вірність в стосунках це коли не "я тобі не зраджую, бо ти ідеальна", а "я обираю тебе бо я тебе люблю, я тебе поважаю і хочу бути з тобою" - дуже сильно і правильно, на жаль то делеко не всі можуть транслювати партнеру 💔
@@pov.serhii4502до чого тут "бути ідеальною" і "сексуалізували"? думаю, "бути ідеальною" не стільки про зовнішність, як про риси особистості. та і сексуалізувати чи ні - це рішення суб'єкта, а не об'єкта, тобто того, хто собі щось уявляє, а не цієї людини, яку уявляють. щось подібне на те, що неможливо спровокувати насилля. це рішення насильника.
Пригадала слова своєї шкільної вчительки, чи то на тему якогось персонажа, чи то літературного діяча: "Він ТАК любив свою дружину, ТАК піклувався про неї, ЩО ДО КІНЦЯ ЖИТТЯ!! приховував від неї свою коханку, аби не завдавати болю 🥰🥰" На щастя я вже тоді зрозуміла, що це фігня якась 🤡
Дякую Вам, Анастасія! У вас талант рушити стереотипи і відкривати очі, ви той ковток свіжого повітря, якого всім не вистачає. Не зупиняйтеся дарувати нам свій талант!
*руйнувати. А все інше правильно й в плані сенсу, й в плані граматики. Шануймося! Рушити -- посунути! Хоча й це дієслово можно застосувати до дій, які виконує пані Анастасія.
@@vitaliyt9321По-перше до незнайомої людини лише на "ви"! По-друге перед тим як відкривати рота до людей раджу поцікавитись значенням слів "повага" та "ввічливість".
Та в скнсі талант? Вона на це вчилась, я вже не пам'ятаю як їй це допомогло, але вона вчилась у якіцсь такій сфері по підбору інфи...Але загалом і без цього, це труд та знання, а не щось дане від народження як талант
Згоден з думкою авторки, я дізнався про те що мої погляди на відносини схожі з дружиною, просто поговоривши про це і протоптавшись питаннями один до одного в цій темі, ми собі прийшли до прийнятного для нас обох рішення. Просто спілкування, тут не треба читати думки, це облиште шарлатанам, а от конкретизувати свої бажання і описати як саме комфортно буде, це дійсно допоможе.
10:12 дякую вам. Мене зрадив чоловік після 15 років шлюбу. Тепер він живе з тією дамою, і вона контролює його в усьому. Перевіряє телефон, слухає, коли він розмовляє з мамою чи з дітьми. Про мене казати й нема чого - я заблокована по всіх каналах. Мені смішно, адже 15 років він жив зі мною абсолютно без контролю. Любий, ти зробив свій вибір ;) А їй я можу лише поспілкуватися, бо вона щохвилини боїться, що він їй зрадить
щодо зради - дивна річ, коли моя мама була зрадницею сама, а я дитина від її коханця. ще й дивно те, що скоріше за все мій нерідний батько знав про те, що мама зраджувала йому бо вони після сварки жили окремо та й нескладно здогадатися яке життя в жінки з іншим чоловіком. і незважаючи на те, мама завагітніла мною і як тільки такий самий зрадник як і вона втік від відповідальності, дивним для мене назавжди лишилося те, що нерідний батько прийняв мою маму з чужою дитиною та виховав як рідну, ні єдиного разу ніяк про це не сказав. я ні в якому разі не кажу що зраду треба пробачати чи щось ще, але такий складний людський наочний приклад з фактом мого власного існування видається мені просто цікавим. я досі не розумію як батько пробачив мамі зраду, не розумію чому мама зраджувала, не розумію як можна було прийняти мене як власну дитину та вигадати, що я зовнішньо відмінна бо "пішла в бабусю". мама, до речі, після цього так само ніколи не зраджувала, та й зараз вже майже 30 років шлюбу і вони шалено кохають одне одного. життя дуже дивна та складна річ. навіть для моєї мами лишається загадкою наскільки сильно треба любити людину аби пробачити їй зраду, пробачити їй нерідну дитину та полюбити цю дитину.
Нас із дитинства привчають до багатьох речей (чистити зуби перед сном, ввічливо ставитися до старших, не сідати у машину до незнайомців і т.д.) а от про звичку говорити словами через рот чому сьогодні тільки останнім часом почали інформувати, мені здається це одна із навичок взаємодії із суспільством, яка потрібна як для виживання, так і просто для комфортного існування. Тож добре, що в наш час це стали більше транслювати. І це реально навичка, яку потрібно тренувати в собі. А от про оці патерни на кшталт "ну він/вона же тварина нерозумна, у нього/неї інстинкти" потрібно нафіг забути, ще з часів коли почали утворюватися сучасні цивілізації (бо якщо при відчутті голоду ти не керуєшся інстинктом піти на полювання і забити мамонта, то ти бляха здатен керувати своїми інстинкти, ба більше - користуватися своїм мозком за призначенням). Дякую за Ваші відео, і за популяризацію такого важливого моменту в сучасному житті як "говорити словами через рот"
Дякую Вам, Анастасія! Ви дуже правильно підмітили, якщо чоловік зраджує, то винна коханка, така сяка розлучниця, як їй не соромно! Також «винна» дружина, «бо недолюбила бідолаху». А от якщо жінка зраджує, то винною в очах суспільства буде тільки вона, а не коханець і не її чоловік, «бо це жінка гуляща». Чоловікам варто було б добре задуматись про рівень свого розумого розвитку в очах суспільства. А саме: виходить, що чоловіки - якісь недорозвинуті істоти або зовсім несвідомі малюки, які взагалі неспроможні нести відповідальність за свої вчинки. Я так не вважаю, але судячи з висновків суспільства у випадку зради, так виходить.
@@olena_p.v._ саме так, ви абсолютно праві. У мене був випадок, коли мене підвіз один чоловік і запропонував піти прогулятись. У мене був метод по виявленню жонатиків і я їм скористалась. Я сказала, що з задоволенням з ним зустрінусь, але тільки у суботу або у неділю (бо чула, що жонаті чоловіки не можуть у вихідні, бо проводять час з сім’єю). І справді, той чоловік пропонував зустрітись виключно у робочі дні, бо, напевне, міг би дружині сказати, що затримався на роботі. Я ж наполягала на вихідному дні. Він сказав, що у вихідні не може. У підсумку я сказала, що значить «не судьба», подякувала та пішла. Але ж 100 %, що він на цій спробі не зупинився і якась друга дівчина погодилась, бо чоловік був приємний і гарно виглядав.
@@oksanayatsenko5177 особливий крінж, коли зустрічаєшся з чоловіком по вихідним, а виявляється, що він вже має стосунки, просто вони з партнеркою посварилися або ж ось-ось мають розлучитися
Дякую вам за гарний аналіз теми зради. Коли стосунки не обтяжені батьківством, то все вирішується і відбувається щиріше і легше. Не поспішайте обтяжувати себе дітьми, особливо, доки ви не забезпечили безбідне життя принаймні собі.
Дуже змістовний випуск:) Я хочу розповісти свій досвід стосовно зради. Кілька років тому я перебував у стосунках, яким на той момент було близько півтора року. Ми жили разом. Я зі своїм хлопцем не обговорював, що було б для кожного з нас зрадою. І одного разу він повідомив, що розглядає можливість переїхати до Барселони на навчання. Я сприйняв це дуже близько до серця. Вже після нашого розставання і обговорення цієї ситуації з психотерапевткою (яку я зустрів на Розмові, до речі) я розумів, що тоді мене зачепило те, що він взагалі міг про це думати і навіть прийняти рішення про переїзд, не порадившись зі мною. Після цього наші стосунки змінювалися у гірший бік, і головною ознакою було те, що в мене зник сексуальний потяг до партнера, але також я став більш закритим, не хотів відверто говорити. Не розуміючи кореню проблеми, ми вирішили зробити наші стосунки відкритими, і це полегшило ситуацію на деякий час, але врешті решт, на самому початку повномасштабного вторгнення, ми розійшлися. Отже, хочу сказати в тему цього випуску, що я навіть не усвідомлював, яка дія мого партнера була б для мене зрадою, але за моїм емоційним станом, і за наслідками, його повідомлення про те, що він хоче переїхати до іншої країни я сприйняв як зраду.
Знаєте, такі історії змішують усвідомити, що нас в школі, в сім'ї не вчать найголовнішому - комунікації, навикам спілкування один з одним. Не важливо - партнер то, батьки, друзі чи колеги. Навчальний процес у споживацькому форматі - це просто триндець. Можливо звучить не в тему, але я завжди думаю звідки ростуть ноги у всіх цих проблем
@@catherine7818 вибачте, але в школі мають вчити читати і рахувати, а спілкуванню і комунікації мають вчити батьки. Школа не виховує і не має виховувати нічого.
@@tanyaalex3767 лише висловлюю свою думку. 12 років вчитися читати і писати? А щодо уроків психології в школі та університеті, де вчать біографії філософів, замість того, щоб реально спілкуватися? Я просто кажу що школа, де проходить половина життя дитини та підлітка, також має говорити про це, а не грузити якимись непотрібними знаннями
@@tanyaalex3767ага, часто буває, що батьки самі нічого цього не вміють . Тому можуть такого навчити, що потім за все життя не розгребеш. Якщо можна поцікавитись, а ви працюєте в школі? Просто здалося так.
Єдине, з чим не дуже згодна, що ревнощі - чисто соціальний конструкт. Це часто прояв дефіциту уваги. В цьому контексті діти часто ревнують до братів і сестер, особливо якщо батькам "вистачає розуму" порівнювати сіблігів між собою. Та що там діти - домашні улюбленці ще тими ревнивцями бувають! А скільки драм в дитячих та підліткових дружніх ревнощах, коли твоя краща подруга пішла гуляти в іншу компанію і це кінець світу!:)
А в мене є величезна неприязнь до зрадників, бо ці люди не варті довіри не тільки в стосунках, а і в інших сферах життя. А ще заразу розповсюджують, і презерватив це не панацея.
Дякую за відео! Дуже все чітко й зрозуміло. І для мене також: зрада - це кінець стосунків. Без варіантів. І теж завжди дивувало: чоловіки, що корови на базарі, що їх можна взяти й увести. Дурня якась.
Для мене проблема відкритих стосунків лише в тому, що один з партнерів буде брехати, що йому/їй ок, щоб не втратити цю людину. Якщо ж обидва щиро насолоджуються - дай їм боже здоровля ❤
Спільних рішень взагалі не буває. Є рішення одного, в якому він зміг переконати іншого. Мабуть, хтось зможе привести якісь виключення. Але я впевнений, що якщо добре до таких виключень придивитися, то і там досить швидко виявиться, що думка була нав'язана. А відкриті стосунки - це іллюзія. В наш час жінці, щоб отримати секс, досить свайпнути праворуч і написати смайлик. Все. В чоловічому світі все набагато складніше. І якщо хлопець не входить в ті 10% чоловіків, які подобаються 90% жінок, то в відкритому шлюбі він буде вечорами сидіти вдома і ненавидіти всіх, коли його партнерка буде насолоджуватися тими самими відкритими стосунками.
@@lastclingonдля мене ваш коментар передає ідею, що стосунки складаються з боротьби. Тільки той хто використовує свої сильні сторони краще може досягти успіху, а для іншої людини це поразка. Ви це хотіли сказати?
@@lastclingon знайти мужика - просто. а знайти мужика, який вміє займатися сексом, а не вважає що чим більший пеніс та чим довше фрікції тим жінці прикольніше - оце квест. з тією переважною більшістю трахатись шоб шо?
З свого досвіду: не ревную чоловіка від слова ЗОВСІМ, адже знаю його ставлення до зради:для нього це кінець стосунків.Все!І саме це в якийсь момент зупинило мене від відносин на стороні(тоді думала, що закохалась, зараз розумію, що то був якийсь зай...б😊).Знаючи відношення чоловіка до зради, зрозуміла ,що не готова втратити його та свою сім'ю.А втрачати є що, адже мікроклімат любові та довіри ніколи не відновиться, навіть якщо після всього ви залишитись разом.Тому попереджуйте своїх партнерів про наслідки зради, а вони нехай роблять вибір.
Більшість зрадників розуміє можливі наслідки досить добре, але всеодно обирає вчиняти з близькою людиною як потвора. Саме тому треба не попереджувати про наслідки, а обговорювати ставлення до зради в цілому. Бути з кимось, хто розділяє погляди на такі речі, а не підлаштовується під них. Не хотіла б я серйозних стосунків з кимось, кого від цього втримує лише моя реакція
@@aaivalily6466 Можу сказати, що маю суто негативне відношення до зради на протязі всього життя, але коли це торкнулось мене( це - це коли все починається з симпатії, а потім переходить у розділ "хвороби"), лише мої принципи і страх образити і втратити мого рідного чоловіка, не дали вплутатися в халепу під назвою "в омут з головою".Тому не розраховуйте на те, що домовившись на початку нічого не зміниться.
