдовше тривав демократичний режим. Тоталітарний був на початках, коли я була зовсім дитина і часто не рахувалась з потреами будь кого. Ліберальний тип стосунків був уже в моєму дорослому віці, особливо коли я пішла на 1шу роботу.
Індиферентний я б віднесла до таких, що порушують права дитини, власне як і тоталітарний і ввела б кримінальну відповідальність за такі типи виховання. Ненормально коли дитина ухиляється від найменшого поруху або обманює на кожному кроці, щоб забезпечити свої потреби в увазі бо інакше вона нікому не потрібна. Діти це майбутнє кожної з країн - потім вони виростають і стають частиною державотворення. Діти це більше ніж просто маленький організм.
Ставити одних дітей у приклад іншим. Якщо в однієї дитини (скажемо, Миколи) виходить гарно вчитися та добре себе поводити, не можна просто сказати іншій дитині (назвемо її Андрій) "будь як Микола". Це не інструкція, дитина не може просто взяти і повністю мімікрувати ідентичність іншої людини. І якщо в Андрія до того щось не виходило, то без адекватної допомоги нічого не зміниться, окрім того, що тепер в Андрія не виходитиме ще й бути як Микола. Окрім того, таким чином можна додатково ще й налаштувати Андрія проти Миколи. Не робіть так. Кожен з нас має індивідуальні здібності та потребує індивідуального ставлення.
Дитина розуміє, що мається на увазі не повне наслідування, принаймні якщо мова про наслідування йде після провалу в певній справі. І думаю це корисно, мені ніколи не казали бути як хтось і ні на кого не рівняли. Зараз мені зовсім байдуже на досягнення ровесників і я раздолбай. Бажання бути кращим за інших це одна з найкращих мотивацій.
@@IamFromOdesa Ні, анітрохи не завжди. Є діти, котрих налаштовують бути найліпшими й навіть не пояснюють, на якого ката це їм здалося. Вже кількаразово було таке, що хтось із учнів сидить, дивиться у стелю й такий: "От нащо це навчання взагалі здалося?" Щоразу пояснюю, що для подальшого розвитку, більших можливостей тощо, наводжу приклади. І щоразу на мене дивляться ОООООООТАКЕЗНИМИ очима. Саме так, виявляється, що навчання потрібне для перспектив і крутої роботи, а вони тут скіли набивають! Діти шоковані, бо оцінки - це не просто показник успіху, а ще й якась там важлива штука, а вони зараз формують собі особистість! Оце новина!.. І таке стається щоразу. Ну трясця!
На рахунок вибачень, моя мама часто вибачалась, але це звучало так " ну вибач що я така погана мір" , "вибач може я дійсно заслужила таке відношення до себе" , " вибач що тобі дісталась така мати, можеш піти до свого тата" це не звучало як щирі вибачення, і тато мій ще гірший тому я не могла піти до нього🥲
Из моего опыта есть ошибка которая может поставить крест на ребенке, это дать ему понять что без него вам лучше чем с ним, и эту ошибку в видео несколько раз называли в разных ситуациях. Способов у этого много, у меня такой, безобидный, пример. Сколько я себя помню моя мама всегда работала, ее буквально небыло с утра и до ночи, все мои детские воспоминания были без нее и в целом я не видела в этом проблемы, роста самостоятельным ребенком, сама делала всю работу по дому и ждала маму с уже готовой едой. Но вот в 12 лет я узнала с ее разговора по телефону что на самом деле у нее не так уж и много работы, оказывается она заканчивала ещё к 3-4 часам дня но просто не шла домой. Первое время для меня было загадкой почему но потом ещё через пару лет я таки узнала, что ей просто не хотелось возвращаться в дом и играть роль матери, я видела как она сидела в машине с 5 часов и до 11 и просто говорила по телефону с подругами или смотрела фильмы, ела готовую еду из Сильпо, но не заходила домой. На самом деле я не виню ее в этом, она дала мне хорошую и очень обеспеченную жизнь, при том что была очень молодой матерью, слишком молодой для ребенка. Часто думаю что ей было достаточно просто парковаться подальше от дома, что бы я не видела ее и все было бы хорошо. Но по сей деть остаются проблемы с тем, что я искренне не верю что любой человек может хотеть проводить со мной время больше, чем в машине одному с фильмами, в результате чего вообще не верю в любовь, даже в ее существование от матери к ребенку.
Може, у Вашої мами були проблеми з Вашим татом - іноді мами не люблять дитину, бо вона схожа на не любимого, або її кинув батько дитини. Вона поступала незріло і сама себе позбавила щастя спілкуватись із найріднішою людиною - своєю дитиною.
Мої батьки не соромилися розмовляти між собою при мені про інтимні стосунки в деталях. Тому я знала що тато і мама щоночі в спальні "тра***ться" , але шукала немовлят в капусті- бо так мені відповідали коли я запитувала звідки ж беруться діти і я зокрема. Це дуже тупо
Автор, ти крутий! Але, будь ласка, "довОдилось" і "повОдилися". Бо коли я чую "довоДилося" і "поводИлися", я автоматично чую рсскі слова. Теми актуальні і корисні, я тебе слухаю з самого початку, дуже радий, що хтось робить український контент на Ютуб - бо його реально мало. Удачі і розвитку тобі!
