Шановна Пані, Осередок спорту та відпочинку на Борках був філіалом фірми, в якій я працював в кінці 70. років минулого століття. Тому я подивився Ваш фільм. Але зацікавило мене також щось інше. А саме Ваша згадка про Журавлівку. Уявіть собі, будь ласка, що сестра моєї бабусі разом з сімʼєю (муж та двоє дітей 13 і 12 років) опинилися в цьому радгоспі біля Харкова зимою 1944 року, після арештування та вивезення совєтськими окупантами. У цієї більшовицької неволі моя тітка прожила до серпня 1945 року, там у Журавлівці народила третю дитину, а потім, в рамках репатріації, через Дніпропетровськ, вони повернулися до поялтанської польської держави. Чи Ви згадували про цю Журавлівку, чи якийсь район у Харкові?
Дякую Пану. Журавлівка про яку я розповідаю, це - історичний район міста Харкова, розташований у східній частині міста. Там є річка та облаштована зона для відпочинку. Нажаль не можу сказати чи є то та сама Журавлівка, бо колись (1864 рік) вона була слобода Журавлівка. Тому цілком можливо що це та сама частина міста, де перебували ваші родичі. Ще раз дякую!!!
Шановна Пані Людо, маю свідомість, що встановити зараз конкретне місце їхнього примусового поселення радше неможливо. Назва совхозу є дуже популярною, у родинному фотоальбомі залишилися тільки одна світлина зроблена в совхозній світлиці, а всі документи відібрав переселенчий орган комуністичної держави. Я та мій 79-річний вуйко знаємо цю назву виключно на основі спогадів наших предків. Шановна Пані Людо, Ви проживаєте зараз у місті Радом, яке в часі царської росієянської імперії було центром губернії (так само, як Харків). Натепер ранг цього міста не визначається лише кількістю мешканців, тільки його історичним значенням, центральним положенням у країні та економічним і воєнним потенціалом. І на кінець дозволю собі на дрібненьку пораду/підсказку. В жодному випадку не вживайте більше форми: «дякую Пане» (у розмові також), бо на таку поляки погоджуються тільки в контактах з чехами. Коли поляк почує «пане» замість „пану» від українця або росієянця, тоді сприймає це як наслідок ворожої, совєтської пропаганди. Бажаю Пані щастя й спокою на гостинній радомській землі та справді чистої води для прохолоди в найближчі жаркі дні.
Шановна Пані, Осередок спорту та відпочинку на Борках був філіалом фірми, в якій я працював в кінці 70. років минулого століття. Тому я подивився Ваш фільм.
Але зацікавило мене також щось інше.
А саме Ваша згадка про Журавлівку.
Уявіть собі, будь ласка, що сестра моєї бабусі разом з сімʼєю (муж та двоє дітей 13 і 12 років) опинилися в цьому радгоспі біля Харкова зимою 1944 року, після арештування та вивезення совєтськими окупантами. У цієї більшовицької неволі моя тітка прожила до серпня 1945 року, там у Журавлівці народила третю дитину, а потім, в рамках репатріації, через Дніпропетровськ, вони повернулися до поялтанської польської держави.
Чи Ви згадували про цю Журавлівку, чи якийсь район у Харкові?
Дякую Пану. Журавлівка про яку я розповідаю, це - історичний район міста Харкова, розташований у східній частині міста. Там є річка та облаштована зона для відпочинку. Нажаль не можу сказати чи є то та сама Журавлівка, бо колись (1864 рік) вона була слобода Журавлівка. Тому цілком можливо що це та сама частина міста, де перебували ваші родичі. Ще раз дякую!!!
Шановна Пані Людо, маю свідомість, що встановити зараз конкретне місце їхнього примусового поселення радше неможливо. Назва совхозу є дуже популярною, у родинному фотоальбомі залишилися тільки одна світлина зроблена в совхозній світлиці, а всі документи відібрав переселенчий орган комуністичної держави. Я та мій 79-річний вуйко знаємо цю назву виключно на основі спогадів наших предків.
Шановна Пані Людо, Ви проживаєте зараз у місті Радом, яке в часі царської росієянської імперії було центром губернії (так само, як Харків). Натепер ранг цього міста не визначається лише кількістю мешканців, тільки його історичним значенням, центральним положенням у країні та економічним і воєнним потенціалом.
І на кінець дозволю собі на дрібненьку пораду/підсказку. В жодному випадку не вживайте більше форми: «дякую Пане» (у розмові також), бо на таку поляки погоджуються тільки в контактах з чехами. Коли поляк почує «пане» замість „пану» від українця або росієянця, тоді сприймає це як наслідок ворожої, совєтської пропаганди.
Бажаю Пані щастя й спокою на гостинній радомській землі та справді чистої води для прохолоди в найближчі жаркі дні.
Dziękuję Panu z całego serca. Miasto Radom stało się dla nas drugim domem i bardzo je kochamy. Dziękuję za bardzo ciekawą historię i pozdrawiam