Дякую за це відео. Якраз переживаю розрив стосунків через те що партнер закохався в іншу людину, і поки ми вирішували як бути далі постійно порівнював мене з цією людиною і розказував яка я йому не така, і я постійно думала що це в мені причина, але зрозуміла, що я тут взагалі не винна і дуже рада що цей гнійник вскрився і ми вирішили більше не бути разом.
Ой, якщо чоловіки полігамні і їм зраджувати для здоров'я треба, то жінка теж має стрибати в гречку. Десь дохід буде, якщо коханець щедрий, десь дітки з хорошими генами. Може, екземплярчик для колекції гарний попадеться. Тому, панове полігами, якщо жінка вас зрадила, не смійте руйнувати сім'ю. Запевне ви винні - секс одноманітний, на коханок забагато витрачаєте, дитину препогано виховуєте, у спортзал давно не ходили... Може, у вас гени погані, і ваша дружина рятує людство, не поширюючи їх. (Це все сарказм, звісно. "Полігамні" особи будь-якої статі хай мають або відкриті стосунки, або жодних. Нащо ускладнювати життя?)
@@PostEaterви нагадали мені про відео одне. Знімали мусульманське весілля. Де перша дружина не була вкурсі що це весілля і що ведуть другу дружину. Чоловік посміхався до останього й не розумів чому перша дружина кричить, б'є його і плаче. Просто згадалось в контексті чесних стосунків
@@rydyi_lisа то херня якась. Не може чоловік взяти другу чи третю дружину без згоди першої. І на одруження на другій (і подальших) мають бути дуже чіткі причини, наприклад, безпліддя першої. Ну й забезпечити кожну, в тому числі й житлом, він мусить. Разом жити 'нехаляльно'. Так що той ролик щось таке...
@@maria-oe8hv дуже сподіваюсь що то можливо не правда. Бо таке й ворогові не побажаєш. Просто відео нажаль виглядало не постановочним. Але всяке може бути в наш то час
Додивився відео до кінця і з усіма позиціями авторки щодо ревнощів та можливостей зради згоден на всі 100. Але щодо бачення концепції "відкритих стосунків" наші з авторкою бачення відрізняються. Прочитавши багато історій, творів літератури та інших джерел інформації (помножений на досвід багатьох людей з соцмереж та моїх особистих вражень) я вважаю концепцію відкритих романтичних стосунків МЕРТВОНАРОДЖЕНОЮ. Самі концепти таких стосунків в теорії звучать дуже непогано, але на практиці вони є лише знаряддям для людей, які тікають від відповідальності у моногамних стосунках. Я вважаю, що людські (особливо міжстатеві) стосунки є дуже складними і люди мають між собою дуже глибинний зв'язок після тілесного контакту та емоційну міцну прив'язаність. Люди - егоїстичні істоти, що не кажи і неможливо. як на мене, "розпиляючись" будувати глибокі взаємини з різними людьми, в яких всі сторони будуть відчувати себе необділеними. Всім людям хочеться відчувати приватність, інтимність та доступ до потаємних почуттів одне одного. Цей принцип люди глибоко всередині зберігають в собі і якщо вони оголошують, що хочуть "пізнавати багато людей глибоко водночас" - це лише відмовка, щоб пізнавати глибоко не ВАС, а іншу людину. У людей вузькі пріоритети і велика кількість партнерів не може бути пріоритетом одночасно. Обов'язково буде хтось один (чи одна), хто буде справжнім пріоритетом, а інша людина (дай Боже) якщо буде отримувати вагу за залишковим принципом. Звісно. є певні окремі випадки. (які, я вважаю, є ВИНЯТКАМИ), де можливо будувати певний розподіл уваги між партнерами, але більшість людей хапається за ці винятки, щоб використати модель "відкритих стосунків" у своїх цілях, а саме: - Уникнути відповідальності за відсутність самоконтролю - Мати "запасний аеродром" і відповідно менше вкладати у стосунки загалом - Мати "легальну" можливість зраджувати. Звісно. в теорії можливі вигоди від "відкритих стосунків" звучать дуже привабливо. Але на практиці 90 відсотків людей використовують "відкриті стосунки" саме для досягнення вищезазначених цілей. Окреме коло пекла, я вважаю, має бути для зрадників чи зрадниць. які після того, як вони зрадили партнеру чи партнерці, пропонують "відкриті стосунки". Як на мене "відкриті стосунки" - це лише імітація перебування у зв'язку з якоюсь людиною та певний "сурогат", який може і потішити тимчасово людське его, але глибинно майже завжди приречений на поганий кінець. В кінці, хочу зазначити що те, що я щойно виклав - не просто мої особисті "додумування". Це - мій висновок на основі багатьох історій з життя реальних людей, які я читав та з якими спілкувався.
Я теж маю не один досвід знайомих, де подібні стосунки були однозначно токсичними та маніпулятивними. Я дійсно не бачила на наших теренах позитивних прикладів. Частково, це тому, що часто такі пари були, або дуже молодими і це буди ледь не їхні перші стосунки, або вони були субкультурниками/цями, а це, як не крути, доволі часто вказує, що людина може бути вже з проблемами, яка тікає у закритий соціум. Не завжди. Без стигми, але це доволі системне явище. Але я не погоджусь, що цей концепт мертвонароджений. Я б сказала, що він важко відтворюється у житті, бо пропрацьованих та відповідальних одне перед одним партнерів, загалом, ще пошукай у будь-яких парах. Чим більше змінних, себ то, людей, в стосунках, тим сильніше система ускладнюється. І щоб продовжувати вести, так звані, «екологічні стосунки», треба не аби яка моральна зрілість. Ще й в УСІХ учасників/ць тих стосунків. А я бачу навколо доволі багато інфантильних дорослих. Дуже сподіваюсь, що нові покоління будуть іншими.
@@ffhdfxgvfhhx8065 мені вистачило побаченого у 23, щоб дійти висновку про "прогресивних", а ви теж, бачу, все написане в інтернеті сприймаєте за чисту монету
Мені здається, що ви просто людина з таким світоглядом, для чкої і не підійдуть відкриті стосунки. Але це не означає, що їх не може бути чи тепер треба казати, що вони виключно погані
Я тебе підтримую вже 2 місяці ❤ Ти перша із блогерів, на яку не шкода було оформити спонсорство 😇 Тебе дуже цікаво слухати, і багато в чому у нас однакові погляди 😊
нещодавно трапився шортс, де в Японії в жінок питали чи є зрадою секс з повією, і яке ж було моє здивування, коли більшість жінок сказали, що ні, бо краще за гроші, ніж з почуттями😮
Ще в свої 16 років я зрозуміла, що ревнощі нічого хорошого мені не принесуть. Я так не вбережу себе від зради і не змушу партнера мені не зраджувати. Це дійсно вибір партнера і на нього вплинути не можна, бо коли людина хоче, то вона це зробить. Ревнощами я тільки буду псувати свій психологічний стан, а мені це не потрібно. Я не можу бути впевнена на всі 100%, що мій партнер мені ніколи не зрадить, як би добре зараз в стосунках все не було. Проте і псувати відносини копанням в телефоні партнера, постійними ревнощами не хочу. Як сказала Настя " зрада з однієї сторони це добре", бо так тоді дійсно зрозумієш що ця людина тебе не поважає і нема чого витрачати часу на неї. Ось особисто моя думка щодо цього
Дякую за випуск швидкий. Складно тема дуже. Зрада то вже кінець стосункам з людиною. Якщо пробачити, зрада повториться і чи зможеш це пережити вдруге чи ні і буде все найгірше ніж було
Цікаво зрада і шлях пробачення зобразили в серіалі "Нетиповий". Дуже раджу глянути через те, що нам варто більше знати про людей з аутизмом. Але лінія батьків та зради одного з батьків - досить цікава і дуже важка
От це правда, що ми копаємось в собі. У мене це було і з голови не виходила думка, що це я щось зробила не так чи сказала не те (чи навпаки чогось не сказала, не зробила). І хоч головою ніби розумієш, що ні, ти не винна, це було його рішення, але серце ж не слухає і до всього того болю додається ще й оце самозвинувачення. І справді часом треба зі сторони оце почути: ти не винна. Дякую за ваші відео.
Просто шокувала дика баба своєю розповіддю про "прифронтових ...". І не тупою агресією і матюками, а зневагою до наших людей, де б вони не жили. Я давно не чула подібних текстів про "забичені села" і "дешевих людей", яким нічого їсти. Бридота.
Моя подружка була одружена з мавпою, яка їй зраджувала. Пробачала, бо "така жіноча доля". А потім він не приїхав до неї в реанімацію. З ней була її мама та я. А уйобок розповідав про роботу. Після цього вона з ним розвелась. Але ж він тебе зрадив раніше! Чого ти очікувала?!
Не винуватьте подругу, вона заручниця патріархатних стереотипів, сподіваюсь що колись зцілиться, але ж це не так просто. Добре хоч після реанімації щось зрозуміла.
@@Ksenia-12sew Я не звинувачую. Я за неї радію. Особливо приємно, шо те лайно тепер розповідає, яке воно хворе й нікому не потрібне. Вона знайшла собі пару, і в неї все добре. Я радію за неї). Просто бувший вісить в неї на вухах, а вона не в змозі його послати. Бо він - "батько її дітей"))). Головне, шо вона не переймається, їй добре, а добрі люди, як і люди, яким похєр - щасливі люди. Чого нам всім і бажаю)))
Анастасіє, дякую вам за гарне відео, ви як завджи росклали все по поличках, та аргументували свої слова. і я тепер теж хочу розповісти про свою думку. особисто для мене ревнощі - це не є щось нормальним, чи не нормальним, воно просто є. я вважаю, що кожна людина хоча б раз ревнувала, і це я зараз говорю не тільки про романтичного партнера, але й взагалі про всіх людей у нашому оточені. АЛЕ(!), важливо вміти про це говорити з людиною, до якої ваші ревнощі направлені. і звіно, важливо знайти причину цих ревнощів, та якщо причина дуже серьйозна, то звернутись до спеціаліста. дякую вам ще раз за ваші прекрасні відео, ви говорите про дуже важливі теми у нашому суспільстві!!
Часто дивлячись ваші відео, думала «оце жееесть, як так буває в стосунках, добре, що в мене хлопець не такий! який же він в мене класний!» І ось сьогодні дізналась про його зраду. Виявилось, що такий хлопець, такий. (Настрій- ходити і кричати, що всі мужики- казли! Хоча я знаю, що це хибне світосприйняття) Тому пішла передивитись це ваше відео, щоб переконатись, де моя реальність, де мої межі і чого я хочу далі. і так приємно було почути вкінці підбадьорюючі настанови 🥹 «зі мною не можна погано поводитись». Дякую
Дякую за цікаве відео. Вы розвінчуюте дуже багато стереотипів та шкідливих сексистких міфів. Люди часто тягнуть з собою дуже шкідливі упередження і навідь не замислюються чи актуальні ці твердження зараз. Настя, ви дуже мудрі, адже маєте власну позицію і вмієте змістовно про це розповідати. Успіхів Вам ❤️❤️❤️👍😘
Усе це має сенс лишень якщо подібні правила застосовувати до себе ж. Але занадто багато людей, які починають розказувати за зраду і ревнощі використовують це лишень як прикриття. А коли партнер починає діяти так само - то тоді вже вони стають проблемою
Мені подобається ваша впевненість щодо відсутності макіяжу та депіляції у жінок.і я дивлюся ваші відео коли мені сумно бо ви капець як чудово можете уточнити непрофесійність просто "найкльовіших"психологів нашої країни та закоханих пар які навіть не поважають кордони одне одного.мені подобається ваш гумор і ви дуже розумна людина котра ділиться власною думкою.я вас люблю❤
Не зовсім згодна з Настею на тему ревнощів. Самі по собі відчуття ревнощів є цілком природні і можуть проявлятися у дуже ранньому віці. Але це не показник любові до іншої людини, навпаки, це наша внутрішня потреба щоб нас любили, приділяли увагу, піклувалися про нас. І коли дитина ще маленька, а в неї наприклад є брат/сестра приблизно такого віки або чуть молодше/старше, то діти нерідко ревнують до них батьків. Тому що дитина ще не може пояснити, що їй не вистачає батьківської уваги, вона може тільки плакати, ображатися на батьків і брата/сестру, вимагати. А ось поведінка дорослої людини, дійсно залежить від попереднього досвіду. Якщо людина зростала у любові і мала далі здорові стосунки, в неї почуття ревнощів будуть виникати дуже рідко. А якщо навпаки, людина мала негативний досвід відносин, вона буде меньше довіряти іншим людям. І чим більша ця травма, тим більше у людини буде нав'язливих думок з цього приводу і спроб уникнути цих травмуючих подій ще раз усіма можливими методами
Абсолютно згідний. Люди, відсторонюючись і засуджуючи відчуття ревнощів, тільки хочуть показатись сильними і байдужими до болю, який виникає під час ревнощів. Типу: "Та ні, я не ревную, бо я адекватна людина, ревнощі тут ні до чого" - але ж, якщо серденько болить, то це не ілюзія, а реальна біль. Якщо є адекватні причини для ревнощів, то це здорова ревність і вона не є поганою, а є природнім показником, що для людини щось не так... Якщо ця ревність невиправдана, невротична, тоді вже, це погана ревність з якою потрібно працювати.
