Компаніченко - це найкраще явище в історії української музики від початку незалежності. Коли пускаю його музику друзям із різних країн, це по справжньому вражає, люди намагаються довідатися про нього. Вважаю, що його творчість капітально недооцінена, потребує розкрутки і щонайменше випуску на вінілі. Слава справжнім талантам!
Забудь мене, мене забудь, Як нам колись жевріла грудь, Як серце рвалося колись - Тепер ми розійшлись... Ми мали слези у очах, Як ми ішли в противний шлях, Я плакав з горя, але ти - З щасливости, з щасливости... Тобі зозуля навесні Кувала радість, а мені Вороння крякало сумне - Забудь мене, забудь мене... Я йду в далеку сторону Боротися за вітчизну, А може смерть мене там жде, Забудь мене, забудь мене... Юнацькі роки вже пройшли, Не вернуться вже вони, В остатній раз прошу тебе, Забудь мене, забудь мене... Коли ж доведеться мені Загинуть в чужій стороні, Оркестра грала нам сумне Забудь мене, забудь мене...
Чудова пісня, душевна. Дякую пану Компаніченко й всій Хореї Козазькій. Дякую тим, хто кидає тексти пісень. Не знаю чому, але пісню завчив за один вечір, найшвидше, і вже не викину з голови..
Yo Ukranian people I am a portuguese girl addicted to slavic culture, I this song will always be a part of my life, I listened to it so much in my teen years
Slavic culture is hard to stay away from. Even if you're not a slav. My grandmother is ukrainian and I've been inspired to learn ukrainian. Unfortunately she doesn't speak it though.
Вперше цю пісню почув на платівці, привезеній з Канади.у 80-их роках. Виконував хтось під акомпанемент фортепіано. Слова брали за душу... Це виконання - краще! )
упертіший. А як Андрій перестав просити, тоді Чернуха раптом заспівав. Він співав для себе. Він співав тихенько для себе. "Забудь мене, мене забудь... Як ще колись жевріла грудь, Як серце рвалося кудись - Ми розійшлись." Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах: "Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені Вороння крякало сумне - Забудь мене... Забудь мене..." Лiпше б він не співав. По тій пісні Андрій ліг ниць на цементову підлогу й мовчки пролежав до обіду. А в обід їх почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами по кілька чоловік "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всіх. Лишився сам Андрій у великій півтемній порожній камері. Охоплений тривогою, він просидів сам до вечора, відмовився від обіду, який йому приніс наглядач спеціально, сидів, як Чернуха, поклавши голову на коліна, сам-один в льоху. "Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені... Забудь! Забудь мене !.." В грудях йому закипали сльози, закипав гнів, страшний, пекельний гнів. А увечері прийшло два оперативники й його забрали теж.
Забудь мене, мене забудь, Як нам колись жевріла грудь, Як серце рвалося колись - Тепер ми розійшлись... Ми мали слези у очах, Як ми ішли в противний шлях, Я плакав з горя, але ти - З щасливости, з щасливости... Тобі зозуля навесні Кувала радість, а мені Вороння кракало сумне - Забудь мене, забудь мене... Я йду в далеку сторону Боротися за вітчизну, А може смерть мене там жде, Забудь мене, забудь мене... Юнацькі роки вже пройшли, Не вернуться вже вони, В остатній раз прошу тебе, Забудь мене, забудь мене... Коли ж доведеться мені Загинуть в чужій стороні, Оркестра грала нам сумне Забудь мене, забудь мене...
Esta canción es tan insoportablemente bella que no puedo evitar llorar continuamente de felicidad y melancolía al mismo tiempo. Mi alma eslava se baña en amor y tristeza. Dieser Gesang ist so unerträglich schön, dass ich nicht anders kann, als ununterbrochen zu weinen vor Glück und zugleich Melancholie. Meine slawische Seele badet in Liebe und Trauer.
