Роман Забуга · Микола Зізенко - Статус ВПО
HTML-код
- Опубликовано: 4 окт 2023
- Трек від творчого дуету експериментальної музики
Текст, вокал - Роман Забуга
Відео, гітара та всі інші інструменти - Микола Зізенко
Звідки ви берете сили, щоб починати кожного разу все з початку?
Війна відкрила у ваших життях жахливу шосту печатку.
Кожного разу ви збираєте речі і біжите з ними в нікуди.
Врешті, це стає звичкою, коли твій дім ніде і одночасно всюди.
Ви ненавидите всіх навколо і просто чипляєтесь за незнайомі стіни.
Ви кажете всім, що у вас ніколи по-справжньому не було Батьківщини.
Мабуть, тільки сам Господь стане вашим останнім свідком,
Минуле залишилось у ваших душах важким і моторошним відбитком.
Всі, хто жив біля вас поруч, поїхали і не повернулись.
Змінилися кілометри, міста і запахи незнайомих вулиць.
Ви тікаєте від усього цього, як від труни на старих коліщатках.
Та ви постійно знаходите сили, щоб починати все з початку.
Ви думаєте, що життя несправедливе, воно любить і пестить інших,
А вам приготувало місце серед дуже нещасних і серед найгірших.
Вас ніхто не розуміє по-справжньому, лише надає тимчасовий притулок.
Цікаво, за чиї такі помилки ви платите цей непомірний рахунок?
Ви постійно рахуєте свої втрати, коли збираєте нервово речі.
Після кожного нового разу плануєте свою наступну втечу.
Та ніколи ви не берете до уваги одну з багатьох простих істин,
Коли ви починаєте все з початку, хтось залишається помирати у вашому рідному місті.
Хтось готовий битися за цю непривітну і осиротілу землю,
Вечорами дивитися зосереджено у холодну і незнайому темряву.
Хтось вгризається зубами у ці поля і у ці брудні лісосмуги,
І при цьому часто лягаючи спати, відчуває себе як злодюга.
Коли заходить у розбиту квартиру і гладить старі шпалери,
Переглядає побут і рештки класичного радянського інтерʼєру.
Каже тихо: "а добре, що все це не залишиться нашим нащадкам".
Поки ви думаєте, де брати сили, щоб починати кожного разу все з початку! 
Видеоклипы
Відповімо відразу усім
ВПО - це тема, яка викликає рефлексію. Той, для кого близька ця проблематика, сприймає це по-своєму і на свій рахунок. Хоча в тексті немає прямого звинувачення когось в чомусь.
Це добре, коли слухачі і читачі знаходять свої скриті сенси, навіть якщо автор їх туди і не закладав.
Головне - є реакція. І явно це більш хвилює суспільство, ніж роздуми про Трубу та Тромбон
В тексті **Є** пряме звинувачення людей, що були змушені покинути свої домівки. Це просто якась пизда і кацапські наративи. Соромно має бути за такі тексти.
Потужно. Дуже потужно!
🙌🙌🙌
Сильно...
Зачепила, сильно зачепила... Суперечливі відчуття, особливо коли сам і ВПО і заходив в чужі покинуті хати з військом... Гарна пісня
"...ви не берете до уваги одну із простих істин...". Не згоден, звичайно беремо, розуміємо це і завжди пам'ятаємо. Як і більшість українців
двадцять хвилин тому був у дар по Харкову, ніколи не роздивлявся питання кудись бігти, ця земля , що народила мене, ми із нею одне ціле.
Бережіть себе !🫂❤️🇺🇦🙏😥
Величезна подяка від українця з Донецька🤝
Дякуємо і вам 🤝
У мене є статус ВПО, але я ніколи не казала, що не маю Батьківщини. І що ненавиджу інших. Я безмежно вдячна кожному, хто допомагає. І кожному, хто оберігає мою країну, в тому числі й мій рідний Харків.
Та вважаю, що всі люди мають право на свою реакцію в стресовій ситуації. Моя - бігти.
Коли мені погано та страшно, я порожня. Я нічого не можу дати собі або іншим. Але коли наповнена, то можу працювати, донатити, підтримувати економіку. Я стаю корисна. Можливо, якщо б лишилася в Харкові, то не змогла бути корисною ні для кого.
Боляче дається кожна реакція: і бий, і біжи, і стій. Під час війни усі вони приводять до жахливих наслідків, на які ми не можемо вплинути.
Але все одно ми робимо саме те, на що здатні.
Дуже добре, що Ви про себе це знаєте. І по Вашим словам зрозуміло, що Ви ДАЄТЕ світу те, що можете дати - тоді, коли можете. Дякую Вам за це. Це важливо - давати щось світу. Але важливо і знати цю свою особливість, розуміти та відчувати її - знати свої сили.
