@@diariush_reddit_ua так, але вже не факт що вони в мене будуть, бо я думаю по коменту зрозуміло що тою старшою дитиною, якраз була я.. (Уточнення: це акаунт моєї молодшої сестри і на фото ще й мій братик..)
О, так розумію деяких людей тут. Мене виховувала бабуся і з часом я перестала ділитись з нею будь чим, тому що кожен раз при будь якій сварці на мене виливався такий потік лайна щодо речей, якими я з нею ділилася. ;)
Ще найгірше, це давати поради, коли дитина хоче підтримки. В мене таке було ВСЕ дитинство Особливо була, у мами, популярна порада терпіти, а тепер хоче, щоб я не була терплячою:)
Те, що ми можемо змінювати думки про професію та взагалі спеціальність дуже часто. Так, я розумію, що вас виховували мої дід та бабуся, які жили при союзі. Вони не мали вибору, були вірні тільки одній професії. Я розумію, що вас ваші ж батьки змушували працювати всі роки тільки на одній роботі, але ми зараз живемо в інформаційному суспільстві. У нас політик за один тиждень два рази змінює свої політичні погляди, а ви хочете сказати, що я не можу за один рік двічі змінити думки про професію? Тим більше, що вибір між двома спорідненими професіями. І так, зарплата не є найважливішою частиною роботи. Фізик, можливо, і не заробляє стільки, скільки це роблять керівники підприємств, але мені справді подобається ця наука. Тим більше, що я хочу її поєднувати з програмуванням
Ваша старша дитина також потребує вас та вашої уваги просто у іншому плані, типу звичайно вам не треба її «годувати з ложечки», але наприклад замість цього їм може бути більш потрібна ваша допомога у вирішенні якихось проблем, що дуже часто може просто впиратися в гроші..
Щодо "ставитися до малих речей як до великих". Пам'ятаю, як на Новому каналі йшли фільми Гаррі Поттер, які я не одноразово дивилась, адже була пртероманом. Мені дуже хотілося поділитися з мамою своїм захопленням, але вона просто сказала, що Гаррі Поттер то фільм для маленьких дітей, а вона доросла, тому не буде його дивитися. Після ще деяких невдалих спроб розповісти їй про щось, що мені було цікаво, або що мене турбувало, я перестала намагатись. Тепер вони дуже мало знають про мене як про особистість, а також не знають про мої проблеми і складнощі. Тому коли я повідомила мамі про те, що ходжу на терапію до психолога, для неї це було якимось шоком
Одна з моїх нездійсненних мрій - просто мати дитинство, з батьками, які не 24/7 на роботі, які можуть просто поговорити, які готові підтримати, а не критикувати кожну дію Я не хочу мати своїх дітей, щоб не зламати їм життя якоюсь своєю помилкою
🤝🏼 те саме. У мене мати працювала якийсь час, але припинила. Батька я мало бачила. Мати зі своїми травмами не дуже розуміла, як правильно комунікувати зі мною, а батько тільки зараз, у 16, сука, років, пробує про мене дізнатися більше, ніж те, що я не знаю математику.
Батьки це фільтр інформації, емоцій та почуттів для дитини, та остання інстанція і якщо дитина не хоче чи не можу перевіряти інформацію у батьків в той ще юний вік (до підлітківства) то ви не налагодили довірені стосунки з дитиною. Це про все, якщо дитині не страшно питати у батьків все що завгодно, ви як батьки не повинні все знати і варто навчитись говорити "а знаєш, я не знаю як це, давай пошукаємо як це працює!" Тоді ваша дитина захоче ділитись і більш делікатними речами з вами. Якщо ні, ну просрали довіру дитини, вітаю. Тому певно заводять по 3 дітей може з іншими вийде, але частіше стається так, що просирається довіра і наступних.
