В нашій родині по лінії батька є генетична харчова дивина. Не важливо який рівень голоду, якого малого розміру порція страви і що саме лежить на тарілці. Але щойно залишається 2-3 ложки чи шматка, у стравоході немов опускається шлагбаум, моментально настає відчуття надмірної ситості й більше жодна крихта не лізе в горло. Ми припускаємо, що це генетичний наслідок Голодомору. Таким чином мозок ніби хоче залишити "на потім", аби знати, що не голодатиме завтра
Генетичні зміни відбуваються протягом тисячоліть, тож Голодомор, який відбувся за мірками еволюції зовсім недавно (менше 100 років тому), не міг вплинути на гени настільки сильно і швидко. Але якщо вас з дитинства виховували з постійними нагадуваннями про Голодомор, то, цілком можливо, ця особливість просто відклалася на рівні звички, а далі підкріпилася вашими уявленнями, ніби це є генетичними наслідками. Спробуйте, якщо захочете, звісно, кожного разу, коли не доїдаєте дві ложки, класти собі порцію на дві ложки менше. Рано чи пізно знайдете рівно ту кількість їжі, яку буде комфортно їсти без залишків :)
Це диспептичний розлад, варто звернутись до гастроентеролога. Якщо ви вважаєте, що це пов'язано із психічними розладами, то вам все одно потрібно буде обійти функціональних фахівців, бо це хвороба виключення.
Був дивний випадок. Між ділянкою мого діда і сусідньою була закинута ділянка.там росли старі дерева і чагарники. Через багато років я побачила,що та закинута ділянка була вузькою,звичайною,я і кожен наділ по тій вулиці( її згодом розчистили). Але одного разу трапилось зі мною щось незрозуміле. Мені було може 3-4 роки. Десь так. Я побігла за куркою в той чагарник,бігла якийсь час,продираючись крізь зарослі. І рапто попереду відкрився вид на пафосну площу і там були такі високі будинки під старовину. Я оціпініла і стала на краю зарослів,а курка побігла вперед у цю "мару". З переляку я кинулась тікати назад і виявилось,що мене шукала мама і дід. Вони мене не слухали. Але пам'ятала,бо це просто! Щось таке! В 14 році ми втікли від війни до Львова. І от стою я в центрі Львова і щось це мені дуже нагадує!!!😮 Сподіваюсь,що скоро Донбас буде зі Львовом в кордонах однієї держави.
Мені колись приснився сон, що я іду по якомусь старовинному місту, схожому на Львів, і побачив трамвай незнайомої моделі (а я знаю всі трамвайні вагони в Україні і країнах екс СРСР), що їхав по бульвару... І через 2 роки я побачив це місце в реальності, в румунському місті Арад!
Продавці кислоти не згадують про це, та справді після навіть після малої дози лсд чи чогось іншого деякі тріпи залишаться з тобою на все життя і будуть вилазити в найбільш непідходящий момент. І це може бути як видозміна кольору, так і чужий голос в голові. Ці речі залишають незворотні зміни в мозку. Ніколи не приймайте наркотики!
@@ivanvynnyk1574 ну це правда, кажу як лікар, читав це в підручнику на четвертому курсі, ну а потім не раз чув про таке від психіатрів та наркологів. Таке буває далеко не з усіма людьми, але якомусь відсотку може не пощастити. Раз прийняв грибів чи лсд і кукуха поїхала на все життя
Якось напередодні екзамену я сильно захворіла і нічого не вчила. В день іспиту, ледь згребши себе в купу, я прочитала одну тему( білет 25). В цей день було Василя (свято) і я згадала про покійного тата і стала просити в нього допомогти витягнути цей білет. Професор сказав тягнути білет, а сам відкрив заліківку " о, так ви Василівна, який номер хочете?", а я несміло 25. Професор став шукати 25 я повертаю той що витягла, а це він. От така містика.
Впродовж усього свого життя в мене бувають епізоди снів, які один одного продовжують. Тобто сниться якийсь сон у понеділок, а через декілька днів знов сон але вже продовження першого. Чого так? Ще прикольно, що перед кожним екзаменом поряд зі мною буває людина, яка перечитує білет, і в подальшому саме цей білет мені попадається 👌
Я запам'ятовую лише 2-3 сни на рік. Кожен з них неймовірно незвичний, дивний та є ніби картинкою під наркотиками. Бережу ці спогади довгий час. У 23-му році ще не було жодного. Коли не бачиш сни - це ніби телепорт з ночі у ранок
Я дуже часто бачу усвідомлені сновидіння, і переважно використовую їх, щоб літати. Я думала, що всі люди легко керують снами, поки не побачила, що купа людей довго вчиться це робити. А в мене так з дитинства
Я сирота, виросла в дит будинком, поміняла 2 сім'ї і постійно коли з більш-менш не близькими мені людьми говорю на тему батьків чи коли заходить тема дитинства мені доводиться часто вмикати: так, батьків немає і не було і дякую за співчуття, це сумно. Насправді мені всеодно, але пояснювати не хочеться, знайомі та друзі знають це, а от надто чуттєві люди буває лякаються чи кажуть, що це ненормально. Тож приходиться грати що мені дійсно сумно і є аж ніяк не всеодно бо я вмію пропрацьовувати свої емоції.
Мої батьки померли по черзі коли мені було 17 і 24 роки. Зараз мені 31 і я більше не кажу людям, що батьків немає в живих. В будь-який спосіб намагаюся відповісти загальними фразами що їх немає поруч і перевести тему назад на людей. Бо брехати не люблю. Не кажу, бо люди починають жаліти! У них щось в голові переключається. Намагаються мене "вдочерити" або зробити для мене більше, ніж їм було б комфортно, і потім ображаються, бо я не така вдячна "як мала б бути". Хлопець з яким зустрічалися, мене вже в свою родину записав. Мене тільки забув запитати 😒
Це нормально. Ви прийняли цей момент і живете далі своїм життям. Не переймайтеся лишній раз, просто в нашому суспільстві прийнято виказувати співчуття на цю тему. В більшості це на рівні дякую/будь ласка.
Я не можу заснути зазвичай без того, щоб не "придумати собі сон". Цікаво, що історію, яку я придумувала перед сном, дійсно мені сниться і на ранок я згадую вже продовження. Тільки увісні вона стає химернішою. Інколи пам'ятаю, що я увісні думала, що я можу ним керувати - але вибір обмежений. Часом сни доволі довгі, з повноцінним сюжетом. Пам'ятаю, в дитинстві я розповідала про це сестрі і вона мене запитала "А як ти керуєш снами?" і чомусь я відповіла, що центр керування знаходиться у животі і літає як метелик. Також у мене є специфічні сюжети, які я навмисне повторюю перед сном і відповідно увісні. Переважно це якісь містичні історії. Я вважаю себе доволі мрійливою, навіть з "дезадаптивною мрійливістю". Не зустрічала серед своїх знайомих чогось подібного. Один із снів (про які я не думала перед сном): Одного разу мені приснилось, що я прокинулась у білій тканині. Коли я її розгорнула, то попереду було видно солдатів [явно не нашого століття], які розмовляли схоже до іспанської чи португальскої - важко було розібрати. І тут мене вдаряють убік, я падаю, підводжу погляд: це доволі глибока яма, спереду солдат з лопатою, збоку з цигаркою - він і штовхнув ногою. Стає страшно. Вони абсолютно не зважають на мене уваги. Я наче розумію, що можу керувати в обертаю цю яму на 180°. Я починаю вибиратись, на силі страху розриваю тканину і щодуху хапаюсь за землю, щоб вилізти з ями, біжу вперед. На диво мені вдається. Вони помітили мене і починають кричати щось по своєму. Я біжу, камінці на піску колять ноги, вони починають бігти за мною, десь чути постріл. Я біжу, вже нема сил і падаю. Якраз перед червоною цегляною будівлею, де поруч на дошках лежить багато такої ж білої тканини. Вони вже близько. Я підповзаю і відкриваю тканину: там мертві тіла з явними великими пухирями гною. Я розумію, що це епідемія, я хвора і мене закопають живцем, адже треба зупинити заразу. В цей момент мене або вдарили по голові, або пристрелили, все закінчилось. І після я подумала увісні, що нехай, бо це на краще.