Почитати.. таке враження що проблемних дітей взагалі не існує, тільки батьки "погані". Але спробуйте "домовитись" або примусити дитину, у якої падає зір, скоротити час на телефон та комп'ютер, бо так доктор прописав.. і не потрапити у цей список порушувачів дитячої психіки )
у мене дітей немає і я не знаю як це, але вставлю своїх 5 копійок. А що в цьому складного? Дитина сидить 24/7 в телефоні, тому що не бачить альтернатив. Дитині банально немає чим зайнятись. І коли ви "домовляєтесь", це звучить для неї як "ти багато сидиш в телефоні і в тебе поганий зір, тому давай будеш залипати в телефон півгодини в день, а інший час просто сидіти як привезений на дивані й нічого не робити". Зрозуміло, що дитині це не сподобається, звучить буквально як покарання стояти в кутку. Замість того щоб "домовлятись", набагато ефективніше буде провести з нею час, навчити чогось новому, показати що малювати/читати книги/займатись фізкультурою та навіть готувати їжу може бути весело. Тоді дитина буде бачити, що не все дозвілля зводиться до позалипати в телефоні
Я щиро не розумію батьків які якщо виникає проблема(глобальна) наприклад війна нічого не пояснюють своїм дітям… У мене така ситуація:я ходила в садочок в якому нас принижували і налаштовували проти батьків а це лише вершина айсберга,коли ж мама дізналася що відбувається в тому бісовому садочку навіть не постаралася пояснити мені,навіть не постаралась перевиховати мене,чи мій світогляд Р_Е_З_У_Л_Ь_Т_А_Т:я до всирачки боюся кожного навіть найменшого конфлікту,у мене НЕМАЄ емоцій (прям як у Венздей)
Безвідповідальність- першопричина більшості батьківських помилок у вихованні ( це на мою думку). Перш ніж народжувати дитину треба добре подумати і мати сміливість чесно собі відповісти на деякі питання, повʼязані з життям дитини і її вихованням. Дитина - це не власність батьків, а особистість. В неї теж є свої думки , бажання, потреби і почуття, які можуть не співпадати з батьківськими. І з цим треба рахуватися…
"Мати більше дітей, ніж ви можете собі дозволити". Серйозно? А якшо я планувала одну дитину, а народилася трійня, це автоматично без розбору робить мене поганою матір'ю, бо я "маю більше дітей, ніж можу"?
Жах - скільки хворих, інфантильних, зі своїми дитячими травмами людей ,які створили свої сім'ї, та спаплюжили життя своїх дітей. Це якесь замкнуте коло.Від деяких історій зносить дах..
Запам'ятайте, прошу! ДовОООООООООдилося, провОООООООООООООдили. Причому проводили без ся, бо ся - це зворотня частка "себе". Як уроки, скажімо, можуть проводити самі себе? Не припускайтеся надалі цієї помилки, вельми прошу! Більшість проблем упізнаю з нинішнього досвіду шкільної роботи. Це жах, шановні! А подекуди ще й комбо...
В моєї дівчини (26р ) 4 молодших братів: 24,22,14 і 8 р. Виконувати роль няньки їй так осточортіло, що вона в 16 вступила в коледж в обласному центрі (щоб покинути село) і чимскоріш влаштувалася на роботу лиш би не залежати фінансово від батьків та звести взаємодію з ними до мінімуму. Зараз два старші брати вже близько року не працюють і сидять на шиї батьків ,а її мама резулярно дзвонить їй лише для того щоб пожалітися на нестачу коштів. В фінансовій моделі її батьків щомісячні платежі від дочки - обовязковий і невідємний елемент. Інколи в мене складається враження, що рідні сприймають її як гномика якого вони відправили в шахту для видобутку золота)))
Оох, шкода. Це так несправедливо що відповідальніст за менших перекладають на старшу дитину! Жаль, що так склалось у вашої дівчини
@@mari_chka в такій ситуації взагалі найкраще тікати у велике місто і при тому ще загубити карточку від телефону та обмежити соціальні мережі. Бо не злізуть. Власний сумний досвід.
Вашій дівчині варто припинити ці виплати. Инакше така гидота триватиме ще ДУЖЕ ДОВГО. Моя бабуся (Царство їй Небесне) впродовж десятиріч годувала свою наймолодшу дочку. Саме так, тітка за все життя працювала приблизно місяць ув елітному магазині. Досі пам'ятаю, як ми з мамою до неї на роботу завітали певного вечора. Їй так личила та форма! Проте ні, це-бо така відповідальність! А згодом тітка махнула заміж, народила старшого сина й так і засіла вдома. Коли не стало бабусі, то гроші їй почала підкидати мама. Цікаво, що з цього всього далі буде, якщо батько виходить на пенсію - хто їм платитиме? Середня тітка зі своїми дуже далеко живе вже десяток років, та й завжди була проти такого "годування". Батьки мусять віднині ділити кошти на комуналку, ліки для мами й харчі. Я заробляю взагалі щось дуже смішне, а оскільки нині перебуваю за кордоном, то мені ще й не платять (а заробити багато в Польщі не вдасться, бо попри різницю зарплат є й добряче різниця цін, отож добре, якщо повернуся з тисячею доларів. Тим паче, що мушу постійно тримати чималу суму на квиток додому, бо вони нині коштують як зараза). То хто тепер їх рятуватиме? Покажіть оцей допис своїй дівчині. Хай заодно обміркує ситуацію щодо самозахисту. Це її життя й вона не має давати дозволу його руйнувати! Саме так, навіть родині!
моя мама була в схожій ситуації все своє життя і лише у 70 років визнала, що даремно не сепарувалась свого часу від батьків і брата з сестрою, які сиділи у неї на голові з її юності. відсторонитись від сім'ї, яка дитину використовує і все одно винить її в недостатній підтримці, надзвичайно важко і виходить далеко не у всіх. тут може допомогти психотерапія, але лише в тому випадку, коли людина вирішила позбутись психологічної залежності від токсичних родичів. бажаю щастя вам і вашій дівчині!
Пам'ятаєте відео про
Знаєте, у нас взагалі травмоване суспільство і через совок і через війну. У мене не прості батьки, але повірте я бачила і гірших. Бабуся взагалі клятий маніпулятор, котра живе у своєму світі, батьки злі через те,що не змогли самореалізуватися.
Тепер я намагаюся виправити, усі помилки і свої і своїх батьків.