У мене є справді відкрите БОЖЕ СЕРЦЕ замість людського розуму, яке було поновлено у СТРАСНУ ПЯТНИЦЮ в Церкві та з яким я прийшов на землю, московія за свої смертні гріхи стане на СУД БОЖИЙ.Ще за земного життя багато з Вас може мати ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ, але люди легковажать цим, СЛОВА БОГОРОДИЦІ у обяві Священику уві сні, яке шукають молитвою постом ділами Каяття
Forget me forget me How our chests once gurgled, How the heart once broke - Now we parted ways... We had tears in our eyes How we went the wrong way, I cried with grief, but you - Out of happiness, out of happiness... Cuckoo to you in the spring She was forging joy, but for me The crow crowed sadly - forget me forget me... I'm going to the far side Fight for the motherland, Or maybe death awaits me there forget me forget me... Youthful years have already passed They will not return I'm begging you for the last time forget me forget me... When will I have to? They will die in a foreign country, The orchestra played a sad song for us forget me forget me...
Забудь мене, мене забудь, Як нам колись жевріла грудь, Як серце рвалося колись - Тепер ми розійшлись... Ми мали слези у очах, Як ми ішли в противний шлях, Я плакав з горя, але ти - З щасливости, з щасливости... Тобі зозуля навесні Кувала радість, а мені Вороння крякало сумне - Забудь мене, забудь мене... Я йду в далеку сторону Боротися за вітчизну, А може смерть мене там жде, Забудь мене, забудь мене... Юнацькі роки вже пройшли, Не вернуться вже вони, В остатній раз прошу тебе, Забудь мене, забудь мене... Коли ж доведеться мені Загинуть в чужій стороні, Оркестра грала нам сумне Забудь мене, забудь мене...
До відома Хореї Козацької та Панові Тарасові : восени 2019 року у с.Тростянчик Тростянецького району Вінницької області відбудеться поминання загиблих бійців УНР та роковини битви під Тростянчиком бійців УНР та УГА з російсько-більшовицькими окупантами.
упертіший. А як Андрій перестав просити, тоді Чернуха раптом заспівав. Він співав для себе. Він співав тихенько для себе. "Забудь мене, мене забудь... Як ще колись жевріла грудь, Як серце рвалося кудись - Ми розійшлись." Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах: "Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені Вороння крякало сумне - Забудь мене... Забудь мене..." Лiпше б він не співав. По тій пісні Андрій ліг ниць на цементову підлогу й мовчки пролежав до обіду. А в обід їх почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами по кілька чоловік "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всіх. Лишився сам Андрій у великій півтемній порожній камері. Охоплений тривогою, він просидів сам до вечора, відмовився від обіду, який йому приніс наглядач спеціально, сидів, як Чернуха, поклавши голову на коліна, сам-один в льоху. "Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені... Забудь! Забудь мене !.." В грудях йому закипали сльози, закипав гнів, страшний, пекельний гнів. А увечері прийшло два оперативники й його забрали теж.
@@ralbiruni Abu Rihan Mohammed Ibn Hamil Al Biruni, choukran, choukran a vous pour votre interet et l'appreciation de la culture et de la chanson ukrainienne! Ca me touche vraiment beaucoup.
Андрій попросив його щось заспівати, але Чернуха "не мав настрою". І чим Андрій більше просив, тим Чернуха був упертіший. А як Андрій перестав просити, тоді Чернуха раптом заспівав. Він співав для себе. Він співав тихенько для себе. "Забудь мене, мене забудь... Як ще колись жевріла грудь, Як серце рвалося кудись - Ми розійшлись." Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах: "Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені Вороння крякало сумне - Забудь мене... Забудь мене..." Лiпше б він не співав. По тій пісні Андрій ліг ниць на цементову підлогу й мовчки пролежав до обіду. А в обід їх почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами по кілька чоловік "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всіх. Лишився сам Андрій у великій півтемній порожній камері. Охоплений тривогою, він просидів сам до вечора, відмовився від обіду, який йому приніс наглядач спеціально, сидів, як Чернуха, поклавши голову на коліна, сам-один в льоху. "Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені... Забудь! Забудь мене !.." В грудях йому закипали сльози, закипав гнів, страшний, пекельний гнів. А увечері прийшло два оперативники й його забрали теж.
