N. N. ”Мені тринадцятий минало...” - Тарас Шевченко (Читає: Федір Стригун)

Поделиться
HTML-код
  • Опубликовано: 5 окт 2024
  • #shevchenko #tarasshevchenko #тарасшевченко #шевченко #kobzar #кобзар
    [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. - К., 2003. - Т. 2: Поезія 1847-1861. - С. 36-37; 574.]
    Мені тринадцятий минало.
    Я пас ягнята за селом.
    Чи то так сонечко сіяло,
    Чи так мені чого було?
    Мені так любо, любо стало,
    Неначе в Бога......
    Уже прокликали до паю,
    А я собі у бур’яні
    Молюся Богу... І не знаю,
    Чого маленькому мені
    Тойді так приязно молилось,
    Чого так весело було.
    Господнє небо, і село,
    Ягня, здається, веселилось!
    І сонце гріло, не пекло!
    Та недовго сонце гріло,
    Недовго молилось...
    Запекло, почервоніло
    І рай запалило.
    Мов прокинувся, дивлюся:
    Село почорніло,
    Боже небо голубеє
    І те помарніло.
    Поглянув я на ягнята -
    Не мої ягнята!
    Обернувся я на хати -
    Нема в мене хати!
    Не дав мені Бог нічого!..
    І хлинули сльози,
    Тяжкі сльози!.. А дівчина
    При самій дорозі
    Недалеко коло мене
    Плоскінь вибирала,
    Та й почула, що я плачу.
    Прийшла, привітала,
    Утирала мої сльози
    І поцілувала...
    Неначе сонце засіяло,
    Неначе все на світі стало
    Моє... лани, гаї, сади!..
    І ми, жартуючи, погнали
    Чужі ягнята до води.
    Бридня!.. А й досі, як згадаю,
    То серце плаче та болить,
    Чому Господь не дав дожить
    Малого віку у тім раю.
    Умер би, орючи на ниві,
    Нічого б на світі не знав.
    Не був би в світі юродивим.
    Людей і [Бога] не прокляв!

Комментарии • 6