Через, я стала жертвою аб'юзера і ставала жертвою травлі у школі. Довелося звертатися до психолога, бо я бачу, що я не справляюся
Пам'ятайте, що це не Ваша провина! Цілі покоління привчали до такого способу існування, щоб легше ними керувати, а далі вже почала діяти фізика (інерція). Сучасні батьки намагаються відкидати старі дуроші, проте водночас припускаються инших помилок. Наприклад, є чимало дітей, котрі не знають, що таке "ні", бо їхні батьки ніколи нічого не мали. Це вони так надолужують. Знаєте, я за цей неповний рік на таких учнів надивилася з іще ліпшими батьками, що боронь Боже вдома йти до школи працювати...
Шкільна педагогиня нещодавно мене зловила на тому, що я намагалася повчати декого з дітей (бо в дорослому житті їх просто повбивали б), посадила мене перед собою, замкнула двері й наказала виплакатися. Після цього всього сказала: "Мала, запам'ятай: ти не зміниш усього світу. Дітей мають виховувати батьки." Тут вона має рацію, тож хоча дітей і шкода, проте їх справді мають виховувати їхні батьки. Оскільки ж тут уже починаються проблеми, то має діяти соціальна програма для виховання батьків. Психологи, уроки співчуття - щось отаке. Тож сподіваймося, що світ нарешті піде у правильному напрямкові!
Знаєте я вам сильно співчуваю, пам'ятаю як я навчалася в коледжі, у нас був один хлопець, він вічно діставав нашу викладачку. І мене теж, і наскільки був пихатий.
Я поняття не маю, що у нього коїлося вдома. І це не мала дити, йому було 20 років.
Через десять років я наткнулася на акаунт його дружини, вона реально дивна баба(радіє із нефіга, що сонце стало, що небіж є, і вона сукню купила, я не жартую). Він наскільки був нахабний, і самовпевнений, тепер я бачу дуже не впевненому в собі чоловіка котрий одружився на дивачкі. Капець, і їм пофігу на війну, вони живуть і радіють. Хоча плата буде страшна!
@@innachumak1550 Дякую! Тримаюся, бо малеча таки поки що потребує часом перекладу (дехто має проблеми з польською), а часом копня під нижню спину.;) Тож намагаюся зробити так, щоб коли повернуся додому, то вони б тут не почали шаленіти.
Ой, так... Дуже дивний персонаж. Із такими надзвичайно складно спілкуватися, бо вони вважають, що весь білий світ їм чогось винен. Але, як правильно зазначали ще козаки, життя навчить, як на світі жить. От і цього, як бачите, навчило. Шкода, звісно, що він опинився був у такому становищі, проте люди у скруті завше мають два виходи. Перший - це отакі нісенітниці, а другий - звернення по допомогу. Цікаво, коли людство нарешті відкине перший вихід остаточно?
💯. В мене травма зі щоденником. В ранньому підлітковому віці завела щоденник, бо модно, романтично, допомагає пізнати себе і свої емоції. Як виявилось пізніше, мама регулярно рилась в моїх речах. Вона знайшла щоденник, і з тої пори регулярно читала його моєму батькові та старшим брату й сестрі, поки я була в школі. Одного дня вона поставила мене перед всією сім'єю, і відчитувала за всі речі, які, на її думку, я не мала права писати. Останнім записом був опис сварки тата й мами, вони часто це робили. Як же мені влетіло за те, що я це записала! І за закоханості в 10 років влетіло, і за те що недостатньо шанобливо думаю про старших і вчителів. З тої пори пройшло 15 років. Я давно одружена, живу дуже далеко від своїх батьків, знову завела електронний, з паролями, зашифрований щоденник. Всеодно десь всередині леденить душу страх, що мене знову осоромлять, прочитають всім що я пишу, порушать мої кордони. Як же це боляче...
Оу, жахлива поведінка батьків. Думаю єдина виправдана причина читати щоденник - якщо батьки бачать, що дитина наприклад в дипресії, але відмовляється йти на контакт. Тоді батьки можуть дізнатися таємниці дитини, аби, припустимо, запобігти само*убству. При тому звісно не розголошуючи ці таємниці
Колись я теж вела щоденник і писала вірші,але менша на два роки сестра,підгледіла де я його ховала.Коли ми з сестрою сварились вона все розказала мамі.І показала де я ховаю щоденник...Всі тоді сміялися,що пишу усілякі дурниці...Потім я просто його спалила.Тепер роблю так само.Виклпдаю все на папері,прочитаю декілька разів і спалюю.Все погане і секрети ,горить красиво😉
Щойно зрозуміла, яку насправді добру маю маму! Мій шкільний щоденник спокійнісінько лежить на етажерці і я знаю, що там він і лежатиме. Так, ми колись часто сварилися, бувало, що мене накривали на диких штуках (їла солодощі кілограмами й ховала обгортки від них у столі, щоб усе разом викинути, наприклад), але мама ніколи не читала моїх щоденників. Я це просто знаю. До речі, з батьком іще простіше: йому начхати на все довкола, тож він теж не читатиме нічого.XD А Вам успіху з подоланням цього страху! До речі, якщо відчуєте, що не можете його викинути, то зверніться до психолога. Не варто жити з болем, якого можна позбутися.;)
Аналогічна історія. Як вона орала на мене за мої думки і мрії, яка я погана і нехороша, не те шо донька, а взагалі людина. Я пішла з дому у 18 років. Зараз мені 36, я до сих пір це пам'ятаю (і не тільки це). Мама змінилась, за багато речей просила вибачення, та минулого вже не повернеш. Я все ж люблю її, але, мабудь, могло бути інакше...