Я бачив НЛО 🛸 А що головніше, це було серед білого дня, і я був не один, тому списати на те, що то мені щось примарилося у пітьмі, неможна 🤔 Це був доволі великий дзеркальний диск над полем, що завис нерухомо, в той час як хмари навкруги доволі жваво ганяв вітер 🌬️ Зелених чоловічків навкруги не зустрічав, але пояснення побаченому досі не знайду 🤷♂️
Я дуже закрита людина, ніколи не виказую почуттів, мені досі соромно признатись кого я любив у першому класі і тд, часто через це я не можу спілкуватися з друзями бо вони щось розказують про своє життя а я панічно цього боюся, моя бабуся теж така тільки вона боїться критикувати владу, мабуть у неї це ще від часів союзу, багато українців досі психологічно страждають через тих тварин
За 2022 рік близько десятка разів снився майже один і той самий сон, я повертаюсь вчитись у школу. В деяких снах у мене думки по типу: "чому я маю знову вчитись у школі у 12-му класі?". І цього року вже один раз був подібний сон. Ніколи раніше такого не було, так часто практично той же сон. Хоч і іноді різні обставини сну, але основна суть - повернення у школу.
Розумію, коли я поступила до коледжу, мені вони теж доволі часто снилися. Сон, який мені найбільше запам'ятався: я йду до школи звичним маршрутом, яким я ходила 9 років, але опиняюся не в школі, а на берегу Дніпра 😐
Мені 35, але і досі сняться сни, де я вчусь у 11 класі, скоро випускні екзамени, а я не готова, купа боргів по предметах і нема ні часу, ні бажання, щоб ті борги доздати. При тому, що школу я закінчила на відмінно. У сні я розумію, що я доросла, у мене вже є диплом про вищу освіту, але.. я знову в школі! Ось ці сни відбили у мене будь-яке бажання ходити на зустрічі випускників і навіть думати позитивно про школу в цілому.
мені сниться школа десь у 40-их роках, дітей багато і вони всі сидять в кітелях і дуже смирно, по класу ще іноді ходить худа висока вчителька с довгою указкою
У дитинстві в мене дуже часто були віщі сни, які могли збутися як через тиждень, так і через рік. Зараз вони трапляються набагато рідше. Хоча це прикольно відчувати деяке дежавю. Мені це подобалось. Я майже не можу запам'ятати віщі сни, але звичайні можу. Я можу запам'ятати лише малі уривки і тому передбачити нічого не зможу.
У мене також, я не віруюча і не вірю в містику, але сни збуваються до дрібних деталей через різні проміжки часу, це дуже дивно, наче кадри з майбутнього
Одного разу в дитинстві мені наснився страшний сон, що мама померла.. Я вранці їй розказала , а вона засміялась : " значить, я буду ще довго жити" а я дивилась на її сміх і мені булр якось некомфортно, бо вона не розуміла мій нічний страх ... Мабуть, це егоїстично з мого боку
Я умію проектувати своє життя як по сценарію. Мені вдається притягти всі потрібні мені ситуації. Але є один момент: всі погані моменти, які емоційно уявляю трішки довше, ніж потрібно, також з'являються у моєму житті. Кожен отримує те, у що вірить;-)
Якось я грав на комп'ютері вдома, батькі були на роботі, а брат гуляв з дівчиною. І я з кухні почув як розбилось скло. Пішов на кухню, все оглянув та не знайшов нічого. Пізніше того дня мені захотілося пити і я знов зайшов до кухні налити склянку води. Відчинити шафу і на місці мого стакану була купка скляного піску. Кожна частинка була майже ідеальної круглої форми, нічого гострого. Досі не знаю як так сталось. Користувався тим стаканом скільки себе пам'ятаю.
У мене немає рецепторів мокрого. Я визначаю річ як мокру за іншими ознаками: колір, текстура, чи щось лишається на руках, але якщо річ тепла і волога - я цього не відчуваю. Так само і моя сестра і тато - це ми в нього успадкували. Якось пів зими ходила в мокрих чоботях і постійно хворіла бо просто не знала що вони мокрі.
Наскільки я знаю то в жодної людини немає таких рецепторів. Ми відчуваємо лише текстуру та температуру, тому інколи холодні речі здаються вологими і навпаки
Це дійсно так для всіх. Ми відчуваємо лише зміну тиска та температури. Через це взимку, коли ми вивішуємо речі на балконі, коли торкаєшся якоїсь речі, одразу не можна зрозуміти вона ще не висохла чи просто холодна.
За півтора року до того як зламати хребет мені регулярно снився сон що я бігаю по сходах і знаю, що якщо впаду на цих сходах мені гаплик...Що ж я завжди падала і підіймалась прозорим зеленуватим димком без тіла та болю... Після травми сон перестав мені снитися. Я одужала і не маю жодних проблем із моїм хребтом наразі.
Я чітко пам'ятаю, коли був малим, постійно дивився мультфільм. Дивний мультфільм. Головний герой, блондин, в червоному одязі, грав на сопілці чи на чомусь такому. І ще були три антигероїв, гуманоїдні істоти низького зросту, наділені розумом, але не люди.... Тим не менш, я багато разів намагався знайти цей мультфільм в неті, читав спеціалізовані форуми, гуглив картинки, спілкувався з однолітками... Нуль, жодного сліду. Наразі інтерпретую це як те що просто ще не знайшов, і то була дійсно рідкісна фігня. Якщо хтось ще бачив це, відізвітся.
Я дуже вправно маніпулюю своїм мозком. Ви не уявляєте наскільки легко можна внушити собі страх або фобію і наскільки легко можна стерти совість і інші почуття, якщо вони зайві. До того ж в дитинстві я любила створювати хибні спогади, а зараз я все частіше плутаю сни в реальність (вони у мене яскраві, реалістичні і часто повноцінні, свідомі). З цим є деякі проблеми, бо деяких подій у реальності не існує і не існувало. Іноді мій мозок лякає мене, я намагаюся забувати такі його функції
«У мене голоси в голові, ймовірно звернусь до лікаря цього року»🤡 Прийом психоделіків може пришвидшити прояви шизофренії, якщо вона була в сімейному анамнезі🤷♀️
мій дурний мозок часто мучить мене дивними кошмарами - основний їх сюжет це падіння якихось масивних небесних тіл на землю, або перебування в безмежному космічному просторі серед метеоритів, лише нещодавно я дізналась що цей страх називається мегалофобією, кумедно що наяву я ніколи не переживала схожих емоцій
Я переживав під час панічних атак які часто траплялися після прокидання від подібного сну, дуже дивне відчуття страху перед чимось настільки великим що від намагань це уявити вибухає мозок і при тому не обов'язково фізично, одного разу мій мозок примусив мене рахувати розміри гігантських човнів, і ці розрахунки проносилися з дуже великою швидкістю, і реально викликало страх близький до страху смерті
Не мордуйтеся - пошукайте на ютубі "свідомі сни" (або осознанные сновидения), снами можна навчитися керувати, а кошмари перетворити в цікаві історії. Коли посеред сну ви усвідомите, що це сон, то зявиться відчуття безкінечних можливостей
Мені теж снився жахливий сон де я стояла під сонцем в полі соняшників Полю не було кінця, куди б я не бігла соняшники не скінчувались. Здається перестала це бачити коли багато разів прочитала «Маленького Принца» або просто дізналась що в мене агорафобія)
Мені в дитинстві снився один сон багато разіч.. У ньому я спокійно грався у своїй кімнаті(зазвичай у різних місцях) поки не починав темніти фон. По сходах на другий поверх піднімався силует і раптом наставала ніч. Він піднімав мене догори дригом і починав щикотати, а я мусив терпіти і не сміятись. Це звучить позитивно, але я ніколи не наважувався видати хоч якись звук, бо не знав і не знаю наслідків.. На щастя, тепер мої сни більше схожі на фентезі і не повторюються
У мене були схожі типи снів у дитинстві. Тільки це було щось, що стояло над моїм ліжком (раз це була схованка на вулиці), а я мала не дихати і не ворушитись, інакше воно щось зі мною зробить. Ці сни снились мені мінімум кілька років, скільки - не пам'ятаю
Передбачення, віщі сни та ін. супроводжують мене скільки пам'ятаю. Але є дуже цікавий феномен. Коли я мовчу і про щось своє думаю, люди навколо мене інколи чують голоси. Ті, хто їх чують, впевнені , що то говорив я. Інша частина присутніх нічого не чує. Я також нічого не чую і мені було дуже дивно про це дізнатися. Все б було нічого, але ті голоси говорять деколи дуже неприємні речі. П.С. коло мене багато недобрих для мене подій та змов, що перетворює життя на якесь страшне фентезі. Але про це іншим разом.