Так, тема дуже складна. В моїх довготривалих стосунках мені зрадили, я не змогла після цього впоратися. Пройшло 7 років, а я досі не будую серйозні стосунки і нікому не довіряю. На жаль, мені простіше тепер так, хоча не доотримую тих емоцій від близькості, які є в довготривалих стосунках.
Ви не одна така, у мене те саме, пройшло теж 7 років і я збираюсь жити лише для себе, ніколи не зможу довіряти. Почуваю себе досить щасливою, необхідність близьких стосунків перебільшена і нав'язана суспільством, така моя думка. Хай Вам щастить😊
Анастасіє, дякую за відео, як завжди - зрозуміло і логічно про важливі речі) колись мала досвід відкритих стосунків, правда відкриті вони були тільки з боку чоловіка - він мав постійну партнерку, і мене. пізніше я задумалась, що можливо ще когось паралельно, але це вже не має значення. я погодилась на такі стосунки через те, що була дуже закохана. і дуже вдячна собі, що через пів року зрозуміла, що я для себе важливіша, та закінчила ці стосунки. тому будь ласка, не погоджуйтесь на таке під тиском почуттів, якщо ви моногамні! це не принесе щастя, а тільки біль
Напишу про свій власний досвід ревнощів. Довгий час я ревнувала, і не через невпевненість в собі, а саме через невпевненість в партнері. Навіть якщо це був ідеальний партнер, який не давав приводів, я все одно ревнувала, бо не вміла довіряти. Просто нікому. Я завжди вважала себе супер класною, але все одно жила з думкою, що зраджують навіть таким. Потім я все це почала пропрацьовувати на терапії, але не саме почуття ревнощі, а саме свою недовіру до людей. Я зробила великий прогрес з того часу. АЛЕ. Саме почуття ревнощі не вважаю поганим і досі іноді можу поревнувати. Я навіть на терапію виходила з запитами "о боже який жах я відчула ревнощі вчора, я такааа жалюгідна", на що отримала: "а що в цьому такого поганого?". Ми настільки демонізуємо "негативні" почуття, що самі їх вже лякаємось. Впадаємо в паніку, бо відчули ревнощі, заздрощі, сум чи ще щось. Будь-які почуття нормальні, частіще за все вони нам просто підсвічують наші потреби (я вже мовчу про те, що ревнують і діти, і тварини). Іноді для мене ревнощі це про те, що я десь відчула дискомфорт. Іноді це просто почуття без якогось раціонального пояснення. І я вчусь приймати те, що я чутлива людина і іноді можу відчувати і таке. І це нормально, коли ці почуття не перетікають в контроль, коли вони не отравляють вам життя, коли не призводять до скандалів і не погіршують стосунки. Іноді почуття - це просто почуття. І в мене особисто ці всі нюанси вирішуються простою розмовою з партнером, бо поділитись і бути почутою - вже достатньо, щоб відчути полегшення.
Це все чудово і погоджуюсь на 100% бентежить мене от шо, до тепер я не знаю як звати цю чудову кицьку))) Сімбочку знають всі, а як звати оце сонечко. І взагалі, хотілось би відео про котиків і ставлення до тварин, знаю що це може не впишеться в формат каналу, але більшість людей надто легковажно відносяться до тварин: Іграшка для дитини Відсутність вет огляду і лікування "Виховання" тапком І тд тп
Дуже цікава тема. Не раз за життя думала над нею, і обговорювала її з партнерами і друзями. Напишу тут свю думку, яку писала у вашому телеграм-каналі: Змогла б пробачити зраду. Але дивлячись яку: фізичну певно так. А якщо людина саме закохалася, постійно хоче бути поряд з іншою людиною, з кимось іншим цікавіше проводити час, ділитися особистим, проживати всі щасливі і сумні моменти разом....це вже набагато глибше, більше та сильніше. І пробачити можна багато чого, для себе в першу чергу, щоб не було тягаря на серці. Але пробачити - це не означає залишитися в цих стосунках. Пробачити - це може означати й відпустити, з полегшенням, а не з образою. Щиро побажавши коханій людині щастя в новому майбутньому.
Тема заради справді дуже складна. Гадаю, що більшість з нас розуміє, де саме проходить червона лінія, за якою зрада. І погоджуюся з тим, що тут ідеться саме про свідомий вибір. Вкотре неприємно, що суспільна домовленість і тут виправдовує чоловіків.
Я відучив себе ревнувати, бо мене це морально вимотувало і я діставав свою партнерку. Мені подобаються закриті стосунки двох, я просто тепер всі події транслюю не на себе, а від себе, тобто повернувся до золотого правила етики, як ти відносишся до людини так і вона може відноситись до тебе.
😂😂😂 Я: вже хвилину втикаю на кицю, і думаю, що потім переслухаю, що в цей момент говорить авторка каналу. Авторка: по-перше, хто взагалі мене буде слухати, коли тут на фоні така краса 👏❤
Стільки різних стереотипів нам нав‘язують звідусіль, що просто зникає бажання комусь довіряти і строїти серйозні стосунки і тим більши з кимось жити і виходити заміж.
Я колись, за молодих років, вдчувала ревнощі. Гидотний стан. А потім подумала, що якщо моя кохана людина захоче мене зрадити, як я зможу завадити? Та ніяк! І мене відпустило. Я прийняла для себе рішення - зрадив - до побачення! Навіть, якщо доведеться піти з одною валізою. Все! Вже 25 років жодних ревнощів.
Оце мудро. Теж іноді накочується нізвідки, то я собі придумав спосіб як позбутись цієї нещадної тривожності. Ото уявляю собі що це вже сталось, та й вигадую план що робити, якщо справді розлюбили і обійшлися погано. Одразу менше потягу думати про весь цей бруд і більше натхнення на працю і якісь свої хоббі.
А якшо діло буде не тільки в зраді? Зрада є також і емоційна, коли твій партнер проводить більше часу з кимось іншим... Наприклад, коли хлопець проводить більше часу зі знайомою після роботи замість того, щоб прийти до дому раніше і провести час зі своєю дівчиною. То що тут робити? Ревність є, а зради нема... але ж серденько то болить і як йому сказати, щоб він більше часу проводив? Ну, буде він проводити на пів годинки менше з тією дівчиною, а з тобою на пів годинки більше - цього буде достатньо чи ні? А якщо він скаже: "Це моя подруга, ми з нею тільки спілкуємось і все. Так, я її обнімаю при зустрічі і цілую в щічку, але ж це нормально, бо ми давні друзі"
Ех, поділюся своєю ситуацію. Зустрічалась із хлопцем півтора року і протягом ПІВТОРА року в нас була проблема, яку вирішити міг тільки він (тобто реально проблема, яку можно було реально вирішити). Перші місяці я дуже терплячи ставилася і розуміла, намагалася підтримати, бо вважала, що людина сама здогадається що зробити (він сам казав, що йому дуже не подобається ця "проблема"). Потім почала тактично говорити. Потім вже відкрито говорила. І все це зводилося до того, що от людина виводила на жалість, як йому важко шось вирішувати. Він не був поганим, я не можу назвати його арбузером, навіть я більше походила на такого "тирана", бо за характером сильніша, а він часто давив на пожалєйку. Півтора року... Останні півроку я вже працювала з психологом, бо я була настільки морально виснажена. І не могла кинути людину, бо начебто були почуття, хоча скоріше це було щось остаточне + знову ж таки, хлопця було жаль - як так, кинути його із проблемою, йому буде боляче. Я почала сидіти в онлайні, з компанією грати в ігри, щоб відволіктись від реального життя. Там був інший хлопець, з яким ми іноді ділилися музикою і мемами. Трохи згодом я почала розуміти, що закохуюсь. Десь три я думала про це і зрозуміла, що вже впала нижче плинтуса. Якою я відчувала себе конченою. Але через три дні я розійшлася зі своїм хлопцем. Я розумію, що це і не можна вважати повноцінною зрадою, бо не було фізичних контактів, ми не спілкувалися тет-а-тет, ми просто були в одній компанії. Але все ще себе корю, що припустилася думок про іншого, коли була у стосунках. Втішаю себе тим, що швидко все розклала по поличкам і закінчила стосунки. Можете написати мені, чи права я чи ні, бо хоч це і було рік тому, але періодично згадую цю ситуацію.
В цілому з вами згодна, проте, з ревнощами - маю трохи інший погляд. Я не перевіряю телефони і тд, але ревную. І вважаю, що це нормально, тим паче - на початку стосунків. Бо це про довіру, яку треба вибудовувати і на це потрібно чимало часу. Я не знаю як можна бути настільки впевненим, що людина поряд з тобою робить вибір на твою користь. Це ж зовсім інша людина. А ревнощі я ідентифікую як страх і мені приємно, коли такі нотки можуть проскакувати, бо для мене це говорить «я боюсь тебе втратити» чи «я дуже не хочу щоб ти робив вибір на користь іншого». І це емоції, це ірраціонально.
Стосовно ревнощів й зради в цілому. Я була зі своїм минулим чоловіком 17 років і ніколи йому не зраджувала та й не ревнувала майже до була впевнена у ньому. На 13 роках наших стосунків я нарешті завагітніла (ми намагалися зачати дитину майже 2 роки) й наполягала на тому щоб чоловік швидше закінчував ремонт або найняв когось у поміч (він вперся головою, що ремонт у квартирі повинен саме ВІН зробити, бо мужик й все таке) бо інакше мені доведеться піти на зйомне житло, бо дитина не може жити в антисанітарних умовах. Він дуже образився на це, не розмовляв зі мною пару тижнів й якось не повернувся додому. Коли його не було вдома опівночі, я зателефонувала й виявилося що він випив на роботі й замість того щоб поїхати додому на таксі, якась «колега» потягнула його до себе додому. При тому що він міг піти ночувати до колег-чоловіків, а не до неї. Потім він почав звинувачувати мене у всьому, типу він через сварки зі мною не хотів їхали додому. Не повернувся він серед ночі, а зранку пішов з нею на роботу й весь великій відділ (котрих я знала бо була на корпоративах) почали підтрунювати над чоловіком немов: «Ну і як вона у ліжку?» Потім він почав нести мені якусь дичину про те що вони всю ніч спілкувалися про мене (ага, пʼяні у порожній квартирі). Але по милій переписці де він називає її принцесою та вони фліртували один з одним, стало все зрозуміло. Я була на 10 тижні вагітності й у ту ніч та наступний день в мене були тільки думки про аборт або самогубство, бо я була з цією «людиною» з 16 років та будувала життя навколо нього й хотіла бути з ним до кінця. Виховувати дитину однією я категорично не хотіла й втрачати її через аборт теж, тому пробачила. Хоча, як показала далі історія, цього не можна було робити в жодному разі.
5:20 от в мене якраз таке мислення, через низьку самооцінку. Я терплю скажені емоційні качелі та гостінг на постійній основі тому що вважаю, що кращого не гідна і він саме той хто мені потрібен...який ужас
ми разом з хлопцем займаємось з психотерапевтом і він сказав нам, що дійсно існує як фізична зрада (секс), так і психологічна (романтичні та/або сексуальні думки про інших людей). І в випадку фізичної зради ми контролюємо свої дії, а в випадку психологічної - саме свої думки. Але в обох випадках йдеться про особистий вибір.
Згодна з думкою авторки.Тільки хочу трішки додати, що ревнощі, як і будь-які почуття - нормальна штука. Це не значить, що ви поганий/погана/неправильний/неправильна. Ми не можемо контролювати те, що відчуваємо. І казати собі: НЕМОЖНА РЕВНУВАТИ, ЦЕ ПОГАНО - найгірша річ, яку ви можете для себе зробити. Немає поганих почуттів, є погані вчинки. Так, здебільшого, ревнощі - це індикатор невпевненості в собі, але іноді - це показник того, що вам в стосунках погано, і що потрібно щось змінити. Ну, наприклад, якщо ваш партнер почав відкрито фліртувати при вас, хоча у вас немає домовленості про те, що це допустимо, ревнощі - це те, що дає вам змогу відчути, що вам погано, тут і зараз. Як на мене, корисна штука) Інша справа - це дії, які робить людина, яка відчуває ревнощі. Ревнощі + контроль - це найміцніший фундамент аб'юзу. Я проходила через це, 0 із 10, не раджу.
