Іван Миколайчук. Живий у спогадах /Про родину та рідну Чорторию/
HTML-код
- Опубликовано: 14 июн 2021
- Не доїжджаючи до садиби Івана Миколайчука, перед самою Чорториєю, потрібно здолати відрізок дороги, над яким з обох боків густо звисає гілля дерев, складається враження, що проїжджаєш крізь зелений тунель. І вже там приходить відчуття, що ось-ось доторкнешся до чогось прекрасного, до великого.
У самому селі, перед тим як потрапити до рідної хати Івана Миколайчука, гості проїжджають велику дерев’яну арку, а вже далі - сама садиба, у зелених травах та пахучих квітах жасмину. Уже декілька років усім тут опікується Михайло Грицюк - син старшої сестри Івана Миколайчука Фрозини.
«Для жарту представляюся - громадський директор музею, заступник директора, хранитель фондів, науковий співробітник, прибиральник, садівник», - розповідає пан Михайло працівникам Буковинського центру культури і мистецтва.
Він пам’ятає Івана Миколайчука з дитинства. Каже, що якось саме Іван влаштував для нього справжнє свято з нагоди дня народження.
«Як я був малим, то діти не святкували день народження. Ну є там Михайло - то Михайла, Петро - Петра, Юрій - Юрія, патрона це називалося. А я, як тепер пам’ятаю, ми тут гралися, іде Іван із баяном, а ми питаємо - куди ви йдете, він каже - до тебе, у тебе день народження. А мама якраз на роботі була, купив нам солодощі, діти позбиралися, він нам грав».
Так маленький тоді Михайло вперше відсвяткував день свого народження. Іван Миколайчук подарував йому ташку - шкіряну сумку, з якою діти у той час ходили до школи, а ще - матроску та машину з причепом, що у той час було справжнім скарбом для дитини.
Коли Михайло подорослішав, Іван Миколайчук називав його «Батя», так, як маленька похресниця пана Михайла. Це було його прізвисько. А коли Михайло Грицюк навчався у виші, то мешкав в Івана у Києві. Племінник актора розповів нам, яким було життя великого генія у столиці, як він працював, про новорічні традиції та курйози. Спогади Михайла Грицюка про рідного дядька Івана Миколайчука в інтерв’ю, яке він погодився дати Буковинському центру культури і мистецтва.
Іван - це талантище!
Це наша гордість, і наша любов!
Світла вічна пам'ять Івану.
Чудовий фільм! Незабутній Іван Миколайчук!
Щиро дякую.Неповторний Незабутній Наш Іван.так,правда про село.село -це Наша неповторність багацтво мудрість .село -це фундамент Нашої України.Перемоги Нам!Слава Україні!
❤❤❤❤❤
Щиро дякую ща фільм, за пам'ять, за любов до рідної землі,люлей, особливого українського коду нації.
Жаль, що мало знаємо свою історію!
Дякую!!!
Такі таланти бувають один раз на 100років на жаль і красивий і мудрий і талановитий
"Ще не вмерла України.." = висілка в Сибір. Вдумайтесь. Пам'ятаймо! Дякую за це відео!
який чудовий фільм сьогодні вперше подивилась така пізня така тепла осінь неповторне враження я з івано-франківська
Друзі, доплможіть знайти племінника Марічки та Івана. Могила нашого батька знаходиться рядом з могилою Миколайчука. Дуже запущена могилка. Мені потрібен дозвіл від рідних садити квіти та доглядати могилу
Всю
Я з чорторий