У мене бувають віщі сни. Колись, після смерті дідуся я передбачила ще декілька смертей людей із його села, при чому з іменами. А ще коли має хтось померти мені сняться зуби. От буквально на цьому тижні таке було. У ніч на вівторок приснився зуб, який випав, а ввечері того ж дня я дізналася від мами, що померла її колишня сусідка, яка на той час перебувала у будинку пристарілих. І в тому сні ще один зуб почав хилитатися-не добрий знак(( Буває, що віщий сон справджується навіть у деталях, буває, що просто подібні ситуації. Не знаю, як воно працює, але це з раннього дитинства у мене. А ще гіркий смак різного ступеня у мене викликає блювотний рефлекс) Я можу проблюватися від грейпфрута. Буквально🙄
Була в мене така подруга)Коли зібрались в іншої дівчини посидіти і випити,вона тим часом розлила по всій підлозі кухні засіб для миття посуду і всі мусили прибирати )
До речі, про дивну пристрасть збивати пішоходів в гта. Я цим займаюся вже 20 років. Це така собі медитація. Можу цим займатися до 2 годин поспіль. Але лише коли мені нудно. Це щось на кшталт як дивитися на вогонь. Чим я також дуже часто займаюся.
В мене "алергія на концентрацію милоти", коли я уявляю щось дуже миле (не котиків) типу: дівчина яка мені подобається раптово мене обійняла, то я чихаю
Про людину яка сміється з трагічними подіями і новинами, теж доволі часто з цим стикаюся незнаю чому, думаю що просто не можу підібрати правильну реакцію іале мозок вирішує хоч щось зробити і заставляє мене сміятися. Іноді це просто жахливо
В мене так само, ми пропрацьовували це з терапевтом. Я жодного разу не плакала на терапії, і завжди розповідала про болісні і травматичні моменти сміючись - ми дійшли до того, що це захисна реакція. Скоріше за все, вам, як і мені, десь вв дитинстві не дозволяли показувати свої негативні емоції
@@julial4569 в деякий момент я сам себе запевнив в тому що емоційність це погано, а сльози це уділ слабких... Ех дати б прочухана собі в минулому, бо це рішення було реально жахливим і зараз навіть усвідомлюючи це я не можу змінити реакцію, іноді мені просто страшно від цієї беземоціональності, хоча навіть не так від неї як від можливості того що я просто перестану відчувати і розуміти емоції, це лякає але я стараюся боротися з цим звісно ж з посмішкою)
Якось мені дуже пощастило, я родився недоношеним, та після довгого часу коли в моєї мами відійшли води(не пам'ятаю точно скільки часу) також мене народжували близько 12 годин (точно не пам'ятаю) батьки кажуть що мені дуже пощастило оскільки я більш менш нормальний. Все що лишилося мені на згадку від цього це непоправно поганий зір відсутність двох верхніх зубів (другиг) якщо точніше та дивне загострення більшості зубів. Також я теж непогано бачу в темряві та мене переслідує вдача. Мені не щастить знайти грошей чи ще чогось, але я можу вгадати 70 відсотків тесту до якого не готувався
В мене немає друзів і навіть знайомих, з батьками я майже не спілкуюсь, в мене дуже проблеми зі здоров’ям, і робота на якій я постійно сиджу сама, часто мені так погано що я не можу навіть доїхати на роботу, лікарі не можуть зрозуміти в чому причина, в мене є хлопець який живе в іншому місті і мені приходиться до нього їздити, бо він не може, я дуже втомилася від цього, на роботі проблеми і грозяться звільнити, сама бути боюсь, а нікого немає крім хлопця, але в нього більше своє життя і він не розуміє чому мені погано і що взагалі не так, мені дуже самотньо і я відчуваю що мене ніхто не розуміє, я не відчуваю підтримки і взагалі бажання жити
Ооо, поміняй все кардинально бо воно тебе зламає. Як варіант, поїдь за кордон. Збалансоване харчування і регулярна гімнастика , творить чудеса. Не чекай на підтримку, стань сама стержнем. Хлопець якщо не військовий і не лікар то може приїхати. Ти не одна маєш бути зацікавлена в стосунках. Якщо ти йому потрібна то і зусилля має прикладати. 60 на 40. Де кожен старається на 60 викластися. Батьки бувають часто токсичні . Для друзів треба приділяти час і будувати з ними стосунки. Треба приділяти час, енергію. Не кожна людина це хоче робити. Твоє життя в твоїх руках. Ти або цінуєш, любиш себе або ти ламаєшся.
Бачила нло в дитинстві коли ночувала в бабусі. Лежала сама в кімнаті спиною до вікна . За вікном сусідній будинок без вікон і там ніхто давно не жив. Будинок бабусі був в тупиковій вулиці, ніхто не ходив вночі, а як ходив - собака не мовчав би. Отож лежу, не спиться, ніч темна, відчуваю світло. Відкрила очі і напротилежній вікну стіні яскравий круглий світловий знак як від прожектора теплого кольору, майже золотого. Аж тут це коло почало підійматися по стіні і зовсім зникло і знову тьма не проглядна. Може шарова блискавка була, не знаю. Але страшно було дуже тож втекла до бабусі в сусідню кімнату спати.
