Каміно Подоліко. Пішки з Вінниці до Гнівані. Маршрут Camino Podolico
HTML-код
- Опубликовано: 31 июл 2024
- Каміно Подоліко. Пішки з Вінниці до Гнівані. Маршрут Camino Podolico
00:00 Подільський шлях святого Якова, схема маршруту та паспорт пілігриму Каміно Подолико
00:18 Капуцинський костел Пресвятої Діви Марії Ангельської у Вінниці з дрона
00:36 Перші жовті стрілки колії Каміно Подоліко
00:58 Миколаївська церква у Вінниці
01:11 Миколаївська церква у Вінниці з висоти пташиного польоту
02:00 Староміський ліс у Вінниці, пішки до Сабарівської ГЕС
05:00 Маркування маршруту Каміно Подоліко
06:40 Сабарівська ГЕС фільмування, відео з дрона
07:45 Дерев'яний Храм Успіння Пресвятої Богородиці у селі Прибузьке Вінницької області
08:30 Дерев'яний Храм Успіння Пресвятої Богородиці у селі Прибузьке, відео церква з дрону
09:40 Залізний міст у селі Прибузьке
11:02 Другий залізний міст у селі Прибузьке
12:35 Селище Селище, кафе та ресторан не працюють
12:44 залізничний вокзал Гнівань
13:02 Гнівань вокзал з висоти пташиного польоту.
13:16 Міст через залізничні колії на вокзалі у Гнівані
13:45 Гнівань, старий цукровий завод, ресторан Старий замок
14:52 Комплекс Старий Замок у Гнівані з дрона
15:34 Подільський шлях святого Якова, печатки до паспорта пілігриму про проходження етапу
16:04 Костел, Санктуарій Святого Йосипа у Гнівані з висоти пташиного польоту
На самому початку маршруту потрібно отримати паспорт пілігриму та карту у Капуцинському костелі Пресвятої Діви Марії Ангельської. Маршрут Каміно Подоліко Вінницею промаркований жовтими стрілками, як і в Європі, це радує і надихає.
Трохи побродили на виході з міста, одразу за мостом, бо треком Каміно Подліко мали йти більше під Південним Бугом, а там якийсь власник поставив хвіртку і написав, що приватна власність і входу немає.
Тому повернулися до Церкви Святого Миколая та пішли паралельним маршрутом.
Перші 3-4 кілометри не цікаві - якісь дачі та приватні садиби. А далі почався гарний ліс, у якому маса грибів, та гориста місцевість (високий берег річки).
Довелося добряче полазити по камінню, вгору-вниз, бо розмило дорогу, то якісь земляні роботи, то кущі.
Цю частину маршруту можна пропливати туристичним катером, він пливе з центру Вінниці у Сабарівській ГЕС.
На підходах до ГЕС стало дуже гарно. Зверху видно і саму електростанцію, і річку, і кораблик. Сабарівська ГЕС одна із найстаріших в Україні, її збудували сто років тому.
Далі camino podolico маршрут пішов внизу луками вздовж річки - довга доріжка травою, запахи квітів, шум річки, йти було дуже легко і красиво.
Тинка молодець, кілометрів 15 пройшла досить легко, все їй було цікаво і нове,
а далі стало складніше - досить одноманітний маршрут.
Відволікали то коровами, то жуками, то аличею, якою росте маса вздовж річки.
Так поступово дійшли до селища Селище, де планували обідати.
Але виявилося, що у селищі Селище ресторан працює лише на замовлення, а у кафе обіди лише до 16.00. Тож вирішили доїхати пару кілометрів із селища Селище до м. Гнівань.
У Гнівані переночувати можна лише у трьох місцях: готель-ресторан у центрі (туди ми не дійшли), готель Гетьман біля вокзалу (були весілля тому ні поїсти, ні переночувати) та старовинний будинок цукрозаводчика Старий Замок відновлено кілька років тому. Нам пощастило, тут мав вільний номер. Шикарний двокімнатний номер у шикарному замку. Усі з натурального дерева, якісні меблі, сантехніка. Нас дуже смачно та дешево нагодували у місцевому ресторані. Сюди повернулася б ще, так привітно зустріли й так гарно. Щоправда, ми трохи порадували офіціантів, коли сказали, що прийшли з Вінниці до Гнівані пішки, вони одразу не повірили. Але потім згадали, що до нас уже були такі велосипеди.
Печатку про проходження першого етапу маршруту camino podolico, з Вінниці до Гнівані, ми поставили вже вранці у Санктуарії Святого Йосипа, бо ввечері було пізно. Також друк можна поставити в барі готелю-ресторану Гетьман.
Загалом за день пройшли понад 22 кілометри.
Небагато, як для Camino, але з огляду на те, що йшли з Тіною, то й добре.
Можу рекомендувати цей етап - так, за хорошої погоди маршрут досить легкий, цікавий, яскравий. І за маршрутом, і у Гнівані є що подивитись.
Останнім часом я люблю формат проживання життя у стилі "як складеться". Це коли просто прислухаєшся до себе та робиш те, що хочеться. І ось у таких маршрутах, коли ти нічим не зайнятий, а просто йдеш, ти якраз і слухаєш себе своє тіло.
І те, що ти не знаєш, яка дорога попереду, де обідатимеш або навіть ночувати,
не тільки додає драйву, а і якимось дивним чином освіжає голову від зайвих, чужих та непотрібних думок.
Дуже хочеться, щоб якнайбільше людей жили активним життям, сповненим різних подій, вражень, емоцій. Маршрути подібні до camino podolico - саме те, що потрібно для цього.
Красотаа
если есть возможность, я бы на вашем месте ехал бы к нам в гости
тут конечно тоже теперь неспокойно, но хоть на голову ничего не падает
Я там живу(:
Вітаю! Де саме живеш, в Гнівані? У вас там чудові місця, особливо влітку.
@@MaxZurian Так В Гнiванi
Я кайфонул от просмотра! Украинский Птушкин)
Щось середне між Пушкіним і Птушкіним
Молодці! А скільки років вашій молодшенькій?
Дякую. 8 років