Величезне дякую за український контент!! А може вам варто додати звук свайпу, або якогось кліку між відповідями, що б було зрозуміло, що ці відповіді не пов'язані? Завжди слухаю перед сном з вимкненим екраном, і іноді плутаюся)
дуже важко було повідомити матір про мій справжній гендер - жертва незробленого аборту, але й це не поставило крапку у питанні необхідності психологічного лікування.
Мене особливо бісило в дитинстві коли я робила щось не так, ( погано полола, мила посуд чи щось таке) " а от дочка моєї подруги .....( вставить дію яку вона робить краще за мене)". Сказати що мене це дратувало, нічого не сказати.
Якщо це можна так назвати "емоційний егоїзм", батько хоче щоб його любили, дзвонили, приїжджали до нього і т.д. і т.п., але сам нічого такого не робив для нас із сестрою, і тепер не розуміє чого я так до нього ставлюся. Багато чого можу написати, ось з останнього: Я приїхала в Україну з Литви і батько образився, що я не захотіла заїхати до нього на наступний день, після того як похоронила маму, бо мені було важко і не хотіла бачити цю людину і той дім які з неї життя висмоктували ( вони були розлучені). І при цьому він жодного разу не приїжджав до мене коли я навчалася в універі, хоча це було не далеко і в нього була машина...
Чимось схоже на мого батька, але не так глобально. Він хоче налагоджувати наші стосунки, але при цьому хоче, щоб я перша починала робити кроки, хоча він усе моє дитинство мене ігнорував
Мати сдідкувала як я пишу домашнє завдання, стоячи наді мною. Одного разу я зробив помилку на останньому слові, вона ударила кулаком по вікну і воно тріснуло. Це мене зламало. І я почав робити менше помилок, нічого не роблю.
@@Yaroslava-Marijash Діло не в тому, що боляче. Стоїть за спиною і слідкує, щоб не зробив помилки і я намагався не робити помилок по життю - нічого не робив.
Мене лякає скільки людей заводять дітей з думкою «я ніколи не повторю помилок своїх батьків» і той же час повторюють все один в один… через це я ніколи не буду ростити дитину
∆ Психічне здоров'я вашої дитини не хвилює ващі переживання щодо вигляду поганих батьків ∆ 0:54 Я не розумію яким сенсом наділена комбінація слів між квадратиками. Поясніть будьласка. Які твердження містить речення між твадратиками.
Типу батьки мають перестати турбуватись про те, що вони виглядатимуть поганими батьками з точки зору інших людей тощо. Створювати умови виховання певним чином, щоб життевий досвід практикуючої життя людини формувався певним чином.🤔
1. Мій батько усе моє дитинство або ігнорував мене, або вічно працював і не мав на мене час, або критикував. Охчорт, чому я пам'ятаю тільки те, як він "придушує" усі мої ідеї, які б я не сказала, як він критикує ледве не кожен мій рух та те, як я кажу. Зараз я розумію, що у мене дуже великі проблеми з концентрацією уваги на будь-чому, мої думки розлітаються, як ті порохи, коли на них сильно подуєш, а у моєму випадку це ледь-ледь відчутний подих. У мене все моє життя є проблеми з правильною побудовою думок у живому спілкуванні і навіть коли я щось знаю - не можу адекватно описати. А мій батько, замість того, щоб почекати, намагатися зрозуміти чи коректно перепитати казав: "ти спочатку подумай, що хочеш сказати, а потім вже підходь і кажи", і моментально перемикався на іншу людину поруч, повністю ігноруючи моє існування та розповідаючи вже про себе. Після таких слів я вже нічого не хотіла розповідати...
2. Мій батько не дозволяє мені робити помилки. Чи фізично, чи морально. Він починає тяжко зітхати і робити незадоволене обличчя, казати, щоб я не заважала, раз не знаю, що робити і перебивав. Мене зараз дуже злять або засмучують такі реакції від когось - це буквально розбиває мені серце. Жити без права на помилку, бо тебе за це осудять - дуже тяжко.