Є питання «чому?» й відповідь у вихованні/досвіді. Зазвичай негативному. Це не про неправильність, це про наявність проблеми й її вирішення чи ігнорування
Розповім погляд зі сторони людини, що ревнує у стосунках та усвідомлює це(тобто з моєї сторони) Недовіра, вічне самопожирання, але тримання все у собі тому що розуміє що все це висмоктано з пальця, як вишенка на торті - закінчення стосунків. Люди, якщо ви усвідомлюєте що ваші ревнощі це проблема (за винятками якщо партнер дуже сильно дає знаки щоб не довіряти йому та ігнорує ваші почуття з цього приводу), сходіть до психолога, не соромтесь (або розірвіть стосунки якщо ваш випадок у дужках), будьте сильними, навіть якщо поруч у вас ніхто не вірить, я в вас вірю! (Так, я тут написала майже те, що Анастасія сказала у роліку, але, ну, коротше знайте що ви не одні таки)
Мені здається, що у всіх видах стосунків (сім'я, робота, дружба) зрада має однакову вагу. Людина (дружина, чоловік, друг, або колега) вважає що ваших попередніх домовленостей, зовсім не обов'язково притримуватись... Але ж стосунки це по суті і є домовленність)
Ревнощі не завжди про низьку самооцінку. Навіть птахи ревнують, це через устрій моногамних відносин, головне як людина справляеться з ревнощами і проявляється
Тому трішки дивно чути це «ніхто не народжується з ревнощами», коли ревнують і діти, і тварини. Так само і заздрість є нормальним почуттям - індикатором ваших потреб. Демонізувати треба не самі почуття, а моменти, коли ці почуття стають деструктивними.
15:20 Насправді подібна потреба у чоловіків є. Але для цього не обов'язково зраджувати. Ось простий рецепт як "справити нужду" і не зрадити: 1. Йдеш в туалет 2. Береш праву руку (або ліву, якщо шульга. або обидві якщо розмір дозволяє) 3. Береш хуй в руку (руки) 4. Дрочиш допоки бажання не зникає Висловив свою реакцію трохи грубо, але бісять виправдання зради фізичним бажанням. Для задоволення фіз. потреби існує всім відомий метод, то ж зрада це свідомий вибір Ну такі фізичні бажання є і у жінок, але тут я знаю трохи менше, але думаю моя думка ясна
Дякую за здраві думки на важливу тему! Я якраз з тих людей, які казали партнеру "якщо випадково зрадиш, то не кажи мені". Особисто я і не зраджувала б, і не було б в мене дилеми, чи зізнаватися чи ні. Єдині два гіпотетичні моменти, при яких могла б відбутися моя зрада: це або у випадку якщо я не кохаю партнера (питання, навіщо тоді такі стосунки) , або не дай бог згвалтування чи якийсь психічний розлад при якому я не могла б себе контролювати. Проте я не можу ні контролювати дії партнера, і не маю бажання залізти в його голову і знати про все, що він думає чи що він робить. Знання про гіпотетичну зраду мені нічого не принесуть, а прийняти рішення, чи лишатися в стосунках і приховувати цей факт як таємницю, чи розривати стосунки - гадаю, має той, хто зрадив. Для мене це щось типу "сам накосячив - сам і розгрібай" 😅 Бо буває і таке що зрадник приходить ніби покаятися і залікувати своє почуття провини до того, кому зрадив. І це якесь перекладання відповідальності. Пішов би до психолога, сповідався, вирішив, що далі робити. І пішов жити далі (чи до дружини чи до коханки, чи на самоті).
Декілька днів назад порекомендувало цей канал почав слухати, стільки огічних думок з якими важко не погодитись. Коли в одному з них звучало що ти феменістка то спочатку сприймалось як ніби одні з тих радикальних що протребують вже не рівні права та відношення а хейт у сторону чоловіків. Але слухаючи далі, а потім наступне відео і наступне , чуючі ідентичні і до своїх думок слова важко не підписатись і не поставити лайк) Я просто хотів сказати що відео чудове і все логічно повністю підтримую слова. А ще бажаю автору щоб канал розвивався адже він того вартий)
Дякую за відео! Мені відомі випадки, коли чоловік і жінка довгий час зустрічалися і один приховував, що він одружений. Певно було б боляче усвідомлювати, що людина, з якою довгий час спілкуєшся виявляється одруженою (зараз же по паспорту це не перевіриш) або знаходиться вже в стосунках (говорю не про вільні стосунки)
Поняття: "зрада", "кохання", "дружба" - у кожного своє розуміння значення цих слів. Кожна людина вкладає щось своє на різних етапах свого життя. І це нормально. Тому що у кожного свої фундаментальні життєві цінності. І власний досвід стосунків, закладений в сім'ї, і з іншими людьми. Звісно, багато про що можна домовитися на перед. Але далеко не про все - всього не передбачиш. Стосунки - це не двосторонній договір страхування на все життя. Ніхто не знає, і не може дати гарантію як поведе себе в якійсь ситуації, яка з ним/з нею ніколи не траплялася на власному досвіді. Щоб не було таких неочікуваних розчарувань, як: "О Боже, зрадив/ла мене!" А для цієї людини - то взагалі не була зрада в її системі цінностей. Тому лише вивчати один одного, досліджувати себе і партнера/партнерку в стосунках, саме в цих стосунках, саме для себе на даному етапі життя. Що є важливим - проговорювати це. І спостерігати за ставленням людини до себе, і себе до людини.
Я рада, що існують люди як ти 😭 Мені дуже допомагають твої відео, деякі наштовхнули до рефлексій, які допомоли мені у минулому. Дякую тобі за твоє існування🥹
Я шалено ревную свого партнера, але ніколи цього не показую, просто живу з постійним стахом, що він будь якої миті мене покине. Проблема не в нього, а в тому, що в мене жахлива самооцінка і купа комплексів. Вважаю що будь яка інша дівчина гарніша і краща за мене😢
Я була в якості зрадженої дружини, довго борола в собі комплекс "я винна, що мені зрадили". Була і в якості коханки одруженого чоловіка, що мене цілком влаштовувало, бо в одноосібне володіння такого павича я б собі не хотіла. І дійшла деяких висновків: люди зраджують або стають коханцями одружених людей з геть різних причин: від банальної різниці темпераментів у шлюбі до небажання змінювати сімейний статус, це стосується всіх сторін цієї любовної геометричної фігури. Мені комфортно жити самій, мене більше влаштовують нетривалі стосунки. Але не завжди походи "на ліво" закінчуються розлученням, сім'ї живуть роками в такому статус-кво, він або вона постійно шукають собі нових статевих партнерів, друга половина подружжя про все це знає, чи, принаймні, здогадується, але нічого ніхто змінювати навіть не збирається. Всіх влаштовує такий стан речей. Встановити якісь моральні границі, мовляв, ось так - норма, а трішки правіше чи лівіше - то вже відхилення, фактично неможливо. Є різні обставини, що не дають вчинити за всіма правилами рицарських ле: спочатку розлучитись з дружиною/дівчиною/партнеркою, а потім заводь нові стосунки. Десь так.
Немає таких обставин. Є тільки відмовки. Навіть якщо фактичне розлучення неможливе (наприклад, люди за кордоном),можна говорити словами через рот. Якщо ви НЕ ХОЧЕТЕ,то це зовсім інша справа. Але ви завжди МОЖЕТЕ.
@@imp3010, що ж, успіху Вам на життєвому шляху з таким переконаннями. Бо мені такі жорсткі установки життя добряче порихтувало. Я і зараз подекуди розділяю світ на чорне і біле, але не з такою інтенсивністю. У Вас все попереду. Ну, або ні.
@@ОксанаТроцька-р4ц Мою повагу до себе та свого вибору життя не похитнуло. Виправдовувати говноїдство інших людей,які обрали знаходитися в моногамних стосунках тим,що "життя змінить ваші погляди" - це смішно. Якщо людина не може тримати себе в руках і спочатку проговорити своїм ротом,що хоче когось іншого - це виключно її вибір. Немає жодних обставин,які це виправдовують. Це гидота, яка не заслуговує поваги, розуміння та співчуття.
Хвхв Нам потрібно 10 годинне відео з заключними фразами типу ( і пам'яте з вами не можна погано поводитись) включаєш собі на ніч, і потім весь день повторюєш ці фрази, я тільки зараз помітила як приємно чути такі фрази. Вххвхвхвхвх
![YoungBoy Never Broke Again - Sneaking [Official Video]](http://i.ytimg.com/vi/1ILUps2zDFU/mqdefault.jpg)
вірність в стосунках це коли не "я тобі не зраджую, бо ти ідеальна", а "я обираю тебе бо я тебе люблю, я тебе поважаю і хочу бути з тобою" - дуже сильно і правильно, на жаль то делеко не всі можуть транслювати партнеру 💔
Сумніваюсь, що такі речі існують у реальному світі, особливо з боку чоловіків
@@moonopium9ну якщо з нашої сторони існують, то і зі сторони чоловіків теж. Мій щонайменше так мені і говорить, я такої ж думки.
@@pov.serhii4502 ви взагалі дивились відео?
@@pov.serhii4502до чого тут "бути ідеальною" і "сексуалізували"?
думаю, "бути ідеальною" не стільки про зовнішність, як про риси особистості.
та і сексуалізувати чи ні - це рішення суб'єкта, а не об'єкта, тобто того, хто собі щось уявляє, а не цієї людини, яку уявляють.
щось подібне на те, що неможливо спровокувати насилля. це рішення насильника.
Идеальна для любимого человека со своими минусами и плюсами, а не для всех попало 🤦🏻♂️ @@pov.serhii4502
Пригадала слова своєї шкільної вчительки, чи то на тему якогось персонажа, чи то літературного діяча: "Він ТАК любив свою дружину, ТАК піклувався про неї, ЩО ДО КІНЦЯ ЖИТТЯ!! приховував від неї свою коханку, аби не завдавати болю 🥰🥰"
На щастя я вже тоді зрозуміла, що це фігня якась 🤡
Так піклувався і любив, що пихав і пихав до кінця своїх днів. Свята людина, що тут скажеш🤝
Готова закладатись, що цей діяч був з російської літератури. Це таке імперське збочення...
В мене відчуття що я чула ті самі слова
@@olaodesa9271, почитайте біографії наших поетів та письменників і будете в шоці. Франко, Симоненко, Шевченко і багато багато інших
@@olaodesa9271Це була зарубіжна література, так що не виключено 😅
Дякую Вам, Анастасія! У вас талант рушити стереотипи і відкривати очі, ви той ковток свіжого повітря, якого всім не вистачає. Не зупиняйтеся дарувати нам свій талант!
*руйнувати. А все інше правильно й в плані сенсу, й в плані граматики. Шануймося! Рушити -- посунути! Хоча й це дієслово можно застосувати до дій, які виконує пані Анастасія.
шо ти несеш?
@@vitaliyt9321По-перше до незнайомої людини лише на "ви"! По-друге перед тим як відкривати рота до людей раджу поцікавитись значенням слів "повага" та "ввічливість".
Та в скнсі талант? Вона на це вчилась, я вже не пам'ятаю як їй це допомогло, але вона вчилась у якіцсь такій сфері по підбору інфи...Але загалом і без цього, це труд та знання, а не щось дане від народження як талант
@@user-yi5el8jb3l Ваш нік, та ава, ідеально підходять один одному.И я роблю висновок, що песики какають котиками
Згоден з думкою авторки, я дізнався про те що мої погляди на відносини схожі з дружиною, просто поговоривши про це і протоптавшись питаннями один до одного в цій темі, ми собі прийшли до прийнятного для нас обох рішення.
Просто спілкування, тут не треба читати думки, це облиште шарлатанам, а от конкретизувати свої бажання і описати як саме комфортно буде, це дійсно допоможе.
