Гарний фільм, нажаль з пропагандою...Скільки пережив Довженко, а помер у бідноті у чужому краю...серце крається. І чому? Тому що писав і творив , точніше сказати намагався творити про Україну ...показуючи правду, яка не подобалась радянській владі. Знаючи правду зі слів дідуся і бабусі, зразу скажу, що це викривлена дійсність тогодення Буковини. Буковинці жили якраз дуже добре за Австро-Угорщини,трохи гірше при Румунії. Люди жили вдосталь, доки не прийшла радянська влада і не забрала все у тих, хто потом і мозолями все заробив для того аби діти не знали біди...так мої дідусь і бабуся, звичайні роботящі сільські люди, залишились без того, що накопичили вони і їх батьки впродовж життя. У дідуся радянська влада забрала 5га чорнівського лісу, а у бабусі - чорнівський кар'єр піску...отак. В один раз, вчора мав все, а сьогодні нічого... Змушені були йти працювати у колгосп, а колись працювали на себе і ще давали роботу іншим, бо мали багато земель. І це не тільки вони, в селі майже всі були гарні господарі і мали хто землі, хто сади, хто ліс...якесь ремесло.....кожен чимсь займався....а хлопці з більш бідних сімей йшли працювати в найми, тобто допомагали односельчанам за платню і мало помалу накопичували гроші і потім теж купляли шмат землі....своєї. З приходом радянської влади, нажаль працьовиті люди (куркулі, як їх називала влада) стали бідними втративши все добро нажите тяжкою працею, бо буковинці не тільки наймали робітників, але і самі поряд з ними працювали...нарівні! Ледарі нажаль, швидко стали керівниками та директорами...вони нічого не втратили, бо нічого і не мали...зате швидко були помічені владою і завербовані як стукачі, а потім отримали і свої обіцяні посади...Як кажуть" не дай Бог з Івана пана!" Вони ходили і писали радянській владі доповіді, іноді неправдиві аби просто покарати сусіда за якесь слово, або діло...ходили і дивилися хто йшов до церкви, хто хрестив дітей, хто їхав закордон і чому...пробували завербовувати інших обіцяючи посади і привілеї...Якраз у цьому фільмі Довженко показує, що традиції, обряди і пісні завжди супроводжували буковинців. Якби їх забороняла попередня влада то цих традицій і пісень не було б! Якраз при радянській владі нам втикали, що ми гаєм розмовляти на російській... І коли ми сільські дівчата всеодно розмовляли на українській мові в місті , нас міряли з ніг до голови і казали "дєрєвня". Дякуючи цій "дєрєвні" наша мова, наші пісні....і тут згадаю Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Павла Дворського, Василя Зінкевича, Софію Ротару....жили в селах Буковини, на вечерницях, на весіллях, сватаннях, релігійних святах. Шкода що Довженко сьогодні уже не з нами і багато патріотів України відійшло у небуття. Рекомендую прочитати про нього і його твори у Вікіпедії, будете здивовані! Сьогодні обов'язково передивлюсь старі фільми Довженка... ❤️Слава Україні! Україна понад усе! Вона була, є і буде!
Браво!
Это моя Родина!
Гарний фільм, нажаль з пропагандою...Скільки пережив Довженко, а помер у бідноті у чужому краю...серце крається. І чому? Тому що писав і творив , точніше сказати намагався творити про Україну ...показуючи правду, яка не подобалась радянській владі. Знаючи правду зі слів дідуся і бабусі, зразу скажу, що це викривлена дійсність тогодення Буковини. Буковинці жили якраз дуже добре за Австро-Угорщини,трохи гірше при Румунії. Люди жили вдосталь, доки не прийшла радянська влада і не забрала все у тих, хто потом і мозолями все заробив для того аби діти не знали біди...так мої дідусь і бабуся, звичайні роботящі сільські люди, залишились без того, що накопичили вони і їх батьки впродовж життя. У дідуся радянська влада забрала 5га чорнівського лісу, а у бабусі - чорнівський кар'єр піску...отак. В один раз, вчора мав все, а сьогодні нічого... Змушені були йти працювати у колгосп, а колись працювали на себе і ще давали роботу іншим, бо мали багато земель. І це не тільки вони, в селі майже всі були гарні господарі і мали хто землі, хто сади, хто ліс...якесь ремесло.....кожен чимсь займався....а хлопці з більш бідних сімей йшли працювати в найми, тобто допомагали односельчанам за платню і мало помалу накопичували гроші і потім теж купляли шмат землі....своєї. З приходом радянської влади, нажаль працьовиті люди (куркулі, як їх називала влада) стали бідними втративши все добро нажите тяжкою працею, бо буковинці не тільки наймали робітників, але і самі поряд з ними працювали...нарівні! Ледарі нажаль, швидко стали керівниками та директорами...вони нічого не втратили, бо нічого і не мали...зате швидко були помічені владою і завербовані як стукачі, а потім отримали і свої обіцяні посади...Як кажуть" не дай Бог з Івана пана!" Вони ходили і писали радянській владі доповіді, іноді неправдиві аби просто покарати сусіда за якесь слово, або діло...ходили і дивилися хто йшов до церкви, хто хрестив дітей, хто їхав закордон і чому...пробували завербовувати інших обіцяючи посади і привілеї...Якраз у цьому фільмі Довженко показує, що традиції, обряди і пісні завжди супроводжували буковинців. Якби їх забороняла попередня влада то цих традицій і пісень не було б! Якраз при радянській владі нам втикали, що ми гаєм розмовляти на російській... І коли ми сільські дівчата всеодно розмовляли на українській мові в місті , нас міряли з ніг до голови і казали "дєрєвня". Дякуючи цій "дєрєвні" наша мова, наші пісні....і тут згадаю Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Павла Дворського, Василя Зінкевича, Софію Ротару....жили в селах Буковини, на вечерницях, на весіллях, сватаннях, релігійних святах. Шкода що Довженко сьогодні уже не з нами і багато патріотів України відійшло у небуття. Рекомендую прочитати про нього і його твори у Вікіпедії, будете здивовані! Сьогодні обов'язково передивлюсь старі фільми Довженка... ❤️Слава Україні! Україна понад усе! Вона була, є і буде!