Бродівському педагогічному коледжу 65

...У далекому сорок п'ятому, коли українськi міста і села лежали в руїнах i згарищах, а на сході ще було чути порох війни, приміщення колишнього польського суду наповнилося голосами перших студентів. Тут почалося зовсім інше, гуманне життя.
Та тi сiрi мури не так виглядали тоді, як тепер. Закінчилась тяжка війна. 70% будинків у Бродах були повністю зруйновані. Понищений був і наш, під готичною вежею: без вікон, дверей, печей, підлоги... не було на чому писати, писали на кусках газети, старих квитанціях. А писати мусили, ніяких підручників не було, тому написане служило єдиним джерелом знань. А вчилися -- хто? Абітурієнтів з відповідною освітою на той час не було, тому брали на навчання будь-кого без необхідних документів: дехто із зарахованих закінчив 7 кл, а більшість -- 3,4 . Приходилось вчитись допізна і працювати в поті чола. Наполеглива праця студентів дала бажані результати: перші студенти в кількості 38 осіб успішно закінчили навчання ( 6 з них з відзнакою) і пішли в школи, до дітей.
Засноване у важкі післявоєнні роки, наше педучилище пережило нелегкі часи тоталітаризму, більшовицької ідеології, атеїзму.
Та всупереч цьому, тут працювали завжди справжні педагоги, наставники, що несли студентам знання, облагороджували їх просвітою, духом людської порядності, національної свідомості. У підготовку кадрів для української школи вони вкладали завше свої вміння і розум.

[@ВолодимирМар-и5и]

Браво! Чудово! Автору повага і шанування!! Себе впізнав після 40 років)))))! Не зразу, не думав, що я такий молодий)))))! Розбурхали пам"ять! Дякую!