10:12 дякую вам. Мене зрадив чоловік після 15 років шлюбу. Тепер він живе з тією дамою, і вона контролює його в усьому. Перевіряє телефон, слухає, коли він розмовляє з мамою чи з дітьми. Про мене казати й нема чого - я заблокована по всіх каналах. Мені смішно, адже 15 років він жив зі мною абсолютно без контролю. Любий, ти зробив свій вибір ;) А їй я можу лише поспілкуватися, бо вона щохвилини боїться, що він їй зрадить
щодо зради - дивна річ, коли моя мама була зрадницею сама, а я дитина від її коханця. ще й дивно те, що скоріше за все мій нерідний батько знав про те, що мама зраджувала йому бо вони після сварки жили окремо та й нескладно здогадатися яке життя в жінки з іншим чоловіком. і незважаючи на те, мама завагітніла мною і як тільки такий самий зрадник як і вона втік від відповідальності, дивним для мене назавжди лишилося те, що нерідний батько прийняв мою маму з чужою дитиною та виховав як рідну, ні єдиного разу ніяк про це не сказав. я ні в якому разі не кажу що зраду треба пробачати чи щось ще, але такий складний людський наочний приклад з фактом мого власного існування видається мені просто цікавим. я досі не розумію як батько пробачив мамі зраду, не розумію чому мама зраджувала, не розумію як можна було прийняти мене як власну дитину та вигадати, що я зовнішньо відмінна бо "пішла в бабусю". мама, до речі, після цього так само ніколи не зраджувала, та й зараз вже майже 30 років шлюбу і вони шалено кохають одне одного. життя дуже дивна та складна річ. навіть для моєї мами лишається загадкою наскільки сильно треба любити людину аби пробачити їй зраду, пробачити їй нерідну дитину та полюбити цю дитину.
Ваш батько хоч і в деякому сенсі терпіла, але надзвичайна людина, повага йому за його вчинки!)
@@malinoid3704 для нормальних людей немає "нерідних" дітей. Ваш батько - дивовижна людина.
Нас із дитинства привчають до багатьох речей (чистити зуби перед сном, ввічливо ставитися до старших, не сідати у машину до незнайомців і т.д.) а от про звичку говорити словами через рот чому сьогодні тільки останнім часом почали інформувати, мені здається це одна із навичок взаємодії із суспільством, яка потрібна як для виживання, так і просто для комфортного існування. Тож добре, що в наш час це стали більше транслювати. І це реально навичка, яку потрібно тренувати в собі. А от про оці патерни на кшталт "ну він/вона же тварина нерозумна, у нього/неї інстинкти" потрібно нафіг забути, ще з часів коли почали утворюватися сучасні цивілізації (бо якщо при відчутті голоду ти не керуєшся інстинктом піти на полювання і забити мамонта, то ти бляха здатен керувати своїми інстинкти, ба більше - користуватися своїм мозком за призначенням). Дякую за Ваші відео, і за популяризацію такого важливого моменту в сучасному житті як "говорити словами через рот"
Дякую Вам, Анастасія! Ви дуже правильно підмітили, якщо чоловік зраджує, то винна коханка, така сяка розлучниця, як їй не соромно! Також «винна» дружина, «бо недолюбила бідолаху». А от якщо жінка зраджує, то винною в очах суспільства буде тільки вона, а не коханець і не її чоловік, «бо це жінка гуляща». Чоловікам варто було б добре задуматись про рівень свого розумого розвитку в очах суспільства. А саме: виходить, що чоловіки - якісь недорозвинуті істоти або зовсім несвідомі малюки, які взагалі неспроможні нести відповідальність за свої вчинки. Я так не вважаю, але судячи з висновків суспільства у випадку зради, так виходить.
Ще забувають про те, що чоловіки навіть не кажуть, що вони у відносинах або одружені, то виходить, що коханка і не знає, що вона нею є
@@olena_p.v._ саме так, ви абсолютно праві. У мене був випадок, коли мене підвіз один чоловік і запропонував піти прогулятись. У мене був метод по виявленню жонатиків і я їм скористалась. Я сказала, що з задоволенням з ним зустрінусь, але тільки у суботу або у неділю (бо чула, що жонаті чоловіки не можуть у вихідні, бо проводять час з сім’єю). І справді, той чоловік пропонував зустрітись виключно у робочі дні, бо, напевне, міг би дружині сказати, що затримався на роботі. Я ж наполягала на вихідному дні. Він сказав, що у вихідні не може. У підсумку я сказала, що значить «не судьба», подякувала та пішла. Але ж 100 %, що він на цій спробі не зупинився і якась друга дівчина погодилась, бо чоловік був приємний і гарно виглядав.
@@oksanayatsenko5177 особливий крінж, коли зустрічаєшся з чоловіком по вихідним, а виявляється, що він вже має стосунки, просто вони з партнеркою посварилися або ж ось-ось мають розлучитися
@@oksanayatsenko5177я питаю прямо)) більшість походу не бачать в цьому проблеми і кажуть чесно 😄
@@yanabanana5086 теж варіант🙂
Дякую вам за гарний аналіз теми зради.
Коли стосунки не обтяжені батьківством, то все вирішується і відбувається щиріше і легше. Не поспішайте обтяжувати себе дітьми, особливо, доки ви не забезпечили безбідне життя принаймні собі.
я мушу тут написати вираз який найбільше запам’ятала зі свого села «чоловік як курка - 5 метрів від хати і уже нічий» 😂😂😂😂
😂😂😂 геніально
Виходить і мозку як у курки 😂😂😂
Взагалі, право на власність людини - мені чуже… ми всі, належимо собі👀
@@margaritayashchuk2897 кури розумні
@@UA-in-heart-Lusykя думаю тут малось на увазі, що чоловік одразу забуває про те, що має зобов‘язання перед іншою людиною.)
Дуже змістовний випуск:)
Я хочу розповісти свій досвід стосовно зради. Кілька років тому я перебував у стосунках, яким на той момент було близько півтора року. Ми жили разом. Я зі своїм хлопцем не обговорював, що було б для кожного з нас зрадою. І одного разу він повідомив, що розглядає можливість переїхати до Барселони на навчання. Я сприйняв це дуже близько до серця. Вже після нашого розставання і обговорення цієї ситуації з психотерапевткою (яку я зустрів на Розмові, до речі) я розумів, що тоді мене зачепило те, що він взагалі міг про це думати і навіть прийняти рішення про переїзд, не порадившись зі мною. Після цього наші стосунки змінювалися у гірший бік, і головною ознакою було те, що в мене зник сексуальний потяг до партнера, але також я став більш закритим, не хотів відверто говорити. Не розуміючи кореню проблеми, ми вирішили зробити наші стосунки відкритими, і це полегшило ситуацію на деякий час, але врешті решт, на самому початку повномасштабного вторгнення, ми розійшлися.
Отже, хочу сказати в тему цього випуску, що я навіть не усвідомлював, яка дія мого партнера була б для мене зрадою, але за моїм емоційним станом, і за наслідками, його повідомлення про те, що він хоче переїхати до іншої країни я сприйняв як зраду.
Знаєте, такі історії змішують усвідомити, що нас в школі, в сім'ї не вчать найголовнішому - комунікації, навикам спілкування один з одним. Не важливо - партнер то, батьки, друзі чи колеги.
Навчальний процес у споживацькому форматі - це просто триндець.
Можливо звучить не в тему, але я завжди думаю звідки ростуть ноги у всіх цих проблем
@@catherine7818 вибачте, але в школі мають вчити читати і рахувати, а спілкуванню і комунікації мають вчити батьки. Школа не виховує і не має виховувати нічого.
@@tanyaalex3767 лише висловлюю свою думку. 12 років вчитися читати і писати? А щодо уроків психології в школі та університеті, де вчать біографії філософів, замість того, щоб реально спілкуватися?
Я просто кажу що школа, де проходить половина життя дитини та підлітка, також має говорити про це, а не грузити якимись непотрібними знаннями
@@tanyaalex3767ага, часто буває, що батьки самі нічого цього не вміють . Тому можуть такого навчити, що потім за все життя не розгребеш. Якщо можна поцікавитись, а ви працюєте в школі? Просто здалося так.
@@tanyaalex3767шось мене батьки не вчили, що у мене є якісь там права, а от у школі вчили
Єдине, з чим не дуже згодна, що ревнощі - чисто соціальний конструкт. Це часто прояв дефіциту уваги. В цьому контексті діти часто ревнують до братів і сестер, особливо якщо батькам "вистачає розуму" порівнювати сіблігів між собою.
Та що там діти - домашні улюбленці ще тими ревнивцями бувають!
А скільки драм в дитячих та підліткових дружніх ревнощах, коли твоя краща подруга пішла гуляти в іншу компанію і це кінець світу!:)
Ну коли ви вже не діти, то можна усвідомлювати свої почуття та потреби, і проговорювати їх з партнером)
А в мене є величезна неприязнь до зрадників, бо ці люди не варті довіри не тільки в стосунках, а і в інших сферах життя. А ще заразу розповсюджують, і презерватив це не панацея.
Не предохраняются с любовницей, со своего опыта говорю.
Дякую за відео! Дуже все чітко й зрозуміло. І для мене також: зрада - це кінець стосунків. Без варіантів. І теж завжди дивувало: чоловіки, що корови на базарі, що їх можна взяти й увести. Дурня якась.
Для мене проблема відкритих стосунків лише в тому, що один з партнерів буде брехати, що йому/їй ок, щоб не втратити цю людину. Якщо ж обидва щиро насолоджуються - дай їм боже здоровля ❤
Спільних рішень взагалі не буває. Є рішення одного, в якому він зміг переконати іншого. Мабуть, хтось зможе привести якісь виключення. Але я впевнений, що якщо добре до таких виключень придивитися, то і там досить швидко виявиться, що думка була нав'язана. А відкриті стосунки - це іллюзія. В наш час жінці, щоб отримати секс, досить свайпнути праворуч і написати смайлик. Все. В чоловічому світі все набагато складніше. І якщо хлопець не входить в ті 10% чоловіків, які подобаються 90% жінок, то в відкритому шлюбі він буде вечорами сидіти вдома і ненавидіти всіх, коли його партнерка буде насолоджуватися тими самими відкритими стосунками.
@@lastclingonдля мене ваш коментар передає ідею, що стосунки складаються з боротьби. Тільки той хто використовує свої сильні сторони краще може досягти успіху, а для іншої людини це поразка. Ви це хотіли сказати?
@@lastclingon знайти мужика - просто. а знайти мужика, який вміє займатися сексом, а не вважає що чим більший пеніс та чим довше фрікції тим жінці прикольніше - оце квест. з тією переважною більшістю трахатись шоб шо?
З свого досвіду: не ревную чоловіка від слова ЗОВСІМ, адже знаю його ставлення до зради:для нього це кінець стосунків.Все!І саме це в якийсь момент зупинило мене від відносин на стороні(тоді думала, що закохалась, зараз розумію, що то був якийсь зай...б😊).Знаючи відношення чоловіка до зради, зрозуміла ,що не готова втратити його та свою сім'ю.А втрачати є що, адже мікроклімат любові та довіри ніколи не відновиться, навіть якщо після всього ви залишитись разом.Тому попереджуйте своїх партнерів про наслідки зради, а вони нехай роблять вибір.
Більшість зрадників розуміє можливі наслідки досить добре, але всеодно обирає вчиняти з близькою людиною як потвора. Саме тому треба не попереджувати про наслідки, а обговорювати ставлення до зради в цілому. Бути з кимось, хто розділяє погляди на такі речі, а не підлаштовується під них. Не хотіла б я серйозних стосунків з кимось, кого від цього втримує лише моя реакція
@@aaivalily6466 Можу сказати, що маю суто негативне відношення до зради на протязі всього життя, але коли це торкнулось мене( це - це коли все починається з симпатії, а потім переходить у розділ "хвороби"), лише мої принципи і страх образити і втратити мого рідного чоловіка, не дали вплутатися в халепу під назвою "в омут з головою".Тому не розраховуйте на те, що домовившись на початку нічого не зміниться.
Дякую за це відео.
Якраз переживаю розрив стосунків через те що партнер закохався в іншу людину, і поки ми вирішували як бути далі постійно порівнював мене з цією людиною і розказував яка я йому не така, і я постійно думала що це в мені причина, але зрозуміла, що я тут взагалі не винна і дуже рада що цей гнійник вскрився і ми вирішили більше не бути разом.
Якби більшість українців була такою свідомою - нам би всі легше жилося.
Ці дами з тіктока....як можна бути такими нерозумними...такоє
Ой, якщо чоловіки полігамні і їм зраджувати для здоров'я треба, то жінка теж має стрибати в гречку. Десь дохід буде, якщо коханець щедрий, десь дітки з хорошими генами. Може, екземплярчик для колекції гарний попадеться. Тому, панове полігами, якщо жінка вас зрадила, не смійте руйнувати сім'ю. Запевне ви винні - секс одноманітний, на коханок забагато витрачаєте, дитину препогано виховуєте, у спортзал давно не ходили... Може, у вас гени погані, і ваша дружина рятує людство, не поширюючи їх.
(Це все сарказм, звісно. "Полігамні" особи будь-якої статі хай мають або відкриті стосунки, або жодних. Нащо ускладнювати життя?)
@@PostEater Це теж добре. Головне - щоб усі домовились і були згідні на це
Правильно😂😂😂
@@PostEaterви нагадали мені про відео одне. Знімали мусульманське весілля. Де перша дружина не була вкурсі що це весілля і що ведуть другу дружину. Чоловік посміхався до останього й не розумів чому перша дружина кричить, б'є його і плаче.
