Щастя, що ви спільно зробили фільм. Світлі вірші Володимира Прилипка і світлий Секретарьов у своїх іронічних коментарях. Дякую, друзі, що даєте радість доторкнутися високої поезії Володимира Прилипка. ..."не багато треба світу, щоб любити білий світ"!
По літі Починаються по літі Вересневі холоди. Ще не бачили такого Неба синьої води. І земля вся після літа Пахне, як із печі хліб. Небагато треба світу, Щоб любити білий світ.
О як же пахнуть яблука в саду І серце щемом повниться до краю... Дякую творцям цієї красивої душевної добірки. Успіхів і натхнення! ...А по воді за листям вслід Нечутно наступає лід... І з хати не димок,а дим У небо посилає звиток- Життя прожитого відбиток.
Голота А ріка, як вдова, восени Котить хвилі байдужі поволі, І аж глянути страшно на волю, За якою так марили ми (Гнали коней, міняли знамена!). А ріка, як вдова, восени Котить хвилі, і в скрипах осінніх Вже нема між вільнішими вільних, Ніж посохле бадилля і ми Та цвіркун, що пряде до зими, До розмов під снігами спокійних.
Старий пес І пізно восени, перед обідом, Лежав собі, нічого не робив. Дививсь на небо, повне синіх слив, Я, пес старий, з домашніх дармоїдів. Ловив блоху, та так і не зловив. Не було думки, як весною в гаї, Де чорна тінь зелену доганяє, І все кипить, і все росте і пнеться... Лежу собі і думаю: минеться.
Не хитруй. Не плач... Не хитруй. Не плач. Не говори. Тіні вже вечірні - не ранкові. Пролітає димом цигарковим Безсловесне марево жури. Не хитруй. Не плач. Не говори. Я забрав би всі твої печалі, Та не знаю сам, що буде далі - Як оця цигарка догорить.
Історія Під ребра серце стукотить, Б'є в берег річка. Як вже помру, тополе, ти Поставиш свічку. За сонцем браму зачинив Червоний захід, І місяць пришпилив штани Згори на хату. Де в день співаючий дівки Татарку рвали, Там зараз шаблі осоки, Татар навала. Висять над берегом ріки Прадавні звуки. Зі скарбом скриню ватажки Беруть на руки.
Душі, які породжують красу, навіть з небес, словами, що залишилися на землі. Дуже гарна робота, з любов'ю. Дякую!
Щастя, що ви спільно зробили фільм. Світлі вірші Володимира Прилипка і світлий Секретарьов у своїх іронічних коментарях. Дякую, друзі, що даєте радість доторкнутися високої поезії Володимира Прилипка. ..."не багато треба світу, щоб любити білий світ"!
По літі
Починаються по літі
Вересневі холоди.
Ще не бачили такого
Неба синьої води.
І земля вся після літа
Пахне, як із печі хліб.
Небагато треба світу,
Щоб любити білий світ.
Прекрасне відео, особливо гарно підкреслюють атмосферу пейзажі 🥹. Дякую за Вашу працю!
Чудове відео🎉🎉🎉
Це велика честь жити поряд з такими талановитими людьми
❤ Який чудовий фільм пам'яті тепер уже двох видатних наших земляків...
Це велике щастя жити поряд з такими людьми, мати можливість спілкуватись... Володимир Прилипко і Анатолій Михайлович назавжди з нами.
О як же пахнуть яблука в саду
І серце щемом повниться
до краю...
Дякую творцям цієї красивої душевної добірки.
Успіхів і натхнення!
...А по воді за листям вслід
Нечутно наступає лід...
І з хати не димок,а дим
У небо посилає звиток-
Життя прожитого відбиток.
Голота
А ріка, як вдова, восени
Котить хвилі байдужі поволі,
І аж глянути страшно на волю,
За якою так марили ми
(Гнали коней, міняли знамена!).
А ріка, як вдова, восени
Котить хвилі, і в скрипах осінніх
Вже нема між вільнішими вільних,
Ніж посохле бадилля і ми
Та цвіркун, що пряде до зими,
До розмов під снігами спокійних.
Старий пес
І пізно восени, перед обідом,
Лежав собі, нічого не робив.
Дививсь на небо, повне синіх слив,
Я, пес старий, з домашніх дармоїдів.
Ловив блоху, та так і не зловив.
Не було думки, як весною в гаї,
Де чорна тінь зелену доганяє,
І все кипить, і все росте і пнеться...
Лежу собі і думаю: минеться.
Не хитруй. Не плач...
Не хитруй.
Не плач.
Не говори.
Тіні вже вечірні - не ранкові.
Пролітає димом цигарковим
Безсловесне марево жури.
Не хитруй.
Не плач.
Не говори.
Я забрав би всі твої печалі,
Та не знаю сам, що буде далі -
Як оця цигарка догорить.
Чудове відео🥰
чудовий вірш "Історія"
Історія
Під ребра серце стукотить,
Б'є в берег річка.
Як вже помру, тополе, ти
Поставиш свічку.
За сонцем браму зачинив
Червоний захід,
І місяць пришпилив штани
Згори на хату.
Де в день співаючий дівки
Татарку рвали,
Там зараз шаблі осоки,
Татар навала.
Висять над берегом ріки
Прадавні звуки.
Зі скарбом скриню ватажки
Беруть на руки.
Ні в чому сенсу немає, ми самі наділяємо речі сенсом
Повністю вірш "На день народження Прилипка" у відео "Українська література і "великий погром 1972 року" ruclips.net/video/UikDKMQyBEk/видео.html
Потрібно зробити відео поет-математик