Лсд не викликає психози на кшталт шизофренії. Психоз під дією лсд він гострий і проходить по мірі того як речовина виводиться організмом. Але він може тригернути психоз який вже і так є у людини і так чи інакше проявився би. Тому з іншого боку це навіть в якомусь сенсі допомагає виявити його раніше і почати лікування
ЛСД не викликає, це правда, але якщо генетично ти схильний до шизофренії, то психоделіки ймовірно не те з чим варто стикатись. Шизофренія може й за все життя не проявитись сама по собі, але психоделіки дадуть поштовх
У нас з татом є така особливість: дуже часто, просто глянувши на годинник, нам випадають рівні числа (типу 20:00) або реверсні (23:32 і подібне), коротше, такий прикольний у нас рандомайзер. А особисто в мене є здатність бачити уві сні якийсь дивний момент, де я або щось певним чином роблю, або хтось щось робить, або просто щось відбувається, а через день чи кілька цей самий момент в точності повторюється на моїх очах, так, як це виглядало в моєму сні. Щоправда, це короткий момент (секунда, не більше) і нічого доленосного там не відбувається, але все одно, я такий собі "віщун"😁
Майже у кожному випуску розкажуть про людину у якої якийсь психічний розлад та як їй погано та яка вона нещасна. Припиніть це! Автор, досить постити сюди свої особисті проблеми 😅
Я знаю коли я сплю,і коли щось здається Надто реалістичним я прокидаюся щоб це перевірити так одного разу я ледь не відкусила своїй сестрі п’ятку. Мені снилося що це яблуко але здалося воно надто реалістично тому я прокинулась,ще коли цей сон мені здається надто страшним я…перезавантажуюсь в інший сон… Це наче гра роблокс.-не подобається одна гра?іди в інший
Я банально дискрет (Дискрет - людина, у якої сприйняття інформації відбувається через логічне осмислення, з допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Ця категорія людей зустрічається рідше за все, а дітям, в тому числі і школярам, зазвичай зовсім не властива) Так як це не вроджена властивість, а набута з часом, підозрюю що щось в дитинстві чи підлітковому віці на мене повпливало і можливо я маю якісь психічні розлади, але поки я не заскоджу собі чи іншим люди просто вважатимуть мене грубою, холодною і неемпатичною людиною. Також я часто забуваю поїсти або не відчуваю що хочу в туалет чи що мені потрібно поспати. Під впливом якого травмуючого досвіду я змусила свій мозок працювати як компютер і не відчувати нічого. Дуже важко заводити близькі стосунки з людьми, зазвичай вони закінчують до двох років, бо я відмовляюся проявляти притаманні людям емпатію тощо. Також коли я вивчу якусь інформацію чи навчусь щось робити до базового рівня, мені стає нудно, я не взмозі змусити себе продовжувати це робити чи вивчати, мій мозок постійно хоче нової інформацію, нових вражень та екстримального досвіду. Якщо ви дасте мені пройти будь який тест по "типу особистості" то у мене завжди буде результат "найрідкісніший тип".
Ти обична середньостатистична жінка)))) яка навигадувала всякої хні. Як можна нудьгувати при цьом невідчувати чогось, ПК не нудьгують. Короч ти звичайна егоїстка, яка шукає все нових і нових вражень. Бо для жінок емоції- це все. Крч, заведи дітей от 3х і більше, і ти пуличиш так багато незабутніх відчуттів і емоцій,)))) кожен раз нові повір, точно скучно не буде. Що для тебе іноді мкука тіки снитиметься, а ще заведи пару коров з дисяток свиней, кур штук тридцять, гусей качок... )))) придумала ж оправдання ліні
Про кошмар. Це ефект молотка в руці: "тримаючий молоток всюди бачитиме цвяхи". Іншими словами це банальна теорія вірогідності яку людина в силу забобонності або релігійності скоріш за все сприйматиме як наслідок чогось, підміняючи справжню першопричину.
Я багато разів стикалася з віщими снами і незавжди це можна списати на уяву, чи прив'язку одних подій до інших. Інколи це справді щось, що неможливо пояснити. У моєї бабусі такі сни дуже часто. Як тільки наснилося що хтось помер, це збувається в найближчий час. Та й коли сон один і той же, сниться по сто разів, навряд чи це можна пояснити "ефектом молотка". Це працює лише з маленькими співпадіннями, коли справді у людини зіграла фантазія
@@druhachvert8947 нам часто хочеться підсвідомо вірити в щось потойбічне, бо це в природі людини - сподіватись, що там щось є крім усього цього. Це також має пояснення. Віра у надприроднє є продовженням нашого страху смерті після якої нічого нема. Нам хочеться вірити, шо якщо є щось при житті, то є і після нього. Така теорія є.
@@eastern2687 я навпаки нелюблю усе потойбічне, і не хочу щоб воно було. Але деякі ситуації з життя нічим не можна пояснити, і ті ж віщі сни, інколи, бувають дуже точними, майже один в один з реальністю. Та і як можна знати, що буде після смерті? Не можна точно сказати, що після смерті немає нічого. Навіть вчені не беруться нічого стверджувати
Упередження виживання (помилка вижившого), втирання магічного/релігійного л@йна нашими бабусями коли ми ще були дітьми, ігри розуму, всякі міфи і легенди - і в результаті маємо що маємо. Віщі сни, привиди, потойбіччя, "вроки", темна енергія, інший ідіoтизм...
@@squidwardfromua все, що неможливо перевірити верифікованим дослідом/обчисленням = співпадіння/похибка вижившого/підлаштування умов під результат. Як зі сном про випавший зуб - не вмерла б у матері знайома, то знайшовся б дід знайомого троюрідного брата, який вмер плюс/мінус тиждень по тому. Чи собака сусіда з верхнього поверху потрапив під авто. Чи папугу однокласника з'їла кішка. Живучи у соціумі, навіть не помічаємо, що маємо зв'язки з сотнями! людей. А з людьми завжди щось трапляється.
В нашій родині по лінії батька є генетична харчова дивина. Не важливо який рівень голоду, якого малого розміру порція страви і що саме лежить на тарілці. Але щойно залишається 2-3 ложки чи шматка, у стравоході немов опускається шлагбаум, моментально настає відчуття надмірної ситості й більше жодна крихта не лізе в горло. Ми припускаємо, що це генетичний наслідок Голодомору. Таким чином мозок ніби хоче залишити "на потім", аби знати, що не голодатиме завтра
В мене так само.
@@inna.t у вас так все життя чи з певного віку?
Голодомор вплинув на всіх нас
Генетичні зміни відбуваються протягом тисячоліть, тож Голодомор, який відбувся за мірками еволюції зовсім недавно (менше 100 років тому), не міг вплинути на гени настільки сильно і швидко. Але якщо вас з дитинства виховували з постійними нагадуваннями про Голодомор, то, цілком можливо, ця особливість просто відклалася на рівні звички, а далі підкріпилася вашими уявленнями, ніби це є генетичними наслідками. Спробуйте, якщо захочете, звісно, кожного разу, коли не доїдаєте дві ложки, класти собі порцію на дві ложки менше. Рано чи пізно знайдете рівно ту кількість їжі, яку буде комфортно їсти без залишків :)
Це диспептичний розлад, варто звернутись до гастроентеролога. Якщо ви вважаєте, що це пов'язано із психічними розладами, то вам все одно потрібно буде обійти функціональних фахівців, бо це хвороба виключення.
Був дивний випадок.
Між ділянкою мого діда і сусідньою була закинута ділянка.там росли старі дерева і чагарники. Через багато років я побачила,що та закинута ділянка була вузькою,звичайною,я і кожен наділ по тій вулиці( її згодом розчистили).
Але одного разу трапилось зі мною щось незрозуміле. Мені було може 3-4 роки. Десь так.
Я побігла за куркою в той чагарник,бігла якийсь час,продираючись крізь зарослі. І рапто попереду відкрився вид на пафосну площу і там були такі високі будинки під старовину. Я оціпініла і стала на краю зарослів,а курка побігла вперед у цю "мару".
З переляку я кинулась тікати назад і виявилось,що мене шукала мама і дід. Вони мене не слухали.
Але пам'ятала,бо це просто! Щось таке!
В 14 році ми втікли від війни до Львова. І от стою я в центрі Львова і щось це мені дуже нагадує!!!😮
Сподіваюсь,що скоро Донбас буде зі Львовом в кордонах однієї держави.
3:53 "іноді потрібно зненавидіти все щоб перемогти" - слушна порада в наших реаліях
Теж тригернуло
Мені колись приснився сон, що я іду по якомусь старовинному місту, схожому на Львів, і побачив трамвай незнайомої моделі (а я знаю всі трамвайні вагони в Україні і країнах екс СРСР), що їхав по бульвару... І через 2 роки я побачив це місце в реальності, в румунському місті Арад!