А потім щиро дивуються а що ж вони такого зробили
Насміхатися над своїми дітьми, особливо при комусь, й використовувати їх слова проти них. Все дитинство мати відверто сміялася над моїми словами, захопленнями та мріями. Наприклад, я дуже захоплювалася японською культурою, а батьки з мене глузували, ще й робили це на сімейних вечірках при гостях. А тепер коли в моєї племінниці те ж саме захоплення Японією й у тому самому віці, вони усіляко підтримують її - віддали до мовної школи з японської, постійно купляють щось пов'язане з цією країною й збирають купу грошей щоб на наступний рік відправити її туди на екскурсію.
Тепер мати не розуміє чому я з підліткового віку нічого їй не розповідаю й дуже невпевнена у собі.
Погоджуюся з усім озвученим. Особливо мене "виносить" з "Ти зіпсував наше сексуальне життя". Та а нахолєри ви тоді заводили дитину? Це коли шкода 50 грн на пачру контрацептивів, а потім приходиться вкладати тисячі й тисячі в розвиток дитини, притому що вона буде нелюбимою
Думаю на заході, самперед США, таке зауваження більшьпоширене ніж у нас
Це відкриття для мене. Не думала , що батьки можуть таке говорити дітям
@@julia_r.w щаслива людина
@@NeProstyjHlop повірте, ні. Просто мені в дитинстві прилітало інше.
Якщо коротко:
1. Гіперопіка, обмежування дітей у спробах вирішувати щось самому.
Люди, дайте дітям більше свободи, відповідальності.
2. Використання дітей як зброї у виясненні стосунків після розлучення.
Це низько!
3. Говорити дітям що "якщо б не ви, то я б вже давно розлучилась/вся з батьком/матір'ю, я б побудував/ла кращу кар'єру... я не можу завести нові стосунки бо в мене діти" і т д.
Люди, перед тим як заводити дітей, перевірте одне одного і добре проаналізуйте що вас чекає і чого хочете !
4. Не відштовхуйте дитину, коли вона хоче з вами дружити. Не лише мати вас за батька/матір, але й за друга.
... можна продовжувати довго...
Ніколи в житті не звинувачуватиму свою дитину в тому, що мені захотілось її завести! А якщо буду - знайдіть мене і добряче відлупцюйте!
Якщо батьки, частіше саме мами, думають, що до народження дитини бонусом йдуть всі знання Всесвіту. Не лише про виховання дитини, а й про політику, медицину тощо. Ні, якщо ти мама, ти не знаєш автоматично як лікувати дитину і що їй потрібно. Всьому треба вчитися
В нас культ "батько допомагає доглядати дитину " що хрєновійше, тому що це спільна дитина й спільний обов'язок кожного. Привіт сім'ям де дитину виховує мати й родички жіночої статі 💅
В нас в сім'ях дві пробелми- батько є і батька немає. Серед друзів і знайомих друзів з розлученими батьками - більшість, а в кого не розлучилися, то мати або батько обов'язково тероризують.
@@maksimbondarchuk8953 так, це жах
Не розумію, куди люди дивляться створюючи сімʼю з конкретною людиною, з якою в результаті розведешся ??
Перші дзвіночки проступають вже у побуті, достатньо разом почати робити ремонт й позайматись хатніми справами, для цього шлюб не потрібен.
Я так без шлюбу з майбутнім чоловіком прожила у громадянському шлюбі понад 3х років, а коли завагітніла і бачила як чоловік намагається мені вгодити.. хочеш цього, хочеш того, животик гладив коли той болів при тому що у нього тяжка робота з нічними змінами і він вдень просто хотів виспатися, а тут ще я зі своїми капризами вагітних..
Якщо чоловік заради своєї жінки та сімʼї на подібні вчинки і терпіння не здатен, тоді навіщо створювати сімʼю аби з ким?
Дякую за це відео.Десь є дзвіночок для мене,як мами трьох дітей.Тебе ніхто не вчить бути найкращою мамою,десь робиш помилки,але головне ,що ти їх усвідомлюєш.Погана риса батьківства ---це брехати своїй дитині,а коли дитя вже бреше тобі,буває боляче,чому твоя дитина тобі бреше?... Бумеранг 🤨
Всі ми підсвідомо брешемо, недосказуємо чи щось прикрашаємо. Я наприклад можу збрехати своїй мамі тільки через те, що не хочу щоб вона переживала, бо вона дуже чутлива і одразу панікує, тому всі проблеми вирішую і вже потім можу сказати що сталось ось так але вже все добре( а можу і взагалі не казати). А в дитинстві десь брехала а десь прикрашала через те, що боялась що будуть сварити😅
@@mari_chka я теж часто брешу батьку, що в мене нема оцінок, коли отримую 8 балів чи менше. Я навіть чула фразу "я не брешу, а майстерно недосказую"
@@frostarklarense 8 це тепер погана оцінка?
@@poco3929 лише для мого батька, для інших це нормальна оцінка
@@frostarklarense нагадало, як перейшли у 8 клас і тоді як раз ввели 12бальну систему. Однокласник говорив, що його батько вимагав, щоб він менше 9 не приносив😐
Дякую за український контент! це стало мені заміною схожих російськомовних каналів. дякую за вашу працю ❤️
Штовхати дитину в воду щоб навчити плавати
Кожну істерику або реально негативні емоції називати фразою "Це все підлітковий вік"/"ти просто ще дитина"/"ох, скільки ж ще разів ти передумаєш" і насміхатися, не поважати дитину бо вона ще не виросла/не почала жити за власний рахунок/не досягла великих успіхів
Стверджувати що дитина дарма жре їжу і інтернет якщо не вилизує весь дім/не має роботи(казати так неповнолітнім дітям не ок, та і повнолітнім не бажано)
Нав'язувати дитині свої стандарти життя і поведінки, наприклад привчати до косметики і вважати що дитина зобов'яна прибирати, щодня гарно одягатися бо вона дівчинка, або висміювати дитину за сльози якщо це хлопчик
Вичитувати і кричати на дитину за безлад в домі коли в дитини купа контрош попереду
Забивати коли дитина просить про допомогу зате не говорити з нею про гроші бо це ж так травмує
Старших муштрувати а молодших балувати
Моя мати завжди каже,що я забагато їм,що я їй дуже дорого обхожусь,що вона на мою їжу витрачає забагато грошей.