ТОЙ, Хто і за Яким Сон На ЧОРНІЙ сцені спогадів, без сподівань. У чорних стінах, стелі і Франка старій підлозі. По центру, під прицілом ламп, прожекторів, в прицілі залу різношерсто-вікового в статусах, без тих, які обов’язково мусили прийти, щоби підперти Серцем, попри «фальш» знемоги. Ти ВИКЛАВ мені Серце. ТАКИМ, як ЖИВ. Чим дихав і ВОЛІВ, програму забиваючи важливим важливішого, а не сподобатись… Мені здалося, що саме Ти - МЕНІ віддав. Здалося? Недавно зналося, що Є ТАКИМ. І СЛАВА Богу, що в 50! Так гідно ЗБУВСЯ. Я бачила запізнення й розчарування дзвін. Він в чорнім гробі мовчки говорив про зраду… Сказав, що ТУТ, як і у всіх - МОВЧКИ НЕплач. Почнеш, себе Ж і вб’єш - останнім цвяхом… Як в кришку гробу, закрити рот, щоб неболіло. Душі напруга пахла, стискаючи в кокон мене. Розп’явся, як Христос, на НАС - в БАНДУРІ. Вимолював пережите війни у пунктуації. Означував СЛОВАМИ перетлілими мотив, що віковічно п’ятами іще НЕвмерлої ЗЕМЛІ - знекрівленої Україноньки пройдисвітсвом дочок-приблуд і вивертнів синів жадоби. Тільки Б прийти послухати - звивання звуку, ХОРИ сусального у вивертанні ОКЕАНУ голосу, з ДНА ДУХОГО, річками доленосних ВЕН, покладеним життям НА струни орачем стерні, засухи - старим ключем по тернах НЕпрорубаних, вінком терновим в грудях, закритими ОЧАМИ… НАВПОМАЦКИ у Небі бачити, хапати з Бога і канонічно видавати шістнадцяті ВІКИ, ніби тепер воскресли і між них ледь виживаємо… Сувієм істинної правди НЕзмогти й ТЕПЕР… МИ вічно Неготовими в цій ПРОКЛЯТІЙ Добром землі, красі, важливості свободи і волі НЕзмогти. Два з половиною, як Служба! Замкнулось на Тобі, у Образ в’їлося. Упилося, щоб НЕпобачити чогось важливого, чи іншого. Усе НЕте, чого ловив одесь, ходивши і вдивляючись у зиск, чи аромату лиск… Чи Біль мій ВРІС, щоб й НЕрозвиднілось, чи разом БОГОМ і війною - ВИЖИТИ. Важким й ПРОЗОРИМ… Тебе Б букетами звалити з ніг, щоб ПАМ’ЯТНИКОМ ще живим, Тобі Б пізнати ПЕРШИЙ пункт Історії, де БУДЕ вписане Ім’ям, яке молилось на струні, не знаючи багатства, а тільки милостиню Юди. І КУПКА цих, які до Серця притулилися, і Юна Та, підспівуюча ВЕСЬ концерт - рубець і скарб Тебе.
Тримайся, Україно. Ми переможемо!
Компаніченко - це найкраще явище в історії української музики від початку незалежності. Коли пускаю його музику друзям із різних країн, це по справжньому вражає, люди намагаються довідатися про нього. Вважаю, що його творчість капітально недооцінена, потребує розкрутки і щонайменше випуску на вінілі. Слава справжнім талантам!
Спасибо, замечательно!
Забудь мене, мене забудь, Як нам колись жевріла грудь, Як серце рвалося колись - Тепер ми розійшлись... Ми мали слези у очах, Як ми ішли в противний шлях, Я плакав з горя, але ти - З щасливости, з щасливости... Тобі зозуля навесні Кувала радість, а мені Вороння крякало сумне - Забудь мене, забудь мене... Я йду в далеку сторону Боротися за вітчизну, А може смерть мене там жде, Забудь мене, забудь мене... Юнацькі роки вже пройшли, Не вернуться вже вони, В остатній раз прошу тебе, Забудь мене, забудь мене... Коли ж доведеться мені Загинуть в чужій стороні, Оркестра грала нам сумне Забудь мене, забудь мене...
як можна не любити такі пісні? Дякую пану Тарасу за таке чудове виконання.
Неймовірно сильно, чудово, прекрасно, сумно, зворушливо,правдиво, до болю актуально... . Дякую!!! ❤❤❤❤❤
Так саме і я йшов на свою війну....дякую друже Компаніченко!