3. Про переживання життя через дітей. Не знаю, як там мати, але батько явно збирався мене віддати на спеціальність, у якій 100% потрібна математика... навіть якщо він прекрасно знає, що я не люблю та не розумію математику...скільки б мені не пояснювали - усе, що я розумію - Дискримінант і Піфагор. А ще додавання, віднімання, множення, але з діленням я не дружу. Як і з відніманням великих цифр. Та й взагалі, рахувати без папірця та стовпчика мені як пекло. Бо як тільки я буду думати, скільки ж буде 27- 50 - я вже або розплачуся через кількість думок в голові, або перемкнуся на іншу думку...найогидніше у цьому те, що він ще й не цікавиться нічим тим, що я знаю і що мені цікаво - його цікавить тільки математика. А за те, що я не можу щось помножити - сміється з таким підтоном, ніби я тупа... прекрасно.
4. Я мамі довго боялася казати, що у мене є підозри на депресію. І не дарма, бо їй здається, що це через лінь. Ні, моя "лінь", а насправді просто неможливість виконати будь-що, навіть якщо це мені життєво необхідно чи я цього хочу, якраз таки через депресію. І мене вбиває те, як вона каже "може я куплю тобі смачненького, щоб підняти тобі настрій?", а коли я після смаколика все ще сумна - вона на мене сердиться. Іноді, звісно, мати намагається зрозуміти мене, але через деякий час обговорення вона просто може сказати "пішли краще почитаємо щось" чи "це тобі треба спортом займатися просто от і все"... Найіронічніше те, що я їй протягом...п'яти? Шести?... років казала, що мені потрібен психолог і, можливо, психіатр. І вона казала, що "так-так, просто так страшно тебе віддати в руки когось поганого". Усе дійшло до того, що я САМА ЗНАЙШЛА СОБІ ПСИХОЛОГА, ХОЧА ЦЕ ВОНА З БАТЬКОМ МАЛА Б РОБИТИ!
5. Дуже погано пам'ятаю, чи мати сильно мене через щось засуджувала, але от батько... Я навчилася приховувати від нього УСІ мої аспекти життя до того, що я від нього намагалася приховати себе. Коли він ще працював - я ненавиділа бачитися з батьком зранку. Я СПЕЦІАЛЬНО запізнювалася в школу, вичікуючи моменту, коли той поїде. Бо що? Бо критика абсолютно усього мене до цього привела🥰
6. Ой, я не знаю, як там саме з моїми манерами, але мені здається, що абсолютно усіх моїх однокласників зовсім не виховували вдома, залишаючи цю свою зобов'заність по вихованню вчителям. Я шокована з того, наскільки неврівноважений, нетактовний мій клас. Навчатися з ними 10 років - пекло.
Якщо є бажання підтримати канал:
💙 Приватбанк: 4149-4390-1282-7808
💛 На сайті donatello.to/diariush
💙 www.patreon.com/diariushSV
На жаль таке відчуття що більшість з цих істин я вже ніколи не зможу донести до своєї матері
@@ПриліпкоАнна але ви можете це зробити для своїх дітей ♥
@@diariush_reddit_ua так, але вже не факт що вони в мене будуть, бо я думаю по коменту зрозуміло що тою старшою дитиною, якраз була я..
(Уточнення: це акаунт моєї молодшої сестри і на фото ще й мій братик..)
@@ПриліпкоАнна як я Вас розумію💔
Автономії? Тоді я проголошую Перший Універсал!
О, так розумію деяких людей тут. Мене виховувала бабуся і з часом я перестала ділитись з нею будь чим, тому що кожен раз при будь якій сварці на мене виливався такий потік лайна щодо речей, якими я з нею ділилася. ;)
Ще найгірше, це давати поради, коли дитина хоче підтримки. В мене таке було ВСЕ дитинство Особливо була, у мами, популярна порада терпіти, а тепер хоче, щоб я не була терплячою:)
Розумію. А ще "припини ревіти", "помовчи", "будь мудрою, не сперечайся"...