Проте коли вона мене народжувала,вона також повинна була знати,що (на диво) діти,люди хочуть їсти👍🏿
@@3irochka Коли батьки хочуть дітей, то вони мають багато чого усвідомити і прийняти, але якщо вони щось не усвідомили, то дитині буде дуже погано.
Дякую за Український контент.
Цікаве, дякую за вашу роботу. Ви робите гарну просвітницьку роботу не зважаючи на попередньо орієнтацію на розважальний контент❤
Я збираюсь з'їхати від батьків через 2 місяці, але коли я один раз на це натякнув баті, то він зчинив жахливий галас. Він впевнений, що я проживу з ними все їх життя, і тут же і буду заводити свої стосунки, жити з своєю дівчиною/дружиною разом з моїми батьками, і своїх дітей тут ростити. Офігіти просто! Я навіть знайомити дівчину з батьком не планую. І я таки з'їду, просто скажу про це вже в дорозі, схоже, що по іншому з батьком не можливо
Як справи? Вже зїхав?
@@tanikamaru з'їхав ще у вересні в Кийов. Зараз живу і працюю з друзями айтішниками в Карпатах. Короче все вийшло, але знайомити батьків з дівчиною я все ще не збираюсь)
@@Олексій-ъ2н заздрю..
Я жила з мамою , не знала як вирватись , і це були найстрашніші роки в моєму житті
@@Олексій-ъ2н я коли звалював з дому - подзвинив і сказав, що сьогодні ввечері я збираю речі і звалюю. Ввечері мене вже тут не буде, бо я задовбався від постійного срачу і звинувачень на мою адресу за те, чого я не робив. Минуло 10 років з того і рік, я взагалі перестав спілкуватись з ними. Моє слабке психічне здоров'я важливіше за токсичні відносини...
Бачила багато комментів, проте ніхто не піднімав тему занадто великого контролю, в плані стеження, перевірки телефона, особистих переписок та іншого. Я сама з таким зіткнулася, моя матір потайки перевіряла соц. мережі, проте коли я дізналася, я поставила пароль. Це дуже сильно почало мене турбувати, я боялася що за мною слідкують, нескінченна тривога та відчуття стеження, з якими я й досі не можу впоратись. Мені дуже шкода дітей, в яких так само, а особливо якщо вони кажуть, що вже звикли. Звертаюся до усіх батьків, це не нормально, батьки не мають перевіряти телефон своїх дітей, це їхній власний невеличкий світ, де вони мають право побути на самоті, а бо у компанії чудових друзів. Перевіряючи їх телефони ви тільки більше даетє зрозуміти, що вам не варто довіряти, та діти можуть получити такі травми як в мене, наприклад. Тому будь ласка, дайте їм власний простір.
Будь яке насилля- фізичне, емоційне, моральне. Це і є не просто погані батьки в погана людина. Бо тільки дуже погана людина може кривдити слабких.
А деякі ще б'ють свою дитину...
Коли я жила зі своєю матір'ю, то чула такі речі :
" Живеш у моєму домі, спиш на моїй постелі, готуєш на моїй плиті, носиш пальто, яке я тобі купила ( купила , коли я була студенткою - але потім відібрала і носила сама, хоча воно на ній трохи тріщало..) і " Куди ти від мене хочеш поїхати, мабуть зібралась до кавалєрів гуляти як простітутка замість матір доглядати"
Усе було не так .
І " якби тебе наркомани вбили, як оту алкашку Алку", і " нащо тобі заміж, треба матір доглядати", і " он Наташка третій раз заміж іде , а ти нікому не нужна.."
Можна написати з мого життя сценарій фільму жахів
Тому я дуже боюсь ставати матір'ю, бо розумію, що багато чого зроблю не так в вихованні і стосунках з дитиною і це повпливає на її формування як людини та її подальшого життя.
@Dmitriy Rado це відмазка)
@Dmitriy Rado Хахахах я зрозумів твій прикол, але я раз так пересолив гречку що нею самою можна було солити страви. Залишив на каструльці записку "Дуже пересолене" )))
@Dmitriy Rado ну виллєш борщ в унітаз чи віддаси собачкам кілька разів, поки навчишся готувати. А з дітьми шо? В інтернат, няню?
@Dmitriy Rado в таких випадках у пересолену їжу кладуть мішечок марлевий з рисом, ябо сире нечищене яйце, воно вбирає зайву сіль. Не впевнена на 100%, але в інтернеті маса робочих порад стосовно пересолу, це не так страшно... як зламати психіку дитині
В мене теж є такий страх, то я напевно розумію вас. Але разом з тим я маю велике бажання мати дітей, то ж працюю зі своїми тараканами, щоб бути хорошою мамою.
Хорошою, зауважте, не ідеальною. Чули жарт? «Як би ми не старалися, нашим дітям все одно буде що розповісти їхнім терапевтам»
8:28 Дуже розповсюджена ситуація.
Алкоголь
Гей ви можете випити склянку чи дві на свята або випити пляшку пива і все з вас вистачить не забувайте є діти яким ви потрібні наврядчи їм буде приємно бачити як хтось із батьків валяється п'яний на порозі....
В мене була така ситуація мій батько сильно випивав бив матір і нас погрожував що заріже себе якщо йому не дадуть пляшку алкоголю ( це був період коли мені було 9-10 моєму братові 5-6 ) ми були ще дітьми. В тому році мій батько перевершив себе в нього ледь не почався алкогольний психоз це був жах цілий тиждень він кричав його ламало обригав всю хату( тікав із хати і ми його ловили по всьому містечку. Ставили крапельницю ледь врятували прийшовши в тяму більш менш ми чекали вибачень за скільки років але отримали лише крики по тип :
"-скільки ці ліки коштують ви геть здуріли а хто за це буде платити ?"
