Вірш вразив неймовірною емоційною напругою. Він відображає долю тисяч воїнів, які віддали своє життя за свою країну. Це звернення до нас, живих, щоб пригадати, ака висока ціна боротьби і свободи
в мене немає слів.. це просто розбиває серце💔💔💔 дуже гарно і сумно одночасно🥺 як шкода, що ці слова про реальність, а хотілось би, щоб просто у віршах😢
Нажаль, цей жах і є наше життя. Хоронити найкращих дітей- це навіть не випробування, а якесь прокляття😔😭Господи, дай їм , всім загиблим спокій, а нам силу ,терпіння і не коротку памʼять🙏🙏🙏 Дашо, дякую Вам❤️
Літній ранок, сонця немає, вітер нестерпно свище. Старий гробар стоїть посеред тихого кладовища. Поки воно не наповнилось розхристаною юрбою - думає сам до себе, говорить сам із собою. «Це місце, куди всі потрапляють уже невинними. Але, Господи, я ж учора дивився новини. Він ще такий малий, але погляд у серце прямо. А я тут стою і зараз копатиму йому яму. Чекаю його серед могил, сам іще не померши. Його везуть через усю країну. Привезуть, здається, о першій. І коли прощатимуться - будуть казати, що він не вмирає ж. Просто ти, Господи, найкраще військо собі збираєш. Просто вони, Господи, для чогось тобі потрібні. І все, що я можу - за ними плакати, беззвучно й дрібно. Моє життя - спокій, їхнє - воля і боротьба. Кого тут може порятувати старий гробар?». Але ж стільки років ти свідчиш, що насправді немає кінця. Що у смерті немає віку, немає досвіду і лиця. Ось лопата замість хреста тобі, тож бери її і неси. Копай, гробарю, крім тебе, на це тут ні в кого не стане сил. Копай, заспокоюй їх душі, такі непокірні. Зроби так, щоб принаймні тепер їм було спокійно. Говори до них, бо стільки важливого ще не сказалось. Зроби, щоб їм було легко хоча би зараз. Любов ділить цей світ із тугою і скорботою. Гробар ще трохи стоїть - і йде робити свою роботу. Юрба збирається швидко, чекає його, завмерши. Літнє сонце починає припікати рівно о першій.
Так, збирає військо, збирає з найкращих!
Дякую! Важкий вірш, але ми повинні прожити і пам'ятати їх- Найкращих!
Вірш вразив неймовірною емоційною напругою. Він відображає долю тисяч воїнів, які віддали своє життя за свою країну. Це звернення до нас, живих, щоб пригадати, ака висока ціна боротьби і свободи
Дашо, Ви прекрасні в усьому, що робите. Окрема подяка за Ваші читання, тут ридаю завжди. Дякую. Будьте.
в мене немає слів.. це просто розбиває серце💔💔💔
дуже гарно і сумно одночасно🥺
як шкода, що ці слова про реальність, а хотілось би, щоб просто у віршах😢
Так проникливо, так гірко і так боляче…😔😔😔
Дякую за неперевершене читання 🙏… до сліз
Ховаємо, ховаємо, ховаємо................
Кожне слово торкається душі і омиває її сльозами 😭
Нажаль, цей жах і є наше життя. Хоронити найкращих дітей- це навіть не випробування, а якесь прокляття😔😭Господи, дай їм , всім загиблим спокій, а нам силу ,терпіння і не коротку памʼять🙏🙏🙏
Дашо, дякую Вам❤️
Дякую вам Дашо… ваш внесок безцінний
Гарно та боляче... дякую!
Скільки болю! дякую, автор чудовий і Ви, Дашо, як завжди, неперевершена
Дякую!
війна забирає кращіх,написано і прочитано так,що неможливо не плакати...дякую
Дякую
Сильно...Проникливо...До сліз...
Так проникливо в самісіньке серце, плачу...💔💙💛
Дашо, дякую.
Літній ранок, сонця немає, вітер нестерпно свище.
Старий гробар стоїть посеред тихого кладовища.
Поки воно не наповнилось розхристаною юрбою -
думає сам до себе, говорить сам із собою.
«Це місце, куди всі потрапляють уже невинними.
Але, Господи, я ж учора дивився новини.
Він ще такий малий, але погляд у серце прямо.
А я тут стою і зараз копатиму йому яму.
Чекаю його серед могил, сам іще не померши.
Його везуть через усю країну. Привезуть, здається, о першій.
І коли прощатимуться - будуть казати, що він не вмирає ж.
Просто ти, Господи, найкраще військо собі збираєш.
Просто вони, Господи, для чогось тобі потрібні.
І все, що я можу - за ними плакати, беззвучно й дрібно.
Моє життя - спокій, їхнє - воля і боротьба.
Кого тут може порятувати
старий гробар?».
Але ж стільки років ти свідчиш, що насправді немає кінця.
Що у смерті немає віку, немає досвіду і лиця.
Ось лопата замість хреста тобі, тож бери її і неси.
Копай, гробарю, крім тебе, на це тут ні в кого не стане сил.
Копай, заспокоюй їх душі, такі непокірні.
Зроби так, щоб принаймні тепер їм було спокійно.
Говори до них, бо стільки важливого ще не сказалось.
Зроби, щоб їм було легко
хоча би зараз.
Любов ділить цей світ із тугою і скорботою.
Гробар ще трохи стоїть - і йде робити свою роботу.
Юрба збирається швидко, чекає його, завмерши.
Літнє сонце починає припікати
рівно
о першій.
Дякую …
Серце розривається. Дякую.
Дуже дякую. Неймовірно.
Дякую 💔🇺🇦
Очень жаль, что пока всё так грустно. Спасибо за исполнение и за труд всего вашего женского коллектива.
Біль💔
Але ж ніхто не повертався,якщо немає кінця... кінець є. І він кожного чекає. Але війна це сука, яка забирає найсильніших.
💙💛❤ Слів немає...
Дякуємо!🇺🇦
Дарино , це неймовірно гарно.
💔💔💔
Дуже… 💔
❤
Який біль...
😭😭😭😭
😢
🙏👋❤️💐
Дякую.
Прошу підтримати виконавця вподобайкою та коментарем.
Дякую💛
@@dashatre дозвольте вас обійняти за вашу духовність, якою грієте нас
@@ОльгаЦиховська дякую за теплі слова.
Даша, Ви неймовірна 🌸 Ви - голос мого серця
А можна, будь ласка, текст вірша)
В коментарях є
Немає емоцій. В читанні віршів вона треба...
Очень тяжело. Реву. Пусть орки все сдохнут!