Василь Симоненко - Ну, скажи, хіба не фантастично… | Вірші українською

Автор: Василь Симоненко
Музика: Євген Хмара
Ну скажи - хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?
Ти і я - це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто - ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
#вішіукраїнською #васильсимоненко #євгенхмара

[@Olha_Sinna]

Неймовірно🤤

[@aleshkaemelyanov]

Вечер жизни
.
Свободная, вялая старость,
податливый жизненный срок,
где радует слово и малость,
где чаще в раздумиях Бог.
Ей больше желанно вниманье,
в заботе, покое нужда,
смиреннее рвенья, желанья,
и тише весь ропот, вражда.
Охрипшая, дряблая взрослость,
глядящая вниз, а не вверх,
ругает телесную голость,
бега и полёты, всех, всех...
Ленивая, гнутая тленность
питона среди забытья,
уставшая, тусклая бренность,
к которым так ближусь и я...