Навзаєм. Він виступав у нас якраз перед першим виходом на позиції
Ви лікуєте душу від зневіри і повертаєте нам наші духовні скарби. Низький уклін.
Чудова пісня, душевна. Дякую пану Компаніченко й всій Хореї Козазькій. Дякую тим, хто кидає тексти пісень. Не знаю чому, але пісню завчив за один вечір, найшвидше, і вже не викину з голови..
Компаніченку
Yo Ukranian people I am a portuguese girl addicted to slavic culture, I this song will always be a part of my life, I listened to it so much in my teen years
Slavic culture is hard to stay away from. Even if you're not a slav. My grandmother is ukrainian and I've been inspired to learn ukrainian. Unfortunately she doesn't speak it though.
Hi!im from Ukreine and realy happy for you addicted slavic.
thank you for being interested in it, greetings and much love from Ukraine, dear! ♥
Велика подяка і шана пану Тарасу. Це неперевершено. Тільки в Україні народжуються такі люди і такі пісні. Слава Україні !
Вперше цю пісню почув на платівці, привезеній з Канади.у 80-их роках. Виконував хтось під акомпанемент фортепіано. Слова брали за душу... Це виконання - краще! )
Хто ще посперечається з Компаніченком у виконанні Української бароккової музики?
Це найкраще, що чув останній час! Дякую Тарасе за пісню і за виступ на Майдані!!!
Українська душа в усьому. Виконання і запис чудові.
Дуже актуальна пісня для всіх часів української історії . Виконання просто неперевершене .
як серця торкається!!!🙏❤️🙏
Я Молдаванин тысячу лет буду слушать и не насытится душа моя спасибо большое вам
ХАЙ ЛУНАЄ ФАЙНА ПІСНЯ !!! І нині і повсякчас і навіки вічні ! Слава таким великим артистам !
коли б мільони слухали б цю пісню то був і порядок у державі, а так крадії та хапуги у владі...сумно, браття , що ми такі кволі....
А як теперка? Попустило сумувати?..
на жаль мільйони слухають московську попсу.....
@@budmajster18 теперка точно попустило і накрило водночас.
Дізналася про цю чудову пісню з роману Івана Багряного "Сад Гетсиманський". Браво!
упертіший. А як Андрій перестав просити, тоді Чернуха раптом заспівав. Він співав для себе. Він співав тихенько для себе.
"Забудь мене, мене забудь...
Як ще колись жевріла грудь,
Як серце рвалося кудись -
Ми розійшлись."
Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах:
"Тобі зозуля навесні
Кувала щастя, а мені
Вороння крякало сумне -
Забудь мене...
Забудь мене..."
Лiпше б він не співав. По тій пісні Андрій ліг ниць на цементову підлогу й мовчки пролежав до обіду. А в обід їх почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами по кілька чоловік "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всіх. Лишився сам Андрій у великій півтемній порожній камері. Охоплений тривогою, він просидів сам до вечора, відмовився від обіду, який йому приніс наглядач спеціально, сидів, як Чернуха, поклавши голову на коліна, сам-один в льоху.
"Тобі зозуля навесні
Кувала щастя, а мені...
Забудь!
Забудь мене !.."
В грудях йому закипали сльози, закипав гнів, страшний, пекельний гнів.
А увечері прийшло два оперативники й його забрали теж.
світовий рівень.пісня неперевершина. слава нашим воякам на віки віків.
Ото були козаки, гордий за своїх предків.
Nazar S.T а як же Діди ваєвалі?
Рве душу.Дякую панові Тарасу..Хочеться думати,що через його пісні дехто полюбить Україну.Несіть пісні свої молодим,особливо на Сході
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Який голос прекрасний, пана Компаниченка.
Забудь мене, мене забудь,
Як нам колись жевріла грудь,
Як серце рвалося колись -
Тепер ми розійшлись...
Ми мали слези у очах,
Як ми ішли в противний шлях,
Я плакав з горя, але ти -
З щасливости, з щасливости...
Тобі зозуля навесні
Кувала радість, а мені
Вороння кракало сумне -
Забудь мене, забудь мене...
