Недільна проповідь отця В’ячеслава Труша, 29 серпня 2021 року. Преображенська парафія УГКЦ м. Лозова, Харківська область. #Недільна_проповідь #УГКЦ #Лозова
А що скажете, коли стається якийсь нещасний випадок і люди кажуть-на то воля божа. Або так хотів бог; чи "бог забрав до себе". Але ж біблія вчить, що бог любить нас. То чи воля божа на то, щоб рідні страждали через втрату рідного?
Дякую за запитання, пане Володимире! Люди кажуть, але Церква вчить, що у людини є вибір. Вибір, за який людина несе певну відповідальність. Можна порівняти із правилами дорожнього руху. Або людина їх виконує, і тоді те, що може статися на дорозі - то вже не її провина, або ж виїжджає на зустрічну смугу, де навіть якщо немає автівок і нібито їхати швидше, але все, що станеться - вже наслідок її неправильного вибору. Християнин має (в ідеалі) будь-яку справу робити із молитвою, бо і години дня, і людське життя обмежені часом. Тому справи маємо обирати ті, які саме і призначені для нас. Ті, які, скажемо так, знаходяться в "зоні Божої волі". Вони можуть бути абсолютно різні. Можуть бути і важкі, але знаємо, що це від Нього. А якщо робимо те, що Бог не заповідав і потрапляємо у скрутні обставини, то на кого тоді нарікати, окрім як на себе... Проте і в таких ситуаціях Бог поряд. Бо любить. Чи є Божа воля на те, аби рідні страждали через втрату рідного? Не знаю, яка саме ситуація сталася. Але і страждання, і смерть - це речі, які протирічать Божому задуму. Але вони існують у світі і Бог ніде не обіцяє, що у цьому світі не буде страждань. Самого Христа мучили і прибили цвяхами до хреста, стояли і насміхалися із Людини, Яка ще вчора їх лікувала і годувала. Чи була на це Божа воля? Так. Як наслідок особистого вибору Христа. Так само і той, хто брав цвяхи чи молоток - це теж був його особистий вибір. А що робив Христос, коли страждав? Його підтримували ті, хто підійшов до хреста і навіть Сам заспокоював Свою Матір. Це саме і є приклад того, що маємо робити ми. Є рідні, які страждають - то їх треба розраджувати, бути поряд. Не значить нав'язуватися із розмовами, а бути поряд. Фізично, молитвою, словесно - ось тут маємо розуміти як саме.
@@ВячеславТруш-б9ь дякую, отче Вячеслав за таку розгорнуту відповідь і за те, що приділили стільки часу незнайомій людині. Я багато чого прояснив для себе з Вашого роз'яснення. Бог любить нас, але не гарантує відсутності нещасних випадків, які стаються не по вині постраждалих. Ті, які виїхали на зустрічну смугу і летять невідомо куди, це одне. Коли вони злітають з дороги в посадку самі, то це друге. Але саме страшне, що такі люди забирають з собою на той світ цілі сім'ї невинних людей, які спокійно вертаються додому, ось що страшно... Я у свій час "ходив по дуже тонкому льоді" і те, що залишився зараз живий і здоровий, не що інше, як чудо господнє. І я кожного дня дякую богові, що він завжди через ангелів своїх направляв мою руку, чи ногу чуточку вбік від смерті, в якому б я стані не був. Дай бог Вам здоров'я і сильних ангелів хоронителів для захисту від нашого швидкого і небезпечного життя!
@@MrDovguj Дуже Вам дякую за добрі побажання, пане Володимире! Хай Господь пошле в серце мир і дарує світлий погляд на світ! Так, людське життя надзвичайно тендітна річ. Тому варто бути уважнішим і до інших, і до себе. І до нашого часу теж. Замислюватися хто поряд. Чи дійсно вистачає часу і (не кажу любові) уваги аби вислухати близьких, рідних, друзів, а чи витрачаємо час на балачки із людьми, які в нашому житті випадкові... Буває і страшніше за миттєву смерть. Буває, що лишаються прикутими до ліжка. Без коштів. Без співчуття. Буває, що на таких людях наживаються... Людське життя тендітне і складне. І тут орієнтири може давати саме Господнє Одкровення, яке дається нам у Його Слові. Часом складними виглядають речі насправді прості. Чи то телефонний дзвінок, який довго відкладаємо, чи слова пробачення чи підтримки ("А як сприймуть!?") чи молитва...
Слава Ісусу Христу !