Продавці кислоти не згадують про це, та справді після навіть після малої дози лсд чи чогось іншого деякі тріпи залишаться з тобою на все життя і будуть вилазити в найбільш непідходящий момент. І це може бути як видозміна кольору, так і чужий голос в голові. Ці речі залишають незворотні зміни в мозку. Ніколи не приймайте наркотики!
Можете сказати деиви таке прочитали? Мені цікаво
@@ivanvynnyk1574 ну це правда, кажу як лікар, читав це в підручнику на четвертому курсі, ну а потім не раз чув про таке від психіатрів та наркологів. Таке буває далеко не з усіма людьми, але якомусь відсотку може не пощастити. Раз прийняв грибів чи лсд і кукуха поїхала на все життя
@@ivanvynnyk1574 з досвіду власного і знайомих, які на це попались
як скучно я живу 😅
@@tru1red тобто перед пробою краще перевіритись у прихотерапевта?
Якось напередодні екзамену я сильно захворіла і нічого не вчила. В день іспиту, ледь згребши себе в купу, я прочитала одну тему( білет 25). В цей день було Василя (свято) і я згадала про покійного тата і стала просити в нього допомогти витягнути цей білет. Професор сказав тягнути білет, а сам відкрив заліківку " о, так ви Василівна, який номер хочете?", а я несміло 25. Професор став шукати 25 я повертаю той що витягла, а це він. От така містика.
А в мене 2 білет, я молився)
В мене просто було що знала зі 100 питань 1-6, 47, 48 і витягла той, в якому були 6 і 48
Впродовж усього свого життя в мене бувають епізоди снів, які один одного продовжують. Тобто сниться якийсь сон у понеділок, а через декілька днів знов сон але вже продовження першого. Чого так?
Ще прикольно, що перед кожним екзаменом поряд зі мною буває людина, яка перечитує білет, і в подальшому саме цей білет мені попадається 👌
Дуже сильно цікаві історії!!! Дякую вам, за вашу роботу!
Капец іноді жити так тяжко, але добре що є люди здатні справитися з цим
Я запам'ятовую лише 2-3 сни на рік. Кожен з них неймовірно незвичний, дивний та є ніби картинкою під наркотиками. Бережу ці спогади довгий час. У 23-му році ще не було жодного. Коли не бачиш сни - це ніби телепорт з ночі у ранок
Я дуже часто бачу усвідомлені сновидіння, і переважно використовую їх, щоб літати. Я думала, що всі люди легко керують снами, поки не побачила, що купа людей довго вчиться це робити. А в мене так з дитинства
«Якийсь незнайомий хлопець у барі відкусив мені частину вуха.»...
*Реклама смаженої курочки KFC через glovo*
ХСХАХВХАХАХАХАХАХАХ
9:36 Клятий стукач ! Я такого друга не пробачив би до самої смерті :)
якби не він та смерть була би незадовго)
Недовго довелося б чекати😅
5:04 і 5:08 ідеальна пара
Напевно Майк Тайсон для неї уже застарий :)
Я сирота, виросла в дит будинком, поміняла 2 сім'ї і постійно коли з більш-менш не близькими мені людьми говорю на тему батьків чи коли заходить тема дитинства мені доводиться часто вмикати: так, батьків немає і не було і дякую за співчуття, це сумно. Насправді мені всеодно, але пояснювати не хочеться, знайомі та друзі знають це, а от надто чуттєві люди буває лякаються чи кажуть, що це ненормально. Тож приходиться грати що мені дійсно сумно і є аж ніяк не всеодно бо я вмію пропрацьовувати свої емоції.
Мої батьки померли по черзі коли мені було 17 і 24 роки. Зараз мені 31 і я більше не кажу людям, що батьків немає в живих. В будь-який спосіб намагаюся відповісти загальними фразами що їх немає поруч і перевести тему назад на людей. Бо брехати не люблю.
Не кажу, бо люди починають жаліти! У них щось в голові переключається. Намагаються мене "вдочерити" або зробити для мене більше, ніж їм було б комфортно, і потім ображаються, бо я не така вдячна "як мала б бути".
Хлопець з яким зустрічалися, мене вже в свою родину записав. Мене тільки забув запитати 😒
Це нормально. Ви прийняли цей момент і живете далі своїм життям. Не переймайтеся лишній раз, просто в нашому суспільстві прийнято виказувати співчуття на цю тему. В більшості це на рівні дякую/будь ласка.
@@veronikasmusic1817 оооо яка знайома ситуація
Тільки в моїй ситуації це відбувається настільки я себе пам'ятаю
Прийми мої співчуття😅
Я думаю ти дуже класна людина, якщо сприймаєш все як є. Мені цього невистачає
Я не можу заснути зазвичай без того, щоб не "придумати собі сон". Цікаво, що історію, яку я придумувала перед сном, дійсно мені сниться і на ранок я згадую вже продовження. Тільки увісні вона стає химернішою. Інколи пам'ятаю, що я увісні думала, що я можу ним керувати - але вибір обмежений. Часом сни доволі довгі, з повноцінним сюжетом. Пам'ятаю, в дитинстві я розповідала про це сестрі і вона мене запитала "А як ти керуєш снами?" і чомусь я відповіла, що центр керування знаходиться у животі і літає як метелик.
Також у мене є специфічні сюжети, які я навмисне повторюю перед сном і відповідно увісні. Переважно це якісь містичні історії.
Я вважаю себе доволі мрійливою, навіть з "дезадаптивною мрійливістю". Не зустрічала серед своїх знайомих чогось подібного.
Один із снів (про які я не думала перед сном):
Одного разу мені приснилось, що я прокинулась у білій тканині. Коли я її розгорнула, то попереду було видно солдатів [явно не нашого століття], які розмовляли схоже до іспанської чи португальскої - важко було розібрати. І тут мене вдаряють убік, я падаю, підводжу погляд: це доволі глибока яма, спереду солдат з лопатою, збоку з цигаркою - він і штовхнув ногою. Стає страшно. Вони абсолютно не зважають на мене уваги. Я наче розумію, що можу керувати в обертаю цю яму на 180°. Я починаю вибиратись, на силі страху розриваю тканину і щодуху хапаюсь за землю, щоб вилізти з ями, біжу вперед. На диво мені вдається. Вони помітили мене і починають кричати щось по своєму. Я біжу, камінці на піску колять ноги, вони починають бігти за мною, десь чути постріл. Я біжу, вже нема сил і падаю. Якраз перед червоною цегляною будівлею, де поруч на дошках лежить багато такої ж білої тканини. Вони вже близько. Я підповзаю і відкриваю тканину: там мертві тіла з явними великими пухирями гною. Я розумію, що це епідемія, я хвора і мене закопають живцем, адже треба зупинити заразу. В цей момент мене або вдарили по голові, або пристрелили, все закінчилось. І після я подумала увісні, що нехай, бо це на краще.
