Дякую за огляд однієї з небагатьох вартісних книг, які траплялися мені за минулі роки. Ви ставите пару запитань для глядачів. Перше стосовно причин написання автором автобіографічних моментів. Якщо не помиляюся, саме в україномовній версії йдеться про те, що Берджес написав цей твір як терапію для самого себе. І це, як на мене, вельми спірний підхід та єдине, що відштовхує від твору. Адже дружину він врешті кинув, та ніяк не виходила з депресії та стала, здається, алкоголічкою. Зате Берджес добряче хайпанув на її трагедії, забезпечивши своєму твору прекрасну рекламу на весь світ. Друге питання чи варто суспільству обмежувати жорстокість отаких от як Алекс. Як на мене, автор мав інший задум - через гіперболу та карикатурність насилля показати, що жорстокий Алекс живе у не менш жорстокому суспільстві, що особливо помітно в останній частині твору (але й є натяки і в перших: майже весь набір персонажів - жорстокі негідник або збоченці). І тут я погоджуюсь з автором. Тож насилля, ясна річ, потрібно присікати, але суспільство не бачить колоди в своєму оці, поки видаляється скіпку в Алексовому
Дякую за розгорнутий відгук. Не можу стверджувати на 100% відсотків, але я десь читала, що він не покинув першу дружину, а вона померла від церозу печінки саме через алкоголізм. Але якщо автор дійсно вирішив "пропіаритись" на трагедії, то це дійсно дуже низько з його боку. Що стосується жорстокості, то мені здалося, що певні події наприкінці твору показують не лише те, що світ жорстокий сам по собі, але й те, що жорстокість породжує жорстокість. Наприклад, я не впевнена, що літні люди з бібліотеки самі по собі були поганими людьми. А епізод з музикою демонструє, що на кожну силу може знайтись ще більша/жорстокіша сила.
Мене роман в свій час вразив. Роман написаний сленгом, тому і читати його краще англійською. Думаю, що автор хотів показати природу людини, і як її не перевиховуй і не лікуй, вона все одно повертається до свого єства. Добре підходить до цього випадку прислів'я: "скільки вовка не корми, а він все одно в ліс дивиться", або біблійний вірш з другого послання апостола Петра: "Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу... " (2 Петра 2:22). ІМХО!
ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕРИ! Можливо, ви праві. Проте, я коли читала роман подумала ще про те, що деякі люди не можуть змінитись примусово, під тиском. Якщо вони самостійно не відкриють для себе певні істини, то не пізнають світ з іншого боку. Я про те, що Алекс наприкінці повертається до звичного для себе способу життя, проте опісля він порівнює своє життя з життям колишнього товариша і розуміє, що він переріс себе 15-літнього. Я не можу стверджувати, що через 5-10 років він знову не візметься за колишнє, адже цей звір все ж живе в ньому і, знову ж таки, залишаються провоохоронні органи, які можуть його переслідувати по старій пам'яті, проте про його майбутнє ми можемо лише здогадуватися.
Дякую за огляд однієї з небагатьох вартісних книг, які траплялися мені за минулі роки. Ви ставите пару запитань для глядачів. Перше стосовно причин написання автором автобіографічних моментів. Якщо не помиляюся, саме в україномовній версії йдеться про те, що Берджес написав цей твір як терапію для самого себе. І це, як на мене, вельми спірний підхід та єдине, що відштовхує від твору. Адже дружину він врешті кинув, та ніяк не виходила з депресії та стала, здається, алкоголічкою. Зате Берджес добряче хайпанув на її трагедії, забезпечивши своєму твору прекрасну рекламу на весь світ. Друге питання чи варто суспільству обмежувати жорстокість отаких от як Алекс. Як на мене, автор мав інший задум - через гіперболу та карикатурність насилля показати, що жорстокий Алекс живе у не менш жорстокому суспільстві, що особливо помітно в останній частині твору (але й є натяки і в перших: майже весь набір персонажів - жорстокі негідник або збоченці). І тут я погоджуюсь з автором. Тож насилля, ясна річ, потрібно присікати, але суспільство не бачить колоди в своєму оці, поки видаляється скіпку в Алексовому
Дякую за розгорнутий відгук. Не можу стверджувати на 100% відсотків, але я десь читала, що він не покинув першу дружину, а вона померла від церозу печінки саме через алкоголізм. Але якщо автор дійсно вирішив "пропіаритись" на трагедії, то це дійсно дуже низько з його боку.
Що стосується жорстокості, то мені здалося, що певні події наприкінці твору показують не лише те, що світ жорстокий сам по собі, але й те, що жорстокість породжує жорстокість. Наприклад, я не впевнена, що літні люди з бібліотеки самі по собі були поганими людьми. А епізод з музикою демонструє, що на кожну силу може знайтись ще більша/жорстокіша сила.
@@chytaimosia Так, я не правий. Жінку він не кидав. Не знаю, звідки я те взяв, але саме так чомусь запам'яталося.
Дуже круто 😉
Мене роман в свій час вразив. Роман написаний сленгом, тому і читати його краще англійською.
Думаю, що автор хотів показати природу людини, і як її не перевиховуй і не лікуй, вона все одно повертається до свого єства. Добре підходить до цього випадку прислів'я: "скільки вовка не корми, а він все одно в ліс дивиться", або біблійний вірш з другого послання апостола Петра: "Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу... " (2 Петра 2:22). ІМХО!
ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕРИ!
Можливо, ви праві. Проте, я коли читала роман подумала ще про те, що деякі люди не можуть змінитись примусово, під тиском. Якщо вони самостійно не відкриють для себе певні істини, то не пізнають світ з іншого боку. Я про те, що Алекс наприкінці повертається до звичного для себе способу життя, проте опісля він порівнює своє життя з життям колишнього товариша і розуміє, що він переріс себе 15-літнього. Я не можу стверджувати, що через 5-10 років він знову не візметься за колишнє, адже цей звір все ж живе в ньому і, знову ж таки, залишаються провоохоронні органи, які можуть його переслідувати по старій пам'яті, проте про його майбутнє ми можемо лише здогадуватися.
Напевно досить сильний роман, але поки обхожу стороною :D
Можна почати з екранізації. Багато хто саме так дізнався про сам роман)
@@chytaimosia можливо так і зроблю, справді :)