Слава Навіки Богу !
Дякую вам за відгук, пане Леоніде!
Привет из Питера!
И вам большой привет)
Дуже проникливо,чудова проповідь рідною мовою!!!
Дякую вам дуже за цей відгук!
Дякую!
А що скажете, коли стається якийсь нещасний випадок і люди кажуть-на то воля божа. Або так хотів бог; чи "бог забрав до себе". Але ж біблія вчить, що бог любить нас. То чи воля божа на то, щоб рідні страждали через втрату рідного?
Дякую за запитання, пане Володимире! Люди кажуть, але Церква вчить, що у людини є вибір. Вибір, за який людина несе певну відповідальність. Можна порівняти із правилами дорожнього руху. Або людина їх виконує, і тоді те, що може статися на дорозі - то вже не її провина, або ж виїжджає на зустрічну смугу, де навіть якщо немає автівок і нібито їхати швидше, але все, що станеться - вже наслідок її неправильного вибору. Християнин має (в ідеалі) будь-яку справу робити із молитвою, бо і години дня, і людське життя обмежені часом. Тому справи маємо обирати ті, які саме і призначені для нас. Ті, які, скажемо так, знаходяться в "зоні Божої волі". Вони можуть бути абсолютно різні. Можуть бути і важкі, але знаємо, що це від Нього. А якщо робимо те, що Бог не заповідав і потрапляємо у скрутні обставини, то на кого тоді нарікати, окрім як на себе... Проте і в таких ситуаціях Бог поряд. Бо любить. Чи є Божа воля на те, аби рідні страждали через втрату рідного? Не знаю, яка саме ситуація сталася. Але і страждання, і смерть - це речі, які протирічать Божому задуму. Але вони існують у світі і Бог ніде не обіцяє, що у цьому світі не буде страждань. Самого Христа мучили і прибили цвяхами до хреста, стояли і насміхалися із Людини, Яка ще вчора їх лікувала і годувала. Чи була на це Божа воля? Так. Як наслідок особистого вибору Христа. Так само і той, хто брав цвяхи чи молоток - це теж був його особистий вибір. А що робив Христос, коли страждав? Його підтримували ті, хто підійшов до хреста і навіть Сам заспокоював Свою Матір. Це саме і є приклад того, що маємо робити ми. Є рідні, які страждають - то їх треба розраджувати, бути поряд. Не значить нав'язуватися із розмовами, а бути поряд. Фізично, молитвою, словесно - ось тут маємо розуміти як саме.
@@ВячеславТруш-б9ь дякую, отче Вячеслав за таку розгорнуту відповідь і за те, що приділили стільки часу незнайомій людині. Я багато чого прояснив для себе з Вашого роз'яснення. Бог любить нас, але не гарантує відсутності нещасних випадків, які стаються не по вині постраждалих. Ті, які виїхали на зустрічну смугу і летять невідомо куди, це одне. Коли вони злітають з дороги в посадку самі, то це друге. Але саме страшне, що такі люди забирають з собою на той світ цілі сім'ї невинних людей, які спокійно вертаються додому, ось що страшно...
Я у свій час "ходив по дуже тонкому льоді" і те, що залишився зараз живий і здоровий, не що інше, як чудо господнє. І я кожного дня дякую богові, що він завжди через ангелів своїх направляв мою руку, чи ногу чуточку вбік від смерті, в якому б я стані не був. Дай бог Вам здоров'я і сильних ангелів хоронителів для захисту від нашого швидкого і небезпечного життя!
@@MrDovguj Дуже Вам дякую за добрі побажання, пане Володимире! Хай Господь пошле в серце мир і дарує світлий погляд на світ! Так, людське життя надзвичайно тендітна річ. Тому варто бути уважнішим і до інших, і до себе. І до нашого часу теж. Замислюватися хто поряд. Чи дійсно вистачає часу і (не кажу любові) уваги аби вислухати близьких, рідних, друзів, а чи витрачаємо час на балачки із людьми, які в нашому житті випадкові... Буває і страшніше за миттєву смерть. Буває, що лишаються прикутими до ліжка. Без коштів. Без співчуття. Буває, що на таких людях наживаються... Людське життя тендітне і складне. І тут орієнтири може давати саме Господнє Одкровення, яке дається нам у Його Слові. Часом складними виглядають речі насправді прості. Чи то телефонний дзвінок, який довго відкладаємо, чи слова пробачення чи підтримки ("А як сприймуть!?") чи молитва...