Те, що ми можемо змінювати думки про професію та взагалі спеціальність дуже часто. Так, я розумію, що вас виховували мої дід та бабуся, які жили при союзі. Вони не мали вибору, були вірні тільки одній професії. Я розумію, що вас ваші ж батьки змушували працювати всі роки тільки на одній роботі, але ми зараз живемо в інформаційному суспільстві. У нас політик за один тиждень два рази змінює свої політичні погляди, а ви хочете сказати, що я не можу за один рік двічі змінити думки про професію? Тим більше, що вибір між двома спорідненими професіями. І так, зарплата не є найважливішою частиною роботи. Фізик, можливо, і не заробляє стільки, скільки це роблять керівники підприємств, але мені справді подобається ця наука. Тим більше, що я хочу її поєднувати з програмуванням
Керівник підприємства і працює відповідно до своєї професії)
Ваша старша дитина також потребує вас та вашої уваги просто у іншому плані, типу звичайно вам не треба її «годувати з ложечки», але наприклад замість цього їм може бути більш потрібна ваша допомога у вирішенні якихось проблем, що дуже часто може просто впиратися в гроші..
Щодо "ставитися до малих речей як до великих". Пам'ятаю, як на Новому каналі йшли фільми Гаррі Поттер, які я не одноразово дивилась, адже була пртероманом. Мені дуже хотілося поділитися з мамою своїм захопленням, але вона просто сказала, що Гаррі Поттер то фільм для маленьких дітей, а вона доросла, тому не буде його дивитися. Після ще деяких невдалих спроб розповісти їй про щось, що мені було цікаво, або що мене турбувало, я перестала намагатись. Тепер вони дуже мало знають про мене як про особистість, а також не знають про мої проблеми і складнощі. Тому коли я повідомила мамі про те, що ходжу на терапію до психолога, для неї це було якимось шоком
Я вже далеко не мала дитина. Але дивився відео з захопленням і внутрішнім напруженням одночасно. Дуже важливу роботу робите.
Це також важливо, коли станете батьками, я правильно виховувати дітей
Ваш голос неймовірний. Дякую вам за український контент!
Щиро дякую за підтримку 🥰
Одна з моїх нездійсненних мрій - просто мати дитинство, з батьками, які не 24/7 на роботі, які можуть просто поговорити, які готові підтримати, а не критикувати кожну дію
Я не хочу мати своїх дітей, щоб не зламати їм життя якоюсь своєю помилкою
🤝🏼 те саме. У мене мати працювала якийсь час, але припинила. Батька я мало бачила. Мати зі своїми травмами не дуже розуміла, як правильно комунікувати зі мною, а батько тільки зараз, у 16, сука, років, пробує про мене дізнатися більше, ніж те, що я не знаю математику.
З кожним відео получається краще! Дякую за вашу працю 🥺💖
Дякую за підтримку!
Виходить* я душніла
@@АнтонПодвіянюк згоден з обома тезами
Батьки це фільтр інформації, емоцій та почуттів для дитини, та остання інстанція і якщо дитина не хоче чи не можу перевіряти інформацію у батьків в той ще юний вік (до підлітківства) то ви не налагодили довірені стосунки з дитиною. Це про все, якщо дитині не страшно питати у батьків все що завгодно, ви як батьки не повинні все знати і варто навчитись говорити "а знаєш, я не знаю як це, давай пошукаємо як це працює!" Тоді ваша дитина захоче ділитись і більш делікатними речами з вами. Якщо ні, ну просрали довіру дитини, вітаю. Тому певно заводять по 3 дітей може з іншими вийде, але частіше стається так, що просирається довіра і наступних.
Величезне дякую за український контент!!
А може вам варто додати звук свайпу, або якогось кліку між відповідями, що б було зрозуміло, що ці відповіді не пов'язані? Завжди слухаю перед сном з вимкненим екраном, і іноді плутаюся)
Дякую за підтримку, обов'язково додамо в майбутньому
Такі ж самі думки.