Просто згадалось в контексті чесних стосунків
@@rydyi_lisа то херня якась. Не може чоловік взяти другу чи третю дружину без згоди першої. І на одруження на другій (і подальших) мають бути дуже чіткі причини, наприклад, безпліддя першої. Ну й забезпечити кожну, в тому числі й житлом, він мусить. Разом жити 'нехаляльно'. Так що той ролик щось таке...
@@maria-oe8hv дуже сподіваюсь що то можливо не правда. Бо таке й ворогові не побажаєш. Просто відео нажаль виглядало не постановочним.
Але всяке може бути в наш то час
Додивився відео до кінця і з усіма позиціями авторки щодо ревнощів та можливостей зради згоден на всі 100. Але щодо бачення концепції "відкритих стосунків" наші з авторкою бачення відрізняються. Прочитавши багато історій, творів літератури та інших джерел інформації (помножений на досвід багатьох людей з соцмереж та моїх особистих вражень) я вважаю концепцію відкритих романтичних стосунків МЕРТВОНАРОДЖЕНОЮ. Самі концепти таких стосунків в теорії звучать дуже непогано, але на практиці вони є лише знаряддям для людей, які тікають від відповідальності у моногамних стосунках. Я вважаю, що людські (особливо міжстатеві) стосунки є дуже складними і люди мають між собою дуже глибинний зв'язок після тілесного контакту та емоційну міцну прив'язаність. Люди - егоїстичні істоти, що не кажи і неможливо. як на мене, "розпиляючись" будувати глибокі взаємини з різними людьми, в яких всі сторони будуть відчувати себе необділеними. Всім людям хочеться відчувати приватність, інтимність та доступ до потаємних почуттів одне одного. Цей принцип люди глибоко всередині зберігають в собі і якщо вони оголошують, що хочуть "пізнавати багато людей глибоко водночас" - це лише відмовка, щоб пізнавати глибоко не ВАС, а іншу людину. У людей вузькі пріоритети і велика кількість партнерів не може бути пріоритетом одночасно. Обов'язково буде хтось один (чи одна), хто буде справжнім пріоритетом, а інша людина (дай Боже) якщо буде отримувати вагу за залишковим принципом. Звісно. є певні окремі випадки. (які, я вважаю, є ВИНЯТКАМИ), де можливо будувати певний розподіл уваги між партнерами, але більшість людей хапається за ці винятки, щоб використати модель "відкритих стосунків" у своїх цілях, а саме:
- Уникнути відповідальності за відсутність самоконтролю
- Мати "запасний аеродром" і відповідно менше вкладати у стосунки загалом
- Мати "легальну" можливість зраджувати.
Звісно. в теорії можливі вигоди від "відкритих стосунків" звучать дуже привабливо. Але на практиці 90 відсотків людей використовують "відкриті стосунки" саме для досягнення вищезазначених цілей. Окреме коло пекла, я вважаю, має бути для зрадників чи зрадниць. які після того, як вони зрадили партнеру чи партнерці, пропонують "відкриті стосунки". Як на мене "відкриті стосунки" - це лише імітація перебування у зв'язку з якоюсь людиною та певний "сурогат", який може і потішити тимчасово людське его, але глибинно майже завжди приречений на поганий кінець.
В кінці, хочу зазначити що те, що я щойно виклав - не просто мої особисті "додумування". Це - мій висновок на основі багатьох історій з життя реальних людей, які я читав та з якими спілкувався.
Я теж маю не один досвід знайомих, де подібні стосунки були однозначно токсичними та маніпулятивними. Я дійсно не бачила на наших теренах позитивних прикладів. Частково, це тому, що часто такі пари були, або дуже молодими і це буди ледь не їхні перші стосунки, або вони були субкультурниками/цями, а це, як не крути, доволі часто вказує, що людина може бути вже з проблемами, яка тікає у закритий соціум. Не завжди. Без стигми, але це доволі системне явище.
Але я не погоджусь, що цей концепт мертвонароджений. Я б сказала, що він важко відтворюється у житті, бо пропрацьованих та відповідальних одне перед одним партнерів, загалом, ще пошукай у будь-яких парах. Чим більше змінних, себ то, людей, в стосунках, тим сильніше система ускладнюється. І щоб продовжувати вести, так звані, «екологічні стосунки», треба не аби яка моральна зрілість. Ще й в УСІХ учасників/ць тих стосунків.
А я бачу навколо доволі багато інфантильних дорослих. Дуже сподіваюсь, що нові покоління будуть іншими.
Повністю згодна. Останнім часом всі такі "прогресивні" стали, що хотіти серйозних моногамних стосунків - це вже рідкість, особливо серед молоді
@@juanitamariposa Всі стали такі "прогресивні"? Всі? Наступний ваш висновок буде "яка молодьож пішла, ось ми в їхні роки..." Ви вже на пенсїї?
@@ffhdfxgvfhhx8065 мені вистачило побаченого у 23, щоб дійти висновку про "прогресивних", а ви теж, бачу, все написане в інтернеті сприймаєте за чисту монету
Мені здається, що ви просто людина з таким світоглядом, для чкої і не підійдуть відкриті стосунки. Але це не означає, що їх не може бути чи тепер треба казати, що вони виключно погані
Я тебе підтримую вже 2 місяці ❤ Ти перша із блогерів, на яку не шкода було оформити спонсорство 😇 Тебе дуже цікаво слухати, і багато в чому у нас однакові погляди 😊
нещодавно трапився шортс, де в Японії в жінок питали чи є зрадою секс з повією, і яке ж було моє здивування, коли більшість жінок сказали, що ні, бо краще за гроші, ніж з почуттями😮
Ще в свої 16 років я зрозуміла, що ревнощі нічого хорошого мені не принесуть. Я так не вбережу себе від зради і не змушу партнера мені не зраджувати. Це дійсно вибір партнера і на нього вплинути не можна, бо коли людина хоче, то вона це зробить. Ревнощами я тільки буду псувати свій психологічний стан, а мені це не потрібно. Я не можу бути впевнена на всі 100%, що мій партнер мені ніколи не зрадить, як би добре зараз в стосунках все не було. Проте і псувати відносини копанням в телефоні партнера, постійними ревнощами не хочу. Як сказала Настя " зрада з однієї сторони це добре", бо так тоді дійсно зрозумієш що ця людина тебе не поважає і нема чого витрачати часу на неї. Ось особисто моя думка щодо цього
Дякую що підіймаєте такі питання. Люди дивляться, дискутують і приходять до висновків що чудово. Коментар для просування.
13:12 абсолютно вірно! Тому що зрада це повністю усвідомлена дія.
Дякую за випуск швидкий. Складно тема дуже. Зрада то вже кінець стосункам з людиною. Якщо пробачити, зрада повториться і чи зможеш це пережити вдруге чи ні і буде все найгірше ніж було
Хибна думка. Зрада не дорівнює кінцю стосунків. А стовідсоткової впевненості в будь кому, чи будь чому просто не існує.
Якщо не зможете пробачити другу зраду, після першої краще розійтися.
@@ksu7704 зрада то так не кінець але передвісник кінця. Знову ж вибір за людиною
@@Мари-ъ1э Максималізм- ознака незрілості. Ви не можете стовідсотково гарантувати власну вірність. Як не можете отримати таких гарантій від партнера.
@@_dead_soul_1942 Тут погоджуюсь. Потрібно слухати власне серце. І взаємне бажання подолати кризу .
дуже радий, що в такий нестабільний момент свого життя знайшов це відео. дякую вам за вашу працю!!
мені так подобається що ви одразу відповідаєте на питання які можуть виникнути
Цікаво зрада і шлях пробачення зобразили в серіалі "Нетиповий". Дуже раджу глянути через те, що нам варто більше знати про людей з аутизмом. Але лінія батьків та зради одного з батьків - досить цікава і дуже важка
Що на рахунок зради одного з батьків і коли стали свідком?
@@тысамыйсильныйудар конкретизуйте запитання
От це правда, що ми копаємось в собі. У мене це було і з голови не виходила думка, що це я щось зробила не так чи сказала не те (чи навпаки чогось не сказала, не зробила). І хоч головою ніби розумієш, що ні, ти не винна, це було його рішення, але серце ж не слухає і до всього того болю додається ще й оце самозвинувачення. І справді часом треба зі сторони оце почути: ти не винна. Дякую за ваші відео.
А з погуляє і вернеться - а можна так відвести людину до ветеринара, як із умовним котом?
Просто шокувала дика баба своєю розповіддю про "прифронтових ...". І не тупою агресією і матюками, а зневагою до наших людей, де б вони не жили. Я давно не чула подібних текстів про "забичені села" і "дешевих людей", яким нічого їсти. Бридота.
Моя подружка була одружена з мавпою, яка їй зраджувала. Пробачала, бо "така жіноча доля". А потім він не приїхав до неї в реанімацію. З ней була її мама та я. А уйобок розповідав про роботу. Після цього вона з ним розвелась. Але ж він тебе зрадив раніше! Чого ти очікувала?!
Це дуже слушний коментар! Той хто зраджує дійсно плює на іншу людину у всіх сенсах! І якщо пробачити то далі буде тільки гірше.
Не винуватьте подругу, вона заручниця патріархатних стереотипів, сподіваюсь що колись зцілиться, але ж це не так просто. Добре хоч після реанімації щось зрозуміла.
@@Ksenia-12sew Я не звинувачую. Я за неї радію. Особливо приємно, шо те лайно тепер розповідає, яке воно хворе й нікому не потрібне. Вона знайшла собі пару, і в неї все добре. Я радію за неї). Просто бувший вісить в неї на вухах, а вона не в змозі його послати. Бо він - "батько її дітей"))). Головне, шо вона не переймається, їй добре, а добрі люди, як і люди, яким похєр - щасливі люди. Чого нам всім і бажаю)))
@@Ksenia-12sewвона заручниця долбоєбізму, а не, як Ви сказали, "патріархальних стереотипів"
Анастасіє, дякую вам за гарне відео, ви як завджи росклали все по поличках, та аргументували свої слова. і я тепер теж хочу розповісти про свою думку. особисто для мене ревнощі - це не є щось нормальним, чи не нормальним, воно просто є. я вважаю, що кожна людина хоча б раз ревнувала, і це я зараз говорю не тільки про романтичного партнера, але й взагалі про всіх людей у нашому оточені. АЛЕ(!), важливо вміти про це говорити з людиною, до якої ваші ревнощі направлені. і звіно, важливо знайти причину цих ревнощів, та якщо причина дуже серьйозна, то звернутись до спеціаліста. дякую вам ще раз за ваші прекрасні відео, ви говорите про дуже важливі теми у нашому суспільстві!!
Часто дивлячись ваші відео, думала «оце жееесть, як так буває в стосунках, добре, що в мене хлопець не такий! який же він в мене класний!»
І ось сьогодні дізналась про його зраду. Виявилось, що такий хлопець, такий. (Настрій- ходити і кричати, що всі мужики- казли! Хоча я знаю, що це хибне світосприйняття)
Тому пішла передивитись це ваше відео, щоб переконатись, де моя реальність, де мої межі і чого я хочу далі. і так приємно було почути вкінці підбадьорюючі настанови 🥹 «зі мною не можна погано поводитись». Дякую
Дякую за цікаве відео. Вы розвінчуюте дуже багато стереотипів та шкідливих сексистких міфів. Люди часто тягнуть з собою дуже шкідливі упередження і навідь не замислюються чи актуальні ці твердження зараз. Настя, ви дуже мудрі, адже маєте власну позицію і вмієте змістовно про це розповідати. Успіхів Вам ❤️❤️❤️👍😘
Усе це має сенс лишень якщо подібні правила застосовувати до себе ж. Але занадто багато людей, які починають розказувати за зраду і ревнощі використовують це лишень як прикриття. А коли партнер починає діяти так само - то тоді вже вони стають проблемою
Мені подобається ваша впевненість щодо відсутності макіяжу та депіляції у жінок.і я дивлюся ваші відео коли мені сумно бо ви капець як чудово можете уточнити непрофесійність просто "найкльовіших"психологів нашої країни та закоханих пар які навіть не поважають кордони одне одного.мені подобається ваш гумор і ви дуже розумна людина котра ділиться власною думкою.я вас люблю❤
Дякую за вашу працю ,та старання!
Не зовсім згодна з Настею на тему ревнощів. Самі по собі відчуття ревнощів є цілком природні і можуть проявлятися у дуже ранньому віці.
Але це не показник любові до іншої людини, навпаки, це наша внутрішня потреба щоб нас любили, приділяли увагу, піклувалися про нас.
І коли дитина ще маленька, а в неї наприклад є брат/сестра приблизно такого віки або чуть молодше/старше, то діти нерідко ревнують до них батьків. Тому що дитина ще не може пояснити, що їй не вистачає батьківської уваги, вона може тільки плакати, ображатися на батьків і брата/сестру, вимагати.