Я йду в далеку сторону
Боротися за вітчизну,
А може смерть мене там жде,
Забудь мене, забудь мене...
Юнацькі роки вже пройшли,
Не вернуться вже вони,
В остатній раз прошу тебе,
Забудь мене, забудь мене...
Коли ж доведеться мені
Загинуть в чужій стороні,
Оркестра грала нам сумне
Забудь мене, забудь мене...
Бльдь до мурашэк, сука
"Вороння крЯкало сумне -" поправ, бо "Вороння крАкало сумне -"
@@hash510, а точно? Я ж не сам писав -- скопіював звідкілясь... Отже, помилка (якщо помилка) не моя...
Дякую. Як добре що є слова.
@@wombatsgalore , тепер це вже твоя помилка
Вже багато часу не чула,щось краще за цю пiсню.Нiби хтось взяв мое серце в руки i стискае,стискае....
"Цiлуй ii" -!
Дякую друже! Чудове виконання, аж до слїз!
Яка краса,,,,,❤❤❤❤❤❤
Щиро дякую.
Дуже втішена.
Дуже якісний запис! А де і коли це було виконано і записано?
І справді ж!)
Торкає друже до сліз. Чудове виконання! Дякую!
Kompanichenko neperevershenyi i v vybori pisen i v spivi
Дуже зворушливо і в даний час підходить,щоб виконувались такі пісні.
Послухайте "Цiлуй ii"...
Я її знаю.Чудова пісня.
Esta canción es tan insoportablemente bella que no puedo evitar llorar continuamente de felicidad y melancolía al mismo tiempo. Mi alma eslava se baña en amor y tristeza.
Dieser Gesang ist so unerträglich schön, dass ich nicht anders kann, als ununterbrochen zu weinen vor Glück und zugleich Melancholie. Meine slawische Seele badet in Liebe und Trauer.
Мені пощастило бачити і чути цього самородка в Києві в Будинку кіно, в 2016 році.
Це ж романс, чи я помиляюсь? Прекрасне виконання, дякую.
чудове виконання.
пісні це код націі іі генофонд
Чудовий романс, чудове виконання. Дякую
Дякую за добру пісню!
Чудесная песня, вообще украинские песни очень волнительные душевные мелодичные, Благодарю!!!❤❤❤
Добра пісня. Спасибі виконавцям 👍
Актуально і сьогодні.
БАЛЬЗАМ ДЛЯ ДУШІ. ДЯКУЮ, ТАРАСЕ.
У мене є справді відкрите БОЖЕ СЕРЦЕ замість людського розуму, яке було поновлено у СТРАСНУ ПЯТНИЦЮ в Церкві та з яким я прийшов на землю, московія за свої смертні гріхи стане на СУД БОЖИЙ.Ще за земного життя багато з Вас може мати ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ, але люди легковажать цим, СЛОВА БОГОРОДИЦІ у обяві Священику уві сні, яке шукають молитвою постом ділами Каяття
Холера, всього навсього 120 тис переглядів... Занадто мало...
Дякую. Щиро дякую.
Einfach genial. Unsterblich.
Дякую Тарасе! Сьогодні ваші пісні зігрівають душу.
Вельми вдячний за Ваш канал!
Успіху!
Смерть ворогам
Дізнався про пісню з роману Багряного "Сад Гетсиманський" -- чудово
У вас голос неймовірний.
Чудово!
Пісня часів Перших Визвольних Змагань.
Все буває в перше. Діти, наше майбутнє....
Forget me forget me
How our chests once gurgled,
How the heart once broke -
Now we parted ways...
We had tears in our eyes
How we went the wrong way,
I cried with grief, but you -
Out of happiness, out of happiness...
Cuckoo to you in the spring
She was forging joy, but for me
The crow crowed sadly -
forget me forget me...
I'm going to the far side
Fight for the motherland,
Or maybe death awaits me there
forget me forget me...
Youthful years have already passed
They will not return
I'm begging you for the last time
forget me forget me...
When will I have to?
They will die in a foreign country,
The orchestra played a sad song for us
forget me forget me...
дякую...........
love this so much
You may hear "Цілуй її" (Kiss her)! It is also beautiful Ukrainian romance...
