Полонина Кукул

Карпати.
Полонина «Кукул»
Місце де все на світі переходить далеко на задній план і залишаєшся лише ти та гори, тут і зараз😏
Тяжкий підйом, ноги болять, тяжкі рюкзаки яких плечі вже просто не витримують! І тут ти на горі, дивишся на вкруги, на ці неперевершені вершини і вже фіг з тими ногами, рюкзаками і так далі!😍
Починається дощ, всі мокрі, втомлені, холодно, ставляться намети щоб десь сховатись від того дощу🥶
Але знову ж таки, дощ закінчується, розпалюється вогнище, наливається медовуха😄
Ти сідаєш біля вогнища, дивишся на захід сонця за горами і час зупиняється, забуваєш про холод, всі речі мокрі наскрізь та й добре, висохнуть потім😄
Зірки просто вкрили все нічне небо, шия боліла дивитись на них, але ж гарно 😍
Ніч. Гроза. Блискавка. Гучний грім😳
Думки про те що ця блискавка зараз лупане тобі в палатку і все😄 або в сосну яка росте за наметами і вона впаде прямо на нас😂, не виспані, знову холодно під ранок🥶
І тут ранкове сонце, яке покрило своїми променями Говерлу та Петрос, гріється водичка на каву🤤 Ти ходиш в цей час по полонині, збираєш чорницю, малину, випиваєш чашечку кави з таким видом що і словами не передати, і знову ж все що було забувається, і та гроза, блискавка мокрі речі, то не важливо🥲
Друга ніч. Спокійно спиш, погода чудова, дощу не було і тут ти прокидаєшся від дзвонів біля вуха😳 і чуєш глухі удари копит по землі, коні (штук 6) просто вирішили що трава біля намету смачніша ніж на всій полонині🤦🏻‍♂️
І здається, нащо ти їм треба в тому наметі, їсть собі травичку тай все, але вдруг вона захоче потоптатись по нас😄 страшно було жах😓
І знову ранок, сонце, гори, кава, чорниця😍 Коні залишили по собі багато емоцій за цю ніч та не виспаність😄 і стає сумно, потрібно збирати намети та спускатись в місто Ворохта та йти на потяг😢
Спустились, назбирали білих грибів, втомились але вже від спуску, сіли перекусити😏
Спокійно поїсти не вийшло бо оси вирішили з‘їсти нас 😄😂
Потім потяг, сум, бажання залишитись тут на довше, а може і назавжди😢
Але я туди скоро повернусь😄🫡
Це було круто❤️