Пошукайте на ютубі "Свідомі сни", у вас явно природні здібності до усвідомлених снів
Дякую, було цікаво послухати історії Вашим голосом! Люблю Ваш канал
Дякую за реддіт українською! Так тримати, у вас чудово виходить 💓
Я бачив НЛО 🛸 А що головніше, це було серед білого дня, і я був не один, тому списати на те, що то мені щось примарилося у пітьмі, неможна 🤔 Це був доволі великий дзеркальний диск над полем, що завис нерухомо, в той час як хмари навкруги доволі жваво ганяв вітер 🌬️ Зелених чоловічків навкруги не зустрічав, але пояснення побаченому досі не знайду 🤷♂️
Поставлю коментар на підтримку цього каналу
Я дуже закрита людина, ніколи не виказую почуттів, мені досі соромно признатись кого я любив у першому класі і тд, часто через це я не можу спілкуватися з друзями бо вони щось розказують про своє життя а я панічно цього боюся, моя бабуся теж така тільки вона боїться критикувати владу, мабуть у неї це ще від часів союзу, багато українців досі психологічно страждають через тих тварин
За 2022 рік близько десятка разів снився майже один і той самий сон, я повертаюсь вчитись у школу. В деяких снах у мене думки по типу: "чому я маю знову вчитись у школі у 12-му класі?". І цього року вже один раз був подібний сон. Ніколи раніше такого не було, так часто практично той же сон. Хоч і іноді різні обставини сну, але основна суть - повернення у школу.
Розумію, коли я поступила до коледжу, мені вони теж доволі часто снилися. Сон, який мені найбільше запам'ятався: я йду до школи звичним маршрутом, яким я ходила 9 років, але опиняюся не в школі, а на берегу Дніпра 😐
Мені 35, але і досі сняться сни, де я вчусь у 11 класі, скоро випускні екзамени, а я не готова, купа боргів по предметах і нема ні часу, ні бажання, щоб ті борги доздати. При тому, що школу я закінчила на відмінно. У сні я розумію, що я доросла, у мене вже є диплом про вищу освіту, але.. я знову в школі! Ось ці сни відбили у мене будь-яке бажання ходити на зустрічі випускників і навіть думати позитивно про школу в цілому.
мені сниться школа десь у 40-их роках, дітей багато і вони всі сидять в кітелях і дуже смирно, по класу ще іноді ходить худа висока вчителька с довгою указкою
Мені теж часто таке сниться, напевно мозок показує мені що не все так і погано, бувало й гірше)))
Погугліть керування снами, на ютубі багато уроків Радуги, зможете посеред цього сну усвідомлювати, що це сон, і робити що завгодно
У дитинстві в мене дуже часто були віщі сни, які могли збутися як через тиждень, так і через рік.
Зараз вони трапляються набагато рідше. Хоча це прикольно відчувати деяке дежавю. Мені це подобалось.
Я майже не можу запам'ятати віщі сни, але звичайні можу. Я можу запам'ятати лише малі уривки і тому передбачити нічого не зможу.
У мене також, я не віруюча і не вірю в містику, але сни збуваються до дрібних деталей через різні проміжки часу, це дуже дивно, наче кадри з майбутнього
@@s.4e944Також таке маю. В моїй родині ще є люди, які теж так бачать майбутнє іноді.
Обожнюю цей канал❤
Одного разу в дитинстві мені наснився страшний сон, що мама померла.. Я вранці їй розказала , а вона засміялась : " значить, я буду ще довго жити" а я дивилась на її сміх і мені булр якось некомфортно, бо вона не розуміла мій нічний страх ...
Мабуть, це егоїстично з мого боку
Я умію проектувати своє життя як по сценарію. Мені вдається притягти всі потрібні мені ситуації. Але є один момент: всі погані моменти, які емоційно уявляю трішки довше, ніж потрібно, також з'являються у моєму житті. Кожен отримує те, у що вірить;-)
Будь ласка, проектуйте знищення росії🥺🙏
Про самоізоляцію це прям про мене )))))
Якось я грав на комп'ютері вдома, батькі були на роботі, а брат гуляв з дівчиною. І я з кухні почув як розбилось скло. Пішов на кухню, все оглянув та не знайшов нічого. Пізніше того дня мені захотілося пити і я знов зайшов до кухні налити склянку води. Відчинити шафу і на місці мого стакану була купка скляного піску. Кожна частинка була майже ідеальної круглої форми, нічого гострого. Досі не знаю як так сталось. Користувався тим стаканом скільки себе пам'ятаю.
У мене немає рецепторів мокрого. Я визначаю річ як мокру за іншими ознаками: колір, текстура, чи щось лишається на руках, але якщо річ тепла і волога - я цього не відчуваю. Так само і моя сестра і тато - це ми в нього успадкували. Якось пів зими ходила в мокрих чоботях і постійно хворіла бо просто не знала що вони мокрі.
Наскільки я знаю то в жодної людини немає таких рецепторів. Ми відчуваємо лише текстуру та температуру, тому інколи холодні речі здаються вологими і навпаки
Це у всіх так. Перша ознака вологого - холод. Бо вода випаровується і віддає на це тепло, отже охолоджується.
Це дійсно так для всіх. Ми відчуваємо лише зміну тиска та температури. Через це взимку, коли ми вивішуємо речі на балконі, коли торкаєшся якоїсь речі, одразу не можна зрозуміти вона ще не висохла чи просто холодна.
А я наоборот відчуваю мокре одним малесеньким дотиком. Мене дуже злить коли чоловік не витирає руки
За півтора року до того як зламати хребет мені регулярно снився сон що я бігаю по сходах і знаю, що якщо впаду на цих сходах мені гаплик...Що ж я завжди падала і підіймалась прозорим зеленуватим димком без тіла та болю... Після травми сон перестав мені снитися. Я одужала і не маю жодних проблем із моїм хребтом наразі.
Я чітко пам'ятаю, коли був малим, постійно дивився мультфільм. Дивний мультфільм. Головний герой, блондин, в червоному одязі, грав на сопілці чи на чомусь такому. І ще були три антигероїв, гуманоїдні істоти низького зросту, наділені розумом, але не люди.... Тим не менш, я багато разів намагався знайти цей мультфільм в неті, читав спеціалізовані форуми, гуглив картинки, спілкувався з однолітками... Нуль, жодного сліду. Наразі інтерпретую це як те що просто ще не знайшов, і то була дійсно рідкісна фігня. Якщо хтось ще бачив це, відізвітся.
Бременські музиканти?
Може це був мультфільм "Контакт"? 1978 року.
А ще був "Як козаки інопланетян зустрічали", і "Большой Ух". Може щось з них примішалось до спогадів?
@@Терра_Ферра точно ні
@@lalune1892 ні, це не він
Я доволі часто бачив сон де був цунамі.
Одне моє око має крім зіниці ще маленьку крапельку збоку ніби земля і місяць )))
Майже як у Сергія Притули ?
@@Бей-БейМоскалей-г8ч Не бачив очей Притули з близька, відповісти не можу )
Я дуже вправно маніпулюю своїм мозком. Ви не уявляєте наскільки легко можна внушити собі страх або фобію і наскільки легко можна стерти совість і інші почуття, якщо вони зайві. До того ж в дитинстві я любила створювати хибні спогади, а зараз я все частіше плутаю сни в реальність (вони у мене яскраві, реалістичні і часто повноцінні, свідомі). З цим є деякі проблеми, бо деяких подій у реальності не існує і не існувало. Іноді мій мозок лякає мене, я намагаюся забувати такі його функції
«У мене голоси в голові, ймовірно звернусь до лікаря цього року»🤡
Прийом психоделіків може пришвидшити прояви шизофренії, якщо вона була в сімейному анамнезі🤷♀️
Дякую за відео!❤️
Незнайомець у барі який відкусив вухо, може то Майк Тайсон 😄
мій дурний мозок часто мучить мене дивними кошмарами - основний їх сюжет це падіння якихось масивних небесних тіл на землю, або перебування в безмежному космічному просторі серед метеоритів, лише нещодавно я дізналась що цей страх називається мегалофобією, кумедно що наяву я ніколи не переживала схожих емоцій
Я переживав під час панічних атак які часто траплялися після прокидання від подібного сну, дуже дивне відчуття страху перед чимось настільки великим що від намагань це уявити вибухає мозок і при тому не обов'язково фізично, одного разу мій мозок примусив мене рахувати розміри гігантських човнів, і ці розрахунки проносилися з дуже великою швидкістю, і реально викликало страх близький до страху смерті
Не мордуйтеся - пошукайте на ютубі "свідомі сни" (або осознанные сновидения), снами можна навчитися керувати, а кошмари перетворити в цікаві історії. Коли посеред сну ви усвідомите, що це сон, то зявиться відчуття безкінечних можливостей
у мене гіпердонтія (зайві зуби),я дізнався про це буквально тиждень назад,бо один з них прорізався назовні.
