Дякую за цю пісню, я переслуховувала багато Українських пісень цього вечора. Та пригадала давно забуту чудову пісню про Харків написану моїм вчителем Української мови та літератури Олексою Марченком. Всім випускникам школи 124 по вулиці Широнинців, на Салтівці вітання!!! Завжди пам'ятатимо Олексу Марченка, та його незабутні уроки сповнені іскрометного гумору. Та речення які ми писали на дошці, як то: Харків - ось місто, Салтівка - то рай! В мене зошит мабудь щє зберігся в квартирі моєї багатоповерхівки, сподіваюсь що не розбомбленної. Я щє в студентські роки відкривала зошит саме з української мови перечитувала, та реготалася, бо там ми такі перли писали!!!, в Олексія Андрійовича була фантазія така яскрава, він на кожне наше ім'я та призвіщє придумував речення такі прикольні. Я зараз в Британії, не маю вістей не від кого з нашого мікрорайону. Не дожив наш вчитель до цього кошмару, але Харків їм не дістанеться.
Харків місто герой!Тримайся рідненький!Назавжди в моєму серці!І я обов'язково повернуся!Харків-моя любов!Не пробачу оркам ні одної будівлі Харкова!🇺🇦💙💛🙏Ми переможемо і все буде Україна!Хлопці із ЗСУ я в вас вірю!Бережіть себе!
Колыбель судьбы моей - Харьков. Этот город - большой муравейник, Где родился я, вырос и жил. Где столь строк, никому неизвестных, Благодарно к ногам положил. Где столь мыслей печальных и страстных Обронил на его мостовых. Столь душевных ударов напрасных Получал я жестоко под дых. Где столь днями его и ночами Сочинял вновь любовный мотив. Где столь горечи, счастья, печали Подарили снега и дожди. Где аллеи садов и бульвары Дали мне одиночеств приют. Не влезая ни в дружбы, ни в свары Я торил там дорогу свою. Колыбель всей судьбы моей - Харьков, Моей памятью, снами храним. Далеко от него я, однако, Никогда не расстанусь я с ним.
Видеоклипы
Дякую за цю пісню, я переслуховувала багато Українських пісень цього вечора. Та пригадала давно забуту чудову пісню про Харків написану моїм вчителем Української мови та літератури Олексою Марченком. Всім випускникам школи 124 по вулиці Широнинців, на Салтівці вітання!!! Завжди пам'ятатимо Олексу Марченка, та його незабутні уроки сповнені іскрометного гумору. Та речення які ми писали на дошці, як то: Харків - ось місто, Салтівка - то рай! В мене зошит мабудь щє зберігся в квартирі моєї багатоповерхівки, сподіваюсь що не розбомбленної. Я щє в студентські роки відкривала зошит саме з української мови перечитувала, та реготалася, бо там ми такі перли писали!!!, в Олексія Андрійовича була фантазія така яскрава, він на кожне наше ім'я та призвіщє придумував речення такі прикольні. Я зараз в Британії, не маю вістей не від кого з нашого мікрорайону. Не дожив наш вчитель до цього кошмару, але Харків їм не дістанеться.
Харків місто герой!Тримайся рідненький!Назавжди в моєму серці!І я обов'язково повернуся!Харків-моя любов!Не пробачу оркам ні одної будівлі Харкова!🇺🇦💙💛🙏Ми переможемо і все буде Україна!Хлопці із ЗСУ я в вас вірю!Бережіть себе!
Так це моє місто Харків як же я для любовь дякую за ярку і яскраву пісню я осталась і живу. Всего доброго здоров'я мира.
Моя юність, і перше кохання. Дуже зворушило, дякую.
Дякую.
Песня замечательная!
Исполнение прекрасное!
Харьков -- лучший город земли!
... который уже *3-й год* методично стирает с лица земли 👺#Путин?...
Корепанов - чудовий композитор, блискучий мелодист, але його талант належно не поцінований...
Колыбель судьбы моей - Харьков.
Этот город - большой муравейник,
Где родился я, вырос и жил.
Где столь строк, никому неизвестных,
Благодарно к ногам положил.
Где столь мыслей печальных и страстных
Обронил на его мостовых.
Столь душевных ударов напрасных
Получал я жестоко под дых.
Где столь днями его и ночами
Сочинял вновь любовный мотив.
Где столь горечи, счастья, печали
Подарили снега и дожди.
Где аллеи садов и бульвары
Дали мне одиночеств приют.
Не влезая ни в дружбы, ни в свары
Я торил там дорогу свою.
Колыбель всей судьбы моей - Харьков,
Моей памятью, снами храним.
Далеко от него я, однако,
Никогда не расстанусь я с ним.
Я служил 1982 1984 годах в гхарьков вч 197