Висновок : якщо хочете завести дітей попрощайтеся з алкоголем
( Ну і ще один висновок мій батько егоїстичний мудак мати теж не краще )
Коли перша дитина є для того щоб навчитись бути батьками, а потім бути зручною нянькою й мамою для середнього улюбленця й молодшого бешуетника якому дозволяють усе
Так..я старша дитина і вже в 2 роки я це відчула ((
Класне відео. У моїй сім'ї напевно щось між авторитарним та ліберальним стилями виховання. Мама не дуже слідкує за нами, але коли ми не прибираємо у домі вона кричить. Батько раніше постійно контролював наші оцінки і звичайно ж на мене, як старшу, він кричав більше. Одного разу він вирішив поставити планку в 10 балів, але я в перший же день отримала 9 тому він знизив планку до 9 балів. Через це я досі не розумію своїх однокласників, які радіють, коли отримують 7 чи 8.
Я б отримувала піздюлєй за кожну не 12😂. ,( тоді були 5ки)
Дякую за підтримку українського контенту 🇺🇦❤️
8:33 Кевін!!!
Коли тебе народили з якоюсь ціллю.
Мене так народили, вона думала що я буду домогосподинею, кмітливою, розумною, активною, хоча сама ніколи не сможе такою бути, як навигадала собі в мізку.
Можу ще зазначити, те, що я росла з депрессівними людьма, які били мене за все що я роблю неправильно. Сьогодні я не відчуваю цей дім комфортним. Ніхто не розмовляє, всі сидять десь наодинці, а якщо розмовляють, то це приниження якоїсь людини(або мене).
Пробачте за цю хню яку я писала, мені боляче, що я мало коли розуміла що таке щастя, та любов. Я себе відчуваю собакою на Ланцюгу, яку постійно били за лаяння, та з стереотипом що собаки повинні бути на ланцюгу...
Навіть коли я це писала, я відчуваю себе зараз винною. Навіть розуміючи що це не так, в мойому серці лежить тяжкий тягар який постійно зі мною. Мені хочеться просто провалитися скрізь землю, не чути людей, не думати про проблеми, думали тільки про вигаданних персонажів в моїй голові. Я не хочу вирішувати куди мені йти після 9. Цей тягар в сердці збільшується, до болі усього тіла, я незнаю ким бути. Я нерозумію, як 8 мл людей можуть це вибрати. Це сюр для мене.
Я відкладаю своє життя на завтра. Вот тоді я вирішу усе це. Зараз я витратила усі сили щоб боротись з собою..
Як ти зараз?
За їжу життєво.
Я нікого не чіпаю і розбавляю свій чай водою, тому що він гарячий, а мої батьки починають: «та спробуй нормальний чай а не ці осьо сцяки»
Це взагалі вбиває апетит, коли за столом починають повчати і керувати : " з'їж оце, а чого ти не хочеш це, а чого так мало, а чому без хліба, а як ти можеш так їсти..." - та відчепіться вже, скільки можна, не командуйте!!
коли дитина під час сварки умоляє батьків вдарити її або каже щось в дусі "краще б мене били"
(на своєму досвіді кажу, іноді мені здається що краще б мене били ніж соромили так що хотілось вмерти від крінжа і викликали почуття провини)
а ще забороняти без пояснень або кричати там де треба пояснювати чому це погано або шкідливо (моя бабушка кричала на мене навіть за жарти про алкоголь в більш менш дорослому віці, та за те що я випадково лайкнула мем про горілку навіть не знаючи ще що таке горілка коли мені було 6 і я залізла за комп, хоча треба було пояснити що це погано і чому це погано а не устроїти скандал та казати шо я алкоголік в шість років лол)
Дякую вам за відео!
Тепер я знаю що росла в сім'ї з демократичним типом виховання
В моєму 1 класі мама хлопчика сиділа весь час на уроках поруч з ним.
Поступив до університету, багато з кого до гуртожитка привезли батьки і всі організаційні питання вирішували за них, проходили практику замість них (прибирали у гортожитку), після цього ще встигали чаду борщику зварити (це все мами).
Може він аутист. Той хлопчик.
Капець ))
Не бачила в своєму виші таких мам
Блін, шкода всіх,хто стикався з таким❤️🩹.... Дякую Всесвіту за своїх не завжди адекватних😁, але класних люблячих батьків 💗
Дякую за відео
Згодна із кожним словом.
ООО, в мене цілий список. Але мабуть під загальною назвою "перекладати на своїх дітей відповідальність за те, що ти вирішив завести дітей".
О, так, звинувачувати своїх дітей у всіх провинах світу - хрінова ідея
Дуже дякую!!!
Коли тобі в дитинстві відповідають на всі твої запитання: підростеш зрозумієш.
М-да, у мене прям комбо. Ні за що не заведу дітей, якщо не буду впевнена, що зможу їх виховати, не травмуючи
Я би хотіла щоб існували курси на одруження як курси на водійські права. Щоб там прогорювались права і обов'язки, де вчили відповідальному батьківству.
Курси навчання відповідального батьківства? Та це, трясця, одна з найпотрібніших речей для життя в сучасному суспільстві! А після них мають бути екзамени, ще й такі, що як не складеш, то не маєш права на створення сім'ї. Саме так, Ви, гадаю, вже зрозуміли, що я нині працюю у школі. Так, тимчасово, так, наших дітей тут небагато, проте вражень уже на тридцять років наперед вистачить... Най йому всячина, як можна таке вичворяти з малечею?!
@@sapriniti О так. І може після таких екзаменів меньше б розлучень було.