А ось поведінка дорослої людини, дійсно залежить від попереднього досвіду. Якщо людина зростала у любові і мала далі здорові стосунки, в неї почуття ревнощів будуть виникати дуже рідко.
А якщо навпаки, людина мала негативний досвід відносин, вона буде меньше довіряти іншим людям. І чим більша ця травма, тим більше у людини буде нав'язливих думок з цього приводу і спроб уникнути цих травмуючих подій ще раз усіма можливими методами
Абсолютно згідний.
Люди, відсторонюючись і засуджуючи відчуття ревнощів, тільки хочуть показатись сильними і байдужими до болю, який виникає під час ревнощів. Типу: "Та ні, я не ревную, бо я адекватна людина, ревнощі тут ні до чого" - але ж, якщо серденько болить, то це не ілюзія, а реальна біль.
Якщо є адекватні причини для ревнощів, то це здорова ревність і вона не є поганою, а є природнім показником, що для людини щось не так... Якщо ця ревність невиправдана, невротична, тоді вже, це погана ревність з якою потрібно працювати.
Так, тема дуже складна. В моїх довготривалих стосунках мені зрадили, я не змогла після цього впоратися. Пройшло 7 років, а я досі не будую серйозні стосунки і нікому не довіряю. На жаль, мені простіше тепер так, хоча не доотримую тих емоцій від близькості, які є в довготривалих стосунках.
Ви не одна така, у мене те саме, пройшло теж 7 років і я збираюсь жити лише для себе, ніколи не зможу довіряти. Почуваю себе досить щасливою, необхідність близьких стосунків перебільшена і нав'язана суспільством, така моя думка. Хай Вам щастить😊
@@Ksenia-12sew дякую 😊
@@Ksenia-12sew ще одну зарахуйте в список, ще й з букетом для лікування бо екс "партнер" навіть про презик не думав
Анастасіє, дякую за відео, як завжди - зрозуміло і логічно про важливі речі) колись мала досвід відкритих стосунків, правда відкриті вони були тільки з боку чоловіка - він мав постійну партнерку, і мене. пізніше я задумалась, що можливо ще когось паралельно, але це вже не має значення. я погодилась на такі стосунки через те, що була дуже закохана. і дуже вдячна собі, що через пів року зрозуміла, що я для себе важливіша, та закінчила ці стосунки. тому будь ласка, не погоджуйтесь на таке під тиском почуттів, якщо ви моногамні! це не принесе щастя, а тільки біль
Напишу про свій власний досвід ревнощів. Довгий час я ревнувала, і не через невпевненість в собі, а саме через невпевненість в партнері. Навіть якщо це був ідеальний партнер, який не давав приводів, я все одно ревнувала, бо не вміла довіряти. Просто нікому. Я завжди вважала себе супер класною, але все одно жила з думкою, що зраджують навіть таким. Потім я все це почала пропрацьовувати на терапії, але не саме почуття ревнощі, а саме свою недовіру до людей. Я зробила великий прогрес з того часу. АЛЕ. Саме почуття ревнощі не вважаю поганим і досі іноді можу поревнувати. Я навіть на терапію виходила з запитами "о боже який жах я відчула ревнощі вчора, я такааа жалюгідна", на що отримала: "а що в цьому такого поганого?". Ми настільки демонізуємо "негативні" почуття, що самі їх вже лякаємось. Впадаємо в паніку, бо відчули ревнощі, заздрощі, сум чи ще щось. Будь-які почуття нормальні, частіще за все вони нам просто підсвічують наші потреби (я вже мовчу про те, що ревнують і діти, і тварини). Іноді для мене ревнощі це про те, що я десь відчула дискомфорт. Іноді це просто почуття без якогось раціонального пояснення. І я вчусь приймати те, що я чутлива людина і іноді можу відчувати і таке. І це нормально, коли ці почуття не перетікають в контроль, коли вони не отравляють вам життя, коли не призводять до скандалів і не погіршують стосунки. Іноді почуття - це просто почуття. І в мене особисто ці всі нюанси вирішуються простою розмовою з партнером, бо поділитись і бути почутою - вже достатньо, щоб відчути полегшення.
Слава Україні 🇺🇦 шановне товариство, бажаю всім міцного здоров'я. Дякую пані Анастасії за нове відео, яке дуже актуальне у сучасних стосунках.
Героям слава!
Ваша киця все відео як бальзам на душу, така грайлива і таке сонечко ❤
Це все чудово і погоджуюсь на 100% бентежить мене от шо, до тепер я не знаю як звати цю чудову кицьку))) Сімбочку знають всі, а як звати оце сонечко. І взагалі, хотілось би відео про котиків і ставлення до тварин, знаю що це може не впишеться в формат каналу, але більшість людей надто легковажно відносяться до тварин:
Іграшка для дитини
Відсутність вет огляду і лікування
"Виховання" тапком
І тд тп
Красуню звуть Маруся.
Дуже цікава тема.
Не раз за життя думала над нею, і обговорювала її з партнерами і друзями.
Напишу тут свю думку, яку писала у вашому телеграм-каналі:
Змогла б пробачити зраду.
Але дивлячись яку: фізичну певно так. А якщо людина саме закохалася, постійно хоче бути поряд з іншою людиною, з кимось іншим цікавіше проводити час, ділитися особистим, проживати всі щасливі і сумні моменти разом....це вже набагато глибше, більше та сильніше.
І пробачити можна багато чого, для себе в першу чергу, щоб не було тягаря на серці. Але пробачити - це не означає залишитися в цих стосунках.
Пробачити - це може означати й відпустити, з полегшенням, а не з образою. Щиро побажавши коханій людині щастя в новому майбутньому.
Тема заради справді дуже складна. Гадаю, що більшість з нас розуміє, де саме проходить червона лінія, за якою зрада. І погоджуюся з тим, що тут ідеться саме про свідомий вибір. Вкотре неприємно, що суспільна домовленість і тут виправдовує чоловіків.
Я відучив себе ревнувати, бо мене це морально вимотувало і я діставав свою партнерку. Мені подобаються закриті стосунки двох, я просто тепер всі події транслюю не на себе, а від себе, тобто повернувся до золотого правила етики, як ти відносишся до людини так і вона може відноситись до тебе.
😂😂😂
Я: вже хвилину втикаю на кицю, і думаю, що потім переслухаю, що в цей момент говорить авторка каналу.
Авторка: по-перше, хто взагалі мене буде слухати, коли тут на фоні така краса
👏❤
Стільки різних стереотипів нам нав‘язують звідусіль, що просто зникає бажання комусь довіряти і строїти серйозні стосунки і тим більши з кимось жити і виходити заміж.
Я колись, за молодих років, вдчувала ревнощі. Гидотний стан. А потім подумала, що якщо моя кохана людина захоче мене зрадити, як я зможу завадити? Та ніяк! І мене відпустило. Я прийняла для себе рішення - зрадив - до побачення! Навіть, якщо доведеться піти з одною валізою.
Все! Вже 25 років жодних ревнощів.
В мене завжди є домовлення: ревнуєш - роби це молча. Всі ревнують, питання в розумінні своєї проблеми.
Оце мудро. Теж іноді накочується нізвідки, то я собі придумав спосіб як позбутись цієї нещадної тривожності. Ото уявляю собі що це вже сталось, та й вигадую план що робити, якщо справді розлюбили і обійшлися погано. Одразу менше потягу думати про весь цей бруд і більше натхнення на працю і якісь свої хоббі.
А якшо діло буде не тільки в зраді? Зрада є також і емоційна, коли твій партнер проводить більше часу з кимось іншим...
Наприклад, коли хлопець проводить більше часу зі знайомою після роботи замість того, щоб прийти до дому раніше і провести час зі своєю дівчиною.
То що тут робити? Ревність є, а зради нема... але ж серденько то болить і як йому сказати, щоб він більше часу проводив? Ну, буде він проводити на пів годинки менше з тією дівчиною, а з тобою на пів годинки більше - цього буде достатньо чи ні? А якщо він скаже: "Це моя подруга, ми з нею тільки спілкуємось і все. Так, я її обнімаю при зустрічі і цілую в щічку, але ж це нормально, бо ми давні друзі"
Ех, поділюся своєю ситуацію. Зустрічалась із хлопцем півтора року і протягом ПІВТОРА року в нас була проблема, яку вирішити міг тільки він (тобто реально проблема, яку можно було реально вирішити). Перші місяці я дуже терплячи ставилася і розуміла, намагалася підтримати, бо вважала, що людина сама здогадається що зробити (він сам казав, що йому дуже не подобається ця "проблема"). Потім почала тактично говорити. Потім вже відкрито говорила. І все це зводилося до того, що от людина виводила на жалість, як йому важко шось вирішувати. Він не був поганим, я не можу назвати його арбузером, навіть я більше походила на такого "тирана", бо за характером сильніша, а він часто давив на пожалєйку.
Півтора року... Останні півроку я вже працювала з психологом, бо я була настільки морально виснажена. І не могла кинути людину, бо начебто були почуття, хоча скоріше це було щось остаточне + знову ж таки, хлопця було жаль - як так, кинути його із проблемою, йому буде боляче.
Я почала сидіти в онлайні, з компанією грати в ігри, щоб відволіктись від реального життя. Там був інший хлопець, з яким ми іноді ділилися музикою і мемами. Трохи згодом я почала розуміти, що закохуюсь. Десь три я думала про це і зрозуміла, що вже впала нижче плинтуса. Якою я відчувала себе конченою. Але через три дні я розійшлася зі своїм хлопцем.
Я розумію, що це і не можна вважати повноцінною зрадою, бо не було фізичних контактів, ми не спілкувалися тет-а-тет, ми просто були в одній компанії. Але все ще себе корю, що припустилася думок про іншого, коли була у стосунках. Втішаю себе тим, що швидко все розклала по поличкам і закінчила стосунки.
Можете написати мені, чи права я чи ні, бо хоч це і було рік тому, але періодично згадую цю ситуацію.
Ви вчинили правильно,бо одразу ж розірвали стосунки. Почуття ми контролювати не можемо,а от дії - так.
дякую за відео. була у дуже болючих стосунках кілька років тому, і все ще пропрацьовую їх на терапії. ваше відео зробило мій день трошки легше ❤️🩹
В цілому з вами згодна, проте, з ревнощами - маю трохи інший погляд. Я не перевіряю телефони і тд, але ревную. І вважаю, що це нормально, тим паче - на початку стосунків. Бо це про довіру, яку треба вибудовувати і на це потрібно чимало часу. Я не знаю як можна бути настільки впевненим, що людина поряд з тобою робить вибір на твою користь. Це ж зовсім інша людина. А ревнощі я ідентифікую як страх і мені приємно, коли такі нотки можуть проскакувати, бо для мене це говорить «я боюсь тебе втратити» чи «я дуже не хочу щоб ти робив вибір на користь іншого». І це емоції, це ірраціонально.
Як жеж я обожнюю ваші відео ….
Я думаю велика частина коханок навіть і не знає, що той чоловік одружений чи в стосунках, бо брехати мужяинчики вміють добре
На жаль, це є серед обох статей, але засуджують більше жінок😢
Дякую за відео і за формат з "роздвоєнням особистості". Маю погляди такі як у вас, але оці думки "темної сторони" часто в мені десь проскакують теж 😂
Особисто мені здалося, що цими чорно-білими кадрами вона показує коментаторів
Дякую за нову порцію реалізму! Сподіваюсь це відео побачать люди, яким воно потрібно.
Щиро дякую Вам, Настю! Це неймовірна праця та чудове відео!
Стосовно ревнощів й зради в цілому. Я була зі своїм минулим чоловіком 17 років і ніколи йому не зраджувала та й не ревнувала майже до була впевнена у ньому. На 13 роках наших стосунків я нарешті завагітніла (ми намагалися зачати дитину майже 2 роки) й наполягала на тому щоб чоловік швидше закінчував ремонт або найняв когось у поміч (він вперся головою, що ремонт у квартирі повинен саме ВІН зробити, бо мужик й все таке) бо інакше мені доведеться піти на зйомне житло, бо дитина не може жити в антисанітарних умовах. Він дуже образився на це, не розмовляв зі мною пару тижнів й якось не повернувся додому. Коли його не було вдома опівночі, я зателефонувала й виявилося що він випив на роботі й замість того щоб поїхати додому на таксі, якась «колега» потягнула його до себе додому. При тому що він міг піти ночувати до колег-чоловіків, а не до неї. Потім він почав звинувачувати мене у всьому, типу він через сварки зі мною не хотів їхали додому. Не повернувся він серед ночі, а зранку пішов з нею на роботу й весь великій відділ (котрих я знала бо була на корпоративах) почали підтрунювати над чоловіком немов: «Ну і як вона у ліжку?» Потім він почав нести мені якусь дичину про те що вони всю ніч спілкувалися про мене (ага, пʼяні у порожній квартирі). Але по милій переписці де він називає її принцесою та вони фліртували один з одним, стало все зрозуміло. Я була на 10 тижні вагітності й у ту ніч та наступний день в мене були тільки думки про аборт або самогубство, бо я була з цією «людиною» з 16 років та будувала життя навколо нього й хотіла бути з ним до кінця. Виховувати дитину однією я категорично не хотіла й втрачати її через аборт теж, тому пробачила. Хоча, як показала далі історія, цього не можна було робити в жодному разі.