This REALLY is beautiful!
Дякую!
Чудово та сумно однаково........
чудова пісня
сильна пісня
Це справжнє
😍😍😍 Дико Круто
ШЕДЕВРАЛЬНО !!!!
Який жаль , але прекрасно.
Забудь мене, мене забудь,
Як нам колись жевріла грудь,
Як серце рвалося колись -
Тепер ми розійшлись...
Ми мали слези у очах,
Як ми ішли в противний шлях,
Я плакав з горя, але ти -
З щасливости, з щасливости...
Тобі зозуля навесні
Кувала радість, а мені
Вороння крякало сумне -
Забудь мене, забудь мене...
Я йду в далеку сторону
Боротися за вітчизну,
А може смерть мене там жде,
Забудь мене, забудь мене...
Юнацькі роки вже пройшли,
Не вернуться вже вони,
В остатній раз прошу тебе,
Забудь мене, забудь мене...
Коли ж доведеться мені
Загинуть в чужій стороні,
Оркестра грала нам сумне
Забудь мене, забудь мене...
Та для чого ж так журбу наганяти, і так важко хлопцям на війні?!
До відома Хореї Козацької та Панові Тарасові : восени 2019 року у с.Тростянчик Тростянецького району Вінницької області відбудеться поминання загиблих бійців УНР та роковини битви під Тростянчиком бійців УНР та УГА з російсько-більшовицькими окупантами.
Таємниця любови...
Дякую!
Краса і сила ✨🕊
ДАЙТЕ АККОРДЫ УМОЛЯЮ
упертіший. А як Андрій перестав просити, тоді Чернуха раптом заспівав. Він співав для себе. Він співав тихенько для себе.
"Забудь мене, мене забудь...
Як ще колись жевріла грудь,
Як серце рвалося кудись -
Ми розійшлись."
Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах:
"Тобі зозуля навесні
Кувала щастя, а мені
Вороння крякало сумне -
Забудь мене...
Забудь мене..."
Лiпше б він не співав. По тій пісні Андрій ліг ниць на цементову підлогу й мовчки пролежав до обіду. А в обід їх почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами по кілька чоловік "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всіх. Лишився сам Андрій у великій півтемній порожній камері. Охоплений тривогою, він просидів сам до вечора, відмовився від обіду, який йому приніс наглядач спеціально, сидів, як Чернуха, поклавши голову на коліна, сам-один в льоху.
"Тобі зозуля навесні
Кувала щастя, а мені...
Забудь!
Забудь мене !.."
В грудях йому закипали сльози, закипав гнів, страшний, пекельний гнів.
А увечері прийшло два оперативники й його забрали теж.
Подобається зміст таких старовинних пісень ❤️
гарна пісня , ностальгія , мунді
Гарно п. Р и г а р н. О
je ne t'oublierai pas, voix transportée par les ondes électriques étranges!
je vous recommande ecouter аussi Хорея Козацька- Кохана дівчино, подай же ручину Ce sont les voix des anges! Un paradis terrestre!
@@svetlanaskibuk3659 C'est réellement splendide! merci pour ce lien!
@@svetlanaskibuk3659 merci mille fois, ce sont des merveilles!
@@ralbiruni Abu Rihan Mohammed Ibn Hamil Al Biruni, choukran, choukran a vous pour votre interet et l'appreciation de la culture et de la chanson ukrainienne! Ca me touche vraiment beaucoup.
Україні жити!
Андрій попросив його щось заспівати, але Чернуха "не мав настрою". І чим Андрій більше просив, тим Чернуха був упертіший. А як Андрій перестав просити, тоді Чернуха раптом заспівав. Він співав для себе. Він співав тихенько для себе.
"Забудь мене, мене забудь...
Як ще колись жевріла грудь,
Як серце рвалося кудись -
Ми розійшлись."
Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах:
"Тобі зозуля навесні
Кувала щастя, а мені
Вороння крякало сумне -
Забудь мене...
Забудь мене..."
Лiпше б він не співав. По тій пісні Андрій ліг ниць на цементову підлогу й мовчки пролежав до обіду. А в обід їх почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами по кілька чоловік "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всіх. Лишився сам Андрій у великій півтемній порожній камері. Охоплений тривогою, він просидів сам до вечора, відмовився від обіду, який йому приніс наглядач спеціально, сидів, як Чернуха, поклавши голову на коліна, сам-один в льоху.