І в мене така ж сама історія :)
Мені теж снився жахливий сон де я стояла під сонцем в полі соняшників
Полю не було кінця, куди б я не бігла соняшники не скінчувались. Здається перестала це бачити коли багато разів прочитала «Маленького Принца» або просто дізналась що в мене агорафобія)
Нове відео, клас)
Мені в дитинстві снився один сон багато разіч.. У ньому я спокійно грався у своїй кімнаті(зазвичай у різних місцях) поки не починав темніти фон. По сходах на другий поверх піднімався силует і раптом наставала ніч. Він піднімав мене догори дригом і починав щикотати, а я мусив терпіти і не сміятись. Це звучить позитивно, але я ніколи не наважувався видати хоч якись звук, бо не знав і не знаю наслідків.. На щастя, тепер мої сни більше схожі на фентезі і не повторюються
У мене були схожі типи снів у дитинстві. Тільки це було щось, що стояло над моїм ліжком (раз це була схованка на вулиці), а я мала не дихати і не ворушитись, інакше воно щось зі мною зробить. Ці сни снились мені мінімум кілька років, скільки - не пам'ятаю
6:53 Еххх.А я вже думала що у мене особиста суперсила
А де зробити тест на CCR5-Delta-32?
Крута мутація!
Хлопець, що успадкував мільйони і боїться цього - це все виховання, нмд.
Передбачення, віщі сни та ін. супроводжують мене скільки пам'ятаю. Але є дуже цікавий феномен. Коли я мовчу і про щось своє думаю, люди навколо мене інколи чують голоси. Ті, хто їх чують, впевнені , що то говорив я. Інша частина присутніх нічого не чує. Я також нічого не чую і мені було дуже дивно про це дізнатися. Все б було нічого, але ті голоси говорять деколи дуже неприємні речі.
П.С. коло мене багато недобрих для мене подій та змов, що перетворює життя на якесь страшне фентезі. Але про це іншим разом.
1.Якийсь незнайомий хлопець у барі відкусив мені частину вуха
2.Я відкусив людині частину вуха
У мене бувають віщі сни. Колись, після смерті дідуся я передбачила ще декілька смертей людей із його села, при чому з іменами. А ще коли має хтось померти мені сняться зуби. От буквально на цьому тижні таке було. У ніч на вівторок приснився зуб, який випав, а ввечері того ж дня я дізналася від мами, що померла її колишня сусідка, яка на той час перебувала у будинку пристарілих. І в тому сні ще один зуб почав хилитатися-не добрий знак((
Буває, що віщий сон справджується навіть у деталях, буває, що просто подібні ситуації. Не знаю, як воно працює, але це з раннього дитинства у мене.
А ще гіркий смак різного ступеня у мене викликає блювотний рефлекс) Я можу проблюватися від грейпфрута. Буквально🙄
5:21 думаю час піти до психотеревта
6:45 як я його розумію )
Коли я щось роблю в компанії я завжди хочу "піднасрати" незамітно а потім це компанією виправляти.
Була в мене така подруга)Коли зібрались в іншої дівчини посидіти і випити,вона тим часом розлила по всій підлозі кухні засіб для миття посуду і всі мусили прибирати )
Один мій знайомий буквально насрав в куточку поки ми щось відмічали. Прибирав сам. Хотів звинуватити в цьому кота
Ви ніколи не питали себе, чого так?
До речі, про дивну пристрасть збивати пішоходів в гта. Я цим займаюся вже 20 років. Це така собі медитація. Можу цим займатися до 2 годин поспіль. Але лише коли мені нудно. Це щось на кшталт як дивитися на вогонь. Чим я також дуже часто займаюся.
"В барі мені відкусили вухо "
"Я відкусила людині вухо"
Вони знайшли одне одного
3:20 це я, ахахахах
7:55 Не повен список?
В мене "алергія на концентрацію милоти", коли я уявляю щось дуже миле (не котиків) типу: дівчина яка мені подобається раптово мене обійняла, то я чихаю
Про людину яка сміється з трагічними подіями і новинами, теж доволі часто з цим стикаюся незнаю чому, думаю що просто не можу підібрати правильну реакцію іале мозок вирішує хоч щось зробити і заставляє мене сміятися. Іноді це просто жахливо
В мене так само, ми пропрацьовували це з терапевтом. Я жодного разу не плакала на терапії, і завжди розповідала про болісні і травматичні моменти сміючись - ми дійшли до того, що це захисна реакція. Скоріше за все, вам, як і мені, десь вв дитинстві не дозволяли показувати свої негативні емоції
@@julial4569 в деякий момент я сам себе запевнив в тому що емоційність це погано, а сльози це уділ слабких... Ех дати б прочухана собі в минулому, бо це рішення було реально жахливим і зараз навіть усвідомлюючи це я не можу змінити реакцію, іноді мені просто страшно від цієї беземоціональності, хоча навіть не так від неї як від можливості того що я просто перестану відчувати і розуміти емоції, це лякає але я стараюся боротися з цим звісно ж з посмішкою)
Не знаю рідкісне це ,чи ні ,але мені кожні 4 роки сниться ДУУУУЖЕ страшний сон.
Надіюся що це не переросте у сонний параліч
Може, той сон треба комусь розказати - вихлюпнути із себе? Та й піде той сон геть
я випила половину антисептика з метановим спиртом і не осліпла
Якось мені дуже пощастило, я родився недоношеним, та після довгого часу коли в моєї мами відійшли води(не пам'ятаю точно скільки часу) також мене народжували близько 12 годин (точно не пам'ятаю) батьки кажуть що мені дуже пощастило оскільки я більш менш нормальний. Все що лишилося мені на згадку від цього це непоправно поганий зір відсутність двох верхніх зубів (другиг) якщо точніше та дивне загострення більшості зубів. Також я теж непогано бачу в темряві та мене переслідує вдача. Мені не щастить знайти грошей чи ще чогось, але я можу вгадати 70 відсотків тесту до якого не готувався
В мене немає друзів і навіть знайомих, з батьками я майже не спілкуюсь, в мене дуже проблеми зі здоров’ям, і робота на якій я постійно сиджу сама, часто мені так погано що я не можу навіть доїхати на роботу, лікарі не можуть зрозуміти в чому причина, в мене є хлопець який живе в іншому місті і мені приходиться до нього їздити, бо він не може, я дуже втомилася від цього, на роботі проблеми і грозяться звільнити, сама бути боюсь, а нікого немає крім хлопця, але в нього більше своє життя і він не розуміє чому мені погано і що взагалі не так, мені дуже самотньо і я відчуваю що мене ніхто не розуміє, я не відчуваю підтримки і взагалі бажання жити
Ооо, поміняй все кардинально бо воно тебе зламає. Як варіант, поїдь за кордон. Збалансоване харчування і регулярна гімнастика , творить чудеса. Не чекай на підтримку, стань сама стержнем. Хлопець якщо не військовий і не лікар то може приїхати. Ти не одна маєш бути зацікавлена в стосунках. Якщо ти йому потрібна то і зусилля має прикладати. 60 на 40. Де кожен старається на 60 викластися. Батьки бувають часто токсичні . Для друзів треба приділяти час і будувати з ними стосунки. Треба приділяти час, енергію. Не кожна людина це хоче робити. Твоє життя в твоїх руках. Ти або цінуєш, любиш себе або ти ламаєшся.