про інтер'єр... прямо до сліз... я це відчув входячи в розхуючену мазанку на Запорізькому напряку... а на стінах висять старі світлитни з яких на тебе гледить молода, дуже приваблива брюнетка 60-х років минулого, бляха сторіччя. І вона свердлить твій мозок кажучи.... - А за..... (те що я почув в свїй довбешки, я залишу при собі, нам своє робити)
Знов те саме дежа-вю, що і після "У мене немає дому" від Один в Каное. 10 років не вдома.
Клас, мене тільки що звинуватили через те що я виїхав зі свого окупованого міста. 👍
Ого! Сильно. Жорстко. Дуже змішані відчуття від прослуховування, але текст пробирає до мурашок.
Коли ви починаєте все спочатку...
Ми живемо у ваших старих та зруйнованих хатах...
"Лягаючи спати відчуває себе як злодюга" - за півтора роки це відчуття так і не зникло, в кожній новій оселі
..так і є, Друже
Неймовірний трек❤
Дякуємо 🙏
Текст дуже-дуже сильний, а музика це ще більше підкреслює.
Капець, зачепило. Круто, чесно.
Дякую. Красива музика, моторошні кадри сьогодення, текст та голос вражає. Дует мені дуже подобається.
Дякуємо
Дякую за пісню на таку болючу тему...
Все буде Україна 🇺🇦
Це мабуть найважчий текст від Романа
Так все влучно і точно! Дякую!
Страшна і крута пісня
🔥
Дякую!
Дуже життєва пісня ...
Дякую за цю пісню
Правдива музика про війну
ех, наше сьогодення...
Крута музика вийшла
Дякуємо, що слухаєте нас
keep doing the great work! 🙏💙💛
"важка" пісня. Засуджувати легше за все. Як правильно - не знаю
Дякую
Дякуємо і вам
Неоднозначно, неоднозначно... Але класно... Відео дуже підсилює текст... Є над чим замислитися...
Хех, ну, коли ти випускаєш свій твір в маси і отожнюєш всіх ВПО, то годі очікувати іншу реакцію. Чи було б вам особисто краще, якби людина стала не стала ВПО, лишилася б вдома і потрапила під окупацію? Де людина з позицією не проживе довго і наражитиме на небезпеку всіх своїх близьких? Такого життя ви їм бажаєте? Більше того вона потім буде ще й воювати, але не за Україну, а за Росію і не зі свого бажання.
Тейк про те, що йди воюй за свою землю теж трошки дивний. Тобто той, чиє місто окуповане має йти на війну, а той хто сидить в тилу і до нього ще не дійшли ще трохи пожити має право? Це так виходить?
А людина без позиції, тобто пристосуванець, саме та, про яку йдеться в тексті. От тільки суть у тому, що вона б і під окупацією жила відносно нормально (для себе).
дякую за композицію,важливо що ви є! Все буде🇺🇦
Якось неоднозначно вийшло. Це явно не про всіх ВПО. І дійсно зчитується якесь звинувачення і негатив до переміщених. Можна багато написати тут. Не буду.
Пісня сильна (як твір). Текст - не мудрий. На жаль.
Дана Ярова:
"Кожен справляється з тим, що ми всі переживаємо, як вміє.
Ніхто не вчив нас жити під час війни. Ні в кого немає навиків виживання в таких умовах.
Коли хочеться до когось доколупатися, уявіть, що людина стоїть в центрі торнадо, а ви намагаєтесь їй давати поради.
Щонайменше, вона вас не почує, що більш серйозно - вас затягне туди ж.
Не гризіть один одного. Всім тяжко. А тим, хто кожного дня ризикує життям, тяжче за все.
І перш як доколупатись до когось, задайте собі питання: а чи за це віддають свої життя наші захисники?
Ні?
То відійдіть від особистого торнадо якоїсь людини".
Все простіше... це просто шанс на нове життя... кладіть хуй на держви і кордони... живіть!!!
Спустя 9 лет Украина заметила ВПО…
Немає сенсу ображатись на автора. Він просто обдарований... альтернативно. Як можна на людей з вадами ображатись? Ну це як ображатись на внутрішньо переміщенних осіб включаючи жінок, дітей, старих та інших. Це на якомусь мабуть кліничному рівні, але не спеціаліст, тому давати аналіз чи виводити "прості істини" не буду.
Ще одна сильна військова тема від ГТ
змістовні думки,багато є що сказати,але не тут. спостерігаю кожен день таких ждунів і маргіналів,дороблів "переселенців",а хтось гине за неньку,без матюків сформулювати неможливо...