дуже важко було повідомити матір про мій справжній гендер - жертва незробленого аборту, але й це не поставило крапку у питанні необхідності психологічного лікування.
Мене особливо бісило в дитинстві коли я робила щось не так, ( погано полола, мила посуд чи щось таке) " а от дочка моєї подруги .....( вставить дію яку вона робить краще за мене)". Сказати що мене це дратувало, нічого не сказати.
Дякую 👐🏻💙
Дякую за підтримку!
Якщо це можна так назвати "емоційний егоїзм", батько хоче щоб його любили, дзвонили, приїжджали до нього і т.д. і т.п., але сам нічого такого не робив для нас із сестрою, і тепер не розуміє чого я так до нього ставлюся. Багато чого можу написати, ось з останнього: Я приїхала в Україну з Литви і батько образився, що я не захотіла заїхати до нього на наступний день, після того як похоронила маму, бо мені було важко і не хотіла бачити цю людину і той дім які з неї життя висмоктували ( вони були розлучені). І при цьому він жодного разу не приїжджав до мене коли я навчалася в універі, хоча це було не далеко і в нього була машина...
Чимось схоже на мого батька, але не так глобально. Він хоче налагоджувати наші стосунки, але при цьому хоче, щоб я перша починала робити кроки, хоча він усе моє дитинство мене ігнорував
Важливі теми. Чудове озвучення.
Дякую
Дякую за підтримку!
Мати сдідкувала як я пишу домашнє завдання, стоячи наді мною. Одного разу я зробив помилку на останньому слові, вона ударила кулаком по вікну і воно тріснуло. Це мене зламало.
І я почав робити менше помилок, нічого не роблю.
Мене мати била рушником кухонним за помилки. І якщо ви думаєте, що рушник це не боляче - ні, це навіть ДУЖЕ боляче.
@@Yaroslava-Marijash Діло не в тому, що боляче. Стоїть за спиною і слідкує, щоб не зробив помилки і я намагався не робити помилок по життю - нічого не робив.
Одна з істин це те якщо ви заберете мій телефон, це не вирішить всі мої проблеми
Мої батьки намагалися. Але замість того, щоб покращити мій стан - я починала писати історії і занурюватися в них або читати книжки.
Мене лякає скільки людей заводять дітей з думкою «я ніколи не повторю помилок своїх батьків» і той же час повторюють все один в один… через це я ніколи не буду ростити дитину
∆ Психічне здоров'я вашої дитини не хвилює ващі переживання щодо вигляду поганих батьків ∆
0:54
Я не розумію яким сенсом наділена комбінація слів між квадратиками. Поясніть будьласка. Які твердження містить речення між твадратиками.
Типу батьки мають перестати турбуватись про те, що вони виглядатимуть поганими батьками з точки зору інших людей тощо. Створювати умови виховання певним чином, щоб життевий досвід практикуючої життя людини формувався певним чином.🤔
Нове відео, новий коментарій і новий лайк. Підписка стара))
Нова дяка ♥
1. Мій батько усе моє дитинство або ігнорував мене, або вічно працював і не мав на мене час, або критикував. Охчорт, чому я пам'ятаю тільки те, як він "придушує" усі мої ідеї, які б я не сказала, як він критикує ледве не кожен мій рух та те, як я кажу. Зараз я розумію, що у мене дуже великі проблеми з концентрацією уваги на будь-чому, мої думки розлітаються, як ті порохи, коли на них сильно подуєш, а у моєму випадку це ледь-ледь відчутний подих. У мене все моє життя є проблеми з правильною побудовою думок у живому спілкуванні і навіть коли я щось знаю - не можу адекватно описати. А мій батько, замість того, щоб почекати, намагатися зрозуміти чи коректно перепитати казав: "ти спочатку подумай, що хочеш сказати, а потім вже підходь і кажи", і моментально перемикався на іншу людину поруч, повністю ігноруючи моє існування та розповідаючи вже про себе. Після таких слів я вже нічого не хотіла розповідати...