Пуповина ледь не задушила мене при народженні
Бачила нло в дитинстві коли ночувала в бабусі. Лежала сама в кімнаті спиною до вікна . За вікном сусідній будинок без вікон і там ніхто давно не жив. Будинок бабусі був в тупиковій вулиці, ніхто не ходив вночі, а як ходив - собака не мовчав би. Отож лежу, не спиться, ніч темна, відчуваю світло. Відкрила очі і напротилежній вікну стіні яскравий круглий світловий знак як від прожектора теплого кольору, майже золотого. Аж тут це коло почало підійматися по стіні і зовсім зникло і знову тьма не проглядна. Може шарова блискавка була, не знаю. Але страшно було дуже тож втекла до бабусі в сусідню кімнату спати.
5:02
5:07
Може то був не хлопець а дівчина?
Лсд не викликає психози на кшталт шизофренії. Психоз під дією лсд він гострий і проходить по мірі того як речовина виводиться організмом.
Але він може тригернути психоз який вже і так є у людини і так чи інакше проявився би. Тому з іншого боку це навіть в якомусь сенсі допомагає виявити його раніше і почати лікування
ЛСД не викликає, це правда, але якщо генетично ти схильний до шизофренії, то психоделіки ймовірно не те з чим варто стикатись. Шизофренія може й за все життя не проявитись сама по собі, але психоделіки дадуть поштовх
чорт забирай, хочу зір як у хлопця з першого (не як це назвати) редіту(як у бінокля) тільки щоб обидва ока бачили
Літаюча біла голова? було таке тільки вона ще розмовляла на якійсь дивній мові і мене було вісім)
вау. розкажіть подробніше!
У нас з татом є така особливість: дуже часто, просто глянувши на годинник, нам випадають рівні числа (типу 20:00) або реверсні (23:32 і подібне), коротше, такий прикольний у нас рандомайзер. А особисто в мене є здатність бачити уві сні якийсь дивний момент, де я або щось певним чином роблю, або хтось щось робить, або просто щось відбувається, а через день чи кілька цей самий момент в точності повторюється на моїх очах, так, як це виглядало в моєму сні. Щоправда, це короткий момент (секунда, не більше) і нічого доленосного там не відбувається, але все одно, я такий собі "віщун"😁
5:02 😐
5:06 🤨
Це якийсь тренд про надлюдей
Майже у кожному випуску розкажуть про людину у якої якийсь психічний розлад та як їй погано та яка вона нещасна. Припиніть це! Автор, досить постити сюди свої особисті проблеми 😅
Я знаю коли я сплю,і коли щось здається Надто реалістичним я прокидаюся щоб це перевірити так одного разу я ледь не відкусила своїй сестрі п’ятку. Мені снилося що це яблуко але здалося воно надто реалістично тому я прокинулась,ще коли цей сон мені здається надто страшним я…перезавантажуюсь в інший сон… Це наче гра роблокс.-не подобається одна гра?іди в інший
Атлант, Скіф, інтроверт та (Аутизм). Геній українця. Очі сині?
Війна та ракети, з дитинства снились....
ніякий він не криптид
Я банально дискрет (Дискрет - людина, у якої сприйняття інформації відбувається через логічне осмислення, з допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Ця категорія людей зустрічається рідше за все, а дітям, в тому числі і школярам, зазвичай зовсім не властива)
Так як це не вроджена властивість, а набута з часом, підозрюю що щось в дитинстві чи підлітковому віці на мене повпливало і можливо я маю якісь психічні розлади, але поки я не заскоджу собі чи іншим люди просто вважатимуть мене грубою, холодною і неемпатичною людиною. Також я часто забуваю поїсти або не відчуваю що хочу в туалет чи що мені потрібно поспати. Під впливом якого травмуючого досвіду я змусила свій мозок працювати як компютер і не відчувати нічого. Дуже важко заводити близькі стосунки з людьми, зазвичай вони закінчують до двох років, бо я відмовляюся проявляти притаманні людям емпатію тощо. Також коли я вивчу якусь інформацію чи навчусь щось робити до базового рівня, мені стає нудно, я не взмозі змусити себе продовжувати це робити чи вивчати, мій мозок постійно хоче нової інформацію, нових вражень та екстримального досвіду.
Якщо ви дасте мені пройти будь який тест по "типу особистості" то у мене завжди буде результат "найрідкісніший тип".
Ти обична середньостатистична жінка)))) яка навигадувала всякої хні. Як можна нудьгувати при цьом невідчувати чогось, ПК не нудьгують. Короч ти звичайна егоїстка, яка шукає все нових і нових вражень. Бо для жінок емоції- це все. Крч, заведи дітей от 3х і більше, і ти пуличиш так багато незабутніх відчуттів і емоцій,)))) кожен раз нові повір, точно скучно не буде. Що для тебе іноді мкука тіки снитиметься, а ще заведи пару коров з дисяток свиней, кур штук тридцять, гусей качок... )))) придумала ж оправдання ліні
зай, почитай про нарцисизм
как тебе вообще в Запорожье? не стремно?
Про кошмар. Це ефект молотка в руці: "тримаючий молоток всюди бачитиме цвяхи". Іншими словами це банальна теорія вірогідності яку людина в силу забобонності або релігійності скоріш за все сприйматиме як наслідок чогось, підміняючи справжню першопричину.
Я багато разів стикалася з віщими снами і незавжди це можна списати на уяву, чи прив'язку одних подій до інших. Інколи це справді щось, що неможливо пояснити. У моєї бабусі такі сни дуже часто. Як тільки наснилося що хтось помер, це збувається в найближчий час. Та й коли сон один і той же, сниться по сто разів, навряд чи це можна пояснити "ефектом молотка". Це працює лише з маленькими співпадіннями, коли справді у людини зіграла фантазія
@@druhachvert8947 нам часто хочеться підсвідомо вірити в щось потойбічне, бо це в природі людини - сподіватись, що там щось є крім усього цього. Це також має пояснення. Віра у надприроднє є продовженням нашого страху смерті після якої нічого нема. Нам хочеться вірити, шо якщо є щось при житті, то є і після нього. Така теорія є.
@@eastern2687 я навпаки нелюблю усе потойбічне, і не хочу щоб воно було. Але деякі ситуації з життя нічим не можна пояснити, і ті ж віщі сни, інколи, бувають дуже точними, майже один в один з реальністю. Та і як можна знати, що буде після смерті? Не можна точно сказати, що після смерті немає нічого. Навіть вчені не беруться нічого стверджувати
Упередження виживання (помилка вижившого), втирання магічного/релігійного л@йна нашими бабусями коли ми ще були дітьми, ігри розуму, всякі міфи і легенди - і в результаті маємо що маємо. Віщі сни, привиди, потойбіччя, "вроки", темна енергія, інший ідіoтизм...
@@squidwardfromua все, що неможливо перевірити верифікованим дослідом/обчисленням = співпадіння/похибка вижившого/підлаштування умов під результат. Як зі сном про випавший зуб - не вмерла б у матері знайома, то знайшовся б дід знайомого троюрідного брата, який вмер плюс/мінус тиждень по тому. Чи собака сусіда з верхнього поверху потрапив під авто. Чи папугу однокласника з'їла кішка. Живучи у соціумі, навіть не помічаємо, що маємо зв'язки з сотнями! людей. А з людьми завжди щось трапляється.
А тот, кто в баре откусил часть уха, случайно не боксер?
5:02 😐
5:06 🤨
5:02 😐
5:06 🤨