для мене це дуже важке відео, але дуже дякую
Ура, дякую за нове чудове відео!
5:20 от в мене якраз таке мислення, через низьку самооцінку. Я терплю скажені емоційні качелі та гостінг на постійній основі тому що вважаю, що кращого не гідна і він саме той хто мені потрібен...який ужас
Дуже цікавий та корисний випуск. Згоден, що більшість просто не вміють говорити словами через рот. Дякую, Настя. ❤
ми разом з хлопцем займаємось з психотерапевтом і він сказав нам, що дійсно існує як фізична зрада (секс), так і психологічна (романтичні та/або сексуальні думки про інших людей). І в випадку фізичної зради ми контролюємо свої дії, а в випадку психологічної - саме свої думки. Але в обох випадках йдеться про особистий вибір.
Згодна з думкою авторки.Тільки хочу трішки додати, що ревнощі, як і будь-які почуття - нормальна штука. Це не значить, що ви поганий/погана/неправильний/неправильна. Ми не можемо контролювати те, що відчуваємо. І казати собі: НЕМОЖНА РЕВНУВАТИ, ЦЕ ПОГАНО - найгірша річ, яку ви можете для себе зробити. Немає поганих почуттів, є погані вчинки. Так, здебільшого, ревнощі - це індикатор невпевненості в собі, але іноді - це показник того, що вам в стосунках погано, і що потрібно щось змінити. Ну, наприклад, якщо ваш партнер почав відкрито фліртувати при вас, хоча у вас немає домовленості про те, що це допустимо, ревнощі - це те, що дає вам змогу відчути, що вам погано, тут і зараз. Як на мене, корисна штука)
Інша справа - це дії, які робить людина, яка відчуває ревнощі. Ревнощі + контроль - це найміцніший фундамент аб'юзу. Я проходила через це, 0 із 10, не раджу.
Є питання «чому?» й відповідь у вихованні/досвіді. Зазвичай негативному.
Це не про неправильність, це про наявність проблеми й її вирішення чи ігнорування
@@Polina-ye3wh про що саме ви говорите? Про ревнощі, чи про
аб'юз?
@@OlhaKibalnyk ревнощі звісно
Дуже вірно сказано! Можна відчувати ревнощі але головою розуміти, що ці почуття перебільшені й правильно з ними обходитися.
Абсолютно погоджуюсь
Дякуємо за вашу позицію і користь що ви несете людству !
Розповім погляд зі сторони людини, що ревнує у стосунках та усвідомлює це(тобто з моєї сторони)
Недовіра, вічне самопожирання, але тримання все у собі тому що розуміє що все це висмоктано з пальця, як вишенка на торті - закінчення стосунків.
Люди, якщо ви усвідомлюєте що ваші ревнощі це проблема (за винятками якщо партнер дуже сильно дає знаки щоб не довіряти йому та ігнорує ваші почуття з цього приводу), сходіть до психолога, не соромтесь (або розірвіть стосунки якщо ваш випадок у дужках), будьте сильними, навіть якщо поруч у вас ніхто не вірить, я в вас вірю!
(Так, я тут написала майже те, що Анастасія сказала у роліку, але, ну, коротше знайте що ви не одні таки)
Ти краща❤❤❤❤❤.
Зніми ще відео про передачу кохання на виживання🙏
Мені дуже цікаво такі відео
Мені здається, що у всіх видах стосунків (сім'я, робота, дружба) зрада має однакову вагу. Людина (дружина, чоловік, друг, або колега) вважає що ваших попередніх домовленостей, зовсім не обов'язково притримуватись... Але ж стосунки це по суті і є домовленність)
Дякую! Дуже адекватні роздуми, приємно слухати та дивитися!
Ревнощі не завжди про низьку самооцінку. Навіть птахи ревнують, це через устрій моногамних відносин, головне як людина справляеться з ревнощами і проявляється
Тому трішки дивно чути це «ніхто не народжується з ревнощами», коли ревнують і діти, і тварини. Так само і заздрість є нормальним почуттям - індикатором ваших потреб. Демонізувати треба не самі почуття, а моменти, коли ці почуття стають деструктивними.
Цікавий розбір, дякую.
Теж вважаю, що у зраді винен зрадник, незалежно від статі. Тому що так, зрада - це вибір, а не випадковість.
Дякую за відео! Зрушили важливу і складну тему. І досить гарно її розкрили
15:20
Насправді подібна потреба у чоловіків є. Але для цього не обов'язково зраджувати. Ось простий рецепт як "справити нужду" і не зрадити:
1. Йдеш в туалет
2. Береш праву руку (або ліву, якщо шульга. або обидві якщо розмір дозволяє)
3. Береш хуй в руку (руки)
4. Дрочиш допоки бажання не зникає
Висловив свою реакцію трохи грубо, але бісять виправдання зради фізичним бажанням. Для задоволення фіз. потреби існує всім відомий метод, то ж зрада це свідомий вибір
Ну такі фізичні бажання є і у жінок, але тут я знаю трохи менше, але думаю моя думка ясна
Дякую тобі😭😭😭
Дякую за здраві думки на важливу тему! Я якраз з тих людей, які казали партнеру "якщо випадково зрадиш, то не кажи мені". Особисто я і не зраджувала б, і не було б в мене дилеми, чи зізнаватися чи ні. Єдині два гіпотетичні моменти, при яких могла б відбутися моя зрада: це або у випадку якщо я не кохаю партнера (питання, навіщо тоді такі стосунки) , або не дай бог згвалтування чи якийсь психічний розлад при якому я не могла б себе контролювати. Проте я не можу ні контролювати дії партнера, і не маю бажання залізти в його голову і знати про все, що він думає чи що він робить. Знання про гіпотетичну зраду мені нічого не принесуть, а прийняти рішення, чи лишатися в стосунках і приховувати цей факт як таємницю, чи розривати стосунки - гадаю, має той, хто зрадив. Для мене це щось типу "сам накосячив - сам і розгрібай" 😅 Бо буває і таке що зрадник приходить ніби покаятися і залікувати своє почуття провини до того, кому зрадив. І це якесь перекладання відповідальності. Пішов би до психолога, сповідався, вирішив, що далі робити. І пішов жити далі (чи до дружини чи до коханки, чи на самоті).
Дякую за вашу працю, Анастасіє!
Дякую за ваші відео!
Декілька днів назад порекомендувало цей канал почав слухати, стільки огічних думок з якими важко не погодитись. Коли в одному з них звучало що ти феменістка то спочатку сприймалось як ніби одні з тих радикальних що протребують вже не рівні права та відношення а хейт у сторону чоловіків. Але слухаючи далі, а потім наступне відео і наступне , чуючі ідентичні і до своїх думок слова важко не підписатись і не поставити лайк) Я просто хотів сказати що відео чудове і все логічно повністю підтримую слова. А ще бажаю автору щоб канал розвивався адже він того вартий)
Дякую за відео!
Мені відомі випадки, коли чоловік і жінка довгий час зустрічалися і один приховував, що він одружений. Певно було б боляче усвідомлювати, що людина, з якою довгий час спілкуєшся виявляється одруженою (зараз же по паспорту це не перевіриш) або знаходиться вже в стосунках (говорю не про вільні стосунки)
Величезне дякую! Обожнюю тебе)
Поняття: "зрада", "кохання", "дружба" - у кожного своє розуміння значення цих слів. Кожна людина вкладає щось своє на різних етапах свого життя.
І це нормально.
Тому що у кожного свої фундаментальні життєві цінності.
І власний досвід стосунків, закладений в сім'ї, і з іншими людьми.
Звісно, багато про що можна домовитися на перед.
Але далеко не про все - всього не передбачиш. Стосунки - це не двосторонній договір страхування на все життя.
Ніхто не знає, і не може дати гарантію як поведе себе в якійсь ситуації, яка з ним/з нею ніколи не траплялася на власному досвіді.
Щоб не було таких неочікуваних розчарувань, як: "О Боже, зрадив/ла мене!"
А для цієї людини - то взагалі не була зрада в її системі цінностей.
Тому лише вивчати один одного, досліджувати себе і партнера/партнерку в стосунках, саме в цих стосунках, саме для себе на даному етапі життя. Що є важливим - проговорювати це. І спостерігати за ставленням людини до себе, і себе до людини.
Я рада, що існують люди як ти 😭
Мені дуже допомагають твої відео, деякі наштовхнули до рефлексій, які допомоли мені у минулому. Дякую тобі за твоє існування🥹
Я шалено ревную свого партнера, але ніколи цього не показую, просто живу з постійним стахом, що він будь якої миті мене покине. Проблема не в нього, а в тому, що в мене жахлива самооцінка і купа комплексів. Вважаю що будь яка інша дівчина гарніша і краща за мене😢
Мне постоянно изменяли и сейчас я очень боюсь что так произойтет с нынешними отношениями и параною 🙃 Такое ощущение будто урыша едет
@@ВладиславаКопылова До психолога не варіант сходити? Як і коментатору зверху.
сама користуюсь платформою розмова, дуже задоволена, дійсно раджу
Я була в якості зрадженої дружини, довго борола в собі комплекс "я винна, що мені зрадили". Була і в якості коханки одруженого чоловіка, що мене цілком влаштовувало, бо в одноосібне володіння такого павича я б собі не хотіла. І дійшла деяких висновків: люди зраджують або стають коханцями одружених людей з геть різних причин: від банальної різниці темпераментів у шлюбі до небажання змінювати сімейний статус, це стосується всіх сторін цієї любовної геометричної фігури. Мені комфортно жити самій, мене більше влаштовують нетривалі стосунки. Але не завжди походи "на ліво" закінчуються розлученням, сім'ї живуть роками в такому статус-кво, він або вона постійно шукають собі нових статевих партнерів, друга половина подружжя про все це знає, чи, принаймні, здогадується, але нічого ніхто змінювати навіть не збирається. Всіх влаштовує такий стан речей. Встановити якісь моральні границі, мовляв, ось так - норма, а трішки правіше чи лівіше - то вже відхилення, фактично неможливо. Є різні обставини, що не дають вчинити за всіма правилами рицарських ле: спочатку розлучитись з дружиною/дівчиною/партнеркою, а потім заводь нові стосунки. Десь так.
Немає таких обставин. Є тільки відмовки. Навіть якщо фактичне розлучення неможливе (наприклад, люди за кордоном),можна говорити словами через рот. Якщо ви НЕ ХОЧЕТЕ,то це зовсім інша справа. Але ви завжди МОЖЕТЕ.
@@imp3010, що ж, успіху Вам на життєвому шляху з таким переконаннями. Бо мені такі жорсткі установки життя добряче порихтувало. Я і зараз подекуди розділяю світ на чорне і біле, але не з такою інтенсивністю. У Вас все попереду. Ну, або ні.
@@ОксанаТроцька-р4ц
Мою повагу до себе та свого вибору життя не похитнуло. Виправдовувати говноїдство інших людей,які обрали знаходитися в моногамних стосунках тим,що "життя змінить ваші погляди" - це смішно. Якщо людина не може тримати себе в руках і спочатку проговорити своїм ротом,що хоче когось іншого - це виключно її вибір. Немає жодних обставин,які це виправдовують. Це гидота, яка не заслуговує поваги, розуміння та співчуття.
Хвхв Нам потрібно 10 годинне відео з заключними фразами типу ( і пам'яте з вами не можна погано поводитись) включаєш собі на ніч, і потім весь день повторюєш ці фрази, я тільки зараз помітила як приємно чути такі фрази. Вххвхвхвхвх
Дивлюся з цікавістю і насолодою кожне Ваше відео. Дякую що робите такий важливий і корисний контент! :) ❤️
Класика. Шекспир.
"Обманутим вважається лише той, кому про зраду повідомили, кому сказали, що він є обманутим"
дякую за вашу працю
і чудові відео!!!
Дякую за корисне відео!
Дякую Вам за Вашу роботу!🎉
Дякую за нові відео, чудово, що можемо чекати на щось цікаве завжди 🙏🌷🍀
Дуже цікаво було слухати
дякую вам❤
Дякую за відео, все прекрасно❤
Дякую Вам за це відео! Котики на фоні просто божественні))!
Чудове відео як завжди! Настя молодець!