Я декілька років тому перечитувала Джейн Ейр і оте Джейн через кілометри і кілометри мене страшно вибісило, а ще той "кузен-фанатик" і вся лінія з Індією. Я дивилась фільми і колись давно читала, тому при перечитуванні саме це кинулось в очі, бо такого я не пам'ятала і якось зруйнувало враження від книги. Взагалі Шарлотта не зовсім моя авторка, мені більш до вподоби Енн. Незнайомка... просто чудова книга, хоча для деяких читачів надто моралізаторська, тому рекомендувати не буду, хоча я ніякого нав'язування не побачила😊
О так, у мене очі на лоба полізли коли я дійшла до моменту де Джейн почула той поклик. Це було моє перше знайомство з сестрами Бронте, подивимось як далі складеться.
Щось я ніяк не можу зрозуміти претензію до "Капітанів піску" (аж двічі переслухав). Я не пам'ятаю, чи читав цю книгу, але пам'ятаю сюжет іншої книги Амаду - "Ґабріели" - вона мені сподобалась (чи читала ти її, і чи там аналогічні сцени і претензії?). Я впевнений майже на 100%, що Амаду описує життя його сучасників як воно є. Ти вважаєш, що якщо автор не схвалює поведінки персонажа, то його (персонажа) варто обов'язково по сюжету покарати? А чи не буде це те саме надмірне моралізаторство, про яке ти говориш вище?
У відтинку про несподівану містику впізнав свого улюбленого Кінга 😪 Що ж, буду вважати, що це можна виправдати тим, що, читаючи другу його книгу, читач уже до таких поворотів готовий)
Я не люблю популярну психологію по типу книг: "Чоловіки з Марса, жінки з Венери", або книги Джо Диспенза. Ці книги не мають стосунку до справжньої психології як науки.
Ні, не обов'язково карати, мабуть я просто була дуже зла на персонажів. Але особисто мені здалося, що автор на боці своїх героїв і виправдовує їх, хоча якби він був більш відстороненим, то я б не так обурювалась. "Ґабріелу" не читала. Думаю Амаду не мій автор, бо я читала ще одну його книгу (окрім "Капітани піску") і мені знов не сподобалось.
Ой, я навіть не знаю що мене бісить у книгах.
Думала, слухаючи Вас і не пригадала, що ж мене може бісити 😅
Я декілька років тому перечитувала Джейн Ейр і оте Джейн через кілометри і кілометри мене страшно вибісило, а ще той "кузен-фанатик" і вся лінія з Індією. Я дивилась фільми і колись давно читала, тому при перечитуванні саме це кинулось в очі, бо такого я не пам'ятала і якось зруйнувало враження від книги. Взагалі Шарлотта не зовсім моя авторка, мені більш до вподоби Енн. Незнайомка... просто чудова книга, хоча для деяких читачів надто моралізаторська, тому рекомендувати не буду, хоча я ніякого нав'язування не побачила😊
О так, у мене очі на лоба полізли коли я дійшла до моменту де Джейн почула той поклик. Це було моє перше знайомство з сестрами Бронте, подивимось як далі складеться.
Наведи, будь ласка, приклад (два) книги з "популярної психології"
Щось я ніяк не можу зрозуміти претензію до "Капітанів піску" (аж двічі переслухав). Я не пам'ятаю, чи читав цю книгу, але пам'ятаю сюжет іншої книги Амаду - "Ґабріели" - вона мені сподобалась (чи читала ти її, і чи там аналогічні сцени і претензії?). Я впевнений майже на 100%, що Амаду описує життя його сучасників як воно є. Ти вважаєш, що якщо автор не схвалює поведінки персонажа, то його (персонажа) варто обов'язково по сюжету покарати? А чи не буде це те саме надмірне моралізаторство, про яке ти говориш вище?
У відтинку про несподівану містику впізнав свого улюбленого Кінга 😪
Що ж, буду вважати, що це можна виправдати тим, що, читаючи другу його книгу, читач уже до таких поворотів готовий)
Я не люблю популярну психологію по типу книг: "Чоловіки з Марса, жінки з Венери", або книги Джо Диспенза. Ці книги не мають стосунку до справжньої психології як науки.
Ні, не обов'язково карати, мабуть я просто була дуже зла на персонажів. Але особисто мені здалося, що автор на боці своїх героїв і виправдовує їх, хоча якби він був більш відстороненим, то я б не так обурювалась.
"Ґабріелу" не читала. Думаю Амаду не мій автор, бо я читала ще одну його книгу (окрім "Капітани піску") і мені знов не сподобалось.
Від Кінга я якраз очікую містику зазвичай 😅 Мені дивно коли її нема))