2. Мій батько не дозволяє мені робити помилки. Чи фізично, чи морально. Він починає тяжко зітхати і робити незадоволене обличчя, казати, щоб я не заважала, раз не знаю, що робити і перебивав. Мене зараз дуже злять або засмучують такі реакції від когось - це буквально розбиває мені серце. Жити без права на помилку, бо тебе за це осудять - дуже тяжко.
3. Про переживання життя через дітей.
Не знаю, як там мати, але батько явно збирався мене віддати на спеціальність, у якій 100% потрібна математика... навіть якщо він прекрасно знає, що я не люблю та не розумію математику...скільки б мені не пояснювали - усе, що я розумію - Дискримінант і Піфагор. А ще додавання, віднімання, множення, але з діленням я не дружу. Як і з відніманням великих цифр. Та й взагалі, рахувати без папірця та стовпчика мені як пекло. Бо як тільки я буду думати, скільки ж буде 27- 50 - я вже або розплачуся через кількість думок в голові, або перемкнуся на іншу думку...найогидніше у цьому те, що він ще й не цікавиться нічим тим, що я знаю і що мені цікаво - його цікавить тільки математика. А за те, що я не можу щось помножити - сміється з таким підтоном, ніби я тупа... прекрасно.
4. Я мамі довго боялася казати, що у мене є підозри на депресію. І не дарма, бо їй здається, що це через лінь. Ні, моя "лінь", а насправді просто неможливість виконати будь-що, навіть якщо це мені життєво необхідно чи я цього хочу, якраз таки через депресію. І мене вбиває те, як вона каже "може я куплю тобі смачненького, щоб підняти тобі настрій?", а коли я після смаколика все ще сумна - вона на мене сердиться. Іноді, звісно, мати намагається зрозуміти мене, але через деякий час обговорення вона просто може сказати "пішли краще почитаємо щось" чи "це тобі треба спортом займатися просто от і все"...
Найіронічніше те, що я їй протягом...п'яти? Шести?... років казала, що мені потрібен психолог і, можливо, психіатр. І вона казала, що "так-так, просто так страшно тебе віддати в руки когось поганого". Усе дійшло до того, що я САМА ЗНАЙШЛА СОБІ ПСИХОЛОГА, ХОЧА ЦЕ ВОНА З БАТЬКОМ МАЛА Б РОБИТИ!
5. Дуже погано пам'ятаю, чи мати сильно мене через щось засуджувала, але от батько... Я навчилася приховувати від нього УСІ мої аспекти життя до того, що я від нього намагалася приховати себе. Коли він ще працював - я ненавиділа бачитися з батьком зранку. Я СПЕЦІАЛЬНО запізнювалася в школу, вичікуючи моменту, коли той поїде. Бо що? Бо критика абсолютно усього мене до цього привела🥰
6. Ой, я не знаю, як там саме з моїми манерами, але мені здається, що абсолютно усіх моїх однокласників зовсім не виховували вдома, залишаючи цю свою зобов'заність по вихованню вчителям. Я шокована з того, наскільки неврівноважений, нетактовний мій клас. Навчатися з ними 10 років - пекло.
Мені соромно за Україну бо вже 2222 рік А ми досі не заволоділи світом...
Ахахах, вот в 2223 в Московії замість рублів, там вже гривні)
@@diariush_reddit_ua Тільки зараз?! То частина нашої імперії ще з 2053!
Я яка дивлюсь це у 12 років і надіюсь що мені повезе таз само як і моїй мамі про статеве виховування(я дізналась про це від подруги...)
Не сподівайся лише на везіння, вивчай поки що теорію. І не забивай на правопис)
👍🔱🇺🇦
звук
Багато з чим не погоджусь, тому може і добре що я не хочу дітей.