@@Олен-ч1д Ну, це вже взагалі утопія! Хоча... Мені подобається ця утопія!
@@sapriniti Є церкви в яких перш ніж обвінчають ти маєш пройти курси. Там задають закоханим різні питання, моделюють різні ситуації. Наприклад, чи будеш ти допомагати жінці доглядати новонароджену дитину. І дехто починає сперечатись вже на цьому етапі і до одруження не завжди доходить. Ті що все ж одружуються роблять це більш усвідомленно.
@@Олен-ч1д Це чудова річ, яка має стати нашою повсякденністю. Цікаво, чи можна створити, скажімо, таку петицію абощо?
В дитинстві мама розповідала з посмішкою, що мій батько хотів сина, але народилася я. Тепер думаю, можливо через це я зростала "пацанкою", носила широкі штани, хлопчачі кросівки , віджималася від полу, допомагала з фізичною роботою мамі, хотіла здаватися сильною.
Це відео як доказ того, що людям слід спершу пропрацювати свої психічні травми, а вже потім народжувати дітей
ДЯКУЮ!
бляха.... мої батьки не заслуговують мене
4:35 тупо моя ситуація
Цікава інформація)
Думаю, що найгірша помилка - брехати своїй дитині і не пояснювати, що до чого. Діти вчаться на прикладі дорослих.
Я б в своєму вихованні виділила певну еволюцію, від тоталітарного до ліберального, 4го не було. Найдовше тривав демократичний режим. Тоталітарний був на початках, коли я була зовсім дитина і часто не рахувалась з потреами будь кого. Ліберальний тип стосунків був уже в моєму дорослому віці, особливо коли я пішла на 1шу роботу.
Індиферентний я б віднесла до таких, що порушують права дитини, власне як і тоталітарний і ввела б кримінальну відповідальність за такі типи виховання. Ненормально коли дитина ухиляється від найменшого поруху або обманює на кожному кроці, щоб забезпечити свої потреби в увазі бо інакше вона нікому не потрібна. Діти це майбутнє кожної з країн - потім вони виростають і стають частиною державотворення. Діти це більше ніж просто маленький організм.
База. Тупо база! Такіж самі думки
Повністю підтримую
-- Роби як я!
-- Навіщо?
-- Бо я так робив!
-- І тобі подобається результат?
-- Так блять, слухай сюди...
8:29 відсилочка)
Ставити одних дітей у приклад іншим. Якщо в однієї дитини (скажемо, Миколи) виходить гарно вчитися та добре себе поводити, не можна просто сказати іншій дитині (назвемо її Андрій) "будь як Микола". Це не інструкція, дитина не може просто взяти і повністю мімікрувати ідентичність іншої людини. І якщо в Андрія до того щось не виходило, то без адекватної допомоги нічого не зміниться, окрім того, що тепер в Андрія не виходитиме ще й бути як Микола.
Окрім того, таким чином можна додатково ще й налаштувати Андрія проти Миколи.
Не робіть так. Кожен з нас має індивідуальні здібності та потребує індивідуального ставлення.
Дитина розуміє, що мається на увазі не повне наслідування, принаймні якщо мова про наслідування йде після провалу в певній справі. І думаю це корисно, мені ніколи не казали бути як хтось і ні на кого не рівняли. Зараз мені зовсім байдуже на досягнення ровесників і я раздолбай. Бажання бути кращим за інших це одна з найкращих мотивацій.
@@IamFromOdesa Ні, анітрохи не завжди. Є діти, котрих налаштовують бути найліпшими й навіть не пояснюють, на якого ката це їм здалося. Вже кількаразово було таке, що хтось із учнів сидить, дивиться у стелю й такий: "От нащо це навчання взагалі здалося?" Щоразу пояснюю, що для подальшого розвитку, більших можливостей тощо, наводжу приклади. І щоразу на мене дивляться ОООООООТАКЕЗНИМИ очима. Саме так, виявляється, що навчання потрібне для перспектив і крутої роботи, а вони тут скіли набивають! Діти шоковані, бо оцінки - це не просто показник успіху, а ще й якась там важлива штука, а вони зараз формують собі особистість! Оце новина!.. І таке стається щоразу. Ну трясця!
Всі на одному заводі виготовлені?
Коментар в підтримку каналу ❤❤❤
Я щось не почув про куріння, паління, гороскопи, тощо )))
Гороскопи це взагалі треш. Мала подругу, вона на цьому була помішана, це жахливо судити по знакам зодіаку, та й взагалі, чому та для чого їх вигадали?
На рахунок вибачень, моя мама часто вибачалась, але це звучало так " ну вибач що я така погана мір" , "вибач може я дійсно заслужила таке відношення до себе" , " вибач що тобі дісталась така мати, можеш піти до свого тата" це не звучало як щирі вибачення, і тато мій ще гірший тому я не могла піти до нього🥲
Из моего опыта есть ошибка которая может поставить крест на ребенке, это дать ему понять что без него вам лучше чем с ним, и эту ошибку в видео несколько раз называли в разных ситуациях. Способов у этого много, у меня такой, безобидный, пример.
Сколько я себя помню моя мама всегда работала, ее буквально небыло с утра и до ночи, все мои детские воспоминания были без нее и в целом я не видела в этом проблемы, роста самостоятельным ребенком, сама делала всю работу по дому и ждала маму с уже готовой едой. Но вот в 12 лет я узнала с ее разговора по телефону что на самом деле у нее не так уж и много работы, оказывается она заканчивала ещё к 3-4 часам дня но просто не шла домой. Первое время для меня было загадкой почему но потом ещё через пару лет я таки узнала, что ей просто не хотелось возвращаться в дом и играть роль матери, я видела как она сидела в машине с 5 часов и до 11 и просто говорила по телефону с подругами или смотрела фильмы, ела готовую еду из Сильпо, но не заходила домой. На самом деле я не виню ее в этом, она дала мне хорошую и очень обеспеченную жизнь, при том что была очень молодой матерью, слишком молодой для ребенка. Часто думаю что ей было достаточно просто парковаться подальше от дома, что бы я не видела ее и все было бы хорошо. Но по сей деть остаются проблемы с тем, что я искренне не верю что любой человек может хотеть проводить со мной время больше, чем в машине одному с фильмами, в результате чего вообще не верю в любовь, даже в ее существование от матери к ребенку.