"Тобі зозуля навесні
Кувала щастя, а мені...
Забудь!
Забудь мене !.."
В грудях йому закипали сльози, закипав гнів, страшний, пекельний гнів.
А увечері прийшло два оперативники й його забрали теж.
До мурашок
Спасибо
Ця пісня❤, дуже милозвучна❤
Очень Здорово Тарас! Такие голосовые переходы очень красивые! Приятно тебя слышать!
Всегда любила украинские песни. Они прекрасные, до самого сердца доходят
💙💛💓
ТОЙ, Хто і за Яким
Сон
На ЧОРНІЙ сцені спогадів, без сподівань.
У чорних стінах, стелі і Франка старій підлозі.
По центру, під прицілом ламп, прожекторів,
в прицілі залу різношерсто-вікового в статусах,
без тих, які обов’язково мусили прийти, щоби
підперти Серцем, попри «фальш» знемоги.
Ти ВИКЛАВ мені Серце. ТАКИМ, як ЖИВ.
Чим дихав і ВОЛІВ, програму забиваючи
важливим важливішого, а не сподобатись…
Мені здалося, що саме Ти - МЕНІ віддав.
Здалося? Недавно зналося, що Є ТАКИМ.
І СЛАВА Богу, що в 50! Так гідно ЗБУВСЯ.
Я бачила запізнення й розчарування дзвін.
Він в чорнім гробі мовчки говорив про зраду…
Сказав, що ТУТ, як і у всіх - МОВЧКИ НЕплач.
Почнеш, себе Ж і вб’єш - останнім цвяхом…
Як в кришку гробу, закрити рот, щоб неболіло.
Душі напруга пахла, стискаючи в кокон мене.
Розп’явся, як Христос, на НАС - в БАНДУРІ.
Вимолював пережите війни у пунктуації.
Означував СЛОВАМИ перетлілими мотив,
що віковічно п’ятами іще НЕвмерлої ЗЕМЛІ -
знекрівленої Україноньки пройдисвітсвом
дочок-приблуд і вивертнів синів жадоби.
Тільки Б прийти послухати - звивання звуку,
ХОРИ сусального у вивертанні ОКЕАНУ голосу,
з ДНА ДУХОГО, річками доленосних ВЕН,
покладеним життям НА струни орачем стерні,
засухи - старим ключем по тернах НЕпрорубаних,
вінком терновим в грудях, закритими ОЧАМИ…
НАВПОМАЦКИ у Небі бачити, хапати з Бога
і канонічно видавати шістнадцяті ВІКИ, ніби
тепер воскресли і між них ледь виживаємо…
Сувієм істинної правди НЕзмогти й ТЕПЕР…
МИ вічно Неготовими в цій ПРОКЛЯТІЙ Добром
землі, красі, важливості свободи і волі НЕзмогти.
Два з половиною, як Служба! Замкнулось на Тобі,
у Образ в’їлося. Упилося, щоб НЕпобачити чогось
важливого, чи іншого. Усе НЕте, чого ловив одесь,
ходивши і вдивляючись у зиск, чи аромату лиск…
Чи Біль мій ВРІС, щоб й НЕрозвиднілось, чи разом
БОГОМ і війною - ВИЖИТИ. Важким й ПРОЗОРИМ…
Тебе Б букетами звалити з ніг, щоб ПАМ’ЯТНИКОМ
ще живим, Тобі Б пізнати ПЕРШИЙ пункт Історії,
де БУДЕ вписане Ім’ям, яке молилось на струні,
не знаючи багатства, а тільки милостиню Юди.
І КУПКА цих, які до Серця притулилися, і Юна Та,
підспівуюча ВЕСЬ концерт - рубець і скарб Тебе.
цей романс вартувало б осучаснити і дати модерну інтерпретацію
Таки душевни
Пане Тарасе та заспівайте вже трохи прорстіши для широкого загалу. Обожнюю цю пісьню, нажаль лише ви ііі виконуєте
бортіросян лишній
💔
Круть,зачіпає душу!