Може, у Вашої мами були проблеми з Вашим татом - іноді мами не люблять дитину, бо вона схожа на не любимого, або її кинув батько дитини.
Вона поступала незріло і сама себе позбавила щастя спілкуватись із найріднішою людиною - своєю дитиною.
Мої батьки не соромилися розмовляти між собою при мені про інтимні стосунки в деталях. Тому я знала що тато і мама щоночі в спальні "тра***ться" , але шукала немовлят в капусті- бо так мені відповідали коли я запитувала звідки ж беруться діти і я зокрема.
Це дуже тупо
08:06 😆😆😆😆
Цікаво, як ці історії вплинули б на моїх батьків, якби вони подивились це відео.
Бо через кожні 2-4 історії щось знайоме...
Мы с мамой поссорились на половине
@@Krasavchiikахахахаха, а ще є "я не пам'ятаю, а значить цього не було"
Автор, ти крутий!
Але, будь ласка, "довОдилось" і "повОдилися".
Бо коли я чую "довоДилося" і "поводИлися", я автоматично чую рсскі слова.
Теми актуальні і корисні, я тебе слухаю з самого початку, дуже радий, що хтось робить український контент на Ютуб - бо його реально мало.
Удачі і розвитку тобі!
2:10 тим часом моя матір яка не хоче зі мною спілкуватися більше місяця томущо я не зварила бульйон 🙃
Ну і правильно, вночі на ютуб час маєш а як варити бульйон так ні?😡
@@IamFromOdesa та й то таке
Почитати.. таке враження що проблемних дітей взагалі не існує, тільки батьки "погані". Але спробуйте "домовитись" або примусити дитину, у якої падає зір, скоротити час на телефон та комп'ютер, бо так доктор прописав.. і не потрапити у цей список порушувачів дитячої психіки )
у мене дітей немає і я не знаю як це, але вставлю своїх 5 копійок. А що в цьому складного? Дитина сидить 24/7 в телефоні, тому що не бачить альтернатив. Дитині банально немає чим зайнятись. І коли ви "домовляєтесь", це звучить для неї як "ти багато сидиш в телефоні і в тебе поганий зір, тому давай будеш залипати в телефон півгодини в день, а інший час просто сидіти як привезений на дивані й нічого не робити". Зрозуміло, що дитині це не сподобається, звучить буквально як покарання стояти в кутку.
Замість того щоб "домовлятись", набагато ефективніше буде провести з нею час, навчити чогось новому, показати що малювати/читати книги/займатись фізкультурою та навіть готувати їжу може бути весело. Тоді дитина буде бачити, що не все дозвілля зводиться до позалипати в телефоні
Ииии, про рушницю прям нагадало. Хоча до 24 років я не усвідомлював цю ситуацію
Є такий документальний серіал " Батьки вбивці" це точно по темі відео
Я щиро не розумію батьків які якщо виникає проблема(глобальна) наприклад війна нічого не пояснюють своїм дітям…
У мене така ситуація:я ходила в садочок в якому нас принижували і налаштовували проти батьків а це лише вершина айсберга,коли ж мама дізналася що відбувається в тому бісовому садочку навіть не постаралася пояснити мені,навіть не постаралась перевиховати мене,чи мій світогляд Р_Е_З_У_Л_Ь_Т_А_Т:я до всирачки боюся кожного навіть найменшого конфлікту,у мене НЕМАЄ емоцій (прям як у Венздей)
Безвідповідальність- першопричина більшості батьківських помилок у вихованні ( це на мою думку). Перш ніж народжувати дитину треба добре подумати і мати сміливість чесно собі відповісти на деякі питання, повʼязані з життям дитини і її вихованням. Дитина - це не власність батьків, а особистість. В неї теж є свої думки , бажання, потреби і почуття, які можуть не співпадати з батьківськими. І з цим треба рахуватися…
Не думаю, що мої батьки погані, проте вважаю що в 21 рік маю право сама вирішувати що мені одягати
Неможна не погодитись.
Jssjsjsjsjsja
Переходь на темну сторону
Tsstststststa
"Мати більше дітей, ніж ви можете собі дозволити". Серйозно? А якшо я планувала одну дитину, а народилася трійня, це автоматично без розбору робить мене поганою матір'ю, бо я "маю більше дітей, ніж можу"?
Ваш випадок- скоріш виключення) Тут річ про інше.
Хай вам щастить, вдачі!
Комментарий для продвижения видео. Спасибо. Как всегда - интересно.
Жах - скільки хворих, інфантильних, зі своїми дитячими травмами людей ,які створили свої сім'ї, та спаплюжили життя своїх дітей. Це якесь замкнуте коло.Від деяких історій зносить дах..
Это нормально что я включил это моей маме и мы поссорились?
Вже помирились?
Бо треба втіхаря її на таке підписати 😂аби випадково натрапила 😂
Це що за жах в тих головах робиться??!!! Цікаво послухати цікаві історії - це жах!!!💙💛
Запам'ятайте, прошу! ДовОООООООООдилося, провОООООООООООООдили. Причому проводили без ся, бо ся - це зворотня частка "себе". Як уроки, скажімо, можуть проводити самі себе? Не припускайтеся надалі цієї помилки, вельми прошу!
Більшість проблем упізнаю з нинішнього досвіду шкільної роботи. Це жах, шановні! А подекуди ще й комбо...